Чому колеус червоного кольору

0 Comments

Колеус (Кропивка)

Колеус (Coleus), народна назва «кропивка» – рід багаторічних вічнозелених рослин сімейства губоцвітних, що поєднує близько 150 видів напівчагарників та трав. Рослина родом із тропічної Африки та Азії. Виростає до 35 см заввишки і має чотирикутні, м’ясисті, майже прозорі стебла. Серцеподібне бархатисте листя має багате на відтінки забарвлення і нагадує кропиву.

В залежності від виду листова пластинка має розмір від 2 до 15 см. Головними принадами рослини безумовно є листя, строкате, з різноманітним поєднанням червоного, жовтого, зеленого, коричневого кольорів, плям і смуг. Цвіте колеус колосоподібним суцвіттям з дрібних квітів блакитного або лілового кольору.

  1. Догляд за кропивкою вдома
  2. Розташування та освітлення
  3. Як поливати колеус
  4. Вологість повітря
  5. Ґрунт і підживлення
  6. Цвітіння
  7. Пересадка
  8. Як розмножувати колеус
  9. Насінням
  10. Живцями
  11. Хвороби та шкідники

Догляд за кропивкою вдома

Розташування та освітлення

Оптимальна температура влітку 18 °С, взимку – не нижче 12 °С, так як в більш прохолодних умовах рослина може скинути листя. Влітку кущ можна виносити на свіже повітря.

На сонячному світлі забарвлення квітки робиться ще яскравішим, але її краще оберігати від попадання прямих сонячних променів.

Сорти колеусів з яскравим (наприклад, червоним, білим і майже білим) листям здатні переносити прямі сонячні промені краще за сорти із зеленим забарвленням листа. Рослині підходять для вирощування вікна південної, західної та східної орієнтації.

Навесні та влітку при надмірному освітленні листя може отримати сонячні опіки або втратити яскравість забарвлення. В цей час краще оберігати квітку від прямих сонячних променів, притіняти і не залишати на довгий час на сонці.

Як поливати колеус

Поливають рослину з весни до осені рясно, м’якою відстояною теплою водою по мірі підсихання верхнього шару субстрату. Якщо є можливість краще використовувати дощову. Взимку полив має бути помірний, але не треба допускати пересихання грудки землі. Кущ дуже різко реагує на відсутність вологи в грунті – листя стає в’ялим. При низькій температурі (14-16°C або нижче) рослину поливають лише зрідка.

Вологість повітря

Для комфортного існування у кімнатних умовах рослині потрібна висока вологість повітря. Листя колеуса рекомендується регулярно обприскувати м’якою водою кімнатної температури. Взимку кущ перебуває у стані відносного спокою і майже не росте.

Ґрунт і підживлення

Рослина не вимоглива до ґрунту, підійде будь-яка поживна суміш. У весняно-літній період (період інтенсивного зростання) корисне підживлення куща органічними або мінеральними добривами, краще калійними (0,3-0,5 г на 1 л води) 1 раз на тиждень. Взимку концентрацію розчину зменшують наполовину і удобрюють один раз на 3-4 тижні.

Цвітіння

Цвітіння у колеусів малодекоративне: дрібні невиразні квітки з двогубим віночком зібрані у складні колосся. Утворення квіток забирає у рослини багато сил, через що листя стає дрібнішим, тому бутони краще видаляти.

Протягом періоду активного росту колеус не один раз прищипується, що стимулює розгалуження куща, його омолодження.

Пересадка

Якщо кущ вирощується як однорічник, його не пересаджують. В інших випадках пересадку рослин, що розрослися, проводять 1 раз на 2-3 роки. Субстрат для пересадки береться слабокислий чи нейтральний (рН 6-7). Підійде суміш із дернової, листяної та перегнійної землі, піску та торфу у співвідношенні 4:4:2:1:1. На дні горщика потрібен добрий дренаж.

Як розмножувати колеус

Квітку розмножують насінням і живцями, але переважно обирається другий варіант щоб уникнути розщеплення та втрати декоративності листя.

Насінням

Насіння колеуса дрібне (в 1 г 3500 шт.), його висівають у лютому, березні, квітні в неглибокі ємності і зверху присипають піском. Утримують при температурі 20—22°C. Сходи з’являються на 14-18-й день. Сіянці висаджують на відстані 2 см у наступну грунтосуміш: листовий, торф’яний, дерновий грунт плюс пісок у співвідношенні 1х1х1х1.

У наступній фазі 1-2 пари листя висаджують у 7-сантиметрові горщики по 1 екземпляру в кожний. Склад землі той самий. Через місяць їх перевалюють у 9-11-сантиметрові горщики.

Основний догляд за рослинами полягає в поливі та утриманні їх у освітленому місці, від чого значною мірою залежить інтенсивність забарвлення листя.

Молоді рослини прищипують з метою розгалуження куща. Через 5-6 місяців рослини стають придатними для декорування приміщень.

Живцями

До живцювання рослин приступають у лютому, але можна це робити аж до травня. Живці колеуса висаджують у неглибокі ящики або інші ємності з піском. Укорінення відбувається протягом 8-12 днів. Живці, що вкоренилися, висаджують у 9-сантиметрові горщики. Склад землі той самий, що і при насіннєвому способі.

У догляді за рослинами забезпечуються полив, провітрювання, температура 16-18 °C, світле, в міру сонячне місце розташування (при надмірному освітленні спостерігається закручування країв листових пластин і знебарвлення). Ця рослина вирізняється інтенсивним зростанням. Через 3 місяці вже можна отримати розгалужені кущики з великим листям. Потім робиться перевалка в 11-сантиметрові горщики.

Хвороби та шкідники

Якщо рослина молода, нестача світла та невчасне прищіпування призводять до оголення стебел знизу. Для дорослих рослин це закономірне явище. На занадто яскравому світлі знебарвлюється листя квітки. При недостатньому поливі, особливо влітку, може опадати листя. При надлишку води листя також може опадати. При нестачі світла рослина витягуються. Ушкоджується павутинним кліщем, попелицею, білокрилкою. Для знищення попелиць домашню рослину обприскують мильним розчином. За потреби через 7 днів обробку повторюють.

Пам’ятайте, що під час обприскування куща розчином мила поверхню субстрату в горщику обов’язково слід захистити плівкою.

Щоб врятувати колеус від павутинних кліщів, його обприскують Аполло, Акарином, Обероном чи Агравертином.

Колеус (60 фото) – види, догляд та вирощування

Колеус – ідеальна домашня квітка, в якій дивовижна витривалість поєднується з незвичайною красою. Його цінують не за квіти, а за оригінальне різнокольорове листя з візерунками на пластинах. Якщо тобі не подобаються буйно квітучі вазони та всі хитрощі догляду за ними – колеус стане твоїм вірним другом та соратником!

  1. Загальна інформація
  2. Види колеуса
  3. Колеус Блюме
  4. Колеус Вершаффельта
  5. Гібридні колеуси
  6. Ампельні колеуси
  7. Догляд за колеусом
  8. Температура
  9. Освітлення
  10. Полив
  11. Грунт та добриво
  12. Розмноження
  13. Боротьба зі шкідниками та хворобами
  14. Колеус – фото

Загальна інформація

Розмовна назва колеуса, яку він отримав за виразну форму листя – кропивка. У квартирі квітка росте, як невибагливий багаторічник, а от у саду не переживе зиму. А все тому, що в природі він мешкає в Африці та Азії – регіонах зі спекотним кліматом та відсутністю морозів.

У Європу колеус завезли спеціально і одразу зайнялися його селекцією. Перші дикорослі види настільки вразили мореплавців, що вони доставили їх прямо з острова Ява. Так із дев’ятнадцятого століття популярність квітки у світі стрімко зростала.

Листя колеуса можуть бути найнесподіваніших кольорів: помаранчевими, червоними, бордовими. Найчастіше в них поєднуються відразу кілька відтінків: наприклад, трав’янисто-зелений з фіолетовим.Разом із незвичайною формою пластин це виглядає дуже ефектно та екзотично!

Хоча це не дуже хвилює квітникарів, колеус має квіти. Просто вони маленькі, бляклі та непримітні, білястого або блакитного відтінку. Вони не особливо привабливі, так що бутони краще видаляти в зачатку, інакше вони перетягуватимуть на себе майже всі поживні речовини. Через це під час цвітіння листя колеуса дрібніють і блякнуть.

Види колеуса

Існує близько півтори сотні видів колеуса, і майже всі з них – з декоративним листям. Рідко зустрічаються красиво квітучі сорти, але вони майже не поширені. У культурі вирощують два основні види – колеус Блюме та Вершаффельта.

Колеус Блюме

Це багаторічний трав’янистий вид з довгастим яйцевидним листям. Його пластини опущені та пофарбовані у всі відтінки зеленого, рожевого, червоного та бордового. Характерна особливість – фактурні чотиригранні стебла. Популярні сорти та гібриди – жовто-зелений Butterfly, розкішний червоний Volcano, ефектний різнокольоровий Sabre та ніжний світло-салатовий Golden Bedder.

Колеус Вершаффельта

По суті, колеус Вершаффельта майже не відрізняється від Блюме.Хіба що він більший, з великими листовими пластинами та виразною бархатистою поверхнею. Найпоширеніше поєднання кольорів – той самий горезвісний дует зеленого з фіолетовим.

Гібридні колеуси

Різні сорти гібридних колеусів дуже відрізняються між собою, але деякі риси зберігаються. У них обов’язково супротивно росте листя з нерівним краєм: хвилястим, кучерявим, зубчастим або розсіченим. Стебла завжди квадратного перерізу та витягнуті прямостоячі.

Ампельні колеуси

Це сорти з тонкими пагонами, які спадають із підвісних кошиків та кашпо. Такі ж колеуси відмінно підходять для озеленення парканів терас і балконів. Серед них є зовсім крихітні гібриди до 30 см з різнобарвним звисаючим листям.

Догляд за колеусом

Колеус не тільки дуже гарний, але ще й швидко зростає в домашніх умовах.А ще він корисний, тому що у листі містяться природні фітонциди, які очищають та освіжають повітря.

Температура

Колеуслюбить тепло, тому найкраще почувається при температурі від 20 градусів. Він не переживе зимівлю у відкритому ґрунті, тому в саду його вирощують як однорічник. У квартирі колеус добре почувається при температурі від 16 градусів. Обов’язково стеж, щоб навіть у мороз вона не опускалася нижче 12 градусів.

Освітлення

Щоб колеус був справді яскравим і незвичайним, йому потрібно якнайбільше світла. Сорти з білим, жовтим або червоним листям непогано переносять навіть прямі промені, на відміну від зелених і фіолетових. Якщо у тебе південна сторона чи східні вікна – вибирай саме їх.

Полив

Для поливу обов’язково відстоюй воду хоча б добу в теплому місці, щоб вона була трохи теплішою за температуру повітря. Влітку стеж, щоб просихав тільки верхній шар ґрунту, а взимку скоротить частоту. Але не допускай повного пересихання кома, інакше листя відреагує майже миттєво і стане болючим.

Колеус любить обприскування, адже росте у гарячому вологому кліматі. Навіть узимку краще, щоб вологість у кімнаті була трохи підвищена – наприклад, як у кухні чи санвузлі. Для обприскування використовуй ту саму теплу м’яку воду, що й для поливу.

Грунт та добриво

Колеус абсолютно невибагливий до типу ґрунту, так що підійде будь-яка поживна суміш. На початку періоду активного росту скористайся мінеральними або органічними добавками. Додай слабко концентрований розчин раз на тиждень, а взимку – раз на місяць і ще вдвічі меншій концентрації.

Розмноження

Колеус однаково добре розмножується насінням та живцями, адже він швидко росте. Наприкінці зими рівномірно розкидай насіння в плоскому ящику і не присипайте зверху. Роби великі відстані, тому що вони мають дуже високу схожість.

Обприскувати ґрунт пульверизатором, встанови температуру від 20 градусів і знайди місце світліше. Сіянці швидко проростуть, тому не відкладай пікірування в довгий ящик. Якщо вони перестануть поміщатися в ємності, вони можуть почати в’янути. Щоб з перших місяців колеус добре кущився, прищипни його відразу після перевалки в окремий горщик.

Черенки колеуса пересаджують навесні та влітку через те, що квітка дуже теплолюбна. Для цього гілочки зрізають в кінці зими і переносять у живильний квітковий ґрунт. Якщо ставиш їх у воду, поспішай пересадити живці відразу після появи корінців.

Боротьба зі шкідниками та хворобами

Якщо листя кімнатного колеуса почало різко втрачати колір, швидше за все їм не вистачає сонця. Але є й обернена проблема: несподівані білі плями можуть виявитися опіками. Це частіше трапляється з молодими вразливими рослинами, які ще не звикли до повсякденного режиму.

Корічневі плями з’являються через брак вологи в повітрі, тому не забувай про профілактичне обприскування. Несподіваний листопад – правильний показник нестачі харчування. А якщо квітка почала занадто витягуватися вгору, їй потрібні профілактична прищипка та додаткове освітлення.

Декоративне листя колеуса не надто привабливе для шкідників. Але іноді з’являється павутинний кліщ, білокрилка або попелиця, тому періодично оглядай рослини. Уражену квітку потрібно терміново ізолювати від здорових та обробити інсектицидами.

Колеус – фото

Перебрати всі сорти та відтінки колеуса за один раз просто неможливо. Але ми постаралися та підготували фотопідбірку, щоб показати тобі його багатогранність!

Колір сечі

У нормі колір сечі змінюється від світло-жовтого до янтарно-жовтого. Зміни в кольорі сечі можуть бути ознакою зневоднення, деяких хвороб або наслідком вживання медичних препаратів та окремих продуктів харчування. Нормальне забарвлення сечі пов’язано зі вмістом у ній барвників (урохромів А та В, уробіліноїдів, уроетрину та інших). Найважливішими з них є уробілін та продукт його розпаду ‒ уробіліноген. Вони утворюються при розпаді гему (частини гемоглобіну). Спочатку гем у тканинах печінки перетворюється в білівердін, потім у білірубін. Білірубін виводиться з жовчю в дванадцятипалу кишку, а потім розкладається мікроорганізмами товстої кишки до уробіліногену. Через стінки кишечнику в процесі реабсорбції уробіліноген потрапляє в кров, де остаточно перетворюється в уробілін, який фільтрується нирками у сечу.

Колір сечі є важливим та доступним показником гідратації ‒ тобто насичення організму водою. Його широко використовують для оцінки щоденного загального споживання рідини. Вода є основою життя, вона може вважатись найважливішою поживною речовиною. Зв’язок між гідратацією організму та загальним здоров’ям останнім часом активно досліджується в різних галузях медицини. Наприклад, низький рівень споживання води, який призводить до гіпертонічності плазми, пов’язують із розвитком гіперглікемії, яка передує резистентності до інсуліну, наслідком якої стає розвиток діабету 2 типу. Чисельними дослідженнями показано, що дорослі, які споживають багато рідини, мають менший ризик розвитку хронічних захворювань нирок та утворення ниркових каменів.

У цьому контексті вимірювання концентрованості сечі, включаючи осмолярність, питому вагу і кольору, стають дедалі актуальнішими як показники не тільки гострого зневоднення, але й достатнього споживання рідини для забезпечення здоров’я у довгостроковій перспективі.

Серед різних біомаркерів сечі, які вказують на рівень гідратації, колір сечі унікальний за своєю простотою, вартістю та мінімальним необхідним досвідом вимірювання. Спочатку він використовувався для моніторингу гострої дегідратації у спортсменів. Зараз вимірювання коліру сечі для визначення рівня гідратації (дегідратації) є звичайною процедурою. Для цього використовують 8-точкову шкалу, яка демонструє зміну забарвлення сечі разом із дегідратацією або зневодненням. Перші 4 кольори відповідають нормальному рівню гідратації організму, чотири останніх вказують на нестачу води. Сечу слід розглядати на білому тлі в добре освітлюваному приміщенні. Найкраще використовувати зразок добової сечі.

Щоденна потреба у воді є індивідуальним показником, який залежить від ваги та зросту, харчування, фізичної активності та інших факторів, таких як клімат, стан навколишнього середовища та хвороби. Для контролю споживання води та запобіганню зневодненню, люди можуть відстежувати щоденне споживання води, але цей спосіб не варто вважати надійним. Кращим варіантом є оцінка кольору сечі, оскільки відмінності в добовому загальному споживанні води, втраті з потом, зміни в раціоні та кліматі достатньо точно віддзеркалені в об’ємі та концентрації 24-годинної (добової) сечі.

Серед змін у кольорі сечі, які не пов’язані із зневодненням, особливе занепокоєння мають викликати такі:

  • Поява видимої крові у сечі. Кров може свідчити про інфекцію сечовивідних шляхів або наявність каменю, що практично завжди супроводжується больовим синдромом. Наявність крові без больових відчуттів може свідчити про серйозніші проблеми, такі, як рак.
  • Темна або помаранчева сеча може вказувати на розвиток хвороби печінки, особливо коли у пацієнта світлий стілець та жовті шкіра і очі.

При оцінюванні кольору сечі слід пам’ятати, що при відсутності стандарту для порівняння, інтерпретація кольору буде залежати від особливостей зору. Кожна людина по-своєму сприймає кольори. Деякі розповсюджені зміни у кольорі сечі:

  • Знебарвлення ‒ часто спричинюється лікарськими засобами або надлишком рідини, що виводиться організмом, як природнім шляхом, так і внаслідок хвороби;
  • Червона або рожева сеча ‒ незважаючи на загрозливий вигляд, червона сеча не обов’язково сигналізує про серйозні проблеми зі здоров’ям. Її поява може бути наслідком вживання медикаментів (рифампіцин, феназопіридин, проносні засоби, що містять сенну ) або продуктів (буряк, ожина, ревінь). В іншому випадку можна підозрювати наявність у сечі крові (гематурію), яка спричинюється каменями нирок або сечового міхуру, запальними хворобами сечовивідного тракту, кістами нирок, простатитом, пухлинами.
  • Помаранчева сеча ‒ її поява можлива при використанні таких ліків, як сульфасалазин (азальфідин), феназопіридин, деяких проносних засобів та хіміотерапевтичних препаратів. Розповсюдженою причиною появи сечі помаранчевого відтінку є зневоднення (дегідратація). В іншому випадку помаранчева сеча може вказувати на проблему з печінкою або жовчною протокою, особливо якщо наявний світлий стілець.
  • Синя або зелена сеча з’являється при вживанні деяких яскравих харчових барвників. Ряд медикаментів призводить до її появи, включаючи амітриптилін, індометацин та пропофол (диприван). Крім того, барвники, що використовуються для деяких аналізів функції нирок та сечового міхура, також можуть зафарбувати сечу у гаму синіх та зелених кольорів. Зелена сеча зрідка зустрічається при інфекціях сечовивідних шляхів, викликаних бактеріями роду псевдомонас (pseudomonas). Синя сеча характерна для рідкісного спадкового захворювання ‒ сімейної доброякісної гіперкальціємії, яку також називають синдромом синього підгузника.
  • Темно-коричнева сеча іноді з’являється внаслідок вживання великої кількості бобів, ревеню або алое. Низка препаратів може забарвити сечу в коричневий колір: протималярійні ‒ хлорокін і примакін, антибіотики ‒ метронідазол і нітрофурантоїн, проносні, що містять сенну, і метокарбамол ‒ м’язовий релаксант. При екстремальних фізичних навантаження відбувається мікроушкодження м’язів, що також призводить до коричневого забарвлення сечі.

Найбільш відчутні зміни забарвлення сечі при різних патологічних станах і причини зміни, відображені в наступній таблиці:

Колір сечіЗахворювання
Темно-жовтийЗастійна нирка, набряки, опіки, блювота, понос
Блідий, водянистийЦукровий діабет, нецукровий діабет
Темно-бурийГемолітичні анемії
Темний, майже чорнийГостра гемолітична нирка
Алкаптонурія
Меланосаркома
ЧервонийНиркова колька, інфаркт нирки
Вид «м’ясних помиїв»Гострий нефрит
Колір пива (зеленувато-бурий)Паренхіматозна жовтяниця
Зеленувато-жовтийМеханічна жовтяниця
БілуватийЖирове переродження і розпад ниркової тканини
МолочнийЛімфостаз нирок

Фактори ризику

Вік. Пухлини сечового міхура та нирок, які можуть викликати появу крові у сечі та зміну її забарвлення, частіше зустрічаються у літніх людей. У чоловіки старше 50 років поява крові у сечі часто пов’язана із збільшенням передміхурової залози (простати).

Спадковість. Якщо у пацієнта в родині хтось мав камені у нирках або захворювання нирок, то у нього зростає ризик розвитку аналогічних хвороб.

У деяких випадках при звичайному забарвленні сечі осад має колір залежно від вмісту солей, формених елементів, слизи й т.п.:

Колір осаду сечіПричини
Цегляно-червонийВеликий вміст уратів
Жовто-коричневий пісокВеликий вміст сечової кислоти
Білий щільнийТрипельфосфати й аморфні фосфати
ЗеленкуватийНаявність гною
ЧервонуватийВеликий вміст крові
ЖелеподібнийНаявність слизу

Розшифрувати значення кольору сечі в комплексі із іншими показниками, що входять у загальний клінічний аналіз сечі можна за допомогою програми автоматичного розшифрування.