Чи можна вирощувати ліс на своїй землі

0 Comments

Прадавні ліси України: чим вони унікальні та як їх врятувати від вирубок

Врятувати їх може вчасне створення і розширення національних парків, кажуть екологи.

Саме у таких лісах зустрічаються рідкісні тварини та рослини, яких в Україні все менше.

Унікальні ліси

Автор фото, Getty Images

Чорний лелека – один з птахів, які живуть у старих лісах

Природних прадавніх лісів в Україні взагалі залишилося не так і багато, тож від Міністерства із захисту довкілля та природних ресурсів залежить, чи вдасться захистити ці масиви від подальшого вирубування.

Екологи пропонують створити кілька нових національних парків та розширити старі:

  • “Приірпіння та Чернечий ліс” (Київська область);
  • “Дніпровсько-Тетерівський” (Київська область);
  • “Чорноліський» (Кіровоградська область)
  • “Холодний Яр” (Черкаська область);
  • “Ізюмська лука” (Харківська область);
  • “Дермансько-Острозький” (Рівненська область – розширити);
  • “Верховинський” (Івано-Франківська область – розширити);
  • “Джарилгацький” (Херсонська область – розширити; це не ліс, але локація розташована на землях лісового фонду).

Національний парк – це територія, де заборонені будь-які вирубки та є низка інших обмежень присутності людини, але водночас дозволені відпочинок чи збирання грибів.

Зараз в Україні 52 національних парки, утім, як кажуть захисники природи, цього явно недостатньо.

Автор фото, Getty Images

“Це унікальні ліси, які мінімально постраждали від людини і збереглися у відносно мало порушеному стані. Вони ж є домом для багатьох рідкісних видів”, – пояснює BBC News Україна експерт лісового напрямку Української природоохоронної групи Єгор Гриник.

Наприклад, серед таких видів – чорні лелеки, яких в Україні лише кілька сотень.

“Чорний лелека гніздується в лісах, які не порушені людиною. Якщо ж там постійно відбуваються вирубки, то ці птахи там не живуть”, – каже еколог.

А Чорноліський масив на Кіровоградщині – це великий дубовий ліс у степовій зоні. В українському степу таких лісів майже немає.

Він може стати першим нацпарком у регіоні, більше таких локацій у Кіровоградській області немає.

“Дермано-Острозький ліс – це “Мале Полісся” у лісостеповій зоні на півдні Рівненщини. Там вже є нацпарк, але він складається з окремих шматків, що абсолютно неадекватно для охорони природи. Тож його треба розширювати”, – пояснює Єгор Гриник.

Реліктовий Холодноярський ліс на Черкащині – місце, де зустрічаються два рідкісних види підсніжників (підсніжник складчастий та підсніжник білосніжний).

Старі ліси збереглися поки що навіть під Києвом.

Старі ліси можна все ще можна зустріти навіть біля Києва

Наприклад, біля Ірпеня, а також на південь від Боярки і у бік Дніпра, де є проєкт нацпарку “Приірпіння та Чернечий ліс”.

“Ці дуже давні ліси прямо біля столиці, вони мають великий потенціал для туризму, щоб туди їхали люди з Києва. Хоча зараз в районі Боярки відбуваються інтенсивні рубки”, – попереджає Єгор Гриник.

Це 17 тисяч гектарів біля Києва, де з радянських часів продовжуються вирубки.

“Колись це були віддалені від Києва землі і, щоб забезпечити якусь зайнятість, було прийнято рішення про таке використання лісових ресурсів. Часи змінились – наразі це передмістя мегаполісу і головна функція лісів рекреаційна, а не промислова”, – пояснюють ініціатори створення нацпарку.

Загалом же старих природних лісів, які потребують охорони, в Україні більше, однак щодо згаданих семи масивів принаймні вже почався процес створення національних парків.

У чому проблема

Створити національний парк в Україні – довгий процес.

Потрібні дозволи від лісників, наукове обґрунтування, підтримка Міністерства захисту довкілля й, нарешті, – указ президента про створення нацпарку та виділення коштів на це.

Автор фото, Укрінформ

Про допомогу зі створенням нацпарків екологи звернулися до міністра захисту довкілля та природних ресурсів Романа Абрамовського. Утім зараз в міністерстві можливі кадрові зміни, що, йомвірно, затягне весь процес

Щодо деяких лісових масивів вже є напрацювання й кілька природозахисних організацій звернулися до міністра захисту довкілля Романа Абрамовського, щоб пришвидшити процедуру.

Міністерство може, наприклад, вплинути на процес отримання необхідних дозволів та погоджень.

Крім того, воно ж може не видавати дозволи на знищення реліктових лісів там, де є проєкти нацпарків.

Вирубки лісів, після яких територію засаджують новими деревами, в Україні як правило зводяться до створення стандартних посадок з сосен чи дубів, де вже немає того біорізноманіття, яке було у старих природних лісах

“Ліси належать лісгоспам, які перебувають на самозабезпеченні – що вони зрубають, те й зароблять. А нацпрак – це бюджетна установа, на яку держава виділяє кошти, й ця територія вже не залежать від рубок”, – пояснює Єгор Гриник.

Для реліктових лісів небезпечні навіть дозволені “санітарні” вирубки, після яких самий ліс начебто й не зникає як такий, але повністю змінюється його структура і біорізноманіття.

“Без статусу нацпарку прадавнім лісам у їхньому нинішньому вигляді загрожує знищення. Тобто, ліс там залишиться, але все засадять рядочками сосен”, – попереджає еколог.

Радник міністра захисту довкілля та еколог Петро Тєстов повідомив, що у міністерстві справді триває робота щодо розширення нацпарків.

“Сьогодні черкаські лісівники погодили створення національного природного парку “Холодний Яр” на площі більше чим 6500 га. З включенням найцінніших лісових масивів, всіх яких просили науковці. Робота над цим йшла з 90-х років, але результат вдалось отримати лише зараз – у першу чергу завдяки особистому втручанню міністра”, – написав він у вівторок.

Водночас на весь процес з нацпарками можуть вплинути чергові кадрові зміни в уряді, зокрема можлива відставка міністра захисту довкілля Романа Абрамовського, про яку заговорили цього тижня.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Мільйон гектарів лісу за 10 років? Чи реально виконати «зелений» указ Зеленського — розбираємось у семи картках

Зростання потреб людства призвело до втрати 40% лісів планети. Для того, щоб зупинити цю тенденцію країни активно впроваджують сталі практики менеджменту лісів, раціонального використання лісових ресурсів, а також займаються створенням нових лісів. Україна не є винятком.

Президент України ініціював масштабну програму “Зелена країна”, мета якої – збільшити площу лісів в Україні на 1 млн гектарів до 2030 року. Ініціатива позиціонується як дії України із запобігання змінам клімату і покращення стану довкілля. Але не завжди повсюдна висадка дерев є доречною, крім того вона може спричинити знищення природних степових екосистем, нераціональне використання бюджетних коштів та номінальне виконання плану лише на папері, а не в реальності.

Чому не можна висаджувати ліси в степу та на луках?

Створювати нові ліси потрібно лише в придатних для цього місцях та природних умовах. В Україні ліси займають приблизно 16% території країни, передусім на Поліссі та в Карпатах. Такий незначний відсоток пов’язаний не лише із заміщенням лісів сільськогосподарськими угіддями та населеними пунктами, а і з розташуванням майже половини території України у степовій зоні.

Степи в жодному разі не мають ставати місцем для лісорозведення, бо це окремі природні екосистеми. Їм притаманна трав’яниста рослинність та збереження біомаси не над, а під землею у коренях і цибулинах. У степу, у ґрунті постійно накопичується вуглець, стабілізуючи клімат і даючи життя сотням видів живих організмів.

Проблема у тому, що в законодавстві бракує юридичної категорії степів. Багато земель, колись приєднаних до лісових господарств для створення нових лісів, є якраз тими самими останніми степами. Згідно з дорожньою картою програми Президента “Зелена країна” Держлісагентство найбільше лісів планує створити саме в південних, степових областях.

Збереження потребують не лише степи, а лучні біотопи. За браком земель для створення нових лісів, лісові господарства планують заліснити майже всі лісові галявини. Потрібно розуміти, що ліс — це не тільки дерева, історично ліси мали значно більше відкритих трав’янистих просторів всередині лісових масивів, які надзвичайно важливі для підтримання лісового біорізноманіття. Засадження лісом останніх лісових галявин, наносить значно більше шкоди, аніж реальної користі та реального збільшення площі лісів.

Що таке самосійні ліси й чому всі про них говорять?

Самосійні ліси утворились природним шляхом на землях, що не використовувались у господарстві. Орієнтовно вони займають площі в 300-500 тис. га, що становить додатково 3-5% від офіційних вкритих лісами площ. Середній вік самосійних лісів 20-30 років, однак на сьогодні вони не мають юридичного статусу лісу, а їхня площа стрімко зменшується через розорювання сільськогосподарських земель, що давно не використовувались.

Молоді самосійні ліси відіграють важливу роль як місце укриття, харчування та розмноження для птахів та звірів. Це – своєрідні осередки дикої природи посеред обширних і вкрай бідних на біорізноманіття сільськогосподарських угідь. Ці ліси відіграють важливу роль у поглинанні та депонуванні вуглецю.

Збереження самосійних лісів прямо сприяє досягненню Україною кліматичних зобов’язань згідно Паризької кліматичної угоди та Оновленого національного визначеного внеску України до Паризької Угоди, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.07.2021 № 868-р, та інших природоохоронних зобов’язань відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС, міжнародних конвенцій та національного законодавства, в той час як знищення віддаляє нас від досягнення задекларованих Україною цілей.

Які переваги в розширенні лісових площ за рахунок самосійних лісів?

Через те, що в України просто не має достатньої за розмірами площі земель для додаткового лісорозведення – збереження самосійних лісів один з реальних способів збільшити площі лісового фонду України. Держава може отримати повноцінні ліси площею у декілька сотен тисяч гектарів, не витрачаючи кошти на їхню посадку, яка є вартісною. Самосійні ліси вже були “посаджені самою природою” і все, що потрібно – забезпечити їхнє збереження.

По-друге, відновлені у природний спосіб, самосійні ліси значно стійкіші за посаджені штучно лісові культури. У довготривалій перспективі вони менше всихатимуть від очікуваних посух та інших несприятливих і спричинених змінами клімату явищ, що дасть змогу економити кошти на їхньому повторному відновленні та ліквідації наслідків всихань.

А як щодо сільськогосподарських угідь? Чи можна там висаджувати?

Окрім збереження самосійних лісів, необхідним є надання можливості створювати нові ліси на місці сільськогосподарських угідь. Україна займає лідерське місце у світі за відсотком розорюваності, що становить майже 57% або 34 млн га. Водночас, за різними даними Україна має від 3 до 9 млн деградованих угідь, де продовження ведення сільського господарства є недоцільним, зокрема через виснаження ґрунтів. Виведення земель із сільськогосподарського обігу із подальшим створенням лісів є одним із варіантів розширення лісових площ. Але виключно за умови створення лісів у лісовій, а не степовій природній зоні.

Чи все можна саджати?

Створення нових лісів має відбуватися виключно з місцевих, не чужорідних видів дерев. На жаль, триває практика створення лісів з чужорідних, в тому числі інвазійних видів, таких як червоний дуб та робінія звичайна, більше відома як акація. Інвазійні види дерев агресивно витісняють місцеві; ліси, створені з них, надають притулок значно меншому біорізноманіттю. Деякі з чужорідних видів дерев за певних умов також можуть ставати інвазивними і становити загрозу.

Що у підсумку?

Важливо не плутати лісорозведення з лісовідновленням. Абсолютна більшість публічних звітів з останньої посадки лісу в рамках ініціативи Президента стосується лісовідновлення — посадки лісу на місці вирубок. Проте, це жодним чином не пов’язано зі збільшенням площі лісів! Лісовідновлення — це відновлення лісу на місці рубок; воно виконується лісовими господарствами на регулярній основі і фактично не призводить до реального збільшення площі лісів. Коли мова йде про збільшення площі лісу — це лісорозведення. Саме так називається створення нових лісів там, де їх не було протягом останніх десятиріч.

Як було зазначено вище, фактично єдині можливості для значного лісорозведення в Україні — це збереження самосійних лісів та створення нових лісів на місці сільськогосподарських угідь, за умови збереження степових та інших цінних трав’янистих біотопів.