РІЗНОМАНІТНІСТЬ ПТАХІВ (екологічні групи птахів)

Лісові птахи добре пристосовані до життя в лісах. У них укорочені заокруглені крила, довгі хвости. Такі особливості будови дозволяють швидко злітати і маневрувати між деревами. Залежно від споживаного корму птахи лісу бувають:

Птахи відкритих повітряних просторів

Ластівка

Стриж

Більшу частину життя ці птахи проводять у польоті, тут же і ловлять комах. Цьому сприяє дуже широкий розріз рота і маленький сплощений дзьоб. Ноги у них короткі, тому ходять вони незграбно і рідко сідають на землю. Політ швидкий, легкий і справний.

Птахи відкритих просторів і пустель

Журавель степовий

Дрохва

Хохітва

У цих птахів сильні ноги і довга шия. Багато часу вони проводять на землі, страуси взагалі втратили здатність до польоту. Мають захисне забарвлення, добре розвинений зір, тому помічають ворога на великій відстані. У разі небезпеки ховаються, рятуючись від ворогів. Корм розшукують серед рослин.

Птахи боліт, узбереж і відкритих ділянок водойм

Чапля

Пірникоза

Чайка

1. У мілководних жителів голова невелика, з тонким довгим дзьобом; довга гнучка шия; довгі неоперені з видовженими пальцями ноги, короткий хвіст (чаплі, чайки, лелеки, кулики).

2. У птахів відкритих ділянок водойм щільне оперення, добре розвинений пух і підшкірний шар жиру, куприкова залоза; ноги з плавальними перетинками; широкий дзьоб із цідильним апаратом (качки, чирянки, гуси, пелікани, пірни-кози).

3. У птахів, які більшу частину життя проводять у польоті над водою, тіло легке, струнке, крила довгі, гострі, на ногах плавальні перетинки (мартини).

Хижі птахи

Яструб

Шуліка

Пугач

Лапа і дзьоб хижого птаха

Серед хижих птахів є ті, що полюють вдень (соколи, яструби, шуліки, орли), і ті, які полюють вночі (сови). Для НИХ характерні: швидкість, маневреність, добрий слух і зір. Гострими загнутими кігтями вони хапають та вбивають здобич. Дзьоб хижих птахів могутній, відносно короткий, з гострими краями. Наддзьобок загнутий вниз. Дзьобом хижі птахи розривають корм, утримуючи його лапами. Рослинний корм вони не споживають. Живляться звірками (наприклад, мишоподібними гризунами), птахами, рибою, зрідка комахами. Грифи, стерв’ятники — трупоїдні птахи.

Значення птахів

У природі

У житті людини

Ланка в ланцюгах живлення.

Регулюють чисельність багатьох видів тварин.

Сприяють перехресному запиленню та поширенню насіння рослин

Знищують шкідників культурних рослин.

Різні типи польоту та особливості будови використовують в авіаційній техніці.

Надають естетичну насолоду.

Деякі види птахів, збираючись у зграї, можуть завдавати шкоди сільськогосподарським культурам.

Переносники багатьох інфекційних захворювань (грип, енцефаліт тощо)

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

• Птахи — двоногі тварини, передні кінцівки яких перетворились на крила, тіло вкрите пір’ям, температура тіла стала і висока.

• Пристосування птахів до польоту:

— обтічна форма тіла, пір’яний покрив;

— особливості будови скелету: а) своєрідні видозміни кінцівок та їхніх поясів; б) легкість і міцність усього скелету;

— особливості травної системи: а) відсутність зубів, функцію яких виконує частково дзьоб (захоплення та утримання корму), частково мускульний відділ шлунку (механічне перетирання корму); б) відносно невелика довжина кишечнику; в) наявність залозистого відділу шлунку, пов’язана з необхідністю інтенсивного хімічного впливу на корм через укорочений кишечник. Швидке перетравлення корму полегшує масу тіла;

— чотирикамерне серце, повне розділення артеріального і венозного кровотоку. Теплокровність;

— сеча утворена переважно сечовою кислотою та швидко проходить через шляхи видільної системи. Відсутній сечовий міхур;

— редукція правої половини статевих органів у самок.

• Запліднення у птахів внутрішнє, розвиток зародка — зовнішній.

• Сигналом для відльоту птахів у теплі краї є скорочення тривалості світлового дня.

Птахи Червоної книги України (87 видів)

Пелікан рожевий

Баклан малий

Косар

Каравайка

Змієїд

Беркут

Сип білоголовий

Ходуличник

ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ

1. Які середовища існування заселили птахи?

2. Які ознаки будови відрізняють птахів від інших тварин?

3. Які особливості будови птахів зумовлені пристосуванням до життя у наземно-повітряному середовищі?

4. Якими є особливості будови птахів, які не можуть літати?

5. Як птахи пристосовані до життя у водному середовищі?

6. Як птахи пристосовані до життя в різних екологічних умовах?

7. Якими є роль птахів у природі та значення в житті людини?

ЦЕ ЦІКАВО!

• Справжній гігант серед птахів — африканський страус. Його маса 50-90 кг. Літати йому важко, зате він прудко бігає — його швидкість іноді сягає 70 км/год.

• Найменший представник пташиного світу — карликовий колібрі. Його маса трохи більша, ніж у джмеля, — 0,5-2 г.

• Вік папуги — 120 років, беркута — 80, ворони — 60, страуса та орла — 50, голуба і фламінго — 30, яструба — 25, шпака — 19, ластівки — 9. Проте у природі вік цих птахів значно коротший.

• Найбільшу кількість пер має лебідь. У нього 25 тисяч пір’їн! Тільки п’ята частина з них на тілі, решта — на голові і граційній шиї. У качки крижня пер удвічі менше. Голуб має лише 2 600 пір’їн.

• Найчисленніші птахи на Землі — домашні кури. Вчені вважають, що їх не менше 3 млрд — приблизно півкурки на кожну людину. На друге місце «претендують» горобцеподібні.

• Середня маса яйця страуса — 1400 г. За один сезон самка страуса може знести 68 яєць. Середня маса яйця курки — 59 г, курки-несучки дають за рік 300 і більше яєць.

• Серпокрилець, ловлячи комах, щодня долає відстань майже 1000 км, приносячи своїм пташенятам 400 різних комах.

Екологічні групи рослин

Екологічна група — сукупність видів, що характеризується подібними потребами у величині будь-якого екологічного чинника і виникли в результаті його дії в процесі еволюції подібними анатомо-морфологічними та іншими ознаками, що закріпилися в генотипі.

Екологічні групи виділяються по відношенню організмів до одного фактору середовища (волога, температура, світло, хімічні властивості середовища проживання тощо), однак межі між ними умовні, і має місце плавний перехід від однієї екогрупи до іншої, що обумовлено екологічної індивідуальністю кожного виду.

Світлолюбні, тіньолюбні та тіньовитривалі рослини – це екологічні групи рослин, що відзначаються пристосуванням до певної освітленості середовища. До цих рослин належать рослини полів, степів та луків. У цих рослин добре розвинені підземні корені, вони мають високе стебло, росічені листкові пластинки з опущенням або восковим нальотом,що зменшує випаровування води. Добре розвинена основна фотосинтезуюча тканина у листках. [1]

Більше інформації Основні екологічні групи рослин, Екологічний фактор .