Яка у Єльцина була хвороба

0 Comments

Політична біографія Бориса Єльцина

Доба президентства Бориса Єльцина найбільше запам’яталася хаотичною приватизацією ранніх 1990-их, обстрілом бунтівного російського парламенту в жовтні 1993-го і невдалою чеченською війною 1994-го.

З іншого боку, єльцинську добу в новітній російській історії пов’язують також iз розвитком демократичних інституцій і вільних ЗМІ.

Останній радянський лідер Міхаіл Горбачов висловив співчуття родині Бориса Єльцина і вказав як на багато корисного, яке покійний президент зробив для Росії, так і на його помилки. Білий Дім висловив співчуття у зв’язку зі смертю Бориса Єльцина, назвавши його історичною постаттю.

Політичний портрет

Борис Єльцин народився в селянській родині на Уралі 1931-го року. Вступивши в 30 років до комуністичної партії він піднімався традиційними щаблями радянської бюрократії, ставши першим секретарем обкому в своєму рідному Свєрдловську.

1985-го року Міхаіл Горбачов покликав його до Москви, де він згодом став партійним керівником столиці. Однак у нього виникли проблеми з керівництвом країни – Борис Єльцин критикував повільне просування горбачевської перестройки й відкрито виступав проти привілеїв партійної еліти.

Попри те, що він став популярною фігурою в Радянською Союзі, 1987-го року його звільнили з усіх посад і виключили з політбюро. Ефектне повернення Бориса Єльцина в політику сталося 1989-го року, коли на перших наполовину вільних парламентських виборах за нього проголосували 89% виборців у його московському окрузі.

А1991-го року він став першим демократично обраним президентом Росії (у складі Радянського Союзу).

У серпні 1991-го року Борис Єльцин відіграв ключову роль, перешкодивши заколоту проти Горбачева, що називають його головною заслугою. Саме тоді Єльцин виголосив своє відоме звернення з танку, закликавши москвичів захистити демократію.

Це дало Єльцину величезну моральний авторитет, яким він скористався, щоб підірвати Горбачева та й сам Радянський Союз. До кінця року Горбачов пішов з посади, а Радянський Союз припинив існування.

На посаді президента Борис Єльцин повів Росію курсом шокової терапії до вільної ринкової економіки, в результаті чого вибухнуло безробіття, виробництво впало і мільйони людей опинилися в злиднях. Тим часом економічна злочинність процвітала і жменька росіян розбагатіла.

1993-го року Борис Єльцин послав танки проти опозиційних парламентарів. Це була найбільша криза під час його президентства, яка загрожувала йому втратою посади. Близько 150-ти людей загинули тоді під час стрілянини довкола будівель парламенту та центрального телебачення. Це був найгірший громадянський конфлікт в Росії після революції 17-го року.

Пізніше Єльцин проштовхув конституційну реформу, що зміцнила президентську владу за рахунок парламенту, викликавши критику стосовно того, що по природі він автократ.

У грудні 1994-го року Єльцин послав військо в Чечню, яка проголосила незалежність від Росії три роки перед тим. Згодом на війні у Чечні загинули тисячі людей. Чечню не вдалося інтегрувати до Росії, але Єльцина критикували по всьому світі.

Однак 1996-го року він здобув другий термін на посаді, перемігши на виборах комуніста Ґеннадія Зюганова, хоча на той час він вже потерпав від проблем зі здоров’ям. Того року в результаті двох серцевих нападів він зрештою погодився на операцію шунтування серця, часто зникаючи з публічної арени, одужуючи від хвороб.

За його відсутності важливі закони щодо реформ податків, банківської системи та власності на землю не ухвалювалися.

І влітку 1998-го року вибухнула фінансова криза.

Величезні черги зібралися біля банків у той час як рубль падав і банківська система розвалювалася. Єльцин вдруге за півроку звільнив уряд. Це стало кінцем його намагань побудувати успішну ринкову економіку. До кінця року Єльцин відійшов від щоденних урядових справ.

31-го грудня 1999го року він несподівано склав з себе повноваження і назвав своїм наступником Владіміра Путіна.

Борис Єльцин: “Росія повинна увійти в нове тисячоліття з новими політиками, новими обличчями, новим інтелектом, міцними й енергійними людьми. А що стосується тих нас, хто був при владі багато років, ми повинні піти.”

Міхаіл Горбачов – людина яку він повалив, сказав свого часу, що Єльцин показав себе здатним руйнувати, але нездатним будувати. Історія може розсудити, що саме це було його найбільшим досягненням і багато хто ставить йому в заслугу той факт, що він не допустив, аби Росія повернулася у минуле.

Лідер опозиційної російської партії Яблуко Ґриґорій Явлінський, який змагався проти Єльціна на президентських виборах, каже, що Борис Єльцін керував країною за часів найбільших змін у 20-му сторіччі:

«Борис Єльцин був абсолютно історичною особою. І він реалізував одну з найважливіших змін 20-го сторіччя – не лише в Росії, але я думаю в Європі і у світі. Це було мирне перетворення Радянського Союзу в нову державу – сучасну Росію. І він був лідером цього процесу.»

Борис Єльцин був відомий схильністю до чарки і в останні роки при владі його поведінка подекуди завдавала проблем російським іміджмейкерам. Але, як каже колишній міністр закордонних справ Британії Малкольм Рифкінд, це йому можна вибачити:

«Можна собі уявити, що він своїми заявами постійно ставив у незручне становище своє оточення, напевно він часто говорив дурниці, ну то й що? Але на тлі величезних змін, і не лише в російській історії, але й в історії світу, яким він керував у вирішальний час, ці провали, або ці недоладності час від часу були тривіальними у порівнянні з тими досягненнями, які йому можна поставити у заслугу.»

Спроби оцінок спадщини Бориса Єльцина. Він був більше руйнівником чи творцем? Головна помилка – обрання наступником Путіна?

Спроби оцінок спадщини Бориса Єльцина. Він був більше руйнівником чи творцем? Головна помилка – обрання наступником Путіна?

Василь Зілгалов Прага, 24 квітня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Смерть першого президента Росії Бориса Єльцина на 77 році життя якоюсь мірою не стала несподіванкою на фоні низького середнього рівня життя в Росії. Говорячи про покійного Єльцина, оглядачі вказують на низку ранніх і загадкових смертей депутатів Сєрґея Юшенкова, Ґалини Старовойтової, журналістів Анни Політковської, Юрія Щекочихіна, Влада Лістьєва, які сталися внаслідок атмосфери беззаконня, яку ера Єльцина допомогла створити в Росії. Спадщина Єльцина суперечлива, а найбільшим його витвором, на думку оглядачів, є своєрідний «анти-Єльцин» в особі нинішнього президента Росії Володимира Путіна.

Президент Борис Єльцин підписує протокол про створення СНД. Алмата, 21 грудня 1991 р.

За визнанням самого Єльцина, його найбільшою заслугою було відсторонення від влади в СРСР і Росії Комуністичної партії. Сучасники також відносять до його заслуг безкровний розвал Радянського Союзу чи не найбільшої в історії імперії, базованої на національних автономіях. Бо Росія, за оцінками спостерігачів, не витримала б ще однієї громадянської війни, яка була реальною на початку 90-их років.

Колишній український президент Леонід Кравчук вважає, що Україна має бути вдячною за свою безкровну незалежність Біловезьким угодам, під яким поставив підпис і Борис Єльцин.

Суперечливим у спадщині Єльцина є процес так званої «копійчаної приватизації», наслідком якої стало нове для світу явище «нових русскіх» чи «олігархів». Бо ці реформи, на думку експертів, не були завершені і зрештою призвели до падіння популярності самого ініціатора цих змін. Це, можливо, стало причиною стрибка смертності в Росії в 90-их роках, коли померло від 2,5 до 3 мільйонів осіб. Саме у цей час росіяни із заздрістю спостерігали за зростанням якості життя в Естонії чи Угорщині, де не було й сотої долі ресурсів, які мала Росія Єльцина.

У чому різниця між Єльциним і Путіним?

Тому оглядачі вважають, що наступникові Єльцина відносно легко вдалося обмежити рівень демократії в недобудованій країні. Євґеній Волк, глава московського офісу «Герітейдж Фаундейшен», вважає: «Єльцин здійснив радикальний прорив. Звичайно, він багато у чому залишався людиною своєї епохи з усіма її суперечностями. Але він був щирим у прагненні до свободи, відмови від тоталітарного режиму. Путіну за характером всієї його попередньої діяльності, всього його минулого, не могло подобатися правління Єльцина з правами для преси, олігархами, громадськими організаціями».

Президент Росії Борис Єльцин вручає нагороду за сумлінну працю голові ФСБ Володимиру Путіну. Москва, 22 січня 1999 р.

Навіть за характерами ці два президенти протилежні: Єльцин з його несамовитістю, часто підсиленою горілкою, і Путін – завжди тверезий, спортивний, стриманий. Єльцин скорочував видатки на збройні сили, а Путін їх збільшував. Перший президент рідко критикував другого. Але Єльцин не міг стриматися, коли Путін відновив гімн СРСР та ліквідував вибори губернаторів.

Деякі експерти вважають, що найбільшою помилкою Єльцина був момент, коли він обрав свого наступника. Про це заявив Радіо Свобода колишній член уряду Єльцина, нині політичний експерт Володимир Лисенко: «Я думаю, що найсумнішою сторінкою в нашій історії та в житті Бориса Ніколаєвича було те, коли він із Борисом Бєрезовським підшукував спадкоємця, котрий буде після Єльцина очолювати нашу державу. Борис Ніколаєвич, звичайно, зробив величезну помилку, привівши до влади нинішнього главу держави».

Щоправда, обидва лідери не вагалися, коли доходило до застосування сили. Так було, коли у 93 році Єльцин посилав танки на парламент чи доходило до збройного розв‘язання конфлікту у Чечні.

«Прапор Єльцина» може підхопити опозиція

Нинішній господар Кремля виступив із заявою про смерть Єльцина за лічені години після його смерті. Політолог Євґеній Волк вважає, що це не була випадковість: «Очевидне бажання не допустити, щоб похорони Єльцина перетворилися у якусь політичну подію, яку могли б використати опозиційні сили для проведення акцій. Є серйозні побоювання, що ті, хто зараз виступає за свободу і збереження демократії у Росії, можуть підхопити прапор Єльцина». Першого президента Росії ховатимуть у середу у Москві, через два дні після смерті, набагато швидше, ніж це прийнято за російськими традиціями.

Фотогалерея:

Матеріали до теми: