Іслам

Термін “іслам” у перекладі з арабської означає “покірність”, а того, хто прийняв цю релігію, називають “відданим Богові” (араб, “мусульманин”). Звідси і друга назва цієї релігії – мусульманство. В Європі її називають ще “магометанство” (від зміненого імені її засновника Мухаммеда – Магомет). Іслам – наймолодша із сучасних світових релігій, це третя й остання з розвинених монотеїстичних релігій. Близько 1 млн. її адептів проживають переважно в Північній Африці, Південно-Західній, Південній та Південно-Східній Азії. Арабомовні народи майже всі сповідують іслам; тюркомовні, іраномовні – в переважній більшості. Багато мусульман є в Індії, майже все населення Індонезії дотримується ісламу.

Мухаммед – засновник ісламу

Іслам виник у VII ст. в середовищі арабів, корінних жителів Аравійського півострова. Доісламські араби становили один із семітських народів, представники якого проживали в цьому регіоні Близького Сходу з доісторичних часів. Пізніше традиція, зафіксована в Корані, виходить із того, що біблейський праотець Авраам (Ібрагім) був прабатьком не тільки євреїв, але й арабів: два народи виникли від його синів Ісаака та Ісмаїла (сина від рабині Агар). Найбільш впливовим арабським племенем були курейшити, саме їм належала Кааба (араб, “куб”) – чорний камінь метеоритного походження, найдавніша загальноарабська святиня, що знаходиться в Мецці. Навколо Кааби розміщували племінних богів, тому вона вважалася центром релігійного культу для багатьох арабських племен.

Засновником нової релігії був пророк Мухаммед. Це людина, яка увійшла в історію ісламу як великий і головний пророк. За короткий час Мухаммед став новим і загальновизнаним повелителем великої громади “правовірних”.

Мухаммед народився в 570 р. у збіднілому роді Хашин мекканського племені курейш. Він рано залишився сиротою, був пастухом у свого дядька Абуталіба, а потім вів торгові справи багатої вдови Хадиджі, спілкуючись із представниками різних народів і релігій. Пізніше він оженився на своїй господині, яка була на 16 років старшою за нього. Шлюб був щасливим, але лише єдина з багатьох дітей Мухаммеда – дочка Фатіма – пережила батька і залишила нащадків. Приблизно з 610 р. Мухаммед став виступати як релігійний пророк, проповідник. Своє вчення він виголошував спочатку в Мецці, де в нього виявилося багато впливових ворогів, а потім подався до Медини, де, спираючись на своїх послідовників, підкорив собі Мекку, а потім під знаменами нової релігії – й більшу частину Аравії.

Чому проповідь єдиної релігії мала успіх? УIV ст. розпочалася криза караванної торгівлі, оскільки Іран перекрив південний караванний шлях. Кочовики стали переходити до землеробства, стала відчуватися потреба в об’єднанні. Виник рух за злиття племінних культів, за вшанування єдиного Бога Аллаха. Поширенню руху сприяло те, що євреї та християни подавали приклад монотеїзму. Тому проповідь Мухаммеда відповідала суспільній потребі.

Проповідь Мухаммеда

Вважається, ніби Мухаммед отримав від Бога одкровення, яке записане у святій книзі Коран, і передав його людям. Пророк закликав арабів відмовитися від поклоніння ідолам і попередив, що ідолопоклонників чекає на тому світі сувора кара і вічні муки. За його словами, люди придумали ідолів, самі дали кожному ім’я, витесали з каменю чи дерева їхні образи. Отже, усі ці боги – просто видумки людей. Їх слід відкинути і звернути свої помисли до Аллаха (араб. аль-Ілах – “Бог”), одного-єдиного Бога. Він “Милостивий, Співчуваючий, Прощаючий, Милосердний, Великодушний, Люблячий, Добрий. “

У Аллаха є 99 імен, але соте, істинне ім’я Його, не знає ніхто. І вигляд Його назавжди залишиться таємницею для людей.

З часом кількість прихильників нової віри повільно, але неухильно зростала. Спочатку молитви проводилися у Мухаммеда вдома, потім до них почав приєднуватися бідний люд, кочовики- бедуїни, юнаки з багатьох родин. Вони називали себе мусульманами: від слова “муслім” – той, хто віддав себе Аллахові. Будинок Мухаммеда вже не вміщав усіх віруючих, вони ходили молитися до Кааби. Але язичники, вороги єдинобожжя, стурбувалися, почали переслідувати мусульман.

Мухаммед разом зі своїм рідним другом та одновірцем Абу Бахром 16 липня 622 р. остаточно залишили Мекку й обхідними дорогами рушили в бік Ясріба (зараз Медина – “місто пророка”). Цей день в ісламі – дата хіджри (виходу, еміграції). Він став початком мусульманського літочислення, початком мусульманської ери. У війні Мекки з Мединою військо мусульман перемогло. Зі своїм військом Мухаммед у 630 р. захопив Мекку, яка стала офіційною столицею ісламу. Арабські племена одне за одним переходили в нову релігію, нарешті й курейшити також прийняли іслам. Мухаммед помер у 632 р., з великими почестями його було поховано в Медині.

Після його смерті почалася епоха завойовництва арабами сусідніх країн. У VII – на початку VIII століть араби завоювали обширні території і створили величезну імперію від Індії на сході до Атлантичного океану на заході – Арабський халіфат. Грандіозні воєнні перемоги арабів-бедуїнів, про яких раніше ніхто й не чув, були одним із найбільших див у світовій історії. Пояснюються вони високим релігійним піднесенням арабів, їхнім фанатизмом і твердою вірою в Аллаха.

Портал:Іслам

портал проєкту Вікімедіа / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia

Іслам у перекладі з арабської означає покірність, смиренність (від арабського салам — мир) перед волею Всевишнього. Виникнення та поширення мусульманської релігії пов’язане з життям та діяльністю посланців Всевишнього (пророків) від Адама до Мухаммеда. За уявленнями мусульман Мухаммед — посланець Всевишнього, через якого людям було передано текст Корану (тобто Читання). Мусульмани визнають також юдейських і християнських пророків описаних у Святому Писанні, які були до Мухаммеда. (Більше про іслам. )

Кора́н (араб. أَلْقُرآن ‎ — Qur’ān — читання) — священне письмо мусульман та релігії ісламу. Мусульмани вірять, що Коран — книга не створена, а така, що існує вічно. Вона є словом Аллаха і вміщує його остаточну і повну волю. Коран поділяється на частини — сури. Коран, Сунна (книга, що містить відомості про життя Пророка, Тафсір (коментарі) вважаються священними книгами для мусульман. Згідно з ісламом, оригінал Корану зберігається на небі. Секретар Мухаммада Зейд ібн Сабіт (сам пророк був неписьменним) записав Коран, і він зберігався у дружини Мухаммада — Хафси. Після смерті Мухаммада Абу Бекр, який був проголошений халіфом — релігійним та військовим лідером мусульман, віддав розпорядження створити єдину редакцію Корану, всі інші версії були знищені. Коран довгий час було заборонено перекладати з арабської мови. (Далі…)

Святкові прикраси на час рамадану, Йорданія.