Де зараз знаходиться ринок Лебяжий

0 Comments

Війна забрала в бренду «Чумак» завод, експорт і майже 1 млрд грн виторгу в Україні. Як компанія перевинайшла себе завдяки конкурентам

Каховський виробник кетчупів і консервації «Чумак» випускає свою продукцію на потужностях конкурентів по всій Україні і навіть за кордоном. Частину томатних паст, соуси, майонези виробляють у Луцьку, Києві та Запоріжжі. А ось макарони-короткорізи – в Туреччині. Як компанія знайшла вихід, здається, з безвихідної ситуації, розповідає Forbes.

«Не знали, що полиці можуть викликати сльози», – написала користувачка на Facebook-сторінці «Auchan Україна» в серпні 2022 року. Саме тоді ритейлер провів зворушливу акцію «Полиці чекають. І ми чекаємо». Тоді Auchan залишив кілька порожніх поличок та виділив їх у рамки, на яких були написані назви торговельних марок, що залишилися на окупованих територіях.

Одним із героїв цих порожніх поличок був «Чумак» – донедавна чи не найбільший виробник кетчупів, томатної пасти та майонезів в Україні.

У кінці вересня один із продуктів компанії, томатна паста, повернулася в Auchan та інші магазини. Її виготовили на волинському підприємстві «Луцьк Фудз», яке теж випускає подібну продукцію під маркою «Руна».

Виробництво в Луцьку знайшов гендиректор «Чумака» Андрій Левчук, коли вивозив родину в безпечне місце після 24 лютого. Під час переговорів він пояснював конкурентам, що вони допомагають не акціонерам, а людям, які мають сімʼї, та яким потрібно виплачувати зарплати. На Волинь «Чумак» переїхав у травні, де з того часу виробляє томатну пасту й соус «Чумак Херсонський», розповідає в інтервʼю Forbes Левчук. Підприємство компанії в Каховці не працює.

ДОВІДКА. «Чумак» – донедавна один із найбільших гравців на ринку томатних паст, соусів і кетчупів в Україні. Компанія відома томатними пастами, кетчупами, майонезами та іншими товарами під однойменним брендом. У 1996 році її заснували двоє шведських підприємців Йохан Боден та Карл Стурен, які потім продали цю компанію Dragon Capital. У 2019-му новим власником «Чумака» став найбільший виробник рафінованої соняшникової олії в Україні – Delta Wilmar, що входить до сингапурської компанії Wilmar.

З початком війни внутрішній ринок обʼємом 72 000 т томатних соусів і паст обвалився на 40–45%, підрахували в консалтинговій компанії Pro-Consulting. А частка «Чумака» на ньому скоротилася драматично – на 60–70%. До війни виробник займав близько 20% українського ринку. Його виторг у 2021-му на внутрішньому ринку становив 1,3 млрд грн (без ПДВ).

Після 24 лютого «Чумак» також втратив велику частку експорту. Компанія припинила поставки до Африки, Близького Сходу та Європи. Частка експорту впала з 25% до нуля.

«Ми зіткнулися із викликом – у нас немає ні виробництва, ні складів, – каже Левчук. – Немає нічого, крім бренду та частини людей».

Виторг компанії у 2022-му на внутрішньому ринку скоротився майже на 70% – до 460 млн грн (без ПДВ).

Щоб не втратити й це, «Чумак» випускає товари на потужностях конкурентів в Україні та за кордоном. Що в нього виходить?


У серпні «Auchan Україна» провів акцію «Полиці чекають. І ми чекаємо» – на рамках були написані назви торговельних марок, що залишилися на окупованих територіях

Що окуповано в Херсонській області

«Чумак» зупинив виробництво 24 лютого, побоюючись тиску з боку російської армії. В окупованій Каховці у компанії знаходиться завод, де переробляють томати, виробляють макаронні вироби та соуси.

Росіяни намагалися перезапустити завод. Він не постраждав від бойових дій, до того ж компанія не вивезла з нього обладнання. Після окупації міста транспортні шляхи були перекриті. Склади із сировиною, яка залишилася на окупованій території, пограбували, розповідає Forbes Левчук.

На початку травня 2022-го на складах компанії знаходився піврічний запас томатних соусів, кетчупів та інших товарів. Проте їх продавали лише магазинам в окупованій Каховці, оскільки вивезти за межі окупованої території було неможливо. Продукція «Чумака» в інших містах України закінчувалася, розповідав тоді Forbes один із співвласників Delta Wilmar, який попросив не називати його імʼя з міркувань безпеки. Наприклад, влітку минулого року каховська томатна паста зникла з мережі гіпермаркетів «Auchan Україна».

Тоді були проблеми і з продукцією інших виробників. На поличках магазинів не було томатної пасти, кетчупів та соусів й інших виробників.

«Іноді ми мали в пропозиції лише один бренд, який покривав потребу», – пригадує керівниця зі звʼязків із громадськістю «Auchan Україна» Олена Орлова.

Одна із причин – дефіцит томатної пасти, яка є основою для виробництва кетчупів і соусів. Він виник через окупацію Херсонської області, де вирощують томати для переробки та вироблення томатної пасти. Також там знаходяться заводи постачальника сировини для багатьох виробників – компанії Agrofusion. Один із них, який знаходиться в селі Шевченково, що на Миколаївщині, частково зруйнований, інший завод знаходиться в Снігурівці – був в окупації, повідомляв у січні місцевому виданню «НикВести» засновник і директор компанії Agrofusion Сергій Сипко. Зокрема, тому компанія Nestle, яка випускає кетчупи «Торчин», закуповує сировину в Італії, Іспанії та інших країнах.

Як «Чумак» повертає собі ринок

Луцьк не єдине місто, де «Чумак» після 24 лютого виробляє свою продукцію. Його майонези випускаються на потужностях запорізької Delta Food, яку перевезли до Тернополя. Соуси – на столичному заводі виробника Olkom Group. А ось макарони й частину томатної пасти – на заводах у Туреччині та Італії відповідно.

Виробництво більшості з них відновили в кінці 2022-го, розповідає Левчук. Зокрема, майонези під маркою «Чумак» випускають з листопада минулого року.

У 2023-му «Чумак» планує відновити виробництво кетчупів, які до війни займали 25% ринку.

«У нас ще дуже рання стадія проєкту, – каже Левчук, не називаючи виробничих потужностей. – Поки що це комерційна таємниця».

Виробництво на чужих потужностях – це спроба не втратити впізнаваність популярних марок продуктів у супермаркетах і працівників, які залишилися в компанії.

«Було завдання: вийти на дохід, який зміг би забезпечити заробітну плату та мінімальні витрати», – пояснює Левчук.

У компанії залишилося 110 ключових співробітників із 1200, які працювали там до початку повномасштабної війни.

У грудні «Чумак» повернув свої товари в АТБ та «Сільпо». Зайти одночасно весь ритейл компанії складно, тому що тепер у неї асортимент наполовину менший, ніж до повномасштабної війни. До 24 лютого в неї було 100 найменувань продукції.

«У деякі мережі ми ще в процесі заходу», – розповідає Левчук.

Крім того, кетчупи та соуси «Чумак» поступово витісняє продукція конкурентів, каже категорійна менеджерка групи товарів «Бакалія» «МETRO Україна» Анастасія Герасименко. Зокрема, у її мережі, а ще в АТБ та «Auchan Україна» частка «Чумака» в томатній пасті, соусах і кетчупі впала.

«У кетчупах ми займали 25% ринку, а зараз – нуль», – каже гендиректор «Чумака» Левчук.

На його думку, домінуючі позиції зайняв головний його конкурент – «Торчин», який випускає Nestle.

До кінця 2023-го «Чумак» планує вийти на 50% довоєнних обсягів виробництва брендованих товарів на внутрішньому ринку. А також повернути довоєнні виторги в гривні. Щоб досягти цього, асортимент поступово доповнюватимуть у всіх категоріях продуктів.

«Цей рік для того, щоб повернути внутрішній ринок, – каже Левчук. – І виробничих майданчиків у нас достатньо».

Ринки Львова: коли з’явилися та кому належать найпопулярніші львівські базари

Раніше ми розповідали про історію створення львівського базару “Добробут”. Як виявилось, на території торгівельного майданчика спочатку мав розміщуватися міжнародний готель, але через кризу 90-х та бюрократичні махінації “маємо те, що маємо”.

Новини.LIVE розповість про найбільші та найпопулярніші ринки Львова, а також про те, хто їх контролює.

Краківський ринок

Краківський ринок, який нині розташовується на вулиці Базарній, 11 за правом є одним із найстаріших базарів міста. Старі протоколи квартальних сесій колегії “сорока мужів” (орган Львівського магістрату, створений у 1577 році) свідчать, що торгівля у цій місцевості велася ще на початку XVII століття.

Безпосередньо торговий майданчик із назвою “Краківський ринок” з’явився у XIX століття. Тоді він розташовувався на сучасній площі Ярослава Осмомисла. Приблизно ж на тому місці, де зараз знаходиться “Добробут”. Вдале розташування до двох основних магістральних шляхів – Городоцького та Жовківського – зумовлювали значний притік клієнтів та фінансове процвітання ринку. Свого часу він став чи не найбільш пристосованим місцем для торгівлі у Львові. А все через те, що за його реставрацію у 1876 році взялася одна з віденських фірм, яка вже мала справу з ринками. Європейці попрацювали на славу: було збудовано великий павільйон із заліза та цегли на мурованому фундаменті, покритий хвилястим оцинкованим залізом, облаштовано асфальтовані тротуари та забезпечено вентиляцію торгових приміщень.

На жаль, під час Другої світової війни класичний Краківський припинив своє існування. Лише наприкінці 1950-х його відновили в новій локації, де на той час уже майже десять років працював колгоспний “Центральний ринок”. Зараз, за інформацією журналістів, власником “Краківського ринку” з найбільшою долею (39,5%) є львів’янка Наталія Щадило. Вона є бізнес-партнеркою місцевого кримінального авторитета Володимира Дідуха (більш відомого як “Вова Морда”, перебуває під санкціями РНБО за контрабанду) та його дружини. Ще 16% та 28,5% відсотків належать колишньому почесному консулу Казахстану у Львові Володимиру Кожану та його сину Юрію Кожану відповідно.

Галицький ринок

Спершу Галицький ринок, подібно Краківському, розташовувався не на своїй теперішній локації, але все ж не так далеко. Початковим місцем для одного з центральних базарів була площа Соборна поруч із сучасним пам’ятником Данилу Галицькому. Але в 1891 році міська влада придбала дві земельні ділянки фактично через дорогу від тодішнього торгівельного майданчика та вирішила перенести його туди.

За спородження абсолютно нових павільйонів для ринку взялася віденська фірма “Енд & Горн”, що до цього вже реставрувала Краківський. При будівництві ж Галицького ринку були застосовані найсучасніші, на кінець XIX століття, будівельні технології та матеріали, зокрема павільйон мав чавунно-скляний каркас. Тут працювало 50 крамниць, 60 відділів для різників та м’ясників, 54 місця для продажу бакалії та 2 склади для м’яса. Відтоді розміщення ринку більше не змінювалось.

Вже за часів незалежності міська влада планувала ліквідувати базар, який знаходився у комунальній власності. На його місці мав з’явитися новий торговий центр. Але місцеві жителі не оцінили задумки депутатів та стали на захист історичного ринку. Завдяки активній громадській позиції львів’ян його вдалося зберегти. Але згодом ТЦ поблизу базару таки відкрили.

Станом на зараз, земельна ділянка, на якій розташовується ринок, перебуває в оренді в Юрія Путаса, який був депутатом Львівської міськради від партії “Україна Соборна” у 2010-2015 роках, і київського ТОВ “Сонячне сяйво”, що належить його матері Ользі Путас, а керує ним брат Володимир Путас.

Привокзальний ринок

Як не дивно, Привокзальний не є старим місцем для торгівлі. Його збудували вже у повоєнний час за Радянського Союзу. Раніше на місці ринку розташовувались деревообробні майстерні, склади та спортивні майданчики підприємства “Сокіл-IV”. Також частина базару стоїть на території колишнього Городоцького кладовища, яке відкрили ще у 1787 році. Але радянська влада ліквідувала цвинтар після закінчення Другої світової.

В період з 1940 по 2000 рік Привокзальний ринок не був таким монолітним, як зараз. Багато торгових рядів також розташовувались на площі Липневій. Але після реконструкції ринку у 2000 році їх вирішили ліквідувати.

Стосовно назви базару багато говорити не варто. Вона свідчить сама за себе. Наближеність до головного та приміського вокзалів не могла не повпливати на її вибір.

Офіційно ринком управляє ТОВ “Привокзальний ринок”. Його засновники є ТОВ “Концепт Авангард” (50%), Катерина Каменівська (49,4%) та ТОВ “Привокзальний плюс” (0,6%). Власниками ТОВ “Концепт Авангард” є Ігор Гарасим та Григорій Наконечний. Наконечному також належить і ТОВ “Привокзальний плюс”. Тобто фактично ринок має трьох власників. З 2015 року ринком керує одесит Віталій Гужва.

Шувар

Ринок Шувар, який розташовується на проспекті Святого Івана Павла II, 4б на Сихові є найбільшим гуртовим ринком сільськогосподарської продукції на Західній Україні. Але все велике починається з малого. В 1991 році у передмісті Львова був заснований магазин роздрібної торгівлі Шувар. Дивна назва походить від слова, яким у народі називали лепеху або ж аїр. Ця рослина росте у заболоченій місцевості чи на узбережжі водойм. А поруч з сучасним Шуваром знаходиться витік річки Зубра, де місцевість до появи ринку була заболоченою.

За 8 років зі звичайного магазину виріс цілий торгово-промисловий ринок, який налічував 260 торгових точок. А ще за 5 років, у 2004, їх було вже 980. Станом на 2021 рік площа торгового комплексу складає понад 20500 м². Щоб зрозуміти оборот товарів величезного підприємства, варто подивитися на суму податків, яку воно сплачує. У 2020 році Шувар заплатив у бюджет 60 мільйонів гривень без врахування сум, які сплачують орендарі, що працюють на ринку.

Незмінним керівником та основним власником ринку є депутат Львівської міської ради від “Самопомічі” Роман Федишин.