Все, що потрібно знати про гальмівні колодки

Чому пищать гальма, брудняться колісні диски та чому матеріал колодок повинен відповідати матеріалу гальмівних дисків? Спробуємо розібратись з цим, спростовуючи найпоширеніші міфи стосовно гальмівних колодок.

Скільки існує гальмівна система, стільки часу ведуться і суперечки про неї. Скільки живуть суперечки – стільки ж і міфи, адже не кожен намагається “докопатись” до правди, а найчастіше виносить вирок гальмівній колодці, як одному з найдешевших компонентів, який можна безболісно замінити. Сьогодні спробуємо розвінчати деякі із найпоширеніших міфів.

МІФ №1: Причиною скрипу в гальмівній системі є гальмівні колодки.

ПРАВДА: Всі виробники в один голос заявляють, що звучить гальмівний диск, а не колодка, а якщо бути більш точним, то причиною виникнення сторонніх звуків є сукупність факторів: матеріал виготовлення диску, рівень його зносу, конструкція супорта, стан направляючих, розмір та вага гальмівних колодок і навіть вологість навколишнього середовища. Причому звучання є завжди, але при частоті звуку понад 20 кГц, людське вухо його не чує, саме тому завданням всіх виробників є всього лиш перенести звук в нечутний діапазон. Це досягається зберіганням дуже хиткого балансу між усіма переліченими вище факторами, і тому порушення хоч одного з них може викликати такий дратівливий звук.

МІФ №2: Нові, щойно придбані колодки, дуже забруднюють руки – це свідчить про їх низьку якість

ПРАВДА: За словами виробника, це навпаки хороший знак, який свідчить про те, що такі колодки пройшли процес “scorching”, тобто “обпалювання”. Внаслідок цього процесу відбувається спалення залишків органічних компонентів та домішок у верхньому шарі фрикційного матеріалу, що сприяє швидшому притиранню гальмівної колодки до диска.

МІФ №3: На колодці обов’язково мають бути фаски та прорізи. Виробник не зробив їх, бо “забув” або “хотів зекономити”.

ПРАВДА: Фаски та прорізи на гальмівних колодках виробник робить лише там, де це справді потрібно і передбачено конструкцією. Якщо їх немає, то не потрібно робити їх власноруч за допомогою підручних засобів. Прорізи, до прикладу, покликані запобігати перегріву гальмівних колодок, а зробивши їх там, де це не передбачено, можна порушити параметри прилягання фрикційного матеріалу до опорної пластини, і як наслідок не лише нашкодити якості гальмування, а й спричинити те саме “звучання”, порушивши баланс факторів, про який ми говорили в першому міфі.

МІФ №4: Чорний пил на колісних дисках з’являється через колодки.

ПРАВДА: Колодки і справді “пилять”, але їх пил світло-сірого кольору і не такий помітний. Чорний пил – це часточки металу, які є продуктом зносу саме гальмівних дисків, або, у деяких випадках, гальмівних колодок, якщо вони відносяться до “напівметалевого” типу. Якщо кількість пилу занадто велика, це може свідчити про те, що підібрані колодки є зажорсткими для даного диску, чи то пак – диск зам’який для даних колодок.

МІФ №5: Запах колодок свідчить про їх високу якість.

ПРАВДА: Колодки мають специфічний та не надто приємний запах. Хтось асоціює його з рибними продуктами, хтось ще з чимось, але хай там як – цей запах викликаний компонентами фрикційної суміші, і він ніяк не впливає на якість гальмування.

Гайд по гальмівних колодках: види та основні параметри

Гальмівні колодки – важливі елементи системи гальмування транспортного засобу. Стабільність і справність їх роботи визначає безпеку руху. Вибирати компоненти потрібно, враховуючи рекомендації автовиробника. В цьому огляді ми розглянемо основні види та критерії вибору, щоб спростити пошук перед заміною.

Види колодок

Моделі відрізняються по конструкції. Основа – це завжди фрикційний матеріал і металева пластина. До складу фрикційної суміші входить до 10 компонентів, що впливають на характеристики вузла. Від виду металів і процентного співвідношення залежить коефіцієнт тертя.

Враховуючи компоненти та кількість, на ринку можна купити гальмівні колодки чотирьох видів:

1. Напівметалічні – 65% займає суміш чорного і кольорового металу. Додатково використовують графіт, необхідний для запобігання приставання колодки до диска, і неорганічні елементи. Мають підвищену твердість, через що швидше стирається гальмівний диск. Показують хороше тепловідведення. Напівметалеві колодки автомобільні небажано експлуатувати при низьких температурах, оскільки робоча ефективність падає.
2. Низькометалеві – в складі до 30% металу. Як металеві сплави переважно використовується мідь і сталь. Решта компонентів органічні.
3. Органічні – містять до 15% металів. Основним матеріалом виступає органіка-скло, кевлар і вуглець. Набагато м’якше в порівнянні з металевими та низькометалевими, через що швидко зношуються. В процесі зносу утворюється пил, яка може забивати отвори вентиляційних дисків. Працюють тихо і швидко спрацьовують. Не підходять для водіїв, які віддають перевагу агресивному стилю їзди.
4. Керамічні – якісні за всіма параметрами, популярні, але дорогі гальмівні колодки. Адаптовані під інтенсивну, регулярну їзду. Основний компонент – керамічне волокно. При виготовленні також використовують кольорові метали та синтетичний каучук. Коефіцієнт тертя стабільний незалежно від температурних та інших умов використання. Стираються повільно і мінімально впливають на знос гальмівного диска. Ідеальні для агресивної міської експлуатації.

Виробники застосовують різні виробничі технології, через що навіть моделі одного виду різних брендів можуть відрізнятися за технічними характеристиками. При цьому конструкція завжди включає однакові елементи.

Гальмівна колодка складається з:

• Металевого каркаса.
• Антикорозійного покриття.
• Протишумного покриття.
• Фрикційний матеріал.
• Спеціального підшару – виконує різні функції в залежності від виробничої технології.
• Клейового сполучного складу.

Основні параметри

Перша і головна характеристика – робоча температура. Для помірно швидкої їзди в межах міста не потрібно дорога модель. Оптимальне рішення – купити гальмівні колодки, які витримують температуру в межах 300-350℃. Високі температури – до 900℃ – повинні витримувати тільки гоночні автомобілі. Орієнтованість на роботу при високій температурі помітно підвищує вартість колодок, але в умовах міського руху така покупка марна.

Наступний момент – коефіцієнт тертя. Нормальний показник для стандартних експлуатаційних умов — 0,3-0,5 одиниць. Якщо купувати колодки на вторинному ринку, значення можуть бути нижче — 0,25-0,35 одиниці. Цього все одно вистачить, щоб швидко загальмувати при неагресивній їзді.

Вибираючи гальмівні колодки, потрібно завжди орієнтуватися на такі моменти:

• Склад суміші або марка і серія повинні збігатися з характерними для гальмівних дисків. Це допоможе уникнути сторонніх звуків після заміни.
• Відповідна категорія – це можуть бути колодки, що поставляються на конвеєр або йдуть на ринок автозапчастин. Конвеєрні моделі оригінальні й відповідають експлуатаційним стандартам. Ринкові – це неоригінальні моделі, які простіше знайти в магазинах через знижену ціну. Вартість знижується внаслідок застосування менш ніж якісних матеріалів, але при виборі сертифікованого виробника ризиків не буде.
• Манера їзди та умови використання.

Підпишіться на наш Telegram-канал та Facebook або читайте нас в Google News, щоб нічого не пропустити. А ще ми є у TikTok.

Як визначити, коли міняти гальмівні диски і колодки

Гальмівна система – одна з важливих пристроїв в транспортному засобі. При будь-якій несправності гальмівної системи, надмірної зношеності гальмівних колодок поїздка буде супроводжуватися високим рівнем ризику виникнення серйозної аварії.

Попередити небажані наслідки вдається автовласникам, які забезпечать контроль стану гальмівної системи.

Визначення ступеня зносу витратних матеріалів

Всі витратні матеріали розраховані на певний термін експлуатації. При вичерпанні ресурсу вони обов’язково підлягають заміні. Як витратних матеріалів виступають також гальмівні колодки, і диски.

У деяких моделях транспортних засобів встановлені «Ськріпун». Це спеціальні пластини, що сигналізують «скрипом» про зношеність гальмівних колодок. Також водій буде сповіщений про необхідність заміни колодок, якщо на його транспортному засобі встановлено гальмівні колодки, доповнені спеціальними датчиками.

Однак, незважаючи на такі технічні ноу-хау, автомобілісти повинні і самі періодично здійснювати контроль стану витратних матеріалів гальмівної системи.

Для оцінки стану гальмівних колодок досить навіть візуального огляду. Стан диска можна оцінити, заміряючи їх товщину за допомогою штангенциркуля. Отримані результати вимірювань порівнюються з показниками, рекомендованими заводом-виробником. При встановленні критичних відмінностей між існуючими і рекомендованими показниками підтверджується знос таких витратних матеріалів гальмівної системи.

Частота заміни витратних матеріалів

Швидкість зношування дисків і колодок гальмівної системи відрізняється в залежності від:

• стилю управління транспортним засобом;
• частоти експлуатації;
• особливостей конструкції;
• ваги транспортного засобу.

Ресурс колодок розрахований в середньому на кілька десятків тисяч кілометрів пробігу, зокрема:

• задніх – на 30-60 тисяч кілометрів;
• передніх – близько 20-40 тисяч кілометрів.

Кілька сотень тисяч кілометрів здатні виходити гальмівні диски і накладки в барабанних гальмах.

При проведенні чергової перевірки рекомендується оцінити стан робочої поверхні гальмівних дисків, оскільки наявність будь-якої тріщини на них здатне провокувати вібрації, а також перешкоджати ефективному гальмуванню.

Наслідки несвоєчасної заміни витратних матеріалів

При ігноруванні рекомендацій щодо своєчасної заміни витратних матеріалів гальмівної системи, можна спровокувати технічний збій роботи гальмівних супортів, їх заклинювання або перекіс.

У найгірших випадках гальма повністю відмовляють.

Заміна гальмівної рідини

Заміна гальмівної рідини здійснюється відповідно до вимог, які визначені автовиробником. У більшості випадків, це:

• після пробігу, рівного 30 тисячам кілометрів;
• через кожні два роки.