Ожина – опис, посадка, догляд, сорти

Ожина – смачна і корисна ягода, що часто вирощується на присадибних ділянках. Догляд за нею простий і під силу кожному садівнику. Поговоримо у цій статті про те, як садити ожину та отримувати багатий урожай з липня до серпня.

Ботанічний опис

Ожина – багаторічний ягідний чагарник широко поширений у регіонах з помірним та теплим кліматом. Ожина садова відрізняється відсутністю колючок, у дикому вигляді рослина усипана шипами, що ускладнюють збирання врожаю. Кущ живе від 15 до 20 років, плодоносити починає на другий рік. Пагони, що приносять ягоди, змінюються кожні 2-3 роки, залежно від клімату. Урожай починає встигати у середині літа.

Характеристики ожини

Ожина буває стеляЧА і кущиста. Стелячий чагарник або Росяника відрізняється невеликою висотою та стеблами, що прилягають до землі. Ягоди ожини, що стеляться, більш солодкі, встигають пізніше. Кущовий різновид ожини, також званий Росяникою, дуже схожий зовні на малину, має велику кількість колючок. Ягоди дрібніші, кисло-солодкі. Урожай встигає з середини серпня. Садівники найчастіше віддають перевагу культивованим сортам садової ожини, які, за відсутності колючих шипів, приносять більш солодкі та великі ягоди, ніж інші різновиди цієї рослини.

Сорти ожини

1. Апаче сорт відрізняється високою врожайністю, стійкий до хвороб. Ягоди чудово переносять транспортування та непогано піддаються зберіганню.
2. Кітатин – сорт, що дає найбільші ягоди (до 15 г.). Має високу врожайність. Пагони без колючок досягають 2 метрів завдовжки, тому кущ рекомендується вирощувати на опорі.
3. Флінт – найбільш стійкий до холодів. Вирощування ожини саме цього сорту рекомендується у північних регіонах.

Вирощування ожини

Розглянемо, як доглядати за ожиною, починаючи з посадки та закінчуючи підготовкою ягідного чагарника до зими.

Коли садити ожину, навесні чи восени?

Садити ожину можна як навесні, так і восени, проте досвідчені садівники схиляються до другого варіанта. За осінній період коренева система ожини повністю адаптується та приживається, тоді як навесні з харчуванням рослини можуть виникнути проблеми. Якщо доводиться садити ожину навесні, обов’язково приділіть час на проріджування кущів та обрізання суцвіть. Коли молода незміцніла рослина цвіте – це завжди негативно позначається на зростанні.

Посадка

Посадку ожини у відкритий грунт потрібно проводити на сухому, не заболоченому місці. Залежно від купленого сорту вибирайте або тепле сонячне місце, або затінений куточок саду. Від вибору місця залежить якість врожаю.

Розмноження ожини

Чагарник зазвичай розмножується за допомогою нащадків чи відводків.

Молоді пагони від кореня або нащадки відкопують з частиною кореневої системи і садять на нове місце. Для цього виду розмноження підходять рослини, старші 3-х років.
Відведеннями ожина розмножується набагато простіше. Для цього прикопують частину однорічного погону в землю, залишаючи на поверхні лише її верхівку. Від материнської рослини його відокремлюють приблизно за два місяці після вкорінення.

Догляд за ожиною

Догляд за ожиною не такий складний. Ягідному чагарнику потрібно створити комфортні умови, захистити від протягів та забезпечити достатньою кількістю води. Поговоримо про це докладніше.

Добрива та підживлення

Грунт обов’язково удобрюють перед посадкою ожини для того, щоб саджанці краще прижилися. Як правило, вносять гній у кількості 400 г./сотку або азотні добрива з розрахунку 300-600 г./сотку. Азотом кущі рекомендується годувати щороку, але помірно. З третього року життя ожину слід додатково удобрювати калієм (500-800 г. на сотку). Якщо грунт досить поживний, фосфор та кальцій зазвичай не використовують.

Полив та мульчування

Садовій ожині потрібний помірний рідкісний полив. Від зайвої вологості коріння рослини може почати гнити. Щоб уникнути пересихання, рекомендується мульчувати землю під чагарником.

Збір урожаю та його зберігання

Урожай ожини збирається у міру дозрівання ягід. Стигла ожина темного кольору, пружна, соковита та солодка.

Зберігати ягоди довше 3-4 днів у холодильнику не вдасться. Тому найкраще в міру збирання врожаю відразу робити заготовки варення чи джему.

Обрізка та формування куща

Обрізати та формувати кущ ожини необхідно не тільки з метою профілактики, але також через довгі пагони та загрозу вилягання рослини. Існує три типи формування крони: канатний, плетений та віяловий. Вид обрізки варто вибирати, виходячи з сорту рослини.

Підготовка до зими

Сорти, нестійкі до холоду, обов’язково слід укривати на зиму. Процедуру розпочинають наприкінці жовтня, коли температура повітря знижується до -3 -5 °C. Не варто поспішати, робіть все спокійно і правильно, якщо поспішити – можливий розвиток грибкових захворювань через підвищену вологість.

Для укриття ожини підходить сіно, земля або лапник. Також можна використовувати спеціальні матеріали: агротекс або спанбонд. Вони добре пропускають повітря, зберігаючи при цьому тепло.

Перед тим, як укутати ожину на зиму, слід провести обрізання зайвих батогів та листя.

Шкідники та хвороби ожини

Перерахуємо основні захворювання ожини:

1. Антракнозом уражається листя і паростки молодих пагонів, що негативно позначається на врожайності.
2. Біла плямистість вражає чагарники, що ростуть у вологому середовищі. В результаті знижуються темпи розвитку та рослини погано плодоносять.
3. Сіра гнилизна вражає пагони, які починають тріскатися та відмирати.
4. Борошниста роса шкідлива для батогів і ягід. Уражені ягоди стають непридатними для харчування.

До шкідників ожини варто віднести:

• Олійну стеблову муху, личинки якої виїдають стебла зсередини.
• Ожинового кліща, який харчується ягодами та уповільнює їх розвиток.

Чим відрізняється ожина від чорної малини?

Незважаючи на зовнішню подібність, ожина та чорноплідна малина мають ряд відмінностей, за якими можна чітко визначити видову приналежність куща. Досить уважно подивитися, як росте ожина чи малина, аби зрозуміти хто перед вами.

• Квітколожа ожини обламується на місці кріплення до стебла. Стеблова частина рівна та плоска. Стиглі ягоди мають білу серцевину.
• Чорноплідна малина має невелике квітколоже. Ягоди майже круглі. Пагони малини коротші і нижче стеляться по землі, тоді як ожинові пагони виростають до 3 м. у висоту.

Властивості ожини: шкода та користь

Калорійність ожини – всього 35 ккал на 100 г, тому її можна вживати навіть людям на суворій дієті. У ягодах міститься багато корисних мікро- та макроелементів. Ожина зміцнює імунітет, покращує метаболізм і має антиоксидантний ефект.

Проте варто пам’ятати, що ягоди містять велику кількість вітаміну С, тому надмірне її вживання може спричинити розлади шлунка та нудоту.

Ожину не можна їсти людям з алергічними реакціями та захворюваннями шлунково-кишкового тракту.

Ожина: опис, посадка і догляд в домашніх умовах, сорти, фото

Опис рослини ожина, як посадити і доглядати, рекомендації по розмноженню, боротьба з можливими шкідниками та захворюваннями, замітки для садівників, види і сорти.

Ожина (Rubus) відноситься до однойменного роду Рубус, який включений до сімейства Рожеві (Rosaceae). Рідний ареал, з якого почалося поширення ожини з різних територій планети, припадає на землі американського континенту, де рослина зустрічається повсюдно. Вона воліє в дикому вигляді селитися у вологих лісових масивах, прибережній зоні річок та заболоченій місцевості. Якщо порівнювати ожину з малиною, то цей представник флори не так легко переносить зиму в наших широтах, проте володіє більшою стійкістю до посухи. На сьогодні є безліч видів ожини, їх чисельність сягає двохсот одиниць, але серед них виділено два:

• росяника, що володіє досить довгими і сланкими пагонами;
• куманика, пагони якої ростуть вертикально і досягають по висоті трьох метрів.

Число сортів, а також гібридів, виведених в процесі селекції, сягає трьох сотень.

Хоча ожина своїми плодами дуже схожа з малиною, її пагони мають шипи, тому в слов’янських мовах їх порівнюють з колючками їжака. На території України рослина носить назву ожина, а на Кавказі — ажина. Найменування латиною Рубус (Rubus) пов’язують з забарвленням з’являються ягід рослини, які беруть яскраво-червоний колір, по діалектиці це схоже зі словом «rufus».

Обидва вищезгадані види ожини є багаторічними кущами або напівчагарниками. Коренева система не надто мочкувата і в залежності від виду вона відрізняється більше (як росяника) або менш глибоким проникненням в грунт. Підземна частина зазвичай розділена на кореневище (та частина стебла, яка росте під землею) і придаткові корені. Такі кореневі відростки, відходячи від кореневища, розташовані в поверхневому шарі субстрату і мають властивість поширюватися від куща на велику відстань. На всій кореневій системі в липні відбувається закладка придаткових бруньок і розвиток зачатків молодих стебел. Коли приходить осінь, молоді пагони ще не показуються з грунту і продовжують залишатися в ній. Висота проростків становить 7-8 см, їх поверхня вкрита дрібними листочками, що нагадують лусочки.

Дивіться також: Текома: посадка і догляд за рослиною в домашніх умовах

Пагони можуть приймати дугастими пагони (у куманики) або бути прилеглими до поверхні грунту (у росяники). Якщо вони пряморослі, то їх висота варіюється в діапазоні 3-4 м і навіть більше (зрідка досягаючи 10 м). У будь-якому випадку поверхня стебел володіє великою кількістю дуже гострих шипів. Верхівки пагонів у можуть звисати у вигляді арок. Така будова допомагає стеблах підійматися по будь поруч знаходиться опорі. Забарвлення гілок бузково-фіолетовий, але зрідка приймає і сизий тон. Лист ожини має складну структуру, і в ньому налічують 5-7 простих листових часток, що володіють пильчастою кромкою. Листя пофарбовані у відтінки, що варіюються від насичено зеленого до сірувато-зеленого. Зі зворотного боку на листі присутня опушення з жорстких коротеньких волосків.

Пагони у ожини мають ребрами, їх густо покривають колючки, але на сьогодні в процесі селекції виведені сорти, позбавлені колючок. Здавна з їх допомогою споруджували живоплоти, службовці відмінним захистом. Від інших ягідних кущових рослин ожина відрізняється тим, що вік пагонів, розташованих над землею, ніколи не перевищує двох років. У цьому дворічному циклі розвитку в перший рік вегетації відбувається нарощування стебел в довжину і ширину, на другий рік плодоношення припадає і потім їх відмирання.

Період цвітіння у ожини припадає на початок літа, але квітки можуть розкриватися з кінця травня, коли пройдуть весняні заморозки, і до самої осені. Тривалість цвітіння займає від 3 до 5 днів. Перші бутони розгортаються на верхівці пагонів, потім цвітіння переходить на середню і нижню частини стебел. Квітка має п’ять пелюсток, структура його актиноморфная, забарвлення може бути білосніжний, ніжно – або темно-рожевий. Суцвіття, сформовані з квіток, гроновидні.

Плоди після запилення квіток ожини формуються поступово, період плодоношення займає час з середини літа до кінця жовтня. Рекомендується збирати врожай в кілька етапів, отримуючи постійно свіжі ягідки. Плодом виступає збірна кістянка, яку тільки умовно прийнято вважати ягодою. Форма плодів округла, але може бути довгастої або у вигляді конуса. Від плодоложа ягідки невіддільні, тому термін їх зберігання збільшується. Ягоди ожини мають дуже різноманітним спектром відтінків — є білі, жовті, червоні кольори, а також від фіолетового до практично чорного.