Що таке субєкт керування простими словами

0 Comments

Управління, його види та складові

З дитинства людина стикається зі словом “управління”. Спочатку вона бачить, як керують транспортом і дорожнім рухом, потім пізнає, що управляти необхідно хімічними реакціями, процесом виробництва, розвитком галузей народного господарства, суспільством тощо.

Поняття “управління” застосовується до різних складових середовища, в якому існує людина, до різноманітних видів людської діяльності. Існують різні види управління: державне, ідеологічне, виробниче, технічне, господарське тощо.

Державне управління – це цілеспрямований вплив держави через систему заходів та методів законодавчого, виконавчого, контролюючого характеру, які здійснюються вповноваженими державними установами з метою стабілізації та розвитку існуючої соціально-економічної системи. Світовий досвід свідчить, що в кожній країні організація державного регулювати має свої особливості, які відображають національну особливість і конкретні завдання певного етапу розвитку.

Ідеологічне управління – головне завдання – впровадження у свідомість членів суспільства концепцій його розвитку.

Управління виробництвом – це процес регулювання взаємодії трьох основних факторів – робочої сили, засобів праці та предметів праці, направлений на створення матеріальних благ, необхідних для існування та розвитку суспільства.

Технічне управління – управління трансформацією суспільного розвитку на основі новітніх наукових відкриттів (винаходів), що мають вплив на заміну знарядь праці і технологій, на характер трудової діяльності людей.

Господарське управління – управління виробничо-економічною, соціальною діяльністю комерційних і некомерційних підприємств (організацій), які функціонують у межах ринкових відносин.

Управління соціальними процесами може здійснюватися суспільними організаціями (наприклад, рух на захист миру або навколишнього середовища).

Управління як самостійна діяльність формувалась і удосконалювалась протягом всієї історії розвитку суспільства. Воно почало існувати з моменту поділу праці, з моменту виникнення потреби в суспільній праці. Отже, управління виникло з потреб координації розподіленої праці. Більшість учених вважає, що управління як діяльність виникло в період відокремлення ремесла від землеробства.

У ринкових умовах господарювання управління регулюється законами його розвитку. Основні наукові підходи до управління показано на рис. 1.7.

Рис. 1.7. Основні наукові підходи до управління

Перш за все представники різних концепцій розглядають управління в двох аспектах: як свідомий вплив людей на будь-який об’єкт і як специфічну діяльність у процесі виробництва, їх об’єднує погляд на управління як на процес чи вид діяльності.

Управління в широкому розумінні – це цілеспрямований вплив людини на об’єкт, процес, систему та на людей, які беруть у них участь з метою спрямування діяльності в потрібному напрямку для отримання бажаних результатів.

Управління можна також трактувати як вид діяльності, що полягає в керуванні людьми, процесами, елементами і системами соціально- економічного та політичного життя суспільства.

Для розуміння управління як свідомого впливу людей на об’єкт для досягнення поставленої мети необхідно чітко з’ясувати такі категорії, як об’єкт і суб’єкт управління.

Об’єкт управління – елемент системи управління (предмет, явища), на який спрямовано управлінську діяльність. Об’єкт управління завжди має конкретне значення, свої властивості і характеристики. Наприклад, об’єктами управління підприємства є майно і майнові права, виробнича й інтелектуальна діяльність тощо.

Суб’єкт управління – той, хто здійснює управлінську діяльність. Ним може бути конкретна людина – керівник, управлінець або група людей. До суб’єктів управління належать також відповідні організації, установи. Суб’єкт управління не може існувати ізольовано. Сенсом його існування і функціонування є вплив на об’єкт управління, з яким вони утворюють систему управління.

Взаємодія між об’єктом і суб’єктом управління здійснюється за допомогою управлінської праці. Для ефективної взаємодії необхідно, щоб об’єкт і суб’єкт були зацікавленими в чіткій взаємодії на принципах зворотного зв’язку. Тобто, можливість суб’єкта ефективно управляти обумовлена готовністю об’єкта своєчасно і точно виконувати вказівки, розпорядження, завдання, що надходять.

Від суб’єкта управління необхідно відрізняти суб’єкт управлінської діяльності. Ним може бути тільки фізична особа. Саме через суб’єкта управлінської діяльності, до якої належать як суб’єкт, так і об’єкт управління, реалізуються управлінські відносини.

Наприклад, у ролі об’єкта управління в акціонерному товаристві може виступати рада директорів, а як об’єкт – виробничі підрозділи, суб’єктами управлінської діяльності будуть керівники різних структурних підрозділів і виконавці.

Взаємодія між суб’єктом і об’єктом управління здійснюється завдяки управлінській праці, яка реалізує управлінські відносини. Ефективність управлінських відносин залежить від дотримання низки умов.

1. Між об’єктом і суб’єктом управління має бути повна відповідність. За відсутності відповідності і порозуміння вони не зможуть реалізувати свої потенційні можливості.

Наприклад, легко уявити ситуацію, коли розумна і здібна людина стає керівником у тій сфері, про діяльність якої не має чіткого уявлення. Не буде винятком, що рішення, прийняті цим керівником, будуть не в повній мірі зрозумілими для підлеглих, і вони не зможуть працювати з необхідною віддачею. Крім того, суб’єкт і об’єкт управління повинні бути сумісні в процесі роботи. Так, якщо керівник і підлеглий не будуть сумісні психологічно, то між ними можуть виникати непорозуміння, конфліктні ситуації, що негативно буде впливати на результати роботи.

  • 2. У межах єдності суб’єкт і об’єкт управління повинні мати відносну самостійність. Суб’єкт управління не в змозі передбачити всі інтереси об’єкта й можливі варіанти його дій у тій чи іншій ситуації, особливо коли вона виникає спонтанно.
  • 3. Суб’єкт і об’єкт управління повинні здійснювати між собою двосторонню взаємодію, яка грунтується на принципах зворотного зв’язку, певним чином реагуючи на управлінську інформацію, отриману від іншої сторони.
  • 4. Суб’єкт і об’єкт управління повинні бути зацікавлені в чіткій взаємодії, один у віддачі необхідних у даній ситуації’ команд, другий – в їх своєчасному і точному виконанні. Можливість суб’єкта керувати обумовлена готовністю об’єкта слідувати наказам, які надходять. Подібна ситуація виникає в тому випадку, коли особисті цілі учасників управлінського процесу будуть збігатися та одночасно відповідати цілям об’єкта управління. Тобто, ступить досягнення учасниками управління своїх цілей повинен знаходитися в прямій залежності від ступеня досягнення цілей самого управління, які виходять із потреб його об’єкта. Це і є головна проблема управління в тому випадку, коли його об’єкт і суб’єкт не пов’язані відносинами власності.

Для позначення діяльності з координації роботи організацій використовують такі поняття: управління, менеджмент, адміністрування, керування.

Сьогодні поряд з поняттям управління до нашого словникового запасу увійшов термін “менеджмент”. Нерідко доводиться чути, що поняття управління та менеджмент за своїм змістом тотожні. Чи так це насправді, чи є корінні відмінності в змісті цих понять? З цим питанням необхідно визначитися.

Можна стверджувати, що управління – це цілеспрямована дія на об’єкт із метою зміни його стану або поведінки у зв’язку зі зміною певних обставин.

Управління – більш загальне поняття. Воно поширюється на велику кількість різноманітних систем, наприклад: управління технічною системою, господарською системою, суспільною і державними системами тощо.

Звідки виходить, що управління процесами, які протікають на будь- якому підприємстві, в організації, що і є об’єктами, означає змінювати їх стан шляхом зміни всіх або окремих виробничих факторів (матеріальних, енергетичних, фінансових, трудових ресурсів тощо). Але ефективний результат управління будь-якого управління, навіть з використанням передових технологій, сучасних матеріалів і засобів праці, висококваліфікованих робітників, буде досягнутий лише за умови правильного, наукового керівництва всім залученим до нього персоналом. Саме таке завдання покладено на менеджмент.

Таким чином, управління – це процес координації всіх необхідних компонентів для досягнення певного результату, а менеджмент – система організації праці, яка забезпечує існування такої координації. Менеджмент є складовою частиною управління. Він реалізується лише людьми (керівниками), тоді як управління можливе й за допомогою технічних засобів (роботів, електронних систем, наприклад, коли мова йде про управління певними технологічними процесами та обладнанням тощо). Таким чином, стосовно управління персоналом організації застосовується поняття менеджмент як складова частина управління або керівництво, як управління у вузькому розумінні цього слова.

Між поняттям “управління” та “менеджмент” існує відмінність, яка базується на домінуванні людського фактора в останньому.

Менеджмент – широке і багатомірне поняття, сутність менеджменту буде розглянуто в третьому питанні теми.

Керування – здатність тієї або іншої особи (менеджера) впливати на поведінку і мотиви діяльності підлеглих з метою досягнення цілей організації; направляюча діяльність керівника.

Адміністрування поширюється на діяльність державних органів або для позначення процесів керування діяльністю апарата управління підприємства.

Адміністрація (лат. – administratio – управління) – 1) управлінська діяльність державних органів; організаційна діяльність у сфері управління;

2) органи виконавчої влади держави; 3) посадові особи, персонал, що керує організацією.

Чи дійсно є різниця між управлінням та керуванням?

Як відомо зі словників української мови, різниця між цими словами дійсно є. Можна керувати транспортним засобом чи приладом, проте управляти групою людей чи установою. Щось типу manage, lead, control, maintain З іншого боку ми маємо одну з галузей системного аналізу, яку частіше перекладають та викладають як “теорію керування”. Хотілося б дізнатися про повсякденний вжиток слів та їхню взаємозамінність. Чи буде критичною помилкою вживати одне слово замість іншого? Бо я, наприклад, вживаю згідно встановлених вище правил, інколи реагую, коли не дотримуються цього співрозмовники, проте може то я помиляюсь?

26.2k 9 9 gold badges 59 59 silver badges 137 137 bronze badges

2 Answers 2

Мабуть, Ви не чекали на таку відповідь.

«Керувати» й «управляти» — чим?

Згідно з тим самим посиланням, що Ви надали:

    «керувати» можна:

      і «транспортним засобом чи приладом»:

    спрямовувати рух, хід, роботу чогось за допомогою керма та інших пристроїв

    бути на чолі когось, чогось, давати вказівки, бути керівником установи

    Хоча словник за посиланням, що Ви надали, каже, що «управляти» до транспортних засобів і приладів застосовуються рідко. Але: по-перше, те, що застосовується рідко, не означає, що це заборонено; по-друге, не всі словники поділяють думку, що це рідко, наприклад, СУМ-11 зазначає це значення для цього слова без помітки «рідко».

    • «керувати» — універсальне слово;
    • «управляти» — бажаніше застосовувати до людей чи установи, але можна й у інших випадках.

    «Керування» й «управління» — чим?

    Це може здаватися неочевидним, але не завжди іменник, утворений від дієслова наслідує значення всіх дій, для яких може застосовуватися дієслово.

    • Згідно з СУМ-11, керування позначає дію за 1-им і 2-им значеннями слова керувати, тобто може застосовуватися і до автівок/приладів, і до людей/колективів — універсальне слово в плані позначення дії (але не самих керівників, самого органу чи інформаційних матеріалів — але не про них мова).
    • Згідно з СУМ-11, управління позначає дію лише за значенням 2.1 слова управляти, тобто може застосовуватися лише до людей/колективів (якщо вірити, що «управляти» рідко застосовується до автівок/приладів, то не дивно, що «управління» могло успадкувати лише більш поширене значення).
    • Згідно зі словником за Вашим посиланням, керування позначає «спрямування руху, ходу, роботи чогось за допомогою керма та інших пристроїв» — щодо застосовності до автівок/приладів сумнівів не виникає — а також «керівна дія в межах системи, […]; безпосереднє керівництво оркестром, хором тощо: […], керування промисловістю, керування ансамблем» — виглядає так, що наче до колективів теж можна (хоч і не факт, що можна до окремих людей).
    • Згідно зі словником за Вашим посиланням, управління — це або те саме, що 1-е значення керівництва, тобто дію стосовно людей, або зрідка те саме, що 1-е значення керування, тобто дію по відношенню, як мінімум, до автівок/приладів і колективів.
    • «керування» може застосовуватися, як мінімум, до автівок/приладів і колективів, а також, можливо, й до окремих людей;
    • «управління» може застосовуватися, як мінімум, до людей/колективів, а також, можливо, зрідка до автівок/приладів.

    Теорія керування

    Теорія керування в рамках системного аналізу стосується в загальному випадку керування будь-якими системами об’єктів, але здебільшого все ж фізичними, а не людськими. З цієї точки зору слово «керування» підходить, а «управління», враховуючи рідкість його застосування до фізичних систем, — менше.

    Є ще один аспект. Хоча це не випливає безпосередньо з якихось словникових статей, але після читання статей вище і особистого досвіду в мене складається враження, що управління має відтінок більш високого рівня. Тобто керувати можна як безпосередньо, так і, перебуваючи на верхніх рівнях системи, через проміжні ланки — а от управління, принаймні людьми, частіше означає управління високо згори. Мовляв, управління ближче до значення слова «правити» («переважно здійснювати верховну владу над ким-, чим-небудь»); за Вашим посиланням «управління» може означати 1-е значення «керівництва» («переважно спрямування діяльності людей, під проводом яких, на чолі з якими здійснюється діяльність певного колективу; загальне відання»). До теорії керування, відповідно, така зверхність зовсім не підходить, бо теорія керування в тому числі вивчає математичні моделі, що дозволяють безпосередньо направляти поведінку об’єкта, неперервно регулюючи його числові показники. Теорія керування — це не про топ-менеджмент (чи принаймні не лише про нього).

    Не як дія

    Хоча ті значення слів «керування» і «управління», що позначають дії, не так легко розрізнити, тим не менш в них є інші значення, які відрізняються кардинально.

    • У слова «управління» є значення «орган/компанія/товариство, що управляє». Наприклад, Ви можете зателефонувати в управління у справах сім’ї, дітей та молоді. А в керування Ви зателефонувати чи надіслати листа ніяк не зможете (хоча можете, наприклад, керівництву).
    • Зате в словосполученні чи реченні одне слово може керувати іншим. Наприклад, в попередньому реченні слово «керувати» керує словом «інший» — і це називається дієслівне керування. Але воно не управляє ним і не можна казати про дієслівне (у)правління.
    • Згідно з СУМ-11, «керівництво» також може позначати «те, чим керуються», наприклад: «Різні пристосування, якими користуються герої К. Е. Ціолковського, щоб поліпшити умови перебування в середині ракети, теж можуть стати практичним керівництвом для конструкторів.» Хоча останнім часом відходять від того, щоб перекладати «руководство пользователя» як «керівництво користувача» (посібник, інструкція, порадник) і, можливо, «практичне керівництво» теж скоро відійде в минуле (настанова).

    Висновок

    Слова «керувати» і «управляти» (а також «керування» і «управління») мають дуже багато спільного. Є й певні відтінки значень чи навіть окремі значення. Тим не менш, різниця не така проста й прямолінійна, як Ви написали. Якщо у фразі: «можна керувати транспортним засобом чи приладом, проте управляти групою людей чи установою» — Ви мали на увазі «лише так», то це просто неправильно.

    Величина помилки при заміні одного слова на інше, очевидно, залежить від ситуації, в якій зроблена заміна. Оскільки слова дуже близькі, то здебільшого помилки не буде чи вона буде мінімальною. Але, знов таки, це залежить від конкретної ситуації. (Іноді помилка може бути грубою.)

    Слово «керівництво» стоїть трішки далі від «керування» й «управління». Хоча воно теж може позначати саму дію, але воно стосується лише людей (також колись «керівництво» могло означати «настанову»). «Правити» і «правління» також стоять трішки окремо, маючи конотацію керування високого рівня у випадку людей — хоча «правити» (але не «правління») іноді може застосовуватися і до механізмів.

    Менеджмент простими словами: що це означає, для чого потрібен та який буває

    Менеджмент — це необхідний інструмент, який допомагає налагодити та оптимізувати всі процеси, зробити підприємство більш прибутковим, зменшити збитки та розробити стратегії розвитку. Але, на жаль, не всі розуміють значення цього терміну, адже він охоплює дуже велику сферу діяльності. Існують різні види та рівні менеджменту. Тому розібратися в цій практичній дисципліні доволі непросто, але цілком можливо.

    Що таке менеджмент?

    1. Що робити?
    2. Як робити?
    3. Хто буде робити?
    4. Які знадобляться ресурси?
    5. Як контролювати результати?
    6. Як мотивувати виконавців?
    7. Як розробити ефективну систему взаємодії та запобігти виникненню конфліктів?
    8. Як адаптуватися до змін?

    Функції менеджменту

    Менеджмент — це професія, яка необхідна не тільки в комерційних підприємствах. Без грамотної системи керування неможлива будь-яка господарча діяльність. Це стосується некомерційних проєктів та навіть державного керування.

    Лідерство у менеджменті — це статус певної людини в колективі, на яку лягає відповідальність за загальний результат роботи. Саме вона забезпечує виконання головних функцій менеджменту.

    До поняття функцій менеджменту належать всі види взаємодії суб’єктів та об’єктів.

    Постановка цілей

    Загалом існують цілі стратегічні, тактичні та середньострокові.

    • Стратегічні — це довгострокові цілі, які вказують на напрямок розвитку та орієнтують, до чого потрібно прагнути. Вони формуються відповідно до ідеології цінностей та місії підприємства.
    • Тактичними є короткострокові цілі, які направлені на оперативне керування.
    • Середньострокові застосовують вкрай рідко.

    Планування

    Плани компанії можуть будуватися на підставі вже встановлених цілей. У виняткових випадках вони стають фундаментом для формування цілей компанії. Залежно від моделі менеджменту це може бути гнучке планування або жорстке. У першому випадку планування ґрунтується на системі невизначеності. Для полегшення процесу використовують системи Scrum та Kanban. У другому встановлюються жорсткі виробничі критерії на декілька років, без можливості змін.

    Також часто використовують мультиваріативні плани. У такому випадку готують декілька можливих сценаріїв розвитку подій та відповідно можливі реакції на них. Подібне планування виконується на підставі аналітики змін ринку та динаміки розвитку підприємства.

    Організація діяльності

    Процес починається з формування організаційної структури компанії та завершується організацією всіх робочих процесів. Особливості також залежать від моделі менеджменту, яка використовується на підприємстві. Раніше більш поширеною була практика використовування жорсткої вертикальної структури. Але в останні роки набирає популярності формат невеликих команд, кожна з яких самостійно для себе встановлює регламент та формат роботи. Практика показує, що подібний підхід часто є найефективнішим.

    Щодо організації робочих процесів, то керівнику потрібно проаналізувати наявні ресурси компетенції та вміння працівників. Після цього розподілити їх таким чином, щоб максимально швидко та без зайвих витрат досягнути поставлених компанією цілей.

    Контроль

    Зовнішній контроль на будь-якому підприємстві здійснюється контролюючими органами, наприклад: податкова, санітарно-епідеміологічна, технічна та інші служби. На перший погляд, такі перевірки несуть негативні емоції та порушують роботу компанії, але насправді вони мають і позитивний вплив. Робітники ставляться до власних обов’язків більш відповідально, а керівник отримує оцінку роботи працівників з боку сторонніх осіб.

    Існують також внутрішні перевірки, які організовують безпосередньо керівники компанії. Завдяки таким заходам отримуються дані щодо подальших адміністративних рішень. Крім того, метою контролю може стати відстеження руху компанії до встановленої цілі, перевірка збереження матеріальних цінностей, секретної інформації. Також результати перевірок використовують для перерозподілу наявних ресурсів.

    Розділяють три ступені контролю:

    1. Попередній. Формування внутрішніх правил та регламентів.
    2. Проміжний. У ході процесів контролюється виконання встановлених правил та норм.
    3. Кінцевий. Після закінчення проєктів оцінка результату.

    Під час впровадження контролю треба враховувати два важливих показники:

    1. Витрати на заходи контролю не можуть перевищувати заощадження від проведення. Інакше процедура не має сенсу.
    2. Контроль в оптимальному виконанні може значно мотивувати працівників. Але при тотальному контролі відбувається демотивація.

    Впровадження заходів контролю дозволяє відстежити відхилення від запланованої динаміки ще на початкових етапах. Ба більше, завдяки їм можна з’ясувати причини проблем та своєчасно скорегувати наступні дії.

    Координація

    Це функція, яка забезпечує максимальну узгодженість дій працівників. Таким чином досягають більш ефективної взаємодії та, як наслідок, зводять нанівець накладки та збої в роботі. Задачі виконуються швидше та якісніше, що добре впливає на прибуток та розвиток підприємства. Координація — це процедура, яка розподіляє, що та в якому порядку будуть робити працівники.

    Мотивація

    Саме ця функція змушує працівників виконувати власні обов’язки максимально якісно та ефективно. Попри загальну впевненість, мотивація не обмежується фінансовими питаннями (заробітною платою та преміями). Що краща в компанії система мотивації, то швидше вона досягає поставлених цілей. Загальна схема мотивації виглядає таким чином:

    • працівник повністю усвідомлює поставлену задачу;
    • ознайомлений з потенційною винагородою за виконання задачі;
    • проаналізував обіцяне з власними потребами та можливостями;
    • взявся за виконання.

    Види менеджменту

    Менеджмент організацій — це багатогранне поняття, яке охоплює чималу сферу діяльності підприємства. Фактично кожен процес можна покращити завдяки грамотно налаштованій системі менеджменту. Існує декілька видів менеджменту, які застосовуються в різних галузях роботи компанії.

    Виробничий

    Допомагає контролювати конкурентоспроможність продукції та роботу менеджерів. Також застосовується для уточнення виробничих прогнозів та будування довгострокових цілей.

    • усунення проблем у роботі та несправностей;
    • загальний контроль системи;
    • оцінка доцільності використання обладнання.

    Адміністративний

    Адміністративний менеджмент — це сукупність заходів для оптимізації процесів керування всередині колективу. Система допомагає найефективніше розподіляти та використовувати ресурси, якими володіє компанія. Також забезпечує дотримання дисципліни.

    Фінансовий

    До цього виду належить аналіз прибутків витрат та платоспроможності компанії. Його використовують для оптимізації витрат, зниження ризиків та оцінки перспектив. Допомагає раціонально розподілити фінанси компанії та скласти план дій у разі кризи.

    Стратегічний

    Має за ціль розробку методів та засобів для досягнення поставлених задач. Наприклад, якщо метою компанії є збільшення прибутків, можуть бути поставлені задачі з розширення асортименту, покращенню якості та збільшенню об’ємів виробництва. Під кожну задачу розписується покрокове рішення з урахуванням довгострокових перспектив.

    Інвестиційний

    Відповідальні робітники займаються прямим керуванням інвестиціями. Тобто розробляють проєкти для залучення вкладів від спонсорів та отримання грантів. Кошти, що надійшли, розподіляються на виконання задач по розвитку та масштабуванню компанії.

    Менеджмент ризиків

    Його головна задача — оцінити фактори ризиків та їхній розмір. Спираючись на отримані дані, розробляються стратегії зменшення втрат при виникненні негативної ситуації.

    Інформаційний

    Охоплює як внутрішнє інформування, так і зв’язки з суспільством. Збирають, структурують та аналізують всі дані щодо діяльності компанії. Потім інформація розподіляється по відповідних відділах. Керівнику надають вже структуровані дані, які швидко показують всі аспекти діяльності.

    Екологічний

    Його головною задачею є організація роботи підприємства так, щоб звести до мінімуму шкоду екології. Аналізуються питання раціонального використання ресурсів, перероблення відходів та зниження їх об’ємів, збереження довкілля.

    Задачі менеджменту на підприємстві

    Система менеджменту орієнтована на те, щоб підприємство стало більш життєспроможним та стійким у порівнянні з конкурентами. Головною задачею успішного менеджера є грамотне розподілення наявних ресурсів та отримання максимально можливого результату.

    До найважливіших задач менеджменту належать:

    • грамотна організація виробництва товарів чи надання послуг;
    • вивчення попиту та застосування отриманих даних задля поліпшення виробничої стратегії;
    • підбір персоналу, розподілення працівників, постановка задач та контроль за виконанням;
    • розробка та впровадження системи мотивації робітників;
    • розрахунки потреб підприємства щодо залучення ресурсів, пошук джерел для отримання з мінімальними витратами;
    • вивчення та впровадження інноваційних технологій задля оптимізації роботи компанії;
    • розробка внутрішніх правил та регламентів;
    • контроль виконання наявних правил;
    • організація роботи структурних підрозділів та оцінка ефективності кожного з них.

    Висновки

    Менеджмент — це потужний та ефективний інструмент для бізнесу будь-якого розміру. Щоб вдало використовувати його на підприємстві, керівнику потрібно не тільки вивчити всі нюанси управління, але й розвинути в собі якості менеджера. Таким чином можна прискорити розвиток компанії, знайти методи обходу конкурентів та спокійно пережити будь-які кризові періоди.