Актинідія коломікта: посадка і догляд, опис сортів

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 15 серпня 2023 Опубліковано: 15 лютого 2019 Перша редакція: 15 серпня 2017 🕒 15 хвилин 👀 15400 разів 💬 6 коментарів

• Посадка й догляд за актинідією коломікта
• Актинідія коломікта – опис
• Посадка актинідії коломікта у відкритий ґрунт
  • Коли садити актинідію коломікта
  • Як садити актинідію коломікта в саду
  • Як виростити актинідію коломікта в саду
  • Хвороби і шкідники актинідії коломікта
  • Актинідія коломікта в Підмосков’ї
  • Як розмножити актинідію коломікта
  • Розмноження актинідії коломікта насінням
  • Розмноження актинідії коломікта зеленими літніми живцями
  • Розмноження актинідії коломікта здеревілими літніми живцями
  • Розмноження актинідії коломікта весняними або осінніми відсадками
  • Корисні властивості актинідії коломікта
  • Актинідія коломікта – протипокази
  • Коментарі

  Рослина актинідія коломікта (лат. Actinidia kolomikta), або повзун, є чагарниковою багаторічною ліаною, видом роду Актинідія родини Актинідієві. Родову назву рослини утворено від грецького слова «actis», яке означає «промінь» і пояснює, як розташовані стовпчики зав’язі у представників родини.

  Актинідія коломікта, як і найбільший представник роду актинідія аргута, в природі зустрічається в змішаних і хвойних лісах Далекого Сходу на висоті до 1000-1800 м над рівнем моря. У культурі актинідія коломікта з 1855 року вирощується як плодова й декоративна рослина.

  Посадка й догляд за актинідією коломікта

  • Цвітіння: із п’ятирічного віку впродовж трьох тижнів із другої декади червня.
  • Посадка: початок травня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло або притінок.
  • Ґрунт: вологий, багатий на гумус, легкий, кислої або слабкокислої реакції.
  • Полив: частий і рясний, дощуванням або за допомогою лійки з душовою насадкою.
  • Підживлення: у вигляді шару мульчі з перегною або торфу завтовшки 5-7 см.
  • Обрізування: під час цвітіння або відразу ж після нього.
  • Розмноження: насінням, зеленими та здеревілими живцями, осінніми та весняними відсадками.
  • Шкідники: листоїди, гусінь бражників і кишмишевих п’ядунів, золотоочки, короїди, вусачі, саранові кобили та слимаки. Коти обдирають із рослини кору.
  • Хвороби: плямистості – рамуляріоз і філостиктоз, гнилі – плодова й чорна, цвілі – сіра й зелена, а також борошниста роса.
  • Властивості: є одним із найцінніших харчових продуктів лікувально-дієтичного значення і має відхаркувальну, загальнозміцнюючу, знеболюючу, кровоспинну та заспокійливу властивості.

  Актинідія коломікта – опис

  Актинідія коломікта є дерев’янистою ліаною з корою, що ледь лущиться, кучеряві або прямостоячі стебла якої сягають у діаметрі від 2 до 5 см та здатні вибиратися на висоту 14 і більше метрів. Пагони у рослини гладкі, блискучі, темно-коричневі. На молодих пагонах безліч поздовжніх світлих сочевичок. Нездеревілі вегетативні пагони при зіткненні з будь-якою опорою обвивають її спірально проти годинникової стрілки.

  Листя актинідії коломікта – чергове, еліптичне або яйцеподібне, довгозагострене, двояко гостропильчасте, з округлою або серцеподібною основою, завдовжки від 5 до 13 см, розташоване на черешках завдовжки 2-7 см – на початку свого розвитку має бронзове забарвлення, що потім зеленіє, перед початком цвітіння воно, починаючи з вершини, поступово набуває яскраво-білого забарвлення, а після того, як актинідія коломікта відцвіте, листя стає спочатку рожевим, потім червоно-малиновим. Восени на ліані можна спостерігати водночас рожеве, світло-жовте, яскраво-жовте, червоне й червоно-фіолетове листя. Особливо виражена ряболистість у актинідій, що ростуть на добре освітлених ділянках.

  Уперше актинідія коломікта зацвітає в п’ятирічному віці. Її цвітіння починається у другій декаді червня й триває до трьох тижнів. Запашні білі або злегка рожеві з зовнішньої сторони квітки актинідії зазвичай дводомні, одностатеві, хоча зустрічаються рослини й із двостатевими квітками. Тичинкові квітки (чоловіча актинідія коломікта) діаметром близько 1 см утворюють триквіткове напівщиткоподібне суцвіття, а маточкові (жіноча актинідія коломікта) і двостатеві діаметром до 15 мм розташовуються поодиноко в пазухах листків. Найбільш цінними вважаються самоплідні актинідії коломікта з двостатевими квітками – їм не потрібні рослини-запилювачі.

  Ароматні, м’які й солодкі в зрілому стані плоди рослини – темно-зелені, довгасті, еліптичні або округлі ягоди з іще більш темними смугами. У довжину плід сягає 3, а в ширину – 1,5 см. У плодах міститься близько 90 дрібних темно-коричневих або жовтуватих насінин. Плодоношення актинідії коломікта починається зазвичай у дев’ятирічному віці. Дозрівають ягоди з кінця серпня до середини вересня.

  Посадка актинідії коломікта у відкритий ґрунт

  Коли садити актинідію коломікта

  Для отримання врожаю плодів необхідна спільна посадка 3-4 жіночих з однією-двома чоловічими рослинами. Найкращий час для посадки актинідії коломікта – початок травня.

  Рослина віддає перевагу добре зволоженим, багатим на гумус легким ґрунтам слабкокислої і кислої реакції. Лужні ґрунти рослині не підходять. Здійснюють посадку саджанців із півночі на південь, оскільки таке розташування дозволяє снігу довше затримуватися навесні в пристовбурних колах та забезпечує в спеку захист коренів і стовбурів актинідії тінню від її крони.

  Актинідія коломікта добре зносить затінок, але краще росте та плодоносить на відкритих сонячних місцях або в мереживному притінку. Розташовують групу актинідій у захищених від вітру місцях із південного, південно-західного або південно-східного боку будівель, не ближче ніж за 80 см від фундаменту. Можна садити ліану коломікта вздовж ділянки в якості живої огорожі, проте хоч би де ви посадили цю рослину, вертикальна опора для неї потрібна дуже міцна.

  Як садити актинідію коломікта в саду

  Посадочні ями розміром 60х60х60 см готують дні за два до посадки: на дно кладуть дренажний шар із битої цегли, щебеню, керамзиту або гравію завтовшки 15 см, а поверх дренажу насипають ґрунтосуміш такого складу і в такій кількості: компосту або перегною – 3 відра, піску – 2 відра, золи й торфу – по піввідра, фосфорних і калійних добрив – по 250 г, кісткового борошна – 150 г. Усі інгредієнти перед наповненням ґрунтосумішшю ями ретельно перемішують до отримання однорідної маси. Наповнивши яму ґрунтом, у неї виливають 2-3 відра води й залишають на кілька днів, аби ґрунт осів. При посадці саджанці актинідії коломікта заглиблюють так, щоб коренева шийка залишалася на рівні поверхні. Закінчують посадку рясним поливанням.

  Розташовують рослини на відстані 1,5-2,5 м одна від одної. Попервах після посадки саджанці актинідії коломікта захищають від сонця. Відразу ж після посадки необхідно встановити міцні опори.

  Догляд за актинідією коломікта

  Як виростити актинідію коломікта в саду

  Догляд за актинідією коломікта зводиться переважно до трьох процедур: поливу, мульчування й обрізування.

  Через те, що рослина потребує високої вологості, в посушливу пору вам доведеться приділяти актинідії більше уваги. Полив рослини здійснюють увечері методом дощування, використовуючи лійку з душовою насадкою і намагаючись добре зволожити ґрунт у пристовбурному колі. Оскільки коренева система в актинідії коломікта поверхнева, в літню спеку вона швидко перегрівається. З цієї причини не рекомендується проводити глибоке розпушування ґрунту навколо рослини.

  Підживлення актинідія коломікта воліє у вигляді мульчі з торфу або перегною. А мульчування тирсою, сосновою корою або опалим листям захистить коріння актинідії коломікта взимку від морозів. Товщина мульчуючого шару має бути 5-7 см.

  Хвороби і шкідники актинідії коломікта

  Листя й плоди актинідії піддаються грибковим захворюванням: листя уражають плямистості (рамуляріоз, філостиктоз), а плоди – гнилями (плодовою та чорною) і цвіллю (сірою та зеленою). Хворіє актинідія і борошнистою росою. Збудники плямистостей гинуть після 2-3 обробок рослини одновідсотковою бордоською рідиною або двовідсотковою колоїдною сіркою. Борошнисту росу лікують запиленням актинідії меленою сіркою, після чого її двічі з інтервалом 10 днів обприскують розчином кальцинованої соди. Що стосується гнилей та цвілі, то жодна з них лікуванню не піддається. Доведеться в період плодоношення видаляти й знищувати уражені плоди, а також вирізати пошкоджені й сохнучі гілки. Після падолисту потрібно видалити з ділянки та спалити всі рослинні залишки, а актинідію і ґрунт обробити розчином фунгіциду.

  Із комах найбільшої шкоди актинідії коломікта заподіює листоїд. У результаті його активності до кінця літа рослина може взагалі залишитися без листя. Окрім листоїда, шкодять актинідії гусениці бражників і п’ядунів кишмишевих, золотоочки, короїди й вусачі, а також саранові кобилки та слимаки, однак вони уражають рослину не так сильно, як листоїди. Проти всіх цих шкідників актинідію обробляють інсектицидами або акарицидами.

  Потерпає коріння, стебла та пагони актинідії від котів, що обдирають з рослини кору, оскільки вона містить речовину, дія якої схожа з валеріаною. Щоб захистити актинідію, її коріння вкривають дерев’яними щитами, а навколо стовбурів ставлять загороджувальні сітки, просочені креозотом для відлякування хвостатих хуліганів.

  Актинідія коломікта в Підмосков’ї

  В умовах середньої смуги актинідія коломікта вегетує близько 150 днів – із початку травня до початку жовтня. Вона є найбільш морозостійким представником роду актинідій і прекрасно почувається в умовах Підмосков’я і Ленінградської області. Вирощується актинідія коломікта і на Уралі.

  Обрізування актинідії коломікта

  Правильне обрізування актинідії допомагає не тільки сформувати красиву рослину, а й збільшити урожай її плодів. Слід знати, що навесні в стеблах рослини дуже сильний сокорух, тому обрізування в цей час робити небезпечно. Несприятливий для цих дій і кінець літа, оскільки будь-яке механічне пошкодження може спровокувати небажане пробудження бруньок на молодих пагонах. Найкраще проводити обрізування актинідії коломікта під час цвітіння або відразу після нього. Не зашкодить рослині й обрізування, здійснене після падолисту.

  Насамперед рослину в санітарних цілях звільняють від тонких, слабких, підмерзлих за зиму і сохнучих пагонів. Формуюче обрізування актинідії коломікта залежить від того, який тип опори використовується для підтримки ліани у вертикальному положенні, але оскільки зазвичай цей вид вирощують на плоскій шпалері, застосовується віялове обрізування рослини. У перший рік після цвітіння потрібно вибрати 3-4 розвинених вертикально зростаючих пагони і вертикально зафіксувати їх на шпалері в якості рукавів «віяла». Решту пагонів вирізають під корінь. Після падолисту рукави вкорочують, обрізаючи їх до рівня визрілої (здеревілої) частини. Під час наступного літнього формування найсильніші з відрослих бічних гілок закріплюють на шпалері в горизонтальному положенні, після чого інші бічні пагони обрізають, а лозу прищипують у різних напрямках. На третій рік формування куща проводять у вертикальному напрямку: утворені пагони паралельно підв’язують до рукавів «віяла». На четвертий рік, який повинен завершити формування куща актинідії коломікта, новоутворені сильні пагони прищипують у горизонтальному положенні, підв’язавши їх до другої знизу направляючої шпалери.

  Після того, як кущ сформований, залишається проводити регулярне сезонне проріджувальне й санітарне обрізування, а також видалення кореневої парості. Оскільки у актинідії коломікта плодючі бруньки формуються як на коротких, так і на довгих лозах, проявляйте під час обрізування обережність, інакше ви можете поставити під загрозу урожай наступного року.

  Із 8-10 року життя актинідії коломікта починають проводити поступове змолоджуюче обрізування рослини: кожен сезон видаляють один рукав і замінюють його сильним молодим пагоном із парості.

  Розмноження актинідії коломікта

  Як розмножити актинідію коломікта

  Рослина легко розмножується різними способами, як генеративним (насіннєвим), так і вегетативними: здеревілими й зеленими літніми живцями, весняними й осінніми відсадками.

  Розмноження актинідії коломікта насінням

  У перших числах нового року помістіть сухе насіння актинідії в капронову панчоху, а потім у банку з вологим піском. Закрийте банку капроновою кришкою й тримайте її два місяці при температурі 20 ºC. Після закінчення цього терміну насіння закладають на два місяці в нижній ящик холодильника на стратифікацію, дістаючи й струшуючи банку кожні 10 днів. Увесь цей час пісок, у якому перебуває насіння, має бути вологим. Після стратифікації насіння промивають від піску, викладають на вологу паперову серветку, поміщають у поліетиленовий пакет, зав’язують його й кладуть для пророщування в тепле місце. Щойно насіння наклюнеться, його відразу висівають по одному в ящик із вологим субстратом із перепрілого компосту і піску в рівних частинах. Посів здійснюють на глибину 5 мм за схемою 2х2 см, після чого ящик утримують у теплиці далеко від яскравого світла, постійно контролюючи вологість субстрату. Бережіть посіви від холоду. До початку осені сіянці виростуть до 50 см. На зиму ящик вкопують у землю і вкривають шаром сухого листя завтовшки 30 см, а навесні сіянці розсаджують за схемою 10х20 см у ящик із дренажним шаром і легким живильним ґрунтом слабкокислої реакції. Рослинам знадобиться регулярний і достатній полив. На третій рік сіянці почнуть цвісти, і ви зможете визначити їхню стать, а восени їх висаджують на постійне місце по 2 рослини в одну ямку. Вирощування саджанців у теплиці, а не у відкритому ґрунті, дасть вам два роки переваги в часі.

  Розмноження актинідії коломікта зеленими літніми живцями

  Для здійснення цього способу заздалегідь приготуйте парник і вкопайте його нижню частину в землю. На дно ящика помістіть товстий шар дренажу, потім слабкокислий субстрат, а поверх субстрату – добре зволожений шар промитого річкового піску завтовшки 3 см. Живці з двома-трьома бруньками нарізають із молодих пагонів, які при згинанні хрустять. Під нижньою брунькою зріз має бути косим, а над верхньою – прямим, на відстані 1 см від вічка. Листок із нижньої бруньки видаляють, а верхній листок вкорочують на третину. Нижній зріз живця перед посадкою поміщають на добу в розчин коренеутворювача.

  Підготовлені живці заглиблюють нижнім зрізом у пісок на 2-2,5 см на такій відстані один від одного, щоб їхнє листя не стикалося, після чого ящик накривають прозорим ковпаком або рамою зі склом і притіняють. Укорінення може зайняти місяць. Увесь цей час потрібно підтримувати температуру повітря в межах 25 ºC, а полити живці можна буде тільки після утворення у них коренів. Ті живці, які при укоріненні скинули листя, потрібно негайно з парника видалити.

  Розмноження актинідії коломікта здеревілими літніми живцями

  Цей спосіб мало відрізняється від попереднього, але деякі особливості все-таки є. Укорінення проводиться в середині або наприкінці серпня, оскільки успіхом процес може увінчатися тільки в разі, якщо до моменту перенесення живців в сховище або укриття на зиму на них з’являться лише коренеутворюючі горбки або зачатки коренів. Щоб дотримати цю умову, вам доведеться орієнтуватися на прогноз погоди, і в разі занадто теплого серпня перенести живцювання на пізніший час.

  Живці потрібно брати з однорічних пагонів, що побували під сонцем: вони коричневого кольору, з жорсткими листям на коротких черешках і короткими міжвузлями. Готують їх до вкорінення і висаджують у парник так само, як і літні живці. Головна умова: нижній зріз живця після посадки має перебувати в піщаному шарі, не торкаючись чорного ґрунту. На початку квітня переміщені на зиму в сховище живці починають проростати, і їх пересаджують у теплицю за схемою 10х10 см у добре заправлений добривами ґрунт, насипаний поверх дренажного шару. Попервах живці потрібно захищати від яскравого сонця.

  Розмноження актинідії коломікта весняними або осінніми відсадками

  Для цього способу розмноження вам знадобляться дворічні пагони: навесні або восени пагін знімають з опори, укладають у канавку завглибшки 5-7 см, закріплюють у ній і засипають пухким вологим ґрунтом. Вкорінюються відсадки актинідії легко: в горизонтальному положенні активізуються і дають вертикальні паростки майже всі бруньки пагона. Кожен такий паросток із двох сторін підв’язують до кілочків і високо підгортають землею. До кінця наступної осені у вас будуть саджанці, готові до пересадки на постійне місце.

  Сорти актинідії коломікта

  Більша частина сортів рослини призначена для вирощування у відкритому ґрунті. Майже всі вони вирізняються морозостійкістю, стійкістю до несприятливих умов і швидким зростанням, тому немає сенсу окремо описувати сорти актинідії коломікта для Підмосков’я: практично будь-який сорт із тих, що ми опишемо нижче, можна з успіхом вирощувати в середній смузі. Отже, найбільш відомими і такими, що добре себе зарекомендували, сортами актинідії коломікта є:

  • Ананасова – середньостиглий урожайний сорт із середньої величини ріпчастими плодами солодкого смаку з ананасовим ароматом. Сорт вирізняється високою зимостійкістю;
  • актинідія коломікта Ленінградська рання – зимостійкий урожайний сорт, що дозріває на початку серпня, з великими кисло-солодкими ягодами масою до 4,5 г;
  • актинідія коломікта Ленінградська пізня – середньоурожайний сорт із великими кисло-солодкими ягодами масою до 5,5 г;
  • актинідія коломікта Вереснева – високопродуктивний зимостійкий сорт із великими плодами;
  • Незнайомка – високоврожайний ранній сорт середньої зимостійкості, але вирізняється стійкістю до шкідників і хвороб. Вимагає запилення чоловічою рослиною. Ягоди овальні, дуже великі, масою від 15 до 25 г. М’якоть соковита, ніжна, солодкого смаку, з ароматом ананаса;
  • актинідія коломікта Доктор Шимановський – самоплідний гібридний сорт середньої продуктивності з жовто-зеленими овальними плодами масою до 3 г, які в кінці серпня, відразу після дозрівання, опадають;
  • актинідія коломікта Ленінградська Адам – чоловічий декоративний сорт польської селекції. Не утворює плодів. Цвіте запашними білими квітками. Використовується для запилення жіночих рослин;
  • Мармеладка – жіночий сорт середнього терміну дозрівання з овальними оливково-зеленими плодами масою близько 2,3 г у подовжню світлу смужку. М’якоть смачна, запашна;
  • Виноградна – ранній морозостійкий і стійкий до хвороб та шкідників сорт десертного призначення і середньої врожайності з матовими плодами оливкового кольору з тонкою шкіркою в світлих поздовжніх смужках, кисло-солодкими на смак і з суничним ароматом;
  • Рання зоря – ранній сорт середньої зимостійкості з конічними подовженими плодами кисло-солодкого смаку з ананасовим ароматом у блискучій темно-зеленій шкірці;
  • Університетська – зимостійкий сорт середнього терміну дозрівання, майже не вражається захворюваннями, з подовжено-циліндричними, слабкоребристими й трохи стисненими плодами масою від 2 до 3,5 г оливково-зеленого кольору з ледь помітними поздовжніми смужками. Ніжна м’якоть кисло-солодка, з цитрусовим ароматом;
  • Фантазія садів – стійкий до хвороб і шкідників сорт, який потребує запилення чоловічою рослиною. Плоди подовжені, зелені, масою до 2,4 г, кисло-солодкі з вираженим запахом ананаса;
  • Присадибна – сорт раннього терміну дозрівання й високої зимостійкості з подовжено-циліндровими кисло-солодкими плодами з ананасово-яблучним ароматом, які після дозрівання обсипаються;
  • Новосибірська рання – високоврожайний зимостійкий ранньостиглий сорт із великими солодкими ягодами масою до 4,5 г із фруктовим ароматом;
  • Борисовська – дуже ранній зимостійкий сорт із дуже великими ягодами масою до 7 г подовжено-циліндрової форми, солодкого смаку і зі слабким ароматом;
  • Великоплідна – зимостійкий сорт середнього терміну дозрівання з солодкими циліндричними плодами масою до 6 г зі слабко вираженим ароматом;
  • Компактна – середньостиглий зимостійкий сорт із солодкими, запашними плоскими ягодами масою до 6 г, які майже не обсипаються при дозріванні;
  • Клара Цеткін – пізньостиглий зимостійкий сорт із подовжено-циліндричними кисло-солодкими плодами масою до 3,5 г, що дозрівають майже одночасно.

  Окрім описаних, відомі в культурі сорти актинідії коломікта Павловська, Перемога, Матова, Пам’ять Учителя, Ленінградська великоплідна, Тітляновська-2, ВІР-1, Вафельна, Паркова, Монетка й інші.

  Властивості актинідії коломікта – шкода і користь

  Корисні властивості актинідії коломікта

  Цінність плодів актинідії коломікта полягає передусім у великій кількості вітамінів (C, A і P), мінералів і мікроелементів. Входять до складу ягід редукуючі цукри, крохмаль, каротин, барвники, пектини, жирні олії та інші речовини, необхідні людському організму. Плід актинідії коломікта є концентратом вітаміну C, кількість якого зростає в міру дозрівання ягоди. Поєднання поліфенолів і аскорбінової кислоти дозволяє вживати плоди з користю для організму як у свіжому, так і в переробленому вигляді, оскільки біологічно активні речовини прекрасно зберігаються в заморожених і сухих ягодах. Смачні й корисні консервовані плоди актинідії. Ягоди актинідії коломікта використовують також для приготування сиропів, желе, варення, пастили, повидла, мармеладу, компотів і киселів.

  Лікувально-дієтичне значення мають не тільки плоди, а й квітки, кора та листя актинідії. Препарати з цих частин рослини застосовують при цинзі, кашлюку, анемії, глистах, захворюваннях дихальних і травних органів, хронічних закрепах, ревматизмі, паралічі, неврозах шлунку. Плоди актинідії усувають авітаміноз і регулюють обмінні процеси. Відваром кори лікують карієс і головні болі, використовують його також як відхаркувальний, загальнозміцнюючий, знеболюючий, кровоспинний і заспокійливий засіб.

  Актинідія коломікта – протипокази

  Препарати актинідії не рекомендовані людям із варикозним розширенням вен, тромбофлебітом і підвищеним згортанням крові. Протипоказом є індивідуальна незносність продукту, яка може виразитися в сильній алергічній реакції.

  Іноді при вживанні в їжу великої кількості плодів навіть у абсолютно здорової людини виникає харчовий розлад.

  Актинідія: посадка й догляд, вирощування

  Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 27 лютого 2019 Перша редакція: 30 липня 2015 🕒 21 хвилина 👀 90318 разів 💬 4 коментарі

  • Посадка й догляд за актинідією
  • Прослухати статтю
  • Рослина актинідія – опис
    • Загальна характеристика
    • Як відрізнити чоловічу актинідію від жіночої
    • Коли саджати актинідію
    • Посадка актинідії навесні
    • Посадка актинідії восени
    • Опори для актинідії
    • Вирощування актинідії в саду
    • Підживлення актинідії
    • Обрізування актинідії
    • Актинідія після збору врожаю
    • Актинідія восени і взимку
    • Як розмножити актинідію
    • Розмноження актинідії дуговими відведеннями
    • Розмноження актинідії живцями
    • Розмноження актинідії здеревілими живцями
    • Розмноження актинідії насінням
    • Захворювання актинідії
    • Шкідники актинідії
    • Актинідія аргута (Actinidia arguta)
    • Актинідія коломікта (Actinidia kolomikta)
    • Актинідія полігама (Actinidia polygama)
    • Актинідію Джиральді (Actinidia giraldii)
    • Актинідія пурпурова (Actinidia purpurea)
    • Актинідія гібридна
    • Корисні властивості актинідії
    • Протипокази актинідії
    • Коментарі

    Рослина актинідія (лат. Actinidia) належить до роду дерев’янистих ліан родини Актинідієві. У природі ліана актинідія зростає в Гімалаях, Південно-Східній Азії, на Далекому Сході і налічує близько 70 видів. Нам добре відомий плід одного виду актинідії делікатесної – ківі. Батьківщиною цієї рослини вважають Китай, а в Європі плоди актинідії з’явилися тільки в 1958 році. Назва рослини походить від грецького слова, що в перекладі означає «промінчик».

    Сьогодні в садах помірного поясу вирощують види, споріднені з актинідією делікатесною, їхні ягоди здебільшого дрібноплідні і не такі волохаті, як ківі. Лідером серед культурних видів, вирощуваних у садах, вважається актинідія коломікта – садова актинідія, знана зимостійкістю, а найбільшою рослиною роду є актинідія аргута (гостра), що досягає у висоту 30 м.

    Посадка й догляд за актинідією

    • Цвітіння: у кінці травня або на початку червня.
    • Посадка: дво-трирічні саджанці можна садити восени, за 2-3 тижні до перших заморозків, а більш дорослі актинідії краще висаджувати напровесні, до початку сокоруху.
    • Освітлення: яскраве сонце з ранку та притінок після полудня.
    • Ґрунт: пухкий, вологий, добре дренований, слабкокислий або нейтральний, на ділянці з глибоким заляганням ґрунтових вод. Не саджайте рослину поруч із яблунями: актинідії таке сусідство шкодить. Гарну компанію актинідії складе смородина.
    • Опора: оскільки актинідія є ліаною, при посадці потрібно передбачити опору для неї: паркан, стіну, шпалеру на кшталт виноградної або міцну конструкцію у вигляді арки.
    • Полив: у спеку бажано застосовувати повітряно-крапельний спосіб, обприскуючи рослину рано-вранці та після заходу сонця, а в затяжну посуху потрібно виливати під кожен кущ 6-7 відер води, інакше рослина може скинути листя.
    • Підживлення: мінеральними добривами: напровесні – по 35 г азотного, 20 г фосфорного та 20 г калійного добрива на м² пристовбурного кола; у період утворення зав’язей – по 10-15 г калійного, 15-20 г азотного та 10-15 г фосфорного добрива на м²; після збору врожаю, у другій декаді вересня – по 20 г калійного та фосфорного добрива на м².
    • Обрізування: формують кущ із три-чотирирічного віку, омолоджувальне обрізування проводять із восьмирічного віку. Усі види обрізування потрібно робити тільки влітку.
    • Розмноження: насінням, дуговими відсадками, зеленими та здеревілими живцями.
    • Шкідники: жуки-листоїди, гусінь кишмишевих п’ядунів, короїди.
    • Хвороби: борошниста роса, філостиктоз, плодова гниль, сіра та зелена цвіль.
    • Властивості: плоди актинідії є дієтичним продуктом, містять багато корисних для людського організму речовин і мають лікувальні властивості.

    Прослухати статтю

    Рослина актинідія – опис

    Загальна характеристика

    Актинідія – листопадна багаторічна ліана з цільним листям, іноді тонким, а іноді шкірястим. Саме листя актинідії є причиною високої декоративності ліани, оскільки його строкате забарвлення – нечасте явище для рослин помірного клімату. Стебла і пагони актинідії вимагають опори. Бруньки заховані в рубцях листя. Квітки, одиночні або в групах по три штуки, зібрані в пазухах листків. Віночок найчастіше білого кольору, але є види з помаранчевими або золотисто-жовтими віночками. У більшості видів квітки не мають запаху, але деякі види, наприклад, актинідія полігамна, виділяють приємний аромат.

    Як відрізнити чоловічу актинідію від жіночої

    Актинідія – дводомна рослина, представлена як чоловічими, так і жіночими екземплярами. Стать ліани можна визначити під час першого цвітіння за будовою квіток. Як відрізнити жіночу рослину від чоловічої? Чоловіча актинідія відрізняється тим, що у її квіток за наявності безлічі тичинок немає маточки, у той час як жіноча актинідія крім тичинок зі стерильною пилком, що не беруть участі у запиленні, має в центрі квітки велику маточку. Пилок із чоловічих рослин на жіночі переносять джмелі, бджоли і вітер. Бутони квіток утворюються в пазухах листків на пагонах поточного року. Цвітіння триває днів десять, потім в жіночих квітках починає рости зав’язь, що перетворюється в жовто-зелені або світло-помаранчеві плоди. Через дводомність актинідії садівникам, які хочуть отримати врожай плодів, потрібно саджати як мінімум дві рослини на ділянці, щоб вони могли перезапилюватися. Плоди актинідії – цінний харчовий і дієтичний продукт, багатий на аскорбінову кислоту, цукри та інші біологічно активні речовини. Їх можна вживати свіжими, можна готувати з них варення, напої та вина, а в сушеному вигляді ягоди актинідії нагадують великі родзинки. В останнє десятиліття зацікавлення садівників-аматорів актинідією дуже зросло, і цілком можливо, що скоро вона стане для нас такою ж звичною садовою культурою, як смородина, полуниця, аґрус, малина, ожина і лохина.

    Посадка актинідії

    Коли саджати актинідію

    Вирощування актинідії починається з її посадки, яку здійснюють ранньою весною або восени, коли кущ актинідії в розпліднику досягне віку 2-4 років. Але до того, як саджати актинідію, необхідно вибрати для неї відповідне місце, оскільки ліана може рости і плодоносити у вашому саду понад тридцять років, якщо, звичайно, посадка і догляд за актинідією здійснюватимуться у суворій відповідності з її агротехнікою. Актинідії тіньовитривалі, але їхні плоди дозрівають тільки на сонці, тому оптимальним буде розташування ліани під яскравим сонцем, але з притіненням у післяполудневі спекотні години. Не саджайте рослину поблизу яблунь – таке сусідство їй шкодить, а от до кущів смородини актинідія ставиться доброзичливо. Актинідія не любить глинистих ґрунтів, майте це на увазі. Ґрунт їй потрібен пухкий, вологий, добре дренований і в жодному разі не лужний. Якщо на вашій ділянці ґрунтові води залягають дуже близько до поверхні, доведеться насипати для актинідії пагорб. Найкраще вона росте на узвишші або на схилі, де вода не застоюється в корінні, а стікає природним чином. Крім того, важливо передбачити опору для ліани – стіну будинку, паркан поблизу, але частіше використовується шпалера для актинідії, що дозволяє садівникові формувати рослину, наприклад, у вигляді арки, оскільки дозріваючі плоди актинідії розташовані у верхній частині крони, і їх незручно буде діставати з даху будинку.

    Посадка актинідії навесні

    Саджати актинідії потрібно ранньою весною, до початку сокоруху. Посадка актинідії агрута здійснюється на відстані півтора-двох метрів між екземплярами, оскільки рослини цього виду займають багато місця. Посадка актинідії коломікта вимагає дотримання дистанції не менше метра між саджанцями. Якщо ви розраховуєте декорувати стіну будівлі, саджати актинідію потрібно через кожні півметра в траншею з органічними добривами. Перед тим, як посадити актинідію, підготуйте до посадки саджанці: обріжте зламані й сухі корені та гілки, опустіть коріння перед посадкою в глиняну бовтанку. За два тижні до посадки викопують ями розміром 50х50х50, поміщають у них дренажний шар із битої цегли, гальки або дрібних каменів, але тільки не з будівельного щебеню, оскільки він містить вапно, якого актинідія не терпить. Потім до ями насипають родючий ґрунт, ретельно перемішаний із перегноєм (торфом або компостом) і мінеральними добривами – 120 г аміачної селітри, 250 г суперфосфату, і 35 г деревної золи або сірчанокислого калію. Хлоровмісні добрива, такі як хлористий калій, в ґрунт для актинідії вносити не можна – він згубний для рослини. Коли через півмісяця ґрунт злегка осяде, в яму насипають гірку з ґрунту без добрив, а на неї розміщують актинідію таким чином, щоб коренева шийка залишалася на рівні поверхні, після чого засипають коріння ґрунтом, утрамбовуючи його в міру заповнення ями. Після посадки ґрунт навколо саджанця поливають двома-трьома відрами води, мульчують шаром компосту або торфу в чотири-п’ять сантиметрів завтовшки і прикривають від прямих сонячних променів папером або тканиною доти, доки актинідія не приживеться. Аромат актинідії приваблює кішок, тому незайвим буде захистити саджанець від їхніх зазіхань, вкопавши навколо нього на глибину 5 см металеву сітку заввишки не менше півметра.

    Посадка актинідії восени

    Осіння посадка актинідії здійснюється за 2-3 тижні до перших заморозків, але восени висаджують тільки ті рослини, яким не більше 2-3 років – більш дорослі екземпляри болісно переживають пересадку восени. В іншому ж процедура посадки та сама, що й у весняну пору.

    Опори для актинідії

    Актинідії не мають повітряних коренів, вони абсолютно нешкідливі для будівель, тому ви можете саджати їх поблизу будівель і дозволяти підійматися по стінах. Добре використовувати актинідії для оформлення альтанок. Без опори ж актинідії сплутуються, і стає важко доглядати за рослинами і міжряддями, та й урожай плодів може зменшитися. Найчастіше для опор використовуються класичні форми арки та перголи, зроблені з дерева, металу або бетону. Можна між двома бетонними стовпчиками натягнути оцинкований дріт у 3-4 ряди, за принципом виноградної шпалери, щоб актинідія могла розростатися вертикально. У процесі росту пагони рослини підв’язують до шпалери. У тих районах, де зими суворі, можна споруджувати знімні шпалери з металевого куточка, які вставляються під вкопані в землю труби, а напередодні холодів шпалери виймаються з труб і укладаються на землю разом з ліаною під укриття. Навесні такі шпалери легко підняти і встановити.

    Догляд за актинідією

    Вирощування актинідії в саду

    Догляд за актинідією в період активного росту полягає в прополюванні ділянки, поливі рослини, її обрізанні, підживленні, лікуванні від хвороб і знищенні шкідників, якщо такі з’являються. Причому, догляд за актинідією коломікта передбачає абсолютно ті ж дії, що і догляд за актинідією аргута. Зволожувати актинідію бажано повітряно-крапельним способом, а саме шляхом ранкового та вечірнього обприскування рослини, особливо у найспекотнішу пору року. Іноді тривала атмосферна посуха змушує актинідію втрачати листя посеред вегетаційного періоду, і, щоб цього не сталося, необхідно в сухе літо зволожувати ґрунт навколо актинідії щотижня, виливаючи за один раз по шість-вісім відер води під кожен кущ. Якщо цього не робити і дозволити актинідії скинути листя, то відросле після посухи молоде листя не встигне вирости до осені і підмерзне. Ґрунт навколо куща потрібно розпушувати неглибоко, але досить часто, водночас видаляючи бур’яни.

    Підживлення актинідії

    Підживлення актинідії мінеральними добривами стимулює ріст нових пагонів, підвищує зимостійкість і врожайність рослини. Підживлення актинідії ранньою весною повинне включати в себе внесення в кожен м² ділянки по 35 г азотних і по 20 г фосфорних і калійних добрив. Друге підживлення вноситься в період утворення зав’язей з розрахунку по 15-20 г азотних, 10-12 г фосфорних і такої ж кількості калійних добрив на м². Після збору врожаю, приблизно у другій декаді вересня, актинідію удобрюють втретє, але тільки калієм і фосфором у кількості по 20 г кожного добрива на м². Гранули добрив рівномірно розподіляють по поверхні ґрунту, закладають на глибину 10-12 см і потім рясно поливають ґрунт навколо ліани.

    Обрізування актинідії

    Гарний догляд за актинідією стимулює сильне зростання пагонів і пробудження бруньок, що часто призводить до загущення крони. Уникнути зайвої густоти, яка знижує врожайність і робить рослину менш зимостійкою, допомагає формуюче обрізування актинідії, однак формуванню підлягають лише ті екземпляри, які досягли три-чотирирічного віку. Здійснюється обрізування протягом літа, після чого решта гілок розподіляється по шпалері в потрібному вам напрямку. Для кращого визрівання деревини має сенс прищипування кінчиків пагонів, що обмежують їхній ріст. По горизонтальній шпалері з пагонів формується двоплічний кордон: два пагони одного рівня в одній площині направляють у протилежні напрямки і закріплюють, інші пагони цього рівня вирізують. Пагони другого порядку, що виростають у наступному році на цих горизонтальних гілках, на яких і формується врожай, підв’язують до вертикальної напрямної, навколо якої вони потім самі завиваються. Омолоджуюче обрізування для заміни старих скелетних гілок проводиться по досягненні актинідією восьми-десятирічного віку – від ліани залишають тільки пень заввишки 30-40 см. Не проводьте обрізування ранньою весною і ранньою осінню – в цей час дуже сильний сокорух у рослинах, актинідія може просто стекти соком, як весняна береза, і загинути.

    Актинідія після збору врожаю

    Плодоносити актинідія починає в три-чотирирічному віці, але справжні врожаї вона дає з семи років і до самої старості – 40 років і більше. При гарному догляді кількість зібраних з однієї актинідії ягід досягає 60 кг, а іноді й більше. Плоди актинідії дозрівають не одночасно, але довго не обсипаються з кущів. Збір зазвичай починається з середини серпня і триває іноді до середини жовтня. Після того, як ви зняли останні ягоди, підгодуйте рослину, щоб їй було чим харчуватися взимку.

    Актинідія восени і взимку

    Зніміть зі шпалер і укрийте торфом, ялиновим гіллям або сухим листям молоді посадки, яким тільки 2-3 роки. Шар укриття повинен бути не менше 20 см завтовшки, і під нього бажано покласти отруту для гризунів. Миші не їдять пагонів, але влаштовують у них гнізда. Знімають укриття з молодих рослин у квітні. Санітарне обрізування дорослих ліан проведіть у другій половині вересня, вкоротивши їхні пагони наполовину або хоча б на третину довжини, а також видаливши гілки, що загущують крону. Дорослі актинідії зимують без укриття.

    Розмноження актинідії

    Як розмножити актинідію

    Розмножується актинідія досить просто, і вам легко вдасться виростити як чоловічі, так і жіночі екземпляри, оскільки стать у цього роду передається у спадок, як і ознаки сорту. Це стосується тільки вегетативного розмноження, оскільки при насіннєвому способі дізнатися, якої статі сіянець, неможливо, та й сортові ознаки за генеративного розмноження дуже часто не передаються. Зате актинідії, що виросли з насіння, значно витриваліші. Плодоношення актинідій, отриманих при вегетативному розмноженні, починається на 3-4 рік, а рослини, що виросли з насіння, дають перші плоди іноді тільки на сьомий рік, тому перед тим, як розмножити актинідію, подумайте, який із способів вам більше підійде.

    Розмноження актинідії дуговими відведеннями

    Цей спосіб відрізняється простотою і надійністю. Коли закінчиться весняний сокорух і розгорнеться молоде листя, виберіть довгий, добре розвинений ростовий пагін, нахиліть його верхівкою вниз і пришпильте до ґрунту. Місце кріплення засипте шаром ґрунту в 10-15 см і полийте, а горбик, що утворився, замульчуйте перегноєм або тирсою. Верхівка пагона повинна залишатися над землею. Видаляйте у міру появи бур’яни, регулярно поливайте земляний горбик, а пагін, що з’явився з нього, обприскуйте. Вже восени або в крайньому разі наступного року відведення можна відокремити від материнської рослини і висадити на постійне місце.

    Розмноження актинідії живцями

    Найшвидшим способом розмноження, який дає велику кількість саджанців, є живцювання актинідії, а саме розмноження актинідії зеленими живцями. Проводять живцювання в червні, під час швидкого росту плодів і одеревіння пагонів, які із зелених стають бурими. Намітьте кілька сильних однорічних гілок завдовжки в півметра або метр і зріжте їх у першій половині дня. Кінці пагонів відразу опустіть у посудину з водою, щоб гілки не прив’яли, а самі пагони розділіть на відрізки по 10-15 см таким чином, щоб у кожного живця було по три бруньки і два міжвузля. Під нижньою брунькою зріз має проходити під кутом 45º, верхній прямий зріз повинен проходити на 4-5 см вище верхньої бруньки. Нижнє листя обережно прибирають разом із черешками, а верхні листки вкорочують наполовину. Потім живці висаджують у парник або теплицю на заздалегідь приготовлену і политу грядку, на якій у нейтральний або слабкокислий ґрунт внесено перегній і річковий пісок у пропорції 2:2:1 і комплексне мінеральне добриво без хлору з розрахунку 100 г на м². Живці висаджують під кутом приблизно 60º, дотримуючись відстані між екземплярами 5 см, а між рядами – удвічі більше. При заглибленні середня брунька живця повинна опинитися на рівні поверхні. Після посадки землю навколо живців ущільнюють, знову поливають і накривають грядку марлею в два шари. До вкорінення живці рясно обприскують водою від двох до п’яти разів на день просто через марлю. У похмуру погоду марлю можна знімати вранці і ввечері, а за два тижні її прибирають зовсім. Перед зимою живці вкривають опалим листям, а навесні, до розпускання бруньок, їх викопують і пересаджують на постійне місце.

    Розмноження актинідії здеревілими живцями

    Здеревілі живці теж придатні для розмноження, але заготовляють їх не влітку, а пізньої осені, і зберігають до весняної посадки в ящику з піском у вертикальному положенні, зв’язаними в пучки. Температура зберігання повинна бути не вище 1-5 ºC. Можна нарізати живці зі здерев’янілих пагонів і в кінці зими, поки в рослинах не розпочався сокорух. Висаджують живці в парник або теплицю, поливаючи раз на два дні. В іншому догляд за ними такий самий, як і за зеленими живцями.

    Можна вкорінювати комбіновані живці: на початку літа відокремте від актинідії зростаючий пагін поточного року з частиною (п’ятою) прилеглої до нього однорічної гілки, посадіть на грядку або в парник у відкритому ґрунті, прикрийте від прямих променів і щодня поливайте. У таких живців добре розвивається коренева система, тому вже наступної весни живець можна висаджувати на постійне місце.

    Розмноження актинідії насінням

    Насіння добувають із непошкоджених стиглих плодів: ягоди розминають, поміщають у сітчастий мішечок і в ньому промивають під проточною водою, потім насіння, що залишилося в мішечку, витягають, викладають на папір і сушать у затінку. У першій декаді грудня посадковий матеріал замочують на чотири доби таким чином, щоб над насінням було близько двох сантиметрів води, яку щодня міняють на свіжу. Потім насіння актинідії поміщають у капронову панчоху й опускають в ящик із вологим піском. Ящик слід утримувати в приміщенні з температурою повітря 18-20 ºC. Щотижня панчоху з насінням виймають з піску і провітрюють кілька хвилин, потім насіння промивають під проточною водою, не виймаючи з панчохи, злегка відтискають і знову занурюють панчоху у вологий пісок. Важливо, щоб насіння не підсихало. У січні ящик із піском і з посадковим матеріалом у панчосі загортають у тканину і закопують у глибокий сніг на два місяці. Якщо снігу немає, помістіть ящик у холодильник замість одного з овочевих контейнерів. За два місяці насіння дістають із холодильника і поміщають у місце, де підтримується температура не вище 10-12 ºC, щоб насіння після стратифікації у холоді, потрапивши у відносне тепло, не впало в період спокою. Продовжуйте щотижня промивати і провітрювати панчоху з насінням, як робили це до стратифікації, і як тільки виявите, що деякі насінини наклюнулись, висівайте їх усі в контейнери із сумішшю річкового піску й дернової землі та закладайте на глибину в півсантиметра. Сходи слід регулярно обприскувати і захищати від прямих променів сонця, а в середині червня, коли у них утворюються 3-4 справжніх листочки, сіянці пересаджують у парник. Вперше сіянці зацвітуть років за 3-5, і тоді можна буде визначити їхню стать, а потім пересадити на постійне місце.

    Шкідники і хвороби актинідії

    Захворювання актинідії

    Слід сказати, що актинідії майже не сприйнятливі до хвороб і їх не часто вражають шкідники, а при хорошому догляді та дотриманні правил агротехніки вони стають практично невразливими. Однак іноді все ж актинідії хворіють на борошнисту росу, філостиктоз та інші грибкові хвороби, що викликають плями на листі рослини. Можуть вразити актинідію плодова гниль, зелена і сіра цвіль, і найчастіше ці проблеми виникають в актинідії аргута. Необхідно видаляти уражені частини рослини – плоди, пагони і листя, а з метою профілактики проводити обробку рослин одновідсотковою бордоською рідиною після появи бруньок і за два тижні після першої обробки. Борошнисту росу знищують подвійною обробкою піввідсотковим розчином кальцинованої соди з інтервалом у 10 днів.

    Шкідники актинідії

    Із комах шкоду актинідії наносять жуки-листоїди, котрі виїдають набряклі бруньки на початку вегетаційного періоду. Пізніше личинки цих жуків ушкоджують м’якоть листя, залишаючи від неї лише жилки. Іноді доводиться боротися з гусінню п’ядуна кишмишевогого, що залишає на листі актинідії величезні діри. Шкодять рослині також златоглазки і короїди. Весняна обробка ліани і ґрунту навколо неї бордоською рідиною допоможе позбутися личинок шкідників, що зимують у корі й у ґрунті, а осіння обробка актинідії та ділянки навколо неї тим же препаратом знищить хвороботворних збудників і шкідників, що влаштувалися на зимівлю.

    Сорти актинідії

    З великої різноманітності видів актинідії в культурі вирощують тільки три з них – актинідію аргута, актинідію коломікта і актинідію пурпурову, а також міжвидові актинідії Джиральді, полігамну і гібридну. І, звичайно, безліч сортів цих видів та підвидів. Ми пропонуємо вашій увазі характеристику основних видів, підвидів і опис сортів актинідії.

    Актинідія аргута (Actinidia arguta)

    – найпотужніша з усіх культурних видів, зростає в природі на Далекому Сході і досягає у висоту 25-30 метрів. Діаметр стовбура – 15-18 см, листя яйцеподібне, загострене, дрібнозубчасте по краю, до 15 см завдовжки. Це дводомна ліана з білими ароматними квітками до двох сантиметрів у діаметрі, одиночними або зібраними в китицеві суцвіття. Плоди кулясті, темно-зелені, їстівні, з легкою проносною дією. Діаметр ягід 1,5-3 см, вага 5-6 г. Дозрівають плоди наприкінці вересня. Найкращі:

    • Актинідія Самоплідна – зимостійкий сорт пізнього дозрівання – починає плодоносити у другій половині вересня; маса запашного плода – 18 г, форма ягід подовжено-циліндрична, колір яскраво-зелений, смак солодкий. Врожайність із куща 10-12 кг;
    • Приморська – сорт середньої зимостійкості, до хвороб стійкий, рідко уражується шкідниками, самобезплідний, вимагає чоловічих рослин; зелене, гладке, м’яке листя середньої величини, плоди еліптичні вагою від 6,6 до 8,3 г оливкового кольору з тонкою шкіркою і ніжною м’якоттю, яблучним ароматом і чудовим смаком;
    • Актинідія великоплідна – сорт дводомний, посухостійкий і морозостійкий, плоди еліптичні, темно-зелені з рум’янцем, медовим смаком і легкими пахощами, середнього терміну дозрівання, вагою від 10 до 18 г, завдовжки до 20 мм.

    Крім описаних, відомі і популярні сорти актинідії гострої Естафета, Міхнеєвська, Ілона, Золота Коса, Віра, Вереснева, Місячна та інші.

    Актинідія коломікта (Actinidia kolomikta)

    є найбільш стійкою до суворих зим ліаною, що досягає у висоту від 5 до 10 метрів. Діаметр стовбура близько 20 мм, листя завдовжки від 7 до 16 см яйцеподібної форми, гостропильчасте по краю, має рудувате опушення по жилах, черешки червонуваті. Листя у чоловічих екземплярів строкате – у липні верхівка листя стає білою, потім ніжно-рожевою і врешті-решт яскраво-малиновою. Восени забарвлення листя в жовто-рожевих і червоно-фіолетових тонах не менш привабливе. Рослина дводомна. Запашні білі квіти на ліанах жіночої статі одиночні, на чоловічих – зібрані в грона по 3-5 штук. Плоди їстівні, завдовжки 2-2,5 см, зелені, іноді набувають на сонці червонуватого або бронзового відтінку. Дозрівання ягід починається в серпні. Сорти актинідії коломікта:

    • Актинідія Ананасова – швидкоростуча дводомна рослина, що є одним з найбільш врожайних сортів, плодоносить овальними ягодами до 3 см завдовжки зеленого кольору з червоним бочком, що мають приємний ананасовий смак;
    • Актинідія Доктор Шимановський – морозостійкий ряболистий сорт середнього терміну плодоношення, плоди вагою до трьох грамів і завдовжки 2,5 см зеленого кольору з ніжною кисло-солодкою м’якоттю і яблучно-ананасовим ароматом;
    • Ласун – не так давно виведений сорт середнього терміну дозрівання із великими плодами до 32 мм у довжину, вагою від 4 до 5,5 г із кисло-солодким ананасовим смаком.

    Цікавість для садівників становлять також сорти актинідії коломікта Мома, Народна, Вафельна, Присадибна, Святкова, Сластьона та інші.

    Актинідія полігама (Actinidia polygama)

    росте у висоту до 4-5 метрів, обхват стовбура – до 2 см, зовні вона схожа на актинідію коломікта. Листя довгасте, еліптичне, загострене до вершини і пилкувате по краю. Колір – зелений зі сріблястими плямами, восени листя жовтіє. Запашні квіти білого кольору зазвичай одиночні і роздільностатеві, але іноді двостатеві. Плоди їстівні, вагою до 3 г. Сорти:

    • Актинідія Абрикосова – сорт пізнього строку дозрівання з помірною зимостійкістю, але стійкий до хвороб і шкідників. Самобезплідний, тобто вимагає чоловічих рослин. Сплюснуті з двох сторін ягоди до 3,5 см завдовжки і до 6 г вагою з кисло-солодким смаком і ароматом бальзаму;
    • Красуня – зимостійкий, стійкий до хвороб і шкідників сорт із дуже запашними плодами жовтувато-зеленого кольору масою близько 3,5 г, кислуваті на смак;
    • Візерунчаста – форма плодів циліндрична, подовжена, забарвлення помаранчеве з ледь помітними поздовжніми смугами; сорт пізній, смак і аромат інжирово-перцевий.

    Актинідію Джиральді (Actinidia giraldii)

    деякі вчені вважають різновидом актинідії аргута, однак в актинідії Джиральді більш великі і солодкі плоди. Крім того, у природі цей вид зустрічається настільки рідко, що він занесений до Червоної книги. Таким чином, якщо ви на своїй ділянці виростите цю ліану, то посприяєте збереженню рідкісного на Землі виду. Сорти:

    • Іуліанія – у зелених плодів цього пізнього сорту стисла з боків форма, вага ягоди від 10 до 15 г, смак солодкий, аромат яблучно-ананасовий;
    • Алевтина – та сама сплюснута з боків бочкоподібна форма плодів зеленого кольору, вага ягід від 12 до 20 г, смак солодкий, аромат яблучно-ананасно-суничний;
    • Тубілка – пізній сорт із бочкоподібними укороченими ягодами, сплюсненими з боків, вага плодів від 7 до 10 г, сильний ананасовий аромат.

    Актинідія пурпурова (Actinidia purpurea)

    – потужна деревоподібна дводомна ліана родом із Китаю. Вона тіньовитривала, рясно цвіте і плодоносить. Великі солодкі плоди пурпурного кольору дозрівають у кінці вересня. Недоліком є лише низька холодостійкість цього виду. Відомий поки тільки сорт Пурпурова Садова, овальні темно-бордові плоди якого масою 5,5 г і довжиною 2,5 см мають солодкий смак і ніжний мармеладний аромат.

    Актинідія гібридна

    – поява цього підвиду цілком і повністю заслуга київського селекціонера І.М. Шайтана, котрий схрестив актинідію аргута з актинідією пурпуровою, в результаті чого з’явилися нові сорти з високою зимостійкістю і великоплідністю актинідії аргута та ароматом, смаком і букетним типом цвітіння і плодоношення актинідії пурпурової. Пізніше роботу Шайтана продовжила селекціонер Колбасина. Сорти:

    • Київська Великоплідна – сорт пізнього дозрівання з великими овальними ягодами зеленого кольору вагою до 10 г з ніжним солодким смаком;
    • Цукеркова – пізній сорт з овальними зеленими плодами масою до 8 г із солодким смаком і карамельно-фруктовим ароматом;
    • Сувенір – колір плодів зеленувато-червоний, вага – до 8 г, смак солодкий, аромат інжирово-цукерково-фруктовий.

    Популярності набувають також такі сорти актинідії гібридної, як Київська Гібридна-10 і Гібридна Колбасиної.

    Властивості актинідії

    Корисні властивості актинідії

    У зрілому плоді актинідії містяться клітковина, крохмаль, каротин, цукри, пектинові речовини, вітаміни, мінеральні солі, фенолкарбонові і органічні кислоти, азотовмісні сполуки, сапоніни, алкалоїди та інші речовини, необхідні людському організму. За кількістю вітаміну С плоди актинідії перевершують апельсини, лимони і навіть чорну смородину. Крім аскорбінової кислоти ягоди актинідії містять вітаміни Р і А, насіння плодів багаті на жирні олії.

    Плоди рослини радять вживати в їжу при анемії, хворобах травлення та легеневих захворюваннях аж до туберкульозу, а також при цинзі, ревматизмі, люмбаго, авітамінозі, коліті, гонореї і навіть карієсі.

    Лікувальні властивості мають і інші частини рослини. Наприклад, кора містить дубильні речовини і серцеві глікозиди, завдяки чому має відхаркувальну, заспокійливу, кровоспинну і загальнозміцнюючу дію.

    При відрижці, печії та інших розладах травлення актинідія незамінна, вона також сприяє швидшому переварюванню м’яса і має м’яку послаблюючу дію.

    Препарат на основі актинідії «Полігамол» має загальнозміцнюючу дію, посилює діурез, підтримує серцеву діяльність. Настоянка актинідії застосовується при стенокардії. Відваром з коренів і настоєм з листя актинідії зовнішньо лікують болі в суглобах, радикуліт і подагру. Сік і шкірка плодів мають ранозагоювальну дію, посилюють апетит.

    Застосовують актинідію при лікуванні від паразитів, застудах і кровотечі. Мазь із плодів актинідії використовують для масажів і після переломів кісток.

    Протипокази актинідії

    При вживанні будь-якого продукту або ліків слід дотримуватися обережності. Протипоказань в актинідії немає, але все ж людям, які хворіють на тромбофлебіт, варикозне розширення і мають підвищене згортання крові вживати плоди актинідії небажано, тим більше у великих кількостях. Переїдання взагалі шкідливе, у випадку ж з актинідією воно може привести до кишкових розладів.

    І наостанок кілька рецептів, які можуть вам знадобитися.

    Настій з ягід: залийте сухі ягоди водою і варіть їх на маленькому вогні протягом години, поки не утвориться концентрований настій. Вимкніть, дайте охолонути, процідіть. Пийте після їжі невеликими порціями для профілактики ракових хвороб.

    Мазь із плодів відновлюючої дії: розітріть свіжі плоди, змішайте їх із жирною основою (зі смальцем, наприклад) і товченими насінням гірчиці. Застосовувати для масажу і після переломів.

    Відвар з кори актинідії: 20 г стовченої кори залити склянкою окропу і помістити на водяну лазню на півгодини для настоювання, потім остудити і процідити. Вживати тричі на день по дві-три столові ложки при порушенні обміну речовин в організмі.

    Настій з листя і квіток актинідії: подрібніть квітки і листя в кількості 20 г, залийте склянкою окропу і дайте настоятися протягом 15 хвилин на водяній лазні, потім остудіть і процідіть. Приймайте по третині склянки тричі на день при ревматизмі і стенокардії.

    Актинідія коломікту: посадка та догляд, опис сортів, обрізка та розмноження з фото

    Для любителів екзотики селекціонери намагаються максимально можливо адаптувати рослини під клімат різних регіонів. Іноді результати позитивні, іноді негативні, залежить від рослин. Актинідії коломікта знайомі дачникам як плодові та декоративні рослини. Від того, з якою метою їх вирощують, залежить догляд за ними.

    Ботанічний опис сорту

    Деревоподібна ліана, пагони якої в діаметрі досягають 2-5 см. Її батоги досягають довжини 15-20 м, залежить від умов вирощування.

    Особливість рослини в змінному забарвленні листя:

    • Поки рослина тільки росте, вони бронзового відтінку.
    • Потім змінюються на зелені.
    • Перед тим як актинідія почне цвісти, змінюється відтінок у кінчиків листочків, вони стають білими.
    • Після відцвітання змінюється на відтінки рожевого, жовтого, фіолетового та червонуватого кольору.

    Цвісті починає з 5-річного віку, період тривалий, близько 20 діб. Квіточки білі, з тильного боку трохи рожеві.

    Після того, як відцвіте, актинідія починає формувати зав’язі, з яких з’являться ягідки темно-зеленого кольору. Їх довжина 3 см, на смак вони дуже приємні, солодкі, з тонким ароматом.

    Період дозрівання припадає на кінець серпня або середину вересня.

    Мінус у тому, що ягідки дуже швидко обсипаються.

    Актінідії – це сімейство, що налічує 70 видів. Вони відрізняються одна від одної деякими особливостями.

    У чому відмінність чоловічої та жіночої особи

    Як і всі дводомні рослини, актинідія коломікту має чоловічий та жіночий тип ліан. Відмінність особин полягає в будові квіточок.

    Для того щоб отримати плоди, садівники рекомендую вирощувати кілька рослин різного типу.

    Якщо у квітки багато тичинок і не видно маточки, рослина чоловічого типу. Маточка, оточена тичинками, говорить про те, що перед садівником жіночий тип актинідії. Для запилення необхідний пилок з чоловічої рослини.

    Різновиди та їх характеристика

    Перш ніж ухвалити рішення про вирощування ліани на ділянці, потрібно уважно вивчити характеристики сортів та вибрати найбільш підходящий. Вигляд повинен відповідати всім необхідним вимогам, які садівник до нього пред’являє.

    Доктор Шимановський

    Особливості виду у високій морозостійкості, рослина витримує -40 ⁰С. Рослини цього сорту самоплідні, але для підвищення врожайності потрібно вирощувати і чоловічий тип рослин.

    Ліані потрібна установка опор, відстань між рослинами 1,5 м, до будівель та будівель 2-2,5 м. Листя має рожевий відтінок, який до осені змінюється на жовтий, червонуватий або темно-рожевий.

    Якщо рослині досить сонячного світла, то відтінок листя насиченіший і яскравіший.

    Ягідки невеликі, важать всього 3 г, довжина їх становить 2,5 см. Їх смак нагадує щось середнє між яблуком та лимоном. Плоди опадають відразу після дозрівання.

    Ананасна

    Сорт, відомий дачникам дуже давно, висота куща 7 м. Перші плоди дає лише на 7-й рік. Вага плоду 2 г, довжина 3 см. На смак ягода дуже солодка, із яскраво вираженим ананасовим смаком. Обсипаються частково, деякі плоди зберігаються на кущах. Після збирання зберігаються недовго.

    Ананасна актинідія має високу зимостійкість. Дуже швидко росте і має особливо декоративне листя.

    Адам

    Чоловічий тип рослини, використовується дачниками для прикраси ділянки. Це пов’язано з тим, що при посадці на сонячному місці забарвлення його листя буде набагато більш насиченим, ніж у жіночої особини. Його висота досягає 4 м. Рослина стійка до низьких температур і захворювань, характерних для культури.

    Квіти дрібні, але особливість рослини не в квітах, а забарвленні листя, яке змінюється протягом сезону з білого на рожевий.

    Ласунка

    Ліана зростає до 6,5-7 метрів. Опір обвиває проти годинникової стрілки. Квіточки на вигляд нагадують конвалію, мають яскраво виражений запах. Триває майже місяць.

    Плоди великі в порівнянні з іншими різновидами. Маса ягоди актинідії Ласун становить 5 г, довжина 5-6 см. Її смак насичено ананасний, кисло-солодкий. Протистоїть холоду та хворобам.

    Мома

    Ліаноподібний чагарник досягає заввишки 4 метри. Плоди зеленого кольору невеликі. Смак містить ананасні нотки. Цвітіння багато, зав’язь формується щорічно, плоди не обсипаються. Зберігається зрілий плід недовго.

    Мармеладка

    Ліаноподібна рослина висотою 3-4 м. Плоди циліндричні, вагою 2,3 г. На смак солодкі, з ароматом ананаса. Обов’язково встановлюють опори, якими рослина плестиметься.

    До захворювань стійка, особливого догляду не вимагає. Для запилення та підвищення врожайності в безпосередній близькості вирощують чоловічу рослину.

    Вереснева

    Плоди у цього виду великі, вага досягає 17 г. Смак солодкий, аромат ананасний. Назріває в останню декаду вересня. Звідси і назва сорту актинідії коломікта.

    Ліана досягає довжини 20 м. Плодоношення настає на 2-3-й рік після посадки. Рослини практично не вимагають догляду, мають високе польове здоров’я і стійкість до морозу.

    При виконанні всіх прийомів агротехніки з однієї рослини збирають до 20 кг плодів.

    Ароматна

    Сорт Ароматної актинідії універсальний, тому що плоди використовують для приготування джемів, варення, компотів і вживають у свіжому вигляді:

    • плоди великі;
    • маса 3 г;
    • смак стандартний, кисло-солодкий;
    • аромат яскраво виражений, мускатний;
    • висота ліани 3 м.

    Рослина практично не вимагає догляду, виростити його на ділянці зможе навіть новачок.

    Вітакола

    Особливість цього виду в тому, що плоди дозрівають у кистях по 3 шт. Що не властиво більше жодному сорту жіночого типу. Висота ліани 4 м. Дозріває у другу декаду серпня, плоди вагою до 4,5 г.

    Плодоношення починається з 3-річного віку. Ягода сильно обсипається при дозріванні. Оскільки зріє нерівномірно, то збирати врожай краще за кожні 3 дні.

    У яких районах можливе вирощування

    Успішність посадки безпосередньо залежить від регіону вирощування ліани. Актинідія коломікту здатна рости і плодоносити по всій території Росії та інших держав. На Уралі її вирощування не є винятковим. Важливо підібрати сорт, стійкий до клімату регіону, і рослина порадує садівників рясним урожаєм.

    У Підмосков’ї садівники експериментують, підбираючи такі сорти, які є морозостійкими, врожайними, невибагливими до складу ґрунту. Для кожного дачника існують свої пріоритетні показники, яким має відповідати сорт.

    Способи розмноження

    Щоб самостійно розмножити екзотику на ділянці, не потрібно нічого, крім виконання стандартних прийомів. Розмножується актинідія відведеннями, живцями та насінням. Підібрати зручний для себе спосіб не важко.

    Насінням

    Насіння ягоди одержують із зрілого плоду, їх акуратно вибирають у мішечок з марлі або тканини і промивають під проточною водою. Потім висушують і готують до посадки.

    Насіння у ліани проростає дуже важко, тому його попередньо готують. Викладають у марлю, шматочок бинта або капрон, замочують на 4 доби у воді. Потім готують ємність із піском, поливають її, насіння закопують туди. Тримають у теплому місці 45-55 діб. Періодично провітрюють, раз на тиждень дістають з піску на 5 хв.

    Коли мине зазначений час, закутують ящик і прибирають у холод ще на 2 місяці. Чи не поливають. Потім тримають при температурі + 12 ⁰С, періодично поливаючи. Через 25 днів насіння почне розтріскуватися.

    Ємність для посадки беруть невелику, заповнюють її живильною сумішшю. Розкладають насіння та присипають шаром землі. Чекають на сходи.

    Живцюванням

    Для заготівлі живців потрібна 2-річна бічна гілка актинідії. Живець повинен містити 4-5 нирок. Одну сторону зрізають рівно, другу навскіс. Для стимулювання появи коренів заготівлі обертають вологою ганчіркою.

    ТТримають так приблизно тиждень, після того як на косому зрізі з’являться білі смуги, висаджують у ґрунт.

    Відводками

    Для розмноження у такий спосіб знадобиться 3-річна втеча. Його прикопують до землі восени на глибину 10 см. Поливають стимулятором росту коріння, прикривають мульчею.

    Навесні звільняють від мульчі і дають з’явитися паросткам. Цілий рік відведення харчується разом із материнським кущем. Тільки потім його відокремлюють секатором.

    Умови успішного проростання

    Щоб отримати врожай, актинідії коломікту потрібно створити відповідні умови. За дотримання всіх вимог рослина обов’язково порадує свого власника:

    1. Правильний вибір місця, максимально наближений до природного.
    2. Висока вимога до вологості, для її збереження пристовбурне коло прикривають мульчею.
    3. Не можна перезволожувати грунт, коренева система, що близько залягає, почне загнивати.
    4. Піщаний грунт не сприятливий для вирощування актинідії.
    5. Обов’язково обладнають опору, без неї ліана не зможе рости.
    6. Здійснення догляду, виконання стандартних агротехнічних прийомів.

    Виконання цих пунктів дозволить виростити здорову та міцну рослину.

    Вибір правильного місця

    Від того, наскільки правильно вибрано місце для вирощування актинідії, залежить її декоративний зовнішній вигляд, плодоношення та зростання.

    Склад грунту

    Не варто навіть намагатися виростити актинідію в піщаному ґрунті, краще посадити її у родючій, повітропроникній землі. Віддає перевагу ліана легкий або середній суглинок.

    Температурний режим

    Оптимальна температура для та розвитку ліани середня. Гаряче сонце їй шкодить, але й у тіні вона почувається неважливо. Необхідно підбирати таке місце, де сонячне світло знаходиться наполовину.

    Терміни та технологія посадки

    Складно однозначно дати відповідь на це запитання. Термін посадки у кожному регіоні різний, він залежить від клімату району вирощування. Приблизно ранньою весною або восени.

    Грядку готують заздалегідь, ями для посадки повинні бути великі, 5050, на дно укладають дренажний шар. Вгору укладають шар землі з перегноєм. Залишають на кілька днів.

    Саджанці встановлюють в ями, присипають землею до кореневої шийки. Землю утрамбовують руками, рясно поливають водою. Відстань між рослинами 1-1,5 м.

    Особливості догляду за актинідією коломіктою

    Правильний догляд – запорука успіху. Виконання всіх вимог спричинить підвищення врожаю. Стандартні прийоми агротехніки, виконані правильно, дозволяють виростити красиву рослину, яка дає корисні плоди.

    Зрошення

    Вологолюбна актинідія коломікту вимагає частого поливу, але не варто заливати рослини, оскільки ліана може загинути. Найкраще використовувати зрошувачі, обприскуючи рослини вранці.

    Розпушування та мульчування

    Після кожного поливу потрібно акуратно розпушувати верхній шар. Це збереже вологу в ґрунті та забезпечить доступ кисню до кореневої системи.

    Мульчування захистить від швидкого висихання ґрунту та появи бур’янів.

    Добрива та підживлення

    Підгодовують актинідію мінеральними добривами 3 рази за сезон:

    • весною;
    • під час бутонізації;
    • після збору врожаю.

    Добрива вносять строго під коріння рослин.

    Формування куща

    Вперше актинідію коломікта обрізають у 3-4-річному віці. Видалення зайвих пагонів підвищить урожайність. Правильне обрізання рослині необхідне.

    Ліану обрізають влітку або восени. Весною це робити не рекомендується.

    Для поліпшення якості плодів раз на 10 років проводять омолоджуючу обрізку, залишаючи лише 40 см від кореня.

    Боротьба з хворобами та шкідниками

    Високий імунітет рослин та правильна техніка посадки врятують актинідії від захворювань. Але з появою перших ознак хвороби потрібно негайно видалити уражені ділянки, а кущ обробити.

    Все про цвітіння та плодоношення ківі

    Цвітіння та плодоношення ківі безпосередньо залежить від того, який сорт вирощує дачник. Ранні сорти цвітуть наприкінці травня та дозрівають у середині серпня. Середні на початку червня та наприкінці серпня. Все залежить від кліматичних умов регіону вирощування.

    Правильно підібраний сорт та місце під посадку актинідії – половина успіху. Складнощів не виникне навіть у новачків.

    Рекомендуємо

    Спірея Вангутта: опис сортів, посадка та догляд, розмноження та обрізка з фото

    Описуються спіреї виду Вангутта, що широко застосовуються в ландшафтному дизайні, озелененні скверів та міських парків. Розповідається про агротехніку вирощування та особливості обрізки.

    Колоноподібний персик: опис сортів, обрізка, посадка та догляд з фото

    Вирощування колоноподібного персика не викликає складнощів, якщо знати основні тонкощі процесу. Опис, характеристика гатунку. Особливості посадки та догляду, хвороби та шкідники.

    Повстяна вишня: опис сортів, посадка та догляд, розмноження живцями та обрізка

    Повстяний різновид вишні вирощується по всій Росії. Особливості гатунку. Вирощування повстяної вишні. Догляд за деревами. Розмноження повстяної вишні. Шкідники та захворювання.