Різниця між законом і законом

Закон передбачає систему правил, визнаних країною для регулювання дій громадян. З іншої сторони, Акт це той сегмент законодавства, який стосується конкретних обставин та людей. Багато хто використовує два юридичні терміни взаємозамінно, але різниця між актом та законом є помітною, оскільки перший є підмножиною другого.

Закони відіграють ключову роль у законодавстві кожної країни, тобто, чи говоримо ми про ринок, фабрику, офіс, школу чи будь-яке інше місце, воно захищає людей від недобросовісної практики. Це стосується всіх громадян країни, тобто всі громадяни, незалежно від їхньої касти, раси, статі чи навіть призначення, є рівними в очах закону. Отже, жодна людина не є вище закону. На відміну від Закону, залежить ситуація, оскільки всі положення стосуються лише конкретної ситуації. Щоб дізнатися більше відмінностей щодо двох юридичних термінів, ознайомтеся з цією статтею.

Зміст: Закон проти Закону

1. Порівняльна діаграма
2. Визначення
3. Ключові відмінності
4. Висновок

Порівняльна діаграма

Визначення акта

У юридичній термінології закон використовується для позначення статутів, затверджених парламентом. Спочатку це законопроект, який, коли обидва будинки приймаються через певну процедуру, виявляється актом. Акт або створює новий закон, або вносить поправки в існуючий. Акт орієнтований на конкретний предмет і містить різні положення, що стосуються його.

Порядок:

Законопроект вперше вноситься в будь-яку палату парламенту, після чого проводиться обговорення для його розгляду та подання, після чого відбувається голосування. Коли голоси, подані на користь законопроекту, перевищують голоси, подані проти нього, він отримує схвалення від першої палати, а потім надсилається до другої палати.

В іншому будинку він проходить ту саму процедуру, і якщо другий будинок вносить поправки, то він повертається до початкового будинку, а коли його приймають обидві палати, він направляється на затвердження президента, після чого це стає актом. Цей процес відомий як введення в дію.

Визначення права

Термін закон визначається як сукупність офіційних правил та правил, встановлених та застосовуваних урядом. Вона спрямована на управління поведінкою громадян країни, захист їх прав, а також забезпечення рівності між ними, тобто до кожної людини ставляться однаково. Він прописує права та обов’язки членів суспільства.

У кожної країни є своя система законів, яка відрізняється від інших країн світу. Однак це загальновизнані принципи, які мають обов’язковий характер. Для забезпечення правосуддя у будь-якій ситуації закони створюються судовою системою країни і мають бути дотримані всі. Недотримання закону або його порушення підлягають штрафам або штрафам і навіть покарання, як ув’язнення.

Ключові відмінності між законом та законом

Різницю між законом та законом можна краще зрозуміти за допомогою наведених нижче пунктів:

1. Статути, створені законодавчим органом, які зосереджені на певному предметі та містять положення, що стосуються цього, відомі як Акт. Закон описується як правила та принципи, встановлені визначеним органом влади і покликані регулювати поведінку членів суспільства.
2. Закон має загальний характер, який охоплює всі норми та правила, прийняті урядом у будь-який момент часу. З іншого боку, акт є специфічним, оскільки він обмежений конкретною ситуацією, як і всі положення, що стосуються договору, охоплюються Законом про договір, або положення, що стосуються товариства, включаються в акт про партнерство тощо.
3. Закон є усталеним явищем, тоді як акт є спочатку законопроектом, який пропонується спочатку в парламенті, і коли він отримує схвалення обох палат, тобто Лок-Сабхи, Раджі Сабхи та Президента, він стає Акт.
4. Акт є описовим, який пояснює, чому і як виконуються закони. І навпаки, закон пояснює, що має бути, а що не слід робити у будь-якому контексті.
5. Закон застосовується для захисту людей від недобросовісної практики та підтримання громадського порядку. На відміну від цього, основна причина створення акта полягає в тому, щоб люди могли знати правила та положення про конкретні ситуації.

Висновок

Уявіть ситуацію, коли закону чи діяння для будь-якого злочину чи правопорушення немає, то що буде? Буде тотальний хаос та небезпека, люди будуть робити все, що завгодно, і це тому, що їм не вистачить страху перед покаранням чи покаранням. Закони та акти є надзвичайно важливими для організації та функціонування адміністрації країни. Вони допомагають вирішувати питання людей справедливим та справедливим чином, а також забезпечують мирне суспільство.

Поняття та види підзаконних нормативно-правових актів

Під законний нормативно-правовий акт — це документ, який видається компетентним органом або посадовою особою на підставі закону, відповідно до нього, для конкретизації та виконання законодавчих приписів та містить норми права.

Підзаконність цих актів не означає їх меншу юридичну обов’язковість. Вони мають необхідну юридичну силу, але вона не має всезагальності та верховенства, притаманної законам. Юридична сила залежить від статусу органів держави, характеру та призначення цих актів.

Класифікацію підзаконних нормативно-правових актів можна здійснювати за такими критеріями:

• 1. За суб’єктами видання:
  • • акти нормативного характеру законодавчого органу (постанови);
  • • акти глави держави (укази, розпорядження);
  • • акти уряду (постанови, розпорядження);
  • • акти керівників міністерств, центральних органів виконавчої влади (накази, рішення, вказівки);
  • • акти органів місцевого самоврядування (рішення, нормативні ухвали);
  • • акти адміністрації підприємств, установ, організацій (нормативні накази, інструкції) тощо.
  • • містять первинні норми, що встановлюють загальні основи правового регулювання (можуть видаватися безпосередньо на основі Конституції):
    • — акти (укази і розпорядження) глави держави;
    • — акти (постанови) нормативного характеру законодавчого органу;
    • — акти (постанови і розпорядження) уряду;

    поширюються на осіб, які входять до сфери їх ведення, тобто до системи управлінської, службової, дисциплінарної підлеглості цих відомств.

    • 3. За юридичною силою:
      • • загальні — поширюються на всю територію та населення держави, наприклад постанови уряду;
      • • відомчі — поширюються на певну сферу суспільних відносин, як акти міністерств, державних комітетів;
      • • місцеві — чинні на території певної адміністративно-територіальної одиниці, наприклад, акти місцевих органів виконавчої влади;
      • • локальні — регламентують діяльність конкретних підприємств, установ, організацій і поширюються на їх працівників, наприклад, акти адміністрації підприємства.

      Чинність нормативно-правових актів у часі. Зворотна сила закону

      Будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї чинності у трьох “вимірах”:

      • • у часі, тобто обмежений періодом дії, коли нормативний акт має юридичну силу;
      • • у просторі, тобто його дія обмежена територіально;
      • • за колом осіб, які підпадають під дію нормативного акта.

      Дія нормативно-правового акта в часі визначається моментом набрання ним чинності та моментом припинення його юридичної сили.

      Нормативно-правові акти набирають чинності:

      • • з моменту прийняття;
      • • з моменту опублікування;
      • • з моменту, передбаченого в самому нормативно-правовому акті чи в супроводжувальному акті про порядок введення цього нормативного акта в дію;
      • • по закінченні встановленого терміну після його опублікування (наприклад, для законів Україні це 10-денний строк, якщо в законі чи постанові про введення його в дію не вказаний момент набрання законом чинності);
      • • з моменту фактичного отримання акта виконавцями
      • (якщо нормативно-правовий акт не підлягає опублікуванню);
      • • з виникненням певних обставин (проголошення війни, надзвичайного стану тощо);
      • • з дати реєстрації (затвердження) нормативно-правового акта.

      Нормативно-правові акти втрачають юридичну силу:

      • • після закінчення строку, на який вони були прийняті;
      • • зі зміною обставин, на які вони були розраховані;
      • • при прямому скасуванні іншим нормативно-правовим актом чи спеціальним актом (рішенням Конституційного Суду);
      • • при фактичному його скасуванні, тобто коли прийнято новий нормативно-правовий акт з цього самого питання, а попередній формально не скасовано.

      Зворотна сила закону (ретроактивність) — це поширення дії норм певного закону на суспільні відносини, що виникли до набрання ним чинності.

      Загальним є правило: закони зворотної сили не мають. Це надає визначеності та стабільності суспільним відносинам, адже громадяни у своїх вчинках орієнтуються не тільки на чинні закони, а й розраховують на майбутні.

      Зворотну силу мають лише ті закони:

      • • в яких передбачене надання їм (або окремим статтям) зворотної сили;
      • • які скасовують або пом’якшують юридичну, зокрема кримінальну, відповідальність фізичної особи.

      Переживання закону (ультраактивність) — продовження дії норм закону після втрати ним чинності. Тут старий нормативний акт, скасований новим, ніби “переживає” відведений йому термін. Таке можливо лише за умови, що новий закон продовжує на певний період чинність норм старого закону.