Скільки років Атосу за книгою

0 Comments

Як за рік прочитати сотню книг? Дієві поради від експерта по продуктивності

Коли людина ставить перед собою ціль «Прочитати за рік 100 книг», це звучить надто амбіційно. Але, якщо зі всім розібратися, досягнути таку ціль не так вже й важко. Експерт по продуктивності Даріус Форо (Darius Foroux) поділився своїми лайфхаками, завдяки яким людина може читати більше.

Якщо ви хочете багато читати, але у вас ніяк це не виходить, то ви не одинокі в цій ситуації. Даріус любить читати книги, але після випуску з коледжу з кожним роком він читає все менше книг. Робота та особисте життя не дозволяє виділити достатнього часу на читання. Заглянувши у свій профіль на Goodreads, він виявив, що за цілий рік він прочитав лише 5 книг. Це було жахливо.

Після цього він поставив перед собою ціль – читати кожного року по сотні книг. Якщо розібратися, то це цілком реально – більшість людей за годину читають 50 сторінок. Якщо ви будете читати по 10 годин на тиждень, то за рік ви прочитаєте 26 тис. сторінок. Уявимо, що одна книга в середньому складається з 250 сторінок. У цьому випадку за рік ви зможете прочитати аж 104 книги.

Ось як можна цього досягнути

Купуйте одразу кілька книг

Читання – досить дороге задоволення. Сприймайте книги, як інвестицію – чим більше книг у вас є у домі, тим більше вигоди ви знайдете. При відвідуванні книжкового магазину, або книжкового сайту купуйте зразу декілька книг.

Ідея проста: якщо у вас у домі багато книг, то у вас є з чого обирати, а це допоможе вам частіше читати. Згадайте, знайомство з більшістю книг, котрі ви прочитали, було незапланованим. Ви ж не сидите у січні та не думаєте про те, яку книгу ви будете читати в червні. Ви закінчуєте книгу, дивитесь, що у вас в колекції та обираєте наступний твір по настрою. При цьому не потрібно думати двічі – інакше ви будете годинами читати відгуки про книгу та витратите лише час дарма.

Тримайте декілька нових книг під рукою – так у вас ніколи не буде відмовок, аби відтермінувати процес читання. Ви даремно витратите гроші на книгу, тільки якщо не будете її читати.

Читайте завжди і всюди

Кожного робочого дня варто виділяти на читання мінімум годину, а у вихідні та свята ще більше. Знайдіть у своєму денному графіку час, коли ви зможете читати. Не потрібно вигадувати відмовки та відкладати це заняття на потім. У кожної людини знайдуться моменти, коли можна взятися за книгу.

  • Читайте, коли їдете кудись у транспорті;
  • Читайте під час їжі;
  • Читайте у черзі до лікаря;
  • Читайте в туалеті;
  • Читайте під час робочої перерви.

Просто подумайте, у які моменти у вас з’являється вільна годинка або ж коли вам потрібно чогось чекати. Поки інші гортають стрічку Facebook або ж перевіряють Instagram 113 разів на день, прочитайте декілька сторінок книги. Це буде набагато корисніше.

Не варто змушувати себе читати

Немає поганих творів, навіть якщо вони абсолютно вам не сподобались – врешті решт, кожна книга – це результат серйозної письменницької та редакторської роботи.

Але не всім подобається кожна прочитана книга та ваші смаки зможуть відрізнятися від того, що наразі популярно читати. Книга може бути бестселлером або класикою, але вам може не сподобатися наприклад манера викладення того чи іншого автору. Або ж вас зацікавила якась книга, але ви поки що не готові до того, аби почати її читати.

У будь-якому випадку не варто читати лише тому, що ви зобов’язані ознайомитись з яким-небудь добутком чи твором. Не варто читати те, що вам не хочеться. Якщо ви не зацікавилися книгою після того, як ви її прогорнули нашвидкуруч, не варто витрачати на книгу свій час.

Краще прочитайте твір, який вас зацікавив. Якщо у вас нема такого на примітці, спробуйте пошукати книги, які пов’язані з вашою діяльністю, хобі, інтересами або ж книги написані людьми, яких ви поважаєте.

Читайте декілька книг одночасно

Вранці можна прочитати 50 сторінок однієї книги, а увечері – 50 сторінок іншої. Чому б і ні? Таким чином ви розвиваєте свій кругозір та просторову уяву.

Декотрі читають спочатку одну книгу й лише потім беруться за нову книгу. Але не існує правила, яке б наказувало так робити. Тому, якщо ви здатні сприймати декілька книг одночасно – спробуйте читати хоч 5 книг одночасно. Головне, аби читання книги було вам в радість та відповідало вашим потребам. До прикладу, ви читаєте щось насичене та серйозне по буднях, то у вихідні можна обрати більш легку для сприйняття літературу.

Запам’ятовуйте прочитане

Якщо ви читаєте надто швидко, то можете забувати прочитане. Але ж читання приносить користь лише тоді, коли ви пам’ятаєте про що ви читаєте.

Аби прочитана інформація відкладалася у вашій голові, потрібно дотримуватися особливої системи читання. А саме:

  • Читаючи книгу, потрібно завжди мати під рукою кулькову ручку та робити замітки, виділяючи важливі моменти. Якщо ви читаєте цифрову книгу, не варто захоплюватися функцією виділення – нею дуже просто користуватися, але це не означає, що вам потрібно виділяти все, що викликало у вас хоч мінімальний інтерес. Варто обмежитись моментами, котрі вас дійсно вразили.
  • Якщо ви щось прочитали, що хочете запам’ятати – загніть у цьому місці сторінку. Якщо ви читаєте цифрову книгу, зробіть скріншот сторінки та збережіть його.
  • Після прочитання книги поверніться до відмічених сторінок та перечитайте свої замітки.
  • Запишіть своїми словами, про що була книга та яку ідею намагався розкрити автор.
  • Перепишіть цитати, котрі вам сподобалися більше за все.

Ваша ціль при читанні – засвоїти інформацію, аби ви могли пізніше її використати. В кінці кінців, ми читаємо книги, аби навчитися життю на чужому досвіді.

БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:

Кобзар Все про збірку

«Ця маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла, мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю, простою і поетичною грацією вислову»

Дата створення: Написано: Орієнтовно 1837-39 р.
Опубліковано: 1840 р.

Місце створення: Санкт-Петербург
Мова: українська (використовувалась ярижка (жартівливо-зневажлива назва російської абетки)

Видання цієї збірки – було одним із головних завдань в житті великого поета. Скільки раз він страждав та скільки раз доля не давала виконати цю мрію. Більшість життя у неволі, як “дуже небезпечний злочинець”, знущання царської влади та принизливі скорочення цензорів майбутньої головної книги України, не зламали Шевченка. Кобзар був, є і буде.

Історія створення

Виданню першої збірки сприяли Євген Гребінка, Петро Мартос та Василь Штернберг. Останній виступив ролі художника. Він створив гравюру, на якій зображені співак – кобзар та хлопець – поводир.

За однією із версій головним ініціатором в створенні Кобзаря вважаються Є. Гребінка. Він познайомив Шевченка зі своїм другом П. Мартосом, що товаришував з цензором і міг би виділити кошти на цю ідею.

В другій версії П. Мартос вважає, що саме він став першовідкривачем Шевченківського хисту до писання.

П. Мартос шукав художника, який зміг би намалювати його портрет і Є. Гребінка зарекомендовав Тараса Григоровича як талановитого портретиста.

Одного вечора, після чергового сеансу малювання П. Мартос знайшов шматок паперу, на якому було написано 4 рядки:
“Червоною гадюкою

(Далі цитата із збірника П. І. Мартоса “Эпизоды из жизни Шевченка”)

— Та се, добродію, не вам кажучи, як іноді нападуть злидні, то я пачкаю папірець, — отвечал он. — Так що ж? Се ваше сочинение? — Еге ж! — А багато у вас такого? — Та б чималенько. — А де ж воно? — Та отам, під ліжком у коробці. — А покажіть!

Шевченко вытащил из-под кровати лубочный ящик, наполненный бумагами в кусках, и подал мне. Я сел на кровать и начал разбирать их, но никак не мог добиться толку.

— Дайте мені оці бумаги додому, — сказал я, — я їх прочитаю. — Цур йому, добродію! Воно не варто праці. — Ні, варто — тут є щось дуже добре. — Йо? Чи ви ж не смієтесь із мене? — Та кажу ж, ні. — Сількось, візьміть, коли хочете; тільки, будьте ласкаві, нікому не показуйте й не говоріть. — Та добре ж, добре!

Взявши бумаги, я тотчас же отправился к Гребенке, и мы с большим трудом кое-как привели их в порядок и, что могли, прочитали.

При следующем сеансе я ничего не говорил Шевченку об его стихах, ожидая, не спросит ли он сам о них, но он упорно молчал; наконец я сказал:

— Знаєте що, Тарас Григорьевич? Я прочитав ваші стихи — дуже, дуже добре! Хочете — напечатаю?
— Ой, ні, добродію! Не хочу, не хочу, далебі що не хочу! Щоб іще попобили! Цур йому!

Много труда стоило мне уговорить Шевченка; наконец он согласился, и я в 1840 году напечатал «Кобзаря» .

Перше видання

8 творів на цигарковому папері, 115 сторінок, 1000 примірників та гравюра на початку – таким був перший збірник Кобзаря, який увірвався в історію української літератури.

Після того, як в видання втрутився цензор, наступні примірники вже мали 114 сторінок. До сьогоднішнього часу оригінал Козаря зі 115 сторінками, який вилучили, безпосередньо, у самого Шевченка при арешті, зберігся. За не підтвердженою інформацією, він знаходився у науковій бібліотеці Ленінградського університету, але наразі доля цього примірника невідома.


Критика

Деякі газети писали, що “у віршах Шевченка багато вогню, багато почуття глибокого, скрізь дихає в них гаряча любов до вітчизни”, але не всі прийняли вихід книги позитивно.
Реакція російських критиків, здебільшого, була агресивна:

Рецензент з газети “Северная пчела”, з ініціалами Л. Л. писав, що “особливої української мови немає”, хтось не міг прийняти українську мову, тому, казав, що книга написана гібридським діалектом, а хтось був впевнений, що українська мова не має шансів на існування.

Ніхто тоді не міг припустити, що ця книга стане скарбницею віршів про рідну неньку Україну, адже сьогодні від старого до малого знають, що таке Кобзар.

Друге видання

Через 3 роки після першого видання Шевченко вирішив відредагувати початкову версію Кобзаря, тож в 1844 р. світ зустрічає “Чигиринський Кобзар і Гайдамаки”.
До збірки входили тіж самі, 8 творів, що були в першій книзі, а також поема “Гайдамаки”.

Повна і оригінальна назва другого видання була такою “Чигиринскій Кобзарь и Гайдамакы и дв? поэмы на малороссійскомъ язык? Т. Г. Шевченка”

Виданню сприяв книготорговець із Петербурга, І.Т. Лисенков. Не встиг І. Т. Лисенков надрукувати другий Кобзар, як від керівництва вийшов наказ на заборону продажу цієї книги. Тоді ж Шевченка заарештували і заслали в Оренбург.

Має відношення до історії з Богданом Хмельницьким, адже його маєток розташовувався у місті Чигирин.

Третє видання

Під час другого заслання (1850-1857 рр), мрією Шевченка було повернення в Україну та перевидання Кобзаря.
Повернувшись додому, сама доля звела Тараса Григоровича з меценатом Платоном Федоровичем Симиренком. Знайомство для них обох стало за честь і вже через декілька годин, поет став для родини Симиренків як рідний.

Одного разу за обідом, актуальною стала тема про книгу Кобзар, якої ніде не було в продажу. Тоді ж Шевченко відповів, що не має коштів на видання. Симиренко відразу запропонував виділити кошти на таку важливу справу, чим самим, на крок приблизив поета до виконання його другої мрії.

Платон Симиренко виступив не тільки “спонсором”, а й “маркетологом”, адже після того, як було випущено 5800 примірників, він безкоштовно розповсюдив книгу серед селян України та своїх робочих.

Коли Симиренко отримав перший примірник і побачив своє прізвище та ім’я на першій сторінці, то обурився і сказав “Нікому не може бути ніякого діла до того, як я витрачаю свої гроші”.

Це цікаво: в тому ж, 1860 р., Кобзар був переведений російською мовою та виданий російськими поетам, під редакцією М. Гербеля.

Третє видання стало останнім для Тараса Шевченка, адже через рік, у 1861 р. великий український поет помер.

Інші видання

Четверте видання готувалось до публікації ще за життя Шевченка, але вийшло воно вже після його смерті, в 1861 р. Це не була повноцінна книга, це було декілька сторінок в журналі “Основа”.

В 1961 р., тобто після 100 років з останнього друкування, Кобзар вийшов книгою, нарешті сучасною українською мовою. Кошти на цю книгу (мабуть, про яку справді мріяв Шевченко) було виділено українським підприємцем, який проживав в Канаді Степаном Дурбаком.

Цікаві факти про Кобзар

В 1860 р., коли в виданні Кобзаря приймав участь П. Симиренко, справжнє число примірників було не 5800, а 6050. 250 примірників були нецензурованої версії. Своїми руками Шевченко вклеював заборонені цензурою рядки віршів, які були надруковані на маленьких шматочках паперу.

В 1861 р. вийшов “Буквар” Тараса Шевченка. Взагалі, Симиренко разом з Шевченком готували підручники для шкільної програми, але смерть поета, а через декілька років і його вірного друга Симиренка, не дали втілити в життя цю задумку.

В 1861 р., коли Кобзар був виданий в журналі “Основа”, вірші були написані по системі Кушіла, тобто кулішовкою. На кожному слові, яке складалось з декількох складів, стояв наголос, крім української букви “і”, адже за технічних причин типографія не могла поставити на ній наголос.

В Черкасах існує музей, який має назву “Музей Однієї книги”. Він містить велику кількість раритетних видань Кобзаря.

В Києві існує музей мікромініатюри, в ньому зберігається сама маленька книга Кобзаря. Вона має 12 сторінок, а обкладинка зроблена з листя безсмертника, площею 0, 6 мм². В ній містяться 6 творів, портрет поета, а також зображення його хати в Моринцях. Товщина букв складає 3 мікрона. Автор цієї дивовижної роботи українець Микола Сядристий.

Автор статті Коломоєць Катерина

Атос

Трилогия о похождениях Д’Артаньяна и трех мушкетеров создавалась на протяжение пятнадцати лет, с 1844 по 1850 год. Успех у аудитории приключенческие романы снискали благодаря захватывающему сюжету и многогранным личностям описанных персонажей. Романтика дворянского окружения, дружба мужчин, баталии и любовные перипетии вкупе с интригами держат внимание читателя на пределе до финала повествования. Интерес вызывает тот факт, что герои имеют прототипы среди существовавших в действительности лиц.

Первый роман цикла – «Три мушкетера» – продемонстрировал талант Александра Дюма как писателя, склонного к красочным описаниям и тщательному продумыванию нюансов сюжетных линий. Три книги описывают события, происходящие во Франции во времена правления Людовика XIV. Любопытным действующим лицом в них является мушкетер Атос, граф де Ла Фер.

История создания

В компании главных героев Атос – самый старший и мудрый персонаж. Его прообразом стал двадцативосьмилетний мушкетер, чья жизнь оборвалась при исполнении долга. Литературный образ создан на основе данных об Армане де Силлег д’Атос д’Отевьель, уроженце коммуны под названием Атос-Аспис, располагавшейся неподалеку от границы с Испанией. Родословная графа не изобиловала титулованными родственниками. Отец был купцом, а мать – родственницей королевского мушкетера по фамилии де Тревиль и по совместительству дочерью присяжного заседателя.

Арман де Силлег д’Атос д’Отевьель – основной прототип Атоса

Особа, ставшая прототипом для Атоса Александра Дюма, отличалась удачливостью. Будущий граф де Ла Фер начинал с низких должностей, но в 1641 году сумел попасть в ряды королевских гвардейцев и стал мушкетером, получив завидное по тем временам звание. Логично предположить, что родственные связи повлияли на карьеру молодого человека, но, став представителем королевской охраны, Атос продемонстрировал храбрость и преданность, что оправдало статус.

Существует легенда о том, что в 1643 году Атос был подкараулен гвардейцами кардинала. Его атаковали без предупреждения и вынудили защищаться. На счастье, в соседнем трактире проводили досуг сослуживцы героя, которые вступились за него. Схватка оказалась для Атоса смертельной. Подобный слух повествует и о знакомстве Атоса с Д’Артаньяном. В уличной перепалке гасконец спас жизнь Атосу, отдав долг за подобную услугу с его стороны.

Адольф Левен – вероятный прототип Атоса

Исследователи предполагают, что герои повествования Дюма обладали чертами характера, присущими близким людям писателя. В Атосе современники увидели образ шведского графа Адольфа Левена. Сдержанный Левен, верный друг Дюма, был скромен и спокоен, хотя славился среди парижской знати пристрастием к алкоголю. Левен стал наставником и воспитателем сына Александра Дюма.

Символично значение имени героя. На французском Атос выглядит как Athos и вызывает ассоциации с названием греческой горы Афон. Дюма сравнивает Атоса с несокрушимой возвышенностью в эпизоде, когда герой принимает решение отправиться в Бастилию вместо Д’Артаньяна.

Биография и образ

В ходе повествования Атос описывается как меланхоличный, загадочный и задумчивый мужчина. Биография его известна только де Тревилю. Королевский мушкетер умело владеет шпагой и отличается благородством, сопровождающим каждое действие. Читатель знакомится с героем в момент, когда раненный Атос посещает начальника – де Тревиля. Безупречный вид мушкетера не выдает плохого самочувствия: поступь и рукопожатие тверды, одежда чиста, а вид бодр. Обморок становится шоком для окружающих, не привыкших видеть слабого Атоса. Портос и Арамис выносят героя из апартаментов, чтобы лекарь оказал первую помощь.

Дружба мужчин сопровождается уважением. Тридцатилетний Атос выступает покровителем в союзе. Внимание и опеку он проявляет в отношении юного Д’Артаньяна. Герой сопровождает друзей в поездке за бриллиантовыми подвесками, охраняя гасконца. Затем, узнав о разговоре Ришелье и миледи, изымает документ, угрожающий молодому приятелю. Эти поступки позволяют оценить выдержку и независимость героя, чей характер – средоточие положительных качеств.

Атос в пожилом возрасте

В дополнение к идеальным манерам и изысканному внешнему виду Атос проявляет себя как красноречивый оратор, давая фору в этом направлении прославленному Арамису. Он поправляет друга, демонстрируя отличное образование и знание латыни. Немногословный Атос приучил слугу Гримо изъясняться знаками. Он не склонен к праздным компаниям. Многие считают эти нюансы странными, но именно они делают образ мушкетера законченным и глубоким. Изысканность Атоса превозносит его над другими действующими лицами повествования.

Экранизации

В знаменитой экранизации романа, вышедшей на экраны в 1979 году, роль Атоса доверили Вениамину Смехову. Первоначально на нее был назначен актер Василий Ливанов, успешно прошедший пробы. Но артист не приехал на съемки, поэтому участником творческого процесса стал Смехов. Режиссер ленты Юнгвальд-Хилькевич заметил актера на сцене театра на Таганке в роли Воланда и был впечатлен талантливым исполнением и воплощением образа.

Вениамин Смехов в роли Атоса

Из-за занятости на театральных подмостках Смехов не мог много времени уделять съемкам в Одессе и прилетал на выходные. В нескольких кадрах его подменял дублер, поэтому зрители часто наблюдают лица Арамиса и Портоса, а Атоса видят со спины.

Экранная интерпретация романа Александра Дюма стала классикой советского кинематографа. Кинокартина была разобрана на цитаты, а прозвучавшие песни стали визитными карточками артистов, которые исполняли их.

Песня Атоса, вышедшая на экраны, была модернизирована. Второй куплет текста устранили, а пятый обрезали. «Обрезанный» текст баллады повествовал о «брате» возлюбленной Атоса.

В момент съемок стало понятно, что Вениамину Смехову не удается исполнение песни «Есть в графском парке черный пруд». Максим Дунаевский предлагал артисту коньяк перед записью каждого дубля, и с каждой рюмкой исполнение было все фальшивее. В результате в фильме баллада звучит в исполнении Вячеслава Назарова, тромбониста ансамбля Олега Лундстрема. Смехов потом долго припоминал Дунаевскому обманчивый ход с коньяком.

Интересные факты

  • Герои произведения Дюма имели прототипов. Все особы, ставшие прообразами популярных героев, служили в мушкетерском полку и по логике хронологии не были знакомы.
  • Образы литературных героев увековечены в виде скульптур, расположенных на одной из площадей Гаскони и в екатеринбургском универмаге «Пассаж». Все желающие могут сфотографироваться на фоне персонажей, в числе которых присутствует и Атос.
  • Некоторые рестораны эксплуатируют мушкетерскую тематику, называя заведения в честь героев произведения. Популярным вариантом считается «Замок Атоса».

Цитаты

В литературной основе Атос представлен мудрым философом со склонностью к поэтическому выражению мыслей.

«Жизнь — это четки, составленные из мелких невзгод, и философ, смеясь, перебирает их», – говорит он.

Прозорливость Атоса и его глубокий жизненный опыт видны в каждой его фразе:

«Время, милый друг, время доставит удобный случай, а случай дает человеку двойные шансы на выигрыш: чем больше вы поставили, тем больше выиграете, если только умеете ждать».

Александр Дюма не раз напоминает о любви благородного Атоса к алкогольным напиткам, которой славился его прототип Адольф Левен, друг Дюма. Автор вкладывает в уста героя фразы вроде следующей:

«Никогда будущее не представляется в столь розовом свете, как в те мгновения, когда смотришь на него сквозь бокал шамбертена».