Як потрібно причащатися у церкві
ευχαριστία, «подяка»; лат. eucharistia), або Святе́ Прича́стя — у християнстві Тіло і Кров Ісуса Христа під видами дарів хліба і вина; також — прийняття (причащання) цих дарів. Визнається католицькою, православною та деякими протестантськими церквами як одне з головних таїнств, основа літургії.
ЛІТУРГІЙНИЙ ПІСТ: Перед причастям за древньою традицією Церкви необхідний так званий літургійний піст, або піст перед Причастям, який полягає в тому, що з опівночі напередодні перед Причастям нічого не їсти і не пити, через те, що прийнято приступати до Святої Чаші натщесерце.
Причащаючись людина освячує, обожує власну природу, найтіснішим чином з'єднується з Богом, звідси і етимологія слова «Причастя» – тобто, мати частку (з Христом). Причащатися потрібно якомога частіше. Найкраще про це можна порадитися із духівником або отцем-настоятелем.
о. Василій: – Православні ж постять від початку доби перед сповіддю та причастям, тобто з опівночі перед сповіддю та причастям нічого не їдять, не п'ють, а подружні пари утримуються від статевих стосунків. о. Євген: – Не можна навіть курити чи жувати гумку.
5. Після Причастя позіхати не можна – Святий Дух вилетить, а біси залетять. У цьому марновірстві відображено примітивне уявлення про Духа Святого. Крім того, якщо біси так легко опановують нещасним християнином після Причастя, тоді вже краще взагалі мовчати, не відкривати рот, не їсти й не пити.
Причастя є таїнством, яке поєднує християн реально із Богом. В шостій главі Євангелія від Іоанна Ісус Христос розповідає про Себе як про Хліб життя: “Я – хліб живий, що з неба зійшов: хто їстиме цей хліб, буде жити вічно; а хліб, котрого Я дам, є Плоть Моя, котру Я віддам за життя світу. …