Скільки кісток у людини?

Виявляється, однозначної відповіді це питання немає. Кількість кісток у людини залежить насамперед віку. У дитини вона одна, у дорослої – інша. Також на цей показник можуть впливати протягом життя та інші фактори.

Скелет дорослої людини складається з 206 кісток, стверджує наука остеологія – розділ анатомії, що займається вивченням кісток. Такий набір кожен із нас отримує на момент статевого дозрівання. А ось скелет дитини налічує понад 300 кісток.

Справа в тому, що близько третини наших кісток у початковий період життя зростаються між собою, утворюючи єдине ціле.

Цікаво, що еволюція кісток відбувається ще до народження. Тоді як деякі кістки продовжують формуватися і після настання статевозрілого віку. Таким винятком, наприклад, є ключиця. Вона набуває завершеної структури приблизно 25 років.

Деколи кістки можуть так і не зростись. А іноді у людини навіть з’являються зайві.

Питання про кількість кісток цікавить людей так само часто, як інформація про те, скільки людей може прожити без води .

Нещодавні дослідження антропологів Північно-Західного університету (США) показали, що кількість кісток у дорослого мешканця землі не обов’язково дорівнює 206. Деякі з нас мають додаткові кістки.

А у кожного десятого (!) можна виявити ще й зайвий хребець у нижній ділянці хребта. Про що багато хто з цих людей навіть не здогадуються, адже кісточка їм не заважає і ніяк себе не проявляє. Зазвичай про свою особливість люди дізнаються випадково, коли проходять медичне обстеження.

Серед факторів, від яких залежить кількість кісток у тілі людини, – фізична активність, травми, захворювання.

Хто першим розглянув кістки усередині живого тіла?

Ім’я цієї легендарної особи – у всіх на слуху. Німецький фізик Вільгельм Конрад Рентген винайшов наприкінці XIX століття метод просвічування тіла людини за допомогою ікс-випромінювання. Відкриття принесло Рентгену Нобелівську премію та світову славу.

А перший його досвід спостереження за кістками усередині живого людського тіла припав на 1895 рік. Тоді фізик «просвітив» і зняв кисть руки своєї дружини Анни Берти Людвіг.

З того часу минуло понад 125 років. Однак медицина досі активно застосовує винахід Рентгену.

Скільки важать наші кістки?

Маса скелета (на давньогрецькому σκελετός означає – «висушений») дорослого чоловіка – близько 14 кг. Це становить приблизно 18 відсотків від загальної маси його тіла.

Маса жіночого скелета – близько 10 кг, або приблизно 16 відсотків її тіла.

Скелет людини – у цифрах

Вивчати будову скелета – заняття надзвичайно цікаве. Хіба не цікаво, наприклад, дізнатися, що наша черепна коробка зовсім не моноліт. Вона складається з 23 кісток. Тоді як тулуб складається з 25-ти. 32-34 кістки утворюють хребетний стовп.

У нозі – 30 кісток, причому 26 їх припадає на стопу. Рука разом із плечовим поясом містить 32 кістки.

А всього в тілі людини – 33-34 непарні кістки. Решта, стверджують остеологи, – парні.

Навіщо людині кістки?

Головна їхня функція – захист нашого організму від пошкоджень. Череп, наприклад, захищає головний мозок, а ребра – легкі та інші вразливі внутрішні органи.

Також кістки захищають кровотворний кістковий мозок, який знаходиться усередині них. Він надзвичайно важливий. Організм отримує кисень і успішно бореться з інфекціями багато в чому завдяки кістковому мозку.

Наша кісткова система – унікальна. Вона здатна витримувати колосальні навантаження, незважаючи на пористість досить легкого матеріалу, з якого складається.

Справа в тому, що кістково-м’язова основа людини досить еластична. За необхідності вона розтягується та мінімізує тиск на органи.

Крім того, як стверджують дослідники, міцність кісток здорової людини у 2,5 рази перевищує міцність граніту. А за пружністю наша кістка можна порівняти з деревиною дуба.

Яка кістка у людини найбільша?

Стегнова кістка – не тільки найбільша, а й найважча. Це завдяки їй ми виносимо величезні навантаження у русі. У дорослої людини її довжина сягає загалом 45 сантиметрів. На цю кістку припадає близько 27 відсотків зростання людини.

Яка кістка – найменша?

Найбільш мініатюрна кістка нашого скелета знаходиться у барабанній перетинці. Її довжина близько 3-4 мм. Вона називається ковадлом або стремечком. За допомогою цієї крихітної кісточки звукові коливання передаються у внутрішнє вухо. Маса кістки – близько 2,5 мг.

Найнезалежніша кістка

Є й така у нашому тілі. Це – під’язикова кістка. Розташована під нижньою щелепою, вона єдина, яка не з’єднується з іншими кістками.

З чого складається кістка?

Її утворюють кісткова тканина, окістя, ендост, суглобові хрящі, кровоносні судини та нерви. Усередині кістки знаходиться вище згаданий кістковий мозок.

По суті, кістка є вмістищем мінеральних солей. Ця особливість робить її повноправним учасником процесів метаболізму, які у організмі.

70 відсотків маси кісткової речовини становить кальцій (солі кальцію, як уточнюють спеціалісти).

При зламі наші кістки мають здатність досить швидко зрощуватися. Це відбувається завдяки регенеративним особливостям кісткової тканини.

Однак після 40 років кістки стають більш тонкими, тендітними. Вони менше важать і схильні до підвищеної ламкості. Захворювання, у якому кістки ламаються навіть за незначної травмі, називається остеопорозом. Зазвичай у своїй недузі, крім препаратів, лікарі призначає спеціальну дієту, багату кальцієм. У великій кількості він міститься у молочних (кисломолочних) продуктах.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у Європі смертність від спричинених остеопорозом переломів перевищує кількість смертей від онкологічних захворювань.

Рекордсмен з переломів

Травми – один із значущих факторів, що веде до зміни кількості кісток у тілі людини.

Рекордсменом світу за кількістю переломів вважається легендарний американський каскадер Івел Кнівел (1938-2007). За своє професійне життя він отримав 433 переломи. Трюкач, який найчастіше ламав кістки, дожив до 69 років.

Остеологи давно звертали увагу на те, що кістки змінюють форму залежно від фізичної активності або її відсутності. Також цей фактор може впливати на кількість кісток у тілі людини.

Тобто форма кісток та їх кількість не є чимось постійним протягом життя.

Як тіло людини змінюється в космосі: прогнози для м’язів і кісток невтішні

Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!

Найоптимістичніші прогнози вселяють надію, що колонізація Марса відбудеться вже найближчим часом. Китай, наприклад, має на меті відправити екіпажі на червону планету вже у 2033 році, а в NASA поставили доволі амбітну ціль – відрядити астронавтів до кінця 2030-х або початку 2040-х років.

З одного боку, колонізація виглядає досить перспективно, враховуючи проблеми перенаселення, глобального потепління, вимирання біорізноманіття та танення льодовиків. Але чи безпечні такі космічні місії для людського тіла? Що відбувається з зором, м’язами, імунітетом та ДНК людини у космосі, розповіло видання Live science.

М’язи

Однією з найбільших перешкод для тривалого космічного польоту є мікрогравітація – стан майже повної невагомості, в якому астронавти плавають і можуть легко штовхати важкі предмети в повітрі. М’язи отримуватимуть дуже мало стимулів, фактично починаючи швидко слабшати та навіть руйнуватися. NASA опублікувало дослідження, згідно з яким астронавти можуть втратити до 20% своєї м’язової маси, провівши в умовах мікрогравітації лише п’ять днів. Особливо страждатимуть нижні кінцівки, тулуб та м’язи, що відповідають за підтримку постави.

Втрата кісткової маси

Після перебування у космосі людські кістки стають більш схильними переломів і остеопорозу. Вплив невагомості на кожну окрему кістку різний і залежить власне від розташування цієї кістки в організмі. Відповідно до аналізу, опублікованого в журналі Microgravity, кістки нижніх кінцівок і поперекового відділу хребта можуть втрачати до 1% маси на місяць, а от щільність кісток черепа може фактично збільшуватися. Відповідно до огляду 1995 року, опублікованого в журналі Acta Astronautica, оскільки кісткова тканина швидко деградує в космосі, вона може вивільняти потік мінералів у кров, підвищуючи ризик гіперкальціємії (надмірного рівня кальцію), що, у свою чергу, може спричинити камені в нирках. .

Проблеми із зором

Нерви, які відходять від задньої частини ока, можуть змінюватися в умовах мікрогравітації, а потім деформуватися після повернення на Землю.

Згідно з оглядом 2009 року, опублікованим у журналі Annals of the New York Academy of Sciences, сили тяжіння допомагають утримувати очні яблука в правильному положенні та дозволяють їм обертатися в очних западинах. Відповідно до дослідження 2006 року, опублікованого в журналі Human Physiology, в умовах мікрогравітації ці рухи очей можуть бути порушені.

Тривалий вплив мікрогравітації також може призвести до дегенеративного стану під назвою нейроокулярний синдром.

Спина

Мікрогравітація дуже сильно впливає і на людський хребет. Вона подовжує хребет, провокуючи його випрямлення. NASA повідомляє, що астронавти навіть можуть “вирости” у космосі приблизно на 7,6 см.

Вчені заспокоюють: короткочасні космічні подорожі не завдадуть великої шкоди. Однак надмірне перебування в умовах мікрогравітації може спричинити невідворотні наслідки.

Зниження імунітету

Космічне випромінювання, мікрогравітація та загальний фізичний і психічний стрес, пов’язані з космічними подорожами, можуть послабити імунну систему астронавтів і зробити їх більш сприйнятливими до інфекцій і системних захворювань.

Згідно з оглядом 2021 року, опублікованим у журналі npj Microgravity, тривалий вплив мікрогравітації може зменшити кількість і функціонування макрофагів, типу лейкоцитів, які вбивають шкідливі мікроби та регулюють дію інших клітин імунної системи. Невагомість має глибокий вплив на метаболізм, ріст і розмноження макрофагів.

Підвищений ризик утворення тромбів

Серце також функціонує в умовах гравітації Землі. Саме сила тяжіння “тягне” кров вниз, спричинюючи скорочення серцевого м’язу.

Мікрогравітація може збільшити ризик утворення небезпечних тромбів. Дослідження показують, що цей ризик може виникнути через те, що мікрогравітація пов’язана зі зниженим кровотоком у всьому тілі та підвищеною присутністю факторів згортання крові.

Серцеві захворювання та резистентність до інсуліну

Згідно з дослідженням NASA Twins Study, іноді космічне середовище збільшити загальний рівень запалення в організмі, що пов’язане з захворюваннями серцево-судинної системи та та резистентності до інсуліну.

Вчені провели цікаве дослідження. Два брата-близнюки були астронавтами. Якось першого, Скотта, відправили у космічну місію, а другого, Марка, лишили на Землі. Дослідники порівняли рівні цитокінів, білків у крові братів, які вказують на запальні реакції. Вони виявили, що тіло Скотта було більш схильне до запалення в умовах мікрогравітації, ніж тіло Марка на Землі.

Пошкодження ДНК

Відповідно до огляду 2017 року, опублікованого в журналі npj Microgravity, астронавти стикаються з підвищеним ризиком пошкодження ДНК. Це пояснюють впливом космічної радіації та мікрогравітації.

Стан кишечника

Вчені виявили, що астронавти мають менш різноманітну популяцію кишкових мікробів порівняно з людьми на Землі, і часто містять більшу кількість видів бактерій, які сприяють запаленню кишечника.

Крім того, дослідження на мишах у 2023 році, опубліковане в журналі Cell Reports, продемонструвало, що спричинені космічним польотом зміни в мікробіомі кишечника можуть прискорити швидкість втрати кісткової маси в умовах мікрогравітації.

Зміни в структурі та діяльності головного мозку

Невагомість змушує зміщуватися спинномозкову рідину. Це водяниста речовина, яка пом’якшує та забезпечує поживними речовинами головний і спинний мозок. Зміни в структурі та активності мозку все ще можуть спостерігатися через кілька місяців після того, як астронавти повернулися на Землю. Водночас вчені не впевнені, наскільки ці зміни можуть бути шкідливими для здоров’я людини

Підписуйтесь на канали OBOZREVATEL у Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.