52-Герца – пісня самого самотнього кита

Самий самотній кіт у світі – це кит 52 Герца, він співає свою пісню, але ніякої іншої кит йому не буде відповідати, так і триває його подорож по морях і океанах в повній самоті.
Не те, що він не намагається спілкуватися з одноплемінниками. Він робить це постійно. Але кит співає так високо, що на цій частоті звуку ніякий інший кит не зможе відповісти.

Своє прізвисько – 52 Герца він отримав через частоти в 51,75 Герц, на якій він видає свої сигнали. Проблема в тому, що інші кити спілкуються на частотах 15-25 Герц, тобто почути ніхто з них його ніколи не зможе.

Відео: БОЖЕ ХЛОПЧИК СПІВАЄ КЛАССНО, божественного А ГОЛОС (казахською)

Одинокий кит кружляв по океану, можливо, в пошуках друзів, але замість цього привернув увагу ВМС США в 1989 році, коли вперше зафіксували його звук на незвичайній для китів частоті. Виклик йшов на частоті 52 герц, хоча звичайний діапазон для китів в межах 12 – 25 Гц. Блакитний кит використовує частоту, як у найнижчих нот на фортепіано, в той час як цей кит використовує частоту близько восьми нот вище. Це добре чутно на записи:

Послухати голос блакитного кита

Слухати голосові 52-герцового блакитного кита

52 Гц кит викликає побратимів, як помітно, швидшим ритмом, в порівнянні з більш глибокими і важкими піснями синіх китів.

Вчені протягом багатьох років відслідковують його рух завдяки унікальному викликом, але шлях кита не може перетнутися з шляхами міграції інших китів.
Ніхто не знає, чому самий самотній кіт у світі став таким. Одні стверджують, що він гібрид двох видів китів, інші, що він останній представник невідомого нам виду. Як би там не було, він, швидше за все, приречений на вічне блукання на самоті по безкрайніх просторах океану.

Що таке козацький герць?

Герць (герець) — поєдинок українських козаків з ворогами перед боєм, двобій окремих воїнів перед головною битвою, в якому виявлялося військове мистецтво; бій, боротьба між противниками; поєдинок, турнір, двобій, дуель; боротьба думок, поглядів. Група відчайдухів та сміливців серед запорізьких козаків перед боєм виходила зі строю та наближалася до супротивника ближче ніж на відстань пострілу рушничниці і починали лайкою або жестами знущатись і кепкувати над ворогом.

Герць

З нецензурного запрошення на бій починалися багато битв запорозьких козаків. Це герць – перевірка своєї мужності і проба сил суперника перед загальною сутичкою. Польське harcować – «скакати на коні», чеське harc – «стрілянина, сутичка, бій». Герці – унікальна воєнна практика в Європі, де тисячу років правили важкоозброєні вершники обладунках. Спостерігати герці можна було лише у битвах із запорозькими козаками.

Татари також практикували подібні вилазки, але завжди з практичною метою захоплення полонених.На відміну від українців, їхні знатні воїни не лізли на рожен. Перед битвою запорожці влаштовували низку сутичок. Кілька козаків групою під’їжджали до лави суперників на відстань мушкетного пострілу. Починався смертельний танець: джигітували, сипали лайкою та викликали супротивників на бій.

Герць – це щось на кшталт психічної атаки, а кажучи сучасною мовою, щось на зразок “коктейлю з розвідки боєм і гри зі смертю”. Схожу тактику запорізькі козаки, як зазначалося, запозичили у татарських воїнів, хоча ті себе під кулі ніколи не підставляли і дражнили противника на відстані не ризикуючи життям. А запорожці, проявляючи надзвичайну сміливість і відвагу, переходили усі межі безпеки і часто гинули. Це була найнахабніша смерть в історії військ битв.

Тонкощі герцю

Козаки кружляли в 100-150 кроках від лави суперників – поляків, турків чи московських стрільців. Це досить близько, щоби почути образи, але далеко для прицільного пострілу з мушкета. Стриматися було складно. Часто піхотинці палили по козаках навмання, а вершники ламали шеренгу в спробі їх наздогнати.

Герці – це ще й розвідка. Виїжджаючи глибоко за лінію роз’їздів, загін міг викрити засідку або розвідників суперника, визначити зручні для маневру особливості місцевості.

Але перш за все козаки гарцювали для демонстрації відваги, морально пригнічуючи супротивника. Вони крутилися під кулями і ядрами, створюючи ілюзію своєї невразливості. Нахабство у запорожців поєднувалася з досвідом професійних солдатів: ті, хто приймав їхній виклик, нерідко гинули. А в ті роки перша кров перед боєм багато значила для бойового духу всього війська.

Історичні факти та приклади герцю

• Уманський полковник Іван Ганжа, попередньо здійснивши кілька успішних герців, загинув на герці у ході Пилявецької битви 1648 року.
• У 1656 році під час облоги Старого Бихова на герці загинув наказний гетьман Війська Запорізького Іван Золотаренко.

Через герці – на вибори

Траплялося, що поєдинки ставали частиною передвиборчих кампаній. Щороку першого січня на Січі відбувалися вибори керівництва – обозного, судді, хорунжого, писаря, скарбничого і кошового отамана. Процес контролювали гетьман і старшина, але вирішити справу могла і маса козацької голоти. У всі часи рядові бійці поважали хоробрих командирів. Раз по раз сотники і полковники виїжджали на вузьку смужку землі між арміями, ризикуючи життям заради авторитету.

Так, уманський полковник Іван Ганжа, ветеран походів на Крим і Дунай, здобув велику славу в поєдинках сам на сам. На березі річки Пилявки на чолі уманців він потурбував польський табір, гарцюючи і нав’язуючи дуелі. В одній із сутичок полковник був убитий крилатим гусаром. Український хроніст зауважує: загинув, бо не помолилися перед боєм.

Попри подібні випадки, козаки продовжували вилазки. 13 вересня 1648 року поляки не витримали насмішок гарцюючих суперників і кинулися вперед через вузьку греблю. Козаки і татари вдарили по ним з двох сторін. Результатом розгрому стали тисячі вбитих, втрата 98 гармат і величезного обозу.

Козаків виховували на піснях і байках про герці, і молодь залюбки встрявала в бій. Це була можливість вперше почути свист куль над головою і помахати шаблею поряд із легендарними бійцями. В герцях вчилися стріляти впритул з пістолів, рубатися один на один, швидко вивозити поранених.

Майже в кожному герці запорожці зазнавали втрат. Ті, хто успішно проходив цей кривавий відбір, ставали елітою однієї з кращих армій тогочасної Східної Європи.

Герць в народній творчості українців

Герць згадується у народних думах, художній та історичній літературі:

• Гей, нумо, хлопці, до зброї! На герць погуляти, слави здобувати! (запорозький марш).[
• Тоді будеш, вражий ляше, вдачею хвалиться, коли спробуєш зі мною та й на герці биться (дума).
• Завзятий, як перець, поки не вийде на герець (М. Номис).
• Благословляю тебе на герці погуляти (Микола Костомаров «Історичні монографії та дослідження»).
• Підіймай шаблю, виходь на герць! (Михайло Старицький «Богдан Хмельницький»).
• Все так же сяє сонце над землею, як і тоді, коли ми йшли на герць (Володимир Сосюра).
• «Воріженьки» таки були милі й безобидні, а війни, власне, ніякої й не було, був тільки «герць», така парада, гулянка. «Козаченьки» йшли на «герць погуляти» з «воріженьками» (Іван Багряний «Огненне коло»).
• Про тих хлопців, що не пройшли випробування до двадцяти п’яти років, помалу забували: вони ставали безіменними землевласниками, що не спромоглися стати на герць і сказати «все або ніщо» (Стівен Кінг «Шукач» у перекл. Олени Любенко).
• День скінчився словесними герцями (Яків Качура).

– Культурно-історичний портал “Спадщина Предків”

Використана література:

1. Костомаров Н. Историческія монографии и изследования Николая Костомарова — Тип. А. Траншеля, 1870. — Т. 9–11. — С. 201.
2. Шаповал І. Слідами запорожців
3. Герць на укрліт.орг
4. Костомаров Н. И. Историческія монографіи и изслѣдованія. — СПб.: Изд. Об-ва для пособия нуждающимся литераторам и ученым, 1906. — Т. 19–21. —С. 743.
5. Старицкий М. П. Богдан Хмельницкий: Перед бурей. — К.: Молодь, 1963. — Т. 1. — С. 463 // Богдан Хмельнитский: историческая трилогия.
6. Іван Багряний. Огненне коло. — Новий Ульм, 1953.
7. Олена Апанович. Герць паперових лицарів. Архів оригіналу за 23 липень 2012. Процитовано 23 липень 2012.
8. Рудницький Ю. Проти Бульби на герць послали Хмельницького // ProUA: Web. — 29.05.2009.

• Могила Івана Сірка: історія, міфи, дослідження
• Козаки-характерники: історія, факти, легенди
• Козацькі шаблі XVII століття
• Козацька розвідка: чим жила та як діяла?
• «Козацька» семантика деяких власних географічних назв України
• Судочинство, страти та покарання на Запорозькій Січі
• Костурець – бойове мистецтво українських незрячих співців
• Таке давнє, таке високе слово – козак. Індоарійські таємниці України
• Гетьманування Дем’яна Многогрішного і Глухівські статті
• Гетьманування Івана Самойловича і Конотопські статті

Слишком громко и запредельно далеко: история самого одинокого кита в мире

В северной части Тихого океана больше 30 лет скитается одинокий кит. Он не может общаться с сородичами, потому что они не улавливают его частоту.

Языковой барьер

Основная частота криков всех усатых китов, обитающих в северной части Тихого океана, находится на границе слышимости человека, между 10 и 20 Гц. Но есть один кит, который издает звуки на частоте 52 Гц. Непривычная высота голоса, как полагают многие исследователи, привела к тому, что все время животное проводит в одиночестве. За годы наблюдений его крики никогда не смешивались с криками других китов.

Первая встреча

Кита по имени 52 Гц первый раз услышали в 1989 году. Его голос зафиксировали гидрофоны ВМФ США, расставленные в Тихом океане во время холодной войны для того, чтобы предупреждать появление подводных лодок противника. Через три года военные разрешили океанологам пользоваться своей техникой, и с тех пор наблюдение за китом ведется постоянно.

Песня

Имя 52 Гц кит получил благодаря основной частоте своих криков. Помимо частоты, его позывы отличаются от криков других китов ритмом и структурой.

Биография

С момента обнаружения песни 52 Гц слышат каждый год — последний раз это случилось прошлой зимой. Следовательно, ему по меньшей мере 23 года. За это время, по мнению некоторых исследователей, голос его огрубел, то есть из подростка он превратился во взрослого. Сколько он проживет, неизвестно, но усатые киты, как считается, живут по много десятков лет.

Маршруты

Ученые могут нарисовать на карте маршруты передвижений млекопитающего за много лет, хотя никто никогда его не видел. 52 Гц путешествует по северной части Тихого океана, проходя за зимние месяцы — когда его слышно — по несколько тысяч километров. Передвигается он обычно со скоростью меньше, чем 4 км/час, но почти без остановок. Его пути пролегают на глубоководье в сотнях километров от берега.

Общение

Песня кита состоит из серий криков, длящихся по несколько секунд. Бросив позыв, 52 Гц молчит несколько минут, а затем начинает снова. В некоторые дни он кричит с незначительными перерывами по 20 часов подряд. Услышать его можно зимой — с декабря по февраль, в остальное время про него ничего не известно.

Исследователи

Первым биографом 52 Гц был биолог Уильям Уоткинс, один из первых людей, начавших записывать голоса китов и дельфинов. Его интерес к языкам распространялся не только на животных: ученый знал несколько западноафриканских языков, а диссертацию по биологии китов защищал в Токио на японском.

Слух

Киты находят конспецификов (представителей своего вида) в первую очередь на слух. Свет в воде распространяется хуже, чем в воздухе, а звуки — в четыре раза быстрее, что позволяет млекопитающим слышать друг друга за много километров. Усатые киты издают звуки громкостью более 150 децибел — человек физически не в состоянии переносить такой уровень шума. Крики синих китов можно записать на чувствительный гидрофон с расстояния в сотни километров.

Родня

В северной части Тихого океана встречаются три вида китов: голубой, горбатый и финвал. Все они — родственники. К какому виду принадлежит 52 Гц — неизвестно. Он может быть метисом (гибридом двух видов китов), а может быть — хотя это куда менее вероятно, — последним представителем четвертого, неизвестного вида.

Социальные сети

В Twitter есть пользователь 52Hurts (Боль-52) который подписывается Одиноким китом (Lonely whale). Его записи посвящены жизни в море, одиночеству, отчаянию и планктону, застрявшему во рту между пластинами.

Концерт

В 2011 году французский художник Лорис Грео устроил концерт в северо-западной части Тихого океана на глубине 4000 метров под водой. Он транслировал в толще воды запись музыки и снимал на камеру свечение местной фауны, вызванное звуковой волной.

Спектакль

Сюжету о самом одиноком в мире ките посвятили перформативную инсталляцию в Доме культуры «ГЭС-2». «52 Гц» — это одновременно и декорация для театрального спектакля на одного зрителя, и самостоятельная художественная работа об одиночестве. 25-метровый скелет кита расположился в публичном пространстве Проспекта, центральной локации «ГЭС-2». По замыслу авторов проекта, «52 Гц» напоминает одновременно о музеях естественной истории и о «призрачном ките» бакэ-кудзира — персонаже японской мифологии, который является рыбакам в виде скелета кита и несет проклятия и мор китобоям.

При этом внутри инсталляции разворачивается самостоятельный сюжет: зритель переносится с острова кита в обычную «московскую однушку». В ней живет девушка Аня, которая месяцами не выходит из дома и думает, что она и есть тот самый одинокий кит. Посетить «52 Гц» можно до 3 декабря в Доме культуры «ГЭС-2».