Угорці в Україні: про що говорив прем’єр Орбан

Однак його виступ спричинив справжню хвилю емоцій і обговорення в Україні, зокрема на Закарпатті.

Саме тут мешкає найчисельніша в Україні угорська громада – близько 150 тис. осіб.

Пан Орбан згадав у своїй промові про закордонних угорців, що живуть у районі Карпатського басейну. Українські ЗМІ поширили інформацію про те, що прем’єр начебто заявив про необхідність автономії і подвійного громадянства для угорців, які живуть у сусідніх країнах, зокрема в Україні.

Однак, як виглядає, подаючи цю новину, українські журналісти змішали різні частини промови Орбана у єдиний месидж.

За даними Reuters, прем’єр справді говорив про автономію для етнічних угорців, які живуть за кордоном. Однак щодо України його слова були такі: “Угорці з Карпатського басейну мають право на подвійне громадянство, права громад та самоврядування. Цю позицію ми будемо представляти у міжнародній політиці”.

Тобто йшлося не про автономію, а про самоврядування.

Культурна автономія вже є?

“З наведеного висловлювання не є чітко зрозумілою програмна установка прем’єра Угорщини, який отримав мандат на наступний термін. Сам факт не лише згадки, а й окреслення змісту прав угорців за кордоном багато про що свідчить”, – каже історик, професор Ужгородського національного університету Василь Лемак.

Питання подвійного громадянства чи автономії – територіальної або національно-культурної – лежать за межами суверенітету Угорщини і врегульовуються законодавством сусідніх держав, каже він.

Зокрема, Україна, як і Словаччина, не визнають подвійного громадянства, нагадує історик.

Угорці – одна з найчисельніших національних меншин в Україні

Впливовий у області народний депутат Віктор Балога, коментуючи промову пана Орбана, заявив, що “угорці, які становлять найбільшу, хоч і не єдину компактну етнічну групу Закарпаття, по факту вже мають культурну автономію”.

На це, за його словами, вказують і два виші Закарпаття з угорською мовою навчання, і те, що в місті Берегово угорська мова має статус регіональної. Крім того, інтереси угорців на Закарпатті представляють відразу дві політичні сили: Демократична партія угорців України та “КМКС – партія угорців України”.

Щодо питання подвійного громадянства, то пан Балога переконаний, що воно зникне з порядку денного, як тільки Україна стане частиною Євросоюзу.

“Подвійне життя”

Що про самоврядування думають самі закарпатські угорці?

Я поспілкувався з кількома представниками угорських культурних товариств, яких на Закарпатті діє понад десяток. Вони не хочуть встрявати в потенційні скандали, тому просили не називати їхніх імен.

Практично всі вони визнають, що право на самоврядування, про яке говорив Віктор Орбан, є природним і необхідним. Адже українська влада сама поступово децентралізується, делегуючи місцевим громадам дедалі більше прав.

Отже, така практика існує не тільки для національних меншин в Україні, але й для громад, що утворюють титульну націю. І це не згадуючи про країни ЄС.

У самій лише Угорщині існує 12 національних меншин, більшість з яких – поляки, греки, болгари – некорінні. Але й вони забезпечують свої національні і культурні потреби через різноманітні центри і спільноти.

Так само й українська громада в Угорщині має не лише величезний культурний центр, але й впливає на угорську політику.

Це підтверджує і Ярослава Хортяні, лідерка Товариства української культури в Угорщині, яка одночасно очолює Європейський конгрес українців.

“Ми живемо подвійним життям, бо українці в Угорщині однаково вболівають і за Україну, і за державу, в якій живуть”, – сказала вона під час однієї зустрічі з журналістами.

Ярослава Хортяні з Товариства української культури в Угорщині, понад 30 років живе в Будапешті

Українські угорці вказують, що своє самоврядування мають і некорінні у Канаді українці. А ще його потребують українці, які сформувалися у спільноти в Італії та Португалії.

На території ж України самоврядування для своїх громад прагнуть не лише угорці Закарпаття, а й болгари Одещини чи румуни Буковини.

Ця тема у багатонаціональному і прикордонному Закарпатті сприйнялася так гостро через кілька чинників, головні з яких – нестабільна ситуація у країні, близькість Закарпаття до кордонів чотирьох європейських держав і некоректний переклад слів угорського прем’єра, кажуть представники угорської громади.

“Болюче місце” угорців

Закарпаття з XI століття і аж до 1918 року, а потім ще в 1938-1945 рр., входило до складу Угорщини. Тому не дивно, що корінне населення краю не вважає Угорщину чужою землею, втім, усвідомлюючи себе українцями.

Тож ця тема жваво обговорюється і на вулицях, і в соціальних мережах.

Дискусії вдало підсумував на Facebook місцевий оглядач Юрій Лівак: “Знайшли відео з промовою Віктора Орбана і послухали. Він, говорячи про угорські меншини за кордоном, сказав, що ці люди мають право на атономію та подвійне громадянство. Коли ж зайшлося про Україну, навіть про автономію не заговорив, лише про право на самоврядування. Потім вчергове висловився на підтримку України в її боротьбі”.

“Це дещо не те, що “Угорщина вимагає автономії Закарпаття”, чи не так?”, – запитує блогер.

Імперське минуле підживлює угорський націоналізм

Так само у соцмережах жваво обговорювалася тема неточного перекладу цитати угорського прем’єра. Звучали припущення, що його запустили в український інфопростір простір російські ЗМІ з дестабілізаційною метою.

Найімовірніше, що насправді Орбан не міг дотично не порушити питання “старої Угорщини”, яке дотепер залишається болючим для багатьох угорців. Адже після Тріанонського договору 1920 року між Антантою та Угорщиною остання втратила дві третини своїх територій, за якими сумує досі. А сам договір угорці називають ганебним.

Тож тема “повернення старих територій” є популярною і актуальною серед угорського електорату.

Популярний прем’єр “помасажував болюче місце”, утім, максимально обережно обходячись зі словами у частині, де йшлося про Україну, пишуть закарпатські ЗМІ.

Чому в Угорщині нема українців?

Українці мешкали в Угорщині із давніх часів. Особливо багато їх було у північно-східних регіонах. Кількість українців особливо збільшилася в останню чверть XVII століття, після звільнення країни від османів. Майже всі поселенці, які прийшли у покинуті населенням області, були україномовними греко-католиками Мукачівської єпархії. У XVIII столітті в греко-католицьких храмах Угорщини почали проводити богослужіння мадярською мовою – це був перший потужний крок до асиміляції українців. Керівництво угорського королівства зрозуміло, що не варто знищувати русинів-українців фізично – потрібно знищити їхню мову, і русини зникнуть. Потім закрили українські школи…

Засновник та голова громадської організації “Україна Інкогніта”, мандрівник, дослідник

Історично так склалося, що етнічні українські землі є на сучасних теренах усіх наших сусідів. Берестейщина у Білорусі, Лемківщина, Бойківщина та Підляшшя у Польщі, Пряшівщина у Словаччині, Мармарош та Буковина в Румунії, Придністров’я в Молдові, Стародубщина та Східна Слобожанщина в РФ.

Ну це ніби знають усі. А от як так сталося, що немає етнічних земель українців в Угорщині? Чи може є? Давайте розбиратися.

Нині в Угорщині мешкає дев’ять з половиною мільйонів осіб, серед яких 78 % становлять угорці, або мадяри, як вони самі себе називають. На другому місці в країні роми – їх 3,6 % (308 тисяч), на третьому німці – 1,6% (130 тисяч), ну а далі словаки, румуни, хорвати, серби, словенці…

Дивина, але українці – представники найбільшого сусіда Угорщини, не мають в країні навіть власної національної організації, і відповідно, їх кількість вважається такою низькою, що ніхто їх навіть не рахує. Як таке взагалі можливо?

А може українців мадяри, як і словаки, називають русинами? Дійсно, є така національність в переліку, але кількість русинів в Угорщині всього чотири тисячі. А в сусідніх із Угорщиною Словаччині і Румунії мешкає відповідно 55 і 51 тисяча українців, і це лише офіційно.

Виходить, що в процесі історичного розселення українці обминули нинішню Угорщину, хоча зовсім не обминули сусідні країни, які в часи розселення були складовими частинами королівства Угорщина.

Бути такого не може. Особливо, зважаючи на те, що українці й угорці тривалий час були в одній імперії.

Мапа греко-католицьких єпархій в Австро-Угорщині, 1909 рік

Колись на екскурсії, у замку “Паланок”, нам розповідали, що Мукачівська греко-католицька єпархія займала дуже значну площу й сягала далеко за межі нинішнього Закарпаття, в тому числі й у мадярські землі.

Значить там теж були греко-католики. А чи є вони там нині? Офіційна статистика каже, що греко-католиків в Угорщині майже триста тисяч. Отакої…

Виявляється, українці мешкали в Угорщині із давніх часів. Особливо багато їх було у північно-східних регіонах. Кількість українців особливо збільшилася в останню чверть XVII століття, після звільнення країни від османів. Майже всі поселенці, які прийшли у покинуті населенням області, були україномовними греко-католиками Мукачівської єпархії.

У XVIII столітті в греко-католицьких храмах Угорщини почали проводити богослужіння мадярською мовою – це був перший потужний крок до асиміляції українців.

Керівництво угорського королівства зрозуміло, що не варто знищувати русинів-українців фізично – потрібно знищити їхню мову, і русини зникнуть. Потім закрили українські школи…

Другий крок, ще потужніший зробили у XIX столітті – влада різними методами почала стимулювати мадяризацію. Тоді з’явився термін мадярон – таким словом називали змадяризованих русинів-українців, в першу чергу представників духовенства та інтелігенції, яка має відверту угорську орієнтацію.

Мадярони відмовилися від власної мови, культури, релігії, почали сприяюти мадяризації українського населення, примушуючи соромитися свого народу та приховувати своє українське походження.

Видатний закарпатський просвітитель Олександр Духнович ось як писав про мадяронів:

“Йому руське слово бридке; він соромиться руського. Сущий поміж мадярами, він уже мондокає, шукаючи тим схильності у чужих. Так істинно єсть моє слово: русин угорський (мадярон) чим-небудь буде тільки не русином”,

“У них (мадярів) всі народи – бидло, скоти, тільки один мадяр був людиною, хто не мадяр, той і не людина”.

В Угорському королівстві були створені такі умови життя та психологічний клімат для національних меншин, які змушували, часто наперекір особистим принципам та переконанням, відрікатися від власної національної культури, мови, політичних, релігійних та інших поглядів.

Угорцям був притаманний високий рівень нетерпимості по відношенню до немадярських національностей. лише відмова від своєї народності, визнання себе мадяром та “патріотична” діяльність, як правило, давали можливість отримати освіту, зберегти чи зайняти високу посаду й просуватися по кар’єрній драбині, або просто мати засоби для існування.

Формуванню в українців комплексу меншовартості та переходу до мадяронів сприяла не лише шовіністична політика угорської влади, але й негативні риси менталітету та поведінка самих угорців.

Вони, на побутовому рівні, у спілкуванні з українцями постійно намагалися показати свою вищість, підкреслити простакуватість, неосвіченість закарпатців, обзивали їх “дикунами-рушняками”, “дурними русинами”, “смердючими рутенами”, “свинями”.

В освіті політика угорської влади була спрямована на культивування у дітей та молоді почуття належності до “мадярської батьківщини і мадярської нації” та відданості Угорській державі.

Іван Франко у статті “І ми в Європі” описує, як шкільний інспектор угорець, запрошений на обід до місцевого священика, обурився тим, що його донька розмовляє українською мовою:

“Я не можу їсти обіду разом з таким мадярським горожанином, котрий не навчив своєї дитини по-мадярськи, котрого дитина гавкає варварським жаргоном!”

Це був справжній етноцид українців, який у ХХ столітті набув ознак геноциду, коли мадярони почали співпрацювати з угорським урядом в часи Другої світової війни та брали участь у катуваннях та розстрілах вояків “Карпатської Січі”.

За триста років цілеспрямованої політики етноциду угорці повністю знищили українську мову в Угорщині, таким чином довівши відомий вислів – коли зникає мова, зникає і народ.

Український народ зник на мадярських теренах. Оті триста тисяч нинішніх греко-католиків – то все нащадки українців. Але вони не знають української мови і ніяким чином не позиціонують себе із Україною. Вони – угорці.

У містечку Гайдудорог стоїть, збудований в середині XVIII століття греко-католицький храм, який нині є центром архієпархії. В Гайдудорозі ніхто не знає української мови. Англійської теж. Тому ми не змогли запитати, чи є українці у місті.

Хоча відповідь нам відома. От лише неймовірний іконостас, в якому 54 ікони, є прямим свідком неугорського походження цього храму. Але про це ніхто вже не скаже.

Отже, ми з’ясували, що на території Угорщини теж є українські етнічні землі – це дві північно-східні області, де розташована більшість греко-католицьких єпархій. Осіб українського походження в Угорщині майже триста тисяч, але українцями вони себе, на жаль, не вважають.

Ну й ще хочу нагадати, що таке етноцид. Це різновид політичної поведінки, спрямованої на знищення ідентичності й культури конкретного етносу.

На відміну від геноциду, який досягає тієї самої мети шляхом фізичного винищення людей, належних до етносу, етноцид може проводитися комплексом заходів, що руйнують системні зв’язки всередині народу, підштовхуючи його представників до переходу в іншу етнічну якість.

Найбільше зусиль у здійсненні політики етноциду докладається для знищення національних мов – лінгвоцид.