Пієлонефрит

Багато захворювань у нефрології не мають патогномонічних симптомів, що значно ускладнює діагностику патології. До них належить низка запальних процесів. Вважається, що пієлонефрит — це інфекційно-запальний процес, що вражає інтерстиціальну тканину нирок (паренхиму). При цьому з’являються нові дані, що доповнюють розуміння щодо механізму і фізіології його походження. Найчастіше на пієлонефрит страждають жінки через особливості будови видільної системи, а також чоловіки з певного віку, які страждають на патологію простати.

Що таке пієлонефрит?

Пієлонефрит вважається все ще актуальною проблемою сучасної нефрології, оскільки процес досить складно піддається повному лікуванню. Є думка, що пієлонефрит зачіпає запальним процесом навіть сечоводи й іноді — сечовий міхур. На практиці ж часто не можна впевнено стверджувати, який із патологічних процесів є первинним.

Так що таке пієлонефрит і чим він небезпечний? У цієї патології немає чітко вираженої симптоматики, іноді саме захворювання протікає під маскою поганого самопочуття — підвищення температури, нудота, блювання, озноб. Саме з цієї причини пацієнти не одразу звертаються по медичну допомогу. Для лікування гострого процесу й загострень використовують антибіотики, оскільки це інфекційний процес, а також комплексні препарати з антисептичним і спазмолітичним ефектом, зокрема рослинного походження.

Важливо!

Інформацію з цієї статті не можна використовувати для самодіагностики та самолікування. Для встановлення правильного діагнозу та призначення лікування слід завжди звертатися до лікаря.

Причини розвитку захворювання

Пієлонефрит належить до групи інфекційних захворювань і спричиняється, найчастіше, кишковою паличкою, стафілококом, ентерококом або бактеріями роду Proteus. Патогени потрапляють у нирку через кров (гематогенним шляхом) із вогнища інфекції, який може знаходитися в будь-якій частині організму, а також висхідним шляхом за циститу або уретриту. Є групи ризику, представники яких частіше страждають на пієлонефрит:

1. Діти у віці до 7 років.
2. Вагітні жінки.
3. Люди з вродженими аномаліями будови нирок і сечовивідних шляхів.
4. Чоловіки із захворюваннями передміхурової залози (аденома, гіперплазія, пухлини).
5. Особи із сечокам’яною хворобою.
6. Пацієнти з цукровим діабетом.
7. Люди зі зниженим імунітетом і ті, хто переносив інфекції сечової системи раніше.

До причин пієлонефриту відносять і хірургічні втручання, зокрема установку катетера. Також у небезпеці пацієнти з порушеним відтоком сечі, з неправильним зворотним закидом сечі в балії (рефлюкс).

Симптоми пієлонефриту

Серед ознак пієлонефриту іноді немає специфічних проявів, тому одразу діагностувати це захворювання буває важко. Але здебільшого пацієнти скаржаться на:

• підвищення температури, лихоманку, озноб;
• нудоту, блювання, не пов’язані з прийманням їжі;
• біль у попереку з боку ураження;
• прискорене сечовипускання;
• характерний «рибний» запах і мутний колір сечі.

Також до симптомів пієлонефриту належать загальна слабкість, стомлюваність, невеликі набряки, особливо одразу після пробудження. Деякі пацієнти зазначають періодичне прискорення серцебиття.

Для важкого перебігу пієлонефриту характерна висока температура, швидка маніфестація захворювання. Наростають явища інтоксикації, температура досягає високих позначок, з’являється сильний і різкий біль у попереку, часто не тільки локальний, але й дифузний.

Симптоми пієлонефриту в дітей часто маскуються під звичайне ГРЗ. У разі надання медичної допомоги не в повному обсязі процес переходить у хронічний.

Під час хронічного запалення нирок клінічна картина може бути стертою, без яскраво виражених ознак. Деякі пацієнти скаржаться на нездужання, відсутність апетиту, млявість, сонливість. Іноді відзначається тупий ниючий біль у попереку, часте й болісне сечовипускання. Цей випадок схожий на запалення нижніх сечових шляхів, цистит, і діагноз потребує ретельно зібраного анамнезу та діагностичного комплексу.

Важливо!

Інформацію з цієї статті не можна використовувати для самодіагностики та самолікування. Для встановлення правильного діагнозу та призначення лікування слід завжди звертатися до лікаря.

Діагностика

Діагностика пієлонефриту ґрунтується на проявах (озноб, дизурія, біль у ділянці попереку) і клінічних дослідженнях — загальному аналізі сечі, біохімії крові. При зборі анамнезу важливо відзначити наявність хронічних вогнищ інфекції (нелікований карієс, часті простудні захворювання), переохолодження, цистит, перенесені хірургічні втручання та інші чинники ризику.

Під час огляду пацієнта звертають увагу на блідість шкірних покривів, позитивний симптом Пастернацького, підвищення артеріального тиску, набряклість. Але найбільш інформативним, зазвичай, є аналіз сечі, у якому визначається велика кількість бактерій, лейкоцитів, білок і гематурія. Ультразвукове дослідження (УЗД) необхідне для оцінювання розмірів нирки, щільності її тканини та наявності або відсутності каменів, пухлиноподібних утворень та інших причин порушення відтоку сечі. Іноді потрібно підтвердження діагнозу за допомогою тонших сучасних інструментів — комп’ютерної томографії (КТ) або магнітно-резонансної терапії (МРТ). Характерним для пієлонефриту є збільшення нирки в об’ємі, потовщення й ущільнення паренхіми з одночасним розширенням чашок і балій, наявність грубих рубців у кортикальному шарі

при множинних попередніх запаленнях. Однак, у запущених випадках хронічного запалення орган зморщується, функції нирки порушуються.

Під час лікування пієлонефриту ідеально знати мікроорганізм для призначення етіотропної терапії, що можливо тільки після бакпосіву сечі.

Принципи призначення терапії

Лікування пієлонефриту завжди комплексне, охоплює антибіотикотерапію, купірування симптомів спазмолітиками, знеболювальними препаратами, усунення обструкції, що перешкоджає відтоку сечі. Іноді вдаються до хірургічного втручання.

У комплексному лікуванні гідне місце займає фітотерапія з комплексним впливом на сечові шляхи. Наприклад, німецький препарат Канефрон® H надає не тільки антимікробну дію, але і зменшує спазм сечовивідних шляхів, покращує сечовипускання, бореться із запаленням, чим підвищує ефективність лікування антибіотиками. Стандартизований вміст діючих активних речовин у фітопрепараті Канефрон® Н забезпечується концепцією фітонірингу. Високі вимоги до рослинної сировини, високотехнологічна екстракція активних компонентів дають змогу створити фітопрепарат із максимальною кількістю діючих речовин. Ефективність підтверджена клінічними дослідженнями.

• Антибактеріальний ефект Канефрона® Н і поліпшення пасажу сечі здійснюються завдяки комплексу екстрактів із листя розмарину, трави золототисячника й кореня любистку.
• Листя розмарину містять розмаринову кислоту, що допомагає боротися із запальним процесом.
• Екстракт кореня любистку зменшує больовий синдром внаслідок спазмолітичного ефекту й покращує сечовипускання.

Таблетки та краплі Канефрон® H містять стандартизовану дозу речовини, що важливо під час призначення препарату. Можуть застосовуватися для доповнення терапії пієлонефриту і в якості профілактики, оскільки запобігають загостренню і хронізації захворювання.

Комбіновані лікарські засоби дозволяють вирішити одразу кілька проблем, тоді як ризик розвитку небажаних реакцій зведено до мінімуму.

Важливо!

Інформацію з цієї статті не можна використовувати для самодіагностики та самолікування. Для встановлення правильного діагнозу та призначення лікування слід завжди звертатися до лікаря.

Профілактичні заходи

Профілактика пієлонефриту важлива насамперед для людей із групи ризику. Вони мають проходити регулярний профілактичний огляд у фахівця, а за появи можливих симптомів запалення нирок звертатися по допомогу й не займатися самолікуванням. Є низка рекомендацій, що підходять для кожної людини:

1. Споживання оптимальної кількості рідини, щоб забезпечити адекватний пасаж сечі.
2. Уникати переохолодження.
3. Вчасно санувати вогнища інфекції.
4. Дотримуватися правил особистої гігієни (особливо для жінок).

Оскільки пієлонефрит часто розвивається в людей зі зниженим імунітетом, важливо звернути увагу на рівень фізичної активності, дотримуватися режиму роботи та відпочинку, регулювати харчування, споживати більше овочів і фруктів.

Для профілактики загострення процесу в людей із хронічним пієлонефритом багато лікарів, у якості превентивних заходів, рекомендують приймання рослинних препаратів, зокрема Канефрон® H.

Перед застосуванням важливо порадитися з досвідченим фахівцем.

Гострий пієлонефрит

Захворювання «гострий пієлонефрит» залишається актуальною проблемою сучасної нефрології. Причиною тому є складність постановки діагнозу при змазаній клінічній картині, пізнє звернення пацієнтів і високий ризик розвитку ускладнень. Захворювання частіше зустрічається у жінок, що пов’язано з анатомо-фізіологічними особливостями будови сечовидільної системи. Своєчасне лікування згідно з протоколами може не тільки швидко позбавити проблеми, а й уберегти від переходу захворювання у хронічну форму.

Що таке гострий пієлонефрит?

Гострий пієлонефрит — це запальне захворювання нирок, за якого уражається інтерстиціальна тканина і чашечно-лоханочна система. Досить швидко розвиваються деструктивні процеси, порушується не тільки видільна функція нирок, а й система фільтрації.

За типом запального процесу гострий пієлонефрит буває серозним і гнійним. Ці форми відрізняються одна від одної морфологічно, але клінічна картина досить схожа. Лікування підбирається так, щоб впливати безпосередньо на причину захворювання й усунути симптоми (наприклад, спазм або біль). Успіх лікування — у визначенні причини хвороби та її усуненні. Якщо це інфекція, то починають з антимікробної терапії та допоміжних препаратів. Перевага віддається комбінованим препаратам, які впливають одразу на кілька ланок патогенезу. Навіть при гнійно-деструктивних формах пієлонефриту з формуванням абсцесу і з високим ступенем ризику для життя можна підібрати адекватну схему терапії для амбулаторного (домашнього) лікування. 1

Важливо!

Інформацію з цієї статті не можна використовувати для самодіагностики та самолікування. Для встановлення правильного діагнозу та призначення лікування слід завжди звертатися до лікаря.

Етіологічні чинники

Причиною гострого пієлонефриту майже завжди є бактерії. Найчастіше це кишкова паличка, протеї, ентерококи, але в рідкісних випадках захворювання буває спричинено синьогнійною паличкою або стафілококами. Патоген потрапляє в нирку двома шляхами:

1. Гематогенний шлях (через кров) із вогнища інфекції в організмі. Наприклад, неліковані зуби, часті ангіни й інші бактеріальні інфекції.
2. Висхідний, за якого інфекція поширюється з уретри вгору сечоводом. 2

Структура захворюваності неоднорідна. У віці до 50 років гострий пієлонефрит частіше зустрічається у жінок, а після 55 — у чоловіків. Це пояснюється тим, що збільшення розмірів простати (аденома, гіперплазія) перешкоджає нормальному відтоку сечі. А це, своєю чергою, значно підвищує ризик розвитку інфекцій сечовивідних шляхів. До причин гострого пієлонефриту належать порушення уродинаміки, хірургічні втручання, супутні хронічні захворювання. 1

Клінічна картина

Симптоми гострого пієлонефриту:

1. Підвищення температури, озноб, відчуття жару.
2. Біль у попереку, нерідко не тільки на стороні ураження. Пацієнти скаржаться на біль, що оперізує, низької або високої інтенсивності.

До неспецифічних симптомів гострого пієлонефриту відносять загальну слабкість, запаморочення, блювання. Також пацієнти скаржаться на часте сечовипускання, зміну кольору сечі та появу «рибного» запаху.

Під час вибору тактики лікування важливо брати до уваги симптоматику. Крім адекватної антибіотикотерапії важливо прибрати біль, налагодити сечовипускання. Для цього рекомендовано використовувати комбіновані препарати (рослинні або синтетичні), спрямовані на рішення одразу декількох проблем. Цього можна досягти за допомогою рослинних засобів, створених за концепцією фітонірингу. Створення препаратів на основі рослин, в яких можливо точно розрахувати концентрацію активної речовини, стало проривом на фармацевтичному ринку. Лікування гострого пієлонефриту, симптоми якого передбачають біль, спазм і утруднене сечовипускання, комбінованими препаратами дозволяє досягти бажаного результату з мінімальним ризиком розвитку побічних ефектів.

Як визначити захворювання

Діагностика гострого пієлонефриту полягає в правильній інтерпретації аналізів і анамнезу. Основна ознака запалення — поява лейкоцитів в сечі. При гематогенному пієлонефриті аналіз сечі іноді залишається в межах норми, оскільки запальний процес локалізується в кірковому шарі нирки. Гематурія (еритроцити в сечі) не є маркером гострого пієлонефриту, оскільки може з’являтися при сечокам’яній хворобі або геморагічному циститі.

Ультразвукове дослідження (УЗД) на початкових стадіях захворювання не інформативне, але надалі можна побачити набряк органу, зміну структури тканини, наявність рубців, абсцесів. 3 Додатковими інструментальними методами дослідження проводять оглядову та екскреторну урографію, комп’ютерну томографію. Вірний діагноз може бути встановлено тільки досвідченим фахівцем після аналізу даних обстежень. Самостійно визначати своє захворювання і призначати лікування не тільки неефективно, але й небезпечно.

Важливо!

Інформацію з цієї статті не можна використовувати для самодіагностики та самолікування. Для встановлення правильного діагнозу та призначення лікування слід завжди звертатися до лікаря.

Методи терапії

Лікування при гострому пієлонефриті направлено, перш за все, на усунення патогенної флори. Для цього використовують антибіотики широкого спектра дії, бажано після визначення чутливості бактерій до препаратів. Фахівці також застосовують препарати рослинного походження, оскільки вони мають мінімальну кількість протипоказань і можуть використовуватися тривалий час. 1 Таким засобом є Канефрон ® Н (таблетки та краплі), який містить активні речовини кореня любистку, листя розмарину і трави золототисячника.

1. Корінь любистку має сечогінну, антиоксидантну, спазмолітичну і болезаспокійливу дії.
2. Трава золототисячника слушна як протизапальний компонент.
3. Антиоксиданти, що містяться в листі розмарину, добре працюють проти запалення. Розмаринова кислота належить до природних протизапальних й антибактеріальних речовин.

Препарат сприятливо діє на фізико-хімічні властивості сечі, покращуючи її бактерицидні властивості. Канефрон ® Н можна приймати і для профілактики загострення, але після консультації з лікарем, бажано нефрологом.

Профілактика

Профілактика гострого пієлонефриту проста:

• дотримання правил гігієни;
• нормалізація харчування та питного режиму;
• своєчасне звернення по медичну допомогу.

Людям, які знаходяться в групі ризику або мали захворювання нирок, для профілактики призначаються рослинні препарати, що здатні запобігати розвиткові запального процесу, такі як Канефрон ® Н. Профілактикою гострого пієлонефриту можна назвати і своєчасне лікування супутніх захворювань (наприклад, аденома простати, сечокам’яна хвороба).

Як лікувати пієлонефрит нирок. Симптоми, ускладнення, групи ризику. Симптоматика і діагностика

Виявлення, лікування пієлонефриту та його попередження опирається на конкретні знання. Пієлонефрит – це патологія нирок інфекційно-запальної природи, у більшості випадків одностороння. За статистикою жінки хворіють частіше (в основному після циститу), чоловіки рідше (внаслідок ускладнення аденоми простати і простатиту). Хронічний пієлонефрит у чоловіків за клінічними симптомами нічим не відрізняється від жіночого варіанту.

Причини та ознаки пієлонефриту

У більшості випадків збудником виступає кишкова паличка, яка занурюється у сечовивідні шляхи та рухається вгору до нирки. Через певну анатомічну особливість жінки хворіють частіше: уретра коротша та ширша, а також ближче розташована до анального отвору.

У ряді випадків уражається нирка без залучення в патологічний процес сечового міхура. Особливо створює незручності гострий пієлонефрит, лікування якого залежить від виду інфекційного збудника.

Гостре інфекційне ураження нирки в основному розвивається дуже швидко, за декілька днів, іноді – годин (від швидкості процесу залежить, як лікувати пієлонефрит нирок). Симптоми – типові, як за будь-яких інфекційних захворюваннях:

1. Підвищена температура тіла (вище 38 градусів за Цельсієм).
2. Тремтіння, відчуття остуди, яке змінюється відчуттям жару.
3. Болючі неприємні відчуття в поперековій ділянці з одного боку (де проекція хворої нирки).
4. У багатьох випадках – нудота і блювання рефлекторного характеру.

Гострий процес скоро може перейти в хронічний пієлонефрит, лікування якого також зводиться до антибактеріальної терапії

Якщо паралельно вражений і сечовий міхур, то до вищеописаної симптоматики приєднується часте сечовипускання з різзю, при цьому сеча – темна і каламутна, неприємно пахне, в ряді випадків – кров у сечі.

Особливий різновид – інфекційне ураження нирок під час вагітності, чи так званий гестаційний пієлонефрит, діагностика якого повинна проводитись висококваліфікованим урологом.

Ускладнення гострого і хронічного пієлонефриту

Пієлонефрит небезпечний через ускладнення. Найчастіші:

1. Ниркова недостатність.
2. Абсцес (гнійник).
3. Сепсис (широке зараження крові).
4. На тлі сечокам’яної хвороби може виникнути калькульозний пієлонефрит, загострення якого може призвести до порушення уродинаміки і ниркових колік.

Якщо до пієлонефриту ви нічим не хворіли, то такі наслідки малоймовірні. Існує декілька груп ризику:

1. Діабетики.
2. Вагітні.
3. Люди похилого віку – старші 65 років.
4. Пацієнти з хронічними інфекційними враженнями.
5. Люди з ослабленим імунітетом.

Вторинний пієлонефрит виникає як ускладнення інфекційних захворювань.

Аналіз сечі та інші методи діагностики

Виявлення пієлонефриту базується на вивченні клінічної картини і даних додаткових методів обстеження – рівною мірою лабораторних та інструментальних. Якщо виникає двосторонній пієлонефрит, аналіз сечі не відрізняється від аналізу при односторнньому зараженні. Необхідний бактеріальний посів сечі для визначення чутливості флори до антибактеріальних препаратів, оскільки пієлонефрит викликають різні штами мікроорганізмів, які реагують по-різному на антибактеріальні препарати (зокрема антибіотики).

Окрім бактеріологічного аналізу, серед основних методів діагностики – аналіз крові та сечі, а також рентген-обстеження нирок на предмет виявлення каменів (завдяки їм клінічна картина пієлонефриту може суттєво відрізнятись). Насамперед аналіз сечі при пієлонефриті показує збільшення кількості лейкоцитів.

Лікування різних видів пієлонефриту

Окрім лікарських засобів, надзвичайно важливі постільний режим та спеціальна дієта. Не варто відмовлятись від вживання рідини (яка нібито навантажує нирки) – навпаки, пиття попередить зневоднення. Дієта може бути не надто строгою при лікуванні хронічного пієлонефриту.

Дієта може включати в себе черствий хліб, овочеві супи, каші, овочі, нежирні рибу та м’ясо, молоко та кефір, соняшникову олію. В помірних кількостях дозволяються фрукти, ягоди, соки з них, кріп та петрушка. Заборонені бульйони (як м’ясні, так і рибні), солодке та приправи слід вживати помірно.

Для лікування насамперед застосовують антибактеріальні препарати – зокрема антибіотики та нітрофурани, а також протизапальні ліки, які не діють на мікроорганізми, проте борються з наслідками їхньої життєдіяльності – запальним процесом в тканинах нирки. Хворий повинен пройти повний курс протиінфекційної терапії і приймати препарати до останнього дня курсу, навіть якщо симптоматика хвороби значно зменшилась чи взагалі не спостерігається.

Лікування гострого пієлонефриту має проводитись у клініці під наглядом уролога. На стадії затихання хвороби пацієнта можна виписати додому, але проводити періодичні контрольні обстеження.

Профілактичні заходи

Профілактика пієлонефриту зводиться до оперативного лікування хвороб нирок, дотримання санітарно-гігієнічного режиму та попередженння інфекційних захворювань. Наш сайт – Добробут.ком – надасть вам максимум корисної інформації про пієлонефрит, його симптоматичні ознаки, діагностику та лікування.