Кому не можна Німесіл

0 Comments

Німесил – інструкція, застосування, аналоги препарату

Нестероїдний протизапальний засіб групи метансульфонанілідів, який виявляє протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію. Лікувальна дія Німесилу зумовлена тим, що він взаємодіє з каскадом арахідонової кислоти і знижує біосинтез простагландинів шляхом інгібіції циклооксигенази. Використовується як знеболювальне.

Застосування Німесилу

Препарат показаний для лікування гострого болю та первинної дисменореї.

Застосовувати його слід лише як препарат другої лінії. Рішення про призначення німесуліду потрібно приймати на основі оцінки усіх ризиків для конкретного пацієнта.

Німесил – склад і форма випуску препарату

Препарат випускається у формі гранул для оральної суспензії. Це світло-жовтий зернистий порошок з апельсиновим запахом. Після часткового розчинення порошку утворюється білий або світло-жовтий розчин.

1 однодозовий пакет по 2 г гранул містить 100 мг діючої речовини – німесуліду. Крім нього, до складу препарату входять цетостеариловий ефір макроголу, сахароза, мальтодекстрин, кислота лимонна безводна та апельсиновий ароматизатор.

Німесил: як приймати препарат

Препарат призначає лікар. Для того, щоб мінімізувати можливі небажані побічні ефекти, потрібно застосовувати мінімально ефективну дозу протягом найкоротшого часу. Рекомендується вживати після прийому їжі.

Вміст пакета висипають у склянку, розчиняють водою і приймають перорально.

Максимальна тривалість курсу лікування Німесилом -15 діб.

Дорослим -100 мг німесуліду (1 однодозовий пакет) 2 рази на добу після їжі.

Німесил – протипоказання, побічні ефекти

Протипоказання до застосування препарату:

  • підвищена чутливість до німесуліду або до будь-якого компонента препарату;
  • гіперергічні реакції, у анамнезі (бронхоспазм, риніт, кропив’янка) у зв’язку із застосуванням ацетилсаліцилової кислоти чи інших нестероїдних протизапальних препаратів. Гепатотоксичні реакції на німесулід у анамнезі;
  • супутнє застосування інших речовин з потенційною гепатотоксичністю;
  • алкоголізм та наркотична залежність;
  • шлунково-кишкові кровотечі або перфорації в анамнезі, пов’язані із попереднім застосуванням нестероїдних протизапальних засобів;
  • виразка шлунка або дванадцятипалої кишки у фазі загострення, наявність в анамнезі виразки, перфорації або кровотечі у травному тракті;
  • наявність в анамнезі цереброваскулярних кровотеч або інших крововиливів, а також захворювань, що супроводжуються кровоточивістю;
  • тяжкі порушення згортання крові;
  • тяжка серцева недостатність;
  • тяжке порушення функції нирок;
  • порушення функції печінки;
  • хворі із підвищеною температурою тіла та/або грипоподібними симптомами;
  • дитячий вік до 12 років;
  • третій триместр вагітності та період годування груддю.

Застосування німесуліду може порушувати жіночу фертильність і не рекомендується жінкам, які планують вагітність.

Німесил містить сахарозу, тому його не слід призначати хворим зі спадковою непереносимістю фруктози, мальабсорбцією глюкози-галактози або недостатністю сахарази-ізомальтази.

Побічні реакції на Німесил

  • Анемія, еозинофілія, бромбоцитопенія, панцитопенія, пурпура.
  • Підвищена чутливість, анафілаксія.
  • Гіперкаліємія.
  • Відчуття страху, нервозність, нічні жахливі сновидіння.
  • Запаморочення.
  • Головний біль, сонливість, енцефалопатія (синдром рейє).
  • Розлади зору.
  • Тахікардія.
  • Артеріальна гіпертензія.
  • Геморагія, лабільність артеріального тиску, припливи.
  • Задишка, астма, бронхоспазм.
  • Діарея, нудота, блювання.
  • Запор, метеоризм, гастрит, кровотечі у травному тракті.
  • Збільшення рівня ферментів печінки.
  • Свербіж, висип, підвищена пітливість, еритема, дерматит, кропив’янка, ангіоневротичний набряк.
  • Дизурія, гематурія, затримка сечовипускання.
  • Ниркова недостатність, олігурія, інтерстиціальний нефрит.
  • Набряк.

Аналоги Німесилу

Джерело: Державний реєстр лікарських засобів України. Інструкція публікується зі скороченнями винятково для ознайомлення. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем і уважно ознайомтеся з інструкцією. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.

Німесил ® (Nimesil ® ) ATC-класифікація

фармакодинаміка . Німесулід — НПЗП зі знеболювальною та жарознижувальною властивостями, котрий діє як інгібітор ферменту ЦОГ, що відповідає за синтез простагландинів.
Фармакокінетика . Всмоктування . Німесулід добре всмоктується при пероральному прийомі. Після застосування одноразової дози, що становить 100 мг німесуліду, у дорослих Cmax у плазмі досягається через 2–3 год і становить 3–4 мг/л. AUC становить 20–35 мг·год/л. Не було відмічено жодної статистично значущої різниці між цими показниками та такими показниками після прийому 100 мг двічі на добу протягом 7 днів. До 97,5% німесуліду зв’язується з білками плазми крові.
Біотрансформація та елімінація . Німесулід активно метаболізується в печінці різними шляхами, в тому числі за участю ізоферменту цитохрому Р450 CYP 2C9. Тому існує загроза виникнення лікарської взаємодії при його одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що метаболізуються за участю CYP 2C9 (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Основним метаболітом є парагідроксипохідна, яка також є фармакологічно активною. Час до виявлення цього метаболіту в циркулюючій крові є коротким (близько 0,8 год), але константа реакції його утворення невисока і значно менша, ніж коефіцієнт абсорбції німесуліду. Гідроксинімесулід є єдиним метаболітом, що виявляється в плазмі та майже повністю перебуває у зв’язаній формі. T½ становить від 3,2 до 6 год.
Німесулід виводиться в основному з сечею (близько 50% від прийнятої дози). Лише 1–3% виводиться в незміненому вигляді. Гідроксинімесулід — основний метаболіт, що виявляється виключно у вигляді глюкуронату. Близько 29% від прийнятої дози виводиться з калом у метаболізованому вигляді. Фармакокінетичний профіль німесуліду у пацієнтів літнього віку при одноразовому та повторному прийомі не змінюється.
У короткостроковому експериментальному дослідженні, що проводилося за участю пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30–80 мл/хв) і здорових добровольців, Cmax німесуліду та його основного метаболіту в плазмі крові хворих була не вищою, ніж концентрація у здорових добровольців. AUC і T½ у пацієнтів з порушенням функції нирок були на 50% більшими, але завжди знаходилися в межах діапазону фармакокінетичних показників, що спостерігалися у здорових добровольців, які приймали німесулід. Повторне застосування не призводило до кумуляції. Німесулід протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Доклінічні дані з безпеки . Доклінічні дані, отримані в стандартних дослідженнях фармакологічної безпеки, токсичності при повторному прийомі, генотоксичності та канцерогенної дії, не виявили особливої небезпеки для людини. У дослідженнях токсичності при повторному прийомі німесулід виявляв шлунково-кишкову, ниркову та печінкову токсичність. У дослідженнях репродуктивної токсичності при призначенні самкам препарату в дозах, що не чинять токсичної дії, ембріотоксичні та тератогенні ефекти (вади розвитку скелета, дилатація шлуночків мозку) спостерігалися у кроликів, але не у щурів. У щурів спостерігалися підвищена смертність потомства у ранній постнатальний період та побічні реакції щодо фертильності.

Показання Німесил

лікування гострого болю, первинної дисменореї.
Німесулід слід застосовувати тільки як препарат другої лінії. Рішення про призначення німесуліду потрібно приймати на основі оцінки всіх ризиків для конкретного пацієнта.

Застосування Німесил

дозування . З метою зниження частоти виникнення побічних реакцій потрібно застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого часу (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Максимальна тривалість курсу лікування німесулідом становить 15 діб.
Дорослі . 1 пакет (100 мг німесуліду) 2 рази на добу після їди.
Пацієнти літнього віку . Пацієнти літнього віку не потребують зниження добової дози (див. Фармакокінетика).
Діти . Лікарські засоби, що містять німесулід, протипоказані дітям віком до 12 років (див. також ПРОТИПОКАЗАННЯ). Враховуючи фармакокінетичний профіль у дорослих та фармакодинамічні характеристики німесуліду, корекція дози у дітей віком 12–18 років не потрібна.
Порушення функції нирок . Враховуючи фармакокінетику, пацієнтам з легким або помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 30–80 мл/хв) корекція дози не потрібна, в той час як при тяжкому порушенні функції нирок (кліренс креатиніну Порушення функції печінки . Застосування лікарського засобу Німесил протипоказане пацієнтам із порушенням функції печінки (див. Фармакокінетика). Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування препарату протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Спосіб застосування . Вміст пакета висипати у склянку з негазованою водою. Перемішати ложкою до отримання суспензії з апельсиновим запахом. Випити суспензію відразу після перемішування.

Протипоказання

відома підвищена чутливість до німесуліду, до будь-якого іншого НПЗП або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу;

  • гіперергічні реакції в анамнезі (наприклад бронхоспазм, риніт, кропив’янка) у зв’язку із застосуванням ацетилсаліцилової кислоти чи інших НПЗП;
  • гепатотоксичні реакції на німесулід в анамнезі;
  • супутнє застосування інших речовин з потенційною гепатотоксичністю;
  • алкоголізм та наркотична залежність;
  • шлунково-кишкові кровотечі або перфорації в анамнезі, пов’язані з попереднім застосуванням НПЗП;
  • пептична виразка у фазі загострення чи наявність в анамнезі кровотечі у травному тракті, виразки або перфорації;
  • цереброваскулярна кровотеча або інші крововиливи, а також захворювання, що супроводжуються кровоточивістю;
  • тяжкі порушення згортання крові;
  • тяжка серцева недостатність;
  • тяжке порушення функції нирок;
  • порушення функції печінки;
  • гарячка та/або грипоподібні симптоми;
  • дитячий вік до 12 років;
  • ІІІ триместр вагітності та період годування груддю (див. Застосування у період вагітності або годування груддю та Доклінічні дані з безпеки).

Побічна дія

нижченаведені побічні реакції вказані на підставі даних контрольованих клінічних досліджень* (приблизно 7800 пацієнтів) та постмаркетингових спостережень з такою класифікацією частоти виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100–

Розлади з боку кровоносної та лімфатичної системРідкоАнемія*, еозинофілія*
Дуже рідкоТромбоцитопенія, панцитопенія, пурпура
Розлади з боку імунної системиРідкоПідвищена чутливість*
Дуже рідкоАнафілаксія
Розлади метаболізму та харчуванняРідкоГіперкаліємія*
Психічні розладиРідкоВідчуття страху*, нервовість*, нічні жахливі сновидіння*
Розлади з боку нервової системиНечастоЗапаморочення*
Дуже рідкоГоловний біль, сонливість, енцефалопатія (синдром Рея)
Розлади з боку органа зоруРідкоНечіткий зір*
Дуже рідкоПорушення зору
Розлади з боку органа слуху та лабіринтуДуже рідкоВертиго (запаморочення)
Серцеві розладиРідкоТахікардія*
Судинні розладиНечастоАГ*
РідкоГеморагія*, лабільність АТ*, припливи*
Розлади з боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостінняНечастоЗадишка*
Дуже рідкоБА, бронхоспазм
Шлунково-кишкові розладиЧастоДіарея*, нудота*, блювання*
НечастоЗапор*, здуття живота*, кровотеча у травному тракті, виразка та перфорація дванадцятипалої кишки, виразка та перфорація шлунка
Дуже рідкоГастрит*, біль у животі, диспепсія, стоматит, мелена
Гепатобіліарні розлади (див. ОСОБЛИВОСТІ
ЗАСТОСУВАННЯ)
ЧастоПідвищення рівня ферментів печінки*
Дуже рідкоГепатит, фульмінантний гепатит (у тому числі з летальним наслідком), жовтяниця, холестаз
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковиниНечастоСвербіж*, висип*, підвищене потовиділення*
РідкоЕритема*, дерматит*
Дуже рідкоКропив’янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, еритема поліформна, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз
Частота невідомаФіксований медикаментозний висип (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ)
Розлади з боку нирок та сечовидільної системиРідкоДизурія*, гематурія*
Дуже рідкоЗатримка сечовипускання*, ниркова недостатність, олігурія, інтерстиціальний нефрит
Загальні розлади та місцеві реакціїНечастоНабряк*
РідкоНездужання*, астенія*
Дуже рідкоГіпотермія

*Частота визначається за результатами клінічного дослідження
Найчастіше спостерігаються побічні реакції з боку травного тракту. Можливе виникнення пептичних виразок, перфорації або кровотечі у травному тракті, які іноді загрожують життю, особливо у хворих літнього віку (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Після застосування лікарських засобів, що містять німесулід, повідомлялося про нудоту, блювання, діарею, здуття живота, запор, диспепсію, біль у животі, мелену, криваве блювання, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Рідше спостерігався гастрит. Були повідомлення про виникнення набряку, АГ та серцевої недостатності у зв’язку з лікуванням НПЗП. Дуже рідко повідомлялося про бульозні реакції, в тому числі синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Клінічні та епідеміологічні дослідження свідчать про те, що застосування деяких НПЗП, особливо у високих дозах та протягом тривалого лікування, можуть призвести до незначного підвищення ризику виникнення артеріальних тромботичних ускладнень, наприклад інфаркту міокарда або інсульту (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції . Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користі та ризику при застосуванні лікарського засобу. Працівники галузі охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Особливості застосування

побічні реакції можна звести до мінімуму, застосовуючи найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів (див. ЗАСТОСУВАННЯ і про ризики з боку ШКТ та серцево-судинної системи нижче).
У разі відсутності ефективності лікування терапію слід припинити.
Слід уникати супутнього застосування німесуліду з НПЗП, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2. Під час терапії лікарським засобом Німесил пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від застосування інших аналгетиків.
Лікарський засіб Німесил містить сахарозу. Хворим з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, мальабсорбцією глюкози-галактози або недостатністю сахарази-ізомальтази не слід приймати даний препарат.
Під час лікування німесулідом рекомендується уникати одночасного застосування гепатотоксичних препаратів та утримуватися від вживання алкоголю. Застосування НПЗП може маскувати гарячку, пов’язану з фоновою бактеріальною інфекцією.
Вплив на печінку . Рідко повідомлялося про серйозні реакції з боку печінки, пов’язані із застосуванням німесуліду, в тому числі дуже рідко — про випадки з летальним наслідком (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Хворі, у яких при лікуванні німесулідом спостерігаються симптоми, схожі на симптоми ураження печінки, наприклад анорексія, нудота, блювання, біль у животі, втомлюваність, темний колір сечі, або хворі, у яких дані лабораторних аналізів функції печінки відхиляються від нормальних значень, мають припинити терапію. Таким хворим не слід повторно призначати німесулід. Повідомлялося про ураження печінки, у більшості випадків оборотне, після короткочасного впливу лікарського засобу.
Пацієнтам, які застосовують німесулід і у яких з’явилася гарячка та/або грипоподібні симптоми, слід припинити лікування.
Вплив на ШКТ . Повідомлялося про кровотечу або виразку/перфорацію в травному тракті (з або без симптомів-передвісників чи наявності в анамнезі серйозних явищ з боку ШКТ), що могли мати летальний наслідок та виникати в будь-який час протягом лікування всіма НПЗП. Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації підвищується при підвищенні доз НПЗП, у хворих з виразкою в анамнезі, особливо коли вона ускладнена кровотечею або перфорацією (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ), та у пацієнтів літнього віку. Таким хворим лікування слід розпочинати з найнижчої можливої дози. Для цих пацієнтів, а також для тих, хто потребує одночасного застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти чи інших препаратів, що підвищують ризик виникнення ускладнень з боку травного тракту, слід розглянути можливість комбінованої терапії із захисними речовинами, наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи (див. нижче та ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Хворі з токсичним ураженням травного тракту в анамнезі, насамперед пацієнти літнього віку, повинні повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), зокрема на початкових стадіях лікування.
Поява кровотечі або виразки/перфорації в травному тракті можлива в будь-який час протягом лікування з або без симптомів-передвісників чи наявності в анамнезі явищ з боку ШКТ. У разі появи кровотечі або виразки у ШКТ застосування німесуліду слід припинити. Німесулід слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з розладами травного тракту, в тому числі пептичною виразкою, шлунково-кишковою кровотечею, виразковим колітом чи хворобою Крона в анамнезі (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Хворих, які приймають супутні препарати, що можуть підвищити ризик виникнення виразки або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, такі антикоагулянти, як варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), або такі антитромбоцитарні засоби, як ацетилсаліцилова кислота, потрібно поінформувати про необхідність дотримуватися обережності.
У разі виникнення у пацієнтів, які отримують німесулід, кровотечі або виразки травного тракту лікування слід припинити.
НПЗП з обережністю слід призначати хворим зі шлунково-кишковим захворюванням (виразковим колітом, хворобою Крона) в анамнезі, оскільки можливе його загострення (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Одночасне застосування німесуліду з іншими лікарськими засобами, такими як пероральні контрацептиви, антикоагулянти, антиагреганти, може спричинити загострення хвороби Крона та інших захворювань травного тракту.
Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну системи . Хворі з АГ та/або застійною серцевою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості в анамнезі потребують відповідного спостереження і консультації лікаря, оскільки повідомлялося про затримку рідини та набряки внаслідок терапії НПЗП.
Клінічні дослідження та епідеміологічні дані дають змогу зробити висновок про те, що застосування деяких НПЗП, особливо у високих дозах та при довготривалому лікуванні, може бути пов’язане з незначним підвищенням ризику артеріальних тромботичних ускладнень, наприклад інфаркту міокарда або інсульту. Для виключення такого ризику при застосуванні німесуліду даних недостатньо.
Хворих із неконтрольованою АГ, застійною серцевою недостатністю, встановленою ІХС, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярним захворюванням слід лікувати німесулідом лише після ретельної оцінки стану. Подібну оцінку слід проводити перед початком довготривалого лікування хворих із факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, наприклад при АГ, гіперліпідемії, цукровому діабеті, при курінні.
Оскільки німесулід може впливати на функцію тромбоцитів, його слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з геморагічним діатезом (див.також ПРОТИПОКАЗАННЯ). Однак лікарський засіб Німесил не може замінити ацетилсаліцилову кислоту у профілактиці серцево-судинних захворювань.
Вплив на нирки . Хворим із порушенням функції нирок або із серцевою недостатністю потрібно дотримуватися обережності, оскільки застосування німесуліду може призвести до погіршення ниркової функції. В такому разі лікування слід припинити (див. також ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Пацієнти літнього віку . У пацієнтів літнього віку може бути підвищена частота виникнення побічних реакцій на НПЗП, особливо кровотеч та перфорацій у травному тракті, у деяких випадках навіть з летальним наслідком (див. ПОБІЧНА ДІЯ), а також порушення функції нирок, серця та печінки, тому рекомендується відповідне клінічне спостереження.
Шкірні реакції . Дуже рідко повідомлялося про серйозні шкірні реакції, деякі з них смертельно небезпечні, у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, пов’язані із застосуванням НПЗП (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Очевидно, що до найвищого ризику виникнення таких реакцій пацієнти схильні на початку курсу лікування, у більшості випадків реакції з’являються протягом першого місяця терапії. Німесулід слід відмінити при першій появі ознак шкірного висипу, ураження слизових оболонок або будь-яких інших проявів гіперчутливості.
При застосуванні німесуліду повідомлялося про випадки фіксованого медикаментозного висипу (ФМВ). Німесулід не слід повторно призначати пацієнтам, у яких в анамнезі були пов’язані з німесулідом випадки ФМВ (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Вплив на фертильність . Застосування лікарського засобу Німесил може порушувати жіночу фертильність і не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Жінкам, яким складно завагітніти, або тим, хто перебуває на обстеженні з приводу безпліддя, слід розглянути відміну препарату Німесил (див. Застосування у період вагітності або годування груддю).
Застосування у період вагітності або годування груддю
Вагітність . Застосування німесуліду протипоказане у ІІІ триместр вагітності (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Пригнічення синтезу простагландинів може несприятливо вплинути на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень дозволяють зробити висновок про те, що на ранніх термінах вагітності застосування інгібіторів синтезу простагландинів може підвищити ризик викидня та виникнення у плода вад серця і гастрошизису. Абсолютний ризик розвитку аномалії серцево-судинної системи підвищується з менш ніж 1% до приблизно 1,5%. Вважається, що ризик зростає з підвищенням дози і тривалості терапії.
У тварин застосування інгібітора синтезу простагландинів призводило до збільшення пре- і постімплантаційних втрат і підвищення смертності ембріона та плода. Крім того, повідомлялося про те, що у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, підвищувалася частота виникнення різних вад плода, в тому числі серцево-судинної системи.
Застосування німесуліду з 20-го тижня вагітності може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це може спостерігатися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення застосування препарату. Крім того, після прийому препарату у другому триместрі вагітності повідомлялося про випадки звуження артеріальної протоки у плода, більшість з яких минули після припинення лікування. Тому під час першого та другого триместру вагітності німесулід не слід приймати без крайньої необхідності. У разі застосування німесуліду жінкам, які намагаються завагітніти, або протягом першого та другого триместру вагітності, слід призначати найнижчу можливу дозу і найменшу можливу тривалість лікування.
Допологовий моніторинг щодо олігогідрамніону та звуження артеріальної протоки у плода слід розглянути у разі впливу німесуліду протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Вагітним слід припинити застосування німесуліду, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки у плода.
У третьому триместрі вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть призвести до розвитку у плода:
• пневмокардіального токсичного ураження (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки і легенева гіпертензія);
• дисфункції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з розвитком маловоддя (див. вище);
У матері в кінці вагітності та новонародженого можливе:
• збільшення часу кровотечі, антиагрегаційний ефект, який може виникнути навіть при застосуванні дуже низьких доз;
• пригнічення скорочувальної діяльності матки, що призводить до затримки або подовження пологів.
Годування груддю . Невідомо, чи проникає німесулід у грудне молоко людини. Німесулід протипоказаний у період годування груддю (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ і Доклінічні дані з безпеки).
Фертильність . Як і інші НПЗП, лікарські засоби, що містять німесулід, не рекомендуються жінкам, які намагаються завагітніти (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід припинити застосування німесуліду.
Якщо вагітність встановлена під час застосування німесуліду, лікар має бути поінформований про це.
Діти . Лікарський засіб Німесил протипоказаний дітям віком до 12 років.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами . Дослідження впливу лікарських засобів, що містять німесулід, на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами не проводилися, однак пацієнтам, які відчувають запаморочення, вертиго чи сонливість після прийому німесуліду, слід утримуватися від керування транспортними засобами або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

фармакодинамічні взаємодії . Кортикостероїди . Кортикостероїди можуть підвищувати ризик виникнення виразки травного тракту або кровотечі (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Антитромбоцитарні засоби та СІЗЗС . Антитромбоцитарні засоби та СІЗЗС підвищують ризик виникнення виразки або кровотечі у травному тракті (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Антикоагулянти . НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). При лікуванні німесулідом пацієнтів, які приймають варфарин чи подібні антикоагулянти або ацетилсаліцилову кислоту, існує підвищений ризик виникнення ускладнень у вигляді кровотеч, тому така комбінація не рекомендується (див. також ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ») та протипоказана хворим з тяжкими розладами коагуляції (див. також ПРОТИПОКАЗАННЯ). Якщо комбінованої терапії не можна уникнути, необхідно проводити ретельний контроль показників згортання крові.
Діуретичні засоби, інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II (ААII) . НПЗП можуть послаблювати дію діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких хворих зі зниженою функцією нирок (наприклад у зневоднених або пацієнтів літнього віку з порушенням ниркової функції) сумісне застосування інгібіторів АПФ та інгібіторів ЦОГ може спричинити подальше погіршення функції нирок, у тому числі виникнення гострої ниркової недостатності, яка, як правило, є оборотною. Появу таких взаємодій слід враховувати у пацієнтів, яким доводиться застосовувати лікарські засоби, що містять німесулід, разом з інгібіторами АПФ чи ААII. Тому таку комбінацію препаратів слід призначати з обережністю, особливо хворим літнього віку. Хворі повинні отримувати достатню кількість рідини. Слід проаналізувати необхідність контролю ниркової функції після початку супутнього лікування та періодичного спостереження після його припинення.
Інші НПЗП . Сумісне застосування лікарських засобів, що містять німесулід з іншими НПЗП, у тому числі з ацетилсаліциловою кислотою у протизапальних дозах (≥1 г у вигляді одноразового прийому або ≥3 г на добу), не рекомендується.
Фармакокінетичні взаємодії: вплив німесуліду на фармакокінетику інших лікарських засобів .
Фуросемід . У здорових добровольців німесулід тимчасово послаблює дію фуросеміду щодо виведення натрію та меншою мірою — виведення калію і зменшує діуретичний ефект. Одночасне застосування німесуліду та фуросеміду призводить до зменшення (приблизно на 20%) AUC та кумулятивної екскреції фуросеміду без змін його ниркового кліренсу. Сумісне застосування фуросеміду та лікарських засобів, що містять німесулід, у хворих із порушенням ниркової або серцевої функції потребує обережності (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Літій . Були повідомлення про те, що НПЗП знижують кліренс літію, що призводить до підвищення його рівня в плазмі крові та токсичності літію. У разі призначення німесуліду пацієнту, який отримує терапію препаратами літію, слід ретельно контролювати рівень літію в плазмі крові.
Фармакокінетичні взаємодії: вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику німесуліду . Дослідження in vitro показали, що німесулід витісняється з місць зв’язування толбутамідом, саліциловою кислотою та вальпроєвою кислотою. Однак, незважаючи на можливий вплив на його концентрацію в плазмі крові, такі взаємодії не мають клінічної значущості.
Інші взаємодії . Можливі фармакокінетичні взаємодії з глібенкламідом, теофіліном, варфарином, дигоксином, циметидином та антацидними препаратами (а саме комбінація алюмінію та магнію гідроксиду) також були досліджені in vivo . Жодних клінічно значущих взаємодій не спостерігалося.
Німесулід пригнічує активність ферменту CYP 2C9. Плазматичні концентрації лікарських засобів, що є субстратами цього ферменту, можуть підвищуватися при одночасному застосуванні препарату Німесил .
Потрібно дотримуватися обережності в разі, коли німесулід застосовується менш ніж за 24 год до або менш ніж через 24 год після прийому метотрексату, оскільки можливе підвищення рівня останнього в сироватці крові та збільшення його токсичності.
У зв’язку з впливом на ниркові простагландини такі інгібітори синтетаз простагландинів, як німесулід, можуть підвищувати нефротоксичність циклоспоринів.

Передозування

симптоми гострого передозування НПЗП зазвичай обмежуються такими: апатія, сонливість, нудота, блювання та біль в епігастральній ділянці, які, як правило, є оборотними при підтримувальній терапії. Можливе виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Рідко можливі АГ, гостра ниркова недостатність, пригнічення дихання та кома. Були повідомлення про анафілактоїдні реакції при застосуванні терапевтичних доз НПЗП, які можуть виникати при передозуванні. В разі передозування НПЗП пацієнтам слід забезпечити симптоматичне та підтримувальне лікування. Специфічних антидотів немає. Інформації стосовно виведення німесуліду за допомогою гемодіалізу немає, але якщо взяти до уваги його високий ступінь зв’язування з білками плазми крові (до 97,5%), то малоймовірно, що діаліз виявиться ефективним при передозуванні. За наявності симптомів або після сильного передозування протягом 4 год після прийому препарату пацієнтам можна викликати блювання та/або призначити активоване вугілля (60–100 г для дорослих), та/або осмотичний проносний засіб. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз або гемоперфузія можуть бути неефективними у зв’язку з високим ступенем зв’язування з протеїнами. Слід контролювати функції нирок та печінки.