Нигяр-калфа

Нигяр-калфа — второстепенный персонаж исторической драмы «Великолепный век». Мудрая и хитрая управляющая гаремом Топкапы — одна из самых неоднозначных героинь сериала. Зрители как сочувствовали ей из-за сложной судьбы, так и считали, что женщина получила по заслугам.

История создания персонажа

Турецкая кинолента, по признанию сценариста Мерал Окай, основана на реальных событиях и освещала период правления Сулеймана Великолепного. Главная героиня Хюррем имеет прототип — девушку славянского происхождения, которую в детстве пленили и направили в гарем.

Исследователи длительное время изучали личную жизнь знаменитого визиря Ибрагима-паши. Достоверных сведений о мужчине не так много, а единственной ниточкой, ведущей к раскрытию фактов его биографии, стали любовные письма Мухсине-хатун.

Историки считали, что Мухсине была законной женой визиря. Хотя в других источниках прослеживалась версия, что ею стала Хатидже-султан, сестра падишаха. Такая гипотеза выглядела достоверней и объяснялась идеей выгодного брака.

Директор музея при знаменитом дворце Топкапы поставила жирную точку в бесконечных спорах. Женщине удалось доказать, что Хатидже-султан никогда не была замужем за визирем, а также то, что сына Османа-шаха она родила от Искандера-паши.

Что касается Ибрагима-паши, то его единственной любовью была как раз таки Мухсине — та, кому он писал письма. Создатели сериала «Великолепный век» выразили благодарность директору музейного архива и назвали героиню драмы, прототипом которой и стала получательница пламенных посланий, в честь нее — Нигяр. Значение имени — «красивая», «верная».

Роль женщины, влюбленной в визиря, сыграла актриса Филиз Ахмет, турчанка по национальности. В российском дубляже героиню озвучила Ольга Голованова. Многое в характер и образ своего персонажа Филиз вложила от себя. Еще до момента начала съемок выпускница Академии изящных искусств и театральной консерватории тщательно проработала портрет Нигяр, изучая при этом сведения о жизни калфы при гаремах.

Героиня появилась на экранах в самом начале сериала, а умерла в 100-й серии. За этот промежуток зрители увидели личностный и карьерный рост старшей служанки с момента поступления в гарем. Интриги, запретная любовь, разлучение с ребенком и, наконец, смерть — непростая биография персонажа заставляла аудиторию переживать и следить за развитием событий.

Образ и биография Нигяр-калфы

До 17 лет девушка жила обычной жизнью в маленькой небогатой семье. Возможно, ее судьба сложилась бы намного счастливее, если бы солдаты Османской империи силой не забрали ее в гарем султана.

Там ее назначили служанкой. Не яркая внешность, а примерное поведение и беспрекословное послушание вскоре стали поводом для повышения в должности до калфы.

Нигяр продемонстрировала себя благоразумной, серьезной и ответственной. Несмотря на то что героиня не выбирала такую жизнь, она следовала предназначению и преданно служила династии. Это и позволило ей занять важный пост.

Кроме того, что женщина четко следовала инструкциям и отличалась покладистым характером, она руководствовалась интуицией. Идеальная управляющая не терпела ошибок от подчиненных. Между тем была более благосклонна к служанкам, чем другие ее коллеги. К примеру, пыталась помочь Хюррем, чтобы та понравилась султану.

При всем своем безукоризненном поведении героиня обладала одним большим изъяном — любовью к чужому мужчине, визирю Ибрагиму-паше. Он не отвечал взаимностью и вскоре женился на Хатидже-султан.

Сестра падишаха прониклась чувством сострадания к Нигяр и решила, что замужество спасет ее от тоски. Когда калфа узнала, что ей придется связать жизнь с Матракчи Насух, она не посмела перечить, хоть и не желала такого исхода.

Правда, этот брак продлился не так долго. Мужчина чуть ли не сразу после свадьбы объявил о скором разводе, причем супруге не потрудился объяснить причины скоропалительного решения. Но женщина быстро утешилась в объятиях Ибрагима.

Чувство долга, стыд, осознание бесчестности подобного поступка — ничто не смогло остановить эти отношения. Через 2 года калфа поняла, что беременна от любовника, который к тому времени испытывал к управляющей гаремом сильные чувства. А Хатидже-султан будто не замечала измен мужа.

Когда же Хюррем увидела живот Нигяр, она тут же рассказала об этом жене Ибрагима. Та, в свою очередь, надеялась, что это лишь грязная интрига. Но супруг не собирался отпираться и сразу признался в измене.

Хатидже планирует казнить предательницу, но ей становится жаль ребенка. Обманутая женщина объявила, что калфа будет наказана за измену после родов. Нигяр выносила девочку, но ей сообщили, что новорожденная сразу умерла. Убитая горем управляющая смиренно ждала казни, но на помощь ей неожиданно пришла Хюррем.

Спустя годы бывшая любовница Ибрагима узнала, что девочка жива. Отец нашел дочь и поселил ее вместе с няней в купленном для этого доме. Мужчина даже позволял матери навещать Эсманур — так он назвал ребенка, хотя до этого имя звучало как Кадер.

К тому времени Нигяр уже вступила в брак с другим — Рустемом-пашой. Она не имела возможности забрать к себе дочь, но была рада редким встречам с Эсманур. Впрочем, это светлая полоса в жизни героини быстро закончилась. Когда Ибрагима казнили, связь с наследницей вновь была утеряна.

Виновной в том, что любимого мужчину убили, несчастная женщина считала саму Хюррем. Однако ее разубеждает в этом евнух Сюмбюль-ага — он указывает на сестру султана Шах. Спустя некоторое время калфа узнает правду, а также находит место, где захоронен Ибрагим. Она часто приходит к избраннику на могилу и не теряет надежды найти Эсманур.

В итоге Рустем-паша разводится, подозревая супругу в интригах против Хюррем. Теперь героиня остается не только одна, но еще и без средств к существованию. На год она уезжает из Стамбула, пускаясь в бесперспективные поиски дочери.

За это время Рустем женился на Михримах, у них родилась девочка. Когда Нигяр вернулась в город, то Шах-султан пообещала ей помочь найти Эсманур, если та убьет бывшего мужа. Для женщины подобное задание не было чем-то невозможным, ведь на ее совести уже была смерть Гюльшах-хатун.

Героиня согласилась, но, проникнув в покои, услышала плач младенца. Несостоявшаяся убийца решила забрать ребенка и сбежать. В погоню бросилась стража. Калфа словно потеряла разум, пробираясь сквозь тернистый лес и прижимая к себе Айше. Женщину удалось догнать только возле пропасти.

Ей обещают, что не тронут и пальцем, если она отдаст малышку. Но Нигяр в последние минуты жизни рассказала правду: что она собиралась убить Рустема и, согласно цитате из фильма, «освободиться от темницы под названием “мир”».

Калфа отдала младенца и тут же бросилась с обрыва. Так закончилась ее история невероятной и трагической любви. А о том, что Эсманур все это время находилась у родственников Ибрагима, несчастная так и не узнала.

Интересные факты

• Местом рождения героини оказался город Сулина — это зритель узнает из разговора матери с Эсманур. А вот точный день и год появления на свет остаются тайной.
• Филиз Ахмет в интервью подчеркнула, что не солидарна со своим персонажем и никогда бы не встречалась с женатым мужчиной.
• Один из эпизодов сериала, связанный с дневником Луки, дает понять, что женщина знает русский язык.

Цитаты

«Я нахожусь между раем и адом, и я в чистилище. Так закончится моя жизнь? Когда я вижу ваше лицо, открываются сады вашего рая, и я иду к своему счастью. Вдали от вас пламя ада сжигает мою душу — я горю. Я борюсь с судьбой. »

Библиография

• 2013 «Великолепный век: Сулеймана и Хюррем-султан»
• 2013 «Великолепный век: Роксолана и Султан»

Фильмография

Нігяр Калфа і тонкощі гаремной життя

Роль Нігяр калфа, зуміла хоч на час завоювати якщо не серце, то особистий час Ібрагіма-паші, грає турецька кіноактриса Філіз Ахмет (Filiz Ahmet). Незважаючи на її освіченість і природний талант (акторство – це їх сімейна традиція), Філіз довелося грунтовно попорпатися в історичному матеріалі, щоб подати свою героїню в кращому світлі. Для чого довелося вивчати тонкощі гаремной життя.

В одному з інтерв’ю [18] актриса сказала:

– Я граю все, що написала сценарист Мераль Окай. Але перед початком зйомок я добре попрацювала над роллю. Задумалася над такими питаннями: «Звідки прийшла ця жінка, скільки часу живе в палаці?». Хоч вона і готує дівчат до хальвету, але ніколи з чоловіком була. Я подумала, що вона може бути злегка роздратовано від цього. На самому початку я не могла визначити: ця роль позитивна чи негативна. Тому опрацьовувала і позитивні і негативні сторони, вийшло щось середнє. Ви можете побачити це по відношенню до Хюррем. Нігяр побачила потенціал, закладений в Хюррем, відчула, що та піде вгору, тому завжди була поруч з нею . Іноді я дивуюся тому, як поводяться з Хюррем. Але і я б на місці Хюррем боролася. Лише вела б себе більш тактовно по відношенню до всіх і ще грунтовно зміцнила б свою владу.

Після проходження курсу початкового навчання в гаремі наложниці отримували статус «калфа» (від тур. Kalfa, начальник). Залежно від краси і різних навичок наложниць потім розподіляли в якості прислуги в апартаменти султана, його синів, валіде-султан, улюблених наложниць султана.

Серед калфа була своя градація.

Найстарша наложниця-калфа в гаремі була і головною служницею. Сама головна калфа не займалася важкою роботою, адже в її розпорядженні були калфа середнього і нижчого рівнів. Калфа завідувала всім: від прибирання до обслуговування. Пошукові системи, що розповідають нам про історію Туреччини і історії Османської імперії зокрема, можуть дати інформацію і про те, як проходив день Калф в гаремі [19] . За серіалом це не дуже зрозуміло, а тому звернемося до професіоналів.

На початку кожного місяця в гаремі проводилася генеральне прибирання. Калфа середнього і нижчого рівня чистили мильною піною всі коридори і баню. У калфа була прийнята система чергувань: призначалися чергові по апартаментах, з прибирання, по харчуванню. Чергові калфа брали принесену з палацової кухні їжу і розподіляли її по покоїв. Посуд після трапези прибирали і мили наймолодші наложниці.

Були і нічні чергування, на які виходили 15-20 калфа. Чергові наложниці обходили не тільки гарем, а й оточував його сад. Вони ж піднімали тривогу в разі небезпеки або якогось нестандартного події.

Після сходження на трон нового султана, мати і улюблені наложниці покійного зобов’язані були переселитися в так званий Старий палац. Наложниці, які обслуговували гарем, нікуди не переїжджали. Але бувало й так, що деяких з них також відправляли в Старий палац. Це були або наложниці-служниці, які не сподобалися новому султану, або ті, хто міг перешкодити підступним планам більш щасливих «подруг». Якщо наложниці після закінчення певного часу хотіли вийти заміж, то бажання їх виконувалося. Така наложниця залишала лист, що містив прохання, в місці, де лист неодмінно повинен був побачити сам султан. Султан, який дозволяв наложниці вийти заміж, знаходив їй чоловіка, давав придане, гроші, прислугу і відправляв її з очей геть.

Уже говорилося про майже безмежної влади жінок, які стали валіде-султан. Але, виявляється, і деякі головні служниці керували не тільки гаремом, а й палацовими, а то і державними справами (!). Наприклад, мати султана Мурата III (1546-1595) Нурбану дуже любила Джанфеду Хатун за її відданість і допомогу в боротьбі з коханою султанської наложницею по імені Сафіє. Вмираючи, валіде-султан Нурбану попросила сина протегувати Джанфеде, і той виконав побажання матері. Султан виконував всі побажання Джанфеди, в тому числі зробив її брата бейлербеем (намісником) Дияр-Бакира. Виявилося пізніше, що Джанфеда за хабарі виконувала прохання людей, які потребували допомоги султана.

Дії інший служниці в роки правління сина Мурата III – султана Мехмета III (1568-1606) стали причиною бунту. Цю наложницю звали Есперанса Малікі. Жінка ця брала хабарі у іноземних послів і єврейських лихварів, які бажали провертати справи через валіде-султан. Про неприємних вчинках Есперансі і сумах, виплачених їй, писав посол Венеції. Між іншим, ця Есперанса була наложницею, що відповідала за зовнішні зв’язки гарем ще за часів султан Сулейман Пишного. При Мехмет III вона і її син взяли в свої руки контроль за митницею, і стали видавати солдатам сипахи (воїни султанського кавалерійського корпусу) платню в монетах з малим вмістом золота і срібла. У 1600 році сипахи збунтувалися і зарізали Есперансу. Султану вдалося вгамувати заколот, пообіцявши вжити заходів.

Зрозуміло, що найбільш впливові наложниці охоче брали хабарі. Були серед наложниць і мимовільні вбивці, втягнуті в гаремні розбирання більш успішних товаришок. І навіть виконавиці головних ролей в змовах з метою повалення правлячих султанів. У XIX столітті весь Стамбул говорив про розбещеності двох наложниць султана Абдул-Азіза – Арзніяз і Шемсіджіхан, мали таємні зв’язки з сераскером (військовим міністром) Хусейн Авні пашею (Гуссейн Авні-пашею). Однак коли султану доповіли про те, що відбувається, він покарав НЕ наложниць, а пашу, відправивши того на заслання. Правда, трохи пізніше сам Великий візир був одним з учасників відсторонення від влади султана Абдул-Азіза і Мидхат Паші. 15 червня 1876 року Хусейн Авні Паша був убитий родичем поваленого султана.

У старшій Калф було багато обов’язків. Зазвичай під її керівництвом проходили дворічне навчання дівчинки, що надійшли в гарем. Дівчатам викладали Коран, танці, гру на музичних інструментах, красне письменство (багато з них писали гарні вірші), каліграфію, мистецтво бесіди і рукоділля. Обов’язковим було і вникання в складні нюанси придворного етикету: кожна рабиня повинна була знати, як наливати своєму панові рожеву воду, як підносити йому туфлі, подавати каву або солодощі, набивати трубку або надягати халат.

Як уже зазначалося, через два роки дівчину чекав іспит, який приймала сама валіде-султан, і якщо іспит був пройдений посередньо, винуватою виявлялася калфа. Невдах відразу ж відправляли на кухню і в двірницькі, тоді як здали іспит ставали джарійе, потенційними наложницями султана. Рабині-джарійе, живучи в гаремі, могли так ніколи і не побачити султана, але могли і сподобатися йому і просунутися по «гаремной соціальних сходах», ставши гезде (g “ozde – улюблена, що користується прихильністю), з якої султан провів одну або навіть кілька ночей.

Художник Амадео Прециозі

Будь джарійе з султанської скарбниці завжди видавалося грошове утримання на косметику, вбрання і солодощі, а на свята робилися дорогі подарунки. Про те, що дівчата в гаремі отримують гарні тканини на наряди і платню, ми з вами прекрасно знаємо по серіалу «Чудовий вік».

Звернути увагу на наложницю султан або подорослішав шах-заде могли в момент, коли їм представляли здали іспит джарійе, а також під час прогулянки в саду або на торжестві, де прислужував відразу кілька кандидаток в фаворитки. Придивилася обраниці султан посилав подарунок і букет квітів – це означало, що він очікує її в цю ж ніч. В улюбленому нами серіалі султан Сулейман кидає до ніг танцюючої Хюррем шовкову хустку. Наложницю для шах-заде найчастіше обирала його мати.

Зазвичай чисельність гезде не перевищувала ста. Сподобавшись султану, гезде отримувала шанс стати Ікбал (ikbal – щаслива), переходячи до лав фавориток. Рівень життя Ікбал різко відрізнявся від життя інших рабинь, які жили в загальній кімнаті. Якщо ж гезде або Ікбал вагітніли і народжували здорову дитину, вони ставали Кадино (kadin – жінка, мати). Найщасливіші ставали дружинами султанів.

Відповідно до законів шаріату, у султана могло бути чотири дружини.

Щоб доповнити відомості про життя головного героя серіалу «Чудовий вік» султана Сулеймана I, згадаємо, що у нього було кілька наложниць, які пройшли майже всі стадії гаремного «вознесіння».

Перша наложниця, яка народила Сулейману сина – Фюлане. Але їхній син Махмуд помер під час епідемії віспи 29 листопада 1521 року. А в 1525 році померла і Фюлане.

Другу наложницю Сулеймана звали Гюльфем Султан. У 1513 році вона народила султану сина Мурада, який, як і його зведений брат, помер теж в 1521 році. Гюльфем була відлучена від султана і більше дітей не народжувала, проте довгий час залишалася султану вірним другом. Гюльфем задушили за наказом Сулеймана в 1562 році.

Художник Філіппо Баратта

Третьою наложницею султана була черкеска Махідевран, більш відома як Гюльбахар ( «Весняна квітка»). У 1515 році вона народила сина Мустафу. Після смерті перших двох синів Сулеймана її син Мустафа був названий спадкоємцем. Але пізніше, будучи правителем провінції Маніса (з 1533 г.), був страчений за наказом батька – задушено шовковим шнурком (в подібних справах вища турецька знати уникала крові).

Після появи у султана четвертої наложниці Махідевран відлучили від султана. Махідевран померла в 1581 році і була похована поряд з сином в мавзолеї Джем Султана в Бурсі.

Четвертою наложницею і першої законною дружиною Сулеймана Пишного стала Хюррем Султан, яку в Європі знали як Роксолану, Ла Руссо, Королеву Османської імперії.