Що за національність уйгури

0 Comments

Що за національність уйгури

Щоб краще зрозуміти пророду заворушень в Китаї, Бі-Бі-Сі запросила до розмови експерта зі східних проблем, китаєзнавця Андрія Кобзаренка. Хто ж такі уйгури, і чи не в самій історії становлення цього народу криється коріння теперішніх проблем?

Андрій Кобзаренко: На сьогодні уйгури – це тюркомовний народ, що переважно проживає у Центральній Азії, на території, яка історично називається Східним Туркестаном. Цей народ живе у себе на батьківщині вже протягом тривалого часу, перші згадки про нього датуються ще 6-7 століттям, це дуже вкорінений на цій території народ. Власне кажучи, уйгури – це один з уламків колишнього великого Тюркського каганату.

Бі-Бі-Сі: Але цей народ не має свого державного утворення і фактично географічно розпорошений по території кількох різних держав. Ми говоримо про кілька мільйонів, так?

Андрій Кобзаренко: На сьогодні уйгури становлять більшість населення в Синцзян-Уйгурському автономному районі, близько 55% населення цієї частини Китаю. Чисельність уйгурів, якщо не помиляюся, близько 10 млн. чоловік. За релігією це переважно мусульмани-суніти. Крім Китаю, уйгури також живуть в Казахстані, Узбекистані, Монголії
Бі-Бі-Сі: Але цей народ не має свого державного утворення і фактично географічно розпорошений по території кількох різних держав. Ми говоримо про кілька мільйонів, так?

Андрій Кобзаренко: На сьогодні уйгури становлять більшість населення в Синцзян-Уйгурському автономному районі, близько 55% населення цієї частини Китаю. Чисельність уйгурів, якщо не помиляюся, близько 10 млн. чоловік. За релігією це переважно мусульмани-суніти. Крім Китаю, уйгури також живуть в Казахстані, Узбекистані, Монголії. Але ці невеликі йугурські громади переважно пов’язані з політичною міграцією вже у 20 столітті. Десь до кінця 18 століття два державні утворення, що існували на цій території, Джунгарія і Кашгарія, були повністю незалежні, надалі ними були укладені угоди з імператорським Китаєм, що визнавали номінальну владу Катаю. Хоча де-факто аж до середини 20 століття ці території лишалися повністю незалежними від Китаю. Після перемоги китайської революції у 49-му році, нова комуністична влада Китаю посилила свою владу над Східним Туркестаном і в тому числі військовими методами повністю ліквідувала будь-які автономні політичні структури на цій території.

Бі-Бі-Сі: Тобто можна припустити, що теперішні заворушення пов’язані з тим, що уйгури, маючи давню історію, зараз не мають жодних автономних прав?

Андрій Кобзаренко: Це так, але можна ще додати кілька важливих пунктів. У межах Китаю Синцзян-Уйгурський автономний район є одним із сировинних районів, достатньо багатий на природні поклади, від урану до нафти й газу, що активно використовується Пекіном. Тобто там ведеться активна розробка природних копалин, більшість доходів від яких отримує центральний китайський округ. Крім того, існує культурно-демографічний вимір проблеми: Пекін активно заохочує міграцію етнічних китайців до Синцзян-Уйгурського автономного району. Ця міграція набула таких масштабів, що за прогнозними оцінками, в найближче десятиліття кількість китайців, що постійно проживають в Синцзян-Уйгурському автономному районі перевищить кількість уйгурів.

Фактично, вже зараз, враховуючи сезонних робітників, мігрантів, що ще не отримали офіційного статусу у автономному районі, китайці вже становлять більшість населення. Це має наслідком те, що китайці, в політичній структурі району займають умовний верхній щабель, тобто зрозуміло, що партійне керівництво району, топ-менеджмент державних і приватних компаній, які працюють в районі – це етнічні китайці. Уйгури займають нижчу позицію, оскільки значна частина їх є сільським населенням, їм бракує освіти, вони не настільки адаптовані до модерної китайської економіки, тому, ймовірно, почуваються дещо приниженими у своїх правах.

Репресії проти уйгурів у Китаї – DW отримала докази

В результаті витоку урядових документів в розпорядження DW, NDR, WDR і SZ потрапив список уйгурів, інтернованих до “центрів перевиховання” в Китаї. Цей список є важливим доказом переслідувань нацменшин в країні.

Імовірно один з “центрів перевиховання” у провінції СиньцзянФото: AFP/G. Baker

Список ув’язнених із так званих “центрів перевиховання” в Китаї, що у результаті витоку потрапив у розпорядження медіакомпанії Deutsche Welle, німецьких телеканалів NDR, WDR і газети Süddeutsche Zeitung, став яскравим доказом того, що уряд Китаю проводить відносно мусульман-уйгурів політику репресій, переслідує за релігійними і культурними ознаками, а також піддає соціальній і політичній дискримінації.

Що являє собою новий документ?

Урядові документи, що опинилися в розпорядженні DW і партнерських ЗМІ, являє собою електронну таблицю у форматі PDF з особистими даними уйгурів, які відбувають або відбували ув’язнення в “центрах перевиховання” у 2017-2018 роках. Усі вони – жителі повіту Каракаш у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі. Населення округу становить близько 650 тисяч осіб. Є припущення, що на території округу розташовано не менше п’яти таборів. У списку також вказані імена, адреси та ідентифікаційні номери родичів, друзів і сусідів інтернованих уйгурів. Загалом документ містить персональні дані майже 2000 осіб. Не всі записи датовані, останній зроблено в березні 2019 року.

Документ потрапив у розпорядження німецьких ЗМІ в листопаді 2019 року – його надав вигнаний із Китаю уйгурський вчений і дисидент Абдувелі Аюп. Зараз він проживає в Норвегії. Ім’я та місцезнаходження свого джерела Аюп із міркувань безпеки не розкрив.

Уйгурський вчений і дисидент Абдувелі Аюп (праворуч) отримав погрози після того, як передав ЗМІ “список Каракаш”Фото: Durrie Bouscaren

Deutsche Welle спільно з NDR, WDR і Süddeutsche Zeitung знадобилося близько місяця, щоб перекласти отримані дані з китайської та проаналізувати їх. Документ не містить жодних офіційних печаток і підписів, проте, коли з ним ознайомилися кілька провідних вчених з уйгурської культури та історії, вони дійшли висновку, що він, швидше за все, справжній. Аби переконатися в достовірності інформації, DW також зв’язалася з двома уйгурами, чиї родичі фігурують у списку.

Усі затримані, імена яких згадуються в документі, були інтерновані до одного з чотирьох таборів, названих у списку. DW змогла визначити місцезнаходження двох з них, використовуючи супутникові знімки і урядові документи, що знаходяться у відкритому доступі, зокрема, тендерні заявки. Крім того, DW вдалося знайти ймовірне місцезнаходження двох інших таборів.

Цей витік урядових китайських документів щодо утисків уйгурів став уже третім. Два інших були опубліковані в 2019 році. Це директива на більше ніж 400 сторінок, яка служить доказом репресій щодо уйгурів і представників інших етнічних меншин в Сіньцзяні. Цей документ опинився у розпорядженні The New York Times.

Також в листопаді минулого року Міжнародним консорціумом журналістів-розслідувачів були опубліковані секретні документи уряду КНР про те, як влада поводиться з уйгурською меншиною в країні.

Чому в Китаї переслідують уйгурів?

Уйгури – тюркомовна народність, що здебільшого живе на заході Китаю в регіоні під назвою Сіньцзян. За віросповіданням уйгури є мусульманами-сунітами. Їхня культура загалом набагато ближча до культури народів Центральної Азії, зокрема, узбецької й казахської. Уйгурська мова близька до узбецької й має схожість із казахською, киргизькою і турецькою мовами.

DW змогла визначити місцезнаходження двох з чотирьох виправних таборів у Сіньцзяні

Уйгури впродовж багатьох років ведуть боротьбу за незалежність, заворушення на етнічному ґрунті нерідко закінчувалися масовими протестами й призводили до насильства. У 2014 році в столиці Сіньцзян-Уйгурського району стався терористичний акт, в результаті якого загинула 31 людина. У відповідь Пекін встановив у регіоні системи спостереження і збудував центри масового утримання під вартою, таким чином посиливши тиск на уйгурів. Мета тиску – повна асиміляція уйгурів.

Офіційно табори, в яких утримуються інтерновані уйгури, називаються “центрами професійно-технічної освіти” або “центрами перевиховання”. За різними оцінками, в них міститься щонайменше один з десяти мільйонів уйгурів, що проживають у Сіньцзянському регіоні. Влада Китаю пояснює існування таборів боротьбою з так званим “ісламським екстремізмом” або “сепаратизмом”.

Причини “перевиховання” уйгурів

Документи, що опинилися в розпорядженні DW, красномовно свідчать про те, що приводом для ув’язнення може стати будь-який прояв уйгурами релігійної або культурної приналежності до мусульман. Чоловіків заарештовували за те, що вони носять бороду, жінок – за покриту чадрою голову. Один з інтернованих був відправлений у “центр перевиховання” після того, як він закрив свій ресторан на час священного для мусульман місяця рамадан: це, як було сказано в документі, свідчило про “небезпеку екстремістських думок”.

Уйгури в Сіньцзяні, травень 2019 рокуФото: AFP/G. Baker

У табори відправляли уйгурів, які здійснили хадж – паломництво в Мекку, або поїздку в будь-яку мусульманську країну. Підставою для арешту могла стати також подача заяви на отримання паспорта або будь-які контакти з родичами або друзями, які перебувають у вигнанні за кордоном.

Уйгури, народжені в період з 1980-го до 2000-го року, відносяться до категорії “ненадійних” або “небезпечних” осіб. Дві третини затриманих зі списку належать саме до цієї категорії. В основному це чоловіки.

Велика частина зазначених у списку уйгурів інтернована за порушення політики регулювання народжуваності, що її проводить Китай. Відповідно до цієї політики представникам етнічних меншин (до яких також належать уйгури), які проживають у сільській місцевості, дозволено мати не більше трьох дітей, а тим, хто живе в містах, – двох.

Для стеження за уйгурами, китайська влада наймає величезну кількість людей для збору інформації про кожну уйгурську сім’ю. Крім того, в Пекіні працює система відеоспостереження з функцією розпізнавання облич для відстеження конкретних осіб.

З огляду на те, ще “центри перевиховання” офіційно не є таборами, для інтернування не потрібне рішення суду. З документа стає зрозумілим, що часом для інтернування достатньо висновку китайських чиновників – зокрема, про те, як підозрюваний ставиться до Комуністичної партії. В одному випадку, наприклад, сказано: “Фігурантка в 2014 році зробила пожертву в 5000 юанів (на мечеть) і має трьох дітей, що не відповідає плану стримування народжуваності. Вона представляє собою певну небезпеку, тому пропонується продовжити освіту”.

Після звільнення з “центрів перевиховання” уйгури далі перебувають під безперервним наглядом, їхня свобода пересування суворо обмежена. У десятках випадків DW знайшла докази існування системи примусової праці на фабриках.

Як відреагував офіційний Китай

Письмовий запит з проханням прокоментувати документ, який DW відправила офіційним представникам китайської влади, залишився без відповіді. Міністр закордонних справ Китаю Ван І в ході зустрічі в Берліні зі своїм німецьким колегою Хайко Масом (Heiko Maas) 13 лютого заявив: “У Сіньцзяні немає концтаборів, там немає ані мільйона затриманих, ані ув’язнених. Ці звинувачення – стовідсоткова чиста брехня”. Звинувачення, за його словами, спровоковані “забобонами щодо Китаю”.

Що за національність уйгури

Демонстрація за права уйгурського народу, 19 січня 2020 року в Берліні, Німеччина.
Фото Леонарда Ленца, CC0, Wikimedia Commons

Сьогодні весь світ перебуває у жалобі, співчуваючи українському народу, який зіткнувся з війною проти могутнього ворога, — і молиться Богу, щоб подібна доля не спіткала інші країни.

Але є у світі й інші люди, які з цікавістю спостерігають за ситуацією в Україні і, власне, трохи заздрять, як би дивно це не лунало, до того, що переживають українці. Ці люди тихо моляться: «Боже, чи міг би ти дати нам таку можливість, як українцям?».

Хто ці люди? Це уйгури [укр] Східного Туркестану («Сіньцзян», до Китаю), які вже багато років зазнають геноциду з боку Китаю [укр].

Є кілька причин, чому уйгури захоплюються українцями. Минулого тижня президент України Володимир Зеленський звернувся [анг] до ЗМІ та заявив про свою мужність і вірність своєму народу. Він також сказав своїм колегам-лідерам під час конференції: «Це може бути востаннє, коли ви бачите мене живим». Минулого року лідери уйгурів Ширзат Бавдун [анг] і Саттар Саут [анг], звинувачені у «сепаратистській» діяльності, відкрито виступили у ЗМІ [анг] і вигукували [кит]: «Я покаявся, я зробив помилку». Різниця між цими людьми не в рівні патріотизму чи особистості, а в політичному статусі (долі) двох народів, до яких вони належать. Один регіон уже загарбаний, а інший зараз переживає вторгнення. Один говорить під загрозою танків, інші зазнали тортур.

Сьогодні українці віком від 7 до 70 років голосно заявляють про свої позиції, кажучи [анг]: «Я проти окупації», стріляють по ворогам, демонструють ненависть, виявляють гнів і лікують свої поранені душі. Проте, у Східному Туркестані, уйгури змушені дякувати [анг] Китаю, який окупував їхню батьківщину і уряд якого порушив їхні права та пограбував їхнє багатство. Тих, хто не виявляє вдячності Китаю, садять до в’язниці за підозрою в сепаратизмі, тероризмі та екстремізмі.

Станом на 6 березня понад мільйон людей втекли [анг] з України, щоб врятувати своє життя та звернутися за допомогою до сусідніх країн, а уйгурам заборонено [анг] переїжджати з одного району в інший без дозволу. Протягом останніх 10 років уйгури, які намагалися порушити заборону — тікаючи без паспорта чи з підробленим паспортом — і перетинаючи кордон з Камбоджею [анг], В’єтнамом [анг], Єгиптом [анг], Таджикистаном [анг], Казахстаном [анг], Дубаєм [анг], Саудівською Аравією [анг] та іншими країнами, були депортовані [анг] до Китаю цими країнами. Кілька щасливих уйгурів і казахських біженців [анг], які втікають з України, знайшли безпеку [анг] в Польщі.

4 березня Офіс ООН з прав людини повідомив [анг], що з початку вторгнення Росії 24 лютого в Україні було вбито 331 мирний житель і 675 отримали поранення. Це вражає, але їх смерть була швидкою. Натомість, понад три мільйони уйгурів помирають повільною смертю [анг] у в’язницях і таборах протягом п’яти років. Еркін Сідік [анг], науковець і президент Uyghur Projects Foundation [анг], зробивши висновки з офіційних даних, запитав [анг]: «Куди поділися 8,3 мільйона уйгурів за 2–3 роки?»

За словами уйгурських активістів, щодня з таборів доставляють додому понад 500 трупів, але реальну кількість загиблих поки знають лише Бог і китайські чиновники. Коли завершиться «процес» геноциду, ніхто не знає. Тому зрозуміло, що уйгури вважають криваву смерть українців солодкою і легкою.

Уйгури вважають найцікавішим в українській ситуації – міжнародну увагу до неї. Якщо за підсумками цієї війни загине українець, про це повідомляють ЗМІ. Проте жахливе становище уйгурів привертає мало світової уваги. Наприклад, коли 150 людей загинули [анг] в одному із 380 таборів в уйгурському регіоні, ніхто, крім уйгурської служби RFA в США, не захотів або не міг повідомити [анг] про це.

28 лютого 27 європейських країн, з якими українці відчувають себе культурно спорідненими, виступили із заявою на підтримку [анг] українців і запровадили санкції проти Росії. Але мусульманський світ, до якого належать уйгури, проголосував разом з Китаєм щодо питання уйгурів в ООН. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш засудив [анг] Росію на другий день війни і закликав припинити вторгнення, але минуло п’ять років з моменту розкриття геноциду уйгурів і він досі не закликав [анг] Китай дозволити розслідування цієї ситуації. ООН також ще не назвала цю ситуацію геноцидом, незважаючи на те, що вісім західних країн і незалежний трибунал характеризують [анг] її як таку.

Незважаючи на те, що підтримки не вистачає [анг], а санкцій недостатньо для стримування Росії, принаймні, світ виступає [анг] за українців і звинувачує Росію. У випадку з уйгурами світ надав право [анг] Китаю провести Зимові Олімпійські ігри, коли відбувався геноцид уйгурів.

До публікації цієї статті, вся Україна, можливо, потрапить в руки Росії, але уйгури досі заздрять українцям, тому що вони мають можливість визначати, з ким і коли вони одружуються, тоді як уйгурські жінки [анг] змушені виходити заміж [анг] за окупантів, а їхніх дітей (близько 500 тисяч) забирають до дитячих будинків [анг] на материковому Китаї і далеко від їхньої батьківщини.

Можливо, уйгури сьогодні стануть українцями завтра, як українці сьогодні були уйгурами вчора.

Сьогодні Росія запросила українську делегацію до Білорусі для проведення перемовин, закликаючи Зеленського виконати їх ультиматум. Аналогічним чином, 73 роки тому Мао Цзедун [укр] запросив лідерів Східно-Туркестанської Республіки, таких як Ехметджан Касим [анг], обговорити майбутні відносини двох народів. Уйгурські лідери прийняли [анг] запрошення за «підтримки» Сталіна [укр], але загинули [кит] в авіакатастрофі [кит] у російському повітряному просторі.

Це не єдині чинники, які викликають інтерес та заздрість уйгурів до українців; Ще одним прикладом є ентузіазм [анг] Китаю стосовно російсько-української війни. І оскільки ця війна відволікає весь світ і дає Китаю прекрасну можливість приховувати геноцид уйгурів ще на 5-10 років, він наближається до своєї кінцевої мети – викорінення уйгурів з їх рідної землі.

Якби уйгури у Східному Туркестані коли-небудь мали можливість звернутись до українців, це, безперечно, було б щось на кшталт: «Щасливі українці! Навіть якщо половина з вас буде вбита, не відмовляйтеся від боротьби. Інакше всіх вас, як і нас, чекає смерть».