Які економічні функції виконує домашнє господарство

0 Comments

Домогосподарства як суб’єкти ринкової економіки

Основними суб’єктами ринкової економіки є домашні господарства, підприємства, держава [1].

Рис. Домогосподарства в ринковій економічній системі

Як самостійний суб’єкт ринкових відносин домогосподарство – це група фізичних осіб, які приймають самостійні економічні рішення [2]. Поняття “домогосподарство” широко застосовується в економічній науці; досліджуються економічні причини і закономірності виникнення домогосподарств. Існує думка, що історично домогосподарства були першими господарюючими суб’єктами економіки, тому що в процесі розвитку продуктивних сил все частіше виникала ситуація, коли вигода змушувала людей об’єднувати своє майно з метою здійснення крупних проектів підприємницького характеру. Такі угоди були нестійкими, але дозволяли досягати більшої дохідності проектів. Початковою формою об’єднання були шлюбні угоди між членами домогосподарств. У такому розумінні поняття “сім’я” є вторинним стосовно поняття “домогосподарство” [3].

В економічній літературі, розкриваючи економічний зміст і сутність домогосподарства, автори, як правило, в основу своїх визначень висувають одну або декілька ознак: спільне господарство; спільний бюджет; спільна власність; спільна територія проживання; родинні відносини.

Згідно з рекомендаціями Організації Об’єднаних Націй домогосподарство – це “особа або група осіб, об’єднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя”, тобто об’єднаних спільним веденням господарства. У науковій, навчально-методичній літературі знаходимо й інші визначення [4].

Сутність домогосподарств як суб’єктів ринкових відносин проявляється через їх функції, які вони виконують в економічній системі суспільства. Головні з них: постачання чинників виробництва, споживання та заощадження.

Кругообіг в економіці починається з домашніх господарств (див. рис). Перш за все домашні господарства є постачальниками ресурсів, таких як послуги чинника “праця”, капітал, земля та підприємницькі здібності, одержуючи за це доходи в грошовій або натуральній формі. Ці ресурси потрапляють до підприємств, які, поєднавши їх певним чином, створюють товари і послуги. Останні, опинившись на відповідному ринку, купуються домогосподарствами. В умовах ринку домогосподарства і підприємства одночасно діють і як покупці, і як продавці.

Домогосподарства можуть постачати національному виробництву грошові ресурси, які необхідні для організації суспільного виробництва. Вони купують акції великих промислових корпорацій і банків, кладуть гроші на ощадні рахунки, купують облігації.

Провідною функцією домогосподарств, що створює умови для ефективного попиту та стимулює зростання обсягів виробництва товарів і надання різноманітних послуг, є споживання. Рівень споживання визначається їхніми сумарними доходами, загальним споживчим бюджетом, житловим і накопиченим майном [5].

Примітки

1. Підприємства, використовуючи виробничі ресурси, виробляють різноманітні матеріальні блага та послуги. Основними цілями діяльності підприємств в умовах ринку є отримання прибутку та досягнення прийнятної дохідності.

Держава – це сукупність суспільних і соціальних структур. Таких структур надзвичайно багато, але кожна з них націлена на задоволення суспільних потреб. Для досягнення своєї базової мети (прийнятне задоволення суспільних потреб) держава, зокрема, формує централізовані фонди грошових коштів.

  • 2. Домашнє господарство є однією з найменш досліджених економічних одиниць. Частково це можна пояснити тим, що економічні відносини на цьому рівні тісно пов’язані з соціальними відносинами, суттєво залежать від психологічних, історичних та інших факторів, які визначають економічну діяльність людей. Однак останнім часом ставлення дослідників до домашніх господарств як самостійних економічних одиниць змінилось. Економісти, які розглядали у своїх дослідженнях домашні господарства, вивчали в основному їх зовнішні зв’язки: вплив на національне господарство і зворотний вплив національного господарства на домогосподарства. Проте і в середині самого домашнього господарства відбуваються надзвичайно складні економічні процеси. Сучасна економічна наука вважає, що в межах домашнього господарства здійснюється виробництво продуктів та послуг, але це виробництво не отримує зовнішньої економічної оцінки.
  • 3. Поняття “домашнє господарство” окремими авторами використовується як синонім поняття “сім’я. Таке використання не зовсім коректне. На відміну від сім’ї, домашнє господарство може бути представлено однією людиною, декількома сім’ями або може мати у своєму складі людей, які не є родичами.
  • 4. У вітчизняних підручниках та навчальних посібниках з економічної теорії, політичної економії зустрічаємо наступні визначення:

“Домашні господарства країни – це сукупність усіх приватних господарств, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб. Під домашнім господарством мають на увазі економічний суб’єкт, який складається з одного або більшої кількості індивідів, що спільно здійснюють господарську діяльність і мають спільний бюджет” (Федоренко В. Г. та ін. Політична економія: Підручник. – К. : Алерта, 2008. – С. 158).

“Домашнє господарство – це окрема господарююча одиниця, що складається з однієї або групи осіб, об’єднаних місцем проживання і спільним бюджетом, яка є власником і постачальником ресурсів в економіку та одержує натомість кошти для придбання необхідних благ з метою забезпечення своєї життєдіяльності” (Бєляєв О.О., Бебело A.C. Політична економія: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001.- С.139)/

“Домогосподарство – сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких з цих стосунків або бути і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи: стаття 1 Закону України “Про Всеукраїнський перепис населення”(Статистичний щорічник України за 2009 рік. – Київ: Державне підприємство “Інформаційно-аналітичне агентство”, 2010. – С. 392).

5. Цікавою є концепція, яка визначає домогосподарство як одиницю, що має різні типи стратегій: стратегію існування, соціальної мобільності, виживання, міграції. Домогосподарство, відповідно до цієї концепції, діє всередині домінантної економічної системи, яка забезпечує як можливості, так і бар’єри для нього. В аналіз включаються наступні показники: продуктивна праця і репродуктивний фактор, потреби членів сім’ї і рівень доходів, відносини споживання і виробництва, динаміка максимального прибутку.

Є й інші теорії. Незважаючи відмінності в підходах, дані теорії розглядають домогосподарство через призму взаємодії декількох економічних інститутів: ринку праці, ринку споживчих товарів, ринку виробничих товарів, фінансового ринку тощо.

Фінанси домашніх господарств

Сутність і функції фінансів домашніх господарств; фінансові ресурси домогосподарства; бюджет домашнього господарства (доходи і грошові витрати домашнього господарства); заощадження домогосподарств.

Сутність і функції фінансів домогосподарств

Ринкова економіка характеризується складною суб’єктної структурою. Суб’єктами ринкової економіки є: підприємці, наймані працівники, власники позичкового капіталу, власники цінних паперів, торговці, кінцеві споживачі і т.д. Суб’єктна структура ринкового господарства – це система взаємовідносин між безліччю учасників товарно-грошових відносин, що виражає їхні цілі, економічні інтереси, форми організації та взаємодії з приводу руху товарів і послуг. Основними суб’єктами ринкового господарства є домашні господарства, організації і держава. Домашнє господарство є одним з основних суб’єктів сучасної економіки, її первинним елементом, оскільки і організації, і держава створені для задоволення потреб та захисту інтересів громадян.

Поняття “домашнє господарство” включає господарство спільно проживаючих людей, що здійснюють різні види діяльності, внаслідок чого утворюються і використовуються фінансові ресурси і доходи, формується загальний бюджет. Домашнє господарство часто ототожнюватися з поняттям сім’ї, разом з тим до складу домашнього господарства може входити одна людина. Воно може включати осіб, які не є родичами, але провідними спільне господарство. Домашнє господарство – це економічна одиниця, яка функціонує в споживчій сфері економіки, забезпечує виробництво і відтворення людського капіталу, самостійно приймає рішення, є власником і постачальником будь-якого фактора виробництва в ринковій економіці, прагне до максимального задоволення особистих потреб. Домашні господарства є не тільки кінцевими споживачами різних благ, але і їх виробниками. Вироблена домашніми господарствами продукція призначена як для власного споживання, так і на продаж, тому відповідно виділяють неринкові і ринкові домашні господарства.

Роль домашнього господарства в економіці велика, тому що велика частина ВВП у вигляді товарів і послуг споживається домогосподарствами, отже, домогосподарства формують попит. Домогосподарства створюють накопичення фінансових ресурсів, утворюються заощадження, які є джерелом інвестицій у різних сферах економіки. Домашнє господарство є обліково-статистичним показником, що використовується для аналізу стану суспільства, оскільки домашні господарства беруть участь у всіх процесах, що відбуваються в економіці.

Фінанси домашніх господарств є частиною фінансової системи Росії. Фінанси домашніх господарств беруть участь у відтворювальному процесі, через фінанси домашніх господарств здійснюється процес накопичення і заощадження фінансових ресурсів приватних осіб. Фінанси домашніх господарств є економічною категорією зі своєю специфікою, що полягає в соціальному призначенні, і в найменшій мірі схильні регулюванню з боку держави. Домашні господарства самостійно формують і використовують свої грошові фонди. Однак держава може змінити загальну величину доходу, одержувану домашніми господарствами, наприклад, шляхом збільшення податків на доходи фізичних осіб або виплачуючи додаткові бюджетні кошти у сфері освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення.

Фінанси домашніх господарств являють собою об’єктивні, реально існуючі грошові відносини, що виникають у процесі формування та розподілу грошових коштів. Такі грошові відносини бувають внутрішніми і зовнішніми по відношенню до домашнім господарствам.

Внутрішніми фінансовими відносинами є грошові відносини, що беруть участь у формуванні сімейних бюджетів з метою поточного використання, довгострокового застосування на цілі капітального характеру або вкладень у реальні і фінансові активи.

Зовнішніми фінансовими відносинами виступають грошові відносини між домашніми господарствами і державою по сплаті податків та обов’язкових внесків та платежів; страховими компаніями в процесі сплати страхових внесків при формуванні страхових фондів; банками при отриманні споживчих кредитів, їх погашенні та сплаті відсотків за ними. Такі фінансові відносини можуть виникати між домашніми господарствами та іншими фінансово-кредитними інститутами в процесі різних фінансових операцій, а також представниками фірм, організацій, підприємств, корпорацій при виплаті заробітної плати та формуванні валового внутрішнього продукту, іншими домашніми господарствами в процесі формування загальних грошових фондів.

У процесі розподілу загальної вартості всього виробленого суспільного продукту виникають фінанси домашніх господарств. Приватні особи продають свою робочу силу в процесі виробництва цього продукту і тому мають право на її оплату. Фінанси домашніх господарств беруть участь як у первинному, так і вторинному розподілі вартості сукупного суспільного продукту. Виплата заробітної плати є первинним розподілом, а отримання соціальних трансфертів, наприклад пенсій, дотацій населенню, – вторинним розподілом створеного продукту.

Фінанси домашнього господарства виконують такі функції: розподільну, контрольну, регулюючу, які відображені на рис. 3.4.1.

Рис. 3.4.1. Функції фінансів домогосподарств

Як видно з рис. 3.4.1, функції розкривають економічну сутність домашнього господарства. Інші функції домашніх господарств, наприклад інвестиційна або функція забезпечення життєвих потреб, є похідними від загальних функцій фінансів.

Сутність фінансів домашніх господарств проявляється через функції, до яких відносяться розподільна, контрольна та регулююча. Всі інші функції є похідними від загальних функцій фінансів, наприклад, інвестиційна або функція забезпечення життєвих потреб населення.

Розподільна функція фінансів виражається в розподілі на останньому щаблі вартості валового внутрішнього продукту між усіма учасниками домашніх господарств. До учасників домашніх господарств відносяться діти, повнолітні непрацюючі члени сім’ї. Тому через розподільну функцію кожна людина отримує кошти для підтримки життя. Розподіляється сімейний бюджет після виплати всіх податків та інших обов’язкових платежів.

Контрольна функція домашніх господарств виражається в підтримці певного рівня споживання, звичайного для кожної родини та її членів, оскільки цей рівень може змінюватися, підвищуючись або знижуючись, під впливом різних макроекономічних чинників і мікроекономічних ситуацій.

Регулююча функція домашніх господарств полягає в збалансованому розвитку домашніх господарств при узгодженні інтересів і взаєморозуміння учасників домашніх господарств на основі перерозподілу грошових коштів або шляхом саморегулювання.

Дж. Кейнс до похідних функцій фінансів домашніх господарств можна віднести інвестиційну функцію. Вона виражається у вкладеннях накопичених коштів в реальне виробництво або фінансові інструменти. Тут доцільно врахувати, що зростання споживчих витрат сприяє розвитку виробництва.

До особливостей функціонування фінансів домашніх господарств доцільно віднести підпорядкованість економічних цілей і рішень соціальної складової. Самі рішення не формалізовані і запрошували нерідко на основі інтуїції або життєвого досвіду. Як правило, домашні господарства не ведуть балансу доходів і витрат грошових коштів, але формують структуру своїх майбутніх активів (житло, садові ділянки і т.д.), крім того, домашні господарства планують фонд робочого часу.

Фінансові рішення домашніх господарств виражаються в основному у розподілі отриманих доходів. Домашні господарства можуть розташовувати початковим капіталом, представленим соціальними трансфертами, споживчим кредитом, наявними доходом домашніх господарств або іншими ресурсами (наприклад, виграшем).

До специфіки фінансів домашніх господарств можна також віднести значну частку неоплачених робіт, наприклад, з ведення домашнього господарства, вихованню дітей і т.п. Частка неоплачених робіт у фінансах домашніх господарств вище, ніж оплачуваних. Причому чим більше дітей, тим вище частка неоплачених робіт, і вище повинен бути рівень доходів. Держава шляхом використання соціальної допомоги вирівнює доходи домашніх господарств з різною кількістю дітей і доходом.