Чим корисні баклажани: 6 дивовижних цілющих властивостей овоча

Користь і шкода баклажанів для здоров’я добре вивчені вченими.

Баклажан – один з найкорисніших сезонних продуктів серпня, а також чудовий інгредієнт для кулінарних шедеврів. Наприклад, з цього овоча готують смачну закуску “Тещин язик”. УНІАН розповість, чим корисні баклажани і кому вони можуть нашкодити.

Корисні властивості баклажанів

У 100 грамах баклажана всього 25 ккал – це ідеальний продукт для всіх, хто сидить на дієті або турбується про зайву вагу . Навіть після обсмажування в олії його калорійність все одно буде нижче більшості продуктів. Овоч багатий нікотиновою кислотою – при його вживанні простіше кинути палити .

Баклажани легко перетравлюються, навіть якщо у людини є проблеми з травленням. У його плодах міститься велика кількість корисних для серця мікроелементів, таких як калій, вітаміни РР, групи В, С, каротин, магній, мідь. Овочі корисні для профілактики атеросклерозу, недокрів’я та інших захворювань серця.

Баклажани також багаті вітаміном C, який корисний при простудних захворюваннях . Фіолетовий колір шкірці овоча надають антоціани – речовини, які покращують пам’ять , знижують ризик інсульту і нормалізують тиск. Солі калію і меланоген в його складі знижує рівень холестерину в крові і покращує роботу серцевого міокарда. “Синенькі” також корисні при хворобах нирок і подагрі.

Чим шкідливі баклажани / фото depositphotos.com

Чим шкідливий баклажан

Баклажани можуть нашкодити в тому випадку, якщо їх продають не в сезон або біля дороги. Такі овочі можуть містити шкідливі речовини. Перезрілі баклажани (вони гіркі на смак) можуть містити шкідливу речовину соланін, тому їх не можна їсти. В цілому ж, цей овоч безпечний для здоров’я.

Кому не можна їсти баклажан

Баклажани не можна їсти людям з хворобами шлунково-кишкового тракту, а також з гастритом, виразкою, панкреатитом, колітом і при діареї. Цей овоч має проносний ефект, тому його не можна їсти при діареї. При цукровому діабеті вживання баклажана варто обмежити, оскільки він може знижувати рівень цукру в крові.

Вас також можуть зацікавити новини:

Баклажан: вирощування з насіння на городі

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 26 лютого 2019 Перша редакція: 26 січня 2016 🕒 16 хвилин 👀 53598 разів 💬 21 коментар

• Посадка й догляд баклажанами за
• Овоч баклажан – опис
• Вирощування баклажанів із насіння
  • Посів насіння баклажанів
  • Вирощування розсади баклажанів
  • Пікірування баклажанів
  • Коли садити баклажани в ґрунт
  • Ґрунт для баклажанів
  • Як висаджувати баклажани у відкритий ґрунт
  • Вирощування баклажанів у теплиці
  • Як виростити баклажани
  • Полив баклажанів
  • Як підв’язати баклажани
  • Підживлення баклажанів
  • Обробка баклажанів

  Рослина баклажан, або паслін темноплідний (лат. Solanum melongena), або бадриджан, або синенький – вид трав’янистих багаторічників роду Паслін, що в дикому вигляді зростали в Південній Азії, Індії та на Середньому Сході. Цей овоч було введено в культуру півтори тисячі років тому, про що свідчать стародавні тексти на санскриті. Поширювати баклажани по світу почали араби: вони завезли їх в Африку в IX ст. н. е. Європейці дізналися про овоч баклажан у середині XV ст., але в постійний побут сині увійшли тільки в XIX ст.

  У цій статті ми розповімо вам, як здійснюється вирощування баклажанів у відкритому ґрунті, як виростити розсаду баклажанів, від чого листя баклажанів жовтіє, чим хворіють баклажани, чим обробити баклажани від шкідників і хвороб, як збирати баклажани, і дамо багато іншої важливої інформації про вирощування цього овоча і догляд за ним.

  Посадка й догляд баклажанами за

  • Посадка: посів насіння на розсаду – на початку або в середині березня, висадка сіянців у ґрунт – у кінці травня або на початку червня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: оптимальний – суглинок або супіщаний.
  • Полив: першу декаду після висадки розсади в ґрунт – помірний до мізерного, з моменту формування зав’язей полив поступово збільшують.
  • Підживлення: часті – один раз на 2-3 тижні. Перше підживлення – через 2-3 тижні після висадки в ґрунт. Застосовують переважно мінеральні комплекси: Кристаллін, Амофоску, Нітрофоску. З органіки корисна гноївка. Добрива вносять у попередньо зволожений ґрунт. Іноді може знадобитися позакореневе підживлення слабким розчином борної кислоти та мікроелементами, яких немає в ґрунті.
  • Підв’язування і прищипування: у теплиці підв’язують у 2-3 місцях до кілків або до шпалери; у відкритому ґрунті формують кущ у кілька стебел: на висоті 30 см верхівку основного стебла прищипують для посилення кущіння. Коли кущ розростеться, залишають 2-5 верхні бічні пагони, а інші вирізують.
  • Розмноження: насіннєве.
  • Шкідники: попелиця, павутинні кліщі, колорадські жуки, білокрилки, озимі совки, голі слимаки.
  • Хвороби: стовбур (фітоплазмоз), сіра гниль, фітофтороз, вірусна мозаїка.

  Овоч баклажан – опис

  У висоту кущ баклажана сягає від 40 до 150 см. Листя у рослини чергове, велике, шорстке, зелене, іноді з фіолетовим вилиском. Квітки діаметром 2-2,5 см, двостатеві, фіолетового кольору, одиночні або зібрані в напівпарасольковидні суцвіття по 2-7 штук, цвітуть із липня по вересень. Плід – велика, округла, циліндрична або грушоподібна ягода діаметром до 20, довжиною до 70 см і вагою до 1 кг, матового або глянцевого темно-фіолетового кольору, в якій містяться дрібні, плоскі світло-коричневі насінинки, що дозрівають у кінці літа або на початку осені.

  Вирощування баклажанів із насіння

  Посів насіння баклажанів

  Баклажан – найтеплолюбніший овоч родини Пасльонові. Він не зносить заморозків і в умовах нашого клімату вирощується тільки через розсаду. Термін дозрівання скоростиглих сортів баклажанів – сто днів з моменту появи сходів, а у пізньостиглих цей часовий проміжок становить 150 днів. Посадка баклажанів на розсаду здійснюється на початку або в середині березня з таким розрахунком, щоб земля до моменту пересадки сіянців у ґрунт встигла прогрітися до 18 ºC, а сходам до цього моменту було не менше 75 днів. Вирощування розсади баклажанів починається з передпосівної обробки насіння, і найкраще для посадки брати насіння не першого, а другого року зберігання, оскільки воно більш життєздатне. Для того, щоб активувати насіння, його на три доби замочують у тривідсотковому розчині гумату калію, а потім висаджують по насінині в касети або окремі горщики з вологим ґрунтом, що складається на 60 % із верхового торфу, на 20 % із перегною, на 10 % із дернової землі з додаванням 5 % піску або тирси і такої ж кількості біогумусу, заглиблюючи насіння в ґрунтовий склад на 1 см. Після посіву ґрунт ущільнюють, потім посуд накривають плівкою або склом.

  Вирощування розсади баклажанів

  Проростає насіння баклажанів при температурі 25-26 ºC через 10-15 днів. Коли зійде велика частина розсади, плівку прибирають, а температуру й освітленість підвищують. Догляд за розсадою баклажанів не зажадає від вас значних зусиль. З моменту посіву і до появи на розсаді бутонів ґрунт не поливають, вологість повітря також не повинна бути високою, і тільки в період бутоноутворення вологість ґрунту і повітря необхідно підвищити. Якщо ви посіяли насіння в багатий ґрунт, добриво для баклажанів не знадобиться, але якщо ґрунт, в якому ростуть сіянці, бідний, то полийте його 2-3 рази слабким розчином Кристалліну – 12-15 г на 10 л води. І стежте за тим, щоб сіянцям вистачало світла, інакше розсада буде болісно витягуватися. Якщо надворі встановилася тривала похмура погода, то слід зробити температуру в приміщенні на кілька градусів прохолоднішою, що досягається провітрюванням, а також слід злегка зменшити вологість повітря і ґрунту.

  Пікірування баклажанів

  Як ми вже згадували, на відміну від спорідненого томата, баклажани погано реагують на пікірування, тому їх і сіють відразу в окремі посудини. Однак при утворенні у сіянців одного-двох справжніх листочків виникає необхідність у їх перевалці в більші горщики – діаметром 10-12 см. Якщо хочете, назвіть це пікіруванням. Перед тим, як пікірувати баклажани у великі горщики, необхідно їх рясно полити, а потім обережно перемістити разом із земляною грудкою в новий посуд.

  За два тижні до висадки сіянців у відкритий ґрунт їх починають гартувати: поступово знижують температуру утримання, довівши її в результаті до 14-15 ºC. Останні кілька днів перед посадкою сіянці повинні проводити на свіжому повітрі весь світловий день, а якщо у дворі тепло, то можна залишити розсаду на вулиці на всю ніч. Гартувальні процедури підвищують стійкість сіянців до вітру, пристосованість до прохолодної температури і прямих сонячних променів. Розсаді, яка в подальшому вирощуватиметься в теплиці, гарт не потрібен.

  Посадка баклажанів у відкритий ґрунт

  Коли садити баклажани в ґрунт

  Ми вже писали про те, коли садити розсаду баклажанів у відкритий ґрунт: основні умови для пересадки сіянців на грядку – температура ґрунту в межах 18 ºC і вік розсади 2-2,5 місяців із моменту появи сходів. Сіянці повинні досягати висоти 16-25 см, мати 8-10 справжніх листків, а, можливо, і кілька бутонів. Бажано, щоб загроза поворотних заморозків до моменту висадки розсади вже минула. Тобто оптимальний термін посадки сіянців на грядки – початок червня. Місце для вирощування теплолюбного баклажана має бути сонячним, але захищеним від вітру. Найкращі попередники для баклажанів – капуста, огірок, морква, цибуля, часник, кабачок, квасоля і горох. Не можна вирощувати баклажани на ділянці, де до цього росли картопля, перець, помідори, фізаліс і власне баклажани.

  Ґрунт для баклажанів

  Найбільш благодатний ґрунт для баклажанів – суглинний або супіщаний. Непогано вони ростуть і на важчих ґрунтах, проте в такому разі потрібно внести в ґрунт торф і перегній із розрахунку по одному відру кожного добрива на м² ділянки, а також слід «розбавити» важкий ґрунт крупним річковим піском або тирсою. Робити це краще ще восени, за півроку до висаджування розсади баклажанів, під час перекопування ділянки на глибину штиха лопати. Якщо ви хочете угноїти ґрунт, то у свіжому вигляді це добриво вносять восени, а навесні можна перекопувати ділянку лише з перепрілим гноєм. І все ж краще готувати місце під баклажани з осені, щоб навесні, коли земля просохне після танення снігу, залишалося лише розпушити її граблями, закладаючи в ґрунт розсипані по ділянці добрива: по 2 склянки деревної золи, по чайній ложці сечовини та по столовій ложці суперфосфату і сульфату калію на м² – у випадку, якщо ґрунт на ділянці бідний.

  Як висаджувати баклажани у відкритий ґрунт

  Техніка посадки сіянців баклажанів у відкритий ґрунт та сама, що і перців: на грядці роблять ямки на відстані 30-40 см одна від одної на 2-3 см глибші, ніж висота горщиків із розсадою, а між рядами залишають дистанцію близько 60 см. Потім ямки заливають водою, висаджують в утворену багнюку попередньо политу розсаду разом із земляною грудкою, засипають ямки ґрунтом і ущільнюють його. Після посадки ділянку мульчують сухою землею або торфом. Перші два тижні необхідно стежити за тим, аби ґрунт на ділянці був увесь час вологим, і найкраще запобіжить зашвидкому висиханню ґрунту торф’яна мульча.

  Вирощування баклажанів у теплиці

  У тепличних умовах краще вирощувати гібридні сорти баклажанів, і найпопулярніші з них – Лускунчик, Фіолетове диво і Багіра. Посадка розсади в теплицю вимагає дотримання таких умов:

  • сіянці повинні мати 8-9 розвинених листків;
  • коренева система розсади повинна бути добре розвиненою;
  • висота сіянців повинна досягати не менше 20 см;
  • вік розсади, яку висаджують у теплицю – 65-75 днів із моменту появи сходів.

  Грядки в теплиці готують так: з осені ґрунт очищають від залишків інших рослин і дезінфікують розчином мідного купоросу (2 столові ложки на 10 л води). За три тижні до посадки баклажанів у ґрунт на кожен м² вносять по 4 кг перегною, 60 г суперфосфату, 30 г аміачної селітри, 15 г сірчанокислого магнію і 30 г сірчанокислого калію, після чого грядки перекопують, закладаючи добрива в ґрунт, і розрівнюють. Ямки викопують трохи глибше, ніж висота горщиків із розсадою, на відстані 45 см один від одного, зберігаючи проміжок між рядами близько 60 см. Розсаду перед пересадкою в теплицю поливають, потім обережно виймають із горщика разом із земляною грудкою, перевалюють у ямку, закопують, ущільнюють землю і поливають розсаду вже на новому місці.

  Баклажани вологолюбні, тому зволоження ґрунту – найважливіший пункт догляду за ними, але перед тим, як поливати баклажани після посадки наступного разу, дайте їм оговтатися днів п’ять, після чого рослини поливають один раз на тиждень, а коли баклажани почнуть плодоносити, частота поливань подвоюється. Зволожують баклажани теплою водою рано-вранці. Після поливання теплицю провітрюють, оскільки вологим повинен бути ґрунт, та аж ніяк не повітря.

  Оптимальна температура для вирощування баклажанів у теплиці 28 ºC, вища температура неприпустима, тому провітрювання теплиці має стати регулярною процедурою, особливо в спекотні дні. Крім того, у спекотну погоду слід поливати в теплиці доріжки.

  Удобрення баклажанів, вирощуваних у закритому ґрунті, проводять двічі за сезон:

  • до початку плодоношення, через два тижні після висадки розсади на грядки – мінеральними і комплексними добривами (Растворином або Кемірою);
  • після того, як почалося плодоношення – азотно-фосфорними добривами (розчином столової ложки селітри аміачної і суперфосфату в склянці води).

  Органічні добрива вносяться лише один раз – у ґрунт перед посадкою, оскільки більш пізнє їх внесення може призвести до потужного зростання зелені і рясного цвітіння, але плоди зав’язуватися не будуть.

  Іноді доводиться підв’язувати кущі баклажанів до опор, оскільки в тепличних умовах вони виростають занадто високими і при цьому крихкими, крім того, бажано прибрати з кущів бічні відростки, залишивши з них лише п’ять найсильніших.

  Що ж до хвороб, то в теплицях через підвищену вологість може розвинутися фітофтороз чи тютюнова мозаїка, з якими борються Циркон або Фітоспорін, хоча простіше все ж не допускати розвитку хвороб, регулярно провітрюючи теплицю. З комах-шкідників найбільше докучають баклажанам у теплиці попелиця, білокрилки і павутинні кліщі. Появи комах можна уникнути все тим же простим способом – провітрюванням теплиці.

  Догляд за баклажанами

  Як виростити баклажани

  Догляд за баклажанами у відкритому ґрунті полягає в поливаннях, а після цього – в прополюваннях і розпушуваннях міжрядь, формуванні кущів пізнього та середнього термінів дозрівання, а також підживленні баклажанів.

  Полив баклажанів

  Найбільше баклажани потребують вологи в період масового формування плодів, проте інтенсивне зволоження розсади протягом першої декади після посадки може сильно послабити рослини, що ще не прижилися. Вода для зволоження баклажанів має бути теплою – 25-30 ºC, лити її потрібно акуратно під корінь, щоб краплі не потрапляли на листя. Після поливання треба обережно розпушити міжряддя і видалити з ділянки бур’ян. Розпушувати ґрунт на ділянці слід хоча б 5 разів за сезон, не допускаючи утворення кірки на поверхні ґрунту, але якщо ви своєчасно замульчувати ділянку торфом, то розпушувати міжряддя доведеться набагато рідше, та й бур’янів на ділянці з баклажанами в такому разі буде небагато.

  Як підв’язати баклажани

  Тепличні баклажани виростають набагато вищими за ґрунтові, тому вони потребують підв’язування до шпалери або до кілків у трьох місцях, але з самого моменту посадки сіянців у ґрунт необхідно займатися формуванням куща в одне стебло, яке із часом і потребуватиме фіксації. На кущі залишають найсильніший паросток, видаляючи бічні прирости. Поки на стеблі тільки листя і квітки, паросток чудово витримує навантаження, але коли починають формуватися зав’язі, а потім ростуть і зріють плоди, навантаження на стебло збільшується багаторазово, тому стійкість сильнорослих баклажанів різко зменшується. Спосіб вирощування одностеблових баклажанів із фіксацією стебла до опори дозволяє заощаджувати в теплиці багато місця.

  Для тих, хто вирощує баклажани у відкритому ґрунті, краще формувати кущ баклажанів у кілька стебел. Як тільки рослина досягне висоти 30 см, верхівку основного пагона прищипують, щоб викликати активне кущіння. Коли кущ розростеться, на ньому залишають від двох до п’яти верхніх бічних пагонів, решту обрізають секатором. Слідкуйте за тим, щоб усі залишені пагони рівномірно освітлювалися.

  Підживлення баклажанів

  Баклажани потребують частих підживлень – один раз на два-три тижні. Уперше сіянці підживлюють через 15-20 днів після висадки у відкритий ґрунт. Чим удобрювати баклажани? Сумішшю мінеральних добрив, що складається з 10 г аміачної селітри, 10 г суперфосфату і 3-5 г сульфату калію, розрахованої на м² площі. Замість перерахованих добрив можна застосувати амофоску, Кристаллін, нітрофоску приблизно в кількості 20-25 г на ту ж одиницю площі. У наступні підживлення норму добрив поступово збільшують у півтора-два рази. Пам’ятайте про те, що після внесення добрив слід обов’язково полити ділянку.

  Добре реагують баклажани і на підживлення гноївкою. Не забувайте і про позакореневе підживлення: обприскуйте листя баклажанів слабким розчином борної кислоти, а в прохолодне літо не зашкодить обробка баклажанів по листю мікроелементами. Врахуйте, що розчини для позакореневих підживлень повинні бути за консистенцією в кілька разів слабкішими за ті, які вносять під корінь.

  Шкідники і хвороби баклажанів

  Найвідомішими хворобами баклажанів є фітофтороз і мозаїка, а також столбур, чорна ніжка і сіра гниль. Чорна ніжка – грибкове захворювання, яке викликає потемніння і руйнування кореневої шийки рослин, а коли хвороба вражає кореневу систему, баклажани сохнуть і гинуть. Діагностувати хворобу можна вже в розсадному віці, а сприяє її розвитку підвищена вологість ґрунту і повітря. Мозаїка може погубити до 15 % урожаю баклажанів. Визначити її можна за своєрідним строкатим забарвленням листя, що з’являється в результаті ураження рослини вірусом. Найчастіше вірус переноситься на баклажани при пікіруванні. Столбур – фітоплазмове захворювання, яке найчастіше вражає баклажани у відкритому ґрунті, ніж тепличні овочі. Від столбура листки у баклажанів стають червоно-фіолетовими, а верхні – гофрованими, стебла товщають, стають ламкими, квіти деформуються, сохнуть і опадають. Переносниками столбура є цикадки. Сіра гниль, як і будь-який грибок, поширюється через заражені рештки рослин, а особливо активна вона при високій вологості при температурі не нижче 20 ºC. Виглядає сіра гниль як темні водяні плями на листі, плодах і стеблах баклажанів, на яких через час з’являється сірий наліт. Фітофтороз проявляється темно-бурими плямами на нижніх листках, які поступово чорніють, а на споді листової пластини утворюється білий наліт. Згодом хвороба вражає плоди і суцвіття баклажана: спочатку з’являються ніби підшкірні, розпливчасті плями, що збільшуються в розмірах, а квітконос чорніє і засихає.

  Шкідників у баклажанів теж достатньо, але найчастіше їм докучає попелиця, павутинні кліщі, голі слимаки. Попелиця і павутинні кліщі живляться соком рослин, роблячи проколи на їхніх листках і стеблах, від чого ті сохнуть, в’януть і скручуються, а слимаки не тільки об’їдають листя, залишаючи іноді від нього тільки жилки, але також пошкоджують і плоди.

  Обробка баклажанів

  Як обробити баклажани, щоб хвороби і шкідники не погубили ваш урожай? Для того, щоб убезпечити баклажани від ураження захворюваннями, необхідно дотримуватися на ділянці сівозміни, тобто не висаджувати розсади баклажанів після того, як там росли пасльонові та інші небажані попередники, правильно доглядати за баклажанами і здійснювати профілактичні обробки насіння та ґрунту на ділянці перед посадкою. Насіння дезінфікують, витримуючи його півгодини в слабкому розчині соляної кислоти або в міцному розчині марганцівки, а ґрунт на ділянці до висадки розсади, а також після її вкорінення у відкритому ґрунті і після збору врожаю та утилізації рослинних залишків слід обробляти препаратами, що містять мідь – мідним купоросом, бордоською рідиною. Цей захід допоможе захистити баклажани від захворювання фітофторозом і мозаїкою, але якщо хвороби все ж проявляться, можна вдатися до обробки баклажанів Цирконом або Фітоспоріном.

  Від столбура і чорної ніжки, на жаль, препаратів ще не придумали, але дезінфекція насіння та ґрунту перед посівом може послабити збудників хвороби.

  Слимаків, якщо їх небагато, можна зібрати руками, але при великій кількості молюсків на ділянці потрібно розсипати по міжряддях після розпушування ґрунту суміш золи, тютюнового пилу і вапна.

  Що стосується шкідливих комах, баклажани можна обробити від них до і після цвітіння інсектицидами, що швидко розкладаються, наприклад, Кельтаном чи Карбофосом або безпечним для здоров’я людини препаратом Стріла.

  Збір та зберігання баклажанів

  Збирати плоди можна вже після 30-40 днів після цвітіння, коли вони стають глянцевими. Плоди баклажанів збирають у напівстиглому стані: ні в недостиглому вигляді, ні перезрілими вони не смачні. Власне, розрізняють два види зрілості баклажана: технічну, при досягненні якої баклажани готові до збору і вживання в їжу, і біологічну, при якій стиглий плід уже несмачний. Зрізати плоди потрібно секатором, залишаючи на них плодоніжку довжиною 2 см. Довго баклажани не зберігаються, тому краще використовувати їх в їжу або зробити заготовки на зиму – законсервувати у вигляді ікри або салатів, засолити або замаринувати. Деякі господині ріжуть плоди на кружальця і сушать. Якщо ви помістите баклажани в темне місце з температурою не вище 2 ºC, вони зможуть залишатися свіжими близько місяця. Можна, загорнувши кожний баклажан в аркуш паперу, скласти їх в ящик в один шар і помістити в прохолодне місце, де вони теж можуть зберігатися деякий час. Склавши баклажани в поліетиленовий пакет і залишивши отвір для вентиляції, помістіть пакет у темряву і холод – ось ще один спосіб зберігання. Ну, і, звичайно, найдовше плоди баклажанів зберігаються в холодильнику. Головне для зберігання баклажанів – темрява і прохолода.

  Види і сорти баклажанів

  Наразі класифікація баклажанів поділяє їх на три підвиди: східний, європейський і індійський.

  Східний підвид баклажанів представлений невисокими рослинами з напіврозлогими і розлогими кущами здебільшого ранніх, але іноді і середньоранніх сортів. Пагони і стебла рослин цього підвиду тонкі, зеленувато-фіолетові, листя яйцеподібні, дрібні, зелені, з фіолетовими жилками і черешками. Плоди теж невеликі, кулясті, змієподібні, серповидні, грушоподібні, циліндричні темно-фіолетового кольору з зеленуватою або білою м’якоттю зі слабко вираженою гіркотою.

  Західний підвид баклажанів представлений середньостиглими і пізніми сортами зімкнутих чи напіврозлогих кущів середньої або великої висоти з товстими зеленими стеблами, у вершин яких слабо проявляється фіолетова пігментація. Листя у рослин цього підвиду велике, подовжено-яйцеподібне, опушене, зеленого кольору, іноді зі світло-коричневим відтінком у районі жилок і черешків. Порівняно великі плоди різних форм, досягнувши технічної стиглості, набувають фіолетового, коричнево-фіолетового, темно-фіолетового і чорно-фіолетового забарвлення. М’якоть жовтувато- або зеленувато-біла з різним ступенем гіркоти.

  Підвид індійських баклажанів у культурі представлений широко, але в нашому кліматі його сорти не вирощуються.

  Пропонуємо вам опис найкращих сортів західного підвиду баклажанів, які з успіхом можна вирощувати в умовах середньої смуги:

  • Валентина – стандартний розмір пурпурно-чорних плодів цього раннього врожайного сорту 5х26 см, вони витягнуті донизу і мають виняткові смакові якості та стійкість до вірусу тютюнової мозаїки;
  • Фіолетове диво – ранньостиглий гібрид, із блискучими плодами фіолетового кольору, що досягають ваги 350 г, із зеленуватою м’якоттю без гіркоти. Це урожайний і стійкий до в’янення сорт;
  • Чеський ранній – ранньостиглий сорт високої врожайності з потужними, компактними невисокими кущами з темно-фіолетовими, гладкими, блискучими плодами яйцевидної форми з зеленувато-білою м’якоттю без гіркоти;
  • Чорний красень – данський ранньостиглий сорт із висотою куща близько 50 см та плодами дуже темного кольору і циліндричної форми вагою близько 240 г;
  • Делікатес – ранньостиглий сорт, кущ заввишки до 40 см, плоди темно-фіолетові, м’якоть білого кольору без гіркоти;
  • Золоте яйце – ранньостиглий гібрид із плодами середнього розміру, що мають форму гусячого яйця. Цей сорт вирощують радше як декоративну рослину;
  • Донський – середньоврожайний середньорозлогий кущ середнього зросту з грушоподібними плодами масою до 180 г;
  • Епік – ранньостиглий сорт з оригінальними краплевидними плодами темно-пурпурного кольору розміром 10х22 см, що відрізняється невибагливістю і високою врожайністю;
  • Донецький урожайний – ранній сорт із темними плодами завдовжки до 15 см, діаметром до 4 см і вагою до 160 г;
  • Блек Бьюті – високоврожайний ранній сорт із дуже великими плодами – до 900 г вагою;
  • Марія – вага невеликих подовжених плодів темно-фіолетового кольору досягає 220 г, сорт відрізняється швидким дозріванням плодів, що компенсує їхні невеликі розміри;
  • Барбентане – ранньостиглий урожайний сорт тривалого періоду плодоношення з глянцевими темно-фіолетовими плодами;
  • Наутилус – середньоранній сорт із шаблевидними темно-фіолетовими плодами вагою до 500 г. Підходить для вирощування в закритому ґрунті;
  • Арап – високорослий кущ, що досягає метрової висоти, на якому стигнуть дуже темні фіолетово-коричневі плоди завдовжки до 25 см;
  • Альбатрос – середньостиглий сорт високої врожайності висотою до 50 см із грушоподібними синьо-фіолетовими плодами масою до 450 г;
  • Солара – ранньостиглий урожайний і невибагливий у догляді сорт із темно-фіолетовими плодами масою до 1 кілограма.

  Все, що потрібно знати про баклажан

  Баклажан (“синенькі”, Solanum melongena) міцно і надійно увійшов у наш раціон. Завдяки його текстурі та здатності вбирати інші аромати дуже широко використовується у вегетаріанських стравах (і дуже вдало, до речі). Походить баклажан з Індії, кухня якої має найбільшу кількість варіантів використання овоча. Я запропоную кілька класичних методів приготування, серед яких мусака, рататуй, грузинські закуски, але перед цим давайте освоїмо трохи теорії (рецепти в кінці тексту, якщо треба терміново).

  1 . Особливості хімічного складу

  Гірка правда про баклажани. Глікоалкалоїди (сапоніни). Основні винуватці гіркоти баклажану (соламаргін, соласонін, соланін), насправді, є токсичними сполуками, подібно до тих, які містяться у зеленій картоплі. Не лякайтеся — поки що ніяких згадок про отруєння глікозидами баклажанів не зустрічалося (на відміну від картоплі). Баклажанам токсини потрібні задля боротьби з їх шкідниками і патогенами. У не високій концентрації сапоніни мають низку корисних для здоров’я властивостей: знижують холестерин, мають протипухлинну, протизапальну, противірусну, антибактеріальну, антигельмінтну активність. Найбільш красномовно описано антиракові властивості глікоалкалоїдів на багатьох лініях ракових клітин. Вплив глікоалкалодів на наш організм можна описати однією фразою Парацельса.

  Все є отрута, і все є ліки. Лиш концентрація має значення.

  Кількість баклажанів, необхідна для досягнення токсичного ефекту 2,5 кг за раз.

  Чому баклажан синій? Антоціани. Напевне, читаючи статтю про чорницю ви запам’ятали слово “антоціаніни” — сполуки, які відповідають за появу того чи іншого кольору. Своєму кольору м’якоті баклажан завдячує сполуці з поетичною назвою дельфінідин, яка здатна знижувати глюкозу крові і перешкоджає запальним процесам серцево-судинної системи. Діє як антиоксидант. Основний синій колір шкірки обумовлений насуніном, що перешкоджає окисненню жирів та накопиченню активних форм кисню.
  Загалом, баклажан містить досить високу кільксіть антиоксидантів у вигляді фенольних сполук (дуже подібно до того, що ми спостерігали з чорницею) 1–8 гр на 1 кілограм баклажанів.

  Баклажан — алергенний? Гістамін. Баклажан призводить до подразнень і свербіжу шкіри та роту, помірних головних болей та подразнень шлунку через високий вміст гістаміну (молекула, яка використовується нашим організмом для сигналу про запальні процеси) у рослині. Хороша термічна обробка зазвичай усуває ці небажані ефекти, але людям, схильним до алергій, варто обережно ставитися до цього овоча. Близько 10% людей мають алергічну реакцію на баклажан через алергенні білки, стабільні під час термової обробки. А підвищений вміст гістаміну у алергіків ще більше ускладнює ситуацію.

  2. Вплив на здоров’я

  Підсумковий вплив баклажану.

  Через токсичні сполуки, наявність гістаміну та алергенних білків баклажаном не варто надміру бавитися вагітним. В одному з досліджень щурам, яким давали соланідини (отруйні глікоалкалоїди баклажану), траплялися аборти у 5 з 24 випадків (ця сполука у більшій концентрації в картоплі), тоді як у щасливій контрольній групі щурів, які харчувалися звичайним кормом, абортів не було взагалі. Особливо будьте обережні при споживанні білих круглих баклажанів — це заморське диво містить токсичних сполук у 100 разів більше.
  Через виразні протизапальні властивості я б не радила його їсти під час гострої фази запалення та алергикам. Таким чином ми блокуємо власну імунну систему, хоча теоретично дуууже багато баклажанів здатні прибрати лихоманку 🙂

  3. Рекомендації щодо приготування.

  Гірчинка і як з нею боротися. Чим більше глікоалкалоїдів, тим більше гіркого смаку. При дозріванні плоду вміст глікоалкалоїдів зростає (у зрілому баклажані від 1 до 11 мг на 100 гр м’якоті) і становить максимум на 40-ий день росту, після чого різко падає практично до нуля за 2 тиждні. Перезрілі баклажани теоретично не гірчать. Але дуже великі баклажани (більше ніж 500 грам) починають ще більше гірчити внаслідок розростання насіння.

  Багато господинь знають, що баклажани треба замочувати у солоній воді. Це цілковитий віджиток минулого, який спокійно можна занести у категорію сучасних кулінарних міфів. Замочування у солі задля усусення гіркого присмаку не обгрунтоване, оскільки гірчинка баклажанів суттєво знизилася за останні роки у результаті виведення нових не гірких сортів. Попереднє замочування у солоній воді протягом 60 хв здатне прибрати лише до 30% глікоалкалоїдів з м’якоті, хоча більшість їх міститься у шкірці.
  Відчуваю ваш гнів крізь екран, оскільки ваша мама, бабуся так робили, і ви так робите, і воно допомогає. Справа у тому, що сіль сама по собі пригнічує відчуття терпкості, тобто баклажан терпкий, а ми цього не відчуваємо (з такою ж метою люди інколи солять каву, грейпфрути). Якщо теркпість баклажану вас сильно турбує: обирайте не великі плоди, з мінімальною кількістю насіння, надавайте перевагу білим сортам (найменше темніють після нарізання), соліть, якщо хочете, і дозволяє здоров’я. Гриль або відварювання на гірчинку не впливають.

  Максимальна користь для здоров’я. Термічна обробка баклажана є бажаною (гриль, варіння, але не смаження), бо за рахунок неї збільшується кількість антиоксидантів. Після приготування екстракти баклажану знижують запалення у 8 разів ефективніше. Сирий баклажан вважається не їстівним та токсичним для нашого організму за рахунок великої кількості термолабільних алергенів.
  Окрім самого баклажану у їжу можна вживати його листя, дуже подібне за смаком і харчовим складом до шпинату.

  Мінімальна шкода для здоров’я. Будь-які плями на поверхні плоду мають вас насторожувати. У випадку грибкової інфекції (ботритісу) у баклажані накопичується бета-соланін (сильний токсин, міститься у зеленій картоплі).
  Зберігати баклажани довго не варто, плоди для цього не придатні. Максимум 2 тижні при температурі 10–18 градусів, загорнутими у перфорований поліетилен. Приготовані баклажани не можна лишати при кімнатній температурі. Кімнатна температура сприяє перетворенню нітратів на нітрити у баклажані та є причиною харчового отруєння.

  Чому баклажан такий жирний після приготування. Ще у статті про фритюр я пояснювала, що жир буде завжди заповнювати вільний простір у їжі. Давайте поглянемо на структуру баклажана у збільшеному вигляді. Мікрофото тканин баклажана: