Тваринництво України

У структурі валової продукції сільського господарства тваринництво становить 46%. Основні його галузі — скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство, птахівництво (рис. 31). До тваринництва також належать рибництво, бджільництво, шовківництво. У цілому завдання тваринництва полягають у виробництві висококалорійних продуктів харчування (м’яса, молока, масла, сиру, яєць, риби, меду) та цінної сировини для харчової та легкої промисловості (м’яса, шкіри, вовни, хутрової сировини, шовку-сирцю, воску, пуху тощо).

Розвиток тваринництва залежить від рослинництва, насамперед від кормовиробництва. Сучасне кормовиробництво складається з польового, лучно-пасовищного і промислового виробництва кормів (рис. 32). До польового кормовиробництва належить вирощування кормових зернофуражних культур, а також використання відходів і побічної продукції зернових, технічних та інших культур (солома, бадилля тощо). Лучно-пасовищне виробництво кормів пов’язане з використанням природних кормових угідь — сіножатей і пасовищ.

Промисловим виробництвом комбінованих кормів зайнята комбікормова промисловість. Комбіновані корми — це суміш збалансована за вмістом поживних і мінеральних речовин, вітамінів. На комбікормових заводах як сировину використовують зерно і продукти його переробки, а також відходи олійної, цукрової, м’ясної, рибної промисловості.

Відходи підприємств харчової промисловості (жом, мелясу, сироватку), громадського харчування, а також харчові відходи населення використовують як корм для тварин, без додаткової переробки. У кожній області ресурси кормів мають свої особливості і важливо їх раціональніше використовувати.

Тваринництво займає в сільському господарстві місце своєрідної «переробної» галузі, що переробляє продукцію рослинництва у цінніші харчові продукти і технічну сировину. До того ж воно менш залежне від природних умов ніж землеробство, оскільки тваринницькі комплекси можуть працювати на довізних кормах і майже рівномірно впродовж цілого року. Виробничий процес у тваринництві більш механізований і сприяє переведенню галузі на промислову основу. Деякі галузі, зокрема птахівництво, вже на сьогоднішній день працюють подібно до промисловості, виробляючи продукцію на птахофабриках.

Скотарство

Скотарство — одна з найважливіших галузей тваринництва. Вона поширена по всій території України (поголів’я на початок 2000 року становило 10,6 млн. голів). Найбільше великої рогатої худоби в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь у Карпатах, Лісостепу і на Поліссі, найменше — у Степу.

Розрізняються скотарство молочного, молочно-м’ясного та м’ясного напрямків (рис. 34). М’ясо-молочними прийнято вважати такі господарства, в яких товарна продукція молока становить менш як 50% від усієї реалізації. Якщо на м’ясо припадає понад 75% і більше від вартості продукції скотарства, то господарство належить до м’ясного напрямку.

У цілому в Україні переважає скотарство молочно-м’ясного напрямку, яке характеризується значною питомою вагою корів у стаді. Молочне скотарство (частка корів 65-90%) розвивається переважно навколо великих міст і на Поліссі, де є достатньо соковитих трав. Для районів інтенсивного землеробства з потужною кормовою базою, де високу частку становлять соковиті корми, властивий молочно-м’ясний напрям (корови становлять 40-50% поголів’я). Він характерний для Лісостепу, частково Степу, гірських районів Карпат та Криму. Хоч яловичина при молочно-м’ясному напрямі є супутним товарним продуктом, але саме тут виробляється її найбільше.

М’ясо-молочна спеціалізація скотарства збереглася у господарствах південно-східних частин посушливих областей (Миколаївської, Херсонської), степового Криму. Тут є значні площі природних кормових угідь, де траии влітку часто висихають, а також висококалорійні стійлові корми.

М’ясний напрям розвивається тільки у спеціалізованих на вирощуванні молодняка господарствах усіх зон, які виникли при цукрових, крохмале-патокових, спиртових заводах, відходи яких є висококалорійними кормами. Останнім часом створюють тваринницькі комплекси з відгодівлі великої рогатої худоби різних напрямів на промисловій основі.

Інші галузі тваринництва

Друга за значенням галузь тваринництва — свинарство (поголів’я на початок 2000 року становило 10,1 млн. голів). Найрозвинутіше воно в Степу й Лісостепу, де є більше концентрованих кормів. На Поліссі свинарство базується на картоплі, але через те, що цей корм дорогий, собівартість продукції свинарства тут вища ніж у Лісостепу. Свинарство залежно від типів годівлі має певні виробничі напрями. У господарствах Полісся і Лісостепу, що базуються на картопле- і бурякоконцентратному типах годівлі, переважаючою спеціалізацією є м’ясо-сальна. У Степу, де висока частка в кормах дешевих концентратів, виражені риси сального напрямку свинарства.

Вівчарство поширене головним чином у Степу, особливо південному, та Карпатах. У Степу розвивається вовняне, переважно тонкорунне і напівтонкорунне вівчарство, яке дає якісну вовну. Базується воно на дешевих пасовищних і грубих кормах. Для вівчарства використовують у Степу сухі вигони і пасовища. Вівці добре переносять посуху, холод і можуть добувати корм навіть з-під снігу глибиною до 20 см. На Поліссі і в Карпатах переважає грубововняне, шубне вівчарство, що дає високоякісні, міцні, теплі овчини, з яких виготовляють кожухи.

Птахівництво розвинуте у всіх областях. Розводять гусей, качок, курей, індиків. Найбільша увага приділяється збільшенню поголів’я курей для отримання м’яса і яєць. Створено великі спеціалізовані птахофабрики поблизу великих міст, промислових та рекреаційних центрів.

Дедалі важливішого значення набуває ставкове рибництво. Розводять переважно коропа. Товарне значення має форель, яка зустрічається у гірських річках.

Бджільництво поширене у всіх зонах, але найкращі умови для його розвитку на Поліссі та в Лісостепу.

Шовківництво (розведення тутових і дубових шовкопрядів) добре розвинуте в степових і частково в лісостепових областях. Розвивається в Україні звірівництво. З хутрових звірів на спеціалізованих фермах і звірогосподарствах розводять сріблясто-чорну лисицю, норку, голубого песця, нутрію.

У лісостепових і поліських областях поширене кролівництво, яке дає вдвічі більше м’яса, ніж вівчарство.

Питання для закріплення знань

1. Що становить кормову базу тваринництва?
2. Які особливості виробничого процесу в тваринництві?
3. Яка географія і значення окремих галузей тваринництва?

1. Зобразіть схематично галузевий склад тваринництва України.
2. Порівняйте спеціалізацію тваринництва на Поліссі й у Степу. Якими чинниками зумовлені відмінності?

§ 12. Тваринництво України

РОЗВИТОК КОРМОВОЇ БАЗИ ТВАРИННИЦТВА. Розвиток тваринництва залежить від кормовиробництва. Під кормовою базою розуміють обсяг і структуру кормів, систему їх виробництва та використання у тваринництві. У тваринництві використовують різноманітні корми — рослинні, тваринного походження та мінеральні. Корми рослинного походження, у свою чергу, включають концентровані (зерно фуражне, комбікорми, висівки, макуха, шроти та ін.), соковиті (силос, корене- та бульбоплоди, кормові баштанні культури), грубі (сіно, сінаж, солома, полова), зелені (сіяні трави, трави природних лук і пасовищ). Комбіновані корми — це суміш, збалансована за вмістом поживних і мінеральних речовин, вітамінів. Відходи підприємств харчової промисловості (жом, меляса, сироватка), громадського харчування, а також харчові відходи населення використовують як корм для тварин без додаткової переробки.

СТРУКТУРА ТА РОЗМІЩЕННЯ ТВАРИННИЦТВА. У структурі валової продукції сільського господарства України тваринництво становить майже 30 %. Основні його види — скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство, птахівництво (мал. 36).

Основне завдання тваринництва — виробництво продуктів харчування (м’ясо, молоко, масло, сир, яйця, мед) і сировини для харчової та легкої промисловості (м’ясо, шкіра, вовна, хутрова сировина, шовк-сирець, віск, пух тощо).

Назвіть, які ще види тваринництва ви знаєте.

Мал. 36. Породи свійської худоби, виведені в Україні: а) українська степова біла порода свиней; б) гуцульський кінь; в) червона степова порода корів; г) асканійська тонкорунна вівця

Провідним видом тваринництва в Україні є скотарство. Найбільше великої рогатої худоби розводять у Карпатах, Лісостепу й на Поліссі, найменше — у Степу (карта форзаца).

Розрізняються скотарство молочного, молочно-м’ясного та м’ясного напрямів. В Україні переважає скотарство молочно-м’ясного напряму. Молочне скотарство розвивається переважно навколо великих міст, де є споживач, і на Поліссі, де достатньо соковитих трав. Для районів інтенсивного землеробства з потужною кормовою базою, де високу частку становлять соковиті корми, властивий молочно-м’ясний напрям. Він характерний для Лісостепу, частково Степу, Карпат і Криму (мал. 37).

М’ясо-молочна спеціалізація скотарства збереглась у господарствах південно-східних частин Миколаївської й Херсонської областей та степового Криму. Тут є значні площі природних кормових угідь, де трави влітку часто висихають, а також висококалорійні стійлові корми.

М’ясний напрям розвивається тільки у спеціалізованих господарствах з вирощування молодняка й у тваринницьких комплексах з відгодівлі великої рогатої худоби стойлового утримання.

Свинарство поширене повсюди, оскільки використовує різноманітні корми: зерно, картоплю, відходи від харчової промисловості та харчування людей. У своєму розміщенні воно орієнтоване на споживача. Виробляє понад третину м’яса в Україні. Найбільш розвинене свинарство у Степу й Лісостепу, де достатньо концентрованих кормів. У господарствах Полісся й Лісостепу, що базуються на картоплі та буряках, провідною спеціалізацією є м’ясо-сальна. Сальне свинарство характерне для Степу, оскільки тут висока частка дешевих кормів.

Питома вага вівчарства у структурі товарного тваринництва незначна. Поширене воно в південному Степу та в Карпатах. Постачає сировину для текстильної, хутрової та шкіряної промисловості. У степових областях вівчарство базується на дешевих пасовищних і грубих кормах. У Карпатах переважає грубововняне вівчарство.

Продукція козівництва — важливе джерело цінних харчових продуктів і сировини для різних видів промисловості. Розведенням овець та кіз в Україні займаються переважно особисті селянські господарства.

Птахівництво — один з високопродуктивних видів тваринництва, що постачає населенню м’ясо та яйця, а легкій промисловості — пух і пір’я. Розвинене воно повсюди. Серед птиці переважають кури. Основний приріст м’яса птиці дають бройлери. Також розводять качок, гусей, індиків, цесарок, перепілок. У розміщенні птахівництво орієнтується на споживача. Тому поблизу великих міст, промислових і рекреаційних центрів розміщено великі птахофабрики. Висока концентрація спостерігається також у Лісостепу та Степу, де птахівництво орієнтується на виробництво зерна (карта форзаца).

Бджільництво належить до найдавніших занять українців. Найкращі умови для його розвитку — на Поліссі, у Лісостепу та Карпатах.

У лісостепових і поліських областях поширене кролівництво, яке дає вдвічі більше м’яса, ніж вівчарство.

ЗОНАЛЬНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ. На території України залежно від природних, економічних та історичних умов виділяють три основні зони спеціалізації сільського господарства: Полісся, Лісостеп і Степ, а також два гірські регіони — Карпати та Крим (мал. 37).

Визначте за картою сільськогосподарські зони України (мал. 37).

Сільськогосподарська зона — це частина території, що має однакові природно-економічні умови.

Полісся спеціалізується на виробництві озимого жита, вівса, гречки, картоплі тощо. Тваринництво має молочну, молочно-м’ясну та м’ясну спеціалізацію. Негативний вплив на розвиток сільського господарства має радіоактивне забруднення значної частини цієї сільськогосподарської зони внаслідок катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції.

У Лісостепу провідними видами землеробства є зернове господарство (озима пшениця, кукурудза на зерно, ячмінь). Це основний район вирощування цукрового буряку в Україні. Тваринництво спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби м’ясо-молочного й молочно-м’ясного напрямів та на м’ясо-сальному свинарстві. На правобережжі сільськогосподарської зони, особливо у Придністров’ї, розвинене садівництво.

У Степу провідними культурами є зернові (озима пшениця, кукурудза на зерно та зелений корм) і соняшник. Високотоварними є виноградарство та садівництво, овочівництво, вирощування баштанних культур.

Мал. 37. Сільськогосподарські зони та гірські райони України

У тваринництві переважає скотарство м’ясо-молочного й м’ясного напрямів та свинарство, на півдні — вівчарство. У приміських районах розвинене птахівництво.

ГІРСЬКІ ТА ПРИМІСЬКІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ РАЙОНИ. Гірські райони Карпат і Криму спеціалізуються на розведенні овець і великої рогатої худоби м’ясо-молочного напряму. У передгір’ях Карпат вирощують пшеницю, цукровий буряк, картоплю. На Закарпатті рослинництво спеціалізується на зернових культурах, особливо кукурудзі на зерно, виноградарстві, садівництві та овочівництві. На Південному узбережжі Криму поширені виноградники та сади.

Приміські сільськогосподарські райони сформувались навколо великих міст із метою задоволення потреб у малотранспортабельній аграрній продукції: м’ясі птиці, молоці й виробах з нього, свіжих овочах, фруктах, ягодах тощо.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: СТИСЛО ПРО ГОЛОВНЕ

• Тваринництво й рослинництво забезпечують населення продуктами харчування, а промисловість — сировиною.
• Розвиток тваринництва залежить від кормовиробництва.
• Основні види тваринництва — скотарство і свинарство. Розрізняють скотарство молочного, молочно-м’ясного та м’ясного напрямів.
• На території України виділяють три основні зони спеціалізації сільського господарства: Полісся, Лісостеп і Степ, а також два гірські райони — Карпати та Крим.

Знаю і вмію обґрунтувати

• 1. Зазначте види тваринництва. Які з них розвинені у вашій області?
• 2. Наведіть приклади впливу спеціалізації землеробства на спеціалізацію тваринництва в різних областях України.
• 3. Подумайте, чому концентрація тваринництва на великих комплексах є екологічно небезпечною.
• 4. Який чинник є найбільш вагомим у виборі спеціалізації й розміщенні великих птахофабрик?
• 5. Назвіть напрями скотарства. Який з них характерний для тваринництва вашої області, чим це можна пояснити?

Працюю з картою

Нанесіть на контурну карту найбільші приміські сільськогосподарські райони України.

Шукаю в Інтернеті

За допомогою інтернет-ресурсів дізнайтеся, що таке агрохолдинги та яка мета їх створення. Які агрохолдинги діють у вашій області? Назвіть їх та зазначте види діяльності. Заповніть у зошиті відповідну таблицю.

Генерую ідеї

Уявіть, що ви у спадок отримали 2 га землі у своїй області. Подумайте, як ви її будете використовувати. Напишіть план дій. Обґрунтуйте кожну свою позицію.