Як далеко летить Точка-У

0 Comments

Зміст:

Швидкі і таємні: ракетники в ексклюзивному інтерв’ю розказали, як “Точка У” знищує ворожі склади та кораблі

Українські ракетники розповіли ексклюзивні подробиці знищення російського десантного корабля “Саратов” в окупованому Бердянську та поділилися, як нищать ворожі склади та аеродроми на тимчасово окупованих територіях.

Туди вони дотягуються за допомогою “Точки У” – ракети з цього комплексу здатні досягнути цілей на відстані 120 кілометрів. Військові розповідають, що за допомогою ракетних комплексів “Точка У” можна топити ворожі кораблі та організовувати “бавовну” в Чорнобаївці. З “Точкою У” від перших днів повномасштабного вторгнення “боги війни” 19-ої ракетної бригади “Свята Варвара” уміло влучать в ворожі цілі.

Бойові командири на псевдо “Динамо” та “Клєвєр”, які роблять “бавовну” вперше в інтерв’ю ТСН розповіли про свою роботу.

Розкажіть про свою посаду і про свої бойові завдання?

Моя задача своєчасно та точно нанесли ракетний удар по противнику! Ми швидкі і таємні. Специфіка нашої роботи полягає в секретності, оскільки для противника ми є першочерговою ціллю. Тому про нас дуже мало інформації

Ракетна бригада бригада “Свята Варвара”: чому така назва?

Тому що Свята Варвара, є покровителькою ракетних військ і артилерії у всьому світі. Ми віримо, що вона нас охороняє і обороняє під час виконання наших бойових завдань.

Чому у вас скорпіон на шевроні?

Бо тваринка діє так, само як і ми: появляється нізвідки, вночі знаходить жертву і ховається. Ми відповідаємо тому, що на шевроні зображено

Ви маєте найпотужнішу зброю у ЗСУ?

Так! Це дійсно так. Найпотужніша зброя у ЗСУ – це “Точка У”, як славиться своєю могутністю, може вражати цілі на далеку відстань. З тим, куди не може достати артилерія, наша бригада справляється на “ура”.

“Бавовна” в Новій Каховці й Мелітополі та вибухи у Криму – хто за цим стоїть

Як далеко вона може дотягнутися до ворога ?

Ми можемо дотягуватися до противника на відстань до 120 кілометрів. Я би сказав не тільки найдовша рука, а ще й найнадійніший щит, бо ми можемо знищити собі подібного противника – ракетні підрозділи, які планують нанести по наших містах і селах ракетні удари! Ми розуміємо, якщо ми не виконаємо вогневе завдання не знищимо противника, то нашим артилерії і піхоті буде важче

Ми не працюємо по малогабаритних цілях або по цілях, які можуть бути уражені артилерією та безпілотниками. Багато хто списав з рахунків “Точку У”. Так це не сучасна зброя, але це ефективна зброя.

Саме “Точка У” забезпечує руйнування логістичних мереж противника. Коли під укіс йдуть кілька складів за день або за тиждень. На фронті це відображається одразу.

Це ракета балістична?

Так! Вона летить по траєкторії керовано, вона управляється. Якщо метеоумови зносять з траєкторії, вона за допомогою своїх рулів польоту керується, повертається на свою траєкторію і за рахунок цього ракета може точно попасти в ціль. Недаремно цю зброю називають точкою. Потрапляє дійсно в точку!

За скільки часу після пуску ракета вражає ціль?

Якщо розглядати мінімальна дальність польоту 20 км, то це 55 секунд, якщо на максимальну 120 км – 4 хвилин 24 секунд

24 лютого ваші позиції не зазнали втрат?

Розвідка Росії працює, але ще краще працює розвідка України і завдяки їм ми були попереджені. Нас за 2 доби до нападу зібрав командир і поставив задачу, що потрібно переміститися, бо є велика загроза ракетного удару! Було ухвалено рішення змінити місце дислокації і завдяки цьому ми залишилися живі.

Я був переконаний ,що вони нападуть і розгорнуть повномасштабну війну проти України. На жаль, була права моя дружин: в неї є особливі штучки, вона відчувала дуже і перед початком вторгнення ставила дуже багато цікавих питань, на які я не знаю відповідь. Одне з таких питань: чи будуть вони бомбити міста? Я ховався від відповіді, я розумів, що вони на це будуть здатні

Пам’ятаєш 24 лютого? Де ти був?

Я був у дорозі. Був дещо неусвідомлений, що відбувається. Інформацій було дуже мало, вона була обмежена. Стосовно пересування ворога ми орієнтувалися по характеру цілей, які приходили на нас. Ми не працюємо по дрібних цілях, так….коли є завдання на ураження колони, або місця базування можна було мати уявлення, що якась частина їх підрозділів перебуває на тому чи іншому рубежі.

Події розвивалися не по годинах, навіть по хвилинах: буквально, коли приїхали у визначене місце, ми зрозуміли, чим будемо зараз займатися. Перше бойове завдання було можна сказати в тумані: всі знали, все що робити, бо ми тренувалися. У нас було достатньо полігонів, ми мали змогу займатися. Перший пуск це було, як в тумані. Ми відпрацювали, схаменулися, зрозуміли, що треба підтягнути.

Перше завдання було вдалим? А яким воно було?

Це був підрозділ мотострілкової бригади, який переміщався з Криму в напрямку Херсон-Миколаїв. Це був циганський табір. Це ж орки. Вони сунули і наше завдання було їх зупинити.

На яких напрямках ви працювали після 24 лютого?

Мені вдалося попрацювати вже на всіх напрямках. Включаючи Херсон, Миколаїв, Київ і десь, де ми перебуваємо зараз.

Ви планували застосовувати “Точку У” в столиці?

Ми готувалися пускати майже з центру столиці. Ми були готові до цього, була висока ймовірність, що столицю оточать. Але ховатися вуличками Києва на 9,5 метровій машині дуже складно і майстерність водіїв, навченість обслуги –вражала з перших днів.

На яких ще напрямках ви робили “бавовну”?

Ми старалися робити нетипово великі дистанції між підрозділами, машинами. Засоби ППО противника ми вводили в оману на 100%. Тільки ми почали огризатися, давати здачу – ці просування моментально припинилися. Вони стали менш стрімкими – це однозначно.

24 березня в Бердянську палав “Саратов” – це робота “Точки У”?

Так. Тоді знищили великий корабель “Саратов” і ще два були пошкоджені.

Це трохи нетипово влучати в кораблі?

Це дійсно не ціль для “Точки У”, бо ця зброя працює по наземних цілях. Всім було дивно, хто це дійсно зробив. Це дійсно один із наших підрозділів! Це була точна робота, точно в корабель. Завдяки цьому здетонував боєприпас, що допомогло затонути кораблю швидше, а вже осколки від ракети посікли інші два корабля.

Як довго ви планували цю операцію?

Бувало таке, що ми виїжджали, але ніхто не припливав. Щодо “Саратова”, то ми чергували три дні. О 17:29 отримав сигнал о 18:00 на виїзд була поставлена задача чергувати з 3:00 ранку. Хлопці чекали за 5 км до позиції звідки мали нанести удар, яка була обстріляна артилерією противника. Протягом 40 хвилин прийшов сигнал – корабель в порту, можете виконувати своє завдання. Хлопці зібралися і завдяки майстерності і спритності нанесли ракетний удар і через 15 хв прийшло підтвердження про знищення цілі. І від того, що ми попали в корабель і почало детонувати, бо якби ми попали десь не в нього, то він не так би зірвався, ми би посікли корпус і він міг би поплисти, а так ми попали конкретно в нього, що призвело до детонацій їх боєприпасів. Виконали свою роботу на оцінку відмінно з трьома плюсами. Був піднятий морально-бойовий дух! Після того ще здійснили близько 4-5 успішних пусків.

А крейсер “Москва” – це “Точка У”?

Ні, на жаль, це не наша робота, але це Україна зробила.

Нова Каховка, Мелітополь, склади. Це все ми дотягуємося нашою “Точкою У”?

Так! Склади боєприпасів, паливно-мастильні склади, злітні смуги – все це робота “Точки У”. На свій страх і ризик наближаємося якомога ближче до противника і все одно дотягуємося.

Чорнобаївка – це ви?

Там купа серій, епізодів. Один з перших вдалих застосувань “Точки” був і в Чорнобаївці. Дуже приємно було отримати своє підтвердження роботи, бо на наступний день ми подивилися зведення Генштабу і кількість авіації, вертольотів помножилася на два. Що відповідало розподілу точок прицілювання на аеродром. Як зараз пам’ятаю, тоді вертольотів російських було знищено в районі 42 одиниці. Мені здається це найкращий показник нашої ефективності і як би вони не переконували в тому, що пошкодження незначні, після ураження “Точки” саме насиченість неба вертольотами на тому напрямку, де вони мали б застосовувати їх, впали в рази. Це піднімає дух мені, як командиру, після вдалої роботи навіть легше працювати з людьми. Вони бачать чують результат, натхнені, просять ще. Відпадає питання побуту.

Росіяни провели потужну кампанію з дискредитації “Точки У”. Мовляв стара і не влучає в цілі. У це повірили не лише росіяни, але й багато українців, то чи варто сьогодні списувати “Точку У” з рахунків?

Росіяни розгорнули цілу дискредитаційну кампанію. Казали, що “Точки У” – це старе радянське озброєння, яке ні на що не здатне. Але тим часом розгортають цілі дивізіони цього озброєння. Вони застосовують також “Точку У”. Вони знають, що “Точка” дієвий ракетний комплекс.

Наші “Точки У” за часів Незалежності проходили модернізацію?

Так, проходили. Була модернізація навігаційної апаратури і стали більш сучасніші засоби зв’язку.

Ваші ракети небезкінечні: на скільки часу вистачить ще у вас зброї?

Я думаю до Уралу вистачить! Однозначно “Точка” – серйозна штука, працює ефективно і буде працювати стільки, скільки це буде необхідно! Нехай це буде поверх її гарантійних і технічних ресурсів.

Противник оцінив обстановку і зрозумів, що “Точка У” вражає їхні командні пункти, ракетні комплекси, тому вони їх перемістили подалі, щоб ми не змогли їх доставати. За рахунок більш дальніх ракет, ми могли б і далі їх продовжувати знищувати

Яке озброєння ви б хотіли отримати?

Щоб дальність нового ракетного комплексу була більша! Понад 500 км. Зараз говорять про HIMARS. Особливість цих комплексів полягає в тому, що вони маневреніші, ніж “Точка”, до підготовки нанесення удару йому треба 5 хвилин, а “Точці” – 15 хвилин і залишити позицію – 2 хвилини. У загальному перебування на вогневій позиції HIMARS – 7 хвилин. Навіть, якщо противник за допомогою безпілотника міг виявити позицію HIMARS, він не зможе його знищити, тому що коли будуть летіти ракети, його вже не буде.

Чого бажаєте найбільше зараз? Про що ви мрієте?

Я мрію якнайшвидше здобути перемогу і повернутися до родини. Ми все робимо для перемоги.

Нагадаємо, військовий експерт оцінив, як надовго українці зупинили ворога, знищивши склади окупантів.

Читайте також:

Механіка удару. Як Росія може використати ядерну зброю і як Україна може протидіяти

Росія активізувала свої завуальовані погрози ядерною зброєю. США натомість попереджають Кремль про “катастрофічні наслідки”. Але як може виглядати застосування цієї зброї на практиці і що у такому випадку робити Україні?

Більшість експертів сходяться на думці, що застосування стратегічної ядерної зброї РФ, а саме балістичних ракет з потужним боєзарядом і великою дальністю, Україні не загрожує. Ці міжконтинентальні ракети націлені на стратегічного противника Росії – США і перебувають під пильним контролем двосторонніх та міжнародних договорів.

Але зовсім інша ситуація з тактичною ядерною зброєю (ТЯЗ). Це зазвичай боєзаряд до кількох кілотонн. Відносно невелику потужність, однак, компенсує різноманіття способів доставки смертоносного боєприпасу.

Він може бути, наприклад, поміщений в міну для міномета, артилерійський снаряд чи боєголовку крилатої ракети середньої дальності.

Така зброя може бути застосована безпосередньо на полі бою для прориву оборонних порядків противника чи його деморалізації. Щоправда, жодного разу в історії вона так і не була використана.

Секретар Ради нацбезпеки і оборони України Олексій Данілов запевняє, що українська влада вже підготувала інструкцію саме на випадок застосування ТЯЗ.

Артилерія

За дещо застарілими і приблизними даними у Росії може бути приблизно 2 тисячі одиниць тактичних ядерних зарядів.

Однак, мова йде лише про боєголовки до ракет. Інформації про артилерійські боєприпаси немає. Ще за часів СРСР їх кількість також була приблизно 2 тисячі одиниць.

Для відстрілу таких снарядів в Росії можуть використовувати самохідну артустановку (САУ) “Піон” (модернізована версія відома також як “Малка”). Ця САУ, розроблена ще 50 років тому в СРСР, є найбільш потужною у світі та має калібр 203-мм.

Автор фото, Міноборони РФ

Самохідна артустановка “Піон”. Це найбільш потужна САУ у світі, здатна стріляти ядерними боєприпасами на 30 км

Ядерні заряди до неї мають потужність у півтори кілотонни та застосовуються на дальність 18-30 км.

САУ “Піон”, до речі, є на озброєнні і українських Збройних сил. Звичайно, без ядерних боєприпасів, оскільки усіх запасів ТЯЗ Київ був змушений позбутись ще в середині 1990-х років.

Окрім “Піона” РФ може застосовувати 152-мм і 240-мм міни з ядерним зарядом. Перші можуть буди відстріляні гарматою Д-20 чи САУ “Мста-С” і “Акація”, а другі – самохідним мінометом “Тюльпан”.

Слід зауважити, що саме про його використання проти українських захисників Луганського аеропорту заявляв у вересні 2014 року тодішній міністр оборони Валерій Гелетей. Щоправда, згодом він пояснив, що це було лише його припущенням, оскільки завдані по об’єкту удари були настільки потужними, що “повністю зруйнували будівлю від п’ятого поверху до підвалу”.

Доказів, що РФ вже використовувала ТЯЗ на українському фронті, так і не було надано.

Немає сенсу?

Фахівець з артилерій, колишній заступник начальника факультету ракетних військ і артилерії Академії сухопутних військ Петро Пятаков не бачить практичного сенсу у використанні Росією ядерних зарядів для САУ чи мінометів.

За його словами, ресурс стволів цих систем достатньо невеликий, тож ще в радянські часи, наприклад, “Тюльпани” великої потужності були вилучені з військових бригад і відправлені на зберігання.

До того ж невелика потужність вибуху і близька відстань застосування таких установок не дають значної тактичної переваги для військ.

“При застосуванні 152-мм ядерного боєприпасу потужністю 0,4 кілотонни відстань безпечного розташування дружніх військ має бути 1,5 км. Тобто реальний вплив цього боєприпасу – це повне ураження взводного опорного пункту противника, але ротний опорний пункт буде живий”, – пояснює Пятаков.

За його словами, цю зброю розробляли не для наступу, а для оборони, щоб зупиняти атакувальні потуги армії противника. Основне ураження від артилерійської ТЯЗ – це не радіаційне зараження місцевості, а вибухова хвиля.

Фахівець наводить приклад, як така зброя може бути застосована на полі бою.

“Даємо 3 удари цими боєприпасами і маємо 3 км абсолютно рівної місцевості які може подолати особовий склад, не пішки, а в захищених танках і БТР, тобто прорватися в тил противника і здійснити якісь там дії”.

Але практичного сенсу у використанні саме ядерної зброї експерт не бачить.

Ця зброя не надто точна і не надто далекобійна.

Ракети

Інша справа – ракети, які можуть вражати певні об’єкти в глибині території противника.

На відміну від артилерії, саме застосування ТЯЗ у ракетах є найбільш імовірним варіантом, впевнений аналітик Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) Олексій Їжак.

Автор фото, Getty Images

Найбільш імовірним експерти вважають застосування ракет з ядерною боєголовкою з російських літаків

“Навряд чи це буде пов’язано з артилерією. Просто артилерія на полі бою не має вирішального значення, бо фронт занадто гнучкий”, – каже він.

В розмові з ВВС News Україна експерт взагалі відкидає варіант застосування артилерійських боєприпасів і ранжує ракетні ядерні загрози від Росії у такому порядку:

  • крилата ракета Х-101
  • надзвукова ракета Х-22.
  • балістична ракета “Іскандер” чи “Кинджал”.

Щодо найбільш ймовірного варіанту – використання ракети Х-101, то Олексій Їжак звертає увагу, що її застосування є найбільш відпрацьованим механізмом в Росії.

“Найбільш відпрацьована у росіян система застосування і до то ж найменш контрольована міжнародними організаціями і американським спостереженням, це Х-101, які з бомбардувальників скидаються над Каспійським морем”.

Така ракета летить на дальність приблизно 5 тисяч км і може нести термоядерний заряд до 250 кілотонн.

Однак такого плану крилаті ракети українська протиповітряна і протиракетна оборона вже навчилась збивати.

Складніше влучити в ракету Х-22. Такою, наприклад, був уражений торговий центр в Кременчуці 27 червня.

“Х-22 важче збити, бо там вища швидкість, вона надзвукова, але сама ракета складна, технологічно застаріла”, – зауважує аналітик НІСД.

Наступні у його рейтингу “ядерних загроз” балістичні ракети “Іскандер” і їх повітряний аналог “Кинджал”. Їх також важко збити засобами ППО, але дальність застосування відносно невелика – до 500 км.

Крім того, викликає великі сумніви, що РФ на практиці відпрацьовувала механізм застосування цих новітніх систем зі старими радянськими ядерними боєприпасами.

Чи можна протидіяти?

Якщо відкинути найголовніший засіб протидії ядерним погрозам Росії – дипломатичний, то деякі способи протидії залишаються в України і у військовому плані.

Звичайно, перехопити артилерійський снаряд майже неможливо, але це компенсується його неточністю і невеликою потужністю (0,4 – 2 кілотонни).

“Вибух в 2 кілотонни (ядерного снаряда) – це приблизно як був у порту Бейрута вибух селітри у 2020. Якщо він не влучить кудись, а буде в чистому полі, то його особливо ніхто не помітить”, – каже Олексій Їжак.

Полковник Пятаков вбачає, що прорив української оборони на декілька кілометрів чи сотень метрів не вартує застосування ядерних мін. Це не припинить спротив ЗСУ, а для Росії матиме суттєві політичні наслідки.

Щодо ракет, то, наприклад, Х-101 українські військові достатньо регулярно збивають, не даючи їм долетіти до цілі. Наприклад, 6 вересня Повітряні сили ЗСУ збили 5 із 6 ракет такого типу запущених з території над Каспійським морем.

Щоправда, визнають експерти, залишаються питання, що буде з ядерним боєзарядом ракети, яку підбили в польоті.

Олексій Їжак вважає, що він може залишитись неушкодженим, якщо влучання відбулося до того, як ракеті вдалось захопити ціль. Тим більше, що політ такої ракети з району Каспію може займати приблизно годину, що дасть час збити її заздалегідь.

“Ризик того, що ядерний боєприпас потрапить у руки України, високий”, – зазначає він.

Професор Інституту Міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка, експерт з питань нерозповсюдження ядерної зброї Сергій Галака вказує на ймовірність зараження території в такому варіанті.

“Сам вибух навряд буде, але може бути радіоактивне зараження в результаті фізичного руйнування боєзаряду. Це буде розпорошення радіації на якійсь певній території”.

Багато сподівань покладаються на механізми США з відслідковування стану ядерного арсеналу Росії.

За словами Петра Пятакова, тактична ядерна зброя, на відміну від стратегічної, зберігається на спеціальних арсеналах достатньо далеко від розташування засобів її застосування.

Відповідно, від моменту віддання наказу Путіним до безпосереднього переміщення ТЯЗ на поле бою в спецешелонах може пройти декілька діб. А значіть, американські спостерігачі матимуть час здобути необхідну інформацію.

Японське місто Хіросіма через місяць після ядерного бомбардування. В епіцентрі вибуху атомної бомби загинуло 90% людей

В будь-якому випадку навіть використання найменш потужної ядерної боєголовки матиме жахливі наслідки для світової безпеки, впевнений професор Галака.

“Це буде перехід червоної лінії, за якою валиться весь режим нерозповсюдження ядерної зброї, весь режим світової безпеки і вся її архітектура. Це буде просто крах”, – запевняє він.

Ви завжди можете отримувати головні новини в месенджер. Достатньо підписатися на наш Telegram або Viber.