Українські породи курей: оптимальний вибір для органічних господарств

Село Бірки на Харківщині ще за часів Радянського Союзу вважалось в Україні столицею птахівництва. І нині, приїхавши сюди, вже на вокзалі чуємо цвірінчання курчат. Виявляється, це бабусі, не злякавшись навіть кількох пересадок, приїздять сюди з усіх куточків області, щоб поповнити свій пташиний двір курочками найкращих порід.

Ближче до Інституту птахівництва НААН України, який вже два роки як офіційно «понижений у рангу» до науково-дослідної станції, помічаємо — їдуть сюди не лише бабусі: біля будівлі чимало машин, у одному із приміщень бачимо цілу чергу людей, яка вишикувалась за покупкою. Директор установи Олександр Терещенко до курника нас провести відмовився, посилаючись на гігієнічно-санітарні норми, а от курчат, яких саме продавали, показав залюбки.

Пора курчат

Бірківська науково-дослідна станція нині активно реалізує курчат та індичат. Там зараз гаряча пора. Особливим попитом користуються породи Бірківська барвиста та Плімутрок білий. Саме на Харківщині у Бірках розташований єдиний племзавод в Україні, який замається їх вирощуванням на офіційному рівні.

«Усі селекційні птахи українського походження в нашій державі вже зникли. У нас залишився останній осередок, де їх можна знайти. Більшість поголів’я птиці нині завозиться з-за кордону, що дуже погано. Бо, не маючи власної племінної бази птахів, ми починаємо повністю залежати від іноземних реалізаторів», — з сумом розповідає Олександр Терещенко.

Він не скаржиться, що розробками колишнього інституту не цікавляться промислові гіганти, які зробили ставку на вирощування бройлерів. Каже, що науковці співпрацюють із ними, коли потрібно розробити, скажімо, певний державний стандарт.

«Золота жила» та нові тенденції в птахівництві

Натомість, заступник директора станції птахівництва Олег Катеринич запевняє — промислові підприємства колись-таки зацікавляться вітчизняними породами курей, і якщо зроблять ставку ще й на органічне виробництво, то не прогадають. Мовляв, цей сегмент ринку сьогодні дуже цікавий як для вітчизняного покупця, так і для європейського.

«Для України виробництво органічних яєць — це золота жила. В Європі нашому м’ясу бройлерів та яйцям важко конкурувати з тамтешніми виробниками, тому що цією продукцією їх ринок дуже насичений. А от ринок органіки у них забезпечений не повністю», — розповідає Олег Катеринич.

Виростити бройлера як органічну їжу, за його словами, практично неможливо. Ці птахи потребують спеціалізованого харчування і утримання, їх організм генетично «запрограмований» на інтенсивний ріст. А от українські породи курей для аграріїв, які хочуть займатися органікою, — найоптимальніший вибір. Вони невибагливі щодо умов утримання, на відміну від закордонних. Адже виведені в умовах «маємо те, що маємо».

«Засилля бройлерів — це не проблема, а перехідний період. Тому що вирощувати їх, як не крути, але найрентабельніше: гроші можна «відбити» за 32-42 дні. Проте, в Україні вже спостерігається перевиробництво як яєць, так і м’яса бройлерів. Виробники намагаються вийти на закордонні ринки, але це не так просто. Тому невдовзі почнеться новий етап — виробництво органічної продукції у птахівництві, вирощування так званих повільно зростаючих бройлерів. Адже збільшується попит на органічну продукцію. Бо у більшості розвинених країн з високим рівнем життя, в тій же Америці, бройлери — це їжа для бідних. У ціні там лише грудинка. Зараз пішла тенденція до вирощування довго зростаючих бройлерів, яких відгодовують не 32-42 дні, а 56 днів. Проблема засилля бройлерів з часом має зійти на нівець», — запевняє науковець.

Але що ж замість бройлерів можуть запропонувати птахівникам вітчизняні селекціонери?

Пташине різноманіття

У науково-дослідній станції птахівництва НААН серед яєчних порід курей зробили ставку на Бірківську барвисту.

«Бірківська барвиста курка — це приблизно 2-2,2 кг живої ваги, півні — 3-3,2 кг. За рік ці кури дають від 260 яєць. І що дуже добре — це порода, а не гібрид. Тобто ці кури можуть відтворюватися, кілька років власники точно можуть мати чистопородне потомство із усіма відповідними характеристиками», — розповідає директор науково-дослідної станції.

М’ясна порода курей, яку охоче купують на Бірківській станції, — це Плімутрок білий. Хоча вона також є гарною яєчною породою. Адже курки несуть у рік як мінімум 220 яєць. Проте, за словами Олександра Терещенка, вони вирізняються значно більшою м’ясною масою, ніж Бірківська барвиста. Курка Плімутрока білого важить від 3 кг, а півень — більше 5 кг.

«Не дивлячись на те, що ми розташувалися у Харківській області, до нас приїздять купувати птицю з усіх куточків країни. Навіть незважаючи на те, що ми продаємо її дорожче. Зараз оптова ціна одноденного курчати угорського походження м’ясо-яєчного типу, так звана «іспанка», на ринках коливається між 13-14 грн. Ми продаємо своїх курчат по 20 грн. І все одно люди приїжджають і купують, бо наша птиця вже зарекомендувала себе. І найголовніше, ми її продаємо вже вакцинованою», — розповідає Олександр Терещенко.

Серед фаворитів продажів науково-дослідної станції ще й кури м’ясо-яєчного напрямку «Геркулес». Вони невибагливі. Їх успішно утримують як на подвір’ях, так і у клітках. Проте реалізувати курей «Геркулес» промисловим підприємствам станція не може через обмежені генетичні можливості.

Заступник директора Олег Катеринич демонструє нам і інші породи курей, які не розводять, а швидше зберігають та відтворюють у науковій установі, щоб вони не зникли остаточно.

«Це Полтавська глиняста курка, яка входила до трійки найпоширеніших курей в Україні в 50-х роках минулого сторіччя. Оскільки ми працюємо переважно для населення, а для нього головне — гарний півень для холодцю, гарна велика курка для борщу та великі смачні яйця, ну, і неповторна прикраса для двору. Тому ми відновили ще й Полтавську чорну і зозулясту породи. Їх у нас поки небагато, бо ми обмежені перш за все фінансово, щоб їх утримувати. Але ця птиця користується дуже великим попитом», — ділиться здобутками Олег Катеринич.

Реалії єдиного в Україні центру птахівництва

Птахівництво в Україні, порівняно з тваринництвом, перебуває не у такому ж і поганому стані, стверджує Олександр Терещенко. Проте, додає, що добре на ринку почуваються лише великі виробники, які мають змогу експортувати продукцію в Європу, «завойовувати» нові ринки азійських, арабських та африканських країн. Завдяки великим продажам промислові підприємства «відбивають» гроші, витрачені на корм для птиці, який нині дуже дорогий. Через практично неконтрольоване вивезення зернотрейдерами української пшениці, ціна на комбікорм просто вражає птахівників своєю дороговизною. Дрібним господарствам при цьому як хочеш — так і крутись. Тим більше, якщо це органічні господарства, де до годівлі особливі вимоги. Отож, запитуємо у керівництва, який же нині стан справ у єдиному в Україні науково-дослідному центрі, який займається птахівництвом. Адже профілюється він саме на співробітницві з дрібними господарствами, одноосібниками та місцевим населенням.

«Ми досі вижили, бо у нас є ферма та два племінних заводи. І вести господарчу діяльність для державної установи зовсім невластиво. Стільки законодавчих протиріч та труднощів доводиться долати! Але завдяки цьому господарству станція живе, «тримається». Ми ведемо наукову роботу, покращуємо породи, займаємось селекцією. Завдяки птиці ми можемо покращувати економіку станції і щось заробляти у спецфонд. Виходить, що якщо держава нам дає одну гривню, то ми на ній заробляємо 70 копійок», — розповідає директор науково-дослідної установи.

Олег Катеринич нарікає, мовляв, нині в Україні висококваліфікованих спеціалістів в області птахівництва лишилось одиниці. Немає державних установ, які б займались селекцією та збереженням генофонду качок та гусей, від утримання яких свого часу Інституту птахівництва довелось відмовитись. Нині вже у науково-дослідному центрі, крім курей є лише невелике поголів’я індиків кросу «Харківський».

«У Радянському Союзі було лише два науково-дослідних інститути з птахівництва — один поблизу Москви, і один в Україні у Харківській області. З 30-х років у нас працювали над селекцією гусей, курей, качок та індиків. Тут була «Мекка», столиця союзного птахівництва. Все, що у нас є зараз із обладнання — це залишилось від того часу. Зараз ми в Україні єдині вчені-птахівники. Є кілька людей, які мають до нас дотичне відношення, тобто закінчували тут аспірантуру, докторантуру, захищали дисертації, працювали певний час. Таких фахівців по всій Україні назбирається людей сім. Я не беру до уваги молодь, яка приходить до нас на практику. Вони, можна сказати, птиці і не бачили, це несерйозні птахівники. Тому вся оця жменька науковців-птахівників в Україні зібралась отут на Харківщині в Бірках», — розповідає Олег Катеринич.

Науково-дослідна станція у Бірках як була, так і залишаться столицею птахівництва в Україні. Принаймні, у цьому можна переконатись, почитавши відгуки на різноманітних селянських та аграрних форумах, де спілкуються люди, які справді знаються на відмінних породах та кросах домашньої птиці.

Людмила Лутицька, Kurkul.com

Що було та що буде

— Найбільше постраждала галузь виробництва курячого яйця. З перших днів війни треба було терміново вирішувати, що робити з реалізацією швидкопсувної продукції й галопуючим падінням відпускних цін. Виробники яєць змушені були позапланово позбуватись поголів’я курей-несучок і почали пропускати посадки птиці. Таке рішення ухвалювали на фоні катастрофічно низьких цін на свою продукцію, брак обігових коштів і невизначеність через непередбачуваність розвитку воєнних дій. Фактично з лютого й до серпня 2022 року виробники курячого яйця зазнавали суттєвих збитків. Були періоди, коли ціна реалізації опускалася втричі нижче від рівня собівартості.

Війна та окупація наших територій вплинули на структуру галузі птахівництва. В Чернігівській, Сумській, Херсонській, Донецькій, Запорізькій, Харківській, Луганській областях було не лише втрачено низку господарств, а й скорочено потужності тих, що лишились. Крім філії «Чорнобаївська» ПрАТ «Агрохолдинг “Авангард”», яка була одним із найбільших виробників яєць в Україні й на якій загинуло близько 4 млн голів курей-несучок, припинили діяльність або лишились на окупованих територіях ще кілька потужних виробників: ТОВ «Птахофабрика “Фенікс”», ТОВ «Маріупольська птахофабрика», ТОВ «Куйбишевська птахофабрика», ТОВ «Татіс» й інші. За нашими підрахунками внаслідок цього було втрачено близько 20% промислового потенціалу виробництва яєць.

Як наслідок, у вересні-жовтні 2022 року відбулось суттєве зростання оптово-відпускних цін на куряче яйце. Сезонний чинник ще більше посилив цю негативну ситуацію.

Уже починаючи з другого півріччя того самого року, виробники почали поступово відновлювати поголів’я, імпортувати батьківське поголів’я й оновлювати вікову птицю. Підтвердженням цьому є те, що за третій квартал 2022 року було імпортовано на 40% менше добового молодняку курейнесучок і на 24% більше інкубаційних яєць птиці яєчних кросів, а за четвертий квартал минулого року було завезено в Україну на 74% більше добового молодняку курей-несучок (зокрема племінне поголів’я) та в 6 разів більше інкубаційних яєць яєчних кросів, ніж за аналогічний період 2021 року. Наприкінці жовтня ціна на куряче яйце стабілізувалась, а з початку листопада вже почала зменшуватись, що зумовлено збільшенням пропозицій на ринку. Надалі тренди збережуться щонайменше до Великодня.

Досить приваблива цінова ситуація на внутрішньому ринку для промислових виробників яєць протягом вересня 2022 року — квітня 2023 року спонукатиме їх і надалі неодмінно відновлювати й нарощувати поголів’я, що тягне за собою збільшення пропозиції продукції на ринку в перспективі.

— Як щодо виробників м’яса птиці? Як швидко їм вдалось відновитись?

— У м’ясному секторі суттєве скорочення виробництва торік спостерігалось в індиківництві. Падіння попиту, збій у планових посадках на вирощування та триваліший цикл виробництва призвели до скорочення обсягів виробництва м’яса індиків, за нашими оцінками, на 25%.

У бройлерному виробництві завдяки тому, що майже всі ключові виробничі потужності лишились на територіях, де не було воєнних дій, а також завдяки налагодженню експортних постачань і суттєвому зменшенню цін на зернові й продукти переробки олійних культур, поступовій адаптації виробничих процесів під нові реалії вдалося уникнути катастрофічного скорочення виробництва. Протягом усього року на ціни реалізації м’яса птиці тиснули надлишкові пропозиції. З початку серпня — з підписанням «зернової угоди» і відкриттям морських портів — відбувається поступове підвищення цін на зернові й олійні культури та продукти їх переробки. Вони, як відомо, формують ціну комбікорму, а після корегування НБУ офіційного курсу гривні до долара на 25% зросла вартість добового молодняку, кормових добавок, ветеринарних препаратів, пакувальних матеріалів, обладнання та запасних частин. До того ж із вересня суттєво подорожчали енергоносії (природний газ та електроенергія) для промислових споживачів, збільшилися логістичні витрати через ріст цін на пальне, з’явилися додаткові витрати на альтернативні джерела електрозабезпечення. Так от, незважаючи на все перелічене вище, споживчі ціни на м’ясо птиці зросли в середньому всього на 11%, що навіть менше за офіційний рівень інфляції в країні.

— Яким сьогодні є птаховиробництво в Україні?

— Після кризових місяців на початку воєнних дій, починаючи з травня-червня минулого року, виробництво стало більш прогнозованим, з’явилася можливість переоцінити свої виробничі плани й вибудувати стратегію на найближчу перспективу.

Однак уже в жовтні минулого року на виробників чекали нові виклики, пов’язані з обстрілами енергетичної інфраструктури країни та відсутністю електроенергії. Це знову ж таки негативно впливало на функціонування всіх технологічних процесів у виробництві. Застосування резервних джерел живлення не лише суттєво збільшує собівартість виробництва продукції, а й підвищує ризики втрати поголів’я птиці та виробленої продукції внаслідок можливих збоїв у їх роботі.

Якщо потужності по інкубації, вирощуванню й утриманню птиці ще більш-менш були забезпечені альтернативними джерелами живлення, то виробництво комбікормів для годівлі птиці взагалі опинилося в критичному стані. Потужне обладнання комбікормових заводів вимагає певної напруги для його запуску та стабільної роботи, забезпечення всіх пов’язаних процесів виготовлення комбікорму згідно з раціонами, що генератори забезпечити не здатні. Виникли труднощі із забезпеченням птахогосподарств шротами, бо олійно-переробні заводи також працювали не на повну потужність, деякі взагалі зупинилися. Страждала торгівля, бо крім ризиків псування продукції мережі скорочували замовлення, щоб забезпечити реалізацію без залишків. Зниження споживання птахівничої продукції негативно впливало на відпускні ціни.

Завдяки відновленню стабільного електропостачання технологічні процеси виробництва нормалізувались і тепер ми маємо більш-менш прийнятні умови для роботи по всьому ланцюгу виробничого процесу. Знову ж таки, ще існують високі ризики повернення до аварійних вимкнень електропостачання, однак виробники уже досить добре підготовлені, адаптовані до такого розвитку подій і проходитимуть їх із мінімальними негативними наслідками.

— Як змінились обсяги виробництва птахівничої продукції в нашій державі?

— За нашими розрахунками виробництво м’яса птиці у 2022 році становило близько 1,27 млн тонн, що на 8% менше, ніж за 2021 рік. Скорочення виробництва в господарствах населення становило 14%, в сільгосппідприємствах — 7%. Загалом було вироблено близько 11,5 млрд штук курячих яєць, із них промислове виробництво — 5,6 млрд штук, що на 20%, або 1,4 млрд штук, менше, ніж за 2021 рік. Проте ці дані ще уточнюватимуться, бо Держкомстат на період воєнного стану припинив публікацію статистичних даних.

— Розкажіть про експорт птахівничої продукції. Як змінились логістичні маршрути й, відповідно, прибутки експортерів?

— Воєнні дії повністю змінили логістику експорту продукції птахівництва з України. Якщо до цього переважну частину експортували морськими шляхами й тільки частину поставок до країн ЄС забезпечували автомобільним транспортом, то нині повністю всі вантажі вивозять до країн ЄС автомобільним транспортом, а транзит відбувається вже через порти Польщі, Румунії, країн Прибалтики. Це призвело до здорожчання перевезень, дефіциту рефрижераторів, черг на сухопутному кордоні України з країнами ЄС, що звичайно ж негативно відбилося на обсягах експорту продукції.

За дванадцять місяців 2022 року експорт м’яса птиці зменшився на 9% і становив 420 тис. тонн.

Незважаючи на зменшення обсягів експорту, у вартісному виразі обсяги валютної виручки зросли на 19% внаслідок як зміни географії постачань, так і збільшення світових цін на м’ясо птиці.

Основними країнами — імпортерами м’яса птиці у 2022 році були Саудівська Аравія (20%), Нідерланди (21,8%), ОАЕ (6,5%) та Словаччина (7,5%). Слід зазначити збільшення експорту м’яса птиці до країн ЄС торік, чому сприяла лібералізація торгівлі з європейського боку — обсяги зросли на 63%. Крім того, торік суттєво зросли обсяги експорту м’яса індички — в п’ять разів. Уперше обсяги експорту цього виду м’яса перевершили обсяги імпорту.

Експорт яєць скоротився до 452 млн штук, або на 34% проти 2021 року. Зрозуміло, що на цей показник вплинули кілька чинників — зменшення виробництва, ускладнення й здорожчання логістики, підвищення внутрішніх цін. Ключовими ринками збуту яєць були країни ЄС, Сінгапур, ОАЕ та Ізраїль. Експорт до країн ЄС збільшився на 69% і становив 50% усього обсягу експорту за минулий рік.

— Чи складно сьогодні отримати дозвіл на експорт м’яса птиці до країн ЄС і чи є цей ринок для виробників усе ще перспективним?

— Щодо процедури отримання дозволу на експорт м’яса птиці чи яєць до країн ЄС, то нічого не змінилося. В разі відповідності підприємства вимогам ЄС, що висувають до виробництва тієї чи іншої продукції птахівництва, воно може подати запит на відповідне інспектування компетентним органом України й претендувати на отримання права експорту до європейських країн. За минулий рік було акредитовано три підприємства з виробництва м’яса птиці й одне з виробництва яєць. Наразі ще кілька підприємств проходять відповідні процедури з метою отримання дозволу на експорт до країн ЄС, тому протягом цього року сподіваємось на розширення переліку акредитованих підприємств.

Чи є для нас цей ринок перспективним — потрібно просто поглянути на обсяги та країни призначення експорту продукції птахівництва торік, і відповідь буде однозначна — так, це ключовий ринок для нашого експорту сьогодні, і, навіть незважаючи на те, що є певні логістичні обмеження для експорту з морських портів, він буде таким у майбутньому.

— Який із зовнішніх ринків, на ваш погляд, буде найцікавішим для виробників курячого яйця та м’яса бройлерів?

— Безумовно, Україна як виробник продукції птахівництва має значний експортний потенціал, який після закінчення воєнних дій за виваженої державної політики до галузі та сприяння в розширенні доступу до зовнішніх ринків, і здатна значно збільшити обсяги зовнішньої торгівлі.

Сьогодні й у найближчій перспективі експорт буде головним драйвером не лише збільшення виробництва, а й взагалі його збереження в країні. У цьому контексті подовження ще на рік дії тимчасових заходів ЄС з лібералізації торгівлі, якими скасували мита й квоти на продукцію, що експортує Україна до країн ЄС, є суттєвою підтримкою українських товаровиробників у складний період для нашої країни. Те саме стосується ринків Канади та Великої Британії, які також лібералізували торгівлю продукцією птахівництва. І якщо до Великої Британії експорт здійснюється і постійно збільшуються обсяги, то ринок Канади нам потрібно ще опанувати, довести спроможність бути надійним партнером із бездоганною якістю продукції (до речі, перші партії вже доставлено покупцям у цій країні).

Наразі, зокрема, через логістичні перепони в експорті ринок країн ЄС буде і надалі визначальним у зовнішній торгівлі продукцією птахівництва. В перспективі треба буде сфокусуватися на азійському регіоні та країнах Близького Сходу. Сьогодні на цих ринках є певна присутність української продукції, однак її розширення сприятиме збільшенню внутрішнього виробництва й обсягів зовнішньої торгівлі. Сьогодні по багатьох країнах зупинено акредитаційні процедури через неможливість проведення інспекцій виробничих потужностей майбутніх експортерів, однак, де можливо, ми намагаємося робити кроки для відкриття зовнішніх ринків.

— Чи адаптують і далі птаховиробники своє виробництво до європейських вимог, зокрема, відмови від застосування антибіотиків у процесі вирощування птиці?

— Оскільки Україна є експортером продукції птахівництва, вона є і учасником глобальних процесів, які застосовують як вимоги до харчових продуктів тваринного походження.

Сьогодні у всьому світі все більше уваги приділяють технологіям виробництва продукції птахівництва без антимікробних препаратів і благополуччя утримання птиці. В цьому аспекті відбуваються і зміни в законодавстві як окремих країн, так і настановах глобальних організацій, таких як МЕБ, ФАО тощо.

Незважаючи на вкрай складну ситуацію в країні, враховуючи, що Україна постійно зміцнює свої позиції як світового експортера продукції птахівництва, ми не можемо стояти осторонь глобальних змін у технологіях виробництва й активно адаптуємо власне ветеринарно-санітарне законодавство до європейських вимог, які визнає переважна більшість країн світу.

У цьому контексті ми також рухаємось у бік зменшення або й повної відмови від застосування антибіотиків у виробництві, замінюючи їх на альтернативні методи контролю та лікування хвороб, які абсолютно безпечні як для птиці, так і для споживача. Зокрема, Закон України «Про ветеринарну медицину» віддзеркалює світовий тренд боротьби з антибіотикорезистентністю і забороняє застосування антибіотиків на постійній основі для подолання неналежної гігієни, неналежної практики вирощування тварин, недостатнього догляду за ними, для посилення росту тварин і продуктивності тварин, у профілактичних цілях. Закон передбачає, що продаж антибіотиків можливий тільки за рецептом, який має бути належним чином обґрунтованим і має короткий строк дії. Ветеринарні лікарі, що застосовують антибіотики, повинні щокварталу звітувати в Держпродспоживслужбу України про обсяги застосованих ними антибіотиків.

На виконання норм Закону України «Про ветеринарну медицину» та Національного плану дій щодо боротьби зі стійкістю до протимікробних препаратів, для забезпечення контролю за застосуванням антибіотиків у ветеринарній медицині наказом Мінекономіки від 30 грудня 2021 року №1177 затверджено Порядок використання протимікробних ветеринарних лікарських засобів у ветеринарній медицині та Порядок подання звіту спеціалістами ветеринарної медицини, які застосовують для лікування тварин протимікробні ветеринарні лікарські засоби, про обсяги застосованих ними протимікробних ветеринарних лікарських засобів.

— Чи можемо вже робити якісь прогнози? Як, на ваш погляд, буде далі розвиватись український птахівничий ринок?

— Найближчим часом переважатиме короткострокове планування. Сьогодні вкрай важливо бути гнучким, швидко реагувати на зміни та ухвалювати необхідні рішення.

На функціонування галузі впливатиме низка чинників. Наприклад, від подовження чи не подовження дії «зернового коридору» та врожаю поточного року. Від цього значною мірою залежатиме цінова ситуація на внутрішньому ринку зернових і продуктів переробки олійних культур, відповідно, від цього формуватиметься ціна комбікорму, у собівартості продукції птахівництва частка якого становить 50–70%. Важливо буде мати сприятливу цінову ситуацію та достатній обсяг зернових і шротів для власного тваринництва, з огляду на скорочення посівних площ, прогнозованого зменшення врожайності та незадовільної якості кукурудзи торішнього врожаю.

Важливо, чи буде подовження дії безмитної торгівлі з країнами ЄС, Великою Британією та Канадою. Надважливе питання для галузі, немає чого приховувати — Україні важливо мати підтримку європейських країн-партнерів у цей період не лише у військовому плані, а й економічному. Наразі ЄС — наш головний ринок для експорту, який надає додаткові можливості у виробничому потенціалі та фінансовій стабільності виробників.

На функціонування галузі впливатиме енергозабезпеченість. Хоч нині галузь стала в цьому контексті стійкішою, однак подальші тривалі вимкнення електроенергії матимуть негативний вплив на галузь.

Також важливо, чи відбудеться подовження дії програми пільгового кредитування для сільгосптоваровиробників у межах державної програми «5-7-9» на 2023 рік. В умовах гострого дефіциту обігових коштів після початку воєнних дій цей інструмент кредитування дозволив підприємствам зберегти своє функціонування, а подовження його дії сприятиме відновленню та є підґрунтям збільшення обсягів виробництва і експорту.

Незважаючи на скорочення виробництва, сьогодні ринки продукції птахівництва є профіцитними через скорочення населення та споживання продукції птахівництва. Сподіватися на швидке відновлення внутрішнього споживання найближчим часом не варто. За нашими прогнозами виробництво м’яса птиці скоротиться за підсумками цього року ще на 6–7%, виробництво ж яєць, навпаки, буде поступово відновлюватись, обсяги збільшаться на 9–11% проти минулого року.

Виробники з оптимізмом дивляться в майбутнє та, незважаючи на все, працюють на продовольчому фронті, роблячи свій внесок у перемогу України!