Звідки родом твої предки: дізнатися про це українці можуть по закінченню прізвища

Прізвища українців можуть багато розповісти про свого носія. Зокрема, дуже багато родових імен можуть вказувати на походження з якогось конкретного регіону.

Як зазначають експерти, вважається, що більшість українських прізвищ закінчується на “енко”, а прізвища, що закінчуються на “-ський”, “-цкий”, “-жский” виключно польського походження. Однак це не так, точніше, не зовсім так.

Наприклад, третє за популярністю закінчення прізвища в Україні “-ський”, “-цький”, “-зький” характерні для багатьох слов’янських народів і означають місце походження їхнього першого носія. місцевість вони відбивають. Якщо це місцевість на території Польщі, то це прізвище польського походження, якщо на території Чехії, воно походить саме звідти. Українське прізвище Хорольський означає, що його носій був із відповідного міста Полтавщини, Уманського, Шпільського — відповідно з Черкащини тощо.

Прізвища “іменники” Дуб, Куниця, Стріха, Сало і т.д. поширені по всій Україні, але найбільше їх у Закарпатській області та на Полтавщині.

Прізвища із закінченням на “ук”, наприклад, Дмитрук, Кравчук, Марчук. До 30% носіїв таких прізвищ мешкає у Волинській, Рівненській, Житомирській областях.

Прізвища із закінченням на “енко”, наприклад, Бондаренко, Петренко. Поширені по всій Україні. На Чернігівщині 30% (це найвищий показник по областях) до 4% у Львівській області (найнижчий показник).

Нагадаємо, раніше ми писали про те, які прізвища мають нащадки українських дворян.

Дізнайся походження свого прізвища

Аналіз походження прізвищ онлайн – це етимологічне дослідження історії творення та походження прізвища. Така наука називається антропонімікою, а також ономастикою (від грецьких слів «антропос» – «людина» і «онома» – «ім’я»). Метою досліджень є виявлення інформації, яку несе в собі прізвище.

Прізвища – цінне джерело для відтворення історико-культурної спадщини народу , окреслення його характерних індивідуальних рис. Історія прізвищ нерозривно пов’язана з історією країни, у середовищі якої вони виникли, усталися та функціонують.

Генеалогія українців

Одне із завдань нашого сайту – дізнатися таємницю генеалогії українського народу, побудувати родове дерево.

Генеалóгія (від дав.-гр. γενεαλογία — «родовід», «сім’я» та дав.-гр. λόγος — «наука») — це наука, що вивчає походження та родинні зв’язки осіб, родовід людини або історію родів і сімей, іншими словами – це родознавство.

Вивчення генеалогії може надати чимало подробиць про життя наших пращурів:

• їх побут, вірування, звичаї і традиції;
• професія, чим вони займались;
• особливості менталітету і виховання;
• суспільний устрій тих часів;
• історичні події.

Функції генеалогії

• Дослідницька. Отримана інформація виступає складовим елементом, необхідним для таких наук, як етнографія і ономастика. Також цей напрямок є основою для історії, літератури, краєзнавства та інших суспільних і гуманітарних наук.
• Спадкова. Є основною функцією, яка дала початок генеалогії як науки. Її особливість полягає у встановленні факту спорідненості з попередніми поколіннями.
• Юридична. Завдяки фактам встановлення спорідненості, дозволяє довести право успадкування і розпорядження рухомим і нерухомим майном.
• Біографічна. Дозволяє сформувати біографію окремих особистостей роду і цілої династії сім’ї.
• Медична. Завдяки отриманню інформації про стан здоров’я предків можна своєчасно діагностувати захворювання, що передаються у спадок, і вжити необхідних заходів для збереження здоров’я.

Джерела для самостійного пошуку інформації, тлумачення прізвищ, вивчення родоводу

• Чучка П. П. Прізвища закарпатських українців: Історико-етимологічний словник. — Львів: Світ, 2005. — 705 с.
• Чучка П. П. Слов’янські особові імена українців: історико-етимологічний словник. — Ужгород: Ліра, 2011. — 428 с.
• Худаш М.Л. З історії української антропонімії. – К.: Наукова думка, 1977 р. – 236 с.
• Редько Ю.К. Сучасні українські прізвища / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – Київ: Наук. думка, 1966. – 214 c.
• Редько Ю. К. Довідник українських прізвищ / За ред. І. Варченко. – К.: Вид-во “Радянська школа”, 1968. – 257 с.
• Українські прізвищневі назви XVI ст.
• Словний Бориса Грінченка Online
• Тлумачний Словник Володимира Даля.
• Словник України Online
• Словник української мови online в 11-ти томах
• Онлайн-бібліотека словників України – “Горох”
• Портал української мови та літератури
• ЕСУМ – Етимологічний словник української мови у 7 томах
• ССМ – Словник староукраїнської мови ХІV-ХV ст.
• СУІ – Трійняк І. І. Словник українських імен / І. І. Трійняк. – К., 2005. – 509 с
• ВТССУМ – Великий тлумачний словник сучасної української мови
• Унікальні документи НАФ
• Український мартиролог XX ст.
• Зведений каталог метричних книг, що зберігаються в державних архівах України (8 Томів)
• Центральний державний історичний архів України
• Центральний державний історичний архів міста Львів
• База емігрантів США
• База даних емігрантів-пасажирів, які прибули на потягу в США
• База даних прибувших в США
• Довідник родинних гербів
• База жителів України “Pra.in.ua”
• Форум “ГЕНЕО”
• Український Генеалогічний Форум
• Спільнота Facebook – “Українське прізвище”
• Шаблони біографічних карток (docx, pdf)
• База даних “Реабілітовані історією”

Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

• Давні імена кипчаків
• Давні імена кімерійців, скіфів, сарматів
• 10 заповідей свідомого українця про рідну мову
• Про українську мову і санскрит
• Цікаві факти з історії української літератури
• День української мови. Цікаві факти.
• 15 фактів про санскрит
• Іноземні дослідники і мовознавці про українську мову
• 100 загадок українською мовою з відповідями
• 108 синонімів українського дієслова ‘говорити’