Позначення екскаватора на кресленні

0 Comments

Основні відомості про графічне оформлення креслення. Креслення та його роль у техніці і на будівництві. Загальні відомості про стандарти для креслень – стандарти ЄСКД, СПДБ. Інструменти, приладдя, пристрої та матеріали для креслення

Для сучасної людини мовне та письмове спілкування є звичною і постійною життєвою потребою. Проте ще набагато раніше, ніж з’явилася писемність, люди навчилися виконувати графічні зображення. Складність архітектури палаців, храмів, укріплень та інших споруд у країнах стародавньої культури (Стародавній Єгипет, Вавилон, Греція) дають підстави вважати, що вони будувались на основі креслень.

Життя сучасної людини насичене найрізноманітнішими графічними зображеннями: рисунками, кресленнями, схемами, планами, картами, графіками, діаграмами тощо. В цих умовах словесна форма передачі та збереження інформації втратила свою універсальність.

Мова графічних зображень не знає кордонів, адже вона однаково зрозуміла всім людям, незалежно від того, якою мовою вони розмовляють. Графічну мову набагато легше призвичаїти для її розуміння електронно-обчислювальною машиною. Будь-яка графічна інформація відрізняється від словесної більшою конкретністю, виразністю і лаконічністю.

Роль креслень у житті й сучасному виробництві неможливо переоцінити. Все або майже все, що створене людством: будівлі, в яких ми живемо, працюємо і проводимо дозвілля; засоби транспорту, на яких ми їздимо; одяг і взуття, які ми носимо; телевізор і радіо, з яких ми отримуємо інформацію, тощо – створювалося за кресленнями, розробленими раніше. Креслення є основними конструкторськими документами. Окремо або у поєднанні з іншими графічними і текстовими документами вони визначають будову виробу і містять, як правило, всі дані, необхідні для розробки і виготовлення виробів, а також для їх контролю, приймання, експлуатації і ремонту.

Креслення є найважливішим засобом, що сприяє технічному прогресу. Тому знання основних правил креслення, вміння читати креслення і виконувати нескладні графічні роботи є неодмінними умовами високої загальної та технічної культури і необхідні кожній освіченій людині.

Креслення – графічне зображення виробу або його частини – є основним конструкторським документом за допомогою якого створюється, контролюється, установлюється та ремонтується виріб.

Креслення є міжнародною мовою техніки. Фахівець, що вміло виконує та може грамотно прочитати креслення, здатний висловити свою інженерну думку, втілити в кресленнях конструкторські рішення.

Будівлі та споруди зводять за будівельними кресленнями, їх поділяють на архітектурно-будівельні (креслення житлових, громадських і виробничих будівель) та інженерно-будівельні (креслення інженерних споруд: мостів, шляхопроводів, залізниць, гідротехнічних споруд тощо).

За призначенням будівельні креслення ділять на креслення будівельних виробів і на будівельно-монтажні креслення. За кресленнями будівельних виробів на підприємствах будіндустрії виготовляють окремі частини і деталі будівель і споруд. За будівельно-монтажними кресленнями на будівельних майданчиках здійснюють складання і зведення будівель і споруд.

Виконують будівельні креслення за правилами прямокутного проекціювання на основні площини проекцій (фронтальну, горизонтальну і профільну) із застосуванням розрізів.

Креслення – це графічний конструкторський документ, що визначає конструкцію виробу, а також містить відомості, необхідні для розроблення, виготовлення, контролю, монтажу й експлуатації виробу, включаючи його ремонт. У технічному кресленні, об’єктами якого є прилади, устаткування, окремі електро-, радіоелементи, використовують різні види креслень у вигляді окремих конструкторських документів. Під час виконання та оформлення креслень й інших конструкторських документів слід керуватися правилами, встановленими міждержавними стандартами.

У 1980-1981 рр. було введено в дію нові стандарти на умовні графічні позначення в електричних схемах з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації зі стандартизації (ISO), Міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС) та ін. ЄСКД (Єдина система конструкторської документації) – це комплекс стандартів, що встановлюють для всіх галузей промисловості, наукових установ та інших організацій єдині правила і положення щодо розроблення, оформлення та обігу конструкторської документації.

При виконанні будівельної проектної документації слід керуватися СПДБ – «Система проектної документації для будівництва».

СПДБ встановлює єдині правила виконання, оформлення та звернення проектної документації для будівництва будівель і споруд усіх галузей промисловості та народного господарства, включаючи житлове та цивільне будівництво. Ці правила забезпечують: уніфікацію складу та оформлення проектної документації, яка виключає дублювання і розробку зайвих документів; зниження трудомісткості виконання проектних документів шляхом спрощення форм і графічних зображень; можливість виконання машинно-орієнтованих проектних документів для використання в автоматизованій системі управління (АСУ); повторне використання проектної документації без переоформлення її.

Загальні вимоги до будівельних креслень

При виконанні робочих креслень необхідно враховувати вимоги стандартів ЄСКД, СПДБ, СНіП та інших нормативно-технічних документів. Обсяг робочих креслень повинен бути мінімальним, але достатнім для виробництва будівельно-монтажних робіт і виготовлення будівельних виробів. При розробці робочих креслень слід застосовувати:

  • листи стандартних форматів;
  • мінімальні допустимі масштаби зображень залежно від змісту і складності креслення, але за умови забезпечення зручності користування кресленням і чіткості копій;
  • встановлені в стандартах СПДБ і ЄСКД спрощені і умовні графічні зображення, позначення (знаки, літерні і буквено-цифрові позначення, скорочення слів і т. п.); коли можливо, доцільно застосовувати схематичні зображення;
  • групові та базові робочі креслення виробів, елементів конструкцій;
  • стрілки, що вказують напрямок погляду;
  • нові прогресивні способи, механізацію та автоматизації виконання та обробки робочих креслень;
  • повторне використання робочих креслень.

До конструкторських документів відносять графічні та текстові документи, які окремо або разом визначають склад і роботу виробу і містять необхідні дані для його розробки або виготовлення, контролю, приймання, експлуатації та ремонту.

Креслення загального вигляду (ЗВ) – це документ, що визначає конструкцію виробу та взаємодію його складових частин і пояснює принцип роботи виробу. Креслення ЗВ повинне включати наступні елементи:

• види, розрізи, перерізи, написи і текстову частину, необхідні для розуміння його конструктивного пристрою та принципу дії;

• номери позицій складових частин виробу, технічні вимоги;

• необхідні габаритні, приєднувальні, настановні й конструктивні розміри, технічні характеристики.

Креслення загального виду виконують зі спрощеннями, передбаченими стандартом.

Складальні креслення (СК). Число складальних креслень повинне бути мінімальним. Складальне креслення повинен містити такі елементи:

1. Зображення складальної одиниці, що дає уявлення про розташування взаємного зв’язку складових частин, що з’єднуються в данному кресленні для забезпечення можливості здійснення збирання і контролю складальної одиниці.

2. Розміри, граничні відхилення та інші параметри і вимоги, які повинні бути виконані або проконтрольовані за даними складального креслення.

3. Вказівки про характер з’єднання та методи його отримання, якщо точність з’єднання забезпечується не заданими граничними відхиленнями розмірів, а підбором, підгонкою і т.п., а також вказівки щодо виконання нероз’ємних з’єднань.

4. Номери позицій складових частин.

5. Габаритні розміри виробу.

6. Установочні, приєднувальні та інші необхідні довідкові розміри.

7. Технічні характеристики виробу.

Креслення деталей. На всі оригінальні деталі, що входять до складу технічного завдання (ТЗ), вузлів і виробу, розробляють робочі креслення.

У відповідності зі стандартами ЄСКД на кресленні деталі вказують:

  • позначення розмірів;
  • позначення граничних відхилень розмірів;
  • позначення граничних відхилень від геометричної форми та розташування поверхонь;
  • позначення шорсткості поверхонь;
  • позначення покриттів і показників властивостей матеріалу готової деталі;
  • технічні вимоги до матеріалу і форми деталі та інші дані, яким вона повинна відповідати перед складанням.

Теоретичне креслення (ТК) – документ, який визначає геометричну форму (обриси) виробу і координати розташування складових частин.

Габаритне креслення (ГК) – документ, що містить контурне (спрощене) зображення виробу з габаритними, установочними і приєднувальними розмірами.

Монтажне креслення (МК) – документ, що містить контурне (спрощене) зображення виробу, а також дані, необхідні для його установки (монтажу) на місці застосування. До монтажних креслень також відносять креслення фундаментів, спеціально розроблених для установки вироби.

Робоче креслення деталі – це документ, що містить зображення деталі та всі дані, необхідні для виготовлення, контролю та випробування виробу.

Робоче креслення виконують на основі креслення загального вигляду або за ескізом, знятим з натури.

Робоче креслення кожної деталі виконують на окремому аркуші стандартного формату.

Деталі на робочому кресленні зображують у тому вигляді, з тими розмірами та іншими даними, з якими деталь надходить до складальної одиниці.

Робоче креслення містить:

  • зображення;
  • масштаб;
  • основний напис ;
  • розміри та граничні відхилення;
  • позначення шорсткості поверхні;
  • позначення покриття;
  • інформацію про термічну та інші види додаткової обробки;
  • матеріал деталі;
  • технічні вимоги.

Кожну з цих складових виконують за вказаними раніше стандартами.

Ремонтні документи. Документи, що містять дані для проведення ремонтних робіт на спеціалізованих підприємствах.

Ремонтні креслення розробляють на додаток до ремонтних документів. Для простих виробів допускається розроблення ремонтних креслень замість керівництва з ремонту і (або) технічних умов на ремонт. Ремонтні габаритні та монтажні креслення, ремонтні схеми і специфікації та інші документи виконують згідно з вимогами стандартів Єдиної системи конструкторської документації. На ремонтних кресленнях, ремонтних габаритних і монтажних кресленнях, ремонтних схемах, що входять до комплекту документів для ремонту, вміщують тільки ті дані, які відмінні від даних відповідних документів, що входять у комплект робочої конструкторської документації.

Креслення загального вигляду – це графічний документ, що визначає конструкцію виробу, взаємодію його основних складових частин і пояснює принцип роботи виробу, називається кресленням загального вигляду. Креслення загального виду розробляється на перших стадіях проектування, тобто на стадії технічної пропозиції, ескізного і технічного проектів.

Креслярські матеріали та інструменти

Якість виконання креслень залежить від креслярського приладдя та від того, як користуватися ним. Для виконання графічних робіт застосовується наступне креслярське приладдя:

а) креслярські дошки, виготовлені з м’яких порід деревини або із спеціальних пластмас розмірами 500х700, 700х1000, 1000х1300 мм та ін.;

б) лінійки і косинці, призначені для проведення коротких ліній та побудови кутів;

в) рейсшина – довга лінійка з короткою планкою, що прикріплюється під прямим кутом до одного кінця лінійки;

г) лекало – фігурна пластина з криволінійними окресленнями для креслення кривих ліній;

д) транспортир – півкруг, поділений на 180°, нижню частину якого з’єднано з лінійкою, на якій центр позначено рискою. Транспортир призначений для побудови та вимірювання кутів;

е) готовальня – набір креслярських інструментів, розміщених у спеціальному футлярі зі спеціальними гніздами. Рейсфедер — креслярський інструмент для проведення ліній на папері тушю або фарбою.

є) креслярський прилад – пристрій, що складається зі стола з дошкою, на якому закріплено механічний пристрій для проведення паралельних ліній. За конструкцією останній може бути пантографної системи, стрічковим або координатної системи.

Креслярський папір – цупкий білий папір, який виготовляють з біленої деревної целюлози. На папері з гладкою поверхнею виконують креслення тушшю, а на папері з шорсткою поверхнею – олівцем. Кращим креслярським папером є ватман.

Міліметровий папір – це папір з нанесеною сіткою взаємно перпендикулярних ліній, що знаходяться на відстані одна від одної 1 мм. Такий папір застосовують для виконання діаграм, графіків, ескізів.

Калька – це прозорий водонепроникний аркуш паперу або іншого матеріалу з гладкою поверхнею, її використовують для зняття копій тушшю з креслень. Зняття копій олівцем виконують на прозорому креслярському папері з матовою поверхнею (олівцевій кальці).

Для креслення вам будуть потрібні різні матеріали, інструменти та приладдя, які буде необхідно підготувати до роботи.

Папір є основним матеріалом, на якому виконуються графічні і текстові конструкторські документи. Залежно від призначення і терміну зберігання креслення можуть виконувати на креслярському папері, кальці, міліметрівці, письмовому папері в клітинку. Перед виконанням графічної роботи папір необхідно перевірити: чистий білий лист не повинен містити складок, замятин, зморшок; не слід використовувати папір, який куйовдиться під дією гумки (ластику).

Запам’ятайте:

  • 1. Графічні зображення виконуються на гладкій стороні паперу.
  • 2. Під час виконання креслень необхідно стежити за чистотою рук, щоб не забруднити креслення.
  • 3. Вільне поле креслення рекомендується закривати чистим аркушем паперу, щоб графітний пил не бруднив креслярський папір.

Олівці грають важливу роль у виконанні креслень, оскільки якість графічного зображення залежить від правильного вибору їх твердості. Промисловістю випускаються набори олівців різної твердості. Ступінь твердості позначається буквами і цифрами, які наносяться на олівець: М, 2М, ЗМ, 4М, 5М, 6М, В – м’які, Т, 2Т, 3Т, 4Т, 5Т, 6Т, 7Т, Н – тверді, ТМ, НВ, СТ – середньої твердості.

Буквою позначається м’якість або твердість олівця. Числом позначається ступінь м’якості або твердості. Чим більше число, що стоїть перед буквою, тим твердіший або м’якіший олівець. На уроках креслення будемо використовувати олівці, позначення яких зазначено в рамках.

Виконання креслення починають олівцями Т, 2Т, наносячи лінії побудов, а обводять креслення олівцями М, 2М.

Підточують олівець з того кінця, де немає напису. Це дозволяє зберегти його маркування. Якість проведених ліній залежить від того, як заточений грифель олівця. На рис. 1 а, б показані варіанти підготовки олівців до роботи. Конічне заточення стрижня виконують для твердих олівців. Заточення грифеля у вигляді лопатки здійснюється для м’яких олівців. При роботі графітовий стрижень сточується, змінюючи товщину ліній креслення, тому його необхідно підточувати на наждачному бруску.

Проводити лінії треба не поспішаючи, зберігаючи один і той же натиск. Не слід проводити лінії довшими, ніж потрібно. При проведенні ліній не можна нахиляти олівець над лінійкою або від неї, так як лінія вийде нерівною.

Положення рук при проведенні ліній (рис. 2.).

Рис. 1

Рис. 2

Гумка (ластик) використовується для видалення непотрібних зображень, написів. Ластик повинен бути м’яким і мати гострі краї. Гострим краєм зручно видаляти лінії, не зачіпаючи сусідні.

Готовальнею називається набір креслярських інструментів і приладдя, покладених в футляр. Готовальні в залежності від їх призначення бувають різних типів і відрізняються одна від одної кількістю і якістю інструментів, які входять до них. Розглянемо вміст готовалень.

У готовальні зберігаються циркулі. Вони бувають різними за формою і призначенням.

Циркуль-вимірювач (рис. 3) застосовується для вимірювання, відкладання і ділення відрізків. Він має дві шарнірно з’єднані ніжки з голками.

Рис. 3

Рис. 4

Рис. 5

Перед роботою циркулем-вимірювачем необхідно голки виставити на одному рівні. Всі дії циркулем-вимірником виконуються однією рукою.

Круговий циркуль (рис. 4) застосовується для прове-дення кіл середніх і великих діаметрів. В одній з ніжок він має олівцеву вставку в інший – голку.

Стрижень олівця вставки повинен виходити назовні на 5-7 мм. У круговому циркулі ніжка з грифелем повинна бути дещо довше ніжки з голкою, що полегшує проведення кіл (рис. 4 б, в).

Кронциркуль – малий циркуль для проведення кіл малого діаметра від 0,5 до 8 мм.

Центрик – кнопка з поглибленням для голки циркуля. Використовується для проведення декількох кіл або їх дуг з одного центру. Центрик вколюється в центр кіл, що запобігає появі поривів паперу.

Готовальня також може містити інструменти, призначені для роботи тушшю.

Лінійка – найпростіший креслярський інструмент, служить для проведення прямих ліній і вимірювання розмірів. У роботі зручніше використовувати тонкі прозорі лінійки (рис. 5).

Приступаючи до роботи, необхідно перевірити робочу сторону лінійки (грань, на якій штрихами нанесена вимірювальна шкала). Для цього уздовж робочого ребра проводять тонку лінію. Перевернувши лінійку, поєднують її робочу сторону з проведеною лінією і проводять другу лінію. Якщо обидві лінії злилися в одну, то край лінійки прямолінійний.

Рейсшина – креслярська лінійка для проведення паралельних ліній. Складається з лінійки з поперечиною, що притискається до крайки креслярської дошки рукою. Зазвичай одна з планок поперечки робиться рухомою для проведення паралельних ліній під будь-яким кутом до краю дошки.

В даний час використовуються і інші види рейсшин наприклад, інерційні, які поєднують в собі властивості універсальної лінійки, приладу для штрихування і транспортира.

Всі горизонтальні паралельні лінії проводяться за допомогою рейсшини простою або інерційною лінійкою.

Косинці. У практиці виконання креслень використовуються два кутника з кутами 90°, 45°, 45° і з кутами 90°, 30°, 60° (рис. 6, а). Зручний в роботі і розсувний трикутник (рис. 6, б).

Рис. 6

Перед використанням кутників необхідно перевірити прямолінійність його сторін (здійснюється тим же способом, що і перевірка прямолінійності лінійки) і наявність прямого кута кутника. Спосіб перевірки кутника на наявність прямого кута зображений на рис. 7.

Для проведення вертикальних і похилих паралельних ліній можна використовувати рейсшини з косинцем, два кутника або лінійку з косинцем.

Рис. 7

Транспортир (рис. 8)- інструмент для градусного вимірювання і креслення кутів, що виготовляється зі сталі або пластмаси.

Лекало (рис. 9) – тонка пластинка з криволінійними крайками, що служить для викреслювання кривих (лекальних) ліній, які не можна провести за допомогою циркуля. Різновиди лекал представлені на рисунку.

Лекала (рис. 10) використовуються для обведення лекальних кривих, раніше проведених від руки по точках. Для обведення лінії підбирають лекала з такими крайками, щоб можна було обвести якомога більшу ділянку кривої.

Рис. 8

Рис. 9

Рис. 10

Рис. 11

Креслярська дошка (рис. 11) – дошка, виготовлена з м’яких порід деревини, до якої прикріплюють лист креслярського паперу за допомогою кнопок.

Читання креслень

Читання креслення полягає у з’ясуванні за плоским зображенням об’ємної форми деталі і у визначенні її розмірів, шорсткості поверхонь та інших даних, наведених на кресленні.

Читання креслень рекомендується проводити в такій послідовності:

1. Прочитати основний напис креслення. З нього можна дізнатися назву деталі, найменування і марку матеріалу, з якого її виготовляють, масштаб зображень, позначення креслення та інші відомості.

2. Визначити, які види деталі наведено на кресленні, який з них є головним.

3. Розглянути види у взаємному зв’яз ку і спробувати визначити форму деталі з усіма подробицями.

Цьому завданню допомагає аналіз зображень. Представивши за кресленням, з яких геометричних тіл складається деталь, подумки об’єднують отримані дані в єдине ціле.

4. Визначити за кресленням розміри деталі та її елементів. При цьому треба звертати увагу на знаки Ø, ◻, R, що стоять перед розмірними числами. Як вказувалося, знак Ø означає, що даний елемент деталі має форму тіла обертання, знаком □ визначаються елементи квадратного перерізу і т.п.

5. Установити, яка повинна бути шорсткість поверхонь деталі. Якщо на зображенні розглянутої поверхні відсутні знаки шорсткості, то слід шукати вказівку шорсткості в правому верхньому куті креслення.

Як приклад прочитаємо креслення наконечника (рис. 121).

Спочатку наведемо питання до креслення, а потім відповіді на них. (Питання розташовані в послідовності, що відповідає правильному порядку читання креслення.)

Питання до креслення (рис. 121)

  • 1. Як називається деталь?
  • 2. У якому масштабі виконано креслення?
  • 3. З якого матеріалу виготовляють деталь?
  • 4. Які види містить креслення?
  • 5. З яких геометричних тіл складається форма деталі?
  • 6. Опишіть загальну форму деталі.
  • 7. Чому рівні габаритні розміри і розміри окремих частин деталі?
  • 8. Яка шорсткість поверхонь деталі?

Відповіді на питання до креслення (рис. 121)

1. Деталь називається “Наконечник”. Це ми дізнаємося з основного напису.

2. Масштаб 1:2, тобто лінійні розміри на кресленні в 2 рази менші за лінійні розміри самого предмета.

3. Деталь виготовляють зі сталі марки 45 по ДСТУ 7809:2015.

4. Креслення містить два види: головний (спереду) і вид зліва, який розташований праворуч від головного виду і на одному рівні з ним.

5. Розглянемо спочатку крайній лівий елемент. На головному вигляді він має трапециє-видний обрис, на вигляді зліва він зображений двома колами. Такі зображення може мати усічений конус.

На головному вигляді другий елемент виглядає прямокутником і колом на вигляді зліва, що вказує разом зі знаком Ø на його циліндричну форму.

Форма третього елемента встановлюється теж при зіставленні двох його зображень. Цей елемент має форму шестикутної призми, з обох торців якої зняті конічні фаски. Криві лінії, проведені на головному вигляді, і велике коло на вигляді зліва вийшли на деталі при знятті конічних фасок на шестикутній призмі.

При з’ясуванні форми наступного елемента керуємося тільки його зображенням на головному вигляді і знаком Ø, оскільки на вигляді зліва цей елемент не зображено. Прямокутний контур, осьова лінія і знак діаметра вказують на циліндричну форму цього елемента.

Останній праворуч елемент, що має обрис трапеції і розмір 1 х 45 °, є усіченим конусом (фаскою), так як обрис трапеції і розмір у вигляді умовного запису характерні для цього елемента.

За штриховими лініями на головному вигляді і колом меншого діаметру на вигляді зліва можна судити, що всередині деталі є наскрізний циліндричний отвір.

6. Об’єднавши всі отримані відомості, встановлюємо загальну форму предмета (рис. 121). Вона являє собою поєднання усіченого конуса, циліндра, шестикутної призми, циліндра і усіченого конуса, розташованих на загальній осі. Уздовж осі деталі проходить циліндричний наскрізний отвір.

Рис. 121 – Креслення для читання

Рис. 122 – Наконечник

7. Габаритні розміри деталі, тобто визначають граничні зовнішні або внутрішні розміри, такі: довжина – 170 мм, найбільший розмір шестикутного елемента (висота) – 72,1 мм, ширина деталі – 65 мм, діаметр отвору – 20 мм (див. рис. 121).

Великий діаметр перший зліва елемента 48 мм, кут при вершині 30 °, довжина його 20 мм. Діаметр наступного циліндричного елемента однаковий з великим діаметром конуса і дорівнює 48 мм, а довжина його визначається як різниця між 55 і 20, тобто дорівнює 35 мм.

Два розміри елемента деталі, що має форму шестикутної призми, нанесені на вигляді зліва: між паралельними гранями – 65 мм (розмір “під ключ”), між двома з ребер – 72,1 мм (діаметр описаного кола). Довжина цього елемента не вказана, вона визначається після того, як будуть витримані розміри 170,55 і 46 мм. Розміри фасок на призмі: діаметр більшого підстави – 72,1 мм, діаметр меншого підстави усіченого конуса – 64 мм, кут при вершині конуса – 120 °.

Діаметр правого циліндра 50 мм, а довжина його 45 мм (46 – 1 = = 45 мм). Більший діаметр усіченого конуса дорівнює діаметру циліндра, тобто 50 мм, висота його 1 мм, а кут нахилу утворюють до площини підстави 45 °.

8. Шорсткість поверхні усіченого конуса, розташованого з лівого кінця деталі, Ø 6,3, шорсткість поверхні, яка знаходиться біля циліндра діаметром 48 мм Ø 3,2. Поверхня циліндра діаметром 50 мм, розташованого з іншого кінця деталі, повинна мати шорсткість також Ø 3,2. Всі інші поверхні повинні мати шорсткість Ø 10.

Про шорсткості інших поверхонь ми судимо по знаку перед дужками в правому верхньому куті креслення.