Види ділових заходів

Ділові заходи в сучасному світі проводяться в декількох форматах.

Формати ділових заходів

Конференція

Це збори представників різних організацій, співтовариств, країн для обговорення і вирішення актуальних проблем. Під час конференції виступають доповідачі з певною темою, учасники активно обмінюються досвідом, формулюють засадничі тези і підводять підсумки зустрічі.

Територіально конференція може відбуватися як в одному, так і в декількох місцях (розподілена конференція). Нині популярний формат аудіо- або відеоконференцій, що дають змогу значно заощадити кошти на організацію заходу. Учасники відео- або аудіоконференцій можуть перебувати де завгодно — головне, підключитися одночасно до трансляції. Працює багато онлайн-майданчиків, які дають змогу проводити такі заходи.

Для проведення традиційної конференції використовується конференц-зал. У перервах між доповідями влаштовують кава-брейки або міні-ланчі, а учасників з інших міст розміщують в готелях і проводять для них екскурсії. Це означає, що конференція потребує вкладення значних ресурсів, тому часто за участь у ній береться плата.

Семінар (бізнес-семінар)

Це інтерактивний практичний навчальний захід, учасники якого обговорюють тематичні повідомлення, доповіді, реферати та ін.

За формою проведення семінари бувають відкритими і корпоративними.

• Відкритий семінар — це тематичний семінар для фахівців одного професійного напряму або для всіх бажаючих.
• Корпоративний семінар організовують з метою підвищення кваліфікації персоналу компанії-організатора.

Тренінг

Це короткостроковий захід або низка заходів, на яких учасники отримують знання або навички.

Зазвичай тренінг систематичним тренуванням або вдосконаленням певних навичок. Розрізняють тренінг ділового спілкування, тренінг продажів, поведінковий тренінг, тренінг чутливості, рольовий тренінг, відеотренінг та ін.

На тренінгу під час перерв також можуть влаштовуватися кава-брейки, фуршети або обіди в приміщенні поряд з місцем його проведення.

Виставка

Це демонстрація досягнень в економіці, науці, техніці, культурі, мистецтві або в інших сферах громадського життя.

Для проведення потрібен спеціальний виставковий зал, але може підійти і будь-яке достатнє за розміром приміщення.

Особливості виставки: тривалість, як правило, декілька днів, оригінальні стенди-декорації, широке освітлення в ЗМІ, рекламна компанія.

У межах виставки можуть проходити конференції, семінари, майстер-класи, вечірні розважальні програми.

З’їзд дилерів, дистриб’юторів, партнерів

Це збори представників різних організацій або груп населення, діячів у певній області.

З’їзд часто проводиться в заміському готелі або пансіонаті, тобто в неформальній обстановці, з діловою програмою в першій половині дня (презентації, круглі столи, доповіді) і спортивними і розважальними заходами в другій.

Презентація

Це представлення громадськості компанії, продукту, послуги, нових досягнень, підсумків, виходу на новий сегмент ринку.

Презентація відіграє важливу роль в просуванні нових товарів, особливо в разі проведення в торгових центрах, на виставках або під час громадських заходів, які притягають цільову аудиторію.

Основа будь-якої презентації — оригінальний сценарій.

Прийом

Це корпоративний захід, на якому ділові партнери мають можливість отримати додаткову інформацію і розширити контакти.

День відкритих дверей

Це захід, який дає змогу усім охочим ознайомитися з діяльністю фірми та її планами, поставити керівництву різні питання.

В іноземних компаніях прийнято для усіх охочих проводити екскурсії по фірмі: їм розкажуть історію її створення та основні напрями діяльності.

Круглий стіл

Це одна з форм спільного обговорення ідей, проблем, ситуацій, що мають значення для широких кіл громадськості або колективу компанії.

До участі в круглому столі зазвичай запрошують авторитетних учених, бізнесменів, представників громадських і державних організацій або різних відділів компанії.

Прес-конференція

Це зустріч журналістів з представниками установ, компаній, організацій або окремими персонами з метою отримання інформації для громадськості з актуальних питань певної тематики.

Середня тривалість прес-конференції 30—50 хвилин.

Прес-ланч

Це захід для обмеженого числа представників ЗМІ для підтримки лояльності ключових видань.

Індивідуальна робота із запрошеними журналістами ведеться як до (особисте запрошення, визначення питань для обговорення), так і після заходу (надання додаткової інформації, організація додаткових зустрічей, інтерв’ю).

Брифінг

Це коротка, обмежена в часі зустріч офіційних осіб, які представляють державні або комерційні структури, з представниками ЗМІ, на якій повідомляється новина, викладається позиція з певного питання.

Повідомлення на брифінгу має односторонній інформувальний характер з наведенням конкретних фактів.

Брифінги організовуються у випадках надзвичайних подій, громадських скандалів (масових отруєнь, зривів у роботі транспорту, зв’язку тощо), щоб уникнути спотворення фактів ЗМІ. Також брифінг використовують для повідомлення запланованих сенсацій.

Тривалість брифінгу становить в середньому 15—20 хвилин.

Прес-тур

Це захід для преси, що передбачає переїзд журналістів в інший географічний пункт.

Як правило, програма прес-туру включає екскурсію, прес-конференцію або брифінг. Наприклад, це може бути поїздка на розташоване в іншому регіоні підприємство та екскурсія на виробництво або виїзд на курорт.

Кінцева мета прес-туру полягає в підвищенні лояльності і підтримці позитивного іміджу компанії серед цільових аудиторій.

Організація охорони громадського порядку під час проведення масових заходів

Ґрунтовні зміни в усіх сферах життя в Україні супроводжуються неабияким збільшенням політичної активності населення. Зростаюча в новій обстановці соціальна активність громадян зазвичай змінює погляди про гарантії забезпечення їх прав і свобод, піднімає проблемні питання, вимагаючи пошуку шляхів їх вирішення.

Одне з таких питань – реалізація прав і свобод громадян на проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. Конституція України закріплює політичні свободи: збори, мітинги, вуличні походи і демонстрації. Однак до останнього часу чинним законодавством механізм їх реалізації не був встановлений. Залишилось не зрозумілим, як і з дотриманням яких правил громадяни можуть практично скористатися цими свободами.

Процеси демократизації нашого суспільства відбувається різноманітно. Мітинги, вуличні походи, страйки стали звичайним явищем в житті наших міст і населених пунктів. Нерідко вони супроводжуються виступами екстремістів, спалахами організованої та групової злочинності [1] . Прикладами таких злочинних дій є організовані проросійськими (а часто й російськими) силами масові заходи на сході нашої країни, які призвели до широкомасштабної антитерористичної операції з великою кількістю жертв.

Все частіше на територію України для організації та участі в масових акціях з інших держав світу прибувають представники різних політичних партій, рухів і громадських об’єднань. Використовуючи санкціоновані місцевою владою масові заходи, члени окремих партій і рухів, а також екстремісти всіляко намагаються привернути до себе увагу, часто порушують встановлений порядок проведення таких заходів. Міліцією і правоохоронними органами застосовуються всі заходи, щоб забезпечити правопорядок в державі, спокій громадян, створити відповідні умови для їх роботи та відпочинку [2] .

Для того, щоб боротися з масовими і груповими порушеннями громадського порядку, необхідно вміло проводити профілактичні заходи, правильно формувати організаційну роботу з підготовки сил та засобів ОВС щодо їх припинення, знати причини та умови, які можуть сприяти таким порушенням.

Конституція України відповідно до інтересів громадян, з метою розвитку демократичних засад та укріплення державності гарантує громадянам України право на збори, мітинги, вуличні походи і демонстрації, що є однією з форм безпосередньої демократії. Здійснення цих. політичних свобод забезпечується наданням окремим громадянам чи їх об’єднанням будинків, вулиць, площ, парків та інших місць для проведення таких заходів.

Це право закріплене у ст. 39 Конституції України “Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей”.

У ч. 1 вказаної статті зазначається, що про проведення таких заходів потрібно завчасно сповістити органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Водночас наголошується, що громадяни мають право збиратися мирно і без зброї [3] .

На зборах громадяни вправі розглядати та вирішувати проблеми політичного, економічного, соціально-культурного характеру, питання, пов’язані з обговореннями проектів законодавчих актів, програм соціально-культурного розвитку, інших рішень органів державної влади, зокрема і місцевих органів публічної влади, питання, пов’язані з виборчим процесом, тощо. Таке право є однією із конституційних гарантій прав громадян на свободу світогляду та віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань, на використання і поширення інформації, загалом на вільний розвиток своєї особистості.

Обмеження щодо реалізації права на збори згідно з ч. 2 статті 39 Конституції України можуть встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання правопорушенням, для охорони здоров’я або захисту прав та свобод інших людей. Відтак під час реалізації права на мирні збори мають враховуватися інтереси національної безпеки та громадського порядку, не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей, оскільки згідно зі ст. 68 Основного Закону України кожен зобов’язаний неухильно дотримуватися Конституції та законів України.

Слід зазначити, що нині в Україні немає закону, який би визначав критерії наявності національних інтересів чи громадської безпеки, терміни “завчасного” сповіщення про намір здійснити відповідні заходи та обов’язок громадян здійснювати таке сповіщення через організаторів масових зібрань. Звичайно, законом має бути встановлений граничний термін повідомлення про намір провести зібрання і розгляду таких повідомлень, що надасть змогу з’ясувати умови проведення масових заходів, які відповідають чинному законодавству, визначитись стосовно заходів охорони правопорядку, прав і свобод громадян, гарантувати право на зібрання зацікавлених осіб.

Право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, яке закріплене у ст. 39 Конституції України, є їх невідчужуваним і непорушним правом, гарантованим Основним Законом України.

Завчасне сповіщення відповідних органів про проведення тих чи інших масових зібрань – це термін від дня такого сповіщення до дати проведення масового зібрання.

Тривалість термінів завчасного сповіщення має бути в розумних межах і не повинна обмежувати передбаченого ст. 39 Конституції України права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Такі терміни мають слугувати гарантією реалізації цього права громадян. Термін завчасного сповіщення має бути достатнім і для того, щоб органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування могли визначитися, наскільки проведення таких зібрань відповідає закону та у разі потреби згідно з ч. 2 с. 39 Конституції України звернутися до суду для вирішення спірних питань.

Конституційний Суд України вирішив, що положення ч. 1 ст. 39 Конституції України щодо завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в аспекті конституційного подання необхідно розуміти так, що організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні терміни, що передують даті їх проведення. Ці терміни не повинні обмежувати передбачене ст. 39 Конституції України право громадян, а також мають слугувати його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.

Визначення конкретних термінів завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання.

Для організації та проведення будь-якого масового заходу його організатори зобов’язані подати заяву в міську (районну) адміністрацію, на території якої буде відбуватись цей захід. У заяві повинна вказуватися мета проведення, місце, час і кількість учасників заходу.

Відповідна адміністрація ухвалює рішення про задоволення заяви, яка надійшла, або її відхилення, тобто санкціонує чи не санкціонує проведення масового заходу, водночас надає аргументовану відповідь організаторам. Органи виконавчої влади можуть вносити зміни щодо термінів та місця проведення запланованого заходу. Про ухвалене рішення інформують територіальний ОВС, який буде забезпечувати охорону громадського порядку під час проведення масового заходу. Мінімальні терміни подання заяви на проведення будь-якого заходу встановлюється рішенням конкретного місцевого органу виконавчої влади, самоуправління (за 5-10 днів) [4] .

У разі відсутності в організаторів дозволу на проведення певних заходів, і, не дивлячись на заборону, все ж таки проводять їх – притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

У проведенні масових заходів може бути відмовлено за таких умов:

• – якщо заходи намічено провести у місці та в час, який вже надано для іншого заходу, або в яких обмежується чи забороняється проведення цього виду заходу;
• – якщо проведення заходів безпосередньо створить перешкоди у роботі підприємств, установ та організацій чи загрожуватиме життєдіяльності, призводитиме до порушення громадського порядку та санітарно-гігієнічного стану;
• – якщо запланована кількість учасників заходу перевищує можливості відповідної території;
• – у разі введення надзвичайного або військового стану, що поширюється на певну територію міста чи району.

Отже, порядок проведення зібрань громадян має регулюватися відповідним законом. Європейська конвенція про захист прав і особистих свобод людини дає змогу встановлювати у національному законодавстві обмеження щодо проведення масових заходів іноземцями та особами без громадянства, а також передбачати спеціальний порядок здійснення зібрань громадянами держави.

Згідно з приписами Указу про проведення зборів, мітингів, вуличного походу чи демонстрації робиться заява у відповідний орган (сповіщення).

Заява про проведення зібрання, мітингу, вуличного походу чи демонстрації подається в письмовій формі не пізніше як за десять днів до призначеної дати їх проведення. У заяві вказується мета, форма, місце проведення заходу чи маршрути руху, час його початку та закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена, по-батькові уповноважених (організаторів), місце їх проживання і роботи (навчання), дата подання заяви.

Орган, що отримав заяву, розглядає її і повідомляє уповноваженим (організаторам) про ухвалене рішення не пізніше ніж за п’ять днів до часу проведення заходу, зазначеного в заяві. За необхідності він вправі запропонувати особам, які звернулися з заявою, інший час і місце проведення заходу та забезпечити необхідні умови для проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації.

Збори, мітинги, вуличні походи і демонстрації проводяться згідно з цілями, вказаними в заяві, а також у визначені терміни та в обумовленому місці. Цим нормативним актом визначені також і інші правила.

Учасникам забороняється мати з собою зброю, а також спеціально підготовлені або пристосовані предмети, що можуть бути використані проти життя і здоров’я людей, для спричинення матеріальної шкоди державним, громадським організаціям і громадянам.

Державні і громадські організації, посадові особи, а також громадяни не вправі перешкоджати зборам, мітингам, вуличним походам і демонстраціям, що проводяться з дотриманням встановленого порядку.

Відповідний орган забороняє збори, мітинг, вуличний похід або демонстрацію, якщо мета їх проведення суперечить Конституції України або загрожує суспільному порядку і безпеці громадян.

Масові заходи – це заходи громадсько-політичного, релігійного, спортивного, культурно-видовищного характеру за участю значної кількості громадян, що проводяться з нагоди офіційних (державних), професійних, релігійних свят, пам’ятних дат, а також за ініціативою політичних партій, рухів, громадських об’єднань, релігійних конфесій (громад), окремих громадян, спортивних організацій, закладів культури тощо.

Організаторами масових заходів можуть бути центральні, місцеві органи виконавчої влади, державні установи, представники партійних рухів, об’єднань громадян, релігійних конфесій, спортивні організації, окремі громадяни.

Усі зібрання громадян залежно від обраної для них мети та методів їх проведення можуть бути поділені на кілька категорій: збори, мітинги, вуличні походи та демонстрації.

Збори – це спільна, спеціально організована невелика присутність громадян в громадському або іншому місці, зумовлена необхідністю обговорення різних політичних, соціальних, економічних, культурних та інших проблем.

Мітинг – масові збори з питань злободенних, здебільшого політичних питань, які проводяться, як правило, на вулицях, майданах, стадіонах, парках. Неодмінні атрибути мітингу – масова аудиторія, промовці, лозунги, прапори, заклики (усні, друковані, письмові).

Демонстрація – це масовий збір громадян з приводу висловлення будь-яких громадсько-політичних настроїв, зокрема з питань протесту або незгоди будь з чим. (Цей захід може виявлятися також у проступку однієї особи, здійсненні нею вчинку з метою наголошення на своє ставлення до будь- якої події чи посадової особи тощо) [5] .

Вуличний похід проводиться з тією ж метою, що і демонстрація, мітинг, однак відрізняється меншою динамікою, відсутністю мітингово-демонстраційної атрибутики.

Пікетування – форма демонстрації, під час якої виставляються представники будь-де, наприклад, перед будинками об’єднань, підприємств з метою висловлення протесту проти чого-небудь, для забезпечення охорони на місці проведення страйку або демонстрації [6] .

У разі невідповідності мети проведення такого заходу з вимогами Конституції України або загрози громадському порядку та безпеці громадян забороняється його проведення.

Підставою для припинення зборів, мітингів, вуличних походів та демонстрацій є фактичне проведення несанкціонованого місцевими органами державної виконавчої влади відповідного заходу; рішення про заборону його проведення (припинення) внаслідок порушення порядку його організації та провадження; виникнення у процесі самої загрози безпеки для життя і здоров’я громадян або порушень громадського порядку, заподіяння матеріальної шкоди державному, колективному або приватному майну, порушень правил державного руху, санітарії.

• [1] Управління персоналом ОВС: навч, посібник / С. В. Пєтков, Л. Р. Наливайко, В. П. Столбовий та ін.; за заг. ред. С. В. Петкова. – K.: KHT, 2012. – С. 34.
• [2] Поліщук В. Г. Адміністративно-правове регулювання та практика проведення масових заходів: автореф, дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид, наук: спец. 12.00.07 “Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / В. Г. Поліщук. – Запоріжжя, 2005. – С. 12.
• [3] Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
• [4] Про місцеві державні адміністрації: Закон. України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20. – Ст. 190.
• [5] Кузнецов В. В. Визначення масових заворушень: порівняльно- правові аспекти / В. В. Кузнецов // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. – 2013. – № 6. – С. 17.
• [6] Там же.