Чим можна замінити Корвалол та валокордин

0 Comments

Зміст:

Валокордин ® (Valocordin ® ) ATC-класифікація

Валокордин — комбінований препарат, дія якого обумовлена властивостями речовин, що входять до його складу. Чинить седативну і спазмолітичну дію. Полегшує настання природного сну.
Етиловий ефір α-бромізовалеріанової кислоти зумовлює седативну (подібно до валеріани) та спазмолітичну дію.
Фенобарбітал підсилює седативний вплив інших компонентів і чинить легку гіпотензивну дію.

Показання Валокордин

– функціональні розлади серцево-судинної системи (в тому числі кардіалгія, синусова тахікардія);
– неврози, що супроводжуються дратівливістю, занепокоєнням, страхом;
– безсоння (утруднення засинання);
– стани збудження, що супроводжуються вираженими вегетативними реакціями.

Застосування Валокордин

дорослим призначають зазвичай по 15–20 крапель 3 рази на добу.
При порушеному засинанні дозу можна підвищити до 30 крапель.
Тривалість застосування препарату встановлюється індивідуально лікарем.

Протипоказання

підвищена чутливість до компонентів препарату, гостра печінкова порфирія, тяжкі порушення функції печінки та нирок, цукровий діабет, депресія, міастенія. Лікарські препарати, до складу яких входить фенобарбітал, протипоказані при алкоголізмі, медикаментозній та наркотичній залежності; при респіраторних захворюваннях із задишкою, обструктивним синдромом, вираженою артеріальною гіпотензією, при гострому інфаркті міокарда, депресивних розладах зі схильністю хворого до суїцидальної поведінки.

Побічна дія

препарат Валокордин, як правило, добре переноситься навіть при тривалому застосуванні. В окремих випадках в денні години можуть спостерігатися сонливість і легке запаморочення.
При тривалому застосуванні у високих дозах можливий розвиток хронічного отруєння бромом, проявами якого є депресивний настрій, апатія, риніт, кон’юнктивіт, геморагічний діатез, порушення координації рухів.
Рідко при підвищеній чутливості можуть виникнути шкірні реакції.

Особливості застосування

препарат Валокордин містить 55 об.% етанолу та фенобарбітал, тому навіть при правильному застосуванні він може послаблювати здатність хворих швидко реагувати в певних ситуаціях, як, наприклад, під час перебування на вулиці або при обслуговуванні машин. Це особливо виражається при одночасному прийомі алкоголю.
При тривалому застосуванні препарату можливе формування лікарської залежності; можливе накопичення брому в організмі і розвиток отруєння.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

при одночасному застосуванні препарату Валокордин із седативними засобами — посилення ефекту. Одночасне застосування з нейролептиками і транквілізаторами підсилює, а зі стимуляторами ЦНС — зменшує вираженість дії кожного з компонентів препарату. Алкоголь посилює ефекти препарату Валокордин і може підвищувати його токсичність. Наявність в складі препарату фенобарбіталу може індукувати ферменти печінки, і це робить небажаним його одночасне застосування з препаратами, які метаболізуються в печінці, оскільки їх концентрація і, відповідно, ефективність, будуть змінюватися в результаті більш прискореного метаболізму (непрямі антикоагулянти, антибіотики, сульфаніламіди та ін.). Фенобарбітал послаблює дію похідних кумарину, ГКС, гризеофульвіну, пероральних контрацептивних засобів.

Передозування

симптоми : при легкій і средній тяжкості інтоксикації спостерігаються сонливість, запаморочення, психомоторні порушення.
У тяжких випадках — кома, зниження артеріального тиску, порушення дихання, тахікардія, судинний колапс, зниження периферичних рефлексів.
Лікування : промивання шлунка і призначення активованого вугілля. Необхідний терміновий виклик лікаря.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °C.

Актуальна інформація

Валокордин — комбінований препарат з переважно седативною дією. Також він виявляє деякий снодійний та спазмолітичний ефект. Його терапевтичний ефект пояснюється синергічною дією компонентів, що входять до його складу. Валокордин — препарат, відомий ще з 50-х років ХХ століття, коли він почав випускатися і застосовуватися в Німеччині при лікуванні функціональних та психосоматичних захворювань серцево-судинної системи (Koll J.F., Louis A., 1957), у пацієнтів з неврозами, невротичними розладами, підвищеною тривожністю, збудженням, що супроводжується вираженими вегетативними реакціями, відчуттям страху та підвищеною дратівливістю (Marshall W., 1956). На території СРСР Валокордин з’явився в 1963 р. та швидко завоював популярність. Незважаючи на успіхи фармацевтичної промисловості та відсутність доказової бази щодо його ефективності та безпеки, на сьогодні препарат досить поширений.

Терапевтичні ефекти діючих речовин препарату Валокордин

Фенобарбітал
Відповідно АТС-класифікації належить до протиепілептичних лікарських засобів з групи барбітуратів. Раніше фенобарбітал широко застосовувався для лікування неврозів, безсоння та з метою полегшення тривожних станів (Rickels K., Downing R.W., 1974). Барбітурати, у тому числі фенобарбітал, мають широкий спектр клінічного застосування, проте на сьогодні найчастіше застосовуються в якості протисудомної терапії (Suddock J.T., Cain M.D., 2018). Фенобарбітал також рекомендується для лікування епілептичного статусу. У результаті дослідження, проведеного в Китаї, було встановлено, що внутрішньовенне застосування фенобарбіталу демонструє кращий результат у лікуванні епілептичного статусу, ніж застосування вальпроєвої кислоти (Su Y. еt al., 2016). Незважаючи на це, його широке застосування обмежується побічними ефектами (Hocker S. et al., 2018). Фенобарбітал завдяки своїм протисудомним та седативним властивостям також застосовується в терапії алкогольного синдрому відміни поряд з бензодіазепінами (Oks M. еt al., 2018). Проте все ж при синдромі алкогольної абстиненції він не є препаратом вибору, оскільки відповідно до численних досліджень бензодіазепіни в цьому разі демонструють кращу ефективність при меншій кількості побічних ефектів (Hammond D.A. et al., 2017). Фенобарбітал може застосовуватися для терапії безсоння, проте відомо, що застосування цього препарату в якості снодійного лікарського засобу викликає залежність (Gupta R.N., 1985). Фенобарбітал знижує черепно-мозковий тиск. Однак цей препарат може викликати гіпотензію, несприятливо впливаючи на забезпечення головного мозку киснем, тому він протипоказаний при лікуванні черепно-мозкових травм. У цьому разі гіпоксія головного мозку, що виникає, нівелює будь-яку клінічну користь фенобарбіталу (Roberts I., Sydenham E., 2012).
Механізм дії фенобарбіталу пов’язаний з підвищенням у рецепторах ГАМК кількості відкритих іонних хлоридних каналів (збільшується відтік іонів хлору), що призводить до підвищення чутливості даних рецепторів до ГАМК. Таким чином, фенобарбітал спричиняє неселективний пригнічувальний ефект на ЦНС. Він гіперполяризує клітинну мембрану, таким чином підвищуючи поріг для виникнення потенціалу дії. Цей механізм пояснює його протисудомний ефект (Suddock J.T., Cain M.D., 2018).
Фенобарбітал — гідрофільний, його метаболізм відбувається в печінці. Виділяється переважно нирками (Suddock J.T., Cain M.D., 2018). Фенобарбітал індукує цитохром Р450, це необхідно враховувати при одночасному застосуванні з оральними контрацептивами. Фенобарбітал за рахунок індукції цитихрому Р450 прискорює метаболізм естрогенів та прогестинів, а отже, послаблює ефект пероральних протизаплідних засобів, що може призвести до виникнення небажаної вагітності (Sabers A., 2008). У дослідженнях було доведено, що фенобарбітал знижує рівень стероїдів та теофіліну через систему метаболізму цитохрому Р450 (Sayer W.J., 1975). Таким чином, хворі, що отримують комбіновану пероральну терапію у зв’язку з патологією легень, можуть відчувати неефективність терапії легеневого захворювання, пов’язану з субтерапевтичним рівнем теофіліну та/або кортикостероїдів у крові. Пацієнти обов’язково мають бути поінформовані про потенційні ризики прийому Валокордину до початку проведення терапії.
Етилбромізовалеріанат
Ця діюча речовина препарату Валокордин діє як синергіст фенобарбіталу. Вона чинить седативну, певну снодійну дію в основному за рахунок загального зниження збудливості та тривожності (Носаль М.А., Носаль И.М., 1960). Також етилбромізовалеріанат виявляє спазмолітичний ефект (Пастушенков Л.В., 1989).
Олія м’яти перцевої
Олія м’яти перцевої як допоміжна речовина, що входить до складу препарату Валокордин , чинить м’яку судинорозширювальну дію. Також вона чинить седативну і спазмолітичну дію. Крім того, в народній медицині олія м’яти перцевої застосовується як жовчогінний та протиблювотний засіб, вона знижує вірогідність виникнення нудоти та підвищення кислотності шлункового соку (Носаль М.А., Носаль И.М., 1960).
Олія хмелю
Виявляє заспокійливий, седативний, протисудомний, знеболювальний та спазмолітичний ефект (Пастушенков Л.В. и соавт., 1990). У фітотерапії вона застосовується не лише як м’який заспокійливий засіб, але й для лікування безсоння, запальних захворювань шлунка, жовчного міхура та печінки (Носаль М.А., Носаль И.М., 1960), а місцево — для зменшення вираженості свербежу при захворюваннях шкіри.
Олія м’яти перцевої та олія хмелю в препараті Валокордин містяться в невеликих концентраціях та не є компонентами, що переважно визначають його терапевтичну дію.

Побічні ефекти та можливі ускладнення

Побічні ефекти й ускладнення при прийомі Валокордину найчастіше виникають при безконтрольному застосуванні, перевищенні дози, тривалості прийому та/або самолікуванні.
Найбільш поширені побічні ефекти — порушення координації рухів, сонливість, втрата апетиту, депресивний настрій, роздратованість, біль у кістках, суглобах та м’язах, рідше — ураження печінки, порушення дихання і кома. Описані як випадки виникнення синдрому Стівенса — Джонсона при прийомі фенобарбіталу, так і фіксованої поліморфної бульозної еритеми при прийомі Валокордину (Savcak V.I., 1987).
Особливо схильні до проявів побічних ефектів хворі похилого віку. Існує інформація про лікування 61 хворого похилого і старечого віку в зв’язку з отруєнням фенобарбіталом, що входить до складу препарату Валокордин . Було встановлено, що гостре отруєння фенобарбіталом у пацієнтів похилого і старечого віку частіше супроводжується розвитком ускладнень з боку ЦНС, дихальної системи (пневмонії) та серцево-судинної системи, ніж у більш молодих пацієнтів. Також у таких пацієнтів частіше відмічаються більш тяжкий клінічний перебіг та більш високий ризик розвитку несприятливих наслідків отруєння (Livanov G.A. et al., 2018).
Ризик виникнення ускладнень у пацієнтів з ХОЗЛ також є вищим (Suddock J.T., Cain M.D., 2018).
Під час прийому барбітуратів та комбінованих препаратів, що містять речовини цієї групи, вживати алкоголь суворо заборонено. Це пов’язано з тим, що існує вірогідність пригнічення дихального центру. Алкоголь посилює пригнічувальну дію фенобарбіталу на ЦНС. Валокордин не рекомендується застосовувати хворим з хронічним алкоголізмом чи наркоманією.
Також необхідно попереджати хворих, що приймають Валокордин , про можливе зниження швидкості реакцій та порушення координації. Це особливо важливо для водіїв транспортних засобів та при роботі з механізмами.
Не рекомендується застосовувати Валокордин хворим з депресією, оскільки фенобарбітал може посилювати її прояви.
При безконтрольному прийомі препарату, значному перевищенні дози можливий розвиток токсичної дії фенобарбіталу.
До її симптомів належать когнітивні порушення, запаморочення, м’язова слабкість, полідипсія, олігурія, гіпотермія (зниження температури тіла), мідріаз, нудота, блювання, брадикардія, пригнічення дихання. Вираженість цих симптомів може значно варіювати (Suddock J.T., Cain M.D., 2018).
Можливі розвиток коми та летальний кінець внаслідок вираженого пригнічення дихання та гіпотензії.
Валокордин при тривалому застосуванні за рахунок вмісту фенобарбіталу призводить до прогресування остеопорозу. Необхідно дотримуватися обережності і не призначати Валокордин тривало пацієнтам з остеопорозом.
При тривалому прийомі препарату в високих дозах можливе звикання, а також розвиток синдрому відміни при припиненні прийому даного препарату.
У зв’язку із цим у деяких країнах, наприклад у США, ОАЕ та Естонії, Валокордин як препарат, що містить фенобарбітал, включений до списку препаратів, що заборонені до ввезення на територію країни.
У разі передозування — лікування симптоматичне. Терапія залежить від симптомів та ступеня їх вираженості, може включати респіраторну підтримку (інтубацію та ШВЛ), корекцію брадикардії та гіпотензії (призначення вазопресорів, колоїдних та кристалоїдних розчинів внутрішньовенно для відновлення об’єму рідини), форсований діурез або гемодіаліз (Palmer B.F., 2000).

Висновки

Валокордин — препарат з більше ніж піввіковою історією. Сьогодні він також застосовується як седативний лікарських засіб, для полегшення кардіалгій, безсоння, збудження, неспокою та тривожності. Однак слід інформувати хворих про можливість виникнення серйозних побічних ефектів при зловживанні даним препаратом. Необхідно пам’ятати, що до його складу входить фенобарбітал, який має широкий спектр небажаних побічних ефектів, також можливі розвиток звикання, виникнення синдрому відміни, токсичних уражень і навіть гостре отруєння фенобарбіталом при передозуванні Валокордину . Пацієнти повинні бути попереджені про можливі лікарські взаємодії, тому що фенобарбітал здатен знижувати терапевтичний ефект багатьох препаратів, серед яких — непрямі антикоагулянти та деякі антибіотики та протигрибкові засоби. Жінки репродуктивного віку, що приймають оральні контрацептиви, повинні бути попереджені про послаблення їх ефекту при застосуванні одночасно з даним препаратом. Також необхідно пам’ятати, що під час застосування Валокордину вживання алкоголю категорично заборонено у зв’язку з посиленням токсичних ефектів фенобарбіталу та пригніченням ЦНС. Не рекомендується застосовувати препарат в поєднанні з іншими седативними препаратами, транквілізаторами та нейролептиками через їх синергічний пригнічувальний ефект на ЦНС. Не слід застосовувати препарат в період вагітності та грудного вигодовування. У разі дотримання цих рекомендацій, призначеної дози та режиму прийому Валокордин, як правило, добре переноситься.

Валокордин, Валосердін або Корвалол: що краще і чим вони відрізняються?

Валокордин і Корвалол відносяться до групи лікарських препаратів, що мають спазмолітичну і седативну дію, що обумовлено входять до їх складу фенобарбіталом.

Корвалол близький за складом до валокордин, у цих коштів одні й ті ж компоненти, тим не менш, вони відрізняються механізмом дії.

склад

Корвалол і Валокордин містять такі загальні компоненти, як:

  • Фенобарбітал – це речовина входить до групи барбітуратів, що пояснює його седативну дію на нервову систему. При тривалому прийомі барбітурати здатні викликати звикання.
  • Альфа -бромізовалеріанової кислота – має седативний, знеболюючий і м’який снодійний ефект, що обумовлено поєднанням ізовалеріанової кислоти і брому на ЦНС.
  • Масло м’яти – теж використовується в якості легкого заспокійливого засобу, що знижує навантаження на центральну нервову систему. Присутність олії м’яти в складі Валокордину і корвалолу дозволяє зняти тривожність, дратівливість, збудження.
  • Спирт етиловий – грає роль розчинника всіх компонентів препарату, має гнітючим впливом на центральну нервову систему.

Відмінність складів цих препаратів полягає в тому, що в корвалол, крім перерахованих компонентів, присутній їдкий натр, що перетворює фенобарбітал в розчинну форму (фенобарбітал натрію), а Валокордин, крім м’ятного, містить масло хмелю, що володіє сильним седативним ефектом.

Ціна і виробники

Крім складу, Валокордин і Корвалол розрізняються за ціною, так як у них різні виробники.

Валокордин випускається німецькою компанією (Krewel Meuselbach GmbH), тому коштує набагато дорожче. Його вартість становить від 130 до 150 грн. за 20 мл.

Виробниками ж корвалолу є українські компанії (Марбіофарм, Самарамедпром, Пермфармація, Дальхимфарм і ін.). Вартість препарату становить в середньому 15 – 20 грн. за 25 мл. Крім цього, Корвалол випускається і в таблетках (близько 120 грн. За упаковку).

Що краще і в якому випадку?

Корвалол і Валокордин широко використовуються в лікуванні нервових і серцево-судинних захворювань, але кожен з них більш ефективний в певних випадках.

валокордин

Цей лікарський засіб рекомендується до прийому при синусової тахікардії і кардиалгии. З його допомогою пацієнт може позбутися безсоння, занепокоєння, неврозів і почуття страху.

Валокордин добре усуває порушення, крім того, його рекомендується приймати при підвищеному тиску. Що входить до складу препарату фенобарбітал, виявляє седативну і снодійну дію, а етилові ефіри та ефірні олії підсилюють його ефективність, купируя спазм судин.

корвалол

Ці ліки, по суті – аналог Валокордину, і в більшості випадків призначається при неврозах і стресах, які супроводжуються підвищеною збудливістю і дратівливістю. Він нормалізує сон і активно використовується при серцево-судинної симптоматиці і гіпертонії, так як Корвалол м’яко знижує тиск.

Незважаючи на те, що цей препарат широко використовують в якості заспокійливого і снодійного засобу, слід враховувати, що його тривале надлишкове застосування веде до звикання, зниження ефективності і перенасичення організму бромом.

Протипоказання і ускладнення при передозуванні

Необхідно враховувати можливу шкоду препаратів при їх безконтрольному прийомі. Існує небезпека передозування, що супроводжується різким падінням артеріального тиску і колапсом, порушенням роботи ЦНС на тлі дії серцевих засобів. Крім цього, багато пацієнтів можуть відчувати сильну депресію, слабкість і порушення координації.

Протипоказаннями до прийому цих препаратів служать вагітність, підвищена чутливість до компонентів, що входять до їх складу, порушення роботи нирок і печінки, а також травми і захворювання ЦНС. Крім цього, Корвалол та Валокордин не рекомендується до застосування при явно вираженої гіпотонії і пацієнтам, які не досягли 18 років.

А також не можна приймати Валокордин і Корвалол пацієнтам, які в силу своєї діяльності, повинні бути уважними, наприклад, водіям. Це викликано присутністю в препаратах спирту і фенобарбіталу, що пригнічують вплив на центральну нервову систему.

Чим можна замінити їх?

Валокордин і Корвалол популярні виключно на пострадянському просторі.

Багато країн світу відмовилися від їх використання, кажучи про відсутність доведеного ефекту і шкідливості фенобарбіталу для організму, проте більш ймовірна причина – боротьба фармкампаній за нішу ринку в області заспокійливих засобів.

В даний час існує досить багато препаратів, що володіють аналогічною дією.

Найбільш часто використовуються:

Назва лікарського засобуФорма випускувартість
1Адоніс-бромТаб. (Уп. 20 шт.)Від 50 грн.
2АрбовалКап. (25 мл.)Від 75 грн.
3КорвалдинКап. (25 мл.)Від 60 грн.
4валеріана ФортеТаб. 0,04 №50Від 140 грн.
5КарніландКап. (25 мл.)Від 100 грн.
6валосердінКап. (50 мл.)Від 105 грн.
7ВалеодікраменКап. (25 мл.)Від 115 грн.
8беллатаминалТаб. (Уп. 30 шт.)Від 160 грн.
9КліофітЕліксир (250 мл.)Від 180 грн.
10ВалемідінКап. (50 мл.)Від 195 грн.
11ПерсенТаб. (20 шт.)Від 180 грн.

Іноді Валокордин і Корвалол замінюються таблетками або краплями Валідолу. Цей препарат знімає тривожний симптом і нормалізує пульс при аритмії.

Поряд з цими засобами, Корвалол можна замінити лікарськими зборами (Заспокійливий №1, 2, 3, 4 і 5) та іншими засобами на натуральній основі, де присутня пустирник, меліса, м’ята і т.д. До цієї групи можна віднести Ново-Пасит, рідкий екстракт хмелю, Фіто Ново-Сивий, Фіторелакс, Успокой і т. Д.

Слід враховувати, що всі перераховані кошти мають різний склад, але володіють аналогічними валокордин і корвалол властивостями. При комплексній терапії вони покращують загальний стан пацієнта, але у кожного з них існують протипоказання, тому перед їх застосуванням потрібно проконсультуватися з лікарем.

Інструкція по застосуванню

Інструкція по застосуванню обох медикаментів однакова. Ліки необхідно приймати в момент прийому їжі з невеликим обсягом води (5-10 мл). Дозування і тривалість медикаментозного курсу встановлює лікар індивідуально для кожного пацієнта залежно від розвитку і прогресування патології і загального стану організму.

Рекомендована середня дозування – від 15 до 20 крапель тричі на добу. Якщо тривожний стан і безсоння не проходять, тоді дозу можна збільшити до 30 крапель в вечірньому прийомі. Ліки можна приймати для короткочасного лікування проблем зі сном, тому що ефективність препарату знижується через 14 днів прийому через звикання нервової системи до компонентів препарату.

Для купірування нападу гіпертонії або тахікардії доза ліків становить до 50 крапель. Дозування в 50 крапель можна приймати тільки одноразово і не використовувати її в тривалому медикаментозному курсі, тому що висока доза барбітуратів може викликати симптоми передозування.

Необхідно пам’ятати, що спільний прийом алкоголю різної міцності і седативних медпрепаратів підсилює їх ефективність, що може привести до стану коми і симптомів передозування.

Також важливо враховувати лікарську сполучуваність засобів:

  1. Фенобарбітал послаблює дію оральних контрацептивів, тому жінкам, які приймають медикаменти, необхідно застосовувати негормональну контрацепцію.
  2. Заборонено застосування у спільній терапії седативних препаратів з глюкокортикоїдами, кумаринами, доксициклін. Посилюється токсичність при спільному застосуванні препаратів, у складі яких речовина метотрексат. Інгібітори моноаміноксидази подовжують часовий проміжок впливу седативного препарату через зниження метаболізму компонента фенобарбітал.
  3. Суттєвої відмінності обох препаратів від корвалолу немає. Всі три медикаменту мають ідентичний принцип дії, властивості і практично однаковий склад, тому препарати однієї фармакологічної групи не можна застосовувати в спільній терапії, через передозування барбітуратами. Всі три медпрепарату можуть бути замінниками один одного.

Валосердін – опис препарату

Валосердін відрізняється характерним запахом, кольору не має. Цей медичний продукт вийшов пізніше Валокордину, однак тепер впевнено стоїть з ним в одному ряду, так як попит на обидва ліки приблизно однаковий і стабільно високий.

Головні активні речовини валосердін практично ті ж: фенобарбітал, етілбромізовалеріантіл, етиловий спирт і екстракт материнки.

Відзначається, що Валосердін впливає більше не на серцево-судинну систему, а на ЦНС. Вплив препарату на організм людини:

  • Розширення судин.
  • Позбавлення від безсоння.
  • Зниження рівня збудження нервової системи.
  • Заспокоєння і розслаблення після стресових ситуацій.

Основні показники до прийому валосердін майже ті ж:

  1. Зайва дратівливість, злість, агресія.
  2. Поява безсоння.
  3. Біль у грудях.
  4. Спазми.
  5. Підвищений кров’яний тиск.
  6. Тахікардія.
  7. Ниркові кольки.

Прийом лікарського засобу заборонений в разі індивідуальної непереносимості складової препарату, лактації та вагітності.

Курс лікування валосердін, призначається виключно фахівцем в індивідуальному порядку. Все залежить від симптомів, діагнозу і віку людини. Застосовується всередину після їжі.

Побічні ефекти і передозування

У багатьох західних країнах прийом Валокордину заборонений через наявність в його складі фенобарбіталу, який є особливо небезпечним наркотичним засобом. Обидва медикаменту часто стають причиною медикаментозної залежності як фізичної, так і психологічної.

Для зняття нападів невротичного перенапруги розроблені нові ліки без застосування фенобарбіталу, які безпечні для організму, але вартість їх значно вище Валокордину. Якщо використовувати медпрепарати Валосердін або ж Валокордин тривалий проміжок часу, можливий розвиток досить важких негативних реакцій організму:

  • збудження;
  • дезорієнтація в часі і в просторі, сплутаність свідомості;
  • гіперкінезія;
  • атаксія;
  • кошмарні сни;
  • нервозність і дратівливість;
  • порушення психіки і галюцинації;
  • безсоння і сонливість;
  • запаморочення і головний біль різної інтенсивності.
  • апное;
  • задишка;
  • гіповентиляція легенів.
  • брадикардія;
  • непритомний стан;
  • різке зниження артеріального тиску.
  • запор або сильна діарея;
  • метеоризм;
  • нудота, яка може стати причиною блювоти;
  • печія.
  • мегалобластна анемія;
  • зниження синтезування молекул еритроцитів і гемоглобіну;
  • тромбоцитопенія.
  • висип і свербіж шкіри;
  • набряк Квінке;
  • геморагічний діатез;
  • пурпура;
  • петехії;
  • ексфоліативнийдерматит;
  • лихоманка;
  • риніт;
  • кон’юнктивіт;
  • ураження клітин печінки.

Передозування медикаменту проявляється такий симптоматикою:

  • запаморочення;
  • глибокий і довгий сон;
  • втома організму.

При тяжких формах захворювань медикаментами проявляються такі ознаки:

  • прискорене серцебиття, яке йде на уповільнення;
  • дихання часте поверхневе, потім сповільнюється;
  • сильно знижений артеріальний тиск;
  • відсутність рефлексів;
  • стан коми, при якому починає розвиватися гіпоксія органів;
  • набряк легенів.

Для лікування інтоксикації пацієнта терміново доставляють каретою швидкої допомоги в реанімаційне відділення, де лікарі забезпечать надходження кисню до органів за допомогою апарату штучного дихання.

Також необхідно відновити кровотік за допомогою інфузії плазми крові, або ж за допомогою медпрепаратів, які збільшують обсяг плазмової крові. Якщо передозування сталася випадково, тоді необхідно відразу промити шлунок (викликати блювоту) і випити сорбенти. І обов’язково звернутися в лікарню для подальшого лікування симптомів передозування барбітуратами.

Валокордин і Валосердін: загальне

Два препарату є аналогами, а значить, вони досить схожі. Так, у них загальні діючі речовини такі, як фенобарбітал, спирт і етілбромізовалеріантіл. Ці компоненти впливають на організм як заспокійливе і знеболююче .

Варто відзначити, що обидва ліки не є «серцевими» – всі вони мають седативними властивостями, впливаючи в основному на нервову систему. Показання теж майже повністю ідентичні, як і застосування і протипоказання.

Відмінності мед. препаратів

Невелика різниця між ліками все ж існує: в їх складі відрізняється одна діюча речовина – у Валокордину це екстракт хмелю, а у валосердін – материнка. Але навіть ці рослини з лікарських властивостям майже ідентичні – мають заспокійливу седативну дію.

Валокордин виник набагато раніше і був зроблений у Німеччині, а ось відповідальний аналог з’явився в продажу не так давно, але коштує дорожче закордонного. Також відрізняється і форма випуску препаратів: Валокордин продається у флаконах-крапельницях з коричневого скла об’ємом 20 і 50 мл, а Валосердін доступний в дозуваннях по 15, 25 і 50 мл, випускається в коричневих і помаранчевих флаконах-крапельницях, проте обидва медикаменту продаються в картонній упаковці з інструкцією.

Показання та протипоказання

Валокордин і його аналог Валосердін застосовується в якості судинорозширювальної і седативного препарату при певних патологіях і станах. Такими є:

  • кардиалгия;
  • синусова тахікардія і аритмія;
  • стенокардія;
  • іпохондричний синдром;
  • вегето-судинна дистонія;
  • неврозоподібний стан;
  • недосипання;
  • невротичний перезбудження;
  • дратівливість і тривога;
  • напад різкого стрибка тиску.

Як спазмолітичний медпрепарат призначають:

  • при кишкових кольках;
  • для розслаблення м’язових волокон внутрішніх органів;
  • для скраплення напруги в м’язах травного тракту.

Препарати не призначають при таких захворюваннях:

  • біль в грудній клітці, яка не пов’язана з кардіологічними патологіями;
  • лабільність, яка призводить до сильного нервового зриву і подразнення;
  • постійні напади неврозів;
  • напади психічного характеру – сильний страх, тривога, сплутаність свідомості і галюцинації;
  • дуже високий тиск (вище 200/120);
  • порушення ритму серця;
  • хронічне безсоння і кошмарні сни.

Також не призначають препарати при гіперчутливості організму до компонентів в складі і при важких порушеннях у функціонуванні нирок та печінки.

З обережністю використовують в лікуванні обидва препарати при таких порушеннях в організмі:

  • травми голови;
  • струс мозку;
  • порушений кровообіг в головному мозку невротичної або атеросклеротичної етіології;
  • запалення головного мозку;
  • мозкові патології;
  • епілепсія;
  • хвороба Паркінсона і Альцгеймера;
  • хронічний алкоголізм.

Медпрепарати протипоказані дітям до 18 років, а також жінкам при вагітності та в період лактації.

Фенобарбітал разом з етанолом проходять крізь плацентарний бар’єр і можуть нашкодити формуванню нервової системи плода і стати причиною вроджених психічних відхилень у дитини. З цієї ж причини в період лактації прийом медикаментів протипоказаний, тому що фенобарбітал діагностується в материнському молоці.

Присутність у складі ліки етилового спирту служить підставою для протипоказання в дитячому віці. Після прийому ліків знижується психомоторна функція, тому протипоказано в момент терапії седативними препаратами керувати автомобілем і складними механізмами.

Чи не призначають препарати при схильності пацієнта до залежності від ліків, тому що тривалий прийом Валокордину або валосердін призводить до звикання.

Основні відмінності і ефективність

До складу Валокордину і його аналога валосердін входить два однакових діючі речовини – фенобарбітал і етілбромізовалеріанат. Від даних компонентів і залежать судинорозширювальні і седативні властивості засобів.

  • розширює просвіт артеріальних судин;
  • покращує коронарний кровотік;
  • знижує індекс АТ;
  • знімає навантаження на міокард;
  • заспокоює нервову систему;
  • нормалізує повноцінний сон.

Етилбромізовалеріанат володіє такими властивостями:

  • знижує збудження нервових імпульсів;
  • коригує високий тиск;
  • знімає спазми в артеріальних оболонках і в м’язових волокнах, в тому числі і в міокарді;
  • сприяє швидкому засипанню і спокійному сну.

Основою для крапель є етиловий спирт. Обидва компоненти в складі ліки доповнюють дію один одного, що дозволяє замінювати один препарат іншим. Оригінальним препаратом є Валокордин (препарат німецького виробництва), а Валосердін – це його український аналог.

Відрізняються обидва медпрепарати наявністю додаткових компонентів в складі. Основна відмінність у Валокордину в складі – масло м’яти і екстракт хмелю, а у валосердін – це масляний екстракт материнки і м’яти перцевої.

Загальні відомості про валокордин

Валокордин є оригінальним препаратом, що випускається німецької фармакологічної компанією. Валосердін є аналогом українських виробників, склад якого адаптований під наявне місцеве лікарську сировину. У західних країнах Валокордин не використовують в терапії вже близько 30 років, але в країнах СНД обидва препарати популярні через їх ефективності та низької вартості.

Обидва препарати можна придбати в аптечній мережі без пред’явлення рецепта від лікаря. Помітна різниця і в ціні – Валосердін на порядок дешевше від оригіналу. Хоча обидва медпрепарату і мають однакові властивості, Валокордин, маючи оригінальну рецептуру, ефективніше свого українського аналога.