Гідра Лернейська

Гі́дра Лерне́йська (з грец. Λερναία Ὕδρα — ймовірно, «водяна тварина») — у давньогрецькій міфології багатоголова потвора з тілом змії, дочка велетня Тифона й напівжінки-напівзмії Єхидни. За переказами, мешкала в болотах чи підземних водах у місцевості Лерна на Пелопонеському півострові, труїла та спустошувала родючі землі та довколишні села. Знищення Гідри відоме як другий подвиг Геракла.

Зміст

У міфології

Описи Гідри у давньогрецьких джерелах суперечливі: 100-головий дракон, 50-голова, 9- або 7-голова змія, іноді з тулубом собаки або крилами та отруйним диханням. Найчастіше — дев’ятиголове чудовисько, середня золота голова якого є безсмертною.

За міфом, цар Тірінфу та Мікен Еврістей наказав Гераклові вбити Гідру. Герой узяв на допомогу свого небожа і вірного товариша Іолая. За порадою богині Афіни, Гідру вигнали з підземного лігва палаючими стрілами. Геракл, щосили ухопивши потвору, збивав її голови довбнею, однак натомість виростали по дві (або три) нові. Тоді Геракл наказав Іолаю припікати перебиті шиї вогнем, аби Гідра не могла вирощувати нові голови, дістався до основної — безсмертної — і відтяв її мечем.

Герой змастив свої стріли отруйною кров’ю (за іншою версією жовчю) Гідри, завдяки чому вони стали смертельними навіть за простої подряпини. Ці стріли стали йому в нагоді при здійсненні інших подвигів.

Утім, цар Еврістей відмовився зарахувати цей подвиг Гераклові, оскільки той здійснив його не самотужки.

За одним із міфів, згодом самий Геракл загинув, одягнувши надіслану дружиною туніку, просякнуту жовчю гідри.

Переносно

У переносному значенні «гідра» — запеклий ворог, почуття або загрозливе явище, яке важко придушити чи викорінити, бо його вияви знов і знов даються взнаки (напр., заздрість, фашизм, корупція, тероризм). Подібні алегорії відомі ще з античної доби: Платон уподібнював законодавців, котрі невтомно доповнюють закони з метою припинення зловживань, «людям, що розтинають гідру»; імператора Максиміана (285–305) в часи римських гонінь на християн зображали у подобі Геракла, а віруючих у Христа — багатоголовою гідрою.

Додатково

• Античні письменники, філософи намагалися знайти раціональне або історичне пояснення образу гідри. Серед висловлених припущень: поряд із твариною-самицею знаходилися численні дитячі особини; поборення гідри символізувало осушення безлічі джерел, що періодично затоплювали Лерну; алюзія на завоювання міста Лерни, яке захищали вправні лучники, і на місце загиблого щоразу ставали нові воїни.
• Назву міфічної гідри отримав рід дрібних (від 1 до 20 мм) безхребетних тварин, що мешкають у прісноводних ставках, водоймах у помірних і тропічних широтах. Маючи високу здатність до регенерації, гідри здатні виростити новий організм навіть із окремих невеликих фрагментів.

ЛЕРНЕЙСЬКА ГІДРА – З ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ МІФОЛОГІЇ – МІФИ НАРОДІВ СВІТУ

Після першого подвигу Еврісфей послав Геракла вбити лернейську гідру. Це була потвора з тілом змії і дев’‎ятьма головами дракона. Як і немейський лев1, гідра була породжена Тіфоном2 і Єхидною3.

Жила гідра в болоті коло міста Лерни і, виповзаючи зі свого лігвища, нищила цілі стада й спустошувала всі околиці. Боротьба з дев’‎ятиголовою гідрою була небезпечна, тому що одна з голів її була безсмертною.

Вирушив у дорогу до Лерни Геракл із сином Іфікла Іолаєм.

Прибувши до болота біля міста Лерни, Геракл залишив Іолая з колісницею в ближньому гаю, а сам пішов шукати гідру. Він знайшов її в оточеній болотом печері. Розпікши до червоного жару стріли, почав Геракл пускати їх одну за одною в гідру. Розлютили гідру стріли Геракла. Вона виповзла, звиваючись укритим блискучою лускою тілом, з пітьми печери, грізно піднялася на величезному хвості й хотіла вже кинутися на героя, але наступив їй син Зевса ногою на тулуб і притис до землі. Своїм хвостом гідра обвилася навколо ніг Геракла й силкувалася звалити його. Як непохитна скеля, стояв герой і помахами своєї важкої палиці одну за одною збивав голови гідри. Мов вихор, свистіла в повітрі палиця; злітали голови, однак гідра була жива.

А. дель Поллайоло. Боротьба з Лернейською гідрою

1Немейський лев — величезний страхітливий лев, який жив біля міста Немеї й спустошував околиці. За наказом Еврісфея Геракл його вбив. Це був перший подвиг героя.

2 Тіфон — могутній потворний велетень, уособлення вогненних

руйнівних сил землі та її випарів.

3Єхидна — напівжінка-напівзмія, яка породила багато чудовиськ.

Тут Геракл помітив, що в гідри на місці кожної збитої голови виростають дві нові. Прийшла й допомога гідрі: з болота виповз потворний рак і впився своїми клішнями в ногу Геракла. Тоді герой покликав на допомогу свого друга Іолая. Іолай убив потворного рака, запалив частину ближнього гаю і палаючими стовбурами дерев припікав гідрі шиї, з яких Геракл збивав своєю палицею голови. Нові голови вже не виростали. Дедалі слабше гідра опиралася синові Зевса.

Нарешті й безсмертна голова злетіла. Потворна гідра була переможена й упала мертвою на землю. Глибоко закопав її безсмертну голову переможець Геракл і привалив її величезною скелею, щоб не могла вона знову вийти на світ. Потім великий герой розтяв тіло гідри й занурив у її отруйну жовч свої стріли. З того часу рани від стріл Геракла стали невигойними. З великим тріумфом повернувся Геракл у Тіринф. Але там чекало на нього нове доручення Еврісфея.

Переказ М. Куна, переклад українською Ю. Іванченка

Запитання і завдання до прочитаного твору

1. Опишіть лернейську гідру, з якою бився Геракл. Як героєві вдалося здолати чудовисько?

2. Які риси вдачі Геракла виявилися в битві з лернейською гідрою? Обґрунтуйте відповідь прикладами з тексту.

3. Робота в парах. Виконайте запропоновані завдання.

А. Доведіть! Пригадайте, що таке гіпербола. Доведіть, що її використано в міфі про Геракла.

Б. Порівняйте! Порівняйте битву Геракла з лернейською гідрою та будь-яку з казок про боротьбу героя зі змієм (драконом). Визначте спільні й відмінні елементи в сюжетах цих творів.