Скільки була в облозі Брестської фортеці

0 Comments

Брестська фортеця

Бре́стська форте́ця, Берестейська фортеця (білоруськ. Брэсцкая крэпасць, Берасьцейская крэпасьць) — архітектурна та історична пам’ятка в м. Бресті, Білорусь. Залишки фортеці, загальною площею 400 га (4 кв. км), розташовані на західній околиці теперішнього м. Бреста на кордоні Білорусі з Польщею в місцевості, де р. Мухавець двома річищами впадає в р. Західний Буг, утворюючи острів. Це пам’ятка, меморіальний комплекс і музей. Складається з цитаделі на острові та трьох укріплень: Волинського з півдня, Тереспільського із заходу, Кобринського — з півночі та сходу. Вони прикривали підступи до цитаделі.

Зміст

Історична довідка

На місці Брестської фортеці з початку 11 ст. існувало м. Берестя, уперше згадане в «Повісті минулих літ» 1019. У 1390 місто отримало Магдебурзьке право. Воно було другим за значенням у Великому князівстві Литовському після м. Вільнюса. З 1566 — центр воєводства Речі Посполитої. Тут укладено Берестейську церковну унію 1596. Після Третього поділу Польщі 1795 місто опинилося у складі Російської імперії та було перейменоване на Брест-Литовськ. Воно набуло стратегічного значення, оскільки неподалік сходилися кордони трьох держав: Російської, Австрійської імперій та Пруссії. Після придушення Польського повстання 1830–1831 ухвалено перетворити Берестя на наймогутнішу фортецю на західному кордоні Російської імперії.

За проєктом 1830 військового інженера К. Оппермана (1765–1831; Німеччина — Росія) 1833 розпочалося будівництво земляних укріплень нової фортеці. Для цього виселили місцеве населення та знищили середньовічне й ранньомодерне місто з усіма його мурованими й дерев’яними спорудами. Було розібрано муровані архітектурні комплекси католицьких монастирів з костелами: бернардинців, августинців, домініканців, бернардинок, бригіток, тринітаріїв; колегіум і костел єзуїтів; греко-католицький (василіянський) та православний монастирі; Миколаївську церкву (місце укладання Берестейської церковної унії 1596); дві синагоги, кілька церков. 1834 за 1 300 м на північний схід від гласиса запроєктованої фортеці був розпланований так званий Кобринський форштадт з регулярною мережею вулиць. Це теперішнє м. Брест.

Перший закладний камінь у підвалини мурованих споруд фортеці заклав 01.06.1836 генерал-фельдмаршал І. Паскевич (1782–1856; Україна — Росія). Він же здійснював загальне керівництво будівництвом фортеці, яка після завершення та підняття фортечного штандарту 26.04.1842 стала фортецею першого класу. Цитадель на острові по периметру оточувала двоповерхова на підвалах-казематах оборонна казарма 1 800 м завдовжки, розрахована на 12 000 вояків. Товщина її стін сягала 2 м. Периметр головної фортечної лінії з валами (див. Вал оборонний), ровами, бастіонами, равелінами й капонірами становив 6,4 км. Фортеця мала 8 брам. У ній з 1842 розмістили Брестський кадетський корпус. Фортецю 7 разів відвідував імператор Микола І. Її модернізували 1864–1888 за проєктом Е. Тотлебена (1818–1884; Росія), оточивши кільцем фортів (окремих оборонних споруд). 1870–1876 в цитаделі збудовано Миколаївську гарнізонну церкву за проєктом архітектора Д. Грімма (1823–1898; Росія). 1886 фортецю відвідав імператор Олександр ІІІ разом із німецьким кронпринцем, майбутнім імператором Вільгельмом ІІ. 1912 затверджено генеральний план розвитку Брест-Литовської фортеці, згідно з яким 1913 розпочато будівництво нових фортів та інших оборонних позицій довкола, але роботи не завершено у зв’язку з початком Першої світової війни. 13.08.1915 фортецю без бою здали німцям. 03.03.1918 в Білому палаці (будинок офіцерського зібрання) цитаделі підписано Брест-Литовський мирний договір 1918.

Наприкінці 1918 фортецю захопила Польща. Під час радянсько-польської війни 1919–1920 тут був табір для радянських полонених. 1921–1939 фортецю використовували як казарми, військові склади та в’язницю. У в’язниці для особливо небезпечних злочинців (зокрема й політичних), яка містилася в Кобринському укріпленні, 1938–1939 утримували С. Бандеру. 1955 руїни в’язниці висаджено в повітря.

Після початку Другої світової війни у фортеці 07.09.1939 перебував генеральний штаб польської армії на чолі з головнокомандувачем, маршалом Е. Ридз-Смігли та міністр закордонних справ Ю. Бек (1894–1944; Польща — Румунія). Польський гарнізон під командуванням генерала К. Плісовського (1890–1940; Україна — Польща) 14–17.09.1939 обороняв фортецю під час наступу німецької танкової дивізії генерала Г. Гудеріана. Захоплені німцями Брест і фортецю згідно з Пактом Молотова-Ріббентропа 1939 22.09.1939 передали СРСР. Тоді з цієї нагоди в м. Бресті відбувся спільний парад Вермахту й Червоної армії. З початком німецько-радянської війни захисники Брестської фортеці чинили опір Вермахту протягом 22–30.06.1941. 24.08.1941 Брестську фортецю відвідали А. Гітлер і Б. Муссоліні.

У повоєнний час більшість споруд цитаделі розібрано на будівельний матеріал. 1956 у цитаделі відкрили кімнату-музей, який згодом перетворився на музей оборони Брестської фортеці. 1965 Брестській фортеці присвоєно звання фортеця-герой. 1967–1971 створено меморіальний комплекс «Брестська фортеця-герой», на території якого тоді ж поховано 823 загиблих, чиї тіла знайшли під час виконання робіт (імена 622 невідомі). Авторами меморіалу є скульптори О. Кибальников (1912–1987; Росія) та ін., архітектори В. Король (1912–1980; Білорусь) та інші.

Характеристика

Меморіальний комплекс розташований на території цитаделі та Кобринського укріплення. Збереглися земляні вали й руїни мурованих з цегли фортечних споруд, зокрема казарми з казематами, інженерного управління, Білого палацу. З 8 фортечних брам збереглося 5. Гарнізонна церква, яку 1920 перебудували на костел, 1939 — на гарнізонний клуб, сьогодні відбудована як Миколаївський православний храм. Фортечні споруди 19 ст. вирішені в стилістиці романтизму (казарма з казематами, Холмська й Тереспольська брами) та напряму історизму, який називається російсько-візантійським стилем (Миколаївська церква). Велика кількість оборонних споруд 19 ст. розосереджена на порослій деревами й чагарниками території площею 4 кв. км, значна частина якої не впорядкована та не має необхідної інфраструктури для обслуговування туристів та ескурсантів. Меморіальний комплекс, створений 1967–1971, складається з головного входу у формі п’ятикутної зірки; велетенських, немасштабних стосовно архітектурного середовища скульптур «Спрага» і «Захисник фортеці»; мілітаристського обеліска у формі 100-метрового багнета, спрямованого в небо.

Значення

Брестська фортеця є військово-історичною пам’яткою Східної Європи. Це матеріальне втілення колективної пам’яті про переломні моменти в історії Європи 19–20 ст. Від початку 1960-х героїчна оборона Брестської фортеці 1941 була одним із основних сюжетів радянського наративу про Велику Вітчизняну війну 1941–1945.

Література

  1. Памятники искусства Советского Союза. Белоруссия, Литва, Латвия, Эстония. Москва : Искусство, 1986. С. 362.
  2. Якимович Ю. Зодчество Белоруссии XVI — середины XVII в. Минск : Навука і тэхніка, 1991. С. 42–49.
  3. Страчаная спадчына. Мінск : Полымя, 1998. С. 116–127; 297–301.
  4. Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : Видавництво «АртЕк», 2007. С. 158.
  5. Суворов А. Брестская крепость. Война и мир. 2-е изд. Брест : Полиграфика, 2012. 255 с.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Брестська фортеця // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/ Брестська фортеця (дата звернення: 13.03.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
02.03.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

“Фортеця перетворилася на пастку”. Німецький історик назвав міфом героїчну оборону Брестської фортеці

Історію про героїчну оборону фортеці в білоруському місті Брест під час Другої світової війни придумали радянські пропагандисти. Про це німецький історик Крістіан Ганцер заявив “Радыё Свабода” в інтерв’ю, опублікованому 22 червня.

“Пропагандисти просто придумували історії і не помічали, що виходить нелогічно. Але це стало сакральною легендою. Оскільки в СРСР релігію було заборонено, а людям треба було в щось вірити, люди почали вірити в це”, – вважає він.

Німецький історик критикує більшість інформації про Брестську фортецю, яку в часи Радянського Союзу озвучували як факти.

Коментуючи нібито 32-денну оборону фортеці солдатами Червоної армії, він зазначає, що об’єкт не заважав гітлерівським військам рухатися в бік Мінська і Москви, а бої на всій території фортеці тривали три дні.

За словами Ганцера, під час оборони фортеці в ній було 9 тис. солдатів, і була “проблема, як їх звідти вивести”, оскільки ворота не мали великої пропускної здатності.

“Коли почався артилерійський удар, багато радянських солдатів і командирів спробували покинути фортецю і просто застрягли в цих воротах. [. ] Фортеця перетворилася на кам’яну пастку для солдатів Червоної армії”, – пояснив він.

У полон, за даними німецького вченого, потрапило дві третини гарнізону фортеці.

Розмірковуючи про причини героїзації оборони Брестської фортеці в радянській історіографії, Ганцер назвав кілька її можливих причин:

  • майже не було історичних досліджень про війну, і це намагалися заповнити вигадкою;
  • Брестську фортецю можна було показати громадянам;
  • Брест розташований не в Литві й Україні, а в “безпечній” Білорусі;
  • легітимізація соціалізму і влади компартії;
  • спроба представити радянські спецслужби (вчений згадує НКВД) не як злочинні організації, а як “справжніх патріотів”;
  • діяла цензура;
  • учасники тих подій прикрашали дійсність.

22 червня 1941 року почалася німецько-радянська війна, у перший день якої почалася оборона Брестської фортеці, розташованої на кордоні з окупованою гітлерівськими військами Польщею.

Звільнили Брест і фортецю в липні 1944 року. Згодом фортецю перетворили на музей.

Тричі герой. Історія оборони Брестської фортеці

Незважаючи на свою зовнішність, місцями нагадує середньовічний готичний замок, велика частина Брестської фортеці – порівняно молода споруда, хоча і зведена на місці середньовічного Брестського замку та історичного центру стародавнього Бреста (самому місту на заході нинішньої Білорусі в 2019 році виповниться 1000 років). Брестський замок (та й місто) сильно постраждав в ході Північної війни на початку XVIII століття і пізніше його залишки були здебільшого розібрані, а частково увійшли в захисний комплекс Брестської фортеці.

Будівництво нинішньої фортеці почалося в 1833 році, коли після придушення Польського повстання 1830 року входила до складу тодішньої Російської імперії частина Польщі була визнана «неблагонадійних» і «про всяк випадок» вздовж кордону з нею вирішили побудувати кілька фортифікаційних комплексів. Ясна річ, вони стали б у нагоді (і в підсумку стали в нагоді) при вторгненні більш серйозного ворога.

Основні роботи з будівництва Брестської фортеці були завершені в 1842 році (цитадель і три передових зміцнення на штучних островах річки Буг). У своїх казематах фортеця могла вкривати до 12 тисяч військових. У 1864-1888 роках фортеця була модернізована за проектом знаменитого військового інженера, героя Кавказької, Кримської (а в майбутньому і Російсько-Турецької) воєн Едуарда Тотлебена, а напередодні Першої світової війни, в 1913 році було розпочато і третя модернізація (в ній брав участь вже інший знаменитий генерал-герой, військовий інженер Дмитро Карбишев), але до початку війни все зробити так і не встигли. У підсумку в Першу світову війну на відміну від фортеці Осовець героїчно себе не проявила і в серпні 1915 року була здана німцям без бою (частина укріплень при відступі підірвали самі росіяни) .В 1918 році в її стінах був підписаний знову ж знаменитий Брестський мир.

У 1920-1939 роках Брест і його фортеця входили до складу Польщі. Поляки використовували її не тільки як оборонна споруда і місце розміщення військового гарнізону, а й як політичну в’язницю, де в 1930-і роки перебували найнебезпечніші для режиму опозиційні діячі (наприклад, більше 20 «лівих» депутатів польського сейму, заарештованих влітку 1930 роки) . Втім, не поляки придумали «багатофункціональний» використання фортеці – в’язниця для місцевих і польських «незгодних» тут була і за царя, аж до самої Першої світової війни, і за радянської влади в 1939-1941 роках.

berdasov.online : Невідома Брестська фортеця

. брестская фортеця популярне місце, але то що я вам покажу приховано від очей відвідувачів на острові, який знаходиться в прикордонна зона, і для того, щоб потрапити туди необхідно отримувати спеціальний дозвіл.

berdasov.online

Кордон Радянського Союзу, а зараз Республіки Білорусь, проходить по руслу річки Західний Буг. Тому саме Брестська фортеця, а саме Тереспольское зміцнення, першої зустріла ворога на кордоні СРСР 22 червня 1941 года . «Порохової льох» для зберігання вибухових речовин. Побудований в 80-і роки 19 століття з цегли і модернізований (залитий бетонному) в 1912 році. Сховище вміщав 120 тонн пороху. Двері в робочому стані, можна пройти всередину, але світла немає і швидко сфотографувати не представляється можливим. Хоча, хтось із нашої компанії робив фотографії зі спалахом.

berdasov.online

Кам’яна труба в греблі на річці Буг для затоплення водою або осушення рову подмостного зміцнення . І ось ми дійшли до місця, де був Тереспольское міст, підірваний під час ВВВ. Незвично бачити Тереспольское ворота фортеці з іншого берега Західного Бугу .

berdasov.online

Казарма транспортної роти л-ту Чорного 17-го прикордонного загону. Збереглася практично без змін.

berdasov.online

Трапляються навіть написи 1912 року.

berdasov.online

Капонір для ведення флангового вогню, на момент червня 1941 року казарма школи шоферів. Саме на неї припали перші втрати війни . Будівля сильно постраждало, але збереглося саме в тому вигляді, в якому воно було на момент звільнення фортеці в 1944 році .

berdasov.online

Читати повністю в блозі автора – http://e-strannik.livejournal.com/242477.html

brest_2019 : Концепція розвитку територій Брестської фортеці

. Брестська фортеця в поданні туристів переважно пов’язана з війною і сприймається як місце пам’яті і подвигу радянського народу. Але також потрібно враховувати, що це місце безпосередньо пов’язане з 1000-річною історією міста.

Крім того, це унікальний природний парк і пам’ятник археології. Об’єктивно сьогодні тільки 10% потенціалу фортеці задіяні в туристичних цілях. Решта території або руйнуються, або використовуються неналежним чином. Завдання розробників концепції розвитку територій фортеці – розробити грамотне зонування і пропозиції щодо розвитку окремих об’єктів в фортеці. В результаті зонування буде представлена ​​1000-річна історія міста, що створить умови як для розвитку туристичної інфраструктури, так і дозволить стати місцем сучасного дозвілля для городян.

«Я вивчав фортеця самостійно і пильно. Багато будинків і території закриті або не облаштовані для відвідування, тому туди приходить мало людей. Потрібно максимально задіяти вже наявні ресурси для цілей туризму », – сказав Дітер Богнер, керівник групи майстер-плану розвитку територій фортеці. Проведена в рамках проекту «Брест-2019» інвентаризація об’єктів Брестської фортеці стане фундаментом для якісного виконання майбутніх робіт. Наступним кроком в зонуванні фортеці стане концепція ландшафтного розвитку територій. В рамках підготовки до її розробки були проведені консультації і робочі зустрічі з фахівцями з ландшафтного планування з Білорусі та Росії.

На думку Бйорна Стенверса, члена правління Нідерландської асоціації культурного маркетингу і директора об’єднання музеїв Амстердама, масштаб унікальності Брестської фортеці має потенціал для розвитку індустрії туризму і культури всієї країни і може уявити Білорусь як місце сучасного туризму .

Читати повністю в блозі автора – http://brest-2019.livejournal.com/2922.html

alonka в співтоваристві warhistory : Як захищали Брестську фортецю у вересні 1939 року

Всього лише через два тижні після перших залпів гітлерівського лінкора «Шлезвіг-Гольштейн» польські жолнєжи вступили в бій за каземати і цитаделі тієї самої фортеці, яку менш ніж через два роки, так героїчно обороняли червоноармійці. Оборона Брестської фортеці у вересні 1939 року – героїчна віха не тільки в історії Війська Польського, але й усієї Другої світової війни. Шкода, що про драматичні події тих днів забувають.

Розрізавши Польщу, як розігрітий ніж вершкове масло, танкісти корпусу Гудеріана побачили в біноклі стіни фортеці 13 вересня 1939 року. Наказу наступати на схід поки не було, солдати і офіцери танкових і моторизованих дивізій раділи в очікуванні швидкого закінчення компанії і веселого відпочинку.

Що їм це застаріле споруда на східній околиці Польщі, коли вся країна вже практично завойована! Хіба знайдуться божевільні, здатні зупинити танкову армаду з понад півтисячі машин, готові в безвихідній ситуації лізти під кулі і безглуздо загинути? Знайшлися.

На початку Другої світової в Бресті-над-Бугом розміщувався штаб IX військового округу і кілька польських військових частин. Задумана і побудована Росією як комплекс потужних оборонних укріплень, після закінчення Першої світової війни Брест-Литовська фортеця вже не розглядалася військовими як серйозну перешкоду бойовим діям, і використовувалася в якості ППД – пункту постійної дислокації – для розміщення частин і підрозділів. На момент підходу гудеріановского корпусу в фортеці знаходилися за різними даними від 2500 до 4000 чоловік з маршових і каральних підрозділів під командуванням генерала Костянтина Плісовського. Гарнізон мав у своєму розпорядженні 18 польовими знаряддями, 8 зенітками і 36 танками «Рено». Не бозна-що, проти чотирьох дивізій загарбників.

Константин Плісовський, 1929 рік

Захисники фортеці, як могли, підготувалися до бою: замінували мости і під’їзди, вирили окопи повного профілю, обладнали кулеметні гнізда і вкопали в землю кілька танків. Вранці 14 вересня 1939 року розвідбат і танковий полк зі складу десятої танкової дивізії фашистів пройшли лінію зовнішніх загороджень і з ходу атакували Кобринської зміцнення. Гудеріан вважав, що 80-ти танків полку буде цілком достатньо, щоб придушити опір і захопити фортецю. Основні сили корпусу кинулися до Бресту, охоплюючи його броньованими кліщами з півночі та сходу, розриваючи залізничні комунікації, з ходу проскакуючи дрібні населені пункти.

Надії Гудеріана не виправдалися. Погано озброєні, розрізнені підрозділи поляків, проявивши героїзм і незвичайну кмітливість, змогли відбитися. До вечора 14-го німецькі танкісти знищили майже половину польських «Рено», але, незважаючи на артилерійську і авіаційну підтримку, були змушені відступити під лютим вогнем захисників фортеці. Бліц-криг місцевого масштабу не вдався. Гудеріан зрозумів, що тут можна загрузнути всерйоз, довелося міняти тактику. Спроба фашистів, які мали півтисячею танків і півтора сотнями знарядь відразу захопити Брестську фортецю, обороняється розрізненими і погано озброєними підрозділами польських жолнєжи, безславно провалилася.

Німці в Брестській фортеці, 1939 рік

З вечора і до самого ранку 15-го вересня 1939 року по фортеці била німецька артилерія. Важкі снаряди трощили стіни і казарми, але не принесли значної шкоди захисникам, сховався в казематах. Добровольці навіть зробили пару вилазок і знищили кілька танків і броньовиків. Вранці 15-го вересня до танків 10-ї дивізії корпусу Гудеріана приєдналися підрозділи піхоти з 20-ї моторизованої дивізії. Бої, що місцями переходять у запеклі рукопашні сутички, тривали цілий день, але атака знову захлинулася. Ні підтримка з повітря, ні потужні артнальотів не змогли зломити запеклий опір жменьки сміливців.

16-го вересня батальйони двох дивізій німців знову і знову піднімалися на штурм укріплень. Наступ фашисти організували строго «по науці»: артпідготовка, а потім піхотна атака. Німецький педантизм в якійсь мірі допоміг захисниками. Поки стріляли гармати, вони ховалися під товстими склепіннями і потужними стінами, повертаючись в окопи з появою на полі брані піхоти. Командири атакуючих батальйонів намагалися підняти солдатів в атаку відразу за вогненним валом артнальоту, але це так і не вдалося. В передові підрозділи відправився сам Гудеріан. Його ад’ютант був смертельно поранений, але всі зусилля німців, які зазнали величезних втрат, як і раніше не мали успіху.

Несолодко довелося і захисникам фортеці. Відбивши з 14 по 16 вересня 7 піхотних атак, підтримуваних танками, артилерією і авіацією, поляки втратили убитими і пораненими близько 40% всього особового складу. Поранений осколком керівник оборони фортеці генерал Плісовській залишився без зв’язку з командуванням, захисники не мали ні найменшого поняття, що відбувається за стінами казематів. Поки що залишався єдиний не перекритий німцями шлях відходу – на Тереспіль. Плісовській прийняв рішення припинити опір і відступити. Під покровом ночі залишилися в живих захисники залишили фортецю . Як виявилося згодом, генерал Плісовській прийняв дивно своєчасне рішення. Відступ супроводжувалося сутичками з німецькими патрулями, авангардом підрозділів, які отримали завдання перекрити дорогу на Тереспіль. Ще трохи, і йти було б просто нікуди.

Німці увійшли до Цитаделі вранці 17-го вересня. В архівах не залишилося документів, що підтверджують сумарні втрати загарбників під час штурму фортеці. Можливо, їх ніхто не підраховував. Але в донесенні одного з полків 20-ї моторизованої дивізії зазначено, що протягом лише 15 вересня 1939 року втрати полку склали більше 130 чоловік убитими і близько 230 – пораненими. У захопленій фортеці гітлерівцями були полонені 988 польських солдатів і офіцерів, в основному поранені, які не мали можливості пересуватися самостійно .

Читати повністю в блозі автора – http://warhistory.livejournal.com/2312585.html

das_foland : Дві фортеці генерала Карбишева

71 рік тому, в ніч з 17-го на 18-е лютого 1945 року, в нацистської концтаборі Маутхаузен загинув російський генерал Дмитро Михайлович Карбишев. Він був генерал-лейтенантом інженерних військ і в момент початку Великої Вітчизняної перебував у західних кордонів СРСР, допомагаючи в будівництві оборонних укріплень. У серпні 41-го, при спробі вирватися з оточення, генерал був захоплений в полон і почалася історія його ув’язнення в фашистських катівнях.

Дмитро Карбишев, museum.omskelecom.ru

По початку, німці поводилися з ним добре і всіляко намагалися умовити його прийняти їх пропозицію про співпрацю, але воля генерала, незважаючи на похилий вік (а на момент потрапляння в полон йому було 60 років), була непохитна. Більш того, в кожному новому таборі, куди він потрапляв, Дмитро Михайлович завжди намагався підтримати товаришів по ув’язненню, згуртувати їх і вселити в них ту ж непохитну твердість, якою володів сам. На пропозицію німців звільнитися з табору і повернутися до своєї коханої військово-конструкторської діяльності генерал відповідав так: «Мої переконання не випадають разом з зубами від нестачі вітамінів в табірному раціоні. Я солдат і залишаюся вірним своєму обов’язку. А він забороняє мені працювати на ту країну, яка знаходиться в стані війни з моєю Батьківщиною ». Навіть у важких умовах російської людини ніколи не покидає почуття гумору і Дмитро Михайлович прекрасно це підтверджував своїм прикладом. Один з радянських полонених офіцерів вже після війни згадував: «Одного разу ми з Дмитром Михайловичем працювали в сараї, обтесували гранітні стовпчики для доріг, облицювальні і намогильні плити. З приводу останніх Карбишев (якому навіть в самій важкій ситуації не змінювало почуття гумору), раптом помітив: «Ось робота, що приносить мені справжнє задоволення. Чим більше намогильних плит вимагають від нас німці, тим краще, значить, йдуть у наших справи на фронті ».

В ніч з 17-го на 18-е близько тисячі полонених були загнані німцями в душову і залишені під струменями крижаної води. Вижило трохи, їх врятувало те, що вони змогли протриматися до ранку, коли німці тікали, бо до табору підійшли союзні війська. Цілий рік доля Карбишева залишалася невідома, і тільки в лютому 46-го канадський майор в госпіталі під Лондоном розповів представникам радянської місії про останній день Дмитра Михайловича: «Мені залишилося жити недовго, – сказав майор радянському офіцеру, – тому мене турбує думка про те, щоб разом зі мною не пішли в могилу відомі мені факти героїчної загибелі радянського генерала, благородна пам’ять про який повинна жити в серцях людей. Я говорю про генерал-лейтенанта Карбишева, разом з яким мені довелося побувати в німецьких таборах . Я вважаю своїм священним обов’язком неупереджено засвідчити все, що я знаю про генерала Карбишева. Я виконаю цим свій маленький борг перед пам’яттю великого людини ».

16 серпня 1946 року генерал-лейтенанту Дмитру Карбишеву було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Як записано в указі, це високе звання присвоєно генералу-герою, трагічно загиблому в фашистському полоні, «за виняткову стійкість і мужність, проявлені в боротьбі з німецькими загарбниками у Великій Вітчизняній війні».

Дмитро Михайлович, крім усього іншого, є одним з творців Брестської фортеці. Є щось глибоко символічне в тому, що фашисти, незважаючи на всю свою міць, не змогли зломити фортеця волі Карбишева, як не змогли вони зломити опір захисників Брестської фортеці. Дмитро Михайлович Карбишев показав, що ні вік, ні полон не можуть служити перешкодою для російської людини в святій справі служіння своїй Батьківщині. Вічна слава Герою!