Скільки звуків у слові роман

0 Comments

Підручник Українська мова 10 клас (профільний рівень) – С. О. Караман – Ранок 2018

Греки, говорячи словами одного з найвидатніших лінгвістів А. Мейє, першими «розклали» мову на приголосні й голосні звуки.

Буду я навчатись мови золотої

Людина може створювати багато звучань (крик, свист, кашляння, сопіння й под.), але для спілкування мають значення лише ті звуки і звукосполуки, що служать для утворення морфем і слів. У фізиці звук трактується як поширювані у пружних тілах (твердих,

рідких і газоподібних) механічні коливання. У музиці звук визначається як тон певної висоти і сили. У лінгвістиці — це членороздільний елемент людської мови, утворений за допомогою органів мовлення.

З акустичного погляду всі звуки мови поділяються на голосні й приголосні, які розрізняються співвідношенням голосу (тону) і шуму. Звуки, що творяться тільки за допомогою голосу, називаються голосними. Звуки, що творяться з участю голосу і шуму або тільки шуму, називаються приголосними.

В українській мові б голосних звуків [а, о, у, е, и, і] і 32 приголосні звуки (3 підручника).

Фонема — це своєрідний прообраз осмисленого звука. Звук стає реальністю тоді, коли він існує в психічній уяві людини.

(Бодуен де Куртене)

83. Прочитайте. Поясніть відмінність між звуком і фонемою.

Фонема — це найменша звукова одиниця, що може бути в мові носієм смислу й служить у ній для утворення, розрізнювання слів і форм слів.

Фонема реалізується у вигляді кількох конкретних звуків. Конкретний вияв кожної фонеми в мовленні називається варіантом, або алофоном фонеми.

Алофони можуть залежати від позиції звука в слові — початок, кінець, середина, перебування під наголосом чи навпаки. Такі алофони називаються позиційними. Наприклад, у слові село [е] знаходиться в ненаголошеній позиції і реалізується у звукові, наближеному до [и] — [се и ло].

Алофони, зумовлені характером сусідніх фонем, називаються комбінаторними. Наприклад, у слові [піс’н’а] звук [с] перед наступним [н’] стає пом’якшеним.

Найсамостійніший, незалежний алофон фонеми — це і є її основний алофон (інваріант), який ми звичайно і називаємо, представляючи фонему загалом. Його можна виділити з мовного потоку, вимовити ізольовано (/в/, /м/, /р/, /о/, /с/…).

✵ Що таке алофон? Від чого залежать варіанти фонем? Які варіанти фонем називаються комбінаторними, а які позиційними? Охарактеризуйте варіанти та інваріанти голосних фонем.

84. Ознайомтесь із таблицею.

КЛАСИФІКАЦІЙНА ТАБЛИЦЯ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

Ступінь підняття спинки язика

✵ Поясніть, чим розрізняються з артикуляційного боку голосні. Охарактеризуйте голосні звуки.

[і] – [у]; [о] – [е]; [і] – [и]; [о] – [у]; [а] – [о]; [а] – [у]; [а] – [е]; [а] – [и]; [а] – [і]; [о] – [і]; [о] – [и]; [у] – [и]; [у] – [е].

85. Доберіть по три слова до кожної зі схем. У доборі яких слів виникли труднощі й чому?

1. Приголосний + голосний + приголосний.

2. Приголосний + голосний + голосний + приголосний.

3. Приголосний + голосний + приголосний + голосний.

86. Прочитайте текст. Висловте припущення, чому нині українська мова втрачає свою вокалічність.

У системі української мови голосні становлять 15,8 %, приголосні — 84,2 %. У мовленні народнопоетичному, яке найбільш зберігає національні основи української мови, голосних — 45-46 %. Щоправда, у літературному мовленні українська мова під різними впливами багато в чому втратила свою вокалічність: кількість голосних у ній знижується до 42 %, а кількість приголосних відповідно зростає — 58 % (Н. Тоцька).

✵ Доведіть правильність або хибність висловленої Н. Тоцькою думки, використовуючи результати проведеного вдома спостереження над частотою вживання голосних і приголосних у текстах українських народних пісень.

87. Проведіть експеримент.

1. Поставте долоню перед ротом на відстані 2-3 сантиметри. Вимовте голосні звуки [а], [о], [у], [е], [и], [і]. Яке повітря ви відчули на долоні: тепле чи холодне? Поясніть, чому повітря тепле.

2. Прикладіть долоню до гортані й вимовте по черзі звуки [а] – [ч]; [о] – [ні]; [у] – [ц]; [е] – [ф]; [и] – [с]; [і] – [х]. Під час вимови яких звуків голосові зв’язки дрижали? Поясніть, чому під час вимови голосних звуків голосові зв’язки дрижать.

Інваріант фонеми — це абстрактне поняття, що означає матеріальне узагальнення суттєвих для фонеми ознак. Наприклад, інваріант фонеми [а] є така мовна одиниця, що є голосною, заднього ряду, низького піднесення спинки язика, нелабіалізо- ваною, відкритою.

88. Український письменник і журналіст Мирослав Дочинець зазначає: «Мова письменника — більше, ніж слова та звуки. Це його духовний одяг». Аргументовано доведіть висловлену думку.

89. Прочитайте текст. Опишіть звуковий образ України.

ЗВУКОВИЙ ОБРАЗ ДЕРЖАВИ

Звукова мова відіграє надзвичайно важливу роль в активізації біоритмів національного інстинкту, у зміцненні психофізичної структури національного типу, у мобілізації суспільства на основі етнонаціоналізму. І тому дуже важливо дбати про звуковий образ Держави.

Не кожний задумується над тим, що частота вживання голосних (йдеться про українську мову) порівняно з приголосними надзвичайно велика. Якщо у фонетичній системі голосні становлять всього 15,8 %, то в живому мовленні ця цифра інша — майже 42 %. У кожній мові є своя звукова система.

Українську мову називають милозвучною, дзвінкою, «солов’їною». А це характеристика її звукової сторони, її мелодики, інтонації (За О. Сербенською).

✵ Випишіть із тексту 5 слів, у яких кількість звуків і букв не збігається.

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос — більш нічого.

А серце б’ється — ожива,

✵ Дайте відповіді на запитання.

— На які дві великі групи (класи) поділяються всі звуки української мови?

— Скільки звуків у кожній із цих груп?

— Чим відрізняються з акустичного погляду голосні та приголосні звуки?

Звуковий аналіз слова європа

Звуковий аналіз слова європа в українській мові:

1 * – букви.
2 * – звуки, транскрипція слова європа.
3 * – звукова схема (звукова модель) слова європа – дошкільнятам, 1 – 4 клас

4 * – правила фонетичного, звуко-буквеного розбору слова європа (знаходяться нижче на сторінці).

Повний фонетичний, звуко-буквений розбір слова європа дивись далі!

Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова європа:

  1. 1. Європа
  2. 2. По складам: єв-ро ́ –па (3 склади; наголос на 2-му складі).
  3. 3. [ й ’ евро ́ па ]

[ й’ ] – приголосний, сонорний, дзвінкий непарний, м’який непарний.
[ е ]– голосний, ненаголошений

в [ в ] – приголосний, дзвінкий непарний, сонорний, твердий непарний (правило E )

р [ р ] – приголосний, дзвінкий непарний, сонорний, твердий парний (правило E )

п [ п ] – приголосний, глухий парний, твердий непарний (правило E )

Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка

Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:

Голосні звуки:

  • На початку слова
  • У середині та в кінці слова після голосного звука
  • Після апострофа
  • Після м’якого знака

Приголосні звуки:

  • [й]завжди м’який;
  • [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
  • Уподібнення за м’якістю:
    • тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
    • cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
    • [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
    • Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
      НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
    • [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
    • ці сполучення позначають один звук [дж], [дз]якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
    • завжди позначає два звуки [шч]
    • м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
    • Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
      Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
      • с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
      • з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
      • з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
      • з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
      • з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
      • з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
      • з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
      • ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
      • ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
      • ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
      • ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
      • ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
      • ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
      • т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
      • т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
      • т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
      • т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
      • т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
        т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
      • Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
      • Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
        легко – [лехко],
        вогко – [вохко],
        нігті – [н’іхт’і],
        кігті – [к’іхт’і],
        дігтяр – [д’іхт’ар],
        дьогтю – [д’охт’у],
        бігцем – [б’іхцем].
        Ці слова потрібно запам’ятати.
      • Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.

      Правила поділу слова на склади в українській мові*

        Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується певним правилам:
      1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
      2. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
      3. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
      4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
      5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
      6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
      7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
      8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.