Скільки промислових підприємств у Новосибірську

0 Comments

Промисловий комплекс України: етапи розвитку

Промисловий комплекс України — важливий чинник національної економіки, що значною мірою визначає розвиток усіх галузей господарства. У десятиліття, що передували здобуттю незалежності, індустрія України характеризувалася тісним поєднанням галузей паливно-енергетичного і металургійного комплексу з високо розвинутим машинобудуванням і хімічною промисловістю. Станом на 1991 Україна серед своїх стартових можливостей мала доволі розвинуту промисловість — від видобутку корисних копалин і виробництва сировини до високотехнологічних галузей (космічна, авіаційна, машинобудівна). За підсумками 1991 питома вага України у світовому виробництві промислової продукції становила 0,57 %. Проте складні умови економічного розвитку перехідного періоду мали наслідком спадну динаміку: 2013 частка України у світовому виробництві промтоварів скоротилася до 0,2 %, 2016 — 0,16 %. Щодалі зменшувалася і питома вага української економіки в світі: 1991 — 0,36 %, 2013 — 0,17 %, 2016 — 0,12 %.

Зміст

Розвиток промислового комплексу доби незалежності

У розвитку індустрії незалежної України увиразнено кілька періодів.

Упродовж першого періоду (1991–1994) відбулося формування промислового комплек­су держави. Утворено вищі органи державного управління промисловістю, Державний інноваційний фонд. Однак стратегія повної лібералізації господарської діяльності й надзвичайна розбалансованість виробництва і збуту промислової продукції на внутрішньому ринку після розпаду СРСР спричинили зниження основних показників виробництва промислової продукції та збільшення в експорті частки продукції не високотехнологiчної, а сировинної, з низькою доданою вартістю. Закладені основи незадовільної структури виробництва і експорту, погіршення балансу експорту/імпорту стали сильнодіючими гальмуючими факторами на наступні періоди. Проведено приватизацію підприємств, яка, всупереч очікуванням, не забезпечила динамічний та ефективний розвиток промисловості. Обсяги промислового виробництва за ці роки впали на 51 %, валової доданої вартості — на 52 %. Середньорічна кількість працівників промисловості зменшилася на 1,5 млн осіб. Частка продукції сировинних галузей зросла з 33 % у 1990 до 56 % у 1994. Виробництва продукції кінцевого споживання зазнали значних втрат. Скоротилася в 1,8 раза (з 30,5 % до 17,0 %) частка в загальному обсязі продукції машинобудування, в 2,5 раза (з 10,8 % до 4,4 %) — легкої промисловості. Зросла інфляція. Відсутність державної підтримки підприємств негативно позначилася на економіці.

Під час другого періоду (1995–1998) підприємства намагалися адаптуватися до ринкових умов, протидіяти кризі. Позитивними наслідками було зменшення темпів інфляції, припинення обвального спаду виробництва. Через брак обігових коштів підприємства застосовували псевдоринкові форми розрахунків (бартер, взаємозалік боргів, праця з давальницькою сировиною). Поліпшення ситуації в промисловості намагалися досягти завдяки розвитку виробничої кооперації в рамках СНД і диверсифікації ринків експорту української продукції. У ці роки виникли крупні структури в різних сферах бізнесу, частина їх згодом перетворилася на олігархічні монополії.

Упродовж третього періоду (1999–2008) спостерігалися певні позитивні тенденції розвитку промисловості. 2000 зростання промислового виробництва становило 13 %. В Україні були розроблені та затверджені Концепція державної промислової політики, Державна програма розвитку промисловості на 2003–2011 та низка галузевих програм, спрямованих на підтримку окремих секторів промисловості. Завдяки реалізації цих програм обсяги виробництва зросли майже в 4 рази. Однак інвестиційно-інноваційної системи розвитку промисловості так і не було створено.

Четвертий період (друга половина 2008–2009) припадає на роки світової фінансової кризи, яка вплинула на економіку. У другій половині 2008 сталося обвальне падіння збуту промислової продукції. 2009 обсяги промислового виробництва зменшилися на 21,9 %. Несприятливі зовнішньоекономічні умови для промисловості посилила внутрішня макроекономічна неврегульованість, що стимулювало зростання інфляції. Органи влади та управління промисловістю приймали рішення, спрямовані на підтримку підприємств і базових галузей в цілому (угоди про взаємодію з власниками підприємств, галузевими профспілковими та громадськими об’єднаннями, зокрема про замороження цін і тарифів на газ, електроенергію, транспортні послуги тощо). Це дозволило зберегти промисловий комплекс від руйнування та утримати кадровий потенціал підприємств.

П’ятий період (2010–2014), посткризовий, характеризується відновленням економічного потенціалу України. 2010 зростання обсягів промислового виробництва досягло 11,0 %. Це пояснюється сприятливою кон’юнктурою на основних міжнародних промислових ринках, відновленням економічного зростання в країнах — торговельних партнерах, поліпшенням фінансового стану підприємств — експортерів продукції.

Сучасний шостий період (після 2014) вирізняється нестабільністю. Після падіння обсягів промислового виробництва в Україні у 2012–2015 за підсумками 2016 у промисловості спостерігалося зростання на рівні 2,8 %. Але вже 2017 виробництво промислової продукції зменшилося на 0,7 % внаслідок зниження показників галузей гірничо-металургійного комплексу: 2017 проти 2016 видобуток вугілля зменшився на 13,6 %, виробництво коксу та коксопродуктів — на 22,0 %, продукції металургійної галузі — на 3,0 % (пов’язано з економічною блокадою Донбасу). Виробництво машинобудівної продукції у 2017 зросло на 7,7 % порівняно з відповідним періодом 2016, насамперед за рахунок виробництва оптичної та електронної продукції, а також залізничних локомотивів та рухомого складу. В галузях, орієнтованих на внутрішній ринок, відбувалося зростання: у харчовій промисловості — на 4,6 %, легкій — 7,3 %, деревообробній — 3,5 %, меблевій — 23,2 %.

2015 питома вага переробної промисловості зменшилась у порівнянні з 2005 на 8 %. Втрата російського ринку викликала обвальне падіння експорту машинобудівної та інших галузей переробної промисловості. Продовжив звужуватися внутрішній ринок. До країн Європейського Союзу експортувалися переважно сировина і напівфабрикати. 2017 в структурі експорту продукції частка металів становила 20 %, руди і шлаків — 6,3 %. Частка переробних галузей незначна (електричних машин —5,9 %, реакторів, котлів — 2,8 %, меблів — 1,3 %, виробів з металів — 2,1 %, продукції нафтохімії — 1,8 %).

Близько третини загальної кількості підприємств промисловості є збитковими. За даними Держкомстату, станом на кінець 2016 обсяг накопиченого боргу в кілька разів перевищував існуючий на 2012 та їх власний капітал. Прямі іноземні інвестиції в промисловість 2016 знизилися вдвічі у порівнянні з 2015 і зменшувалися в наступні роки. Кількість промислових підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, і питома вага інноваційної продукції, яка випускається ними — незначні. Сучасні системи фінансового забезпечення інноваційного розвитку промисловості в країні практично не діють. Унаслідок скорочення інвестиційних процесів відновлення виробництва здійснюється дуже повільно і не супроводжується якісними змінами в базових технологіях.

Один із найбільших в Європі промисловий комплекс України перебуває в кризі. Промисло­вість демонструє переважно екстенсивний тип розвитку без змін у базових технологіях. Разом з тим в Україні наявні виробничі потужності, кадровий потенціал, досвід створення технічних інновацій тощо, завдяки чому вона може увійти до когорти високорозвинутих індустріальних країн світу.

Для досягнення швидких позитивних змін у промисловості важливо сформувати програму інноваційного розвитку промислового комплексу України. Його основою можуть стати високотехнологічні виробництва машинобудування та приладобудування, хімічної, металургійної галузей, космічна галузь тощо. Для стійкого прискореного розвитку вітчизняного промислового комплексу необхідно створення нормативно-правової бази, сучасної банківсько-фінансової системи, формування вдосконаленої системи наукового та освітнього забезпечення розвитку промисловості. За умови системного поєднання зусиль, комплексного підходу та державної підтримки в Україні може бути проведена ефективна ре-індустріалізація, яка стане основою динамічного соціально-економічного розвитку країни.

Література

  1. Геєць В. М., Семиноженко В. П. Інноваційні перспективи України. Харків : Константа, 2006. 272 с.
  2. Дикань В. Л. Роль государства в создании условий возрождения промышленного потенциала Украины // Вісник економіки транспорту і промисловості. 2012. № 40. С. 13–17.
  3. Зверяков М. И. Промышленная политика и механизм ее реализации // Экономика Украины. 2016. № 6. С. 3–18.
  4. Зубенко В. О. Зміна парадигми забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств України // Вісник економіки транспорту і промисловості. 2012. № 40. С. 160–162.
  5. Каличева Н. Є., Бохан С. Є. Напрями забезпечення ефективного розвитку підприємств в сучасних умовах // Науковий огляд. 2017. Вип. 5 (37). С. 5–15.
  6. Мазур В. Л. Проблемы промышленной политики в Украине // Экономика Украины. 2016. № 11. С. 3–18; № 12. С. 47–60.
  7. Нова індустріалізація — реальний шанс для України. Київ : Антикризова рада громадських організацій України, 2018. 39 с.
  8. Остапюк Б. Я., Груник І. С., Легенький М. І. та ін. Особливості розвитку промисловості України в сучасних умовах // Вісник економіки транспорту і промисловості. 2018. № 62. С. 45–52.
  9. Україна. 30 років незалежності. Стислий довідник / За ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2021. 536 с.
  10. Федулова Л. І., Шовкун І. А., Захарін С. В. та ін. Технологічна модернізація промисловості України. Київ : Четверта хвиля, 2008. 472 с.

Підсумки 2021-го: Кількість зареєстрованих підприємств и підприємців свідчить про відсутність економічного відновлення

За підсумками 2021 року, станом на 15 грудня, в Україні було зареєстровано 37 975 нових компаній. Кількість компаній зменшилась на 1,4 тис (4%) у порівнянні з 2020 роком. Про це свідчать дані модулю “Аналіз ринків” від YouControl.

Зазначається, що щомісячно продовж року в середньому з’являлося на понад 110 компаній менше, ніж у 2020-му.

Хоча динаміка реєстрації нових приватних підприємців (ФОП) протилежна ‒ зростання майже за рік на понад 8%.

«Якщо минулого року кількість новостворених не перевищувала 247 518 фізичних осіб підприємців (ФОП), то станом на 15 грудня 2021 року було відкрито 268 797 нових ФОПів. Щодо компаній, то кількість відкритих за рік знизилася з майже 39,5 тис до 38 тис», – йдеться у повідомленні.

Однак зростання ФОПів не є ознакою економічного росту. Оскільки збільшення кількості ФОПів у межах +/-10% є близькими до статистичної похибки.

Доктор економічних наук, фінансовий аналітик YouControl, Роман Корнилюк: “Єдиний вагомий висновок, який можна зробити, поглянувши на цьогорічну статистику темпів відкриття нового бізнесу ‒ це те, що 2021 рік не виправдав покладених на нього надій, як рік бурхливого відновлення ділової активності. Навпаки, внаслідок кількох потужних коронавірусних хвиль, посилення карантинних обмежень, інфляційного тиску та відсутності структурних реформ, темпи економічного відновлення виявились млявими. Прогноз зростання ВВП довелось знизити, це все негативно відобразилось на темпах відкриття нових компаній, які потенційно могли бути значно вищими. Певне зростання кількості новостворених ФОПів має очевидну причину ‒ поки що сприятливий режим оподаткування даних суб’єктів господарювання”.

В октябре НБУ пересмотрел и ухудшил оценку роста валового внутреннего продукта (ВВП) Украины по итогам текущего года с 3,8% до 3,1%, в 2022 году – до 3,8% с 4%.

В свою очередь Международный валютный фонд также ухудшил оценку роста ВВП Украины по итогам текущего году до 3,5% по сравнению с 4% в апрельском прогнозе.