Скільки полюсів налічується в Арктиці

0 Comments

В Арктиці – рекордна спека. Якими будуть наслідки

Це містечко вважають одним із найхолодніших місць на планеті і називають Полюсом холоду північної півкулі – у 1892 році тут зафіксували температуру -67,7 градусів Цельсія.

Історичний рекорд ще мають перевірити науковці, але температура у Верхоянську вже перевищила середній максимум червня на 18 градусів. У січні тут температура може знижуватися в середньому до -42 градусів, а у червні зазвичай сягає 20 градусів.

Спекотне літо невдивовижу для арктичного регіону, але температури, які встановилися, є надзвичайно високими.

Вважається, що потепління відбувається в Арктиці вдвічі швидше, ніж на глобальному рівні.

Проте надзвичайно тепла погода в Арктиці турбує метеорологів вже четвертий місяць поспіль. За даними Служби контролю змін клімату Коперник, перевищення звичайної середньої температури у регіоні становило 10 градусів протягом трьох місяців навесні.

“З року в рік температурні рекорди перевищуються по всьому світу, але Арктика прогрівається швидше, ніж будь-яке інше місце на Землі. Тому не дивно, що в цьому регіоні новий рекорд. Ми побачимо ще більше таких речей в найближчому майбутньому”, – вважає вчений-атмосферолог Дан Мітчелл з Бристольського університету.

Чи це свідчення кліматичних змін?

Саймон Кінг, метеоролог BBC Weather

Періоди спеки в Арктиці не є незвичайними. Погодні умови по всьому світу можуть вирівнюватися так, що гаряче повітря переміщається досить далеко на північ, а холодніше повітря – від полюсів на південь.

Протягом останніх кількох місяців у східних регіонах Росії були домінантними області підвищеного тиску. Це призвело до того, що південні вітри приносять тепліше повітря з тропічних регіонів планети, що призводить до підвищення середньої температури.

Проте тривалість цієї погоди та масштаби спеки стурбували науковців. Це явище, за оцінками кліматологів, відповідає змінам клімату.

Більшість вчених погоджуються, що за останні 30 років Арктика тепліла зі швидкістю, яка вдвічі перевищує середні темпи потепління в усьому світі.

На думку науковців, це – наслідок глобального потепління

На мапі нижче показано, що серед більшості країн земної кулі протягом 1960-2019 років середня температура повітря загалом зросла приблизно на 1 градус.

Однак, коли ви роздивляєтеся мапу ближче до Північного полюса – на широті 90° – червона зона є темнішою. Це показує, що температура тут зросла більше, ніж в інших регіонах – приблизно на 4 градуси.

Автор фото, NASA-GISS

Чому нам слід непокоїтися?

Потепління в Арктиці призводить до танення вічної мерзлоти.

Це непокоїть вчених, оскільки в міру відтавання вічної мерзлоти виділяється вуглекислий газ та метан, які раніше перебували під землею.

Ці парникові гази можуть спричинити подальше потепління та подальше відтавання вічної мерзлоти. Цей рух по замкненому колу відомий як позитивний зворотний зв’язок.

Вищі температури також пришвидшують танення льоду в Арктиці, внаслідок чого підвищується рівень океану.

Втрата льоду означає, що земля та океан поглинають більше тепла, це призводить до ще більшого потепління.

Слід враховувати і вплив лісових пожеж. Минулого літа вони спустошили частину Арктики. Хоча вони поширені влітку, високі температури та сильний вітер зробили їх надзвичайно масштабними.

Зазвичай вони починаються на початку травня і досягають піку у липні та серпні, але наприкінці квітня цього року вони були вже вдесятеро більшими у Красноярському регіоні Сибіру у порівнянні з таким самим періодом минулого року, заявив російський міністр з надзвичайних ситуацій.

Найспекотніший рік?

Джастін Роулетт

Головний кореспондент з питань довкілля

2020 рік дійсно є претендентом на цю роль.

Британська національна служба погоди оцінює шанси 2020 року стати найспекотнішим роком за всю історію спостережень як 50 на 50.

Значна частина північної Європи та Азії мали надзвичайно теплу весну та раннє літо з температурою на 10 градусів вище норми в деяких районах.

Наразі найспекотніший рік за всю історію спостережень – 2016-й. Він все ще попереду, але 2020 року небагато лишилося, аби перевищити його рекорди.

Звичайно, це не має стати несподіванкою.

“Ми порушили енергетичний баланс всієї планети”, – застерігає професор Кріс Раплі з Університетського коледжу Лондона.

“З року в рік ми бачимо, що встановлюються нові температурні рекорди, – каже видатний кліматолог. – Це попередження від самої Землі. Ми ігноруємо це собі на шкоду”.

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть “Прийняти та продовжити”.

Прийняти та продовжити

Кінець YouTube допису, 1

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Географічний полюс

Географі́чний по́люс (також заст. бігу́н) — точка, в якій вісь обертання Землі перетинається з поверхнею Землі. Є два географічні полюси: північний полюс — розташований в Арктиці і південний полюс — в Антарктиці.

У географічних полюсах сходяться всі меридіани, тому географічні полюси не мають довготи. Північний полюс має широту 90 ° пн. ш., південний полюс має широту 90 ° пд. ш.

На географічних полюсах відсутні сторони світу. На полюсах немає добової зміни дня і ночі, оскільки полюси не беруть участь в добовому обертанні Землі. Тут пів року триває полярний день (влітку) і пів року — полярна ніч (взимку).

На географічному полюсі висота Сонця над горизонтом не перевищує 23,5°, через що сонячне проміння ніби ковзає по поверхні, слабко нагріваючи її. Цим спричинені дуже низькі температури на полюсах протягом усього року.

Розташування географічних полюсів змінюється, оскільки переміщається вісь обертання Землі.

Посилання

  • Велика радянська енциклопедія [недоступне посилання з липня 2019]
  • Бойко В. М. Географія материків і океанів: підруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. / В. М. Бойко, С. В. Міхелі. — К. ; Зодіак-Еко, 2008. — 288 с.
  • Скуратович О. Я. Загальна географія: підруч. для 6 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О. Я. Скуратович, Р. Р. Коваленко, Л. І. Круглик. — К. ; Зодіак-Еко, 2006. — 256.

Обертання Землі змістилося, і в цьому винні люди – вчені

На положення полюса обертання Землі відносно земної кори може впливати те, як маса води розподіляється по планеті.

Вчені виявили здатність води змінювати обертання Землі в 2016 році / фото ua.depositphotos.com

Згідно з дослідженням, люди викачали стільки підземних вод із землі, що змістили полюс обертання нашої планети.

Вчені виявили, що полюс обертання, навколо якого крутиться Земля, в період з 1993 по 2010 рік змістився приблизно на 31 дюйм (78,74 см, – УНІАН) на схід. Причина – виснаження ґрунтових вод і, як наслідок, підвищення рівня моря, пише Newsweek із посиланням на статтю, опубліковану в журналі Geophysical Research Letters.

На положення полюса обертання Землі відносно земної кори може впливати те, як маса води розподіляється по планеті.

“Полюс обертання Землі насправді сильно змінюється. Наше дослідження показує, що серед причин, пов’язаних із кліматом, перерозподіл підземних вод насправді має найбільший вплив на зміщення полюса обертання”, – сказав Кі-Веон Сео, геофізик Сеульського національного університету, який керував дослідженням.

Вчені виявили здатність води змінювати обертання Землі в 2016 році. Але досі конкретний внесок підземних вод у ці зміни не був ясним.

В останньому дослідженні вчені змоделювали спостережувані зміни в зміщенні полюса обертання і руху води. Спочатку в моделях враховувалися тільки льодові щити й льодовики. Потім автори розглянули різні сценарії перерозподілу підземних вод.

Модель відповідала дрейфу полюса, який спостерігався між 1993 і 2010 роками, лише якщо вчені врахували 2150 гігатонн перерозподілу підземних вод. Без урахування підземних вод, які люди викачували з-під землі, модель відхилялася на 31 дюйм (78,74 см, – УНІАН) або 1,7 дюйма (4,32 см, – УНІАН) на рік.

“Я дуже радий знайти незрозумілу причину зміщення полюсів обертання. З іншого боку, як житель Землі і батько, я стурбований і здивований тим, що відкачування підземних вод є ще одним джерелом підвищення рівня моря”, – сказав Кі-Веон Сео.

Цифра в 2150 гігатонн, що еквівалентно підвищенню глобального рівня моря на 0,23 дюйма (0,58 см, – УНІАН), виходить із попередніх оцінок вчених щодо відкачування підземних вод за 17-річний період з 1993 по 2010 рік. Але прямих даних спостережень, що підтверджують цю оцінку, не було.

Моделювання в останньому дослідженні, що враховує перерозподіл води з підземних джерел в океани, дало незалежне підтвердження цієї оцінки.

“Це хороший внесок і, безумовно, важлива документація. Вони кількісно оцінили роль перекачування підземних вод у русі полюсів, і це досить важливо”, – заявив Сурендра Адхікарі, науковий співробітник Лабораторії реактивного руху (JPL) Каліфорнійського технологічного інституту. JPL не брала участі в цьому дослідженні, але брала участь у дослідженні, опублікованому в 2016 році.

Виснаження підземних вод передбачає відкачування води з таких джерел, як підземні водоносні горизонти, швидше, ніж рідина може бути відновлена. Ці підземні води використовуються в сільськогосподарських цілях, а також для постачання міських районів.

Після вилучення цих підземних вод вони можуть потрапити в океан у вигляді стоку або в процесі випаровування та опадів.