Люфа як виростити

0 Comments

Зміст:

Люффа: уход в домашних условиях, виды

Автор и редактор: Елена Н. https://floristics.info/ru/index.php?option=com_contact&view=contact&id=19 Правки: 17 августа 2023 Опубликовано: 19 февраля 2019 Первая редакция: 19 декабря 2018 🕒 8 минут 👀 36032 раза 💬 3 комментария

Люффа (лат. Luffa), или луффа, или люфа – род травянистых лиан семейства Тыквенные, ареал которых охватывает субтропики и тропики Азии и Африки. В роду более 50 видов. Некоторые из них популярны в культуре.

Посадка и уход за люффой

  • Посадка: посев семян на рассаду – в начале апреля, пересадка сеянцев в открытый грунт – во второй половине мая.
  • Освещение: яркий солнечный свет.
  • Почва: супесчаная или чернозем.
  • Полив: регулярный и обильный (как огурцы): почва на участке все время должна быть чуть влажной.
  • Подкормки: один раз в 2 месяца раствором коровяка с добавлением древесной золы.
  • Подвязка, прищипка и формировка: с середины июня нужно удалять лишние завязи, подвязывать плети к опоре, а центральный побег следует прищипнуть на высоте 4 м.
  • Размножение: семенами.
  • Болезни: мучнистая роса, антракноз, бурая и оливковая пятнистость, корневая и белая гниль, бактериоз, пероноспороз, вирусная мозаика и бактериальное увядание.
  • Вредители: растение устойчиво.
  • Свойства: растение выращивают как сырье для мочалок.

Ботаническое описание

Люффа – лиана с очередным листорасположением. Ее бархатистые на ощупь листовые пластины могут быть цельными или пяти-семилопастными. Крупные белые или желтые цветки люффы разделены на мужские и женские: пестичные цветки располагаются одиночно, а тычиночные образуют кистевидные соцветия. Плоды у люффы длинные, обычно цилиндрической формы. В их волокнистой середине зреет множество семян. Растение люффа выращивается в однолетней культуре. Ее зрелые плоды используют для изготовления мыла, мочалок, простейших фильтров для очистки воды от механических загрязнений. Из молодых плодов некоторых видов можно готовить пищу. Масло семян люффы пригодно для технических целей.

Уход за люффой в домашних условиях

Выращивание люффы из семян

Выращивание люффы из семян в домашних условиях дело несложное, однако перед тем, как посадить люффу, лучше предварительно подержать твердые семена растения во влажной ткани до набухания и появления крошечных белых ростков. На это понадобится 1-2 недели.

Выращивание рассады люффы сходно с выращиванием огуречных сеянцев. Заполните контейнеры или горшки влажным питательным субстратом, осторожно разложите проклюнувшиеся семена люффы по его поверхности, засыпьте их сверху слоем субстрата толщиной 3 см, полейте, накройте емкости прозрачной пленкой или стеклом и поместите в тепло. В зависимости от температуры в помещении всходы начнут появляться через 1-2 недели, и как только прорастут первые семена, пленку с посевов можно будет снять.

Следующий этап развития люффы должен проходить при температуре 20 ˚C. Как вырастить люффу на подоконнике? Уход за рассадой заключается в регулярном увлажнении и рыхлении грунта. Кроме того, рассада нуждается в свежем воздухе, поэтому помещение следует ежедневно проветривать, не допуская образования сквозняков. В стадии развития у сеянцев 5-6 настоящих листьев их высаживают в открытый грунт после предварительной двухнедельной закалки.

Первый сеанс закаливания проводят в теплый ясный день после 16 часов: сеянцы ненадолго выносят на открытый воздух, организовав для них защиту от сквозняков, резких порывов ветра и осадков. Затем продолжительность ежедневных прогулок постепенно увеличивают до 5-6 часов.

Пересадка в открытый грунт

Люффа требует значительного пространства, и если у вас нет теплицы, то лучше закаленные сеянцы высадить в открытый грунт: на подоконнике взрослым растениям не поместиться. Высаживают рассаду после закаливающих процедур в стадии развития 5-6 листьев при условии, что наступила настоящая весна, и температура воздуха в саду удерживается на уровне 15 ˚C. Обычно это происходит во второй половине мая.

Участок под люффу готовят еще с осени. Растение предпочитает открытые, солнечные, защищенные от ветра и сквозняков участки с нейтральной, богатой питательными веществами почвой. Больше всего в этом отношении подходят черноземы и супеси. Не сажайте люффу там, где до нее росли тыквенные или бахчевые культуры, нуждающиеся в таких же, как люффа, питательных веществах и страдающие от тех же болезней.

Перекопайте участок, освобождая его от сорняков и растительных остатков предыдущей культуры. В кислый грунт внесите под перекопку цементную пыль, известь или доломитовую муку из расчета 150-300 г на каждый м². Если грунт на участке скудный, недели через две после известкования перекопайте его с перегноем или компостом из расчета 1 ведро на м², а также внесите на каждую единицу площади по столовой ложке сульфата калия и мочевины и по 2,5 столовой ложки суперфосфата. Песчаный грунт требует большего количества перегноя, а в слишком тяжелые почвы, кроме перегноя и минеральных удобрений, нужно будет внести речной песок и лиственную землю. Для сеянцев на участке выкапывают лунки глубиной и диаметром 30 см. Расстояние между лунками соблюдают не менее 1 м. На дно посадочной ямы насыпают смесь из перегноя и компоста, устанавливают на него саженец и заполняют оставшееся пространство грунтом. После посадки участок поливают.

Полив и подкормка

Мочалка люффа, как и огурцы, нуждается в увлажнении, регулярных подкормках, прищипках, формировании куста и крепкой опоре. Люффа – любительница не только влажной почвы, но и влажного воздуха. Поливать ее следует из шланга или дождевой установки после 16 часов. Частота поливов и расход воды зависят от погодных условий и особенностей грунта: земля на грядке должна быть все время чуть влажной, но не мокрой.

Первое время высаженную на грядку рассаду поливают один раз в неделю, но в период цветения люффа требует большего количества влаги.

Опытные огородники рекомендуют с июня по середину сентября увлажнять люффу три раза в неделю, а в дальнейшем полив постепенно сокращают. Такой режим увлажнения способствует скорейшему созреванию плодов растения. Корневая система люффы располагается поверхностно, поэтому промочить при поливе нужно только слой почвы толщиной 15-20 см. После того, как вода впитается, следует разрыхлить почву и удалить на участке сорняки.

Подкармливают люффу в течение всего сезона два раза в месяц. Удобрения лучше вносить в почву в жидком виде, растворив в 10 л воды 250 г древесной золы и 1 кг коровяка. Хорошо отзывается культура на раствор 1 части куриного помета в 10 частях воды или 2 чайных ложек мочевины в ведре воды.

Прищипка, формировка и подвязка

Растение люффа требует к себе постоянного внимания: нужно следить за тем, чтобы плоды формировались равномерно, своевременно удалять ненужные боковые отростки и прищипывать центральный побег на высоте 4 м. С середины июня нужно удалять лишние завязи, истощающие ботву, оставляя на кусте не более 8 зеленцов. Плети растения требуют регулярной подвязки к опоре, чтобы плоды не деформировались и не портились: плод должен свисать со шпалеры свободно. Используйте ваш опыт подвязки к шпалерам огурцов.

Вредители и болезни

В неблагоприятных условиях и при плохом уходе люффу могут поражать общие для всех тыквенных культур заболевания: мучнистая роса, антракноз, бурая и оливковая пятнистость, корневая и белая гниль, бактериоз, пероноспороз, вирусная мозаика и бактериальное увядание. Против бактериальных и вирусных инфекций лекарств не существует, и заболевшие растения следует немедленно с грядки удалить и сжечь. Что касается грибковых заболеваний, то уничтожить вызвавшие их патогенные микроорганизмы можно при помощи растворов фунгицидных препаратов, которыми обрабатывают люффу и почву под кустами. Вредители люффу обычно не повреждают, но если такая неприятность и случится, обработайте растение инсектицидным препаратом.

Виды и сорта

Люффа остроребристая (Luffa acutangula)

Или люффа ребристая, или люффа гранистая, произрастающая в природе в Пакистане и Индии. Это однолетняя лиана, шероховатые и ребристые стебли которой достигают в длину от 3 до 6 м. Почти лопастные или пяти-семиугольные листья диаметром до 20 см располагаются на черешках длиной до 12 см. Цветки у растения бледно-желтые, раздельнополые: пестичные – одиночные, пазушные, а тычиночные собраны в кистевидные соцветия. Булавовидные плоды с острыми продольными ребрами достигают в длину 30, а в диаметре 10 см. У молодых зеленцов мякоть сладковатая, сочная, напоминающая по вкусу огурец, но по мере созревания плода она становится волокнистой и сухой.

Люффа цилиндрическая (Luffa aegyptiaca)

Или люффа египетская тоже является однолетником с пятигранными, шероховатыми на ребрах стеблями длиной от 3 до 6 м. Пальчато-лопастные листья, достигающие в диаметре 25 см, располагаются на черешках длиной до 12 см. Ярко-желтые цветки, как и у люффы ребристой, раздельнополые. Гладкие, безреберные, похожие на китайские огурцы плоды люффы египетской имеют булавовидную или цилиндрическую форму и достигают в длину иногда более полуметра, а в диаметре – 10 см.

Применение люффы

Мякоть молодых зеленцов культурной люффы используется в пищу. Особенно широко ее применяют в азиатской кухне: жарят, тушат, запекают, едят в сыром виде. Для приготовления блюд нужны плоды с нежной и однородной мякотью, длина которых не превышает 15 см. Семена люффы можно щелкать, как семечки подсолнуха, прокалив их на сухой сковородке.

Из высохшей внутренности спелых плодов производят мочалки, фильтры, коврики, натуральные наполнители для матрасов, вазы, плафоны, ширмы, кашпо, головные уборы и другие изделия. Для того чтобы сделать мочалку для мытья, нужно очистить плод от семян и кожуры. Однако имейте в виду, что в органическом материале от влаги быстро размножается патогенные микроорганизмы, поэтому после мытья мочалку нужно тщательно вымыть и высушить. Срок годности мочалки из люффы при правильном за ней уходе не более 3 месяцев.

Сок люффы может излечить конъюктивит и болезни носоглотки. Люффа обладает тонизирующим, иммуностимулирующим и жаропонижающим действием. Повязки из люффы прекрасно заменяют гипс: они легкие, крепкие, надежно фиксируют положение конечности и стимулируют кровообращение. Востребована люффа также в косметической и фармацевтической промышленности.

Люфа: вирощування вдома, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 17 серпня 2023 Опубліковано: 19 лютого 2019 Перша редакція: 19 грудня 2018 🕒 8 хвилин 👀 19940 разів 💬 4 коментарі

  • Посадка й догляд за люфою
  • Рослина люфа – опис
  • Догляд за люфою в домашніх умовах
    • Вирощування люфи з насіння
    • Пересадка люфи у відкритий ґрунт
    • Полив і підживлення люфи
    • Прищипування, формування та підв’язування люфи
    • Шкідники та хвороби люфи
    • Люфа гостроребриста (Luffa acutangula)
    • Люфа циліндрична (Luffa aegyptiaca)

    Люфа (лат. Luffa) – рід трав’янистих ліан родини Гарбузові, ареал яких охоплює субтропіки та тропіки Азії й Африки.

    У роду понад 50 видів. Деякі з них популярні в культурі.

    Посадка й догляд за люфою

    • Посадка: посів насіння на розсаду – на початку квітня, пересадка сіянців у відкритий ґрунт – у другій половині травня.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло.
    • Ґрунт: супіщаний або чорнозем.
    • Полив: регулярний і рясний (як огірки): ґрунт на ділянці весь час має бути трохи вологим.
    • Підживлення: один раз на 2 місяці розчином коров’яку з додаванням деревної золи.
    • Підв’язування, прищипування та формування: із середини червня потрібно видаляти зайві зав’язі, підв’язувати гудиння до опори, а центральний пагін слід прищипнути на висоті 4 м.
    • Розмноження: насінням.
    • Хвороби: борошниста роса, антракноз, бура й оливкова плямистість, коренева й біла гниль, бактеріоз, пероноспороз, вірусна мозаїка та бактеріальне в’янення.
    • Шкідники: рослина стійка.
    • Властивості: рослину вирощують як сировину для мочалок.

    Рослина люфа – опис

    Люфа – ліана з черговим розташуванням листків. Її оксамитові на дотик листові пластини можуть бути цільними або п’яти-семилопатевими. Великі білі або жовті квітки люфи розділені на чоловічі та жіночі: маточкові квітки розташовані поодиноко, а тичинкові утворюють суцвіття. Плоди у люфи довгі, зазвичай циліндричної форми. У їхній волокнистій середині зріє безліч насіння. Рослина люфа вирощується в однорічній культурі. Її зрілі плоди використовують для виготовлення мила, мочалок, найпростіших фільтрів для очищення води від механічних забруднень. Із молодих плодів деяких видів можна готувати їжу. Олія насіння люфи придатна для технічних цілей.

    Догляд за люфою в домашніх умовах

    Вирощування люфи з насіння

    Вирощування люфи з насіння в домашніх умовах справа нескладна, однак перш ніж посадити люфу, краще попередньо потримати тверде насіння рослини у вологій тканині до набубнявіння і появи крихітних білих паростків. На це знадобиться 1-2 тижні.

    Вирощування розсади люфи схоже на вирощування огіркових сіянців. Заповніть контейнери або горщики вологим живильним субстратом, обережно розкладіть насіння люфи, що проклюнулося, по його поверхні, засипте зверху шаром субстрату завтовшки 3 см, полийте, накрийте посуд прозорою плівкою або склом і помістіть у тепло. Залежно від температури в приміщенні сходи почнуть з’являтися через 1-2 тижні, і щойно проросте перше насіння, плівку з посівів можна буде зняти.

    Наступний етап розвитку люфи має проходити при температурі 20 ˚C. Як виростити люфу на підвіконні? Догляд за розсадою полягає в регулярному зволоженні та розпушуванні ґрунту. Окрім того, розсада потребує свіжого повітря, тому приміщення слід щодня провітрювати, не допускаючи утворення протягів. У стадії розвитку у сіянців 5-6 справжніх листків їх висаджують у відкритий ґрунт після попереднього двотижневого загартування.

    Перший сеанс загартування проводять у теплий ясний день після 16 години: сіянці ненадовго виносять на відкрите повітря, організувавши для них захист від протягів, різких поривів вітру й опадів. Потім тривалість щоденних прогулянок поступово збільшують до 5-6 годин.

    Пересадка люфи у відкритий ґрунт

    Люфа вимагає значного простору, і якщо у вас немає теплиці, то краще загартовані сіянці висадити у відкритий ґрунт: на підвіконні дорослі рослини не помістяться. Висаджують розсаду після гартівних процедур у стадії розвитку 5-6 листків за умови, що настала справжня весна, і температура повітря в саду тримається на рівні 15 ˚C. Зазвичай це відбувається в другій половині травня.

    Ділянку під люфу готують ще з осені. Рослина віддає перевагу відкритим, сонячним, захищеним від вітру та протягів ділянкам із нейтральним, багатим на поживні речовини ґрунтом. Найбільше для люфи підходять чорноземи та супіски. Не саджайте люфу там, де до неї росли гарбузові чи баштанні культури, що потребують таких самих, як люфа, поживних речовин і потерпають від тих самих хвороб.

    Перекопайте ділянку, звільняючи її від бур’янів і рослинних залишків попередньої культури. У кислий ґрунт унесіть під перекопування цементний пил, вапно або доломітове борошно з розрахунку 150-300 г на кожен м². Якщо ґрунт на ділянці вбогий, тижні за два після вапнування перекопайте його з перегноєм або компостом із розрахунку 1 відро на м², а також унесіть на кожну одиницю площі по столовій ложці сульфату калію й сечовини та по 2,5 столової ложки суперфосфату. Піщаний ґрунт вимагає більшої кількості перегною, а в занадто важкі ґрунти, окрім перегною й мінеральних добрив, потрібно буде внести рінь і листову землю. Для сіянців на ділянці викопують ямки завглибшки і діаметром 30 см. Відстані між ямками дотримуються не менше 1 м. На дно посадкової ями насипають суміш із перегною і компосту, встановлюють на нього саджанець і заповнюють ґрунтом простір, що залишився. Після посадки ділянку поливають.

    Полив і підживлення люфи

    Мочалка люфа, як і огірки, потребує зволоження, регулярних підживлень, прищипування, формування куща та міцної опори. Люфа – любителька не тільки вологого ґрунту, а й вологого повітря. Поливати її слід зі шланга або дощової установки після 16 годин. Частота поливань і витрата води залежать від погодних умов та особливостей ґрунту: земля на грядці має бути повсякчас трохи вологою, але не мокрою.

    Попервах висаджену на грядку розсаду поливають один раз на тиждень, але в період цвітіння люфа вимагає більшої кількості вологи.

    Досвідчені городники рекомендують із червня по середину вересня зволожувати люфу тричі на тиждень, а в подальшому полив поступово скорочують. Такий режим зволоження сприяє швидкому дозріванню плодів рослини. Коренева система люфи розташована поверхнево, тому промочити при поливі потрібно тільки шар ґрунту завтовшки 15-20 см. Після того, як вода вбереться, слід розпушити ґрунт і видалити на ділянці бур’яни.

    Підживлюють люфу впродовж усього сезону двічі на місяць. Добрива краще вносити в ґрунт у рідкому вигляді, розчинивши в 10 л води 250 г деревної золи і 1 кг коров’яку. Добре відгукується культура на розчин 1 частини курячого посліду в 10 частинах води або 2 чайних ложок сечовини в відрі води.

    Прищипування, формування та підв’язування люфи

    Рослина люфа вимагає до себе постійної уваги: потрібно стежити за тим, щоб плоди формувалися рівномірно, своєчасно видаляти непотрібні бічні відростки та прищипувати центральний пагін на висоті 4 м. Із середини червня потрібно видаляти зайві зав’язі, що виснажують бадилля, залишаючи на кущі не більше 8 зеленців. Огудиння рослини вимагає регулярного прив’язування до опори, щоб плоди не деформувались і не псувалися: плід має звисати зі шпалери вільно. Використовуйте ваш досвід підв’язування до шпалери огірків.

    Шкідники та хвороби люфи

    У несприятливих умовах і при поганому догляді люфу можуть уражати спільні для всіх гарбузових культур захворювання: борошниста роса, антракноз, бура й оливкова плямистість, коренева та біла гниль, бактеріоз, пероноспороз, вірусна мозаїка та бактеріальне в’янення. Проти бактеріальних і вірусних інфекцій ліків не існує, тож хворі рослини слід негайно з грядки видалити та спалити. Що стосується грибкових захворювань, то знищити патогенні мікроорганізми, які їх викликали, можна за допомогою розчинів фунгіцидних препаратів, якими обробляють люфу та ґрунт під кущами. Шкідники люфу зазвичай не пошкоджують, але якщо така неприємність і трапиться, обробіть рослину інсектицидним препаратом.

    Види та сорти люфи

    Люфа гостроребриста (Luffa acutangula)

    Або люфа ребриста, або люфа гранчаста, що виростає в природі в Пакистані й Індії. Це однорічна ліана, шершаві ребристі стебла якої сягають у довжину від 3 до 6 м. Майже лопатеве або п’яти-семикутне листя діаметром до 20 см розташоване на черешках завдовжки до 12 см. Квітки у рослини блідо-жовті, роздільностатеві: маточкові – поодинокі, пазушні, а тичинкові зібрані в гроноподібні суцвіття. Булавоподібні плоди з гострими поздовжніми ребрами сягають у довжину 30, а в діаметрі 10 см. У молодих зеленців м’якоть солодкувата, соковита, нагадує за смаком огірок, але в міру дозрівання плоду вона стає волокнистою і сухою.

    Люфа циліндрична (Luffa aegyptiaca)

    Або люфа єгипетська теж є однорічником із п’ятигранними, шорсткими на ребрах стеблами завдовжки від 3 до 6 м. Пальчасто-лопатеве листя, що сягає в діаметрі 25 см, розташоване на черешках завдовжки до 12 см. Яскраво-жовті квітки, як і у люфи ребристої, роздільностатеві. Гладкі, безреберні, схожі на китайські огірки плоди люфи єгипетської мають булавоподібну чи циліндричну форму та сягають у довжину іноді понад півметра, а в діаметрі – 10 см.

    Застосування люфи

    М’якоть молодих зеленців культурної люфи використовується в їжу. Особливо широко її застосовують в азійській кухні: смажать, тушкують, запікають, їдять у сирому вигляді. Для приготування страв потрібні плоди з ніжною й однорідною м’якоттю, довжина яких не перевищує 15 см. Насіння люфи можна лузати, як насіння соняшнику, прожаривши на сухій сковорідці.

    Із висохлих нутрощів стиглих плодів виготовляють мочалки, фільтри, килимки, натуральні наповнювачі для матраців, вази, плафони, ширми, кашпо, головні убори та інші речі. Аби зробити мочалку для миття, потрібно очистити плід від насіння та шкірки. Однак майте на увазі, що в органічному матеріалі від вологи швидко розмножуються патогенні мікроорганізми, тому після миття мочалку потрібно ретельно вимити та висушити. Термін придатності мочалки з люфи при правильному за нею догляді становить не довше 3 місяців.

    Сік люфи може вилікувати кон’юнктивіт і хвороби носоглотки. Люфа чинить тонізуючу, імуностимулюючу та жарознижувальну дію. Пов’язки з люфи прекрасно замінюють гіпс: вони легкі, міцні, надійно фіксують положення кінцівки та стимулюють кровообіг. Затребувана люфа також у косметичній і фармацевтичній промисловості.

    Люфа, як виростити і зробити натуральну мочалку

    Схоже, правду кажуть в народі «Чим старше, тим мудріше». Ну а як тоді пояснити, що починаємо ми з певного віку піклуватися про своє здоров’я, звертати увагу на правильне харчування і на натуральні вироби для гігієни. Не дарма ж хочемо на своїх городах і в садах виростити овочі та фрукти без хімії, намагаючись дотримуватися основи органічного землеробства. Хоча, наприклад, у випадку з колорадським жуком воно безсиле. Але тільки мова не про це, а про те, як на своїй ділянці виростити натуральну губку – рослина люфа.

    У багатьох з нас у ванній знаходяться яскраві різнокольорові, усіляких химерних форм, мочалки, але при всій їх красі вони мають недолік — синтетика, від якої можлива алергія. Цю неприємну хворобу краще не провокувати. Тому між красою і користю вибираємо останнім. І щоб не ходити і не шукати цю користь по магазинах, посадіть її в кінці свого городу. Ну а що, прекрасна ідея виростити на ділянці не тільки здорові продукти для здорового тіла, прекрасні травички для чаю і здорового духу, ну і що-небудь для чистоти і порядку.

    Називається рослина, з якого виготовляють натуральні мочалки для всієї родини — люфа. Відноситься люфа до сімейства гарбузових, і її плід дуже схожий на кабачок. Батьківщина цієї рослини — Індія і Африка, де росте багато сортів люфи, але у нас поширена люфа циліндрична. Саме з неї робили такі міцні і якісні мочалки в радянський час, яких зараз не знайдеш у продажу. Є і ще одна назва цієї рослини — «скажений огірок». Ні, це зовсім не ті колючі зелені бульбашки, які ростуть по берегах річок. Вони, звичайно, вважаються корисними в медицині, але на мочалку не годяться. Хоча з люффой вони схожі тим, що плоди вміють вистрілювати свої дозрілі насіння.

    Не варто дуже старатися з посадками люфи, в теплих регіонах мочалок виростає дуже багато, навіть з декількох рослин: з п’яти насіння, якщо вони все зійде, виходить близько сотні мочалок.

    Як виростити люффу

    Чим північніше регіон, тим менше плодів на люффе, з однієї рослини одержують 8 – 10 плодів, тому садіть не більше 5-6 насіння.

    Рослина любить тепло, а тому в наших широтах виростити люффу можна тільки розсадним способом. Сіють насіння в кінці лютого в одноразові стаканчики, наповнені торфом. Накрийте посіви плівкою і поставте біля батареї, щоб було тепліше. Після появи сходів переставте стаканчики на південне вікно. Люфа — це ліана, довжина якої може досягати 5-6 м. Тому не забудьте про опору, вона знадобиться після появи 5-го листка. Підросли рослини за пару тижнів до висадки треба загартовувати. Висаджують у відкритий грунт, пухкий, добре удобрений з розрахунку на 1 кв. м 2 ст. л. фосфорного добрива, ? відра гною, 1 склянка деревної золи і 1 ст. л. калійного добрива.

    Коли стає зовсім тепло, в середині червня, зробіть лунки на відстані 1,5 метра один від одного, адже рослина буде сильно витися. У кожну лунку покладіть добриво — сірникову коробку суперфосфату. Обов’язково натягніть сітку-рабицю в якості опорної конструкції, інакше люфа буде шукати опору на деревах, а від тісного сусідства з ними вона загниває. Батоги виростають більше 5 метрів в довжину.

    Поливати рослину треба так, щоб грунт під ним не пересохла, це вплине на кількість плодів. На початку росту видаляйте всі бічні гілки, а основний стебло на висоті 3 м краще прищипнути для швидкого визрівання плодів. Люфа дуже любить підживлення, роблять 3-4 підживлення мінеральними добривами за сезон. Деформовані плоди видаляють по мірі зростання.

    Молоді плоди люфи, які не більше 15 см, їстівні, їх смажать, тушкують і консервують, як кабачки. Але це на любителя. Отримати мочалки натурального походження з цієї рослини куди цінніший, ніж просто з’їсти. Середній розмір плодів люфи для виготовлення мочалки 60 див.

    Як зробити мочалки з люфи

    Плоди з’являються пізно восени і не всі з них встигають визріти до початку перших заморозків. Однак чекати цього не варто. Починаючи з жовтня , коли температура повітря буде в межах 10°С знімайте всі плоди, зелені складають в сухе тепле, але провітрюване приміщення для дозрівання на кілька тижнів. Готовність люфи до виготовлення мочалки перевіряють шляхом трясіння рослини, і якщо воно зашарудить, то можна починати. А з пожовклих плодів знімають оболонку або для полегшення проварюють 10 хв у киплячій воді, видаляють насіння, промивають щільні волокна, видаляючи залишки м’якоті залізною щіткою, обробити 2-3 рази мильним розчином і мочалка готова. Щоб вона була м’якою, потримайте її перед використанням в гарячій воді 2-3 хвилини.

    Жорсткість мочалки з люфи можна коригувати. Чим плоди будуть менш зрілими, тим мочалка буде м’якше. Це можна визначити по вазі, ніж зрілість люфи більше, тим вага плода менше, так як при дозріванні внутрішня частина плоду починає всихати.

    Після купання з застосуванням мочалки з натурального речовини потрібно застосування крему, молочка або оливкової олії, так як люфа має скрабирующим дією. А після будь-якого пілінгу шкіру потрібно зволожувати.