Хто отець Миколи Наумова

0 Comments

Таємні матеріали СБУ: Хто замовив напад на “праву руку” Баканова і до чого тут брат Єрмака

Журналіст Юрій Бутусов писав, що злочин нібито замовив колишній заступник голови СБУ Дмитро Нескоромний, який тепер переховується від слідства. Однак офіційно правоохоронці цю інформацію не підтвердили.

24 січня, в суботу, затриманого Расюка арештували. Про це засідання суду стало відомо, коли воно вже йшло. Тому почути про справу більше, ніж сухі пресрелізи, суспільству не вдалось.

“Українська правда” отримала з власних джерел матеріали справи. Це документи, які слідство передало в суд, коли просило взяти під варту Расюка. Переважно вони стосуються саме затриманого полковника. Однак у них фігурують й інші імена та деталі розслідування.

Розповідаємо, що наразі відомо про гучне затримання.

Хто такі Расюк, Наумов і Нескоромний

Усі троє були або є співробітниками СБУ, а тому публічної інформації про них небагато.

Андрій Наумов, жертва, начальник Управління внутрішньої безпеки СБУ. Нині 38-річний спецслужбовець прийшов у відомство в 2019 році. І за рік після цього отримав від президента Володимира Зеленського звання бригадного генерала.

Раніше Наумов працював у Генпрокуратурі та Державному агентстві з управління Чорнобильською зоною відчуження. Нині він відповідає за контроль самих СБУшників, щоб ті не йшли на корупцію. Інформація про роботу цього підрозділу – секретна.

Журналіст Юрій Бутусов назвав Наумова “правою рукою” і другом глави СБУ Івана Баканова. Деякі джерела УП ідентифікують його мало не як “гаманця” Баканова.

У жовтні минулого року розслідування програми “Схеми” випустили сюжет про елітну нерухомість родини Наумова. За даними журналістів, квартиру у центрі Києва Наумови придбали в чотири рази дешевше від ринкових цін. Її, як і ще одне житло – будинок на Київщині, записали на матір службовця.

Юрій Расюк, організатор, консультант СБУ. У мережі є одна його декларація, згідно з якою 53-річний чоловік одружений, має сина. Дружина займається підприємництвом. Расюк здобув освіту в КНУ ім. Т. Шевченка як вчитель історії.

Наразі працює на посаді старшого консультанта 7 відділу штабу Антитерористичного центру СБУ. На момент затримання був на лікарняному після COVID-19.

За версією слідства, Расюк відіграв роль організатора нападу: розробляв план, підшукав нападника, мав забезпечити знаряддя злочину.

Дмитро Нескоромний, можливий замовник, полковник СБУ. В липні-листопаді 2019 року він був заступником голови СБУ, потім – першим заступником, очолював Головне управління по боротьбі з корупцією. У березні 2020 року Нескоромного звільнили з посади, але він залишився у розпорядженні СБУ.

За даними двох джерел УП, саме 42-річний Нескоромний у вересні 2019 року приніс Володимиру Зеленському так звані “плівки Єрмака”. На цих записах брат тодішнього заступника голови, а нині – керівника Офісу президента проводив нефіційні “співбесіди” на державні посади і домовлявся про гроші за такі “послуги”.

Після цього Нескоромного позбавили посади, а він навіть планував влаштувати викривальну пресконференцію, але за кілька годин до просто скасував її.

За даними журналіста Бутусова, дружина, грузинка за походженням, та діти Нескоромного мають російське громадянство. У мережі є інформація про повну тезку дружини СБУшника, яка ще в 1997 році вступила до вишу в російському Краснодарі. Однак будь-яких інших підтверджень зв’язків родини із РФ у відкритому доступі знайти не вдалось.

Хто замовник і чи причетний Нескоромний

Матеріали справи свідчать, що вбивство не було самодіяльністю затриманого полковника Расюка. За даними журналіста Бутусова, СБУ вже вписало підозру в замовленні вбивства Дмитру Нескоромному.

У документах, що є в розпорядженні УП, ім’я Нескоромного не згадується. Як і взагалі будь-яке ім’я людини, яку слідство вважає замовника.

Слідство пише, що Расюк діяв “за попередньою змовою з невстановленими особами”. Це звичне для правоохоронців формулювання. Його можуть використовувати, коли, наприклад, ще не зібрано достатньо доказів для офіційних претензій у бік цих “невстановлених осіб”.

Расюк, у свою чергу, підшукав виконавця для злочину. Цей чоловік, який мав бути нападником, але “здав” організаторів, розповів, що полковник отримував фінансування та погодження ще від когось. Однак від кого конкретно – невідомо.

При цьому в матеріалах фігурує ще один чоловік, якого восени минулого року, коли почалось слідство, в СБУ також вважали причетним до підготовки нападу. Це 39-річний Ігор Кадькаленко з Києва.

Він згадується лише двічі в оперативній інформації СБУшників. У документах, які є в розпорядженні УП, не йдеться про жодні докази чи свідчення проти Кадькаленка.

У відкритих джерелах про цього чоловіка інформації небагато. Він займається юридичним і фінансовим бізнесом, є співвласником нещодавно приватизованого спиртового заводу “Суходоли” на Львівщині.

УП зв’язалась із Кадькаленком вранці 25 січня. Він підтвердив, що знайомий із Расюком, однак запевнив, що ніколи не говорив з ним про Наумова. За словами Кадькаленка, про те, що його ім’я фігурує у справі, він дізнався з інтернету. Разом із юристами він збирається розбиратись, як це сталось і чому.

Який мотив злочину

У підозрі Расюка він описаний коротко – “умисне перешкоджання виконанню покладених на Наумова службових обов’язків”. Злочинці, за версію слідства, хотіли завадити чиновнику погоджувати кандидатури на керівні посади в СБУ.

У матеріалах справи є записана розмова Расюка з чоловіком “Олегом”, якого підшукали на роль безпосереднього нападника. Тоді, за місяць до затримання, СБУшник пояснював, чим заважає високопосадовець. Расюк скаржився, що Наумов “ніде не пропускає” його та якогось його товариша.

Виконавець злочину, який співпрацював зі слідством, зрозумів ці слова так: Наумов не дає можливості своїм ненависниками влаштуватись на потрібну посаду. Яку саме – невідомо.

З чого все почалось

Правоохоронці почали розслідування ще влітку 2020 року. Спершу це була справа не про організацію вбивства, а про незаконне стеження за Наумовим. Про це він сам повідомив керівництву СБУ в кінці червня.

“Мною особисто зафіксовано неодноразові випадки незаконного збирання та використання конфіденційної інформації… яка використовується з метою дискредитації мене та керівництва служби в цілому”, – писав влітку Наумов у рапорті на ім’я голови СБУ Івана Баканова.

Він скаржився, що стеження організували “окремі невстановлені особи”, щоб підірвати його авторитет і нанести шкоду іміджу СБУ. Ці “особи”, за словами Наумова, ще й розповсюджували в ЗМІ інформацію про нього, яка нібито “в подальшому трактується як зловживання службовим становищем та причетність до функціонування корупційних схем”.

Рапорт Андрія Наумова, в якому він повідомляє керівництво, про збирання інформації

Причиною такої уваги до себе СБУшник вважав свою “наступальну позицію в організації роботи” з виявлення в рядах відомства корупціонерів і тих, хто “деструктивно впливають на роботу”.

Примітно, що за кілька місяців у ЗМІ і справді з’явиться інформація, яка могла не сподобатись Наумову.

Журналісти-розслідувачі програми “Схеми” восени опублікували матеріал про статки спецслужбовця, де поставили під сумнів їхню прозорість.

Це журналістське розслідування згадується і в розслідуванні СБУшному. Як саме – піде мова далі.

Отже, на початку липня 2020 року була відкрита справа про незаконне стеження. Вже тоді йшлось, що до злочину можуть бути причетні правоохоронці. Справу спершу доручили Держбюро розслідувань. Однак уже за місяць її вернули до Служби безпеки.

Дещо пізніше, у листопаді, СБУ відкриває другу справу – вже про підготовку вбивства. Правоохоронці вважали, що ці дві історії пов’язані між собою, тому об’єднали обидва розслідування.

З листопада Служба безпеки активно розслідує замах на Наумова. І щонайменше з початку грудня веде прослуховування полковника Расюка.

Як планували напад

Згідно з версією слідства і показами свідків, події розгортались наступним чином.

У жовтні 2020 року Расюк і “невстановлені особи” вирішили організувати напад на Наумова. Для цього, зокрема, організували стеження за СБУшником.

У листопаді Расюк почав шукати виконавців. Він звернувся до знайомого, який фігурує у тексті підозри як “Олег”, і пообіцяв йому винагороду – 50 тисяч доларів. Завдання було – відправити Наумова щонайменше на півроку в лікарню або й взагалі вбити.

На початку грудня “Олег” знову зустрівся з полковником. Тоді Расюк показав потенційному виконавцю вже згадане розслідування “Схем”, вказав на ньому на жертву і порадив подивитись сюжет, щоб отримати більше інформації про Наумова. При цьому Расюк зазначив, що нібито має відношення до підготовки журналістського матеріалу.

Після виходу цього матеріалу головна редакторка “Схеми” Наталка Седлецька заявила, що слова про нібито причетність Расюка до розслідування не відповідають дійсності, а журналісти програми з ним не знайомі і ніколи не комунікували.

У ході озслідування нападу на Наумова, СБУшники вивчали журналістське розслідування про нього

Саме “Олег” і “здав” організатора, коли зрозумів, на кого він має напасти. Чоловік звернувся до СБУ і, судячи з матеріалів, почав співпрацювати зі слідством. Зокрема, записував свої зустрічі з Расюком.

Ці зустрічі відбувались ще кілька разів у грудні та січні. Під час однієї “Олег” розповів свій план: “хлопці з Бєлгорода”, що в Росії, нападуть на Наумова, коли той піде в продуктовий магазин.

У січні 2021 року “Олегу” передали через посередника “Юрія Вікторовича” першу суму грошей – тисячу доларів. А 22 січня, коли Расюк привіз черговий транш у 4 тисячі доларів, його затримали.

Під час обшуку в автівці співробітника СБУ вилучили кілька телефонів, один із яких – з російським номером і картинкою з написом “Зупинимо агресію”. Крім того, у полковника знайшли зброю, яка, за словами Расюка, належить його знайомому.

Текст підозри, яку оголосили затриманому Расюку

Що відомо про інших фігурантів

22 січня на зустріч до полковника приїхали двоє людей – донеччани Олег П. і Юрій С. (прізвища чоловіків скорочені з міркувань безпеки). Схоже, що це є і справжні імена виконавця “Олега” і посередника “Юрія Вікторовича”. Їх не затримали, у справі чоловіки фігурують як свідки. Отримані 4 тисячі доларів вони передали правоохоронцями.

При цьому виконавець “Олег” у більшості документів згадується під ще одним іменем – як Сергій А., 45-річний безробітний, пов’язаний з криміналом киянин. З такими даними виконавець давав свідчення СБУ.

Вивчаючи матеріали та намагаючись знайти додаткову інформацію про “Сергія” та “Олега”, УП зіштовхнулась з тим, що їхні особисті дані викликають запитання. І під цими даними, ймовірно, йдеться про одну і ту саму людину.

Сергій А. зареєстрований у квартирі, про яку немає інформації в офіційному реєстрі нерухомості, а Google-мапи навіть не знають про існування його будинку.

Номер телефону А., вказаний у справі, наразі недоступний. У месенджері telegram він має фотографію, яка через соцмережу Вконтакте дійсно виводить на людину з таким самим ім’ям Сергій А. Однак цей чоловік вказує, що живе у російському Воронежі та має зовсім іншу дату народження. Росіянин А. на повідомлення у мережі не відповів.

УП зателефонувала також за номером Олега П. Він ствердно відреагував на звертання за ім’ям і по батькові, але почувши запитання, сказав, що вперше чує про справу, і кинув слухавку.

Посередник Юрій С. – теж непублічна людина. Однак його ім’я вже згадували у мережі та в ЗМІ у прив’язці з криміналом.

Приблизно в той самий час, коли правоохоронці отримали інформацію про організацію вбивства Наумова, С. встряв у бійку з ветераном війни на Донбасі. Тоді йому приписували судимість за вбивство і розбій.

Наразі судовий реєстр не видає жодної інформації про справи С. Коли його допитували у справі Наумова, чоловік назвався несудимим. Нині йому 52 роки, має середньо-технічну освіту, живе в Києві, офіційно безробітний, заробляє продажем імпортованих авто.

Посередник С. був знайомий із полковником Расюком з 2015 року. У 2016 році С. познайомив СБУшника з “Олегом” і відтоді підтримував зв’язок з обома.

Додзвонитись до посередника УП не змогла.

Які докази є у слідства

У матеріалах є кілька головних свідків – це виконавець “Олег” та оперативник СБУ. Останній займався розслідуванням справи і першим доповів начальству про прізвища ймовірно причетних людей. Зокрема, він назвав Расюка і “Олега”, який пізніше вирішить “здатись” правоохоронцям.

СБУ разом з “Олегом” записали його зустрічі з полковником. У тих документах, що отримала УП, містяться розшифровки та скріншоти відеозаписів.

Публікуємо окремі їх копії.

Записи розмов Расюка з виконавцем “Олегом”

Покази свідка, який фігурує в справі як виконавець “Олег”

Покази свідка, який фігурує в справі як посередник “Юрій Вікторович”

На брифінгу після затримання Расюка СБУ лише коротко відзвітувало про справу, не називаючи ані замовника, ані мотивів злочину.

Однак розслідування нападу на високопосадовця спецслужби, та ще й у державі в стані війни – це справа, де сухого пресрелізу не достатньо. Тим більше, якщо за цим нападом стояли посадовці все тіє ж спецслужби.

І саме СБУ має бути найбільш зацікавленою в тому, щоб відповісти на питання суспільства. Підтвердити або спростувати чутки і версії, які обов’язково будуть ширитись, якщо офіційної інформації бракуватиме.

Соня Лукашова, УП

Клуб “Української правди” – майже як Гугл, але краще, бо по той бік екрана відповідь на ваше запитання шукатимуть незалежні журналісти, а головне – живі люди. Це можливість активно, а не пасивно реалізувати право на інформацію.

Микола Наумов, його дружина і діти фото

Микола Наумов – веселий, розумний і перспективний актор, гуморист, який прославився після виходу на телеекрани картини “Реальні пацани”. Хто цей молодий чоловік і яким був його життєвий шлях? Давайте дізнаємося нижче.

Згідно з даними в мережі, хлопчик з’явився на світ 28 лютого 1982 року в місті на сході європейської частини Росії – Перм. За гороскопом Риби – стильний, витончений, романтичний, добрий і чуйний чоловік.

Тато і мама хлопчика – військові, які часто змінювали місце проживання у зв’язку зі службою. І лише коли батько отримав місце роботи в Пермському військовому училищі, вони нарешті осіли у цьому місті. У Пермі також жили бабуся і дідусь хлопчика. Коля не єдина дитина в сім’ї, у нього є молодший брат – Діма.

Публікація від Микола Наумов (@kolyanaumov)Ноя 10 2013 в 7:45 PST

Як стверджують ЗМІ, батьки не звертали жодної уваги на акторський талант своєї дитини і віддали хлопчика в Суворовського школу. Після неї хлопець потрапив в Пермський державний педагогічний університет, де вивчав іноземні мови.

Публікація від Микола Наумов (@kolyanaumov)Січ 14 2016 о 6:13 PST

Батьки дуже хотіли бачити сина в якості військового перекладача. Але все змінилося в ту мить, коли Коля вийшов на сцену в складі студентської групи Клубу Веселих і Кмітливих. Його вміння перевтілюватися і смішити людей, відкрило його суть зовсім в іншому світлі. Хлопцеві дуже пощастило, адже в студентські роки його приймають в збірну КВК Парма, де він успішно дебютує і практично відразу попадає у Вищу Лігу.

Збірна КВН Парма

На третьому курсі Колю відраховують з інституту за прогули. А все тому, що треба було вчитися і здавати іспити, або їздити з складом виступати на фестивалях. Він вибрав останнє і навіть не засмутився з приводу відрахування, адже КВН обіймав всі його вільний час.

Як квнщик, Колян став вельми популярним. Він гастролював і його з радістю зустрічали прихильники. Але настав час, коли пермська збірна почала виступати все рідше і Наумова почали забувати. Для нього це був хороший урок, адже він нарешті зрозумів, що слава і популярність приходять дуже швидко, але також швидко вони можуть зникнути назавжди. І не варто розраховувати на те, що ти будеш вічно знаменитим артистом.

Публікація від Микола Наумов (@kolyanaumov)29 Лип 2015 в 4:49 PDT

Як стверджують джерела, після Клубу Веселих і Кмітливих артист вирішив займатися далі тим ділом, яке у нього чудово виходило – грати. Тільки на цей раз не на сцені, а в кіно. Цілих два роки він знімався в епізодичних ролях в третьосортних серіалах (“Мангуст” (2003) і “ЛОпуХИ: Епізод перший” (2009)), довго сидів без роботи і без грошей.

Кадри з серіалу “ЛОпуХИ”

Потім батько пропонує йому зайнятися більш серйозною справою. І актор відкриває свій бізнес (торгує будівельними матеріалами). Спочатку начебто справи йшли непогано, але коли настала криза 2008 року, підприємництво перестало приносити дохід.

Саме в цей момент він по-справжньому відчув чорну смугу в житті, коли залишився в боргах, без роботи, без грошей, без освіти і планів на майбутнє.

Публікація від Микола Наумов (@kolyanaumov)Дек 11 2013 о 8:04 PST

Всі невдачі закінчилися тільки тоді, коли він зустрічає в Москві старого знайомого – сценариста Антона Зайцева. І тут у них народжується ідея створити багатосерійний фільм про нещасну долю російської людини в цей важкий час. Коля погоджується знятися в пілотній версії нової картини у головній ролі.

Публікація від Микола Наумов (@kolyanaumov)Дек 7 2016 в 2:23 PST

Крім нього в цьому серіалі погодилися зніматися всі їхні спільні друзі, колишні квнщики. Сценарій придумували на ходу, кожному було що згадати. Першу серію знімали аматорською камерою і бюджет її складав сто доларів. Потім запустили її на ТНТ і стали чекати, як сприймуть цей хуліганський проект телеглядачі. Результат був позитивним, канал почав замовляти нові серії, а Коляну не давали проходу фанати.

Публікація від Микола Наумов (@kolyanaumov)12 Лис 2013 в 6:01 PST

Так розпочалися зйомки популярного на сьогодні проекту “Реальні пацани”, який знімається ось вже сьомий рік (2010-2017). Подейкують, молодший брат Дмитро також з’явився у популярному телесеріалі в декількох серіях.

Інші ролі в кіно: “Вагітний” (2011), “Няньки” (2012), “Друзі друзів” (2013), “Корпоратив” (2014), “Бідні люди” (2016).

З 2012 року почав активно з’являтися на телебаченні в різних телешоу. Серед них: “Comedy Woman”, “Comedy Баттл. Без кордонів”, “Не спати!” і “Провідник”.

За деякими даними відомо, що хлопець дуже високого зростання – приблизно 193 сантиметри, але важить він трохи – близько 75 кілограм. Також актор захоплюється спортом, зокрема сноубордом.

Публікація від Микола Наумов (@kolyanaumov)30 Лип 2013 7:53 PDT

З 2014 року кіноактор ставати обличчям декількох рекламних роликів. Спочатку він рекламував квас, потім фаст-фуд, а нещодавно був помічений у рекламі крему для гоління.

У нього є власна відкрита сторінка в Instagram, але на жаль поки що з невеликою кількістю фото з особистого життя.

Публікація від Микола Наумов (@kolyanaumov)Сен 23 2015 о 4:52 PDT

Як стверджують ЗМІ, зі своєю коханою жінкою Коля познайомився в той час, коли був ще студентом і виступав на сцені у складі збірної КВН. Його дружину звуть – Альбіна Сафіна (за національністю татарка). Вона також була учасницею КВК, тільки іншої групи.

Наумов і Сафіна

Вони познайомилися дуже банально. Він зі своєю командою, а вона зі своєю, відзначали День Вчителя в різних кутах вулиці. Потім дві групи зустрілися біля пам’ятника Пушкіна. Більшість друзів розійшлося, але Альбіна з Колею чомусь залишилися вдвох на лавочці. В той час притягувала один до одного взаємна симпатія. Потім він провів її додому, взяв за руку і не відпускав.

Спочатку вони жили в цивільному шлюбі і тільки в 2007 році пов’язали своє життя шлюбними узами. Закохана пара разом вже 15 років і дуже щасливі у шлюбі. У них народилося троє прекрасних малюків: дочка Аміна (2011 рік народження) і двоє синів Саша (2014) та Серьожа (2016).

Спочатку дружина ревнувала чоловіка до партнерок по картинам, але з часом навчилася йому довіряти, смерилась з його роботою і стала більш спокійною.

На сьогоднішній день Альбіна не працює. У неї маленькі діти і вона самостійно разом з чоловіком займається їх вихованням. Ні яких няньок вони ніколи не шукали і не скидали батьківські обов’язки на інші плечі. Наумов у всьому допомагає своїй дружині. Йому зовсім не важко приготувати сніданок чи відвести дітей в садок.

У 2017 році актор продовжив зніматися в молодіжній комедії “Реальні пацани”. Також стало відомо, що вже заплановано 11 сезон телесеріалу, який повинен вийти в прокат у березні 2018 року.

Публікація від Микола Наумов (@kolyanaumov)Квітень 5 2016 о 5:59 PDT

Отець Миколай: «Найкращим захистом від усілякої нечисті є дружба з Богом»

До отця Миколая із Ярмолинець їдуть не лише з Хмельницького, а й з усієї України.

Адже він не лише лікує тіло й зцілює душу – його, в основному, знають, як того, що виганяє диявола. На запитання, як йому це вдається, отець Миколай скромно відповідає: «То не моя заслуга. Я лиш інструмент в руках Господа».
Перший випадок, коли, уже слугуючи Господу, отець Миколай зустрівся з нечистю, стався, коли він ще був дияконом. «Одружився, а через місяць-півтора у матушки (моєї дружини) помер дідусь, — розповідає він. — Пам’ятаю, то була неділя, вже пізній вечір, година десь одинадцята, я якраз з Тернополя, зі служби приїхав. А тут заходить сусідка і каже: «Маєте зятя ксьондза (в нас так кажуть на священиків), і дрова в неділю рубаєте». А в нас, на Тернопіллі, такого не прийнято, щоб у неділю щось робити. Ми переглянулись, а всі домашні в хаті. Стишили звук у телевізорі, чуємо, за вікном хтось справді рубає дрова. Вийшли — нікого немає.
А вночі, десь годині о дванадцятій (потім — о третій і — о пів на п’яту), таке відчуття, ніби хтось до хати добирається — товче у двері, просто виламує. Увімкнув світло на вулиці, а в нас у спальні — вікно на веранду, а на веранді — дзеркало. І от через дзеркало бачу, як двері від ударів рухаються, а на вулиці нікого немає. Перехрестився, вийшов на вулицю, а сніжок такий легенький падав, — жодного сліду немає. Наступного дня побризкав усе свяченою водичкою, прочитав молитви, і настав спокій».
. Минув час. Отець Миколай став священиком. Перша його парафія була в селі Цекинівка Ямпільского району Вінницької області. Там він прослужив чотири роки, збудував храм. Приходили люди — з проблемами, з хворобами. Відчитає акафіст, потім людина звертається, каже: «Їздив по лікарях, навіть в монастирі був, — нічого не допомагало, а після вас усе минуло».
Саме село, де жив отець Миколай, Северинівка, було дуже непростим. Там мешкали люди, які не прижилися в інших селах. І там до нього почали звертатися з більш важкими проблемами: то дитина не спить — чогось боїться, то в хаті щось стукає. Робив, що знав, і допомагало.
«Я нічим таким, що би робили монахи-екзорцисти, ніколи не займався, — каже отець Миколай. — Роблю лиш те, що дозволено жонатому священику. Але так Господь дає, що мої молитви допомагають. Така воля Господня. Думаю, треба щиро в Бога просити.
Екзорцизмом, зазвичай, займаються старі монахи. Але людина може досконало молитися, а такого таланту не мати. Господь часто грішнику дає талант, щоб показати, що навіть він може мати спасіння, і заслугу в Бога. Може, він дав цей талант мені, щоб люди йшли і бачили, що будую храм (зараз отець Миколай будує храм у Ярмолинцях (авт.), і щоб допомагали. Я ж намагаюся робити це з чистим серцем і совістю, бо це — боротьба».
Можна й тіні боятися
Багато подібних моментів було, коли отець Миколай переїхав на Хмельниччину. Наприклад, ходить за людиною тінь. «Нещодавно звертався до мене чоловік: за кілька місяців схуд на 20 кілограмів, – продовжує священик. – Не їсть, не спить, боїться вийти на вулицю — дорослий, здоровий чоловік! Заходить у хлів чи в туалет, а перед ним чорна тінь. Я відслужив молебень, посповідав, причастив, зробив маслосвятіє і він як на світ народився. А то нечистий так мучить. Важко сказати, чому він чіпляється, але потрібно знати, що кожна людина починає християнський шлях з таїнства хрещення, і протягом земного життя ми свою віру повинні підтверджувати християнськими вчинками — відвідуванням літургії в неділю, сповіддю, причастям, доброю справою. Коли людина цього не робить, добровільно відходячи від Бога, тоді вона не має захисту, і нечистий опановує нею. Тоді й починається — то якась тінь ходить, то хтось розмовляє в порожній хаті… А може і вселитися. Я й з таким не раз мав справу. От недавно викликали в іншу область освятити хату, то людина непідготовлена такого б не витримала: люди падають на землю, починають гавкати, піна йде з рота. Коли роблю це в церкві, намагаюся, щоб у той час там нікого не було, тільки я і той, кому потрібна допомога.
А таких багато! Нещодавно їздив аж у Чернівецьку область. Люди придбали будинок, а там з першої ж ночі таке відчуття, ніби на горищі грають у футбол, просто пісок зі стелі сипався. Двічі посвятив приміщення, і людям дали спокій.
Ще одна жінка поховала сина. Фактично не відпускала його: постійно плакала, фотографії його біля ліжка порозкладала, щодня ходила на цвинтар, а ходити туди можна лише у певні дні — в поминальні. Ще можна піти в суботу — помолитися. А щодня — то недобре, не можна покійників турбувати. От «він» посеред ночі й почав приходити. Спочатку сідав у ногах, сопів, а потім почав душити. Я зробив усе, що потрібно, поспілкувався з тією жінкою і зараз у неї все спокійно.
Мене часто запитують, хто це робить? Нечистий, бо душа прийти не може. Вона проходить митарства і Господь визначає: чи в рай їй йти, чи в пекло. А сюди вона вже не повернеться.
А от своїми слізьми ми робимо їм дуже боляче. Бо люди часто розповідають, як покійники уві сні просять їх не турбувати. Прийшла до мене жінка, плаче: «Що робити? На цвинтар щодня ходжу, ледь не поселилася там, а він мені щоночі сниться: спочатку по пояс у воді, потім — по шию, каже, що я його топлю». Я з нею поговорив, вона посповідалася, причастилася, перестала ходити на цвинтар, і їй приснився чоловік – усміхнений, він стояв на галявині, серед пташок та квітів і дякував їй. «Я думала, йому приємно, що я кожен день ходжу на кладовище, — казала жінка, — а виявляється, що то не так вже й добре».
Одні люди розповідали, що кілька разів чули у себе вдома сміх дитини, бачили силует. Спробували дізнатися, хто там жив до них. Виявляється, колись у тій хаті трагічно загинула дитина. Але що цікаво: коли посвятиш хату, і люди, які в ній мешкають, посповідаються, причастяться, і я зроблю маслосвятіє, все те страхіття зникає.
Моліться й носіть хрестика
Щодо цвинтаря, то потрібно знати, що якщо цвинтар є церковним, тобто, коли церква опікується ним, це місце освячується, і територія цвинтаря має таку ж святість, як і церква. І там щось погане не повинно являтися.
Тому хочу застерегти людей: не можна лаятися на цвинтарі, курити, в поминальні суботи чи на Великдень пити і їсти. Тому що цим ми оскверняємо цвинтар, це те саме, що ти прийшов до церкви і почав їсти. Розумію, що це традиція, але то погана традиція, язичницька. І тому люди й бачать там речі, яких не мало би бути, бо нечистий, набираючи силу, може проявити себе.
. Сьогодні багато людей страждає на депресію. На мою думку — це перша ступінь опанування нечистим людиною, бо вона не має захисту. Якщо у вас депресія, згадайте, коли ви останній раз сповідалися, причащалися. Чи молитеся ввечері і вранці, чи носите хрестика. Хтось не носить, виправдовуючись тим, що хрестик йому заважає. Заважає? Це свідчить про те, що Господь вказує тобі — щось ти неправильно робиш. Я от з ним зріднився, він мені приємний.
Так от, при депресії людина спочатку відмовляється спілкуватися з іншими, потім замикається в собі. Потім — хто починає пити, в кого з’являються помисли про самогубство. А повернімося в старі часи — хто тоді лікував душевнохворих? Лікували при монастирях, переважно — сестри-монашки, які насамперед, зцілювали душу, бо це хвороба, а хворобою душі може піклуватися лише Господь або Ангели Божі.
Тому, щоб вас не мучила депресія, насамперед, треба відмежуватися від нечистого сповіддю, молитвою та причастям. Бо найкращим захистом від усілякої нечисті є дружба з Богом. Вранці встав — вклякни на коліна, кілька хвилин помолися, ввечері — встань на коліна, помолися, подякуй Богу. В неділю знайди час піти до церкви. Я розумію, що не кожен може це зробити, бо хтось працює, в когось діти, а хто має один день вихідного і треба вдома щось зробити. Але все-таки знайдіть хвилину прийти в Божий дім, висповідатися причаститися. І тоді нечистий не матиме до вас доступу. Бо якщо ми його не пустимо, сам він не увійде.