Чому ведмеді засинають на зиму?

Ти навіть ранку не можеш дочекатись, а ведмеді солодко сплять всю зиму? Неймовірно! Це ж вони пропускають найцікавіше: рясні снігопади і Новий рік. І навіть Різдво з подарунками! Готовий дізнатися таємницю міцного сну клишоногих велетнів? Читай далі!

Тільки-но вдарять перші морози, головний сонько лісу поспішає до барлогу. Там він міцно спить з кінця листопада і аж до квітня. Та що змушує ведмедя засинати на зиму? Невже холод? Але ж зайці не сплять, і вовки не сплять, і олені.

Якби справа була тільки в холоднечі, все було б надто просто. Однак спати у виритій норі або купі листя не набагато тепліше, аніж блукати лісом, чи не так? Основна причина зимової сплячки ведмедів — відсутність їжі.

На відміну від білок, ведмеді не роблять запасів на зиму, тож сплячка — єдиний шанс вижити, коли у природі немає їхніх улюблених ласощів: фруктів, ягід, жолудів, горіхів, кедрових шишок і трав’янистих рослин.

Протягом літа ведмідь ґав не ловить: наїдається від пуза та накопичує жир. Саме він — основне джерело енергії, яке повільно спалюючись дозволяє ведмедю дожити до весни. За сезон у ведмедя наростає прошарок жиру товщиною до 15 сантиметрів. Лісовий король вживає до 20000 калорій на день. Це майже так само, якби Ти наважився снідати, обідати і вечеряти по 10 разів на добу.

З настанням холодів ведмеді шукають барліг. Якщо не пощастить знайти старий, риють новий, витрачаючи на облаштування 2–3 дні. Барліг утеплюють гілками і вистилають мохом. Іноді товщина моху й трісок досягає півметра.

Цікаво, що ведмеді ніколи не сперечаються за місце в барлогу: якщо дім уже зайнятий, лахматий здоровань іде геть. Найміцніші барлоги — під кореневищами беріз. Такий барліг може прослужити багатьом поколінням клишоногих. Однак насолоджуватись зимовим сном ведмеді можуть і в ущелинах печер, і у глибоких норах, і просто у ямці поміж дерев. Протягом зими ведмедя поступово засипає снігом.

Перед тим, як залягти у барліг, ведмідь старанно «заплутує сліди» — петляє лісом, ходить буревалами і навіть іде задом наперед. Для зимівлі обирає лісові нетрі, околиці боліт та озер.

Занурившись у глибокий зимовий сон, ведмідь дихає лише 4–5 разів на хвилину. Серцебиття скорочується від 55 до 9 ударів за хвилину, а температура знижується з 36 до 29–34 градусів. Протягом 5–7 місяців ведмідь не їсть і не п’є, спокійно відпочиваючи у своєму земляному будинку.

Однак наївно вважати, що в цей час клишоногий беззахисний. Якщо їжака в період зимової сплячки можна підкинути, немов м’ячик, і він ніяк не відреагує (температура їжака взимку опускається до 1,8 градусів — його стан називають оціпенінням), то ведмедя краще не тривожити. Він легко прокидається від зимової дрімоти. Роздратований звір дуже небезпечний і запросто може напасти. Врятуватися від нього практично неможливо — ведмідь прекрасно лазить по деревах, вміє плавати і розвиває швидкість до 50 км/год. Довжина стрибка — три метри.

В Україні ведмеді водяться у карпатських лісах, а також на півночі Сумської та Чернігівської областей. Тож, відпочиваючи на природі в цих місцевостях, будь обережним: одна з прикмет близькості барлоги — прогалини моху, обгризені та обламані дерева.

Сплячку ведмедів та бурундуків, яких легко розбудити, називають поверхневою. А у справжню сплячку впадають ховрахи, тушканчики, їжаки та бабаки (обмін речовин, частота дихання, температура знижуються на стільки, що відрізнити їх від мертвих особин майже неможливо). Є і нерегулярна сплячка: у неї ненадовго впадають білки під час сильних морозів. А от колібрі та кажани впадають у добову сплячку, не маючи змоги підтримувати температуру тіла в нічний час.

А чи знаєш Ти, чому ведмідь уві сні смокче лапу? Ні, не через голод, а щоб зволожити пересохлі ступні та зняти ороговілі ділянки шкіри — у січні шкіра на ступнях змінюється, і лапи аж надто сильно сверблять.

Під час зимової сплячки у ведмедиці народжуються малюки (зазвичай 2 або 3). Маса новонароджених ведмежат — лише 500 г. До виходу з барлогу дитинчата харчуються материнським молоком, а потім ще 2 роки лишаються під опікою матері.

Як ведмеді дізнаються, що настала весна і пора прокидатися? Про це їм говорить підвищення температури, а також страшенне відчуття голоду. До того ж, з настанням тепла сніг тане і затікає в барліг, спричиняючи тварині дискомфорт.

Цікаво, що в зимову сплячку впадають лише бурий та чорний ведмеді. А от білі ведмеді на зиму не засинають. Пояснити це просто. Їхня здобич «доступна» будь-якої пори року. Оскільки харчуються білі ведмеді переважно тюленями, взимку, коли лід міцний, дістатись до них навіть простіше. А навесні та влітку білих велетнів рятує риба й туші померлих китів.

Заснути на зиму можуть лише ведмедиці, що вигодовують малюків. Барліг вони влаштовують просто посеред снігового замету. Ти ж пам’ятаєш мультик про Умку та його маму у сніговій дюні? А іншим ведмедям доводиться нескінченно блукати у пошуках їжі. Якщо білий ведмідь довго не знаходить їжі, у нього спостерігається незвичайне явище — сон на ходу. Як тільки вдасться вполювати здобич, він знову стає бадьорим та грайливим.

Більше про зимівлю тварин та птахів читай тут:

✅Чим харчується і як полює кажан?

Практично всі кажани вилітають на полювання з настанням сутінків або вже після заходу сонця. Річ у тому, що їх зір розвинений набагато гірше, ніж слух. Більшість рукокрилих харчуються літаючими комахами. Вони чують руху їх і підхоплюють здобич на льоту або знаходять серед листя.

Існують тварини, які ласують виключно нектаром квітів і плодами фруктових дерев.

Деякі великі види вживають в їжу і дощових черв’яків, а також великих комах.

Серед рукокрилих є кажан, в харчування якої входять жаби і дрібна риба, крім комах. Тваринки літають над поверхнею води і по плескоту визначають, де знаходиться потенційна здобич.

А ось кровосисних тільки три види, і живуть вони в Південній і Центральній Америці. Вилітають на полювання вночі, знаходять тварин, роблять укус і злизують кров.

Вороги рукокрилих

У кажанів не дуже багато ворогів в природі, хоча тварини мають дуже малий розмір. Пов’язано це швидше за все з тим, що нічний спосіб життя не дає їм можливості перетинатися в природі з багатьма тваринами, які бувають активні вдень. Свої притулку вони добре маскують або живуть великими колоніями, куди проникати багатьом звірам і птахам буває досить страшно.

Ті кажани, які вилітають на полювання в сутінковий час (наприклад, вечорниці) частіше стають здобиччю денних хижих птахів (яструбів, чеглок, сапсанів), хто з радістю харчується цими кажанами.

Але і нічні хижі птахи (сичі і сови) досить часто нападають на рукокрилих, хоча полювати на них дуже складно: розвинена ехолокація дозволяє помітити небезпеку і ухилитися від смертоносних пазурів і дзьобів.

Вчені одного з американських інститутів помітили цікавий факт: на кажанів, що мешкають в печерах одного з гірських масивів Угорщини, нападають звичайні синиці.

Відважні птиці залітають в печери, хапають сплячого звіра і забирають до себе в гніздо. Птахи рідко підлітають до колоній, оскільки чисельність рукокрилих може представляти для них смертельну небезпеку.

У тих широтах, де мешкає багато деревних змій, рукокрилих, що ховається в гілках доводиться не солодко. Днем звірята, як правило, сплять в укриттях і далеко не завжди можуть зреагувати на повзучого ворога, що наближається. Та й літати при сонячному світлі вони практично не можуть, тому стають жертвами тих змій, хто буде їсти, маленьких кажанів.

Рукокрилі, особливо дрібні особини і види часто потрапляють в лапи до павуків. Побачити в темряві розтягнуту павутину вони не можуть, в цьому випадку не завжди допомагає і ехолокація.

Зате почути б’ється в павутині комахи у рукокрилих виходить. Іноді великі павуки, хто харчується дрібними тваринами, спеціально Не вбивай здобич – комах, щоб зловити на них більшого – кажана.

Іноді рукокрилі стають їжею більших хижаків – ласок, тхорів і куниць, які підкрадаються до сплячих звірам і вбивають їх.

Але найголовнішим ворогом є людина. Іноді люди знищують цілі колонії кажанів тільки тому, що помилково вважають їх небезпечними. Хоча звірята приносять багато користі, знищуючи комах, що переносять інфекцію.

Трапляється, що людина не має на меті вбивати рукокрилих. Деякі добрива або отрутохімікати згубні для літаючих звірків.

Неймовірним здається той факт, що і люди вживають рукокрилих в їжу. У багатьох країнах Азії м’ясо цих звірів вважається делікатесом.