У поганого господаря худоба в опалі

Всі словники 199 760

Всі словники Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Знаки етнокультури Жайворонка Жайворонок. Знаки української етнокультури

худоба

ХУДО́БА, и, ж.

1. збірн. Чотириногі свійські сільськогосподарські тварини. Один Рябко, один, як палець, не дрімає, Худобу панську, мов брат рідний, доглядає (Г.-Арт., Байки. 1958, 49); Знайшовся такий чоловік з другого села: .. — Віддай,— каже,— твою дочку за мого сина, то побачиш, яка з неї буде невсипуща хазяйка.— Добре,— каже батько,— віддам, і з нею, як сказав, третину худоби (Стор., І, 1957, 27); Раз Андрійко, як і завше, пас худобу: пару конячок, корову та двоє телят (Коцюб., І, 1955, 442); У кошарах тихо ремигала худоба… (Десняк, Десну. 1949, 241); Молочна худоба; *У порівн. — Не можна довше стерпіти! Не можна! Пани ріжуть нас, як худобу на м’ясо, як овечок! — загула громада (Н.-Лев., VII, 1966, 139).

&́9651; Вели́ка рога́та худо́ба див. вели́кий; Голла́ндська худо́ба див. голла́ндський.

2. перен., розм., лайл. Те саме, що би́дло 2, 3. — Пани як пани. Що ми для них? — худоба! Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. А харч відома: глевтяк та борщ з червивою таранею (Головко, II, 1957, 195); Його дружина За предковічним звичаєм хевсурським Йому дітей родила у хліві, Бо породілля — то, мовляв, худоба… (Рильський, III, 1961, 163); — За кучму сю твою велику Як дам ляща тобі я в пику, То тут тебе лизне і чорт! І очі видеру із лоба Тобі, диявольська худоба (Котл., І, 1952, 83); Його промова перепліталась із найрізноманітнішими лайками, але щодо змісту — була дуже коротка. Всі вони — худоба і лайно (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляна, 1958, 75).

3. збірн., діал. Майно, скарб. Я, бувало, й тому [рам’ю] рада. Хоч переміна буде, думаю. Та виберу вільну часину, позшиваю, та й пошию або керсетку або спідницю. Ото і все мов збіжжя і вся худоба! (Мирний, І, 1954, 72): А старости все своє та своє торочать: і скоту багато [у молодого], і воли, і корови, і коні, і всяка худоба (Григ., Вибр., 1959, 37).

Худоба, би, ж.

1) Имущество, состояніе. От як умер батько, зосталася їм худоба: млин і хлів, і кіт. Рудч. Ск. II. 12. Брати будуть на худобі жити. Чуб. V. 990.

2) Домашній скотъ. Мов у кошару заганяє чужу худобу. Шевч. 657.

3) Употребл. какъ бранное слово: скотина. І очі видеру із лоба тобі (Енеєві), диявольська худоба. Котл. Ен. І. 33. Ум. Худі́бка, худі́бонька, худі́бочка. Худібку мали в себе невеличку: телицю трейтяку, птиці деякої чималенько таки, свинку. Рудч. Ск. Н. 174. Коли б же я знав, що то дочка буде, то я б скриню купував, худібоньку готував та й заміж би віддав. Грин. ІІІ. 3.

худо́ба = това́р = скоти́на — узбірному значенні — чотириногі свійські сільськогосподарські тварини; з найдавнішого часу у великій пошані («І скотина розумна, даром, що не говорить», «Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує»); худобу сприймали як членів родини; її не забували під час великих свят, обкурювали ладаном і поливали йорданською водою; за повір’ям, під Різдво худоба здатна говорити, Бог дав їй таке благословення за те, що гріла малого Христа в яслах; вона може поскаржитися Господові на лихого господаря, тому худобу берегли і добре доглядали (кажуть: «В дорозі, в гостині пам’ятай о худобині», «Пошануй скотину раз, а вона тебе десять раз»); разом з тим застерігають: «Не будь тією скотиною, що догори щетиною», «Рогата скотина вдається, то всіх коле». Де худоба, там і шкода (І. Франко); У чужій загороді скоту не наплодиш (приказка); Не той товар, що лежить, а той, що біжить (прислів’я).

опала

НЕМИ́ЛІСТЬ (неприхильне ставлення з боку особи, що займає вище в певному відношенні становище, до кого-небудь, залежного від неї), НЕЛА́СКА, ОПА́ЛА (заст. — немилість царя, князя щодо своїх підданих, підлеглих; перен. — немилість узагалі). (Милевський (до Сані благаючим тоном):) За що така немилість? (Леся Українка); — Сьогодні він у неласці, але завтра обставини можуть раптом змінитися, і він знов з’явиться у столиці, у вищому світі (З. Тулуб); Бути в опалі. — Пор. непри́язнь.

Значення в інших словниках

1. опала — опа́ла іменник жіночого роду неласка рідко Орфографічний словник української мови
2. опала — -и, ж., заст. Немилість, неласка царя до своїх сановників, що проявлялась у зміщенні з посади, забороні жити в столиці і т. ін. || Неприхильність до кого-небудь (з боку правлячих кіл і т. ін.). Бути в опалі. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опала — ОПА́ЛА, и, ж., заст. Немилість, неласка царя до своїх сановників, що проявлялася в зміщенні з посади, забороні жити в столиці і т. ін. Він [О. Словник української мови у 20 томах
4. опала — ОПА́ЛА, и, ж., заст. Немилість, неласка царя до своїх сановників, що проявлялася в зміщенні з посади, забороні жити в столиці і т. ін. Він [О. Словник української мови в 11 томах