Скільки суфіксів у дієприкметників
Довідник з української мови – Дудка О. О. 2010
Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.
Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.
Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.
Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет. Тому підтримуємо загальновживаний механізм “повідомлення-видалення” для об’єктів авторського права і завжди йдемо на зустріч правовласникам.
Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами.
Скільки суфіксів у дієприкметників
бр а тній, всесв і тній, гор о дній, д а вній, ж и тній, з а дній, кр а йній, л і тній, майб у тній, м а терній, незаб у тній, осв і тній, п і зній, р а нній, самоб у тній, суб о тній, х а тній та ін.
Суфікс -н(ій) уживається в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження, які мають перед цим суфіксом ж, ш:
бл и жній, вчор а шній, д а внішній, дом а шній, дор о жній, др у жній (потиск руки), з о внішній, кол и шній, м у жній, позд о вжній, пор о жній, прийд е шній, р а нішній, сін е шній, спр а вжній, сьог о днішній, тут е шній, худ о жній;
Примітка. У прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів -н(ий), -н(ій) викликає подвоєння н: знам е нний, ос і нній, пл и нний, р а нній, тум а нний.
2. -АНН(ИЙ, -ЕНН(ИЙ), -АН(ИЙ), -ЕН(ИЙ). Прикметникові суфікси -анн(ий), -енн(ий), які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н:
невблаг а нний, нездол а нний, неоцін е нний, несказ а нний, нескінч е нний, страш е нний;
Подібні прикметники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених від дієслівних коренів за допомогою суфіксів -ан(ий), -ен(ий):
б а жаний, незл і чений, неоц і нений, непод о ланий, неск а заний, неск і нчений.
3. -ИЧН(ИЙ), -ІЧН(ИЙ) [-ЇЧН(ИЙ)]. Складні суфікси -ичн(ий), -ічн(ий) [-їчн(ий)] виступають, як правило, у прикметниках, похідних від слів іншомовного походження; при цьому після кінцевого основи д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р уживається -ичн(ий):
академ і чний, анарх і чний, археолог і чний, еп і чний, ідил і чний, орган і чний;
4. -ИН, -ЇН. У присвійних прикметниках, утворених від іменників першої відміни, після приголосних (крім й) пишеться суфікс -ин:
б а ба — б а бин, Г а ля — Г а лин, К о ля — К о лин, Мар у ся — Мар у син, свекр у ха — свекр у шин, т і тка — т і тчин;
Примітка. Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч (щ), ш: О льга — О льжин, дочк а — дочч и н, Мел а шка — Мел а щин, св а ха — св а шин.
5. -ИН(ИЙ), -ЇН(ИЙ). У прикметниках із значенням присвійності, утворених від назв тварин, після приголосних (крім й) пишеться суфікс -ин(ий):
6. -ИСТ(ИЙ), -ЇСТ(ИЙ). Суфікс -ист(ий) уживається в прикметниках після приголосних:
барв и стий, голос и стий, іскр и стий, пер и стий (пірчастий; але: пер і стий — рябий), промен и стий, уроч и стий;
7. -ЕВ(ИЙ), -ЄВ(ИЙ), -ОВ(ИЙ). Суфікс -ев(ий) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом м’який або шиплячий приголосний і в яких наголос падає переважно на основу слова:
У прикметниках, у яких перед суфіксом виступають м’які н, т або й, пишеться -єв(ий):
алюм і нієвий, ді є вий, житт є вий, значенн є вий, сутт є вий.
Суфікс -ов(ий) незалежно від наголосу вживається у прикметниках, які мають перед цим суфіксом твердий приголосний:
вітров и й, казк о вий, кв а рцовий, палац о вий, святк о вий, служб о вий.
Крім того, суфікс -ов(ий) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом шиплячий (ж, ч, ш, щ), м’який приголосний або й, причому наголос падає на закінчення:
бойов и й, гайов и й, грошов и й, дійов и й, дощов и й, життьов и й, крайов и й, нульов и й, речов и й, стильов и й.
Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов-, -ев-, (-єв-) у присвійних прикметниках жін. і середн. роду: суфікс -ов- уживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників твердої групи:
м а йстер — м а йстрова, м а йстрове; Петр о — Петр о ва, Петр о ве; робітн и к — робітник о ва, робітник о ве; Шевч е нко — Шевч е нкова, Шевч е нкове;
суфікс -ев- (після голосного -єв-) уживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників м’якої та мішаної груп:
Андр і й — Андр і єва, Андр і єве; І гор — І горева, І гореве; кобз а р — кобзар е ва, кобзар е ве; скрип а ль — скрипал е ва, скрипал е ве; ст о рож — ст о рожева, ст о рожеве; тов а риш — тов а ришева, тов а ришеве.
У відповідних присвійних прикметниках чоловічого роду суфікси -ов-, -ев- (-єв-) чергуються з -ів (-їв):
Васил е ва — Васил і в, м а йстрова — м а йстрів, Олекс і єва — Олекс і їв.
8. -УВАТ(ИЙ), [-ЮВАТ(ИЙ)], -ОВАТ(ИЙ), -ОВИТ(ИЙ). Суфікс -уват(ий), а після м’яких приголосних -юват(ий), уживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки:
а також на виявлення невеликої міри властивості, схильності до чогось, позначуваної іменниковою основою:
2. Правопис прикметникових і дієприкметникових суфіксів
Ненаголошений суфікс – ен – пишемо в дієприкметниках : пряжений, полагоджений, непро́шений, незді́йснений .
Наголошений суфікс – енн – пишемо в прикметниках : здоровенний, страшенний, непроще́нний, нездійсне́нний .
Суфікси – елезн -, – еньк -, – есеньк -, юсіньк -, ісіньк – пишемо в прикметниках , що виражають ознаку в більшій або меншій мірі: довжелезний, смачненький, тонесенький, гарнюсінький, добрісінький
За допомогою суфікса – н (ий) утворено більшість якісних і відносних прикметників: порядний, дружний (клас), злісний, природний, річний, гармонійний, традиційний, потужний.
Суфікс – н (ій) вживається в небагатьох прикметниках, переважно відносних: літній, столітній, городній, давній, вчорашній, домашній, дорожній, дружній (погляд), зовнішній, колишній .
Після букв д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р у прикметниках, утворених від слів іншомовного походження, пишемо суфікс- ичн (ий): категоричний, музичний, класичний, романтичний .
Після решти приголосних — – ічн (ий): академічний, епічний, ідилічний, хімічний ;
після голосних — – їчн (ий): архаїчний, мозаїчний, прозаїчний, стоїчний .
Суфікси – ин , – їн , – ин (ий), – їн (ий) пишемо у присвійних прикметниках та в прикметниках, утворених від назв тварин (після приголосних , крім й , пишемо и , після голосних та апострофа — ї ): бабин, сестрин, свекрушин, Катрин, Марусин, Маріїн, Софіїн, орлиний, совиний, зміїний, солов’їний .
Суфікс – ев (ий) пишемо, якщо перед цим суфіксом є м’який або шиплячий приголосний і наголос падає переважно на основу слова: липневий, грушевий, овочевий, крицевий .
Якщо перед суфіксом стоять м’які н, т, й , то пишемо – єв (ий): алюмінієвий, життєвий, дієвий, калієвий .
Суфікс – ов (ий) незалежно від наголосу пишемо в прикметниках, що мають перед цим суфіксом твердий приголосний, шиплячі ( вартовий, казковий, кварцовий, палацовий, святковий, службовий, дощовий, грошовий, біржовий, речовий ), а також м’які приголосні або й (у такому разі наголос падає на закінчення ): польовий, кульовий; бойовий, гайовий, крайовий.