Яких змій можна зустріти в Україні та як розпізнати отруйних? Пояснює герпетолог

Змій в Україні можна зустріти з березня по жовтень. Якщо осінь тепла – навіть у листопаді.

А під час холодів ці плазуни зимують по норах, підвалах, у землі.

У народі можна почути, що є змії (отруйні) та вужі (неотруйні), але це неправильно.

Насправді вужі також належать до змій, і не всі змії отруйні.

“В Україні мешкає 10 видів змій, і серед них немає жодної смертельно отруйної. Зокрема, 5 видів полозів – це великі змії, які можуть бути агресивні, але не мають отрути; 2 види вужів; 2 види гадюк і мідянка звичайна.

Ще ми маємо 2 види безногих ящірок, які зміями взагалі не є, але виглядають дуже схоже, і людина може сплутати їх зі змією”, – пояснює Олексій Марущак.

В Україні є лише 2 отруйних види (гадюки), але їх не вважають смертельно отруйними.

“Попри те, що у нас є два види гадюк, які мають отруту гемолітичної дії, вони для здорової дорослої людини не становлять смертельної загрози.

Змія при укусі вводить отруту – вони так полюють, для них це нормально. Якщо вас кусає смертельно отруйна змія, ви помираєте у більшості випадків, або у 10%, 20% випадків – залежно від виду.

Але якщо людина не помирає, і смерті зазвичай трапляються від неправильного лікування, а не самої отрути – таких змій смертельно отруйними не називають”, – каже герпетолог.

Гадюки дійсно вводять отруту при укусі з усіма неприємними наслідками. У дуже рідкісних випадках людина може померти від алергії (як на укуси бджіл) або ускладнень, пов’язаних із неправильним лікуванням або загально погіршеним станом здоров’я.

Але якщо правильно поводитись і вчасно звернутися до лікаря, потерпілий легше перенесе наслідки укусу.

Чи можуть змії “приплисти” з Херсонщини до Одеси?

Гендиректор Одеського зоопарку Ігор Бєляков повідомив, що до берега Одещини з Херсонщини приносить різних тварин, зокрема змій.

“Ми виїжджали до моря за викликом поліції, було повідомлення про начебто гадюку, але виявилось, що то просто водяний вуж (Natrix tessellata).

На Херсонщині дійсно мешкає степова гадюка (Vipera renardi), і теоретично може принести і її, але на практиці це дуже маловірогідно. Тому не варто у кожній змії бачити небезпеку.

Герпетолог Олексій Марущак також закликає не боятися змій, яких потенційно може винести вода.

Гіпотетично плазуна може винести водою на купі сміття або побутових предметах. Але найімовірніше – це буде неотруйний водяний вуж.

“На Лівобережжі Херсонської області степова гадюка є. На Одещині степової гадюки немає. Чисто теоретично якусь із них могло змити, і з дуже малою вірогідністю вона могла прибитись до берегів Одеси. Перший, хто задокументує з фото такий випадок – матиме право написати круту наукову статтю.

Я бачив кілька постів з криками, що до Одещини прибиває степових гадюк. На фотографіях я жодної степової гадюки не побачив. Усе, що люди приймають за гадюк, виявляється водяними вужами, яких дійсно у великій кількості могло змити в море. Вони і в солоній воді полюють”, – коментує Олексій.

Які змії водяться в Україні?

Вужі

В Україні є два види вужів.

Вуж звичайний

Найпоширеніша змія на території України, яка трапляється поблизу води, харчується переважно амфібіями, інколи може споживати рибу або дрібних гризунів.

Зазвичай вуж – сірого кольору без візерунків, але інколи може мати якийсь візерункоподібний елемент. Головна ознака – жовті “вушка” на голові, які присутні майже у всіх звичайних вужів.

“Характерною ознакою вужа звичайного є чудові жовті “вушка”. Вони можуть бути білуваті, помаранчеві, навіть блідо-червоні.

Якщо за головою дві жовті плямки – це ознака того, що перед вами звичайний вуж”, – каже Олексій.

Вужі люблять озера, річки, копанки, болота й інші місця, де є вода. Також їх можна зустріти у сараях чи погребах, на дачі, якщо садиба поблизу води.

Восени вужі можуть прямувати на зимівлі, весною – мігрувати в пошуку пари, але їх не треба вбивати, якщо вони завітали до вас у гості.

Вуж водяний

“Як ви вже зрозуміли з назви, він мешкає у воді та по берегах. Харчується рибою. Дуже миролюбна тварина”, – каже герпетолог.

У водяного вужа є варіації кольору: може бути сірий, темно-бурий, оливковий. Він не має жовтих вушок, а натомість – дуже виразний шаховий малюнок.

На першому фото можна побачити цяточки, плямки, а на наступному – рожевувате черево.

Також воно може бути червонувате, жовтувате, але такий візерунок черева точно означає, що перед вами вуж водяний.

“Через шаховий візерунок його часто називають “шаховою гадюкою”. Насправді в Україні такої гадюки немає”, – додає герпетолог.

Усі вужі – це миролюбні та неотруйні змії, які ніколи не нападатимуть, якщо ви не будете їх чіпати.

“Змії нас сприймають як потенційного хижака. В обох вужів є така характерна захисна реакція, якщо ви спробуєте його спіймати, чого я не раджу робити, вони починають прикидатися мертвими.

Можуть пустити трохи крові з рота, викручуватись, висолоплювати язика, випорожнюватись, дуже сильно смердіти і робити усе, щоб ви, як потенційний хижак, передумали мати з ними справу”, – каже Олексій Марущак.

Вужі мешкають по всій Україні, хоча водяний більш розповсюджений у південних областях.

Це вид тільки нещодавно почав заходити на північ, додає герпетолог. Водяного вужа вже знаходили у водоймах Житомира, Рівного, Луцька, Києва.

Мідянка

Мідянка занесена до Червоної книги України.

Вона має візерунок з темних цяток, схожий на “шаховий”, проте ці цятки швидше мають вигляд двох рядів. Але у воді ви її не зустрінете.

Характерна ознака цього виду – вздовж морди проходить “масочка”, починаючи від ніздрі, через око і до кінця голови.

Колір мідянки може бути сірий, мідний, коричневий.

Ще одна характерна ознака мідянки – візерунок на голові, що нагадує корону. Не дивно, що латиною мідянка називається Coronella austriacа – австрійська корона.

Мідянка – герпетофаг. Вона харчується іншими зміями та ящірками, і людиною не цікавиться.

“Мідянка теж миролюбна, хоча значно агресивніша, ніж вуж, і може вкусити. Але отруту не впорскує і, відповідно, достатньо буде звичайної обробки рани антисептичним засобом”, – каже Олексій.

Мешкає переважно у лісах, на узліссях та інколи заходить у лісостепову зону.

“Мідянка є майже по всій Україні, просто її більше на Поліссі і в лісостепу. Це Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська області.

Хоча інколи вона навіть під Мелітополем зустрічалась, і на Сиваші є знахідки”, – каже герпетолог.

Полози

Усі 5 видів полозів занесені до Червоної книги України. Їх треба берегти і в жодному разі не можна вбивати, наголошує герпетолог.

Полозів дуже рідко можна побачити у приватних садибах. Інколи ці змії можуть випадково “подорожувати” на транспорті і виповзати у місто, але зазвичай їх швидко ловлять і повертають у дику природу.

Полоз сарматський

Сарматські полози – це великі змії, довжина яких може становити 1,5-2 метри.

Цей вид має живіт жовтого кольору, смугастий візерунок і широку масочку через обличчя.

Зазвичай сарматський полоз мешкає на півдні. “Найпівнічніше” його реєстрували на Полтавщині та Кропивниччині.

Багато полозів живе на Дніпропетровщині, Миколаївщині, Запоріжжі, Донеччині.

На фото полоз у захисній позі – ці змії імітують поведінку отруйних змій, шиплять і показують, що до них не треба наближатись.

“Під час періоду розмноження вони можуть бути більш агресивними, але зазвичай намагаються просто втекти від людини і жодної небезпеки не становлять. Навіть якщо вкусять, знезаражуємо ранку і звертаємось до лікаря”, – каже Олексій Марущак.

Полоз візерунковий

Візерунковий – це найменший з наших полозів. Мешкає на Донеччині та Луганщині, трохи заходить на Харківщину.

Він має поздовжні світлі смуги, візерунок на голові і сіруватий або рудуватий колір.

Візерункового полоза можна інколи сплутати з мідянкою, але у неї менші плями.

На цьому фото полоз коричнево-сірий, на відміну від мідянки.

Полоз леопардовий

Леопардовий полоз – це єдиний з наших видів, у якого є великі червоні плями по тілу, що нагадують леопардовий візерунок.

Цей полоз невеликий і мешкає тільки на південному березі Криму.

“Дуже гарна змія. Коли деокупуємо, будемо їх досліджувати”, – каже герпетолог.

Жовточеревий полоз

Жовточеревий або каспійський полоз (жовтобрюх) – одна з найбільших змій. Є інформація про екземпляри близько 2 метрів довжиною.

Цей полоз однотонний (може бути оливковим, сірим, коричневим), але має жовте черево.

Мешкає на півдні, майже там само, де сарматський, тому їх можна сплутати.

“У них обох жовте черево. Але на відміну від сарматського полоза, у жовточеревого немає жодного візерунка. Він повністю однотонний.

Пам’ятаємо, що в сарматського є візерунок по тілу і масочка на обличчі”, – каже Олексій.

Полоз лісовий

Лісовий полоз (або ескулапів полоз) – велика однотонна змія коричневого кольору. Може мати коричнево-чорне забарвлення з білуватим черевом.

Цей вид не перетинається з жовточеревим полозом. Кілька особин фіксували на Миколаївщині, але переважно він мешкає на Закарпатті, Львівщині, Буковині, Тернопільщині, Вінниччині, Івано-Франківщині.

“Зазвичай трапляються лише поодинокі особини. На Закарпатті у долині річки Уж протягом дня можна виявити кілька особин.

Відносно стабільні популяції відомі у середній течії річок Дністер та Південний Буг (чисельність популяції в районі с. Мигія оцінено у 350 особин)”, – йдеться у Червоній книзі.

Усі вищезгадані змії – неотруйні. Для них характерна ще одна спільна ознака – кругла зіниця.

“Ясно, що коли людина зустрічає змію, вона не буде роздивлятись зіниці, але в багатьох випадках можна помітити, що вони круглі.

Це характерна особливість усього сімейства вужоподібних, до яких відносяться мідянка, вужі і полози”, – каже герпетолог.

А гадюки – єдині змії в Україні, у яких зіниця вертикальна, і саме вони є отруйними.

За деяких умов зіниця може розширюватися, залежно від освітлення. Але навіть тоді у гадюк помітно видовжені зіниці.

Гадюки

У соцмережах можна побачити інформацію про 5 видів гадюк, але це неправдиві дані, пояснює Олексій Марущак.

В Україні є 2 види гадюк: гадюка звичайна (Vipera berus) (її підвид гадюка Нікольського – Vipera berus nikolskii) і гадюка степова (Vipera renardii).

Гадюку степову інколи називають гадюкою Ренарда на честь відкривача, але це просто ще одна назва.

“Гадюка Нікольського колись вважалась окремим видом, але вже років 7 вона підвид. Інколи Нікольського називають лісостеповою – теж просто синоніми”, – каже герпетолог.

Характерною ознакою обох видів гадюк є зигзагоподібний візерунок вздовж спини.

“Зазвичай вони невеликі і доволі товсті, як ковбаса. Степові зазвичай сягають 60 см, а гадюка Нікольського до 75, трохи більша. У них короткий хвостик – 7-9 см”, – каже герпетолог.

Гадюка звичайна

Звичайні гадюки водяться на Закарпатті, Львівщині, Поліссі, а на Лівобережжі трапляються на Сумщині, Чернігівщині, Харківщині, Полтавщині.

Гадюки не обов’язково сірі з чорним “зіпером” – можуть бути коричневі, майже чорні, голубуваті, і в усіх є зигзаг.

“У чорних гадюк його майже не видно, але якщо ви зустріли повністю чорну змію, найімовірніше це гадюка-меланіст або гадюка Нікольського – підвид гадюки звичайної.

Меланіст – це позначення кольору, а не назва виду. Буває, що у тварини дуже багато меланіну і вона стає повністю чорна. Таких змій називають меланістами”, – каже герпетолог.

Гадюка Нікольського – це підвид гадюки звичайної, занесений до Червоної книги України. Зазвичай дорослі особини суцільно чорні, низ кінчика хвоста жовтуватий.

Новонароджені – сірі або бурі з темною зигзагоподібною смугою вздовж хребта.

Гадюки харчуються дрібними гризунами, іншими рептиліями, амфібіями, маленькими птахами.

Їх можна побачити в лісі, на узліссях, особливо в районах вирубок, нагромаджень деревини, захаращень – вони там полюють і прогріваються.

Інколи гадюка заходить на територію людських садиб, якщо там є хащі.

“Цього року зі мною контактували люди, які придбали дачну ділянку, що кілька років не використовувалась. У них гадюка-меланіст виповзала з гаража і грілася”, – ділиться герпетолог.

Гадюка степова

Гадюка степова поширена в степу, у лівобережних регіонах. Останнім часом цей вид реєструють і на правобережжі, але це поодинокі випадки.

Зазвичай довжина тулуба степової змії становить менше 60 см, йдеться у Червоній книзі України. Хвіст короткий (4-6 см у самок і 5-8 см у самців).

Характерна ознака степової гадюки – зигзагоподібний візерунок на світлій смузі. У звичайної гадюки такої смуги немає.

Кого можна сплутати зі зміями?

В Україні водяться цікаві істоти, яких іноді плутають зі зміями – безногі ящірки. В Україні таких є 2 види.

Жовтопузик

“Жовтопузик в Україні живе виключно в Криму. Пам’ятаємо, що є змія жовточеревий полоз, а це жовтопузик. Вони дуже схожі на змію, але морда – як від ящірки”, – каже Олексій Марущак.

Цей вид занесений до Червоної книги України.

Веретільниця

На території Полісся і Карпат, інколи в лісостепу, мешкає веретільниця. Для неї характерний тупий кінець хвоста і також “голова ящірки”.

У самців веретільниці є блакитні плямки по всьому тілу, а самиці – однотонні. Їх часто можна застати під час парування.

Веретільниці блискучі та гладенькі, на відміну від змій.

“Вони наче усміхнені, не становлять жодної небезпеки. При зустрічі з людиною намагаються втекти.

Але їх інколи плутають і вбивають, хоча сенсу в цьому немає”, – каже герпетолог.

Що робити, якщо вкусила змія?

Пам’ятайте: найкраща стратегія при зустрічі зі змією – обережно оминути її, не підходити і йти своєю дорогою.

“Змії самі по собі ніколи не нападають, вони нападають виключно в рамках самозахисту: людина хотіла зловити, випадково наступила, сіла, схопила рукою.

Такого, щоб змія цілеспрямовано сиділа і чекала, “хто тут пройде необережний, зараз я його покусаю” – не буває серед наших видів”, – каже Олексій Марущак.

Як діяти при укусі отруйної змії

✅ Не панікувати

✅ Повідомити інших, якщо хтось є поруч

✅ Зняти прикраси

Обов’язково зніміть усе з кінцівок – обручки, каблучки, браслети, повʼязки, взуття тощо. Тому що місце укусу, особливо якщо це кінцівка, набрякне.

Якщо ви не хочете, щоб вам зрізали ці прикраси, краще одразу їх зняти.

✅ Викликати швидку або прибути до лікарні

✅ Знезаразити місце укусу

“Можна прикласти не тугу антисептичну повʼязку, щоб уникнути зараження. Спиртовий розчин, бетадин (якщо немає протипоказань) тощо”, – каже Олексій.

✅ Пити багато води

“Через наслідки укусу у вас буде сильне зневоднення, тому треба багато мочитися й пітніти, щоб продукти розпаду виходили з організму”, – додає герпетолог.

✅ Випити антигістамінне

І МОЗ, і герпетолог радять вжити антигістамінний препарат – зазвичай мандрівники беруть мінімальну аптечку, якщо йдуть в похід у ліси чи гори.

“Ніхто не застрахований від алергічної реакції на компоненти отрути. Люди від укусу бджоли помирають, хоча бджіл ніхто не вважає смертельно отруйними.

Про всяк випадок варто вжити лоратадин чи інший антигістамінний. Гірше не буде, але може врятувати життя”, – додає герпетолог.

У МОЗ радять прикласти лід, але герпетолог каже, що в цьому немає потреби.

Що не можна робити

❌ Панікувати, бігати, активно рухатись

“Не можна кудись бігти, робити забагато рухів. Отрута вже в організмі – від вас залежить як швидко вона пошириться кровотоком. Якщо ви будете бігати й панікувати, це станеться швидше”, – каже експерт.

❌ Вбивати змію

Вбивати змію, якщо вона вже вкусила – просто марно. Головне відійти від плазуна.

❌ Вживати алкоголь

Не додавайте в організм отрути, коли він вже бореться з однією.

❌ Припікати місце укусу

Це не допоможе, але крім укусу ви будете ще лікувати опік.

❌ Накладати тугу повʼязку, турнікет

Категорично не можна накладати тугу пов’язку, шину, турнікет, перетискати уражене місце – це загрожує гангреною.

“Отрута розподіляється на вагу тіла. Якщо ви накладете тугу повʼязку на кінцівку, ви локалізуєте кровотік в самій кінцівці. Замість того, щоб розподілитися на 50-70 кг ваги, воно розподілиться тільки на кілька кілограмів руки.

Може розвинутися гангрена, і це загрожує втратою кінцівки. Людина може померти від вторинних наслідків“, – наголошує Олексій Марущак

❌ Займатися самолікуванням

Людина не завжди може розпізнати, чи отруйною була змія. Також важливо правильно знезаразити рану і отримати симптоматичне лікування.

Обовʼязково зверніться по медичну допомогу якомога швидше.

“Вам нададуть симптоматичну допомогу і підтримувальну терапію з крапельницями, з усім необхідним.

Навіть якщо ви впевнені, що вас вкусила неотруйна змія, краще звернутися до лікаря”, – каже експерт.

Чи треба відсмоктувати отруту?

У США існують спеціальні вакуумні відсмоктувачі – ставите на місце укусу, і воно витягує отруту.

Але в Україні таких пристроїв немає, а висмоктування ротом може бути небезпечним.

“Відсмоктування отрути – це не те щоб міф. У цьому є своя логіка, якщо швидко після укусу відсмоктати отруту, ви зменшите її кількість, яка потрапить в організм. Це можливо лише в тому разі, якщо ви впевнені, що у вас голівудська усмішка і немає жодних пошкоджень чи ранок у ротовій порожнині, запалених ясен.

Але якщо ви в цьому не впевнені на 100%, краще цього не робити. Інакше ви просто зробите так, щоб отрута ще через один канал потрапить у кровотік”, – додає герпетолог.

Також у МОЗ закликають не висмоктувати отруту, адже ви можете отримати алергічну реакцію та набряк верхніх дихальних шляхів.

Як відрізнити вужа від гадюки практичну допомогу. Чим відрізняється вже від гадюки? Відрізнити гадюку від інших змій

Вже – це змія, яка відноситься до класу плазуни, загону лускаті, підряду змії, сімейства вже образні (лат. Colubridae).

Російська назва “уж”, можливо, походить від старослов’янського “уж” – “мотузка”. При цьому праслов’янське слово, ймовірно, походить від литовського angіs, що означає «змія, вже». Згідно з даними з етимологічних словників, ці слова можуть бути спорідненими з латинським словом angustus, яке перекладається як «вузький, тісний».

Види вужів, фото та назви

Нижче наведено короткий опискількох різновидів вужів.

Має довжину до 1,5 метра, проте в середньому розмір змії не перевищує 1 метр. Ареал проживання змії проходить Росією, Північною Африкою, країнами Азії та Європи, крім північних областей. На півдні Азії кордон ареалу включає Палестину та Іран. Характерна відмінна особливістьзвичайного вужа – це наявність двох яскравих, симетричних плям на задній частині голови, на кордоні з шийкою. Плями, що мають чорну облямівку, бувають жовтого, оранжевого або брудно-білого кольору. Зрідка зустрічаються особини зі слабовираженими плямами або без плям, тобто повністю чорні звичайні вужі. Також бувають і альбіноси. Спина змії світло-сірого, темно-сірого, іноді майже чорного кольору. На сірому фоні можуть бути присутніми темні плями. Черевце світле і має довгу темну смугу, яка тягнеться аж до горла змії. Найчастіше звичайний вже зустрічається по берегах озер, ставків, тихих річок, у прибережних чагарниках і дібровах, у заплавних луках, на старих зарослих вирубках, у поселеннях бобрів, на старих дамбах, під мостами та інших подібних місцях. Крім того, звичайні вужі селяться поруч із людським житлом. Вони влаштовують житло у коренях і дуплах дерев, у стогах сіна, у норах, в інших затишних місцях, у садах та городах. Можуть влаштуватися у підвалах, льохах, у хлівах, у стісах дров, у купах каміння або сміття. На пташиних подвір’ях вужам подобається волога і тепла підстилка, і вони чудово уживаються з домашнім птахом. Можуть навіть відкладати свої яйця в покинуті курячі та качині гнізда. А ось поряд із великими домашніми тваринами, які можуть їх затоптати, вужі майже не селяться.

Багато в чому схожий на свого рідного родича звичайного вужа, але є й відмінності. Він більш теплолюбний і поширений у південних районах житла роду вужів – від південного заходу Франції до Центральної Азії. Також водяні вужі живуть на півдні європейської частини Росії та України (особливо в гирлах річок, що впадають у Каспійське та Чорне море), в Закавказзі (дуже численні на островах Апшеронського півострова в Азербайджані), в Казахстані, в Середньоазіатських Республіках, аж до Індії, Палестини та Північної Африкина півдні та до Китаю на сході. Поза водоймами змії зустрічаються дуже рідко. Водяні вужі живуть узбережжя як прісних водойм, а й морів. Вони чудово плавають, можуть справлятися з сильною течією гірських річок, довго перебувати під водою. Водяне вже має забарвлення оливкового, оливково-зеленого, оливково-сірого або оливково-бурого кольору з темними, розташованими практично в шаховому порядку цятками і смужками. До речі, Natrix tessellata буквально перекладається з латині, як «шаховий». Брюшко змії жовтувато-оранжеве або червоне, покрите темними плямами. Також зустрічаються особини, які не мають малюнка або зовсім чорні водяні вужі. На відміну від звичайного вужа, на голові водяного немає «сигнальних» жовто-жовтогарячих плям, але часто на потилиці є темна пляма у формі латинської літери V. Довжина вужа водяного в середньому становить 1 метр, але найбільше великі особинисягають 1,6 метрів. З настанням ранку водяні вужі виповзають із укриттів і влаштовуються під кущами або, буквально, «розвішуються» на їхніх кронах, а коли сонце починає припікати, йдуть у воду. Полюють вони вранці та ввечері. Вдень гріються на сонечку на камінні, заломах очеретів, у гніздах водяних птахів. Водяний вже неагресивний та безпечний для людини. Він взагалі не здатний кусатися, тому що замість зубів у нього платівки для утримання слизького видобутку. Але через забарвлення його плутають із гадюкою і безжально знищують.

• Колхідський,або великоголовий вже (Natrix megalocephala)

Живе у Росії Півдні Краснодарського краю, у Грузії, Азербайджані, Абхазії. Вже живе в каштанових, грабових, букових лісах, у заростях лавровишні, азалії, вільхи, там, де є галявини та водоймища, на чайних плантаціях, біля струмків. Колхідських вужів можна зустріти високо в горах. Вони пристосовані до життя у стрімких гірських потоках. Від звичайного вужа ця змія відрізняється широкою, із увігнутою верхньою поверхнею головою та відсутністю світлих плям на задній частині голови у дорослих особин. Тіло великоголового вужа масивне, від 1 до 1,3 м завдовжки. Верх тіла чорний, голова знизу біла, черевце з чорно-білим малюнком. Навесні та восени колхідський вже проявляє активність у денний час, а влітку – вранці та в сутінках. Вужі, що живуть у горах, активні вранці та вечорами. Колхідський вже небезпечний для людини. Від ворогів він рятується, пірнаючи у воду, навіть незважаючи на бурхливу течію річки. Чисельність великоголових вужів невелика і останнім часом знижується. Це пов’язано з неконтрольованим виловом, зі зниженням популяції земноводних через освоєння річкових долин і зі знищенням вузьких єнотів-смужок. Для збереження цього виду потрібні охоронні заходи.

Поширений у країнах Західного та Південного Середземномор’я, що не зустрічається в Росії. Мешкають вужі біля ставків, озер, спокійних рік, боліт. Свою назву змії цього виду отримали через забарвлення, подібне до забарвлення гадюки: на темно-сірій спинці виділяється чорно-бурий малюнок у вигляді зигзагоподібної смуги, з великими плямами ока з боків від неї. Правда у деяких особин забарвлення схоже з водяними вужами, а також є особини з однотонним сірим або оливковим забарвленням. Черевце вже жовтувате, ближче до хвоста в червоних і чорних цятках. Середня довжина рептилії становить 55-60 см, великі особини сягають 1 метра. Самки більші і важчі за самців.

Живе у Росії у Приморському та Хабаровському краї, поширений у Японії, Кореї, у Північно-Східному та Східному Китаї. Селиться поблизу водойм, серед вологолюбної рослинності. Але зустрічається і в змішаних лісах, далеко від водойм, на безлісних просторах і березі моря. Тигровий вже одна з найкрасивіших змій у світі, довжина якої може досягати 1,1 метра. Спинка може бути темно-оливкового, темно-зеленого, блакитного, світло-коричневого, чорного кольору. У молодих особин зазвичай темно-сіра. Спинні та бічні темні плями надають змії смугастість тигра. У дорослих вужів у передній частині тулуба є характерні червоно-жовтогарячі, червоні та цегляно-червоні плями між темними смугами. Верхня губа вужа жовтого кольору. Змія обороняється від хижаків, випускаючи отруйний секрет спеціальних шийних залоз. Тигровий вже здатний, як кобра, піднімати і роздмухувати шию. При укусі людей збільшеними задніми зубами та попаданні в рану отруйної слини спостерігаються симптоми, як при укусі гадюки.

Взято із сайту: www.snakesoftaiwan.com

• Блискучий дерев’яний вже(Dendrelaphis pictus)

Поширений у Південно-Східній Азії. Зустрічається біля людських поселень, у полях та лісах. Живе вже на деревах та кущах. Має забарвлення коричневе або бронзове, на боках розташована світла смуга, облямована чорними смугами. На морді вже знаходиться чорна «маска». Це неотруйна змія з довгим тонким хвостом, що становить третину її тіла.

Мешкає в Афганістані, Пакистані, Індії, Шрі-Ланці, деяких островах Індонезії, на заході Малайзії, Китаї, В’єтнамі, на Тайвані. Живе у невеликих річках та озерах, у канавах, на рисових полях. Забарвлення вужа оливково-зелене або оливково-коричневе зі світлими або темними плямами, що утворюють шаховий малюнок. Черевце світле. Довжина 1,2 м. Голова вже трохи розширена, має конусоподібну форму. Неотруйні ужи-рибалки агресивні та стрімкі. Полюють здебільшого вдень, але часто й уночі.

Поширений на сході США: від Айови та Техасу до Нью-Джерсі та Флориди. Від інших видів відрізняється гладкою лускою. Дрібна змія, довжина якої не перевищує 25 см. Колір вужа бурий, на спинці та боках можуть спостерігатися крихітні чорні цятки, черевце світле. Земляні вужі ведуть риючий спосіб життя, мешкають у пухкому ґрунті, під гнилими колодами та в листовій підстилці.

Неотруйна змія, яка зустрічається на більшій частині Африки, виключаючи посушливі регіони та пустелю Сахару. Зелені вужі живуть у густій ​​рослинності: на деревах, у чагарниках, що ростуть уздовж скель та русел річок. Тулуб рептилій довгий, з тонким хвостом і трохи сплющеною головою. Тіло вужа яскраво-зеленого кольору з темними плямами, голова блакитнуватого відтінку. Луска з різко вираженими кільми. Активний вдень. Для людини небезпечний. Харчується ящірками,

Один із видів вужів, що зустрічаються на території Росії, а саме на Далекому Сході: у Хабаровському та Приморському краях, а також Амурській області. Поширений у Японії, Східному Китаї та Кореї. Населяє ліси в цих регіонах, чагарники, луки в лісовій зоні, занедбані сади. Довжина змії до 50 см. Забарвлення однотонне: темно-буре, коричневе, шоколадне, коричнево-червоне із зеленуватим відтінком. Черевце світле, жовте або зелене. Маленькі вужі мають світло-коричневий або найчастіше чорний колір. Неотруйний японський вже веде потайливий спосіб життя, ховаючись під землею, камінням та деревами. Харчується переважно дощовими хробаками.

Як розмножуються вужі?

Основна частина вужів розмножується, відкладаючи яйця. Деякі види, наприклад, американські вжеві, є яйцеживородними. А в деяких різновидів спостерігаються зародки живородження (наприклад, у виду Thamnophis sirtalis).

Статевої зрілості самці вужів досягають на 3 рік життя, самки – на 4-й або 5-й. Є вужі, які стають статево зрілими, коли їх тіло досягає певного розміру.

Зазвичай шлюбний періодвужів настає навесні. Відразу, або через 1-2 тижні після виходу із зимівлі, вужі починають спаровуватися. У звичайних вужів«догляд» відбувається таким чином: самець, наближаючись до самки, похитує з боку в бік головою, потім щільно притискається до неї збоку або до спини, треться об неї, обвиває хвостом. Іноді навколо самки збирається кілька самців, утворюючи так званий «шлюбний клубок». Але самці не б’ються між собою, а лише намагаються завадити одне одному. Спарювання відбувається наприкінці квітня – на початку травня, а наприкінці червня – на початку липня вужі відкладають яйця. Якщо літо холодне, ці терміни зміщуються більш пізній час.

У деяких видів спарювання відбувається восени. Це характерно, наприклад, для водяних вужів. У цьому випадку запліднені яйця самка відкладає наступного літа.

Яйця вже покриті білою шкірястою плівкою, що складається з мікроскопічних волокон, просочених клейким білком. Вони можуть мати різну форму: довгасту, округлу, грушоподібну. Розміри яєць та кладки різні, залежать від виду вужів, віку та довжини самки. Часто кладки бувають “колективними” і можуть налічувати до 1000 яєць.

Для відкладання яєць ущихи використовують затишні теплі та вологі місця: купи перегною, старої соломи, опалого листя, трухляві пні, сирий мох, пухку підстилку під камінням. Інкубаційний період триває 1-2 місяці. Початкові стадіїрозвитку ембріонів проходить ще в тілі матері. З яйця вушок вилуплюється за допомогою спеціального яйцевого зуба, яким робить надрізи в оболонці. Довжина новонароджених ужат різна у різних видівзмій. Новонароджені ужата відразу ж розповзаються і ведуть самостійний спосіб життя.

Вороги вужій у природі

Захисних засобів у вуй немає, вони можуть тільки лякати чи тікати та ховатися. Велику небезпекудля змії репрезентує людина. Багато ссавців (лисиці, норки, куниці, єнотовидні собаки), хижі або великі птахи(орли-змееяды, лелеки, шуліки), і навіть деякі змії включають вужів у свій раціон. Гризуни руйнують їхні гнізда. Щури поїдають їхні кладки та маленьких вужів. Молодим ужатам загрожує навіть їхня майбутня їжа: жаби, жаби, риби, комахи.

• У природі часто народжуються двоголові вужі. Наприклад, кожен п’ятдесятий новонароджений водяний має 2 голови. Щоправда, живуть такі особи недовго.
• Вже ніколи не показує ворогові живіт. Побачити забарвлення черевця можна лише під час «уявної смерті» або під час вилучення з притулку під час зимівлі.
• Проковтнутий вужем видобуток деякий час залишається в шлунку неперетравленим, і, якщо спіймана змія, захищаючись, відригне їжу, то нещодавно з’їдені жаби або рибки залишаються живими та неушкодженими.
• Про вужа розповідають багато небилиць: ніби рептилії гіпнотизують жаб під час полювання або висмоктують молоко з вимені корови. Насправді це вигадка.
• Вже – це плазуне, яке швидко звикає до людини. Його легко приручити. Але зміст вужа в домашніх умовах – справа клопітка. Вже їсть тільки живу їжу, тобто ту, що рухається. Також важко підтримувати потрібну температуру у тераріумі.
• З давніх-давен існує багато казок і повір’їв про ці рептилії, згідно з якими вже – це хранитель скарбів і скарбів, король всіх плазунів.
• За старих часів, у селах України, Білорусі та Прибалтики вужі жили в будинку і не гірше за кішок ловили мишей. Їх підгодовували, спеціально залишаючи відкритим глечик молока. Вже завжди був охоронцем і як магічний символ, і як винищувач гризунів. Знищення або вигнання вужа вважалося неприпустимим, оскільки це загрожував будинку нещастям.

Мало хто з людей не боїться змій. Страх перед плазунами у людини в крові. І це невипадково, адже укус гадюки, поширеної на території нашої країни, дуже небезпечний і може бути смертельним. Але досить часто її плутають з неотруйною вужею, яка трохи схожа на неї. Ця змійка неагресивна, а укус її хоч і болісний, але безпечний. І з вужем, і з гадюкою можна зустрітися під час відпочинку на природі, прогулянок лісом і навіть на своєму дачній ділянці. Зазвичай, побачивши плазун, людина лякається, іноді намагається вбити його. Потрібно знати, як виглядає вже, щоб при зустрічі зі змією уявляти, як поводитися. Краще взагалі її не чіпати, а якщо ви дізналися гадюку, то постарайтеся піти від неї подалі.

Які бувають вужі

Ця неагресивна і безпечна змійка викликає страх і ворожість у більшості людей. Адже далеко не кожен знає, як виглядає. Зустріти його можна практично в будь-якому місці, але найбільше він любить жити недалеко від водойм. У Середній смузі Росії найбільш поширений звичайний, який має характерні відмітні ознаки – по них його легко відрізнити від гадюки. А ось водяний вже, що живе на південь, сильно схожий на свою отруйну родичку, тому що теж має темне або чорне забарвлення. На Далекому Сході зустрічається тигрове, у якого є отруйні зуби. Його варто побоюватися. Але зараз нас цікавить звичайний і його відмінність від гадюки. Адже саме ця змійка може зустрітися на дачі або у сільському дворі, на пляжі чи у лісі.

Як виглядає звичайний

Ця змія зазвичай невеликого розміру – від 50 до 80 сантиметрів.

Але зустрічаються і особини завдовжки близько півтора метра. Основний відмінна ознакавужа, який відомий багатьом – це світлі, зазвичай жовті або помаранчеві плями на задній стороні голови, що утворюють щось на зразок вушок. Ця змійка буває різного кольору, Найчастіше бурого, сірого або оливкового, іноді її тіло покриває яскравий візерунок у вигляді плям. Вони можуть бути темними або світлими, розкиданими по тілу вужа або розташованими у шаховому порядку. Брюшко завжди пофарбоване світліше, іноді навіть буває білим. Тіло цієї змійки витягнуте, хвіст дуже довгий, що звужується на кінці. Голова вже овальна, але коли йому загрожує небезпека, він може зробити її схожою на голову гадюки. Очі його великі та круглі.

Поведінка вужа

1. Ця змійка зовсім не агресивна і ніколи не нападатиме першою, краще заповзе. Єдиний засіб захисту від хижаків у неї – це здатність випускати різкий, дуже неприємний запах у хвилини небезпеки. У цей час вона може відригнути всю з’їдену їжу. А якщо вже взяти в руки, він найчастіше прикидається мертвим, повисаючи, як мотузка.

2. Живуть ці змії поблизу води і дуже добре плавають. Але ті, хто знає, як виглядає, бачили їх на дорогах, що грілися на сонечку на галявинах і навіть біля людського житла. А взимку у пошуках теплого місця вони можуть навіть заповзти до будинку.

3. Основна їжа вужів – це жаби та жаби. Ці змійки активно полюють, швидко переслідуючи свою здобич, а потім її ловлять. Утримуючи жертву дрібними гострими зубами, вже поступово заковтує її цілком. Іноді ця змія може поласувати рибою, дрібними гризунами або птахами, але це буває дуже рідко.

4. Люди лякаються, коли бачать на землі кладку з безлічі яєць. Адже коли вилуплюються змійки, видовище не дуже приємне, якщо це відбувається біля будинку. Але якби всі знали, як виглядають яйця вужа, можна було б уникнути безглуздого винищення цього виду. Самка відкладає їх у теплому та вологому місці, тому що шкірка їх дуже тонка і легко висихає. Кладка складається з невеликих круглих білих яєць, часто склеєних між собою.

Відмінності вужа від гадюки

Крім основного характерної ознаки- жовтих вушок на задній частині голови, про яке знає багато хто, у цих змій є ще кілька відмінностей. І людям, які часто бувають на природі, треба знати, як виглядає гадюка.

Розрізнити їх можна по очах: ​​у гадюки вертикальна вузька зіниця, а вужа – кругла.

Голова у них теж різна: трикутна у гадюки та овальна у вужа.

Отруйна змія зазвичай темного кольору, часто чорна, по спині у неї йде зигзагоподібний візерунок, а може бути будь-якого кольору, його відмітна ознака – темні або яскраві цятки і світліше черево.

Відрізнити їх можна також формою тіла: у гадюк воно більш товсте і коротке, хвіст тупий і короткий. Вужі більш тонкі і довгі, мають хвіст, що поступово загострюється до кінця.

Навіщо знати, як виглядає вже

Цю змійку можна зустріти скрізь, навіть у сільському будинку. Щоб не переплутати її з гадюкою, треба уявляти, яка вона. Бажано також знати, як виглядає укус вужа. Адже після того, як людину вкусила гадюка, її життю загрожує небезпека, і їй обов’язково потрібна медична допомога. А вже не отруйний, зазвичай він тільки дряпає своїми зубами шкіру. Це досить болісно, ​​але безпечно. Щоб не сталося неприємностей, краще взагалі не підходити близько до якихось змій, а намагатися обійти їх стороною.

Велика рідкість, іноді це трапляється. Набагато частіше мисливці, рибалки та грибники перетинаються з вужем, якого багато хто помилково сприймає за гадюку. А вся річ у тому, що між ними є значна схожість. Щоб при зустрічі не наражати себе на небезпеку, потрібно знати, як відрізнити вужа від гадюки. Для цього проведемо порівняння цих двох плазунів.

Зовнішній вигляд вужа

Доросла особина може досягати в довжину півтора, а то й двох метрів, хоча в середньому розміри коливаються від 75 см до 1 м. Забарвлення в основному сіре або чорне, іноді буває оливкове з плямами, що розташовуються шаховим порядком. На тулубі вужа простежується зміна квітів: що далі від голови, то темніше забарвлення. Для того щоб знати, як відрізнити вужа від гадюки, необхідно запам’ятати, що особливою рисою всіх вужів є наявність світлих плям на голові, вони можуть бути жовтими, оранжевими або білими. Розташовані вони в області вух, тому їх ще називають жовтими вухами. Голова овальної форми, зіниці очей круглі. Хвіст у вужа видовжений і тонкий. Отруйні зуби у них відсутні.

Відмінні риси гадюки

Ця змія розміри має менші, в середньому довжина тулуба близько 50 см. Забарвлення може бути найрізноманітнішим, у тому числі і чорним. Намагаючись визначити, як відрізнити вужа від гадюки, треба знати, що тільки за забарвленням це зробити не вдасться. Є ще одна риса, властива гадюкам – це зигзаг темного кольору на спині, що проходить по всьому тілу. Хвіст у них коротший, а тіло товстіше, ніж у вужа. Голова має трикутну форму, зіниці розміщені вертикально.

Вужі воліють селитися у сирих місцях. Вони непогані плавці, їх часто можна зустріти біля водойм та боліт. Але сама Головна причинатакого вибору місця проживання – наявність жаб, улюблених ласощів вужів. Укриттям для них є камені, коріння дерев, невеликі нори. Гадюка харчується переважно мишами-полівками та іншими гризунами. Тому середовищем її проживання є або висока степова трава, або густі чагарники в лісі, де є можливість сховатися від непроханих гостей. Різне місце існування також дозволяє відповісти на питання про те, як відрізнити вужа від гадюки. Стверджують, що там, де живуть вужі, не може бути гадюк. Але, мабуть, це не зовсім правильна думка, натуралістам часто доводилося бачити, як на сонечку поруч мирно грілися обидва представники зміїного роду.

Ще чим відрізняється вже від гадюки, то це агресивністю. Характери у них зовсім різні. Вже ніколи першим на людину не нападе. Захищаючись, він імітуватиме напад і наслідуватиме поведінку гадюки. Побачивши марність своїх спроб звільнитися, може вже прикинутися мертвим. При великій небезпеці випромінює неприємний запах, який відлякує багатьох тварин. Гадюка поводиться набагато агресивніше. Варто її спровокувати, і вона моментально нападає, причому не звертаючи уваги на габарити свого ворога.

Підбиваємо підсумок і запам’ятовуємо

Відмінність гадюки від вужака полягає в наступному:

• гадюка менше вужа за розмірами;
• вже має « жовті вуха», у гадюки вздовж спини проходить зигзагоподібна смуга;
• трикутна голова у гадюки, овальна у вужа;
• у вужої зіниці круглі, у гадюки – вертикальні;
• вужі вважають за краще жити біля водойм, гадюки в лісах;
• гадюки агресивні, поспішає сховатися.

Уява своєю кількістю та різноманітністю. Змії входять у клас плазунів, загін лускаті. У підряді змій різні вчені виділяють від 8 до 20 сімейств. Така розбіжність пов’язана з відкриттям нових видів та труднощами за їх класифікації. До найчисельніших сімей відносяться:

Змії знайомі багатьом народам, адже вони освоїли всі материки, крім, зрозуміло, Антарктиди, оскільки вони холоднокровні. Більшість змій віддають перевагу теплому клімату, вони живуть на екваторі і в тропіках. У міру руху до полюсів кількість змій зменшується. І лише гадюка звичайна здатна жити за умов холодного клімату. Змії мешкають у найрізноманітніших місцях. В океані мешкають морські змії. Це ціле сімейство, більшість видів якого навіть нащадки виводить далеко від берега. Деякі види вжеподібних, аспідових, гадюкових ведуть риючий, підземний спосіб життя. Змії освоїли пустелі та степи, ліси та гори, річки та озера. Деревний спосіб життя ведуть деякі види вже образних, ямкоголових, аспідів, удавів. Є навіть вид змій, здатних перелетіти з одного на інше дерево плануючим польотом – це оздоблена деревна змія.

Змії – достатньо незвичайні істоти, з оригінальним зовнішнім виглядомта своєрідними, зачаровуючими способами руху. Їх дивовижні особливостіповедінки та отруйність багатьох представників завжди привертали увагу людей. Змії – герої багатьох міфів і легенд, які часто викликають забобонний страх. На сьогоднішній день відкрито близько 3000 видів змій! Розглянемо відомі якими-небудь особливостями види змій.

Звичайний вже – найпоширеніший у Євразії вид неотруйних змій. На голові вже є відмінний знак – пара світлих плям. Живе звичайний там, де волого, є водойми, довго гріється на сонці, спритно лазить по деревах. Вже добре плаває та пірнає, під водою може залишатися довго. При наближенні людини намагається втекти, шипить, але кусає рідко. Якщо його взяти на руки, може забруднити «загарбника» відрижкою та рідиною з клоаки, а потім дуже майстерно прикидається мертвим. Живиться тритонами, жабами, жабами. Жаба не тікає від вужа, а намагається налякати – роздмухується, піднімається якомога вище, адже велику жабу складно проковтнути, та й отрута її шкіри шкідлива для вужа. Але ці хитрощі жабу не завжди рятують.

Сітчастий пітон – ця сама довга змія, Зафіксована вченими довжина – 12 метрів. Живуть ці пітони в Азії. Сітчастий пітон може залізти за здобиччю на дерево, дуже любить воду. Пітон-мама дуже відповідальна – свою кладку охороняє та зігріває, підвищуючи температуру власного тіла шляхом напруги м’язів. Це, в цілому, мирні істоти, але вони здатні полювати на свійську птицю, поросят. А ось його близький родич тигровий пітон, що досягає 8 метрів, нерідко живе у будинках Індії, допомагаючи боротися з гризунами.

Анаконда – це найважча змія, її вага може досягати двох центнерів! Змія ця дуже сильна, адже великих кісток у її тілі немає, і така пристойна вага доводиться в основному на м’язи. Ніздрі анаконди закриваються спеціальними клапанами, завдяки чому вона може довго перебувати під водою. Колись її називали водяним удавом. У анаконди народжуються живі дитинчата – вона яйцеживородна. Багато індіанських племен цінують м’ясо і шкіру анаконди.

Отруйні змії

Звичайна гадюка – це найпоширеніша в Росії і найбільш знаменита в Європі з отруйних змій. Вона мешкає від лісостепової до лісотундрової природній зоні, у тайговій зоні. Гадюки часто живуть парами на території 2-4 га. Однак на зимівлю можуть збиратися десятками особин, утворюючи «зміїні осередки». Цьому сприяють два фактори. По-перше, не так просто знайти надійне укриття, по-друге, разом їм легко зберегти тепло. У суворі зими холоднокровні тварини можуть масово гинути, чого з гадюками практично ніколи не трапляється. Навіть тимчасове похолодання не застане їх зненацька – вони заздалегідь ховаються у свої зимові притулки, що знаходяться нижче за зону промерзання. В зимової сплячкигадюки можуть бути півроку, прокидаючись ранньою весною. Вони гріються в сонячних променяхна світанку і заході сонця, що допомагає їм переварювати їжу, прямих же променів вони уникають. Молоді гадюки харчуються комахами, а раціоні дорослих переважають гризуни. Укус гадюки звичайної для людини не смертельний, перша вона ніколи не нападає, а шипить і робить помилкові випади з метою відлякати. У гадюки трубчасті отруйні зуби, у спокійному стані лежать у роті паралельно небу. Зуби рухливі – рот відкривається, і вони стають перпендикулярно до неба. Оскільки вони досить великі, ця змія вдаряє ними, як ножем. Отрута паралізує видобуток змії та прискорює процес травлення.

Піщана ефа – володарка однієї з найцінніших отрут, її використовують для створення не тільки сироваток, а й ліків. На піску, ніби спеціально для ловців змій, вона залишає свій “автограф” – окремі рисочки з гачком на кінці, розташовані паралельно один одному, але під кутом до лінії руху. Пісок – це погана опора для тіла змії, тому виробився такий «бічний хід». Змія підтягує задню частинутулуба і закидає її вперед і вбік, спираючись на бік і не торкаючись середньою частиною піску, підтягує передню частину. Сам рух асиметричний, щоб зробити навантаження на м’язи однаковим, змії повзуть вперед то одним, то іншим боком. Ефа невелика (трохи більше півметра), її поза загрози – два півкільця, що рухаються, і шипіння. Атака може бути настільки блискавичною, що і досвідчені ловці не завжди впораються з цією змією.

Королівська кобра – це одна з найбільш відомих змій, вона ж і найбільша з усіх отруйних – до 5,5 метрів. У раціоні цієї кобри – змії інших видів. Поза загрози – це піднята передня частина тіла та роздутий капюшон. Куса, кобра впорскує значний обсяг отрути, що є сильнодіючим. Кількість і якість цієї отрути здатна занапастити слона. Однак вона може регулювати його виділення і, кусаючи людину, прикриває протоки отруйних залоз. Вчені припускають, що кобра заощаджує отруту для справжнього видобутку. Стрімкий укус для кобри неможливий – зуби короткі, щоб глибше встромити їх і впорснути отруту, доводиться неодноразово стискати щелепи. Своє гніздо кобри роблять на горі з листя. За майбутнім потомством часто наглядають парою, атакують потенційного ворога своєї кладки вони негайно.

Гадюкавідноситься до отруйним зміямчим лякає більшість людей. Не всі знають, що треба робити у разі укусу гадюки, про що ми сьогодні вам і розповімо. Походження змії мало значення «огидна тварина», а згодом від цього слова «гад» їй дали назву. Багато хто з нас плутає вужа з гадюкою,як їх відрізнити? Ми розповімо вам про це в нашій статті, а почнемо з характеристики плазуна.

Опис звичайної гадюки

Звичайна гадюказовсім невеликий представник із цього сімейства, довжина її тіластановить 60-70 см, але трапляються і змії, що досягли довжини 90 см. Вагаплазуни варіюється від 50 до 180 гр, і що найцікавіше, самки набагато більші за самців. Забарвленняу звичайний гадюкимінливий: вона буває повністю чорного кольору, яскраво-мідна, жовто-коричнева, червоно-бура. У більшості змій яскраво виражений малюнок на спині у вигляді зигзагу, черево сірого кольору, чорного або білуватого. І, як ми знаємо, кінчик хвостамає помаранчевий, червоний тон. Головагадюки сплощена і досить велика, а мордазакруглена. Очіу неї маленькі, що постійно розширюються і звужуються, що чудово допомагає чітко бачити і вдень, і вночі. Мабуть, найнебезпечніше у змії – ікла, розташовані на верхній щелепі змії, що виділяють отруту. Зубидосягають 4 см, здатні обертатися вперед і назад, а в закритій пащі, вони спокійно складаються і покриваються плівкою. У період атаки, гадюказдатна відкрити пащу на 180 градусів, а укус більше схожий на удар, ніж сам укус. Тривалість життя гадюкив середньому 15 років, але деякі особи можуть прожити до 30 років.

Харчуєтьсязмія маленькими гризунами, птахами, ящірками, комахами, земноводними, жабами. Цей вид змій має широке коло проживання. Її можна зустрітиу Росії, Великобританії, в Євразії, у Кореї, в Італії, в Албанії, у Франції, у Лапландії, у Сибіру, ​​на Далекому Сході, на узбережжі Баренцевого моря, у Греції, у Забайкаллі, у Туреччині.

Як відрізнити гадюку від вужа

1. Вже неотруйна змія, коли гадюка отруйна

2. Гадюка має чисто чорний колір, а якщо вже чорний, у нього на голові жовто-жовтогарячі плями

3. У вужого забарвлення має шаховий порядок, у гадюк смужки зигзагоподібні

4. Водяний вже не має жовтих плямна голові тому легко сплутати. АЛЕ!У гадюки, не залежно від кольору шкіри, завжди переважають різні цятки

5. У вужів немає зубів, коли у гадюки гострі ікла

6. Зіниці круглі, вуж у гадюк вертикальні

7. У вуж тонкий довгий хвіст, у гадюк короткий

8. У довжину, вуж куди більше гадюк, довжина його тіла може досягати 1-1.3 метра

9. У вужа череп овальної форми, у гадюки ж трикутної

10. При зустрічі з людьми, ужики намагаються швидше сховатися

11. Вужа найчастіше можна зустріти біля водойм, тому що вони віддають перевагу вологим місцям, гадюки ж мешкають у лісах, степах, у траві.

ВИДИ ГАДЮК, НАСЛІДКИ УКУСУ ГАДЮКИ

Що робити, якщо вкусила гадюка

Звісно, укус гадюкидуже небезпечний для людини, а іноді буває смертельним. Її отрута швидко потрапляє в кров, а після 15-20 хвилин укусу з’являється запаморочення, нудота, прискорене серцебиття, озноб, найнебезпечніше – судоми, непритомність і кома. Ми всі чудово розуміємо, що необхідно у разі укусу викликати швидку допомогу. А якщо ви знаходитесь загородою, що найімовірніше, та й допомога може їхати довго, то як же допомогти собі чи своєму ближньому?

1. Перше, що потрібно зробити після укусу, забезпечити спокій тому місцю, найчастіше це бувають руки чи ноги. Потрібно підв’язати кінцівку та обмежити рухи.

2. Натисніть на рану і постарайтеся витягти отруту, відсмоктавши її. Головне, періодично спльовуйте слину! Така допомога займе 15-20 хвилин.

3. Обов’язково продезінфікуйте місце укусу будь-яким засобом, в якому є спирт, крім парфумів, а ось одеколон цілком підійде.

5. Якщо у людини сталася непритомність, зробіть штучне дихання та масаж серця.

6. Необхідно якомога більше пити рідини: вода та неміцний чай.

Види гадюк

Класифікація гадюк ділиться на 4 види:

1. Гадюкові – гадюка звичайна

2. Ямкоголові – мають інфрачервоні ямки між ніздрями та очима

3. Аzemiopinae – бірманська гадюка

4. Жабці – мета яких постійно розмножуватися і відкладати яйця

Але це, дорогі друзі, лише класифікація підродин, а насправді, вид гадюкдосить великий: