Який ґрунт люблять гортензії

0 Comments

Зміст:

Гортензія волотиста (мітлоподібна): вирощування, сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 11 лютого 2019 Перша редакція: 11 серпня 2017 🕒 11 хвилин 👀 26622 рази 💬 0 коментарів

  • Посадка й догляд за гортензією волотистою
  • Гортензія волотиста – опис
  • Посадка волотистої гортензії у відкритий ґрунт
    • Коли садити гортензію волотисту
    • Як посадити гортензію волотисту
    • Гортензія волотиста Грандіфлора (великоквіткова)
    • Гортензія волотиста Ванілл Фрейз
    • Гортензія волотиста Фантом
    • Гортензія волотиста Пінк Даймонд
    • Гортензія волотиста Лаймлайт
    • Гортензія волотиста Пінк Леді
    • Гортензія волотиста Меджікал Кендл
    • Гортензія волотиста Вімс Ред
    • Гортензія волотиста Даймонд Руж
    • Гортензія волотиста Сандей Фрайз
    • Гортензія волотиста Пінкі Вінкі
    • Гортензія волотиста Мельба Фрейз (Фрейз Мельба)

    Гортензія волотиста (лат. Hydrangea paniculata) є видом роду Гортензія родини Гортензієві, поширеним у природі в Японії, Китаї і на півдні Сахаліну. Ця приваблива й швидко зростаюча культура широко використовується в ландшафтному дизайні.

    Посадка й догляд за гортензією волотистою

    • Цвітіння: із середини червня до жовтня з чотири-п’ятирічного віку.
    • Посадка: навесні, перш ніж набубнявіють бруньки, або в період падолисту.
    • Освітлення: яскраве світло або притінок.
    • Ґрунт: родючий, нейтральний, без домішок вапна чи інших лугів, найкращі глинисті ґрунти або червонозем.
    • Полив: рясний і регулярний: ґрунт у пристовбурному колі має бути вологим увесь час.
    • Підживлення: добрива вносять 4 рази за сезон: напровесні – органіку з високим умістом азоту, у період бутонізації та в середині літа – повне мінеральне добриво, а восени – калійно-фосфорне добриво.
    • Обрізування: санітарне та формувальне обрізування, а в разі потреби й омолоджувальне проводять у кінці березня.
    • Розмноження: найчастіше відсадками та живцями.
    • Шкідники: попелиця, павутинні кліщі, галові нематоди, равлики.
    • Хвороби: біла та сіра гнилі, борошниста роса, пероноспороз, септоріоз, хлороз, вірус кільцевої плямистості.

    Гортензія волотиста – опис

    Гортензія волотиста – чагарник або дерево заввишки до 10 м із неглибоко залягаючим корінням, територія поширення якого значно перевищує проекцію крони. Листя у гортензії волотистої яйцеподібне або еліптичне, завдовжки до 12 см. Медоносні суцвіття є густоволосистими широкопірамідальними волотями завдовжки до 25 см і складаються з великих безплідних квіток діаметром до 2,5 см, зеленувато-білі пелюстки яких поступово рожевіють, і дрібних плідних білих квіток із рано опадаючими пелюстками. Уперше гортензія волотиста зацвітає у віці 4-5 років. Плід є коробочкою, що розтріскуються на верхівці при дозріванні, з численним дрібним, але надзвичайно життєздатним насінням.

    Посадка волотистої гортензії у відкритий ґрунт

    Коли садити гортензію волотисту

    Найкращий посадковий матеріал – чотири-п’ятирічні саджанці, які прекрасно приживаються і можуть зацвісти вже в рік посадки. Висаджується гортензія волотиста навесні, до початку сокоруху, або під час падолисту. Саджанці, висаджені навесні, майже напевно незабаром зацвітуть, але якщо посадку здійснюють восени, необхідно утеплити пристовбурне коло рослини на зиму.

    Гортензія волотиста може рости і в притінку, але на яскравому сонці її цвітіння довше буде пишним і тривалим. Дуже важливо, щоб рослина була захищена від сильних холодних вітрів.

    Ґрунт гортензія волотиста воліє родючий, нейтральної реакції, без будь-яких слідів вапна або інших лужних сполук, через які вона може в кращому разі погано цвісти, а в гіршому – просто загине. Майте на увазі, що коріння рослини поширюється далеко від стовбура, тому не вносьте в ґрунт крейду, доломітове борошно або золу в діаметрі 5-6 м від передбачуваного місця посадки. Не висаджуйте в цих межах і цибулинні квіти, які потребують щорічного перекопування ґрунту – тюльпани, гладіолуси, гіацинти. У кислий ґрунт для його нейтралізації можна внести бурий торф, хвойну землю або тирсу. Погано росте гортензія волотиста в піщаному ґрунті.

    Як посадити гортензію волотисту

    Місце під посадку готують заздалегідь. Яма для гортензії волотистої має бути простора: залежно від розміру саджанця від 50х50 до 80х80 см при глибині від 40 до 60 см. Відстань між двома гортензіями або між гортензією й іншими рослинами має бути 2,5-3 м. Залийте в яму 2-3 відра води, щоб волога добре просякла землю. На наступний день заповніть яму майже доверху сумішшю родючого ґрунту, піску, торфу та перегною (2:1:2:1), додавши в неї по 25 г сечовини й сірчанокислого калію та 65 г суперфосфату й ретельно перемішавши. Дайте ґрунтові осісти й встоятися.

    Коріння у саджанців перед посадкою трохи підрізають, а у деревовидних форм гортензії волотистої вкорочують і однорічні пагони, залишаючи на них не більше 3-5 бруньок. Не обрізають тільки саджанці великолистої гортензії, оскільки квіткові бруньки у цієї рослини розташовані на кінцях пагонів.

    Опустіть кореневу систему саджанця в яму, розправте його коріння і прикопайте рослину так, щоб коренева шийка опинилася трохи вище поверхні ділянки. Добре полийте саджанець, а коли вода вбереться і ґрунт трохи осяде, шийка опиниться там, де їй місце – на рівні поверхні ділянки. Замульчуйте пристовбурні кола саджанця хвоєю, листовим перегноєм або кислим торфом і попервах притініть рослину від яскравого сонця.

    Догляд за гортензією волотистою

    Посадка гортензії волотистої і догляд за нею не трудомісткі. Гортензія волотиста садова може рости поблизу автомобільних доріг і в інших неблагополучних місцях, однак якщо ви хочете побачити її в кращій формі, не нехтуйте виконанням нескладних заходів по догляду за рослиною.

    Гортензія волотиста, як і інші види роду, надзвичайно вологолюбна, тому ґрунт в її пристовбурному колі має бути весь час злегка вологим. Не допускайте пересихання ґрунту в спекотні дні. Поливають рослину один раз на тиждень, виливаючи під кожен дорослий кущ не менше 3 відер води. Добре час від часу додавати в воду для поливу перманганат калію. Щоби волога в ґрунті зберігалася якнайдовше, пристовбурне коло регулярно мульчують листям або тирсою.

    Підживлюють гортензію волотисту чотири рази за сезон. Напровесні, на самому початку сокоруху, в ґрунт уносять органіку – розчин коров’яку або пташиного посліду, наприклад. Наступне підживлення проводиться в період бутонізації: в пристовбурне коло вносять розчин 35 г сірчанокислого калію, 35 г суперфосфату і 25 г сечовини в 10 л води – цієї кількості достатньо для удобрення 1 м². В середині літа гортензію удобрюють розчином 25-35 г гранульованого комплексного мінерального добрива в відрі води. Витрата – 2-3 відра на один дорослий кущ. Четверте підживлення вносять при підготовці рослини до зими: в цьому разі використовують спеціальне добриво для гортензій, що не містить азоту.

    Для формування ідеального куща або деревця дуже важливе правильне обрізування гортензії, яке зазвичай проводять у кінці березня. Формуючи кущ, залишають від 5 до 10 розвинених пагонів і вкорочують їх до 3-5 бруньок. Решту пагонів вирізують дощенту. Стару гортензію піддають змолоджуючому обрізуванню, вкорочуючи всі пагони до 6-7 см від поверхні землі: на наступний рік стара рослина дасть молоді паростки.

    Гортензія волотиста, як і будь-яка інша рослина, може потерпіти від хвороб або шкідників. Найчастіше неприємностей їй завдають борошниста роса і попелиця (тля). Щоби позбутися борошнистої роси, потрібно кілька разів через 10-12 днів обробити рослину одновідсотковою бордоською рідиною або розчином 20-25 г Фундазолу в 10 л води. Упоратися з попелицями допоможе звичайний часник: 250 г подрібнених зубків заливають відром води, настоюють дві доби, після чого додають у настій 50 г натертого господарського мила, розчиняють його, перемішуючи, й обробляють кущ таким чином, щоби розчин змочив не тільки верхню, а й нижню сторону листя гортензії. Обробки часниковим настоєм потрібно проводити один раз на тиждень, поки не зникне тля. Якщо ж часник не впорається із завданням, доведеться вдатися до допомоги акарицидних препаратів – Акаріну, Актари або Актелліка, наприклад.

    Із настанням холодів гортензія волотиста в Сибіру й на Уралі потребує укриття. Іноді доводиться вкривати гортензію й у середній смузі, якщо синоптики прогнозують морозну і безсніжну зиму. Прикореневу зону вкривають шаром перепрілого гною, торфу або сухого листя завтовшки не менше 20 см. Щойно випаде сніг, накидайте під кущ або дерево замет.

    Розмноження гортензії волотистої

    Найчастіше гортензію мітлоподібну розмножують живцями й відсадками. Живці з 4-5 бруньками, що залишилися після весняного обрізування, поміщають на дві доби в слабкий розчин Корневіну, після чого садять на шкільну грядку, заглиблюючи нижній зріз у пухкий кислий ґрунт на дві бруньки. Живці волотистої гортензії необхідно захистити від яскравого сонця, а ґрунт на грядці слід регулярно зволожувати, не дозволяючи йому пересихати. Тільки-но на живцях з’явиться молоде листя, притінення поступово прибирають. На зиму живці потрібно обов’язково вкрити ялиновим гіллям. Наступного літа перші квітконоси краще видалити, щоб рослина спрямувала всі сили на нарощування кореневої системи. На постійне місце живці висаджують у віці 4-5 років.

    Розмножити гортензію волотисту відсадками дуже легко: навесні низько зростаючий пагін молодої рослини пригинають до землі, пришпилюють до неї і засипають місце фіксації родючим ґрунтом або торфом. Весь сезон відсадок поливають, на зиму вкривають ялиновим гіллям, а вже наступної весни його відокремлюють від материнської рослини і пересаджують на шкільну грядку для дорощування.

    Сорти волотистої гортензії

    До нас іноді звертаються з проханням вказати «назви волотистих гортензій», найбільш популярних у культурі і при цьому найменш примхливих у догляді, а також просять порекомендувати сорти гортензії волотистої для Підмосков’я. Власне, будь-який сорт цього виду досить зимостійкий для помірно морозних зим, але в умовах аномальних холодів усі вони потребують укриття прикореневої зони.

    Пропонуємо вам найкращі сорти гортензії волотистої.

    Гортензія волотиста Грандіфлора (великоквіткова)

    – чагарник, який із часом набуває форми дерева заввишки до 3 м. Вирізняється більш пізнім, ніж у інших сортів, цвітінням. Зібрані в широкопірамідальні суцвіття завдовжки до 30 см великі стерильні квітки цього сорту – при розпусканні кремуватого відтінку, у розквіті – чисто білі, а потім рожеві – ближче до осені стають зеленувато-червоними. Тривалість життя рослин цього сорту близько 30 років;

    Гортензія волотиста Ванілл Фрейз

    – рослина заввишки до 150 см і з кроною такого ж діаметру. Суцвіття великі, схожі на грона бузку. Квітки спочатку вершкового відтінку, потім вони рожевіють, а до кінця цвітіння стають темно-червоними. На одному кущі одночасно можуть бути сніжно-білі та яскраво-малинові квітки. Рослини цього сорту здатні витримувати морози до -29 ºC;

    Гортензія волотиста Фантом

    – рослина заввишки до 2 м із діаметром крони такої ж величини. Суцвіття у цього сорту великі, щільні, округло-пірамідальні. Квітки при розпусканні світло-кремового відтінку, але з часом рожевіють;

    Гортензія волотиста Пінк Даймонд

    – суцвіття цього сорту завдовжки до 30 см складаються з кремово-білих квіток, які поступово набувають темно-рожевого, майже червоного забарвлення;

    Гортензія волотиста Лаймлайт

    – рослина, надзвичайно популярна серед дизайнерів через міцні пагони, що легко витримують важкі зелені суцвіття, які на яскравому сонці стають білими, а до кінця цвітіння рожевими. Зелене навесні й улітку листя цього сорту восени набуває лілового відтінку;

    Гортензія волотиста Пінк Леді

    – чагарник віялоподібної форми заввишки до 2 м із розлогою кроною, прямими коричневими пагонами, що набувають до осені червонуватого відтінку, і білими суцвіттями завдовжки до 30 см. Із часом на запашних білих квітках з’являється легкий рум’янець, потім квітки поступово стають ніжно-рожевими;

    Гортензія волотиста Меджікал Кендл

    – рослина з розкидистою кроною і великими пірамідальними суцвіттями зі світло-кремових із пазеленню запашних квіток, які влітку стають рожевими, а до осені малиновими;

    Гортензія волотиста Вімс Ред

    – рослина з суцвіттями завдовжки до 35 см конічної форми, що виділяють медовий аромат. Упродовж сезону квітки з білих стають рожевими, а в кінці цвітіння – насичено-червоними;

    Гортензія волотиста Даймонд Руж

    – компактний прямостоячий чагарник із суцвіттями завдовжки до 40 см, квітки в яких спочатку білі, а потім набувають насиченого малиново-червоного кольору;

    Гортензія волотиста Сандей Фрайз

    – густий компактний кущ із червоно-коричневими пагонами, опушеним по жилах листям і білими квітками, які до кінця літа стають бузково-рожевими;

    Гортензія волотиста Пінкі Вінкі

    – сорт виведений понад 10 років тому, але, як і раніше, не втратив своєї популярності. Це невелике деревце або кущ із широкоокруглою кроною і пагонами додає щорічно в рості до 30 см. Потужні стебла несуть волотисте суцвіття з білих квіток, які впродовж сезону змінюють забарвлення на рожево-пурпурове;

    Гортензія волотиста Мельба Фрейз (Фрейз Мельба)

    – новий сорт, який є високим кущем із темно-бордовими пагонами з коричневим відтінком і щільними пірамідальними суцвіттями завдовжки 45-55 см, що складаються з молочно-білих квіток, які поступово набувають спочатку ніжно-рожевого, а до кінця цвітіння насиченого винно-червоного відтінку.

    Окрім описаних, у культурі вирощують такі сорти гортензії волотистої: Сільвер Долар, Літтл Лайм, Кіушу, Бобо, Тардіва, Пресокс, Юнік, Флорібунда, Матильда, Дартс Літтл Дот, Брюсселз Лейз та інші.

    Гортензія волотиста в ландшафтному дизайні

    Гортензія волотиста своїми пухкими конічними суцвіттями додає легкості ландшафту. Виправдане її вирощування поруч із бузком, садовим жасмином і спіреєю, оскільки її пишні суцвіття змінюють зів’ялі квіти цих чагарників. Ефектні сполучення гортензії волотистої зі стриженими посадками самшиту, спіреї або кизильника: така комбінація може оживити будь-який куточок вашого саду. А кучеряві сорти гортензії волотистої допоможуть створити на ділянці декоративні вертикалі, для чого гортензію висаджують біля стін будівель або великих дерев, далеко від протягів. Такі посадки привертають погляд не тільки в період цвітіння, а й восени, коли листя гортензії набуває строкатого забарвлення.

    Останнім часом популярним стало вирощування гортензії волотистої в великих діжках або контейнерах у гарно удобреному вологоємному ґрунті. У такому випадку можна домогтися, щоб на одному кущі розкрилися суцвіття різного забарвлення. Для цього потрібно розділити ґрунт у вазоні перегородкою на дві частини й у кожну посадити по гортензії. При поливанні однієї половини в воду додають солі заліза, щоб суцвіття забарвилися в блакитний колір. Допоможе посилити синій пігмент алюмінієвий галун. При поливанні іншої половини використовуйте просто відстояну воду.

    Який ґрунт любить гортензія і як її підкислити?

    У такої рослини, як гортензія, прекрасний зовнішній вигляд, але його краса безпосередньо залежить від стану ґрунту, в якому росте культура. Збираючись вирощувати це дерево або чагарник у своєму саду, необхідно знати, який склад ґрунту підходить для нього.

    Вимоги до ґрунту

    Успішність вирощування гортензії і її пишне цвітіння тісно пов’язане з вибором ділянки для посадки. Крім того, що він повинен бути безвітряним і сонячним, надзвичайно важливий склад землі.

    Рослина любить досить родючу, рихлу, відмінну хорошим дренажем землю, проте прекрасно росте і цвіте на пісочних, глинистих і суглинистих грунтах і торфовищах, віддаючи перевагу невеликій кислотності. Тому садівники з досвідом нерідко додають у поживний субстрат для посадки хвою, а також змішують підготовлений грунт з перепрілим листовим опадом.

    Головні вимоги до ґрунту для гортензії:

    • поживний склад;
    • відсутність застою вологи;
    • хороша повітропроникність землі, що дозволяє корінню отримувати достатню кількість кисню;
    • для різних сортів рослини необхідний грунт слабкої або середньої кислотності, бажано в межах pH 5,5.

    При відповідному рівні кислоти садова гортензія виглядає здоровою, а її квітки відрізняються різноманітністю блакитних, синіх і лілових відтінків.

    Коли склад змінюється в бік зменшення концентрації кислоти, а це відбувається в процесі життєдіяльності культури, що забирає її для зростання, розвитку, цвітіння, пелюстки кольорів рожевіють, потім набувають бузкового тону, а зелене листя втрачає свою глибину і яскравість і поступово блідне.

    Садівникам-початківцям варто вивчити, як виглядає рослина при різних рівнях кислотності, щоб мати можливість вчасно внести добрива і провести окислення ґрунту:

    • фіолетовими квіти стають при 4 ph;
    • сині пелюстки вказують на значення 4,5;
    • якщо концентрація варіюється від 4,8 до 5,5 – забарвлення буває рожевим і блакитним;
    • глибокий рожевий відтінок спостерігається при 6,3-6,5 ph;
    • яскравий рожевий і світло-рожевий колір характерний для 7 ph і вище;
    • при нейтральних значеннях колір пелюсток зазвичай білий або голубуватий, але це не стосується тих квіток на гортензії, які не мають природних пігментів і завжди залишаються білосніжними.

    Спостерігаючи за цими змінами, можна зрозуміти, що ґрунт під чагарником або деревом пора підкислити.

    Домашня гортензія також потребує поживного ґрунту, переважно глинистого і з більш високою кислотністю. Перед тим як садити рослину, на дно контейнера обов’язково повинен бути покладений дренажний шар, а пристовбурна частина мульчується так само, як і у садової культури. Кімнатні чагарники, аналогічно вуличним, реагують на зниження кислотності різнокольоровими кольорами, тому підгодовувати і закисляти їх грунт потрібно постійно.

    Як зробити потрібний склад?

    Ґрунт для кімнатних і садових рослин може відрізнятися, до того ж для різних сортів гортензії потрібно вибрати відповідний склад. Наприклад, деревоподібні види культури більш невибагливі до якості землі, вони можуть рости і чудово цвісти на суглиністих грунтах, головне, щоб вона оптимально пропускала воду і повітря, а для цього потрібен дренажний шар.

    Зокрема, такий вид, як гідрангея, здатний виростати навіть при наявності в землі невеликої кількості вапна, в той час як для інших сортів це може з’явитися причиною хвороби. Найбільше для деревних різновидів підходять нещільні склади з кислотністю не більше 6,5 одиниць, але в них обов’язково додають перегний з опалої хвої сосни, листяниці або ялиці.

    Для великолистих гортензій необхідно вибирати місце поруч з такими хвойниками, як ялівець, туя, а також вересковими рослинами. До складу ґрунту для цих сортів повинен входити торф, дернова і листова земля, пісок і перегной.

    Метельчасті гортензії люблять суглиністі склади, і для їх висадки, як правило, використовуються рівні частини хвойного компоста, торфу і бурої лісової землі. Але вони теж потребують штучного підкислення.

    Всі ці моменти важливо враховувати тоді ж, коли висаджується вулична гортензія, потрібно ретельно підготувати землю для посадки:

    • її потрібно досить глибоко перекопати і збагатити торф’яною сумішшю, перегноєм і мінеральними добавками;
    • на дно лунки помістити шар гравію, керамзиту і піску;
    • поживний субстрат повинен складатися з великого піску, глини і чорнозему в поєднанні з дерновою землею;
    • висаджувати рослину необхідно після того, як ґрунт підкислений спеціальними препаратами, оцтовим розчином або сірчанокислим амонієм;
    • компостом або торфом важливо мульчувати поверхню пристовбурної зони після посадки – так вона буде утримувати воду і запобігати пересиханню.

    Важливо постійне підкислення в міру зростання культури, а також внесення добрив протягом усього сезону вегетації. Оптимальний варіант – додавання в грунт корисних мікроелементів і органіки кожні 2 тижні.

    Чим можна закислити землю?

    Довести склад ґрунту до потрібної концентрації кислотності можна, використовуючи такі матеріали, як деревні тирси, кору, верховий торф і опале листя, але природної кислоти в них недостатньо, тому будуть потрібні сірчанокислі розчини.

    Щоб закислити ґрунт для гортензії в домашніх умовах, рекомендується приготувати підкислену воду і поливати їй рослину. Але оскільки склад водопровідної води може містити клацання і підходить не завжди, спочатку потрібно визначити рівень її кислотності і при необхідності додати в неї певні засоби.

    • Електроліт, що містить деяку кількість сірчаної кислоти і сірчанокислого нікелю. На 10 л потрібно всього 1 мл цієї речовини. Цього обсягу вистачить, щоб полити одну гортензію. Додатково допускається додавання в розчин селітри аміачної.
    • Раз на місяць, щоб підтримати оптимальний кислотний рівень, використовується лимонна кислота – на 12 л береться 1 год ложка порошку.
    • Для закислення підійде і щавелева кислота, яку треба розвести в кількості 1, 5 ч. л. на 10 л.
    • Калія нітрат (селітра калійна) – теж відповідний закислювач для гортензії, береться в пропорції 40 г на 10 л рідини.
    • Ще один варіант – яблучна кислота, оцет 9%, взяті в обсязі 100 г на 10 л, правда, останній засіб небажаний для окислення, оскільки дія його короткочасно, а мікрофлора ґрунту при цьому порушується.

    Певними достоїнствами володіє такий засіб, як сукцинат натрію (бурштинова кислота), за допомогою якої можна не тільки підвищити кислотність:

    • препарат стимулює розвиток коріння гортензії;
    • підвищує стійкість рослини до захворювань і нападу шкідливих комах;
    • засіб безпечний для всіх частин культури;
    • допомагає активізувати синтез хлорофілу;
    • не накопичується в ґрунті і рослині.

    Що стосується істотного нестачі цього складу – закисання землі, то даний мінус для гортензії є перевагою. До того ж сукцинат натрію вважають незамінним при хворобах різних садових культур, включаючи гортензію. Він сприяє швидкій регенерації рослини і її відновленню при впливі несприятливих факторів.

    Хімічні речовини, що сприяють підвищенню кислотності – сірка, сульфат заліза. Сульфат алюмінію калію використовується у вигляді квасців (20-40 г), щоб надати пелюсткам незвичайний колір.

    Як правильно підкисляти?

    Щоб оптимально підкислити землю, слід керуватися встановленими правилами цієї процедури.

    Починати треба з аналізу складу землі. Робиться це навесні до висадки гортензії:

    • за допомогою хімічного вимірювача з використанням реагентів;
    • спеціальним приладом з датчиком, який поміщають у землю;
    • за допомогою лакмусового паперу, коли кислотність розпізнається по тестовій смузі.

    Можна застосувати ґрунтовний тест у вигляді таблеток, що розміщуються в місткості із землею, розчиненою у воді. Крім того, підійде і народний спосіб вимірювання – полити землю оцтом. Якщо ґрунт почав пінитися, бульбашкати і шипіти, значить, середовище лужне і досягає 7 pH і більше.

    Пухкий і легкий ґрунт легше піддається підкисленню. Достатньо внести до нього суміш органічних добрив, серед яких:

    • кислий верховий торф з кислотністю 3,5-4,5 одиниць;
    • спокійний компост з опалого дубового листя, здатний не тільки окислити землю, а й збагатити її гуминовими речовинами і мінералами;
    • природна сировина – хвоя ялини, сосни, ялиці і хвойні перепрілі тирси;
    • торф’яний багаторічний мох сфагнум, який, крім іншого, послужить дренажем.

    Ці речовини будуть підкисляти ґрунт тривалий час у міру розкладання і паралельно зроблять його більш родючим, що, звичайно, актуально для квітучої культури.

    Однак цей спосіб не підходить, якщо потрібно швидко підвищити рівень її кислотності.

    Важкі ґрунти, здебільшого складаються з глини, вимагають окислення досить сильними хімічними речовинами. Найефективніші серед них.

    • Дрібнодисперсна колоїдна сірка. Вона значно піднімає показники кислотності (на 2,5 одиниці), для цього вистачає внесення 1 кг на 10 кв. м землі. Сірку вносять при глибокій перекопці (на 15 см в глибину) в осінній час, а результат можна очікувати через рік або трохи раніше.
    • Сірчанокисле залізо – більш м’який засіб, який діє набагато швидше. Вже через 30 днів можна окислити грунт на 1,0 одиницю, якщо обробити 10 кв. м, внісши 0,5 кг речовини.
    • Інші мінеральні окислювачі можуть окислити грунт при невеликому дефіциті кислоти – це калію сульфат, що застосовується в осінній час, нітрат амонію – азовмісна добавка, яку використовують навесні, і сірчанокислий амоній, актуальний під час перекопування ґрунту восени. Сульфат алюмінію калію вноситься 1 раз на 2-3 тижні.

    Кисла вода застосовується для зрошення, але використовувати її потрібно, точно дотримуючись пропорції при виготовленні різних розчинів, а поливати грунт – 1 раз на 15 днів.

    Нормалізація ґрунтового складу – важлива умова для зростання і цвітіння гортензії, тому даний показник потрібно підтримувати на одному рівні, використовуючи найбільш відповідні для кожного сорту способи.

    Про те, який ґрунт любить гортензія, дивіться далі.