Що входить до розрахункових при звільненні

0 Comments

Порядок нарахування розрахункових при звільненні

Якщо вас застала зненацька заява та наказ на звільнення працівника, то рекомендуємо ознайомитися з тим, як здійснити нарахування розрахункових при звільненні.

  • Нарахування при звільненні
  • Нараховуємо зарплату у місяці звільнення
  • Розрахунок при звільненні за невикористану відпустку
  • Нараховуємо вихідну допомогу
  • Приклади нарахування розрахункових при звільненні
  • Штраф за несвоєчасний розрахунок при звільненні
  • Штраф за невиплату вихідної допомоги

Нарахування при звільненні

Виплат декілька і серед них:

  • по-перше, не забуваємо про зарплату працівника за відпрацьовані дні місяця звільнення, у тому числі й сам деньзвільнення;
  • по-друге, треба компенсувати невикористані дні відпустки. І не забуваємо про наявність додаткових відпусток та соціальної відпустки на дітей;
  • по-третє, існують ситуації обов’язкової виплати вихідної допомоги.

Далі розглянемо порядок нарахування розрахункових при звільненні.

Особливості та чотири приклади розрахунку компенсації за невикористану відпустку, якщо працівник звільняється у 2024 році. Обчислення компенсації 2024 року, якщо у 2023-му є періоди без виплат працівникам

Нараховуємо зарплату у місяці звільнення

Нарахування заробітної плати відбувається за місяць звільнення у звичайному порядку. Якщо працівнику виплачується доплата до мінімальної зарплати, то вона зберігається за ним і в цьому останньому місяці, але розраховується пропорційно відпрацьованим дням. Наприклад, якщо працівник звільняється у березні 2023 року й відпрацював 12 днів з 23 по місячній нормі, то мінімальна оплата праці та за такі дні становить 3495,65 грн (=6700×12/23, де 6700 грн – мінімальна зарплата березня 2023). Однак відпускні, компенсація невикористаних днів відпустки та вихідна допомога при звільненні при розрахунку доплати до мінімальної зарплати не враховуються, так як це виплати за невідпрацьований час.

Зверніть увагу, що день звільнення теж вважається робочим для працівника і за нього слід нарахувати зарплату.

Розрахунок при звільненні за невикористану відпустку

Працівник перед звільненням має право піти у відпустку або ж отримати компенсацію невикористаних днів відпустки. При цьому обмежень на кількість днів, які можна компенсувати немає. Можна й 10, можна й 24 и більше, як за поточний рік, так і за минулі роки. Можна частину днів використати на відпустку, а за решту отримати компенсацію. Це стосується не тільки щорічних відпусток, але й соціальної додаткової відпустки «на дітей».

Увага: перед звільненням працівник вирішує питання: відпустка чи компенсація за неї.

Виплачується така компенсація в день звільнення. Разом з іншими виплатами.

Розрахунок компенсації відпускних відбувається за тими ж правилами, що й розрахунок відпускних 2023. Для зручності стане в пригоді калькулятор компенсації відпустки.

Аліменти з компенсації не утримують, крім компенсації відпусток за декілька років.

На компенсацію, як і на решту зарплати, нараховується ЄСВ, з неї утримуються ПДФО та військовий збір. У Податковому розрахунку сума компенсації «розчиняється» у загальній сумі зарплати, тобто окремо не виділяється. Так, у Додатку 4ДФ Податкового розрахунку вся сума зарплати, у т.ч. й відпускні, компенсація відпустки, наводиться під ознакою доходу «101».

Нараховуємо вихідну допомогу

Вихідна допомога при звільненні – на неї, на відміну від компенсації відпусток, мають право не всі. Для того, щоб працівник мав право на дану виплату, він має бути звільнений за таких обставин (ст. 44 КЗпП):

  • його відмови від переведення на роботу в іншу місцевість (п. 6 ст. 36 КЗпП);
  • його відмови продовжувати роботу у зв’язку з істотною зміною умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);
  • скорочення чисельності або штату (п. 2 ст. 40 КЗпП);
  • невідповідність займаній посаді (недостатність кваліфікації або за станом здоров’я) (п. 6 ст. 40 КЗпП);
  • поновлення на роботі працівника, який раніше виконував дану роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП));
  • порушення роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору (ст. 38 і ст. 39 КЗпП);
  • припинення повноважень посадових осіб (п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП).

Важливим є те, що вихідна допомога не входить до фонду оплати праці (див. п. 3.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, наказ Держстату від 13.01.2004 р. № 5). Як наслідок, на неї не нараховується ЄСВ. Крім того, вихідна допомога прямо згадується серед виплат, на які не нараховується ЄСВ у п. 4 розд. І Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою Кабміну від 22.12.2010 р. № 1170.

Однак вихідна допомога включається до загального місячного оподатковуваного доходу при складанні Додатка 4ДФ Податкового розрахунку, оподатковується ПДФО за ставкою 18% та воєнним збором – 1,5%. У Додатку 4ДФ вихідна допомога відображається з ознакою доходу «127».

Допоможемо обчислити середню зарплату під час звільнення працівників. Скористайтеся готовими рішеннями, щоб розрахувати компенсацію за невикористані дні відпустки та вихідну допомогу в різних ситуаціях

Приклади нарахування розрахункових при звільненні

Приклад 1 (стандартна ситуація). Працівника звільняють 31 березня 2023 року через скорочення штату. Розрахунковий період для розрахунку вихідної допомоги – 2 місяці перед місяцем звільнення, тобто січеньлютий 2023 року. Кількість робочих днів у розрахунковому періоді:

  • у січні 2023 – 22, з них відпрацьовано тільки 18, решта днів – лікарняний;
  • у лютому 2023 – 20, з них відпрацьовано тільки 9, решта днів – відпустка за свій рахунок.
  • за січень 2023 – 9400 грн та 1600 лікарняних;
  • за лютий 2023 – 4700 грн.

З тривалості розрахункового періоду треба виключити дні тимчасової непрацездатності (лікарняного) та дні відпустки за свій рахунок. При розрахунку середньоденної зарплати не враховувати лікарняні. Відняти слід і дні призупинення дії трудового договору внаслідок агресії РФ, якщо таке мало місце у розрахунковому періоді. Отже, рахуємо у даному прикладі лише відпрацьовані дні та не враховуємо 1600 грн лікарняних.

Отже, середньоденний заробіток: (9400+4700)/(18+9) = 14100/27 = 522,22 грн.

Середня кількість робочих днів за 2 місяці: (22+20)/2 = 21 день.

Вихідна допомога виплачується на основі ст. 44 КЗпП за місяць.

Отже, сума вихідної допомоги = 522,22×21= 10966,62 грн.

В обліку відображаємо проведенням Дт 949 Кт 663. Субрахунок 663 «Розрахунки за іншими виплатами» використовуємо, так як вихідна допомога не є зарплатою. Щодо рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності», то діємо за аналогією з лікарняними, які також не є частиною фонду оплати праці й оплата перших 5 днів за рахунок підприємства відображаються на цьому ж субрахунку (незалежно від того, до якої категорії працівник належить отримувач). Якщо є заперечення, то можна використати ті ж рахунки витрат, що застосовуються для обліку заробітної плати такого працівника (23 «Виробництва», 92 «Адміністративні витрати» і т.д.).

У разі звільнення через порушення законодавства про працю, то 10966,62 грн треба ще й помножити на 2 і тоді вихідна допомога буде 21933,24 грн.

Приклад бухгалтерських проведень з нарахування та оподаткування вихідної допомоги за прикладом 1 наведений у таблиці нижче.

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ВИХІДНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ЗВІЛЬНЕННІ

№ з/п

Зміст господарської операції

Дт

Кт

Сума,
грн

Нарахована вихідна допомога при звільненні

Утриманий ПДФО з вихідної допомоги (=10966,62×0,18)

Утриманий військовий збір з вихідної допомоги (=10966,62×0,015)

Виплачена вихідна допомога працівнику (=10966,62 1973,99 164,50)

Інші витрати операційної діяльності віднесено на фінансовий результат операційної діяльності

  • Національна сертифікація бухгалтерів — 2024 ⏩
  • Професійна сертифікація за МСФЗ — 2024 ⏩
  • Національна сертифікація головбуха медичного КНП — 2024 ⏩
  • ПДВ: від азів до майстерності ⏩
  • Розрахунок зарплати, звітність, перевірки ⏩
  • РРО: робота, помилки та штрафи ⏩
  • ФОП-єдиноподатник: практикум для бухгалтера та підприємця ⏩
  • Благодійні організації: практикум з обліку та оподаткування ⏩

Приклад 2 (у розрахунковому періоді не було заробітку). Працівника звільняють 31 березня 2023 року через скорочення штату. Розрахунковий період для розрахунку вихідної допомоги – 2 місяці перед місяцем звільнення, тобто січеньлютий 2023 року. Однак підприємство ще 10 квітня 2022 призупинило дію трудового договору з усіма своїми працівниками внаслідок агресії РФ. Як наслідок, у січні-лютому 2023 року заробіток працівника взагалі відсутній.

У даній ситуації правила такі:

  • якщо у останніх 2-х місяцях (січень-лютий 2023) заробітку не було, то середню зарплату треба рахувати за попередні 2 місяці роботи (абз. 4 п. 2 Порядку № 100) – це листопад-грудень 2022;
  • якщо у працівника не було заробітку за останні 4 місяці роботи (листопад 2022-лютий 2023), то середню зарплату треба рахувати на основі тарифної ставки, тобто місячного посадового окладу (абз. 3 п. 4 Порядку № 100). Нехай він у працівника рівний мінімальній зарплаті, яка у березні 2022 року була 6000 грн, а потім посадовий оклад працівнику не підвищували;
  • якщо посадовий оклад менший за мінімальну зарплату на час розрахунку (у даному випадку – це березень 2023), то тоді середню зарплату треба рахувати на основі мінімальної зарплати на час розрахунку (абз. 4 п. 4 Порядку № 100), тобто станом на березень 2023 року (6700 грн).

Ще можлива ситуація, що працівник відпрацював менше 2-х місяців перед звільненням ­– тоді вихідну допомогу рахують за загальними правилами, тобто з тих виплат, які нараховані фактично в місяцях розрахункового періоду (роз’яснення Мінекономіки від 24.12.2020).

Отже, у прикладі 2 працівнику треба обчислювати середню зарплату на основі мінімальної зарплати березня 2023 – 6700 грн.

Отже, середньоденний заробіток: (6700+6700)/(22+20) = 13400/42 = 319,05 грн, де 22 і 20 – це кількість «умовно відпрацьованих» робочих днів січня 2023 і лютого 2023 (за нормою).

Середня кількість робочих днів за 2 місяці: (22+20)/2 = 21 день.

Отже, сума вихідної допомоги = (13400/42)×21 = 6700,00 грн (замість 319,05 грн використано дріб 13400/42 задля більшої точності розрахунку – при такій ситуації вихідна допомога, очевидно, не може бути більшою за 6700 грн, так як а при використанні округленої цифри 319,05 виходить вихідна допомога 6700,05 грн).

Штраф за несвоєчасний розрахунок при звільненні

За несвоєчасну виплату належних звільненому працівникові сум роботодавець має виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таку відповідальність роботодавця встановлює ст. 117 КЗпП.

Відсутність коштів у роботодавця не скасовує його вини у невиплаті належних працівникові коштів і не звільняє його від відповідальності.

Якщо роботодавець не виплатив належних працівникові коштів у день звільнення і середнього заробітку за час затримки розрахунку, то колишній працівник має право звернутися за захистом своїх прав до суду та виплату належного йому середнього заробітку (ст. 233 КЗпП).

  • ✍ Мінімальна зарплата
  • ✍ Прожитковий мінімум
  • ✍ Податкова соціальна пільга
  • ✍ Мах і min лікарняних і декретних
  • ✍ Max і min ЄСВ
  • ✍ Норми добових витрат
  • ✍ Трудові штрафи
  • ✍ Нецільова благодійна допомога

Штраф за невиплату вихідної допомоги

Якщо працівнику всю зарплату, включаючи компенсацію відпустки, виплатили, але не нараховували та не виплатили саму вихідну допомогу, то тоді невиплата вихідної допомоги розглядається як порушення встановлених строків виплати зарплати, інших виплат (див. абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП). Якщо невиплата перевищує один місяць, то застосовується штраф:

  • на роботодавця – 3 мінімальні зарплати (ст. 265 КЗпП). У березні 2023 – це 20100 грн (= 6700 грн × 3);
  • на посадову особу, яка винна у такій невиплаті – адмінштраф 510–1700 грн (див. ст. 41 КУпАП).

Однак під час дії воєнного стану за умови виконання у повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушення, виявленого під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), штраф за ст. 265 КЗпП не застосовується (підстава – ч. 3 ст. 16 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136).

Стаття підготовлена за матеріалами журналу «Головбух»

Стаття 116. Строки розрахунку при звільненні

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

  • Стаття 1. Завдання Кодексу законів про працю України
  • Стаття 2. Основні трудові права працівників
  • Стаття 2-1. Рівність трудових прав громадян України, недопущення дискримінації у сфері праці
  • Стаття 2-2. Заборона мобінгу (цькування)
  • Стаття 3. Регулювання трудових відносин
  • Стаття 4. Законодавство про працю
  • Стаття 4-1. Професія (вид занять), кваліфікація, Реєстр кваліфікацій
  • Стаття 4-2. Професійні стандарти
  • Стаття 5-1. Гарантії забезпечення права громадян на працю
  • Стаття 7. Особливості регулювання праці деяких категорій працівників
  • Стаття 8. Регулювання трудових відносин громадян, які працюють за межами своїх держав
  • Стаття 8-1. Співвідношення міжнародних договорів про працю і законодавства України
  • Стаття 9. Недійсність умов трудових договорів, які погіршують становище працівників
  • Стаття 9-1. Додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги
  • Стаття 10. Колективний договір
  • Стаття 11. Сфера укладення колективних договорів
  • Стаття 12. Сторони колективного договору
  • Стаття 13. Зміст колективного договору
  • Стаття 14. Колективні переговори, розробка і укладення колективного договору, відповідальність за його виконання
  • Стаття 15. Реєстрація колективного договору
  • Стаття 16. Недійсність умов колективного договору
  • Стаття 17. Строк чинності колективного договору
  • Стаття 18. Поширення колективного договору на всіх працівників
  • Стаття 19. Контроль за виконанням колективного договору
  • Стаття 20. Звіти про виконання колективного договору
  • Стаття 21. Трудовий договір
  • Стаття 21-1. Трудовий договір з нефіксованим робочим часом
  • Стаття 22. Гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудового договору
  • Стаття 23. Строки трудового договору
  • Стаття 24. Укладення трудового договору
  • Стаття 25. Заборона вимагати при укладенні трудового договору деякі відомості та документи
  • Стаття 25-1. Обмеження спільної роботи родичів на підприємстві, в установі, організації
  • Стаття 26. Випробування при прийнятті на роботу
  • Стаття 27. Строк випробування при прийнятті на роботу
  • Стаття 28. Результати випробування при прийнятті на роботу
  • Стаття 29. Обов’язок роботодавця до початку роботи працівника за трудовим договором
  • Стаття 30. Обов’язок працівника особисто виконувати доручену йому роботу
  • Стаття 31. Заборона вимагати виконання роботи, не обумовленої трудовим договором
  • Стаття 32. Переведення на іншу роботу. Зміна істотних умов праці
  • Стаття 33. Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором
  • Стаття 34. Тимчасове переведення на іншу роботу в разі простою
  • Стаття 36. Підстави припинення трудового договору
  • Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника
  • Стаття 39. Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника
  • Стаття 39-1. Продовження дії строкового трудового договору на невизначений строк
  • Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця
  • Стаття 41. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов
  • Стаття 42. Переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці
  • Стаття 42-1. Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу
  • Стаття 43. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)
  • Стаття 43-1. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)
  • Стаття 44. Вихідна допомога
  • Стаття 45. Розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)
  • Стаття 46. Відсторонення від роботи
  • Стаття 47. Обов’язок роботодавця провести розрахунок з працівником
  • Стаття 48. Облік трудової діяльності працівника
  • Стаття 49. Видача довідки про роботу та заробітну плату
  • Стаття 49-2. Порядок вивільнення працівників
  • Стаття 49-4. Зайнятість населення
  • Стаття 49-5. Особливості застосування спрощеного режиму регулювання трудових відносин
  • Стаття 49-6. Трудовий договір в умовах спрощеного режиму регулювання трудових відносин
  • Стаття 49-7. Строки виплати заробітної плати в умовах спрощеного режиму регулювання трудових відносин
  • Стаття 49-8. Припинення трудового договору в умовах спрощеного режиму регулювання трудових відносин
  • Стаття 50. Норма тривалості робочого часу
  • Стаття 51. Скорочена тривалість робочого часу
  • Стаття 52. П’ятиденний і шестиденний робочий тиждень та тривалість щоденної роботи
  • Стаття 53. Тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів
  • Стаття 54. Тривалість роботи в нічний час
  • Стаття 55. Заборона роботи в нічний час
  • Стаття 56. Неповний робочий час
  • Стаття 57. Початок і закінчення роботи
  • Стаття 58. Робота змінами
  • Стаття 59. Перерви між змінами
  • Стаття 60. Гнучкий режим робочого часу
  • Стаття 60-1. Надомна робота
  • Стаття 60-2. Дистанційна робота
  • Стаття 61. Підсумований облік робочого часу
  • Стаття 62. Обмеження надурочних робіт
  • Стаття 63. Заборона залучення до надурочних робіт
  • Стаття 64. Необхідність одержання дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації для проведення надурочних робіт
  • Стаття 65. Граничні норми застосування надурочних робіт
  • Стаття 66. Перерва для відпочинку і харчування
  • Стаття 67. Вихідні дні
  • Стаття 68. Вихідні дні на підприємствах, в установах, організаціях, пов’язаних з обслуговуванням населення
  • Стаття 69. Вихідні дні на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях
  • Стаття 70. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку
  • Стаття 71. Заборона роботи у вихідні дні. Винятковий порядок застосування такої роботи
  • Стаття 72. Компенсація за роботу у вихідний день
  • Стаття 73. Святкові і неробочі дні
  • Стаття 74. Щорічні відпустки
  • Стаття 75. Тривалість щорічної основної відпустки
  • Стаття 76. Щорічні додаткові відпустки та їх тривалість
  • Стаття 77. Творча відпустка
  • Стаття 77-1. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях
  • Стаття 77-2. Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності
  • Стаття 77-3. Відпустка при народженні дитини
  • Стаття 78. Невключення днів тимчасової непрацездатності до щорічних відпусток
  • Стаття 78-1. Неврахування святкових і неробочих днів при визначенні тривалості щорічних відпусток
  • Стаття 79. Порядок і умови надання щорічних відпусток. Відкликання з відпустки
  • Стаття 80. Перенесення щорічної відпустки
  • Стаття 81.
  • Стаття 82. Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку
  • Стаття 83. Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки
  • Стаття 84. Відпустки без збереження заробітної плати
  • Стаття 85. Норми праці
  • Стаття 86. Запровадження, заміна і перегляд норм праці
  • Стаття 87. Строк дії норм праці
  • Стаття 88. Умови праці, які мають враховуватися при розробленні норм виробітку (норм часу) і норм обслуговування
  • Стаття 89. Заміна і перегляд єдиних і типових норм
  • Стаття 90. Порядок визначення розцінок при відрядній оплаті праці
  • Стаття 91. Збереження попередніх розцінок при впровадженні винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції
  • Стаття 92. Встановлення нормованих завдань при почасовій оплаті праці
  • Стаття 94. Заробітна плата
  • Стаття 95. Мінімальна заробітна плата. Індексація заробітної плати
  • Стаття 96. Системи оплати праці
  • Стаття 97. Оплата праці на підприємствах, в установах і організаціях
  • Стаття 98. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету
  • Стаття 100. Оплата праці на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я
  • Стаття 102-1. Оплата праці за сумісництвом
  • Стаття 103. Повідомлення працівників про запровадження нових або зміну діючих умов оплати праці
  • Стаття 104. Оплата праці при виконанні робіт різної кваліфікації
  • Стаття 105. Оплата праці при суміщенні професій (посад) і виконанні обов’язків тимчасово відсутнього працівника
  • Стаття 106. Оплата роботи в надурочний час
  • Стаття 107. Оплата роботи у святкові і неробочі дні
  • Стаття 108. Оплата роботи у нічний час
  • Стаття 109. Оплата праці за незакінченим відрядним нарядом
  • Стаття 110. Повідомлення працівника про розміри оплати праці
  • Стаття 111. Порядок оплати праці при невиконанні норм виробітку
  • Стаття 112. Порядок оплати праці при виготовленні продукції, що виявилася браком
  • Стаття 113. Порядок оплати часу простою, а також при освоєнні нового виробництва (продукції)
  • Стаття 114. Збереження заробітної плати при переведенні на іншу постійну нижчеоплачувану роботу і переміщенні
  • Стаття 115. Строки виплати заробітної плати
  • Стаття 116. Строки розрахунку при звільненні
  • Стаття 117. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні
  • Стаття 118. Гарантії для працівників, обраних на виборні посади
  • Стаття 119. Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків
  • Стаття 119-1. Гарантії для працівників, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України
  • Стаття 120. Гарантії і компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість
  • Стаття 121. Гарантії і компенсації при службових відрядженнях
  • Стаття 122. Гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації
  • Стаття 123. Гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу
  • Стаття 124. Гарантії для донорів
  • Стаття 125. Компенсація за зношування інструментів, належних працівникам
  • Стаття 126. Гарантії для працівників-авторів винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій
  • Стаття 127. Обмеження відрахувань із заробітної плати
  • Стаття 128. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати
  • Стаття 129. Заборона відрахувань з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат
  • Стаття 130. Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників
  • Стаття 131. Обов’язки роботодавця та працівників по збереженню майна
  • Стаття 132. Матеріальна відповідальність у межах середнього місячного заробітку
  • Стаття 133. Випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників
  • Стаття 134. Випадки повної матеріальної відповідальності
  • Стаття 135. Межі матеріальної відповідальності у випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір
  • Стаття 135-1. Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність
  • Стаття 135-2. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність
  • Стаття 135-3. Визначення розміру шкоди
  • Стаття 136. Порядок покриття шкоди, заподіяної працівником
  • Стаття 137. Обставини, які підлягають врахуванню при визначенні розміру відшкодування
  • Стаття 138. Обов’язок доказування наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника
  • Стаття 139. Обов’язки працівників
  • Стаття 140. Забезпечення трудової дисципліни
  • Стаття 141. Обов’язки роботодавця
  • Стаття 142. Правила внутрішнього трудового розпорядку. Статути і положення про дисципліну
  • Стаття 143. Заохочення за успіхи в роботі
  • Стаття 144. Порядок застосування заохочень
  • Стаття 145. Переваги і пільги для працівників, які успішно і сумлінно виконують свої трудові обов’язки
  • Стаття 146. Заохочення за особливі трудові заслуги
  • Стаття 147. Стягнення за порушення трудової дисципліни
  • Стаття 147-1. Органи, правомочні застосовувати дисциплінарні стягнення
  • Стаття 148. Строк для застосування дисциплінарного стягнення
  • Стаття 149. Порядок застосування дисциплінарних стягнень
  • Стаття 150. Оскарження дисциплінарного стягнення
  • Стаття 151. Зняття дисциплінарного стягнення
  • Стаття 152. Передача питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу
  • Стаття 153. Створення безпечних і нешкідливих умов праці
  • Стаття 154. Додержання вимог щодо охорони праці при проектуванні, будівництві (виготовленні) та реконструкції підприємств, об’єктів і засобів виробництва
  • Стаття 155. Заборона введення в експлуатацію підприємств, які не відповідають вимогам охорони праці
  • Стаття 156. Заборона передачі у виробництво зразків нових машин та інших засобів виробництва, впровадження нових технологій, що не відповідають вимогам охорони праці
  • Стаття 157. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці
  • Стаття 158. Обов’язок роботодавця щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників
  • Стаття 159. Обов’язок працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці
  • Стаття 160. Контроль за додержанням вимог нормативних актів про охорону праці
  • Стаття 161. Заходи щодо охорони праці
  • Стаття 162. Кошти на заходи по охороні праці
  • Стаття 163. Видача спеціального одягу та інших засобів індивідуального захисту
  • Стаття 164. Компенсаційні виплати за невиданий спеціальний одяг і спеціальне взуття
  • Стаття 165. Видача мила та знешкоджуючих засобів
  • Стаття 166. Видача молока і лікувально-профілактичного харчування
  • Стаття 167. Забезпечення працівників гарячих цехів газованою солоною водою
  • Стаття 168. Перерви в роботі для обігрівання і відпочинку
  • Стаття 169. Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій
  • Стаття 170. Переведення на легшу роботу
  • Стаття 171. Обов’язки роботодавця щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві
  • Стаття 172. Застосування праці осіб з інвалідністю
  • Стаття 173. Відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров’я працівників
  • Стаття 174. Роботи, на яких забороняється застосування праці жінок
  • Стаття 175. Обмеження праці жінок на роботах у нічний час
  • Стаття 176. Заборона залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження
  • Стаття 177. Обмеження залучення жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження
  • Стаття 178. Переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
  • Стаття 179. Відпустки у зв’язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною
  • Стаття 180. Приєднання щорічної відпустки до відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами
  • Стаття 181. Порядок надання відпустки для догляду за дитиною і зарахування її до стажу роботи
  • Стаття 182. Відпустка працівникам, які усиновили дитину (дітей)
  • Стаття 182-1. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи
  • Стаття 183. Перерви для годування дитини
  • Стаття 184. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей
  • Стаття 185. Надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і подання їм матеріальної допомоги
  • Стаття 186. Обслуговування матері на підприємствах, в організаціях
  • Стаття 186-1. Гарантії особам, які виховують малолітніх дітей без матері
  • Стаття 187. Права неповнолітніх у трудових правовідносинах
  • Стаття 188. Вік, з якого допускається прийняття на роботу
  • Стаття 189. Облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років
  • Стаття 190. Роботи, на яких забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років
  • Стаття 191. Медичні огляди осіб молодше вісімнадцяти років
  • Стаття 192. Заборона залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні
  • Стаття 193. Норми виробітку для молодих працівників
  • Стаття 194. Оплата праці працівників молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи
  • Стаття 195. Відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років
  • Стаття 196.
  • Стаття 197. Надання молоді першого робочого місця
  • Стаття 198. Обмеження звільнення працівників молодше вісімнадцяти років
  • Стаття 199. Розірвання трудового договору з неповнолітнім на вимогу його батьків або інших осіб
  • Стаття 200. Участь молодіжних організацій у розгляді питань праці і побуту молоді
  • Стаття 201. Організація виробничого навчання
  • Стаття 202. Створення необхідних умов для поєднання роботи з навчанням
  • Стаття 203. Заохочення працівників, які поєднують роботу з навчанням
  • Стаття 204. Здійснення виробничого навчання в робочий час
  • Стаття 205. Неприпустимість залучення до роботи, що не стосується спеціальності, яка вивчається
  • Стаття 206. Надання роботи у відповідності з набутою кваліфікацією
  • Стаття 207. Оплата праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям
  • Стаття 208. Пільги для працівників, які навчаються у закладах середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти
  • Стаття 209. Скорочення робочого часу із збереженням заробітної плати для працівників, які навчаються в середніх загальноосвітніх школах
  • Стаття 210. Звільнення від роботи без збереження заробітної плати працівників, які навчаються у закладах середньої освіти
  • Стаття 211. Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням у закладах середньої освіти
  • Стаття 212. Час надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у закладах освіти
  • Стаття 213. Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням у закладах професійної (професійно-технічної) освіти
  • Стаття 214. Відпустки без збереження заробітної плати працівникам, допущеним до вступних іспитів у заклади вищої освіти
  • Стаття 215. Пільги працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти
  • Стаття 216. Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням у закладах фахової передвищої, вищої освіти, закладах післядипломної освіти та аспірантурі
  • Стаття 217. Збереження заробітної плати на час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням
  • Стаття 218. Надання працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти та аспірантурі, вільних від роботи днів
  • Стаття 219. Оплата проїзду до місця знаходження вищого закладу освіти
  • Стаття 220. Обмеження надурочних робіт для працівників, які навчаються
  • Стаття 221. Органи, які розглядають трудові спори
  • Стаття 222. Порядок розгляду трудових спорів деяких категорій працівників
  • Стаття 222-1. Врегулювання трудових спорів шляхом медіації
  • Стаття 223. Організація комісій по трудових спорах
  • Стаття 224. Компетенція комісії по трудових спорах
  • Стаття 225. Строки звернення до комісії по трудових спорах та порядок прийняття заяв працівника
  • Стаття 226. Порядок і строки розгляду трудового спору в комісії по трудових спорах
  • Стаття 227. Порядок прийняття рішень комісією по трудових спорах
  • Стаття 228. Оскарження рішення комісії по трудових спорах
  • Стаття 229. Строк виконання рішення комісії по трудових спорах
  • Стаття 230. Порядок виконання рішення комісії по трудових спорах
  • Стаття 231. Розгляд трудових спорів у місцевих загальних судах
  • Стаття 232. Трудові спори, що підлягають безпосередньому розглядові у місцевих загальних судах
  • Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
  • Стаття 234. Поновлення судом строків, пропущених з поважних причин
  • Стаття 235. Поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи
  • Стаття 236. Оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника
  • Стаття 237. Покладення матеріальної відповідальності на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника
  • Стаття 237-1. Відшкодування роботодавцем моральної шкоди
  • Стаття 238. Задоволення грошових вимог
  • Стаття 239. Обмеження повороту виконання рішень по трудових спорах
  • Стаття 240-1. Прийняття рішень органом, що розглядає трудові спори, у разі неможливості поновлення працівника на роботі внаслідок припинення діяльності підприємства, установи, організації
  • Стаття 241-1. Обчислення строків, передбачених цим Кодексом
  • Стаття 243. Право громадян на об’єднання у професійні спілки
  • Стаття 244. Права професійних спілок, їх об’єднань
  • Стаття 245. Право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями
  • Стаття 246. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях
  • Стаття 247. Повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації
  • Стаття 248. Гарантії діяльності профспілок
  • Стаття 249. Обов’язок роботодавця щодо створення умов для діяльності профспілок
  • Стаття 250. Відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу
  • Стаття 251. Обов’язок роботодавця надавати інформацію на запити профспілок, їх об’єднань
  • Стаття 252. Гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів
  • Стаття 252-1. Трудовий колектив підприємства
  • Стаття 252-5. Загальні принципи матеріальної заінтересованості трудового колективу в результатах господарської діяльності
  • Стаття 252-6. Формування колективу бригади
  • Стаття 252-7. Розподіл колективного заробітку у бригаді із застосуванням коефіцієнта трудової участі
  • Стаття 252-8. Взаємна відповідальність роботодавця і бригади
  • Стаття 253. Особи, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню
  • Стаття 254. Кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування
  • Стаття 255. Види матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням
  • Стаття 256. Пенсійне забезпечення
  • Стаття 259. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю
  • Стаття 260. Державний нагляд за охороною праці
  • Стаття 263. Повноваження місцевих державних адміністрацій та рад у галузі охорони праці
  • Стаття 265. Відповідальність за порушення законодавства про працю

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст. ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» (справа № 1-13/2013), аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов’язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов’язків.
У частині другій статті 2 Закону України від 24 березня 1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» передбачено, що додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 цього Закону).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов’язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов’язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП Українивідповідальність.

Таким чинном, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які він має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.
Так, у частині першій зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Разом з тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України слід дійти висновку про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

Разом з цим за змістом частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу особи. Тобто правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб’єктивного права, а відтак і обґрунтованості позовних вимог.
Таким чином, перш ніж застосовувати позовну давність, необхідно з’ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтереси не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1395цс16