Жимолість коли збирати ягоди

0 Comments

Зміст:

Жимолость: вирощування в саду, види та сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 10 лютого 2019 Перша редакція: 10 серпня 2015 🕒 18 хвилин 👀 81492 рази 💬 0 коментарів

  • Прослушхати статтю
  • Посадка й догляд за жимолостю
  • Ягода жимолость – опис
    • Жимолость їстівна (лат. Lonicera edulis)
    • Жимолость блакитна, або жимолость синя (лат. Lonicera caerulea)
    • Коли саджати жимолость
    • Як посадити жимолость
    • Вирощування жимолості
    • Чим підживити жимолость
    • Плодоношення жимолості
    • Пересадка жимолості
    • Жимолость після плодоношення
    • Коли обрізувати жимолость
    • Як обрізувати жимолость
    • Як розмножити жимолость
    • Жимолость з насіння
    • Розмноження жимолості живцями
    • Розмноження жимолості комбінованими живцями
    • Розмноження жимолості зеленими живцями
    • Розмноження жимолості відсадками
    • Розмноження жимолості поділом куща
    • Корисні властивості жимолості
    • Жимолость – протипокази
    • Коментарі

    Рослина жимолость (лат. Lonicera) – типовий рід родини Жимолостеві, представлений приблизно двомастами видами в’юнких, повзучих або прямостоячих чагарників. Латинську назву жимолость отримала на честь німецького науковця Адама Лоніцера, хоча Карл Лінней віддавав перевагу назві «капріфоль» – саме жимолость капріфоль (запашна) найчастіше вирощувалася тоді в європейських садах.

    У природі жимолость поширена в Північній півкулі, але найбільше видів цієї рослини зростає в Східній Азії та Гімалаях.

    Сьогодні в садах культивується як в’юнка жимолость, вирощувана найчастіше для вертикального озеленення, так і жимолость садова, що викликає зацікавлення і як декоративна рослина, і як джерело смачних та корисних плодів.

    Прослушхати статтю

    Посадка й догляд за жимолостю

    • Посадка: з весни до осені, окрім травня та червня.
    • Цвітіння: залежно від виду та сорту з червня до вересня.
    • Освітлення: яскраве сонце або притінок.
    • Ґрунт: пухкі, дреновані, не дуже вологі й не дуже бідні ґрунти.
    • Полив: 2-3 рази за сезон і тільки в сильну спеку, витрата води – від 8 до 10 л на кожен кущ.
    • Підживлення: якщо в яму при посадці вносилися добрива, перші два роки рослині підживлення будуть не потрібні. Надалі напровесні та перед цвітінням у ґрунт уносять розчини комплексних мінеральних добрив. Улітку проводять позакореневе підживлення сечовиною та мікроелементами. Восени в пристовбурні кола під перекопування вносять деревну золу.
    • Обрізування: санітарне обрізування – напровесні, до набубнявіння бруньок, або після падолисту. Кущам, які досягли 15-річного віку, у ці ж терміни проводять омолоджувальне обрізування.
    • Розмноження: насінням, відсадками, паростю та зеленими живцями.
    • Шкідники: попелиця, жимолостеві кліщі, щитівки, гусінь трача, мінерів і молей-пістрянок, п’ядуна, рослиноїдні блощиці, пальцекрилки.
    • Хвороби: рамуляріоз, церкоспороз, борошниста роса, віруси огіркової мозаїки й мозаїки різуха.

    Ягода жимолость – опис

    У наших садах поряд із такими визнаними ягідними культурами, як малина, полуниця, аґрус і смородина, в останні роки з’явилися окультурені в недавньому минулому суниця, лохина та ожина. А зовсім недавно ми розповіли вам про рослину, яка набирає популярності – актинідія. Що ж до жимолості, то в культурі вирощується переважно два види жимолості садової – жимолость їстівна та жимолость блакитна, або синя, а також численні сорти, в основу яких покладено два цих види.

    Жимолость їстівна (лат. Lonicera edulis)

    – прямостоячий листопадний чагарник заввишки близько метра з молодими тонкими опушеними зеленими пагонами, що мають у деяких місцях фіолетовий відтінок. Старі пагони голі, завтовшки до трьох сантиметрів, покриті корою жовто-бурого відтінку, яка відшаровується вузькими смугами. Крона у жимолості їстівної куляста, густа, листя завдовжки до 7 см, довгасто-ланцетне з круглими прилистками. Молоде листя, як і молоді пагони, густо опушене, старе листя опушення втрачає зовсім або частково. Жовтуваті лійкоподібні квіти, розташовані в пазухах листків попарно, зацвітають у травні або на початку червня. Плоди жимолості їстівної завдовжки від 9 до 12 мм темно-синього кольору з сизим нальотом залежно від сорту мають різну форму – округлу, еліптичну, циліндричну. М’якоть плодів жимолості червоно-фіолетового кольору, насіння темно-коричневе, дрібне – розміром близько 2 мм.

    Жимолость блакитна, або жимолость синя (лат. Lonicera caerulea)

    – дерев’яниста листопадна рослина, що досягає у висоту 2-2,5 м. Пагони прямостоячі, злегка зігнуті, крона компактна. Кора бура із сірим або червоним відтінком, так само легко, як і кора жимолості їстівної, відокремлюється від стовбура смугами. Листя жимолості синьої супротивне, еліптичне, майже сидяче, завдовжки до 6 см, завширшки до 3 см. Блідо-жовті правильні дзвонові квітки зібрані в суцвіття в пазухах декількох нижніх пар листків. Плід – запашна довгаста еліптична ягода темно-блакитного кольору із сизим нальотом і гіркувато-солодким смаком, що нагадує чорницю. Росте жимолость швидко, живе і плодоносить довго – до 80 років. Сорти жимолості садової самобезплідні, тому для того, щоб дочекатися плодів, потрібно висаджувати на одній ділянці кілька різних сортів, щоб комахи-запилювачі жимолості могли забезпечити їхнє перезапилення. У деяких місцевостях жимолость є найважливішим медоносом.

    Посадка жимолості

    Коли саджати жимолость

    Саджати жимолость можна з весни до осені, але тільки не в травні або червні – в цей час у жимолості найактивніший ріст пагонів. Якщо ви хочете посадити жимолость навесні, то робити це потрібно до розпускання бруньок, і слід враховувати, що жимолость пробуджується дуже рано. Але все ж краще висаджувати жимолость восени, з кінця вересня до середини жовтня. Перед тим, як саджати жимолость, виберіть найкомфортніше для її вирощування місце, доведіть склад ґрунту до потрібних показників, викопайте ями і підживіть до посадки саджанці жимолості. Найбільше для жимолості підійде світла, захищена від вітру, низинна, болотиста ділянка – вона може перебувати біля паркану або в оточенні інших кущів. Для жимолості краще родючий ґрунт – суглинний або супіщаний. У бідний ґрунт вносять органіку, а якщо водневий показник ґрунту на ділянці зміщений у кислу сторону, внесіть у ґрунт доломітове борошно або крейду.

    Кущ жимолості перед посадкою ретельно оглядають, видаляють поламані пагони і коріння, задовге коріння вкорочують до 30 см довжини.

    Як посадити жимолость

    Посадка жимолості їстівної або будь-якої іншої здійснюється в ями, вириті за схемою 40х40х40, відстань між ямами – від метра до двох залежно від виду і сорту жимолості. В яму вносять 10-12 кг добре перепрілого гною або перегною, 100 г подвійного суперфосфату, 300 г деревної золи, 30 г сульфату калію – все це ретельно перемішують із родючим ґрунтом з верхнього шару і формують на дні ями горбочком, на який встановлюють кущ жимолості. Розправивши коріння рослини, його засипають пухким ґрунтом. Коренева шийка після посадки повинна опинитися на глибині 3-5 см. Ущільніть ґрунт навколо саджанця, зробіть навколо нього бортик на відстані 30 см і вилийте на утворений майданчик відро води, а після того, як вода вбереться, замульчуйте ґрунт навколо куща перегноєм, торфом або сухою землею.

    Догляд за жимолостю

    Вирощування жимолості

    Як виростити жимолость у своєму саду й отримати багатий врожай плодів? Сподіваємося, що і посадка жимолості, і догляд за нею не здадуться вам складними, оскільки жимолость потребує того ж, чого і всі інші рослини – поливу, виполювання, розпушування ґрунту навколо куща, своєчасного внесення добрив, правильного обрізування та захисту від шкідників і хвороб. Але майте на увазі: що кращим буде догляд за жимолостю, то ошатнішими будуть її кущі і багатшим буде врожай ягід. Полегшує догляд за жимолостю той факт, що перші три роки після посадки кущ потрібно тільки високо підгортати по весні, поливати, розпушувати ґрунт і видаляти навколо нього бур’яни, а за умови використання мульчі робити це доведеться нечасто. Обрізати молоді рослини не потрібно. Поливають жимолость помірно, але в суху погоду, особливо в кінці весни і на початку літа, полив необхідний рясний, оскільки від нестачі вологи жимолость гірчить, і якість врожаю може опинитися під загрозою. Якщо погода м’яка, без сильної спеки і з регулярними помірними дощами, поливають жимолость 3-4 рази за сезон, кількість води, що виливається під кожен кущ за один раз, – 10 літрів. Після поливань і дощів проводьте акуратне розпушування ґрунту навколо куща з одночасним видаленням бур’яну. Коренева система жимолості залягає не надто глибоко, тому і розпушування має бути поверхневим – не глибше, ніж на 7-8 см. Якщо ділянку замульчувати, робити це можна буде крізь мульчу, причому набагато рідше.

    Чим підживити жимолость

    Перші два роки після посадки жимолость не підживлюють. Потім добрива вносяться через рік, і перевага віддається органіці. Пізньої осені жимолость підживлюють п’ятьма кілограмами компосту, 100 грамами золи і 40 грамами подвійного суперфосфату на кожен м² ділянки. Щороку навесні перед розкриттям бруньок у ґрунт вносять аміачну селітру в кількості 15 г на м² або виливають під кожен кущ по відру води з розчиненою у ній столовою ложкою сечовини. Третій раз за сезон необхідно підживити жимолость після врожаю, на початку липня, і складається це літнє підживлення з розчину нітрофоски або нітроамофоски в пропорції 25-30 г на 10 літрів води або з розчину гноївки (1:4), розведеної в 10 літрах води.

    Плодоношення жимолості

    Коли дозріває жимолость? Цвіте і плодоносить жимолость рано – ягоди зріють щорічно вже наприкінці червня або на початку липня. Дозрілі плоди багатьох сортів дуже швидко опадають, тому здійснювати збір жимолості потрібно вчасно, інакше можна втратити більшу частину врожаю. Як тільки ягоди набули темно-синього кольору, настав час їх збирати. Якщо ви вирощуєте неопадаючий сорт, то можна почекати ще тиждень, а якщо ягоди вашої жимолості опадають швидко, то збирати врожай найкраще струшуванням плодів з гілок на постелену під кущем тканину чи плівку – таким чином ви знімете тільки стиглі ягоди. Плоди жимолості дуже ніжні, легко пошкоджуються, тому їх укладають у невелику посудину тонким шаром. Довго ягоди не зберігаються навіть у холодильнику, тому потрібно їх заморозити і зберігати надалі в морозильній камері. Можна зварити з ягід варення чи подрібнити їх у блендері і потім змішати з цукром у пропорції 1:1 для зберігання в холодильнику, або 1:1,25, щоб зберігати при кімнатній температурі. Ця перетерта з цукром жимолость – чудовий полівітамінний еліксир для лікування застуди, особливо якщо ви додасте до жимолості малину чи полуницю. Готують із жимолості також домашні лікери та вина.

    Пересадка жимолості

    Пересадка дорослого куща жимолості – справа нелегка: потрібно обкопати кущ, визначивши, де закінчується коренева система, потім викопати кущ, перенести його на нове місце і посадити. Процес трудомісткий, але переживати за жимолость не варто – вона чудово дасть собі раду. Коли пересаджувати жимолость, щоб процес пройшов максимально безболісно для рослини, і вона встигла прижитися до настання зими? Найкраще це робити влітку, після того, як урожай ягід жимолості буде зібрано, але до зими ще буде достатньо часу, щоб жимолость могла прийнятися і адаптуватися на новому місці. Як доглядати за жимолостю після пересадки? Після такого стресу кожна рослина потребує посиленого поливу, і жимолость у цьому не є винятком.

    Жимолость після плодоношення

    Після збору врожаю слід здійснити літнє підживлення жимолості. Не забувайте поливати рослину і обрізати пагони, що порушують форму куща, а також за необхідності обробляти її від комах-шкідників. Жимолость – дивовижна рослина, і якби вона щедро не плодоносила смачними та корисними ягодами, її все одно варто було б вирощувати через її високі декоративні якості. Але здоров’я, а, отже, і краса рослини залежить від того, як ви за нею доглядаєте. Дотримуйтеся агротехніки, стежте за змінами у зовнішньому вигляді рослини, щоб можна було швидко усунути будь-яку проблему, що виникне.

    Обрізування жимолості

    Коли обрізувати жимолость

    Перші два-три роки після посадки жимолость навряд чи потребуватиме обрізування, та й потім, якщо ріст пагонів іде нормально і кущ не надто загущений, можна з обрізуванням не поспішати. Тобто бувають випадки, коли до обрізування куща беруться вже після досягнення ним семи-восьмирічного віку. Але деякі фахівці пропонують обрізувати пагони саджанців відразу після посадки до 7-8 см, а вже потім чекати, поки кущ наростить зелену масу. Обрізувати жимолость краще восени.

    Як обрізувати жимолость

    Якщо вам здалося, що кущ став загущуватися, виріжте деякі нульові гілки, що ростуть із землі. Видаліть сухі, зламані, коротенькі гілочки – вони все одно не будуть добре плодоносити. Прорідіть кущ усередині, щоб світло проникало крізь гілки і листя в саму його гущу. Плоди утворюються в основному на міцних річних пагонах, тому через майбутній урожай вкорочувати пагони поточного року не слід, обріжте краще кінці пагонів зі слабким приростом, якщо середина та основа пагона досить сильні. Старі гілки, що погано плодоносять, можна вирізати. Видаляйте також пагони, що низько ростуть і заважають вам обробляти ґрунт навколо кущів. Старий кущ можна омолодити, зрізавши практично всі пагони і гілки, але залишивши молоду парость навколо пня. Навесні проведіть санітарне обрізування куща – злегка підріжте обморожені кінці пагонів, видаліть хворі, зламані гілки. Обрізування жимолості після плодоношення проводиться для підтримки наданої кущу форми.

    Розмноження жимолості

    Як розмножити жимолость

    Жимолость розмножується насінням, поділом куща, зеленими, здеревілими і комбінованими живцями, а також відсадками. У кожного з цих способів є свої плюси і свої мінуси. Наприклад, розмноження їстівної жимолості насінням здійснити нескладно, але оскільки жимолость – рослина перехреснозапильна, властивості батьків у потомстві не зберігаються і, як правило, нові рослини поступаються в якості батьківським. Тому насіннєвий спосіб розмноження використовується в основному для селекційних експериментів. Поділом куща можна розмножувати рослини, яким уже виповнилося 6 років, а коли кущу жимолості виповниться 15 років, це буде вже занадто складно зробити навіть за допомогою сокири і пилки. Тому найефективнішими способами розмноження можна вважати живцювання жимолості і розмноження відсадками. Однак ми готові дати вам інформацію про кожний із цих способів, щоб ви самі визначили, який із них вам більше підійде.

    Жимолость з насіння

    Розмажте по туалетному паперу пару стиглих ягід, намагаючись розсунути насінини жимолості таким чином, щоб вони перебували на відстані 1 см одна від одної. Дайте їм висохнути, потім проставте на папері рік і скачайте її в рулон – у кімнатній температурі прорісність насіння жимолості зберігається близько двох років. Якщо ви хочете зайнятися пророщуванням насіння в поточному році, то отриманий у червні посадковий матеріал потрібно відразу ж посіяти у вологий ґрунт, закладаючи його всього на один міліметр. Ящик або контейнер із посівом відразу помістіть у теплицю або накрийте склом. Слідкуйте за тим, щоб верхній шар ґрунту не пересихав. Тижні за три почнуть з’являтися сходи. Пізньої осені винесіть ящик у сад, і якщо ви сіяли зимостійкий сорт, то сіянці, накриті снігом, нормально переживуть зиму. Якщо ви посіяли насіння жимолості восени, у жовтні-листопаді, то, минаючи етап пророщування в теплиці, відразу винесіть ящик із посівом у двір під сніг, щоб насіння протягом зимових місяців пройшло природну стратифікацію і ранньою весною дружно рушило у зростання. Щоб прискорити проростання вже скарифікованого насіння, внесіть його навесні в теплицю, і коли висота сіянців досягне 2-3 см та вони матимуть дві-три пари справжніх листків, проведіть пікірування сіянців за схемою 5х5 на підготовлену грядку в саду. Регулярно поливайте саджанці, звільняйте грядку від бур’янів і розпушуйте після поливання ґрунт. За рік розсадіть саджанці за схемою 20х20. За 3-4 роки саджанці почнуть плодоносити, і у вас з’явиться можливість визначити, у яких із них найсмачніші ягоди. Саме ці саджанці і слід залишити як ягідну культуру, пересадити на постійне місце, і років через 7-8 вони стануть плодоносити рясно, а їхні ягоди набудуть гарних смакових якостей. Решту саджанців можна використовувати як зелену огорожу.

    Розмноження жимолості живцями

    Вважається, що з одного зрілого куща можна отримати близько двохсот живців. Як розмножувати жимолость живцями? Здеревілі живці жимолості заготовляють ранньою весною, до початку розпускання бруньок, із найміцніших однорічних гілок діаметром не менше 7-8 мм. Довжина живця 15-18 см. Висаджують їх у теплицю або просто на грядку, коли земля розмерзнеться після зими. Заглиблюють живці в ґрунт сантиметрів на десять за умови, що дві верхні бруньки залишаться над поверхнею. Зверху живці вкривають лутрасилом або плівкою, щоб коренеутворення пройшло успішніше. Укорінення відбувається протягом місяця.

    Розмноження жимолості комбінованими живцями

    Після цвітіння, в травні або червні, зріжте з рослини однорічний пагін зі зростаючими на ньому пагонами поточного року. Нарізають живці якраз із пагонів поточного року, але таким чином, щоб на них залишилася «п’яточка» однорічного пагона, з якого вони ростуть. Висадіть живці на грядці, заглиблюючи у ґрунт на 3-5 см, і поставте над ними укриття із плівки. Догляд за жимолостю після розмноження полягає в помірному поливанні живців 2-3 рази на день, щоб у них швидше почали рости верхівки – вірна ознака того, що у живців вже утворилося коріння.

    Розмноження жимолості зеленими живцями

    Існує ще один спосіб – розмноження жимолості влітку зеленими живцями. Найкращі живці отримуються із зелених пагонів поточного року під кінець їхнього активного росту. Це трапляється в пору, коли плоди жимолості стають темно-синіми – приблизно на початку червня. Розмір нарізуваних живців повинен бути з олівець. Укорінюють їх у ґрунті так само, як і здерев’янілі живці, але вони більшою мірою потребують того, щоб і ґрунт, і повітря під плівкою перебували у вологому стані. Обробка нижніх зрізів живців гетероауксином прискорить їхню приживлюваність. Наступної осені підрослі саджанці висаджують на постійне місце.

    Розмноження жимолості відсадками

    Це найпростіший спосіб розмноження: у червні ґрунт навколо кущів розпушують і злегка «піднімають». Вибирають зі зростаючих у нижній частині куща кілька міцних однорічних пагонів, пригинають їх до поверхні ґрунту, пришпилюють дротом у декількох місцях, а потім присипають три-п’ятисантиметровим шаром ґрунту і не забувають протягом сезону їх поливати. Наступної весни секатором відокремте вкорінені відсадки від материнської рослини і пересадіть їх на постійне місце – за два роки з кожного відсадка розвинеться повноцінний кущик жимолості.

    Розмноження жимолості поділом куща

    Рано восени або навесні, до початку набрякання бруньок жимолость, що досягла шести років, викопують і за допомогою секатора або, якщо знадобиться, пилки розділяють кущ на кілька частин. Ретельно продезинфікувавши зрізи, кущики розсаджують на нові місця. Якщо ви візьметеся ділити занадто дорослий кущ, це може привести до плачевного результату – рослина загине.

    Як бачите, посадка і розмноження жимолості, а також догляд за нею не є складними або особливо трудомісткими процедурами. Мабуть, тому так швидко зростає серед садівників популярність цієї культури.

    Хвороби жимолості та їхнє лікування

    Жимолость стійка до хвороб, проте іноді уражається захворюваннями, серед яких можна назвати червонувато-оливкову плямистість, борошнисту росу, туберкуляріоз, або всихання гілок, почорніння гілок – ці хвороби викликаються грибковою інфекцією. Кожна грибкова хвороба має свою симптоматику: від одних грибків жимолость засихає, її пагони буріють або чорніють, від інших жимолость жовтіє і обсипається завчасно. У рідкісних випадках жимолость вражає рак, а також вірусні хвороби – крапчастість листя і мозаїка-різуха. Проти вірусів ліків ще немає, а от грибні хвороби лікують такими фунгіцидами, як бордоська суміш, колоїдна сірка, Скор, оксихлорид міді та інші. Не чекайте, коли на кущі жимолості з’явиться якась хвороба, вживайте превентивних заходів, щоб не допустити цього у принципі – проводьте профілактичну обробку кущів фунгіцидами ранньою весною, перед початком активного зростання, і пізньою осінню, перед зимівлею, і тоді вам не доведеться з відчаєм констатувати, що жимолость засохла або почорніла від невідомої хвороби.

    Шкідники жимолості і боротьба з ними

    Загалом жимолость до шкідників і хвороб стійка, але іноді і їй доводиться потерпати від навали тих чи інших шкідників. Вченими виявлено 37 шкідників, що харчуються листям жимолості, і один, який живиться її ягодами – гусениця жимолостевої пальцекрилки пошкоджує плід у час його дозрівання, від чого він завчасно синіє, потім сохне й опадає. Решта шкідників – жимолостева, верхівково-жимолостева і жимолостево-ялинова попелиці, жимолостеві мінери, жимолостеві смугастий трач, акацієва, яблунева комоподібна і вербова несправжня щитівка, трояндова листовійка, жимолостева міль-пістрянка і жимолостевий кліщ – пошкоджують листя жимолості, обплутуючи його павутинням. Проти листогризучих шкідників використовують препарати Інта-Вір, Елексар або Децис, а проти сисних комах жимолость обробляють Рогором, Актеліком, Конфідором та іншими препаратами подібної дії.

    Сорти жимолості

    Їстівна жимолость відрізняється від неїстівної кольором ягід – у їстівних видів ягоди темно-синього кольору із сизим нальотом. З їстівних видів жимолості у культурі вирощуються алтайська, блакитна, камчатська та їстівна, або жимолость Турчанінова. Кожен із цих видів був у тій чи іншій мірі використаний для виведення нових сортів. Їстівні сорти жимолості поділяються за термінами дозрівання на:

    • ранньостиглі, що дозрівають до середини червня (Блакитне Веретено, Принцеса Діана, Роксана, Гжельська Рання);
    • середньостиглі, що починають плодоносити з третьої декади червня (Омега, Попелюшка, Сувенір, Шахиня);
    • пізньостиглі, ягоди яких достигають в останній тиждень червня (Зимородок, Ласунка, Німфа, Раменська).

    Залежно від розмірів куща жимолості поділяються на:

    • низькорослі – ті, що не перевищують півтора метра – до таких належать сорти Сувенір, Ласунка, Омега, Камчадалка;
    • середньорослі, що досягають двометрової висоти, представлені сортами Зимородок, Попелюшка, Шахиня, Куминівка;
    • високі – вище двох метрів, серед яких сорти Блакитне Веретено, Німфа і Фортуна.

    Але більша частина садівників воліє поділяти сорти жимолості на солодкі, врожайні і великоплідні. Якщо вас цікавлять сорти, що дають високі врожаї, вам підійдуть Принцеса Діана, Німфа, Маша, Сувенір і Консервна. Для любителів великих ягід, у смаку яких солодкість переважає над кислотою, інтерес становлять Троє друзів, Захват, Дочка Велетня, Німфа, Дельфін, Пам’яті Куминова, Югана. Тим, хто полюбляє ягоди з кислинкою і суничним присмаком, можна вирощувати Камчадалку, Попелюшку, Синичку і Роксану. Присмак лохини має Сибірячка. А такі сорти, як Німфа, Омега і та ж Сибірячка, добре зарекомендували себе тим, що не обсипаються з куща при дозріванні.

    Пропонуємо вашій увазі опис сортів жимолості, найбільш часто згадуваних у розділі:

    • Принцеса Діана – кущ до 2 м заввишки, крона овальна, пагони голі, подовжене листя з округлою вершиною яскраво-зеленого кольору. Плоди великі, циліндричної форми, завдовжки до 4 см і діаметром до 1 см. Поверхня плоду слабо горбиста, смак десертний, солодко-кислий, приємний;
    • Шахиня – кущ заввишки до 180 см, крона конічної форми, листя тонке, темно-зеленого кольору. Цей сорт добре використовувати для декоративного озеленення. Плоди подовжено-циліндричні з «обрубаною» верхівкою за широким «блюдцем». Шкірочка ніжна, смак солодко-кислий;
    • Німфа – сильнорослий кущ з овальною розлогою кроною. Пагони опушені, велике овальне листя з гострою вершиною темно-зеленого кольору. Плід має форму широкого веретена, у деяких ягід вигнутого, шкірка тонка, смак кисло-солодкий, злегка терпкий;
    • Сувенір – кущ заввишки до півтора метра з овальною густою кроною, прямі пагони слабко опушені, листя овальне, темно-зелене, плоди подовжено-циліндричні з овальною основою і злегка загостреною верхівкою, смак кисло-солодкий.

    Властивості жимолості – користь і шкода

    Корисні властивості жимолості

    Чим корисна жимолость? У плодах жимолості містяться цукри (галактоза, сахароза, глюкоза і фруктоза), органічні кислоти (щавлева, бурштинова, лимонна і яблучна), провітамін А, вітамін С, вітаміни В1, В2, В9, мікроелементи (калій, магній, залізо, кремній, кальцій, фосфор, натрій, йод, цинк і мідь), а також пектини та дубильні речовини. У зв’язку з цим ягоди жимолості здатні підвищувати шлункову секрецію і підсилюють травну властивість шлункового соку. Мають вони жовчогінну, сечогінну, антицинготну, загальнозміцнюючу, в’яжучу, проносну, протигрибкову, противірусну, антиоксидантну та антибактеріальну дію.

    Народні цілителі використовують їх при лікуванні хвороб шлунка, проносів і запорів, гіпертонії, анемії, а також із лікувально-профілактичною метою, як жарознижувальний, судиннозміцнюючий і полівітамінний засіб при серцево-судинних захворюваннях. Сік ягід жимолості виводить лишаї, відвар ягід очищає очі, знімає больові відчуття в роті і горлі. Користь жимолості не тільки в її їстівних ягодах – корисні і неїстівні види рослини, такі, як жимолость капріфоль.

    Наприклад, відваром з її гілок лікують нирки, підвищують апетит в ослаблених затяжною хворобою людей, миють голову для зміцнення коренів волосся. Тибетські цілителі застосовують препарати з кори жимолості як болезаспокійливий засіб при головному болі і суглобовому ревматизмі. Відваром кори і гілок жимолості лікують водянку. Екстракт жимолості, що має відлущуючу дію, застосовується при лікуванні екземи. Вітаміни, поліфеноли, глікозиди, таніни і катехіни, що містяться в рослині, роблять жимолость не просто корисним, а іноді просто необхідним цілющим засобом.

    Жимолость – протипокази

    Їстівні види жимолості не мають протипоказань, однак при переїданні її плодів можуть виникати розлад шлунку і м’язові спазми, а також висип на шкірі. Будь-який корисний продукт при надмірному споживанні може стати небезпечним, і жимолость у цьому не виняток. Ось і вся шкода жимолості, якої варто побоюватися.

    Неїстівні види жимолості теж цілющі, але якщо ви не знаєте, як приготувати з них відвар або екстракт, краще не намагайтеся це робити. І запам’ятайте: їсти можна тільки сині або чорні ягоди жимолості, а види з червоними і помаранчевими плодами отруйні!

    Ягоди вічної молодості: як посадити і виростити жимолість

    Рослина жимолість (лат. Lonicera) – типовий рід сімейства Жимолості, представлений приблизно двомастами видами кучерявих, повзучих або прямостоячих чагарників. Латинська назва була дана жимолості на честь німецького вченого Адама Лоніцера, хоча Карл Лінней вважав за краще назва «каприфоль» – саме жимолість капріфоль (запашна) найчастіше вирощувалась тоді в європейських садах. У природі жимолість поширена у Північній півкулі, але найбільше видів цієї рослини росте у Східній Азії та Гімалаях. Сьогодні в садах культивується як кучерява жимолість, що вирощується найчастіше для вертикального озеленення, так і жимолість садова, що представляє інтерес і як декоративна рослина, і як джерело смачних і корисних плодів.

    Посадка та догляд за жимолістю

    • Посадка: з весни до осені, крім травня та червня.
    • Цвітіння: залежно від виду та сорту з червня до вересня.
    • Яскраве сонце або півтінь.
    • Грунт: пухкі, дреновані, не надто вологі і не надто бідні ґрунти.
    • Полив: 2-3 рази за сезон і лише у сильну спеку, витрата води – від 8 до 10 л на кожен кущ.
    • Підживлення: якщо в яму під час посадки вносилися добрива, перші два роки рослині підгодівлі будуть не потрібні. Надалі ранньою весною та перед цвітінням у ґрунт вносять розчини комплексних мінеральних добрив. Влітку проводять позакореневе підживлення сечовиною та мікроелементами. Восени в пристовбурне коло під перекопування вносять деревну золу.
    • Обрізка: санітарна обрізка – ранньою весною, до набухання нирок, або після листопада. Кущам, які досягли 15-річного віку, в ці ж терміни проводять обрізання, що омолоджує.
    • Розмноження: насінням, відведеннями, поростями та зеленими живцями.
    • Шкідники: попелиця, жимолісні кліщі, щитівки, гусениці пильщиків, мінерів і молей-строчок, п’ядениці, рослиноїдні клопи, пальцекрилки.
    • Хвороби: рамуляріоз, церкоспороз, борошниста роса, віруси огіркової мозаїки та мозаїки резухи.

    Детально про вирощування жимолості читайте нижче

    Рекомендовані добрива для висаджування жимолості

    Незважаючи на невибагливість цього чагарника до грунту, він все ж таки потребує внесення добрив. Для посадки та догляду використовуються звичайні вітамінні та мінеральні суміші, які завжди під рукою:

    • компост або гній, що перепрів;
    • зола;
    • суперфосфат;
    • калійну сіль.

    Перераховані вище добрива ретельно перемішуються з розрахунку – 1 відро гною +0,5 відра золи + 150 гр суперфосфату і калійної солі. Після розмішування отримана суміш засипається в посадкову яму.

    Жимолість блакитна, або жимолість синя (лат. Lonicera caerulea)

    Дерев’яна листопадна рослина, що досягає у висоту двох-двох з половиною метрів. Пагони прямостоячі, злегка вигнуті, компактна крона. Кора бура із сірим або червоним відтінком, так само легко, як і кора жимолості їстівної, відокремлюється від стовбура смугами. Листя жимолості синьої супротивні, еліптичні, майже сидячі, довжиною до 6 см, шириною до 3 см. Блідо-жовті правильні дзвінкові квітки зібрані в суцвіття в пазухах кількох нижніх пар листя. Плід являє собою ароматну довгасту еліптичну ягоду темно-блакитного кольору з сизим нальотом і гіркувато-солодким смаком, що нагадує чорницю.

    Росте жимолість швидко, живе та плодоносить довго – до 80 років. Сорти жимолості садової самобезплідні, тому для того, щоб дочекатися плодів, потрібно висаджувати на одній ділянці кілька різних сортів, щоб комахи-запилювачі жимолості могли забезпечити їхнє перезапилення. У деяких місцевостях жимолість є найважливішим медоносом.

    Короткий опис жимолості

    Жимолість звичайна (лісова) є морозостійким чагарником заввишки до 2-2,5 метрів. Гілки буро-сірого кольору, досить ламкі. Листя довжиною до 60-6 см і шириною близько 1 см, блідо-зеленого кольору, опушене. Квіткові бруньки розпускаються трохи раніше за вегетативні. Квітки двостатеві, пахучі. Цвіте жимолість у травні-червні, плоди дозрівають дуже рано. У плодоношення вступає на 3-4 рік. Зазвичай вони є овальні або яйцеподібні ягоди розміром 1-3 см блакитного, синього або чорно-синього кольору, але у неїстівних видів ягоди можуть бути практично округлими і мати інші забарвлення. У їстівної жимолості ягоди мають кисло-солодкий смак.

    Кущі жимолості невеликі, їм можна надавати будь-якої форми.

    Живе жимолість довго, щонайменше 20–25 років, поширена у дикої природі Східного Скандинавії і Далекого Сходу. У садах вирощується у середній смузі, північних регіонах, у Скандинавії; на півдні почувається не дуже добре. Росте у відкритому ґрунті, у догляді невибаглива, великих проблем садівникам не завдає.

    Посадка жимолості

    Коли садити

    Садити жимолість можна з весни до осені, але тільки не в травні чи червні – у цей час у жимолості найактивніший ріст пагонів. Якщо ви хочете посадити жимолість навесні, то робити це потрібно до розпускання бруньок і слід враховувати, що жимолість прокидається дуже рано. Але все ж таки краще висаджувати жимолість восени, з кінця вересня по середину жовтня. Перед тим, як садити жимолість, оберіть найкомфортніше для її вирощування місце, доведіть склад ґрунту до потрібних показників, викопайте ями і підготуйте до посадки саджанці жимолості.

    Найбільше для жимолості підійде світла, захищена від вітру, низинна, болотяна ділянка – вона може знаходитися біля паркану або в оточенні інших кущів. Грунт для жимолості краща родюча – суглиниста або супіщана. У бідний ґрунт вносять органіку, а якщо водневий показник ґрунту на ділянці зрушений у кислий бік, внесіть у ґрунт доломітове борошно або крейду.

    Кущ жимолості перед посадкою ретельно оглядають, видаляють поламані пагони та коріння, занадто довге коріння вкорочують до 30 см довжини.

    Як посадити

    Посадка жимолості або будь-якої іншої здійснюється в ями, вириті за схемою 40х40х40, відстань між ямами – від метра до двох в залежності від виду і сорту жимолості. У яму вносять 10-12 кг добре перепрілого гною або перегною, 100 г подвійного суперфосфату, 300 г деревної золи, 30 г сульфату калію – все це ретельно перемішують з родючим грунтом з верхнього шару і формують на дні ями горбком, . Розправивши коріння рослини, їх засипають пухким ґрунтом. Коренева шийка після посадки має опинитися на глибині 3-5 см.

    Ущільніть грунт навколо саджанця, зробіть навколо нього бортик на відстані 30 см і вилийте на майданчик відро води, а після того, як вода вбереться, замульчуйте грунт навколо куща перегноєм, торфом або сухою землею.

    Генеративне розмноження

    Вирощування рослин із насіння в домашніх умовах досить складне, і часу це займає багато. Садівнику, який вирішив розвести жимолість саме таким методом, варто враховувати, що нова рослина не буде ідентичною з материнською. Але якщо ви хочете виростити кущ саме так, то будьте готові витратити багато зусиль на отримання результату.

    Посадковий матеріал висаджують у середині весни у невеликі ємності. Тепла погода допоможе насінню рости швидше, і вже в серпні з’являться перші листочки. Тільки після цього їх можна пересадити на постійне місце.

    Крім того, генеративне розмноження можна проводити восени. Головне, щоб температура не була нижчою за +1°C. У зимовий період саджанці стратифікують, і в результаті виживають найсильніші, які в майбутньому принесуть великі солодкі плоди. Більше того, імунітет рослини зросте у кілька разів.

    Рекомендуємо прочитати, як виростити жимолість із насіння будинку.

    Висаджування насіння проводиться на рівному ущільненому грунті на глибині 0,5 см. Немає різниці, як засипати посадковий матеріал — рівними рядками або хаотично. Якщо ґрунт буде пересушений, коренева система перестане розвиватися, тому землю варто накрити мішковиною або плівкою. Так, вже на 25-й день після посадки з’являться перші паростки.

    Догляд за жимолістю

    Умови вирощування

    Як виростити жимолість у своєму саду та отримати багатий урожай плодів? Сподіваємося, що і посадка жимолості, і догляд за нею не здадуться вам складними, оскільки потребує жимолості того ж, чого потребують всі інші рослини – поливу, прополювання, розпушування грунту навколо куща, своєчасне внесення добрив, правильне обрізування та захист від шкідників. та хвороб. Але майте на увазі, що чим краще буде догляд за жимолістю, тим наряднішими будуть її кущі і багатшим буде врожай ягід.

    Полегшує догляд за жимолістю той факт, що перші три роки після посадки кущ потрібно буде лише високо підгортати навесні, поливати, розпушувати ґрунт і видаляти навколо нього бур’яни, а за умови використання мульчі робити це доведеться нечасто. Обрізати молоді рослини не потрібно. Поливають жимолість помірно, але в суху погоду, особливо наприкінці весни та на початку літа, полив необхідний рясний, оскільки від нестачі вологи жимолість гірчить, і якість урожаю може опинитися під загрозою. Якщо погода м’яка, без сильної спеки і з помірними дощами, поливають жимолість 3-4 рази за сезон, кількість води, що виливається під кожен кущ за один раз – 10 літрів.

    Після поливів та дощів проводьте акуратне розпушування ґрунту навколо куща з одночасним видаленням бур’янів. Коренева система жимолості залягає не дуже глибоко, тому і розпушування має бути поверхневим – не глибше, ніж на 7-8 см. Якщо ділянка замульчована, робити це можна буде крізь мульчу, причому набагато рідше.

    Чим підгодувати

    Перші два роки після посадки жимолість не підгодовують. Потім добрива вносяться через рік, і перевага надається органіці. Пізньої осені жимолість підгодовують п’ятьма кілограмами компосту, 100 грамами золи та 40 грамами подвійного суперфосфату на кожен м² ділянки. Щорічно навесні перед розкриттям нирок у ґрунт вносять аміачну селітру в кількості 15 г на м² або виливають під кожен кущ по відру води з розчиненою в ній столовою ложкою сечовини.

    Третій раз за сезон необхідно підгодувати жимолість після врожаю, на початку липня, і складається це літнє підживлення з розчину нітрофоски або нітроамофоски в пропорції 25-30 г на 10 літрів води або з розчину гноївки (1:4), розведеної в 10 літрах води .

    Плодоношення жимолості

    Коли дозріває жимолість? Цвіте та плодоносить жимолість рано – ягоди зріють щороку вже наприкінці червня чи на початку липня. Дозрілі плоди багатьох сортів дуже швидко опадають, тому здійснювати збір жимолості потрібно вчасно, інакше можна втратити більшу частину врожаю. Як тільки ягоди набули темно-синього кольору, настав час їх збирати. Якщо ви вирощуєте неопадний сорт, то можна почекати ще тиждень, а якщо ягоди вашої жимолості опадають швидко, то збирати врожай найкраще струшуванням плодів з гілок на постелену під кущем тканину або плівку – таким чином ви знімете тільки стиглі ягоди.

    Плоди жимолості дуже ніжні, легко ушкоджуються, тому їх укладають у невелику ємність тонким шаром. Довго ягоди не зберігаються навіть у холодильнику, тому потрібно їх заморозити та зберігати надалі у морозильній камері. Можна зварити з ягід варення або подрібнити в блендері і потім змішати з цукром у пропорції 1:1 для зберігання в холодильнику або 1:1,25, щоб зберігати при кімнатній температурі. Ця перетерта з цукром жимолість – відмінний полівітамінний еліксир для лікування застуди, особливо, якщо ви додасте до жимолості малину чи полуницю. Готують із жимолості також домашні лікери та вина.

    Пересадка

    Пересадка дорослого куща жимолості – справа нелегка – потрібно обкопати кущ, визначивши, де закінчується коренева система, потім викопати кущ, перенести його на нове місце і посадити. Процес трудомісткий, але переживати за жимолість не варто – вона чудово впорається. Коли пересаджувати жимолість, щоб процес пройшов максимально безболісно для рослини, і вона встигла прижитися до зими? Найкраще це робити влітку, після того, як урожай ягід жимолості буде зібраний, але до зими ще буде достатньо часу, щоб жимолість могла взятися і адаптуватися на новому місці.

    Як доглядати за жимолістю після пересадки? Після такого стресу кожна рослина потребує посиленого поливу, і жимолість у цьому випадку не є винятком.

    Догляд після плодоношення

    Після збирання врожаю слід здійснити літнє підживлення жимолості. Не забувайте поливати рослину та обрізати пагони, що порушують форму куща, а також при необхідності обробляти її від комах-шкідників. Жимолість – дивовижна рослина, і якби вона щедро не плодоносила смачними та корисними ягодами, її все одно варто було б вирощувати через її високі декоративні якості. Але здоров’я, а, отже, і краса рослини залежить від того, як ви її доглядаєте. Дотримуйтесь агротехніки, стежте за змінами у зовнішньому вигляді рослини, щоб можна було швидко усунути будь-яку проблему.

    Розмноження поділом куща

    Проводити розмноження шляхом розподілу куща досить легко. Ця процедура проводиться або на початку березня, або в першій декаді вересня. Схема поділу куща така:

    1. Викопаний кущ обтрусити і прибрати залишки землі на корінні.
    2. Розділивши гілки, приступити до розрізання чагарника гострим, заздалегідь продезінфікованим секатором чи ножем.
    3. Присипати місця зрізів порошком із активованого вугілля чи золою.
    4. Далі слід посадити рослину.

    Після проведеної процедури не забувайте поливати і розпушувати ґрунт.

    Обрізання жимолості

    Коли обрізати

    Перші два-три роки після посадки жимолість навряд чи потребуватиме обрізки, та й потім, якщо зростання пагонів йде нормально і кущ не надто загущений, можна з обрізанням не поспішати. Тобто бувають випадки, коли до обрізки куща приступають вже після досягнення семи-восьмирічного віку. Але деякі фахівці пропонують обрізати пагони саджанців відразу після посадки до 7-8 см, а потім чекати, поки кущ наростить зелену масу. Обрізати жимолість краще восени.

    Як обрізати

    Якщо вам здалося, що кущ почав загущатися, виріжте деякі нульові гілки, що ростуть із землі. Видаліть сухі, зламані, коротенькі гілочки – вони все одно не будуть добре плодоносити. Проріжте кущ усередині, щоб світло проникало крізь гілки і листя в саму його гущу. Плоди утворюються в основному на міцних річних втечах, тому зважаючи на майбутній урожай укорочувати пагони поточного року не слід, обріжте краще кінці пагонів зі слабким приростом, якщо середина і основа втечі досить сильні. Старі гілки, що погано плодоносять, можна вирізати.

    Видаляйте також пагони, що низько ростуть, що заважають вам обробляти грунт навколо кущів. Старий кущ можна омолодити, зрізавши практично всі пагони та гілки, але залишивши молоду поросль навколо пня. Навесні проведіть санітарну обрізку куща – злегка підріжте обморожені кінці пагонів, видаліть хворі, зламані гілки. Обрізання жимолості після плодоношення проводиться підтримки підданої куща форми.

    Кращий ґрунт для жимолості

    Посадка жимолості навесні саджанцями актуальна для садівників Києва, та інших регіонів України. Цей чагарник відмінно росте на бідних за наявністю мінералів та вітамінів ґрунтах. Навіть у неокультуреній землі рослина почувається комфортно. Однак варто розрізняти поняття «може рости» та «почується комфортно». Рости, безумовно, може, але чи так рясно плодоноситиме?

    Отже, для рясного плодоношення цієї рослини рекомендована висадка в пухкий, багатий гумусом грунт, в міру присмачений глиною та пісковиком. Оптимальне значення кислотності ґрунту – рН 6,5. При кислотності вище цих значень ґрунт рекомендовано проінформувати.

    Слабке зростання чагарника спостерігається в глинистому ґрунті з близько розташованими до поверхонь ґрунтовими водами.

    Розмноження жимолості

    Способи розмноження

    Жимолість розмножується насінням, розподілом куща, зеленими, здерев’янілими і комбінованими живцями, а також відведеннями. Кожен із цих способів має свої плюси та свої мінуси. Наприклад, розмноження їстівної жимолості насінням здійснити нескладно, але у зв’язку з тим, що жимолість рослина перехреснозапильна, властивості батьків у потомстві не зберігаються і, як правило, нові рослини поступаються батьківським. Тому насіннєвий спосіб розмноження використовується в основному для селекційних експериментів.

    Поділом куща можна розмножувати рослини, яким вже виповнилося 6 років, а коли кущі жимолості виповниться 15 років, це буде вже надто складно зробити навіть за допомогою сокири та пилки. Тому найефективнішими способами розмноження можна вважати живцювання жимолості та розмноження відведеннями. Проте ми готові дати вам інформацію про кожен із цих способів, щоб ви самі визначили, який з них вам більше підійде.

    Вирощування з насіння

    Розмажте по туалетному папері пару стиглих ягід, намагаючись розсунути насіння жимолості таким чином, щоб воно знаходилося на відстані 1 см один від одного. Дайте їм висохнути, потім проставте на папері рік і скачайте її в рулон – у кімнатній температурі схожість насіння жимолості зберігається близько двох років. Якщо ви хочете зайнятися пророщуванням насіння в поточному році, то отриманий у червні посадковий матеріал потрібно відразу ж посіяти у вологий ґрунт, зашпаровуючи його всього на один міліметр. Ящик або контейнер із посівом відразу помістіть у теплицю або накрийте склом. Слідкуйте за тим, щоб верхній шар ґрунту не пересихав. За три тижні почнуть з’являтися сходи.

    Пізньої осені винесіть ящик у садок, і якщо ви сіяли зимостійкий сорт, то сіянці, накриті снігом, нормально перенесуть зиму. Якщо ви посіяли насіння жимолості восени, у жовтні-листопаді, то, минаючи етап пророщування в теплиці, відразу винесіть ящик з посівом у двір під сніг, щоб насіння протягом зимових місяців пройшло природну стратифікацію і ранньою весною дружно рушило в зріст. Щоб прискорити проростання вже скарифікованого насіння, внесіть його навесні в теплицю, і коли висота сіянців досягне 2-3 см і вони обзаведуться двома-трьома парами справжнього листя, зробіть пікірування сіянців за схемою 5х5 на підготовлену грядку в саду.

    Регулярно поливайте саджанці, звільняйте грядку від бур’янів та розпушуйте після поливу ґрунт. За рік розсадіть саджанці за схемою 20х20. Через 3-4 роки саджанці почнуть плодоносити, і у вас з’явиться можливість визначити, у яких із них найсмачніші ягоди. Саме ці саджанці і слід залишити як ягідну культуру, пересадити на постійне місце, і років через 7-8 вони плодоносити рясно, а їх ягоди набудуть хороші смакові якості. Інші саджанці можна використовувати як зелену огорожу.

    Розмноження живцями

    Вважається, що з одного зрілого куща можна отримати близько двохсот живців. Як розмножувати жимолість живцями? Деревні живці жимолості заготовляють ранньою весною, до початку розпускання нирок, з найміцніших однорічних гілок діаметром не менше 7-8 мм. Довжина живця 15-18 см. Висаджують їх у теплицю або прямо на грядку, коли земля відтає після зими. Заглиблюють живці у ґрунт сантиметрів на десять за умови, що дві верхні бруньки залишаться над поверхнею. Зверху живці вкривають лутрасил або плівкою, щоб коренеутворення пройшло успішніше. Укорінення відбувається протягом місяця.

    Розмноження комбінованими живцями

    Після цвітіння, у травні або червні, зріжте з рослини однорічну втечу з пагонами поточного року, що ростуть на ньому. Нарізають живці саме з пагонів поточного року, але таким чином, щоб на них залишилася «п’ята» однорічної втечі, з якої вони ростуть. Висадіть живці на грядці, заглиблюючи в ґрунт на 3-5 см, і поставте над ними укриття із плівки. Догляд за жимолістю після розмноження полягає в помірному поливі живців 2-3 рази на день, щоб у них швидше почали рости верхівки – вірна ознака того, що у живців вже утворилося коріння.

    Розмноження зеленими живцями

    Існує ще один спосіб – розмноження жимолості влітку зеленими живцями. Кращі живці виходять із зелених пагонів поточного року під кінець їх активного зростання. Це трапляється у час, коли плоди жимолості стають темно-синіми – приблизно на початку червня. Розмір нарізаних живців повинен бути з олівцем. Укорінюють їх у ґрунті так само, як і одерев’яні живці, але вони більшою мірою потребують того, щоб і ґрунт, і повітря під плівкою знаходилися у вологому стані. Обробка нижніх зрізів живців гетероауксином прискорить їхню приживаність.

    Наступної осені підрослі саджанці висаджують на постійне місце.

    Розмноження відведеннями

    Це найпростіший спосіб розмноження: у червні ґрунт навколо кущів розпушують і злегка «піднімають». Вибирають із зростаючих у нижній частині куща кілька міцних однорічних пагонів, пригинають їх до поверхні ґрунту, пришпилюють дротом у кількох місцях, а потім присипають три-п’ятисантиметровим шаром ґрунту і не забувають протягом сезону їх поливати. Наступної весни секатором відокремте укорінені відведення від материнської рослини і пересадіть їх на постійне місце – через два роки з кожного відведення розвинеться повноцінний кущик жимолості.

    Поділ куща

    Рано восени або навесні, до початку набухання нирок, що досягла шести років жимолість викопують і за допомогою секатора або, якщо знадобиться, пили розділяють кущ на кілька частин. Ретельно продезінфікувавши зрізи, кущики розсаджують на нові місця. Якщо ви візьметеся ділити занадто дорослий кущ, це може призвести до плачевного результату – рослина загине.

    Як бачите, посадка та розмноження жимолості, а також догляд за нею не є складними або особливо трудомісткими процедурами. Мабуть, тому так швидко зростає серед садівників популярність цієї культури.

    Розмноження відведеннями

    Найлегший спосіб отримати нові саджанці – це розмножити жимолість відведеннями. Ось що потрібно робити:

    1. Навесні чи червні на чагарнику з’являються пагони.
    2. Біля вибраних гілок риють невелику траншею.
    3. Уклавши і закріпивши втечу в канаві, важливо простежити, щоб нирки були зверху. Під кожною з них у майбутньому виросте корінець.
    4. Як тільки втеча проросла, її потрібно відокремити від маточника, щоб він міг сам харчуватися та отримувати вітаміни з ґрунту.

    Розмноження відведеннями рекомендують застосовувати виключно з рослинами не менше 3 років.

    Хвороби жимолості та їх лікування

    Стійка до хвороб жимолість проте іноді уражається захворюваннями, серед яких можна назвати червонувато-оливкову плямистість, борошнисту росу, туберкуляріоз, або усихання гілок, почорніння гілок – ці хвороби викликаються грибковою інфекцією. Кожна грибкова хвороба має свою симптоматику: від одних грибків жимолість засихає, її пагони буріють або чорніють, від інших жимолість жовтіє і обсипається раніше. У поодиноких випадках вражає жимолість рак, а також вірусні хвороби – крапчастість листя та мозаїка-різуха.

    Проти вірусів ліків поки немає, а ось грибні хвороби лікують такими фунгіцидами, як бордоська суміш, колоїдна сірка, Швид, оксихлорид міді та інші. Не чекайте, коли на кущі жимолості з’явиться яка-небудь хвороба, вживайте превентивних заходів, щоб не допустити цього в принципі – проводьте профілактичну обробку кущів фунгіцидами ранньою весною, перед початком активного росту, і восени, перед зимівлею, і тоді вам не доведеться з розпачом констатувати, що жимолість засохла чи почорніла від невідомої хвороби.

    Коли краще посадити жимолість?

    Жимолість невибаглива у вирощуванні, сильно не розростається, не має колючок, потребує невеликого обрізання в перші роки і швидко входить у плодоношення. Ці якості роблять її привабливою для садівників, які хочуть розмножити та посадити цей чагарник на своїй ділянці. Основне правило посадки жимолості – рослини повинні бути в стані спокою – вегетація починається навесні при середньодобовій температурі +3 ° С і закінчується в липні.

    Умови, які можуть завдати шкоди ніжному молодому паростку під час пересадки:

    • температура нижче +10°З або вище +32°С;
    • заморожування;
    • сильне і пряме сонячне світло;
    • вітер.

    Ці умови найчастіше зустрічаються на початку весни, але їх можна очікувати і восени у різних регіонах.

    Чи знаєте ви? Жимолість отримала свою назву (Lonicera) від імені німецького лікаря та ботаніка XVI ст. Адама Лоніцера, який описав цей вид у своїх роботах. У перекладі з англійської жимолість означає “медова ягода”.

    Весною

    Весняна посадка має проходити якомога раніше — як тільки зійшов сніг, ґрунт злегка просох, немає загрози поворотних заморозків, а на саджанцях немає ознак зростання, і нирки не набрякли. Весняні перші відлиги — гарний час для обрізання кущів жимолості та заготівлі та вкорінення живцем з метою подальшого розмноження рослини. Навесні можна розмножити кущі відводами, пригнувши та прикопавши гілку. М’які температури та триваліші сонячні дні забезпечують гарні умови для вкорінення та успішного зростання чагарника.

    Нещодавно посаджені саджанці можуть зацвісти в кінці весни або на початку літа, але зазвичай рослині потрібен сезон або два, щоб пристосуватися до нового середовища. Весняне обрізання, що омолоджує, можна використовувати для отримання нового посадкового матеріалу. Кущ обрізають на 8-10 см над рівнем ґрунту. Пагони, що з’явилися, двічі за сезон підгортають і підгодовують азотними добривами, підтримуючи вологість грунту протягом усього літа.

    Важливо! Не допускається посадка жимолості на відкриті ділянки у травні. Це період активного зростання та розвитку плодових бруньок, які можу обсипатися, і садівник залишиться без урожаю у поточному сезоні.

    Восени кущ можна розділити на молоді відростки і розсадити, залишивши на кущі 4-5 сильних пагонів біля основи. Перевагою посадки жимолості навесні є можливість уважно спостерігати за розвитком саджанця протягом сезону та за необхідності забезпечити належний догляд, проте швидке зростання надземної частини уповільнює нарощування та зміцнення кореневої системи.

    Восени

    Весняний період посадки буває коротким, оскільки рослина рано виходить із стану спокою. Якщо ви пропустили весняні терміни, то осінь наступний оптимальний сезон для посадки нової рослини. Вегетаційний період закінчується у липні, і жимолість входить у стан спокою — зростання закінчується, а температурні умови неможливо розпускатися закладеним ниркам.

    Хоча дні стають коротшими, температура повітря та ґрунту менша, ніж літня, але терміни більш розтягнуті — з серпня до листопада.

    • серпень підходить для північних районів та Східного Скандинавії, ​​де холодає дуже рано;
    • вересень-жовтень – період посадки в середній смузі (центральна частина України, Урал, Західний Скандинавія, Далекий Схід);
    • у листопаді можна проводити посадку у південних регіонах з теплою та тривалою восени.

    Висаджують жимолість одно- та дворічні саджанцями. Зимостійкість культури дозволить їй успішно перезимувати, а приживання саджанців становить 95%. Перевагою посадки восени є загартовування саджанця та здатність наростити та зміцнити коріння в процесі підготовки до зимових холодів. Посаджений восени кущ раніше вийде зі стану спокою навесні та забезпечить стійкість до зовнішніх впливів клімату.

    Дізнайтеся, як правильно висадити саджанці жимолості восени.

    Шкідники жимолості та боротьба з ними

    Загалом і в цілому жимолість до шкідників і хвороб стійка, але іноді і їй доводиться страждати від навали тих чи інших шкідників. Вченими виявлено 37 шкідників, що харчуються листям жимолості, і один, що харчується її ягодами – гусениця жимолостної пальцекрилки пошкоджує плід у пору його дозрівання, через що він раніше набуває синій колір, потім сохне і опадає.

    Інші шкідники – жимолісна, верхівково-жимолостная і жимолостно-ялинова попелиці, жимолостні мінери, жимолостний смугастий пильщик, акацієва, яблунева кома і вербова ложнощитовки, рожева листовертка, жимолостная листя обплутуючи її павутинням. Проти листогризних шкідників використовують препарати Інта-Вір, Елексар або Децис, а проти комах, що смокчуть, жимолість обробляють Рогором, Актелліком, Конфідором та іншими препаратами подібної дії.

    Правильний догляд після посадки – запорука рясного врожаю

    Для того, щоб молоді саджанці стійко перенесли зимові морози з пізньої осені підгортають хвойними голками або тирсою, товщиною шару 10-15 см.

    Провесною землю навколо молодих кущиків перекопують на півштика лопати і рясно поливають.

    Взагалі ця культура вологолюбна і спекотно любить щоденний полив. Підживлення кущам не потрібне – після посадки добрива вносяться лише на третій рік зростання.

    Обрізання чагарника проводиться також через три роки зростання, вирізаються лише сухі пагони, що заважають росту куща.

    Сорти жимолості

    Їстівна жимолість відрізняється від неїстівним кольором ягід – у їстівних видів ягоди темно-синього кольору із сизим нальотом. З їстівних видів жимолості у культурі вирощуються алтайська, блакитна, камчатська та їстівна, або жимолість Турчанінова. Кожен з цих видів був у тому чи іншою мірою використаний виведення нових сортів. Їстівні сорти жимолості діляться за строками дозрівання на:

    • ранньостиглі, дозрівають до середини червня (Блакитне Веретено, Принцеса Діана, Роксана, Гжельська Рання);
    • середньостиглі, що починають плодоносити з третьої декади червня (Омега, Попелюшка, Сувенір, Шахіня);
    • пізньостиглі, ягоди яких встигають в останній тиждень червня (Зимородок, Ласун, Німфа, Раменська).

    Залежно від розмірів куща жимолості поділяються на:

    • низькорослі – ті, що не перевищують півтора метра – до таких відносяться сорти Сувенір, Лакомка, Омега, Камчадалка;
    • середньорослі, що досягають двометрової висоти, представлені сортами Зимородок, Попелюшка, Шахіня, Куминівка;
    • високі – понад два метри, серед яких сорти Блакитне Веретено, Німфа та Фортуна.

    Але більшість садівників воліє ділити сорти жимолості на солодкі, врожайні та великоплідні. Якщо вас цікавлять сорти, що дають високі врожаї, вам підійдуть Принцеса Діана, Німфа, Маша, Сувенір та Консервна. Для любителів великих ягід, у смаку яких насолода переважає над кислотою, інтерес представляють Троє Друзів, Захоплення, Дочка Великана, Німфа, Дельфін, Пам’яті Кумінова, Югана.

    Віддають перевагу ягодам з кислинкою і суничним присмаком можна вирощувати Камчадалку, Попелюшку, Синичку і Роксану. Присмак лохини має Скандинавіяячка. А такі сорти, як Німфа, Омега і той самий Скандинавіяячка, добре зарекомендували себе тим, що не обсипаються з куща при дозріванні.

    Пропонуємо до вашої уваги опис сортів жимолості, які найчастіше згадувалися в розділі:

    • Принцеса Діана – кущ до 2 м заввишки, овальна крона, пагони голі, подовжене листя з округлою вершиною яскраво-зеленого кольору. Плоди великі, циліндричної форми, довжиною до 4 см і діаметром до 1 см. Поверхня плода слабо горбиста, десертний смак, солодко-кислий, приємний;
    • Шахіня – кущ заввишки до 180 см, крона конічної форми, листя тонке, темно-зеленого кольору – добре використовуватиме декоративне озеленення. Плоди подовжено-циліндричні з «обрубаною» верхівкою з широким «блюдцем». Шкірка ніжна, смак солодко-кислий;
    • Німфа – сильнорослий кущ з овальною розлогою кроною. Пагони опушені, велике овальне листя з гострою вершиною темно-зеленого кольору. Плід має форму широкого веретена, у деяких ягід вигнутого, шкірка тонка, смак кисло-солодкий, трохи терпкий;
    • Сувенір – кущ заввишки до півтора метра з овальною густою кроною, прямі пагони слабо опушені, листя овальне, темно-зелене, плоди подовжено-циліндричні з овальною основою і злегка загостреною верхівкою, смак кисло-солодкий.

    Популярні види та сорти садової жимолості

    Відомо більше сотні видів жимолості та ще більше сортів. Більшість видів плоди є неїстівними, котрий іноді отруйними. Одним з найвідоміших представників останніх є вовча ягода, що вдосталь зустрічається в лісових масивах середньої смуги.

    У нашій країні зростає близько 20 видів жимолості, у культурних посадках — не більше десятка.

    Розрізняють кучеряву жимолість і чагарникову. Кучерява (каприфоль, жимолість Брауна та ін.) використовується для прикраси стін, альтанок, будівель та ін. Так, у капріфолі гілки можуть виростати до 5-6 метрів, обплітають будь-які опори. Чагарникова жимолість може бути їстівною та неїстівною. Їстівною є так звана жимолість блакитна (або синя), яка має безліч підвидів та сортів.

    Декоративну жимолість вирощують заради красивих квітів та листя.

    Сортів їстівної жимолості є дуже багато: навіть у Держреєстрі їх ​​зареєстровано понад сотню. Найбільш популярними видаються такі.

    • Блакитне веретено — ранньостиглий сорт, багато садівників вважають його одним із найкращих. Щоправда, при цьому відзначають, що при нестачі поливів ягоди сильно гірчать, і цей сорт вважається одним із вологолюбних. Ягоди Блакитного веретена, як і багатьох інших сортів, досить слабко тримаються на кущах.

    Блакитне веретено – один із найпопулярніших сортів

    • Попелюшка – сорт, що відрізняється високою хворобостійкістю і стійкістю до весняних заморозків, його ягоди мають суничний аромат. Скороплідний. Кущі цієї жимолості нижчі за кущі агрусу або смородини, що зручно при збиранні врожаю.
    • Ленінградський велетень – великоплідний сорт, але його ягоди дозрівають нерівномірно. Втім, деякі садівники вважають це однією з переваг сорту. Плодоношення розтягнуте, збирання врожаю триває протягом місяця. Квітки Ленінградського велетня витримують заморозки до -7 оС, його можна вирощувати у суворих кліматичних регіонах.
    • Морена – середньоранній сорт, із великими ягодами десертного смаку. Ця жимолість майже не хворіє, ягоди довго не обсипаються. Морозостійкість дуже висока, що дає змогу вирощувати Морену повсюдно.

    У Морени дуже смачні ягоди

    • Німфа – сорт для дуже складних кліматичних умов. З молодих кущів ягоди довго не обсипаються, але на старих вони тримаються слабо. Плоди солодкокислі, ароматні.
    • Синій птах — невибагливий сорт, кущі досить високі, ягоди нагадують на смак чорниці. Синій птах ніколи не підмерзає і рідко зазнає нашестя шкідників.

    Синій птах — один із найбезпроблемніших.

    • Мальвіна – дуже високоврожайний сорт, що пов’язано, зокрема, і з розміром ягід. Вони десертного смаку, довго не обсипаються. Без запилювачів ягід майже не буває, але додатковий кущ того ж сорту різко підвищує врожайність.

    Властивості жимолості – користь та шкода

    Корисні властивості

    Чим корисна жимолість? У плодах жимолості містяться цукру (галактоза, сахароза, глюкоза та фруктоза), органічні кислоти (щавлева, бурштинова, лимонна та яблучна), провітамін А, вітамін С, вітаміни В1, В2, В9, мікроелементи (калій, магній, залізо, кремній, кальцій, фосфор, натрій, йод, цинк і мідь), а також пектини та дубильні речовини. У зв’язку з цим ягоди жимолості здатні підвищувати шлункову секрецію і посилюють властивість, що перетравлює шлункового соку. Мають вони жовчогінну, сечогінну, антицинготну, загальнозміцнюючу, в’яжучу, проносну, протигрибкову, противірусну, антиоксидантну та антибактеріальну дію.

    Народні цілителі використовують їх при лікуванні хвороб шлунка, проносів і запорів, гіпертонії, анемії, а також з лікувально-профілактичною метою, як жарознижувальний, судинозміцнюючий та полівітамінний засіб при серцево-судинних захворюваннях. Сік ягід жимолості виводить лишаї, відвар ягід очищає очі, знімає больові відчуття у роті та горлі. Користь жимолості не тільки в її їстівних ягодах – корисні та неїстівні види рослини, такі, як жимолість каприфоль.

    • Наприклад, відваром з її гілок лікують нирки, підвищують апетит у ослаблених затяжною хворобою людей, миють голову для зміцнення коріння волосся.
    • Тибетські цілителі застосовують препарати з кори жимолості як болезаспокійливий засіб при головному болі та суглобовому ревматизмі.
    • Відваром кори та гілок жимолості лікують водянку.
    • Екстракт жимолості, що має відлущувальну дію, застосовується при лікуванні екземи.

    Вітаміни, поліфеноли, глікозиди, таніни і катехіни, що містяться в рослині, роблять жимолість не просто корисним, а іноді необхідним лікувальним засобом.

    Протипоказання

    Їстівні види жимолості не мають протипоказань, проте при переїданні її плодів можуть виникнути розлад шлунка та м’язові спазми, а також висипання на шкірі. Будь-який корисний продукт при непомірному споживанні може стати небезпечним, і жимолість у цьому питанні не є винятком. Ось і вся шкода жимолості, якої варто побоюватися.

    Неїстівні види жимолості також цілющі, але якщо ви не знаєте, як приготувати з них відвар або екстракт, краще не намагайтеся це робити. І запам’ятайте: їсти можна тільки сині або чорні ягоди жимолості, а види з червоними та помаранчевими плодами отруйні!