Що їдять бурундук

0 Comments

Бурундук: милий смугастий гризун – фото, опис, цікаві факти

Бурундук – невеликий смугастий гризун, який є близьким родичем вивірки та ховраха. Більшість різновидів цих тварин мешкає на теренах Північної Америки. У дикій природі України бурундук не зустрічається, але його нерідко плутають із сонею лісовою – іншим гризуном, доволі поширеним на українських теренах.

Бурундук – класифікація та наукова назва

Бурундуки – ссавці, що належать до ряду гризунів, підряду Вивірковиді. Вони є представниками великої родини Вивіркові (Sciuridae).

Вважається, що бурундуки фактично відокремилися від щурів та мишей приблизно 70 млн років тому. Проте науковці вважають, що ці гризуни незалежно еволюціонували, отримавши в процесі пристосування до середовища існування свої смужки на тілі.

Всі види бурундуків належать до однойменного роду Бурундук (Tamias). Останній нерідко поділяють на 3 підроди: Tamias, Eutamias та Neotamias.

За цією класифікацією, підрід Tamias має лише 1 вид – східний, тоді як підрід Neotamias об’єднує усі інші північноамериканські види. До підроду Eutamias належить лише 1 вид – азійський або сибірський бурундук.

Наукова назва «Tamias» перекладається із латинської мови як «накопичувач». Вона підкреслює характерну рису способу життя цих гризунів, які роблять значні запаси їжі до зими.

Наукова назва східного бурундука – Tamias striatus. Друга складова означає «смуги», що пов’язано зі смужками на спині у цих тварин.

Американська назва бурундука – «chipmunk» пов’язана із поведінкою тварини. Вона походить від характерного звуку, який видають ці гризуни під час споживання їжі.

Цікавий факт! Бурундуків іноді називають «смугастими вивірками» або «маленькими лісовими тиграми», що пов’язано з наявністю смуг на їхньому тілі.

Як виглядає бурундук? Опис тварини

Бурундуки – невеликі гризуни, яких легко впізнати за їхнім характерним смугастим забарвленням. Довжина тіла цих маленьких ссавців може варіюватися залежно від виду у межах 16-30 см, з яких приблизно 9-15 см приходиться на пухнастий хвіст. Вага варіюється у межах від 30 до 140 г. Загалом бурундуки є найменшими представниками родини Вивіркові.

Забарвлення бурундука може бути рудим, світло-сірим або піщаним. При цьому характерною рисою для будь-якого виду цих тварин є наявність п’яти поздовжніх темних смуг, що розділені білими або сірими смужками.

Середня смуга проходить зі спини до потилиці. Саме за її наявністю бурундуків можна відрізнити від американських ховрахів (ксерусів). На мордочці також можуть бути темні відмітини. Також характерною рисою цих тварин є великі передні зуби. Хутро у бурундуків гладке, але хвіст пухнастий.

До уваги! Бурундук має маленькі вуха, що стирчать на голові, тоді як у ховраха вони лежать рівно. Крім того, ховрахи населяють поля та трав’янисті ділянки, тоді як бурундуки мешкають у лісистих районах.

ТОП-5 види бурундуків з фото та описом

Сибірський або азійський (Tamias/Eutamias sibircus)

Цей вид бурундуків поширений у Північній та Східній Європі, а також на Далекому Сході. Він є єдиним різновидом, що зустрічається поза межами Північної Америки.

Завдовжки сибірський бурундук сягає 18-25 см. Третина з цієї довжини припадає на пухнастий хвіст. Вага може змінюватися залежно від пори року, але загалом сягає 50-150 г.

Малий бурундук (Tamias/Neotamias minimus)

Цей вид є типовим для північноамериканських лісів. Він доволі поширений на лісових теренах Канади та Сполучених Штатів. Представники цього виду можуть зустрічатися не лише у хвойних чи листяних лісах, але й у лісистій місцевості у прибережній зоні, а подекуди – навіть в альпійській тундрі.

Довжина тіла у малого бурундука становить лише 10-13 см і ще 8-10 см припадає на хвіст. Важить цій дрібний гризун у межах 35-55 г. Боки у малого бурундука червоно-коричневі, а низ – сірувато-білий. На мордочці помітні 3 темні та 2 світлі смуги.

Східні або східноамериканські бурундуки (Tamias striatus)

Цей вид зустрічається на сході Сполучених Штатів та у північно-східній частині Канади. Зазвичай він населяє листяні ліси, проте також може бути поміченим у парках, серед заростів чагарників та навіть між каміння.

Завдовжки східний бурундук сягає 14-19 см, тоді як довжина хвоста у нього становить 8-11 см. Вага представників цього виду варіюється у межах 70-140 г.

Східні бурундуки мають рудувато-буре забарвлення, тоді як спина у них рудувато-сіра з 5 темними смужками. На боках помітні 2 світлі смужки.

Бурундук сосновий (Tamias/Neotamias amoenus)

Цей бурундук є типовим північноамериканським видом. Він зустрічається у Канаді та Сполучених Штатах, переважно у хвойних лісах. Також його можна побачити серед заростів чагарників та на луках на висоті до 3000 м.

Самиці соснових бурундуків приблизно на 5% більші за самців. Завдовжки представники цього виду сягають 19-23 см, тоді як хвіст становить 6,6-11 см.

Забарвлення варіюється від рудого до рожево-коричнуватого. На спині помітні 5 чорних смужок, розділені 4 білими або сірими смугами. Боки та нижня частина тіла у цих бурундуків сіро-жовтуваті, а вуха спереду чорні, а позаду білуваті.

Бурундуки Таунсенда (Tamias/Neotamias townsendii)

Цей вид бурундуків – типовий для теренів Північної Америки. Він зустрічається у канадській Британській Колумбії та американських штатах Вашингтон та Орегон. Зазвичай ці гризуни населяють ліси, де ростуть дерева з пишною кроною та густі чагарники.

Самиці трохи більші за самців. Довжина тіла у цих бурундуків сягає 23-28 см, а хвоста – 10-13 см. Вага варіюється у межах 65-89 г.

Забарвлення спини світло- або темно-коричневе з 5 темними смугами, які розмежовані помаранчевими смужками. Черевце та горло мають білий або кремовий колір.

Поведінка та спосіб життя бурундуків

Ці тварини зустрічаються переважно у помірному кліматі. Якщо бурундуки живуть у регіоні з дуже холодними зимами, то вони впадають у сплячку на зимівлю.

Проте час від часу ці гризуни прокидаються взимку, щоб поїсти горіхи та насіння, яке зібрали протягом теплих місяців. Зазвичай бурундуки впадають у сплячку наприкінці жовтня, а виходять з неї у березні або квітні.

Бурундуки використовують свої ніжні кігтики, щоб рити нори та лазити по деревах. Крім того, у цих гризунів на щоках є мішечки, які вони наповнюють горіхами, фруктами, насінням тощо.

Це дозволяє бурундукам брати велику кількість їжі додому після того, як вони провели чимало часу у її пошуках. Інколи ці гризуни мігрують, коли їм потрібно знайти місце з кращим доступом до води.

Бурундуки – поодинокі тварини. Разом вони збираються лише у період розмноження. Більшість часу ці гризуни ховаються від інших. Проте, хоча бурундуки можуть не жити поруч один з одним, вони спілкуються з іншими родичами на одній території.

Ці тварини видають різні звуки для спілкування між собою. Наприклад, деякими звуками, що нагадають цвірінькання, бурундуки сповіщають інших родичів про наявність хижака. Іншим цвіріньканням самці конкурують один з одним за увагу самиці.

Бурундуки намагаються триматися якнайдалі від людей. Через свої крихітні розміри вони бояться практично всього. Проте знайдене дитинча бурундука можна виростити як домашнього улюбленця, і він, скоріш за все, буде доброзичливим до людей.

Де живе бурундук та яке його середовище існування?

Бурундуки поширені майже по всій Північній Америці – від Полярного кола до центральної частини Мексики. З усіх наявних видів лише один – сибірський бурундук зустрічається на теренах Євразії.

Ліси та тайга – типове середовище цих маленьких гризунів. Східний бурундук населяє переважно листяні ліси Нової Англії, тоді як сибірський – тайгу Сибіру, а малий – субарктичні хвойні ліси Канади.

Подібно до вивірки, ці гризуни є деревними мешканцями. Вони також можуть жити у повалених колодах та у норах під будинками. Чимало видів бурундуків мешкає у тунелях, розташованих на глибині до 1 м під землею.

Темне забарвлення хутра бурундуків дозволяє їм зливатися з лісовим середовищем існування. Бігають ці гризуни зі швидкістю 33 км/год, що дозволяє їм швидко втікати від хижаків до свого підземного житла.

Що їдять бурундуки?

Ці тварини всеїдні. Вони харчуються всім, що переважає у їхньому середовищі існування: як різноманітною рослинністю, так і дрібними тваринами.

Зазвичай бурундуки їдять фрукти, горіхи, ягоди, лишайники, насіння, гриби, комах, равликів, пташині яйця та жаб. Проте насіння – найулюбленіша їжа цих гризунів.

Деякі північноамериканські види цих тварин можуть споживати їжу з пташиних годівниць на подвір’ї або у садах. Все, що бурундук не з’їдає, він запхає у защічні мішечки та повертається зі здобиччю до своєї домівки, щоб зробити запаси на зиму. Ці гризуни запасають на зимівлю до 5 кг насіння.

Розмноження бурундуків

Зазвичай бурундуки розмножуються навесні, через 2-3 тижні після того, як прокинуться із зимової сплячки. Самці виділяють запах, коли готові спаровуватися. Інколи вони б’ються один з одним, конкуруючи за самиць. Один самець може спаровуватися з кількома самицями.

Самиця бурундука виношує потомство приблизно 1 місяць. На світ з’являються від 2-х до 6 малюків, проте інколи може бути до 9 дитинчат. Новонароджені бурундуки голі, сліпі та важать приблизно 3 г. Перша шерсть у них з’являється наприкінці другого тижня життя, а очі відкриваються лише наприкінці першого місяця.

У віці 6-7 тижнів малюки починають вилазити із нори разом з матір’ю та навчатися добувати їжу. До цього вони знаходяться під землею та харчуються винятково материнським молоком.

Повноцінне доросле хутро малюки мають приблизно у віці 8 тижнів, і у цей час вони вже стають самостійними. Тривалість життя бурундука у дикій природі становить лише 2-3 роки, проте деякі окремі види та особини можуть жити до 4-7 років.

Хижаки та загрози для бурундуків

Ці дрібні гризуни є важливим джерелом їжі для багатьох тварин. Тому список хижаків у бурундуків доволі довгий. На них полюють яструби, ракуни, щури, ласки, сови та койоти, дикі та домашні кішки. Змії можуть переслідувати цих гризунів, слідуючи за ним у підземний тунель.

Також бурундуки нерідко гинуть, потрапляючи під автівки, коли перебігають дорогу. Деякі люди вважають цих гризунів шкідниками та ставлять на них пастки.

Попри все це, бурундуки – тварини, що викликають найменше занепокоєння. Їхня популяція залишається стабільною. За оцінками, залежно від території, на 1 акр припадає від 1 до 15 східних бурундуків.

Березень 2024

ПнВтСрЧтПтСбНд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Бурундук в домашніх умовах: що вони їдять, яка клітка і догляд їм потрібні?

З усіх
інших гризунів бурундук в домашніх умовах приживається найкраще. У нього витончені
руху, гарна шубка з пухнастим хвостиком. Взагалі, за звичками бурундуки
нагадують білок в домашніх умовах, але приручаються легше. Це дуже
чисті та охайні тварини, не потребують особливого догляду. Від них не
з’являється ніякого неприємного запаху, тому зміст бурундуків будинку
стає популярним.

Як виглядає бурундук?

Зовні
бурундуки виглядають, як звичайні гризуни, не перевищуючи в довжину 15 див. Розпізнати
їх можна з червоно-бурою або сіро-бурої шубці з характерними для всіх
бурундуків п’ятьма темними поздовжніми смужками на спині. Оскільки бурундуки
надзвичайно енергійні та цікаві, їх не слід утримувати без клітки, оскільки
вони неминуче втечуть через відкрите вікно або балкон. Звірята ведуть денний
спосіб життя. За чистотою своєї шубки стежать самостійно, тому зрідка прибиратися
доведеться тільки в клітці. З приводу того, скільки живуть бурундуки відомо, що в дикій
природі вони рідко переживають трирічний вік, зате в хороших умовах будинку
можуть прожити і 10 років.

При тісному контакті (годуванні з рук) бурундуки швидко звикають до
людині. Але не рекомендується відразу брати їх в руки, оскільки вони можуть
вкусити. Тільки через пару місяців, звикнувши, звір сам довіриться господареві і
буде підбігати до краю клітини, випрошуючи корм. Тільки тоді можна буде
відкрити дверцята і дозволити гризуну перебратися на руку. Цього ручного гризуну
потрібно лише трохи часу для такої адаптації.

Годування бурундуків в домашніх умовах

Можна
купувати корм для бурундуків в зоомагазинах, але якщо знати, що їдять
бурундуки, то можна скласти раціон харчування самостійно. Містяться
будинки бурундуки їдять все підряд, із задоволенням їдять жолуді, будь-які горіхи,
насіння, вівсяні пластівці, кульбаби, фрукти і ягоди. Фрукти з магазинів краще
звільняти від шкірки, оскільки бурундуки чутливі до хімії.

З горіхів не можна давати тільки мигдаль, оскільки там міститься шкідлива
для гризунів синильна кислота.

Бурундуки дуже люблять солодке, печиво, сир і круті молочні каші. Їх
раціон повинен містити сухий корм, про який гризуни будуть точити постійно
зростаючі зуби (з тією ж метою в клітку кладуть шматок крейди). В раціоні
обов’язково повинен бути присутнім тваринний білок, якого багато в сирому м’ясі,
комах, яйцях, личинках мучного хробака. Влітку звірка можна побалувати слимаками,
равликами, кониками та жучками.

Відео про домашньому бурундуке

У своєму будиночку бурундук складає «недоторканний запас», який потрібно
періодично перевіряти, оскільки продукти там псуються. Не можна забувати
щодня міняти воду в поїлки. Цього достатньо, щоб звір був здоровий і
весел.

Клітка для домашнього бурундука

Вже згадувалося, що за рухливості і допитливості цих спритних
звірків, обов’язково потрібна клітка для бурундука, інакше він дуже швидко
знову опиниться на волі. Клітка обов’язково повинна бути з металу, досить
високою і пристосованої для перенесення. Фахівці рекомендують наступні
розміри:

  • висота – мінімум 80 сантиметрів, довжина і ширина
    40 см;
  • інший варіант – метрові довжина і висота, а
    ширина 50 див.

Але навіть при просторій клітці гризуну потрібно
давати можливість розім’ятися поза неї.

На дно клітки потрібно насипати шар торфу або
тирси. До однієї стінки бажано прикріпити поличку, за якою гризун з
задоволенням буде бігати. Також бажано встановити в клітці бігове
колесо, але в два рази менше, ніж для білки. Тренування з бігом необхідні
цьому невгамовному тварині, щоб підтримувати м’язи в тонусі і зберігати
бадьорий настрій – цього вимагає зміст бурундука. Ще в клітці повинен розташовуватися будиночок (приблизно
30х30х25 см), де гризун буде не тільки спати, але й ховати свої запаси. Він
буде прагнути спорудити в будиночку гніздо, для якого йому знадобляться
листя, сіно і ганчірки. Причому вдень домовитий бурундучок виносить свою
ліжечко для провітрювання назовні, а на ніч затягує назад у будиночок. Тим
не менш, періодично в будиночку необхідно влаштовувати генеральне прибирання, щоб
позбутися від зіпсувалися старих запасів і дезінфекції затишних місць за
рекомендацій фахівців. Краще всього, щоб підлога клітки був висувним, тоді
процес його прибирання буде значно полегшено.

Слід враховувати, що бурундуки не дуже люблять
палюче сонце: живучи на волі, вони лише навесні, коли ще не так жарко, люблять
погрітися на сонечку. А від сильного перегріву можуть навіть загинути, якщо при
+25 градусах довго пробудуть на сонці. Тому в клітці повинні бути куточки з
тінню, де гризун може перечекати самий жаркий час. Зате навесні дозволено
і навіть бажано дати йому поніжитися в променях сонця.

Важливі моменти у догляді за бурундуками

  • Категорично не можна брати бурундуків за хвіст,
    оскільки дуже тонка в цьому місці шкіра може легко травмуватися, і хвіст
    доведеться ампутувати.
  • Якщо не годувати бурундуків твердою їжею,
    допомагає сточувати різці, то вони зростуть настільки, що тварина може
    загинути, оскільки не зможе нормально закривати рот.
  • Раз в рік, в проміжку з липня по вересень,
    бурундуки линяють. У той же час самі бурундуки дуже охайні, тому в їх
    клітці не буде стояти особливий «мишачий» запах, який характерний для багатьох
    гризунів. Однак люди, схильні до алергії, можуть відчути дискомфорт під
    час линяння звірів, тому їм варто заздалегідь подбати про
    протиалергічних засобів.

Розмноження бурундуків в домашніх умовах

Бурундук домашній не впадає в зимову сплячку,
оскільки не відчуває настання холоду. Однак, сподіваючись на отримання
потомства, таку сплячку бурундукам організувати необхідно. Для цього
потрібно:

  • молоді самець і самка бурундуків;
  • клітка з двома відділеннями, розділена
    разделяющимся проходом;
  • зниження температури приблизно до нуля градусів.

Коли настане осінь і закінчиться пора заготівель,
бурундуки починають агресивно один до одного ставитися. Якщо це спостерігається, то
слід розділити бурундуків по клітинам, закривши прохід, і домогтися зниження
температури (можна винести клітини на неопалювальний засклений балкон). В
сильні морози не варто занадто переохолоджувати тварин – потрібно стежити за
температурою. Гризуни сховаються в свої
норки і до весни заснуть, не вимагаючи ніякого догляду. Навесні, коли повітря
зігріється до 10 градусів, тварини прокинуться. Самка почне видавати характерний
свист, схожий на булькання, що означає, що вона закликає самця. Тоді потрібно
прохід між клітинами звільнити, ніж самець не сповільнить скористатися.

Відео про бурундуке в домашніх умовах

Вагітність триває приблизно місяць,
закінчившись появою посліду крихітних бурундуків, що досягає 12 особин.
Далі про них дбає лише самка, а самця краще знову ізолювати. Ще через
місяць дітки стануть самостійними, а в 6 тижнів їх можна продавати. Якщо
зазначити в оголошенні про наявність батьків у малюків, то потенційні покупці
швидше повірять, що вони виведені будинку. Але, на жаль, дуже бурундуки
неохоче розмножуються в умовах неволі, і кожен подібний факт – велика удача.

Де купити бурундука?

Підготувавши житло для бурундука, можна зайнятися його покупкою. Оскільки
бурундуки ще досить рідкісні в неволі, то в зоомагазині потрібно зробити
попереднє замовлення. Можна також вивчити пропозиції про продаж, але краще
всього брати тварину від заводчиків або з розплідників, оскільки:

  • Часто в магазини надходять відловлені в природі або контрабандно
    доставлені тварини. Такого звіра вже не приручити, так і небезпечних
    хвороб у нього може бути багато.
  • Бурундук може надовго затримуватися в зоомагазині, де його психіка
    страждає від поганого харчування, постійного шуму, освітлення і метушні натовпів
    людей.

Якщо ж купувати бурундука у заводчика, то це точно буде племінне
тварина, не боящееся людини. До того ж, там можна отримати і консультацію.
Купувати потрібно дитинча (6-8 тижнів), який легко поміщається на дитячому
долоні, але при цьому він вже повинен бути самостійним. Шерсть його повинна бути
блискучою, а загальний вигляд не викликати сумнівів у його здоров’я.

Бурундуки коштують не менше 5 тисяч рублів. До речі, зрозуміти, домашній чи
бурундук або спійманий в природі, можна з його поведінки. Якщо дикі особини ходять в
туалет де попало, то вирощені в неволі відводять для цього один з кутів
клітини, туди стягують тирсу або інший дрібний наповнювач і роблять свої справи
тільки там.

А Ви б хотіли собі бурундука в якості домашнього вихованця, і чому? Поділіться своєю думкою в коментарях.