Яка крововтрата вважається масивною

0 Comments

§ 26. Види кровотеч. Ознаки та швидке розпізнавання загрозливої для життя кровотечі

Використовуючи малюнок-схему та пригадавши курс біології, охарактеризуйте кровоносну систему людини.

Розгляньмо види кровотеч, які виникають внаслідок ураження людини. Визначено, які з них можуть бути смертельно небезпечними, якщо вчасно не надати медичної допомоги. Кожна людина повинна вміти швидко їх визначити, щоб своїми правильними діями врятувати життя постраждалому.

Одним з найбільш частих та небезпечних наслідків поранення, інших травм та опіків є кровотеча — вихід крові зі свого русла в тканини і порожнини організму (черевну, грудну, суглоби тощо) або назовні.

У разі поранення великих судин, що супроводжується значною крововтратою, може настати смерть через різке зниження кров’яного тиску, припинення циркуляції крові в мозку, серці, легенях та нестачі кисню для живлення тканин. Особливо чутливими до припинення кровопостачання є нервові клітини мозку, які безповоротно гинуть через кілька хвилин, що призводить до смерті від порушення функції життєво важливих центрів.

Відомо, що зниження систолічного (пульсового) артеріального тиску до 80 мм рт. ст. внаслідок гострої крововтрати є дуже небезпечним для життя людини, так як компенсаторні механізми не встигають виникнути і попередити кисневе голодування мозку.

Тяжкість кровотечі визначається не тільки абсолютною величиною крововтрати. Стан пригнічення, страху, втоми, голоду, виснаження від довготривалого захворювання погіршують наслідки кровотечі.

Кількість (об’єм) крові в дорослої людини 4-6 л, у середньому — 5 л. Розрізняють три ступені гострої крововтрати: легкий ступінь — до 1 л; середньої тяжкості — до 1,5 л і тяжка крововтрата — понад 1,5 л крові. Швидка крововтрата — близько 1,5 л — небезпечна для життя; крововтрата понад 2,5 л крові є смертельною.

Кровотеча буває зовнішньою, за якої кров із рани виливається назовні, й внутрішньою, коли кров із кровоносних судин та ушкоджених органів потрапляє в порожнину тіла або в тканини організму (крововилив).

Внутрішня кровотеча зазвичай виникає внаслідок сильного удару об тупий предмет, наприклад, у разі падіння на руль під час автомобільної аварії або з великої висоти. При цьому може статися розрив внутрішніх органів, який найчастіше й зумовлює внутрішню кровотечу. Прихованою називають внутрішню кровотечу, коли не визначено місце ушкодження кровоносної судини.

Іл. 26.1. Капілярна кровотеча

Загальні симптоми характерні для всіх видів кровотеч, у тому числі й для внутрішніх кровотеч у різні порожнини. їм властиві блідість, запаморочення, частий слабкий пульс, прогресуюче зниження артеріального тиску. Залежно від того, яка судина ушкоджена, кажуть про кровотечу капілярну, венозну і артеріальну.

При капілярній кровотечі (іл. 26.1) кров сочиться з поверхні ушкодженої тканини. У цих випадках підняття ушкодженої частини тіла та накладання пов’язки достатні для зупинки кровотечі (іл. 26.2).

Іл. 26.2. Алгоритм допомоги в разі капілярної кровотечі

Інколи вона може зупинитися самостійно. Накладена чиста пов’язка, крім того, захищає рану від забруднення та потрапляння хвороботворних мікроорганізмів. її називають асептичною (іл. 26.3).

Іл. 26.3. Накладена асептична пов’язка

Іл. 26.4. Венозна кровотеча

Але варто пам’ятати, що зупинити велику капілярну кровотечу буває досить складно, особливо у випадку порушення зсідання крові.

За венозної кровотечі кров має темно-червоне забарвлення; витікає вона не краплинами, а безперервно й повільно (іл. 26.4). Витікання струменем, що не пульсує, буває тільки у разі поранення великої вени. Для припинення її необхідно підняти ушкоджену кінцівку й накласти компресійну пов’язку (іл. 26.5, 26.6). Якщо є можливість, до неї прикласти міхур з льодом на 10—15 хвилин (іл. 26.7).

Іл. 26.5. Алгоритм домедичної допомоги в разі венозної кровотечі

Іл. 26.6. Компресійна пов’язка

Іл. 26.7. Міхур з льодом

У момент вдиху у великих венах шиї тиск крові нижче за атмосферний, і тому внаслідок їх поранення можливе потрапляння туди бульбашок повітря (іл. 26.8). Це може спричинити закупорку мозкових судин або судин серця (повітряна емболія) і смерті постраждалого.

Іл. 26.8. Венозна кровотеча з рани шиї

Іл. 26.9. Артеріальна кровотеча

Артеріальна кровотеча виникає внаслідок порушення цілісності артерій, кров витікає з рани сильним пульсуючим струменем яскраво-червоного кольору (іл. 26.9). Така кровотеча може досить швидко призвести до гострого знекровлення. Самостійно така кровотеча зупиняється дуже рідко. Артеріальна кровотеча може досить швидко призвести до смерті у зв’язку з порушенням функцій мозку і серцево-судинної системи.

Масивною називають таку кровотечу, яка є загрозливою для життя людини. Вона може бути артеріальною, венозною або з одночасним ушкодженням артерій і вен.

Масивна кровотеча характеризується наявністю хоча би однієї з вказаних нижче ознак:

• пульсуючий характер і постійне витікання крові з рани (іл. 26.10, 26.11);

Іл. 26.10. Витікання крові з рани сильніш пульсуючим струменем яскраво-червоного кольору

Іл. 26.11. Пульсація крові з рани, та калюжа крові, що швидко збільшується (схематичне зображення)

Іл. 26.12. Калюжа крові, що швидко збільшується, унаслідок поранення плеча

• калюжі крові, що швидко збільшується на поверхні, де лежить постраждалий (іл. 26.11, 26.12);

• інтенсивне просякання кров’ю одягу або пов’язки в ділянці рани (іл. 26.13, 26.14);

Іл. 26.13. Інтенсивне просякання кров’ю одягу

Іл. 26.14. Інтенсивне просякання кров’ю пов’язки в ділянці рани

Крім цього, імовірними факторами масивної кровотечі вважають:

• часткову або повну ампутацію кінцівки (іл. 26.15);

• непритомність (повна або часткова) (сплутаний її стан) у постраждалого за наявності кровотечі (іл. 26.16).

Іл. 26.15. Часткова ампутація кінцівки

Іл. 26.16. Стан непритомності в пораненого за наявності кровотечі

Швидке виявлення масивної кровотечі скорочує час зупинки кровотечі, зменшує ймовірність розвитку шоку і створює передумови для збереження життя людини.

Унаслідок кровотечі зі шлунка може бути блювання, що зовнішнім виглядом нагадує кавову гущу. У таких випадках вживання їжі і пиття категорично забороняється, хворого вкладають на спину, кладуть міхур з льодом на підребер’я і викликають лікаря.

Щадне транспортування, абсолютний спокій, холод на потилицю необхідні у випадках травмування голови, особливо за появи кровотечі з вух і носа.

Не треба легковажно сприймати внутрішнє ушкодження як «простий синець». Огляньте постраждалого, намагаючись визначити, чи є в нього травми внутрішніх органів. Коли він скаржиться на сильний біль або не може поворухнути кінцівкою, а також коли ви вважаєте, що отримана травма достатньо серйозна і може викликати тяжкі внутрішні ушкодження, негайно викликайте «швидку медичну допомогу».

У разі кровохаркання потрібно надати хворому напівсидяче положення, а на ніс покласти міхур з льодом. Розмовляти і вживати їжу хворому не дозволяється. Можна лише прополіскувати рот холодною підсоленою водою. Негайно подзвоніть «103».

Таким чином, уміння своєчасно розпізнати зовнішню кровотечу, запідозрити внутрішню кровотечу дозволить вам усунути одну з імовірних причин смерті.

Внутрішню кровотечу виявити значно важче, ніж зовнішню, бо її ознаки не такі виразні й можуть з’явитися згодом. Обов’язковою умовою виникнення внутрішньої кровотечі є удар у ділянку грудної клітки і живота людини. На місці удару шкіра синіє. Можуть виникати ушкодження внутрішніх органів з кровотечею в порожнини тіла. У постраждалого спостерігають частий слабкий пульс, часте дихання, бліду шкіру, прохолодну або вологу на дотик, нудоту, блювання, відчуття спраги, зниження рівня свідомості. Імовірне виділення крові з природних отворів організму (рот, ніс, вушний прохід, пряма кишка тощо).

За підозри на ушкодження внутрішніх органів потрібно забезпечити постраждалому спокій (положення лежачи) і викликати лікаря. Перед цим бажано накласти на живіт чи груди міхур з льодом чи холодною водою. Холодний компрес полегшує біль і знімає припухлість. Використовуючи під, загорніть його в марлю, рушник або тканину, перш ніж прикладати до ушкодженої ділянки. Прикладайте холод на 15 хвилин через кожну годину.

Види кровотечі. Алгоритм допомоги за капілярної кровотечі.

1. Що таке кровотеча і чим вона небезпечна?

2. Які бувають кровотечі і коли вони виникають?

3. Якими є ознаки капілярної, венозної та артеріальної кровотеч?

4. Які загальні ознаки кровотеч?

5. Що таке масивна кровотеча і які її характерні ознаки?

6. Які ознаки і небезпеки внутрішньої кровотечі?

7. У чому полягає домедична допомога у разі травм різних ділянок тіла з можливою внутрішньою кровотечею?

8. Ситуативні завдання.

Завдання №1 «Ви — свідок ДТП»

Під час ДТП машина з’їхала в кювет; відчувається запах бензину, який капає з правого боку авто. Постраждалих двоє: водій і пасажирка.

У водія спостерігається втрата притомності, деформація правої нижньої кінцівки. Неозброєним оком можна визначити відкритий перелом ноги в ділянці стегна, кров’ю просякнутий одяг, пляма швидко збільшується, видно уламок кістки.

Пасажирка притомна, адекватно реагує, легкий стан шоку. Видимих поранень немає, кровотеча відсутня. Пасажирка була пристебнута паском безпеки. Вона повідомляє, що водій є носієм ВІЛ.

• За якими ознаками можна визначити вид кровотечі в постраждалого водія? Чим вона небезпечна для життя? Ще які ознаки характерні для такої кровотечі?

• Чим можна пояснити стан непритомності у водія?

• Чи можна кровотечу у водія вважати масивною? За якими ознаками?

Завдання №2 «Ви — свідок вуличної бійки»

Ідучи на курси самодопомоги, ви придбали в аптеці для практичних занять три рулони стерильних бинтів, рукавички, вату та джгут-турнікет СПАС і випадково стали свідком вуличної бійки.

Почувся крик, брязкіт скла. Компанія розбіглась, залишивши на дорозі пораненого хлопця, який притискає руками закривавлену шию. Говорити не може, кров яскраво-червона, пульсуючим струменем витікає з шиї.

• Який вид кровотечі в постраждалого хлопця? За якими ознаками?

• Чи можна кровотечу в постраждалого вважати масивною? Ще які ознаки характерні для неї?

• Чи є небезпека для життя постраждалого і чому? Які ще ознаки вказують на цю небезпеку?

Крововтрата

Крововтрата – стан організму, що виникає при втраті з кров’яного русла значної кількості крові і характеризується рядом патологічних і пристосувальних реакцій організму. Крововтрата може бути результатом кровотечі, спричиненого травмою або патологічним процесом, або при взятті крові у донорів.
При значній крововтраті спостерігається характерна блідість шкірних покривів і слизових оболонок, зниження тургору шкіри, змарніле обличчя, запалі очі. Дихання прискорене, в більш важких випадках періодичне, пульс частий, слабкий або ниткоподібний, кров’яний тиск знижений. Суб’єктивно відзначаються слабкість, запаморочення, миготіння в очах, нудота, яка може супроводжуватися блювотою. Втрата свідомості, судоми, мимовільні сечовипускання і дефекація свідчать про вкрай важкому стані.
Великі крововтрати можуть призвести до розвитку гострої судинної недостатності (див. Колапс).
ЕКГ показує зниження вольтажу і ознаки розлади ритму серцевої діяльності аж до атрио-вентрикулярну блокади у важких випадках. Морфологічний склад крові змінюється у бік появи молодих форм, збільшується вміст нейтрофілів, підвищується концентрація хлоридів. В крові і тканинах у важких випадках відзначається різкий ацидоз.
Розвивається гидремия внаслідок проникнення тканинної рідини в кров’яне русло, що сприяє відновленню об’єму крові. Завдяки цьому процесу не смертельною крововтраті через деякий час відновлюється об’єм і склад крові. Тяжкість крововтрати посилюється голодуванням, втомою, операційною травмою і т. д. Тому в клініці крововтрата оцінюється не тільки за кількістю втраченої крові, але і по тяжкості стану хворого.
Смерть при крововтраті настає внаслідок паралічу дихального центру, що в свою чергу пояснюється розвитком гіпоксії (див.). Лікувальні заходи при крововтраті – див. Кровотеча. У випадках виникнення колапсу, шоку та інших патологічних станів, терапія повинна бути спрямована на їх ліквідацію.

    • Анатомічний атлас
    • Фізіологія людини
    • Дитячі хвороби
    • Йога
    • Правильне харчування
    • Як схуднути
    • ЛФК (лікувальна фізкультура)
    • Курорти Європи
    • Лікування народними засобами
    • Лікарські рослини
    • Проктологія
    • Психіатрія
    • Алкоголізм
    • Куріння
    • Спортивна медицина
    • Судова медицина

    Крововтрата: види, визначення, допустимі значення, геморагічний шок і його стадії, терапія

    Що таке крововтрата найкраще знають в хірургії та акушерстві, оскільки вони найбільш часто зустрічаються з подібною проблемою, яка ускладнюється тим, що єдиної тактики в лікуванні цих станів як не було, так і немає. Кожен хворий потребує індивідуального підбору оптимальних комбінацій лікарських засобів, тому що гемотрансфузійних терапія заснована на переливанні компонентів крові донора, сумісних з кров’ю пацієнта. Інший раз домогтися відновлення гомеостазу буває вельми складно, тому що організм на гостру крововтрату реагує порушенням реологічних властивостей крові, гіпоксією і коагулопатией. Ці розлади можуть призвести до виникнення некерованих реакцій, які загрожують закінчитися летальним результатом.

    Крововтрата гостра і хронічна

    Кількість крові дорослої людини становить приблизно 7% від його ваги, у новонароджених і грудних дітей цей показник удвічі вищий (14-15%). Досить значно (в середньому на 30-35%) підвищується він і при вагітності. Приблизно 80-82% бере участь в кровообігу і називається об’ємом циркулюючої крові (ОЦК), а 18-20% знаходиться в резерві в депонуються органах. Об’єм циркулюючої крові помітно вище у людей з розвиненою мускулатурою і не обтяжених зайвою вагою. У повних, як не дивно, цей показник знижується, тому залежність ОЦК від ваги можна вважати умовною. Знижується ОЦК і з віком (після 60 років) на 1-2% на рік, при місячних у жінок і, звичайно, при пологах, але ці зміни вважаються фізіологічними і, загалом-то, не впливають на загальний стан людини. Інше питання, якщо об’єм циркулюючої крові знижується в результаті патологічних процесів:

    • Гостра крововтрата, викликана травматичним впливом і пошкодженням судини великого діаметра (або декількох з меншим просвітом);
    • Гостре шлунково-кишкова кровотеча, пов’язана з наявними у людини захворюваннями виразкової етіології і що є їх ускладненням;
    • Втрата крові при операціях (навіть планових), що виникає в результаті помилки хірурга;
    • Кровотеча при пологах, яке тягне масивну крововтрату – одне з найважчих ускладнень в акушерстві, що приводить до материнської смертності;
    • Гінекологічні кровотечі (розрив матки, позаматкова вагітність та ін.).

    Втрату крові організмом можна розділити на два види: гостру і хронічну, причому хронічна переноситься хворими краще і не несе такої небезпеки для життя людини.

    Хронічна (прихована) Крововтрата зазвичай викликана постійним, але незначною кровотечею (Пухлини, гемороїдальні вузли), при якому встигають включитися компенсаторні, що захищають організм механізми, чого не відбувається при гострій крововтраті. При прихованої регулярної втрати крові, як правило, ОЦК не страждає, а от кількість кров’яних клітин і рівень гемоглобіну помітно падає. Це пов’язано з тим, що поповнити об’єм крові не так вже й складно, достатньо випити певну кількість рідини, а ось провести нові формені елементи і синтезувати гемоглобін організм не встигає.

    Фізіологія і не дуже

    Втрата крові, пов’язана з місячними, є для жінки процесом фізіологічним, негативного впливу на організм не робить і на здоров’я її не впливає, якщо не перевищує допустимих значень. Середня крововтрата при місячних коливається в межах 50-80 мл, але може доходити до 100-110 мл, що теж ще вважається нормою. Якщо жінка втрачає кров понад цього, то слід замислитися, бо щомісячна втрата крові приблизно 150 мл вважається рясної і так чи інакше спричинить анемію і взагалі може бути ознакою багатьох гінекологічних захворювань.

    Пологи – процес природний і фізіологічна втрата крові буде мати місце обов’язково, де допустимою нормою вважаються значення близько 400 мл. Однак в акушерстві все буває і, слід сказати, що акушерські кровотечі є досить складними і дуже швидко можуть стати некерованими.

    Ускладнена пізнім токсикозом або іншою патологією вагітність, стомлення, тривалі й інтенсивні болі в передродовому періоді і в пологах, часто поєднуються з травмами, сприяють переходу фізіологічних процесів в патофізіологічні зміни, можуть викликати небезпечну крововтрату і дуже швидко сформувати клінічну картину геморагічного шоку, а це вже загрозливий стан .

    Вдало завершилися пологи і крик здорового малюка не дають підстав заспокоюватися. У післяпологовому періоді (ранньому) перші 2 години лікар пильно стежить за гемостазом, оскільки справжня зупинка кровотечі відбудеться лише після третьої години.

    Зрозуміло, будь-які відхилення в системі гемостазу вимагають невідкладних заходів у вигляді адекватної інфузійної терапії.

    Боротьба за кількість

    Організм людини гостру крововтрату «помічає» швидко і щоб захистити себе він так само швидко починає перебудовувати кровообіг і вводити в дію систему захисту, яка складається з найскладніших механізмів компенсації порушеного сталості внутрішнього середовища.

    Незалежно від того, де локалізований джерело кровотечі, клінічні і патологічні прояви будуть однакові. І старт цих порушень дасть наростаюче зниження об’єму циркулюючої крові, після якого починають розвиватися циркуляторні та гемодинамічні розлади, вельми небезпечні для життя. Це говорить про те, що не так організм страждає від того, що розвивається анемія (падіння числа еритроцитів і рівня гемоглобіну), а від того, що крові стало мало.

    На втрату одного і того ж об’єму крові кожна людина реагує по-своєму і це насамперед залежить від:

    1. Швидкості вилиття крові;
    2. Стану здоров’я людини на момент крововтрати;
    3. Наявності хронічних захворювань;
    4. Віку (крововтрату погано переносять люди похилого віку і діти);
    5. Кліматичних умов і навіть погоди, оскільки високі температури сприяють збільшенню стану.

    До цього слід додати, що крововтрату дуже погано переносять вагітні жінки, особливо, які страждають токсикозом.

    Деякі стверджують, що втрата 10-15% об’єму циркулюючої крові на людину ніяк не впливає і шкоди не приносить. Однак це твердження справедливе лише стосовно здорових людей, які і 25% втрати перенесуть чудово, бо їхній організм здатний швидко включити компенсаторний механізм. У хворих, ослаблених інфекцією, виснажених або вже перенесли в недавньому минулому крововтрату, навіть невелика кровотеча загрожує серйозними наслідками.

    Зміни в організмі при крововтраті

    Людський організм влаштований так, що в будь-якій критичній ситуації він сам намагається боротися і включити захисні функції. Так і у випадку гіповолемії. Проте слід враховувати, що результат цієї боротьби дуже залежить не тільки від кількості втраченої крові, але і від швидкості крововтрати. У будь-якому випадку при відповіді на гостру крововтрату швидко починають формуватися патофізіологічні зміни, які спочатку носять компенсаторно-захисний характер, щоб зберегти життя. До якогось моменту організму це вдається навіть при геморагічному шоці.

    Печінка починає активно виробляти необхідні білки, активізується кровотворення, мобілізується лімфатична система, яка сприяє збільшенню синтезу альбуміну. Але при цьому слід мати на увазі, що при такому стані відбувається ряд невластивих організму біохімічних перетворень, що призводять до ацидозу, зміни рН крові, зниженню загального споживання кисню, які при несприятливих події можуть посилюватися. При подальшому поглибленні гіповолемії можна отримати клініку геморагічного шоку.

    При гострій крововтраті до процесу залучаються багато органів і системи:

    • Розлад кровообігу та інтенсивне лікування у вигляді масивної інфузійної терапії здатні призвести до дихальної недостатності;
    • Зниження ниркового кровотоку при несприятливому розвитку подій дає ниркову недостатність;
    • Масивна крововтрата чревата порушеннями функціональних здібностей печінки.

    Гостра крововтрата – стан невідкладне, тому життя людини, що потрапила в подібну ситуацію, здебільшого залежить від своєчасно наданої першої допомоги і подальшого лікування.

    Хто і як оцінює ступінь крововтрати?

    Візуальна оцінка та найпростіші дослідження навіть при первинному огляді дають підставу лікарю припустити критичний стан внаслідок гіповолемії (Зменшення ОЦК), на яке красномовно вказують ознаки крововтрати, що виражаються в змінах:

    1. Забарвлення шкіри;
    2. Температури тіла;
    3. Артеріального тиску;
    4. Наповнення пульсу;
    5. Стану центральної нервової системи;
    6. Характеру дихання;
    7. Діурезу.

    Для визначення ступеня крововтрати слід оперативно оцінити перелічені показники, щоб адекватно кваліфікувати втрату і своєчасно приступити до її заповненню. Для цього лікар, спираючись на загальновизнані критерії, припускає тяжкість стану хворого на підставі об’єктивних даних:

    • Про малу крововтраті можна думати при незначному зниженні артеріального тиску і ледве помітному збільшення частоти пульсу. Правда, видає деяка блідість, але температура тіла залишається нормальною, рівно, як і ясність свідомості;
    • Середній ступінь крововтрати характеризується помірним зниженням артеріального тиску і почастішанням пульсу, хворого пробиває холодний піт і, як при непритомності блідне шкіра. У цій мірі можлива короткочасна втрата свідомості;
    • Велика крововтрата відрізняється досить вираженими симптомами і характеризується помітним падінням артеріального тиску (нижче 100 мм.рт. ст.) і почастішанням пульсу (вище 120 уд / хв). Бліді (до ціанозу) шкірні покриви, прискорене дихання, холодний липкий піт, розлад зору і помутніння свідомості вказують на крововтрату до 40% об’єму циркулюючої крові, який може доходити до 2 літрів;
    • Масивну крововтрату розпізнати ще простіше по яскравим клінічних проявах: АД критичне (до 60 мм. рт. ст.), пульс частий, ниткоподібний, дихальна функція порушена до появи дихання Чейн-Стокса, риси обличчя загострені, ціаноз, свідомість сплутана. У подібних випадках можна припустити втрату крові до 70% ОЦК;
    • При смертельної втраті крові (понад 70%) спостерігаються всі симптоми коматозного стану з переходом в агонію. АТ нижче 60 мм. рт. ст., з тенденцією до зниження до 0, пульс практично не прощупується, стан всіх систем організму вказує на наближення смерті.

    А як дізнатися обсяг крововтрати?

    Дивлячись на що втрачає свідомість людини, навряд чи відразу можна сказати, скільки крові пішло, тому для цього існують методи визначення крововтрати, які поділяються на:

    1. Непрямі, передбачають, в основному, візуальну оцінку стану хворого (пульс, артеріальний тиск, стан шкірних покривів, центральної нервової системи, дихання та ін.);
    2. Прямі, коли виробляються певні дії (зважування серветок під час оперативного втручання, зважування хворого, лабораторні дослідження).

    Застосування цих методів дає можливість розділити гиповолемию на 3 ступені крововтрати:

    • 1 ступінь – втрата крові до 25% вихідного ОЦК (стан хворого змінюється незначно, для цього ступеня не характерна яскрава симптоматика);
    • 2 ступінь – втрата крові 30-40% вихідного ОЦК вважається великий і має виражену клінічну картину;
    • 3 ступінь – масивна крововтрата (втрата більше 40% вихідного ОЦК).

    Звичайно, в екстрених випадках на догоспітальному етапі використовувати прямі методи діагностики гіповолемії не представляється можливим, проте можна використовувати непрямі, де непоганим показником визнаний шоковий індекс Альговера (Відношення частоти пульсу до рівня систолічного тиску). Помічено, що певного обсягу втраченої крові відповідає певна ступінь геморагічного шоку. Наприклад:

    • 1 ступінь шоку – близько 500 мл крові;
    • 2 ступінь шоку – близько 1 л крові;
    • 3 ступінь шоку – 2 л і більше.

    У стаціонарних умовах хворому в терміновому порядку проводяться лабораторні дослідження:

    1. Склад крові;
    2. Гематокрит;
    3. Відносна щільність крові.

    Визначення ОЦК за допомогою індикаторів (радіоактивних ізотопів йоду і хрому) є аналізом другої черги.

    Зважування серветок або облік крові, зібраної в аспіратор, використовується в разі оперативних втручань, як екстрених, так і планових.

    Геморагічний шок

    Геморагічний шок вважається результатом гострого зниження об’єму циркулюючої крові на 40-50%, хоча в ослаблених людей він може розвинутися і при меншій крововтраті. На розвиток клініки і ступінь геморагічного шоку впливають два показники:

    1. Абсолютна кількість втраченої крові;
    2. Темп вилиття.

    Повільне кровотеча організм переносить краще, навіть, якщо крововтрата рясна (включаються компенсаторні механізми).

    Класифікація геморагічного шоку заснована на різних вищезазначених показниках і передбачає певні стадії його розвитку. Про вітчизняній медицині розрізняють три стадії геморагічного шоку:

    • I стадія – компенсований оборотний шок;
    • II стадія – декомпенсований оборотний шок;
    • III стадія – незворотній шок.

    Стадії геморагічного шоку за західною класифікацією:

    Не обов’язково, щоб кожен хворий проходив всі стадії. Постадійний перехід відбувається зі швидкістю, яка напряму залежить багатьох показників, де головними є:

    1. Початковий стан пацієнта;
    2. Реактивність функціональних систем;
    3. Обсяг крововтрати;
    4. Інтенсивність кровотечі.

    При компенсованому шоці об’єм втраченої крові компенсується механізмами адаптації та саморегуляції, тому стан хворого задовільний, він у свідомості, щоправда, може бути декілька збуджений. Шкірні покриви бліді, кінцівки холодні. Пульс слабкого наповнення, а ось артеріальний тиск не тільки залишається нормальним, але навіть може трохи підвищуватися. Знижується діурез.

    Для декомпенсованого оборотного шоку характерні більш глибокі розлади кровообігу, які зважаючи спазму периферичних судин не дозволяють компенсувати малий серцевий виброс- знижується артеріальний тиск. Надалі йде накопичення вазодилататорів з розвитком гіпотензії.

    У цій стадії яскраво і чітко проявляються всі класичні ознаки геморагічного шоку:

    • Похолодання кінцівок;
    • Блідість шкірних покривів;
    • Тахікардія;
    • Акроціаноз;
    • Задишка;
    • Глухі тони серця (недостатнє діастолічний наповнення камер серця і погіршення скорочувальної функції міокарда);
    • Розвиток гострої ниркової недостатності;
    • Ацидоз.

    Відрізнити декомпенсований геморагічний шок від незворотного складно, оскільки вони дуже схожі. Незворотність – питання часу і, якщо декомпенсація, незважаючи на лікування, триває більше півдоби, то прогноз дуже несприятливий. Прогресуюча органна недостатність, коли страждає функція головних органів (печінка, серце, нирки, легені) призводить до незворотності шоку.

    Що таке інфузійна терапія?

    Інфузійна терапія не означає заміна втраченої крові кров’ю донорської. Вже давно пішов у небуття гасло «крапля – за краплю», що передбачає повне заміщення, а іноді навіть з лишком. Переливання донорської крові – серйозна операція, яка передбачає трансплантацію чужорідної тканини, яку організм хворого може і не прийняти. З Гемотрансфузійних реакціями та ускладненнями боротися ще складніше, ніж з гострою крововтратою, тому цільну кров і не переливають. У сучасній трансфузіології питання інфузійної терапії вирішується по-іншому: переливаються компоненти крові, переважно свіжозаморожена плазма, та її препарати (альбумін). Решта лікування доповнюється додаванням колоїдних плазмозамінників і кристалоїдів.

    Завдання інфузійної терапії при гострій крововтраті:

    1. Відновлення нормального об’єму циркулюючої крові;
    2. Заповнення кількості еритроцитів, так як вони переносять кисень;
    3. Підтримання рівня факторів, що згортають, оскільки система гемостазу вже відреагувала на гостру крововтрату.

    Нам немає сенсу зупинятися на те, якою повинна бути тактика лікаря, оскільки для цього потрібно мати певні знання і кваліфікацію. Однак на закінчення ще хочеться зауважити, що інфузійна терапія передбачає різні способи її здійснення. Пункційна катетеризація вимагає особливого догляду за пацієнтом, тому потрібно дуже уважно ставитися до найменших скаргах хворого, оскільки тут теж можуть мати місце свої ускладнення.

    Гостра крововтрата. Що робити?

    Як правило, першу допомогу в разі кровотеч, викликаних травмами, надають люди, що знаходяться в цей момент поруч. Буває, що це просто перехожі. А іноді людині доводиться це робити самому, якщо біда застала далеко від дому: на риболовлі чи полюванні, наприклад. Найперше, що потрібно зробити – спробувати зупинити кровотечу за допомогою наявних підручних засобів або пальцевим притисненням судини. Однак використовуючи джгут, слід пам’ятати, що він не повинен бути накладений більш ніж на 2 години, тому під нього підкладається записка із зазначенням часу накладення.

    Крім зупинки кровотечі, долікарська допомога полягає і в тому, щоб провести транспортну іммобілізацію, якщо мають місце переломи, і зробити так, щоб хворий якомога раніше потрапив в руки професіоналів, тобто, необхідно викликати бригаду медиків і дочекатися її приїзду.

    Невідкладну допомогу надають медичні працівники, і вона полягає в тому, щоб:

    • Зупинити кровотечу;
    • Оцінити ступінь геморагічного шоку, якщо він має місце;
    • Відшкодувати об’єм циркулюючої крові шляхом вливання кровозамінників та колоїдних розчинів;
    • Провести реанімаційні заходи у випадку зупинки серця і дихання;
    • Транспортувати хворого в стаціонар.

    Чим швидше пацієнт потрапляє до лікарні, тим більше шансів у нього на життя, хоча навіть в стаціонарних умовах лікувати гостру крововтрату складно, так як вона ніколи не залишає час на роздуми, а вимагає швидких і чітких дій. І, на жаль, ніколи не попереджає про свій прихід.