Де можна безкоштовно паркуватись у центрі Воронежа

0 Comments

Які права на дорозі мають водії та пасажири з інвалідністю

Є категорія громадян, для яких певні привілеї на дорозі – річ життєво необхідна. Немає сумнівів у тому, що водіям та пасажирам з інвалідністю потрібне таке право. А нам варто знати, яких відступів від Правил можна чекати від автомобіля, де їдуть такі громадяни.

Почнемо з того, що людина з інвалідністю необов’язково повинна мати на автомобілі розпізнавальний жовтий знак “Водій з інвалідністю” (п. 30.3 ПДР України). Тому що, по-перше, він може їхати як пасажир у чужому автомобілі, а по-друге, може він не бажає повідомляти всьому світові про свої проблеми зі здоров’ям. Щоправда, якщо на особистому авто немає зазначеного жовтого знаку, офіційно відступати від правил йому не можна.

Для багатьох громадян з обмеженими фізичними можливостями автомобіль – єдиний спосіб вибратися з дому у громадські місця

Отже, людині з інвалідністю, який пересувається в автомобілі (мотоколясці), у порівнянні з іншими громадянами, можна:

  1. Їхати там, де не можна іншим
  2. Паркуватися там, де не можна іншим
  3. Безкоштовно паркуватися там, де з інших візьмуть гроші
  4. Не пристібатися пасом безпеки.

Але кожен пункт має певні застереження, тому поговоримо про всі випадки детальніше.

Водій-інвалід має право відступати від деяких вимог ПДР, якщо у нього є така табличка. Водіїв, які перевозять громадянина з інвалідністю, вимога про наліпку не стосується

Рух під знак

Автомобіль людини з інвалідністю (якщо він має на собі відповідний розпізнавальний знак) або машина, яка везе таку людину, може їхати під знак 3.1 “Рух заборонено” та 3.2 “Рух механічних транспортних засобів заборонено” (п. 2.8). Також такий громадянин може заїжджати у пішохідну зону, навіть якщо він там не мешкає і не працює (п. 26.3).

Стоянка

Водій з інвалідністю, що керує автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком “Водій з інвалідністю”, або водій, що перевозить пасажира з інвалідністю, може стояти у зоні дії знаків, які забороняють стоянку: 3.35 “Стоянку заборонено”, 3.36 “Стоянку заборонено по непарних числах”, 3.37 “Стоянку заборонено по парних числах”, 3.38 : “Зона обмеженої стоянки”. Дещо складніше зі знаком 3.34 “Зупинку заборонено” – ігнорувати його можна лише за умови, що під ним є табличка 7.18 “Крім осіб з інвалідністю” (п. 2.8. ПДР України).

Безкоштовне паркування

Важлива у випадку поїздок великими містами пільга – безкоштовне паркування на території платних парковок. Автомобіль, на якому приїхав громадянин з інвалідністю (неважливо, за кермом чи пасажиром), має право зайняти місце безкоштовно. На додаток, на кожній парковці мають бути спеціальні місця (10% від загальної кількості паркомісць, але не менше одного), позначені знаком-табличкою чи розміткою 1.30. До речі, за паркування на цих місцях без належних підстав передбачено чималий штраф: 1020 – 1700 грн.

Кожна платна парковка в Україні повинна мати безкоштовні місця для осіб з інвалідністю

Ремені безпеки

Згідно п. 5.2 Правил, пасажир з інвалідністю (зверніть увагу – в цьому пункті ПДР про водія нічого не говориться!), чиї фізіологічні особливості унеможливлюють користування ременями безпеки, має право не пристібатися. Не можна сказати, що це якась особлива пільга, адже ремінь – річ дуже корисна, і допомагає утриматися на сидінні не лише в ДТП, а й, наприклад, при екстреному гальмуванні.

Хто має право на знак п. 30.3ґ

Розпізнавальний знак “Водій з інвалідністю” може бути встановлений на машину, яка належить інваліду 1-ї або 2-ї групи, причому наявність на авто ручного керування не обов’язкова. Під час реєстрації машини на громадянина з таким статусом на його підтвердження потрібно представити відповідний документ з медичного закладу. Тоді в сервісному центрі МВС в графу “Особливі відмітки” свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу буде внесено запис: “Дозволено встановлення знака “Інвалід”. Якщо такого запису в техпаспорті немає, при спілкуванні з патрульними зазвичай достатньо мати при собі документ про інвалідність 1-ї або 2-ї групи, або, як пишеться в законодавчих актах, “явні ознаки інвалідності”.

Табличка 7.18 “Крім осіб з інвалідністю” так би мовити, робить виняток з деяких пунктів ПДР для відповідної категорії громадян

Рекомендація Авто24

Для багатьох людей з інвалідністю автомобіль – чи не єдиний спосіб пересування. Майте це на увазі, коли побачите на дорозі автомобіль із жовтим прямокутним знаком. Дозволимо собі нагадати, що виховані люди завжди із розумінням ставляться до осіб, які мають проблеми зі здоров’ям. Тим більше Правила дорожнього руху України у п. 1.7 прямим текстом закликають до цього всіх учасників руху.

Дем’ян Данилюк

Під час останнього пленарного засідання депутат ЛМР Сергій Івах пропонував запровадити у Львові безкоштовне цілодобове паркування, проте депутати цю ухвалу не підтримали. Громадський активіст Дем’ян Данилюк пояснює, чому в місті паркування не може бути безоплатним, а обіцянки такого — лиш демагогія і популізм, та як проблему нестачі паркомісць вирішують у ЄС.

Нещодавно у Львові виник конфлікт мешканців вулиць Куліша і бічних з працівниками ЛКП «Львівавтодор». Останні облаштовували місця для платного паркування на цих вулицях, а мешканцям це, звісно ж, не сподобалося. До конфлікту одразу ж приєдналися робінгуди та інші борці за справедливість чи проти влади. Навіть зареєстрували петицію за цілодобове безкоштовне паркування для мешканців, пропонували депутатам на останній сесії проголосувати за це і замість того, щоб розібратися в ситуації, зробили її більш заплутаною і перекрученою.

Міська рада ще у 2011 році проголосувала ухвалу щодо вартості і зон паркування. Конкурс на визначення оператора платних паркінгів виграв «Львівавтодор». Періодично до ухвали вносять зміни, зокрема в частині тарифів та адрес платних парковок. Незмінним лишається те, що з мешканців І зони, що охоплює центральну частину міста, плата за паркування стягується тільки в будні з 8:00 до 19:00 за пільговим тарифом. Тобто насправді з 7 вечора і до 8 ранку, а також у вихідні та святкові дні стоянка безкоштовна, крім парковок на Валовій та біля «Вернісажу». На останньому пленарному засіданні депутати проголосували за знижку і для ІІ зони.

А за що платити?

Те, що найбільше всіх цікавить і що більшість людей не розуміє. Звісно, якщо багато років щось було «безкоштовним», а тепер треба за нього платити, це не сподобається багатьом. Спробую пояснити.

У нас є простір — проїжджа частина (дорога). Попит на цей простір — величезний, адже його мало і він надзвичайно цінний в умовах міста — тим більше, історичної його частини, що формувалася сотні років тому і не пристосована для великої кількості автомобілів. Це не означає, що ми маємо їздити на конях, але простір має служити в першу чергу людям. Не якимось «пішоходам», а всім людям, які, зрештою, апріорі пішоходами є. Незважаючи на те, що автомобілі — транспортні засоби, це не означає, що вулиці призначені для безкоштовного тримання чи зберігання їх, адже вони є приватною власністю. Вуличний простір — не прибудинкова територія і належить усім мешканцям міста. Тож якщо ви мешкаєте на цій вулиці, це не означає, що ви там маєте безумовне право безкоштовно паркуватися, — ви можете розраховувати на знижку. І це придумала не львівська чи українська влада — таку модель прийняв світ 85 років тому. Тобто ви платите за тимчасову оренду спільного простору для своєї приватної власності.

Крім того, регулювання паркування позитивно впливає і на рух. Згідно з аналітикою ITDP, введення плати за паркування і належного контролю за порушеннями скорочує кількість заторів на 20-50%. У цивілізованих країнах дійшли до висновку, що вартість паркування має становити суму, яка забезпечить 85% зайнятих та 15% вільних паркомісць. І проблему заторів вирішують не паркінги як такі, а вартість паркування, адже якщо набудувати більше паркінгів, люди почнуть більше їздити на автомобілях.

Зауважу ще, що Україна — унітарна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами. Відповідно, питання паркування транспортних засобів в Україні врегульовано на законодавчому рівні у Бюджетному кодексі, Податковому кодексі, постановах КМУ, і міська рада Львова чи будь-якого іншого міста діє на основі цих документів.

Куди йдуть гроші за паркування у Львові

Більшість платних паркінгів на вулицях Львова обслуговує «Львівавтодор» (комунальне підприємство Львівської міської ради, що не має жодного стосунку до Укравтодору і Облавтодорів). Він, як оператор паркування, якого обрали на конкурсі, орендує земельну ділянку (проїжджу частину вулиці) у Львівської міської ради, облаштовує на ній майданчик паркування, як цього вимагає законодавство: знаки, розмітка, паркомат. Гроші, зібрані від паркування, надходять у загальний фонд міського бюджету. Жодної схеми, «фірми-прокладки» або чиновника, який «мутить», немає. Весь механізм прописаний у кодексах та у постанові КМУ №258. За рік «Львівавтодор», згідно з цією постановою, має право заробити 12%. У 2017 році надходження від цього збору становили 6 млн грн. На що використати ці гроші, вирішують місцеві депутати.

Податки та акцизи

«Ми платимо податки на дороги! Ми платимо акцизи! Схаменіться!» — лунає від демагогів.

Які це податки на дороги? На які дороги? Можете надати посилання на таку норму? Щодо акцизів на пальне, то їх так само сплачують шведи, німці, поляки, румуни. Це загальносвітова практика. Ніхто нікого не змушує купувати автомобіль.

У 2019 році частка від акцизу на пальне у розмірі 13,44% йде у місцеві бюджети — цю норму визначає Кабінет Міністрів щороку на рік. Ці надходження так само є доходами загального фонду місцевих бюджетів, і місцеві ради самі визначають, на які витрати їх спрямувати. Спеціального цільового фонду (наприклад, «на дороги») на місцевому рівні не існує, по-перше, бо в містах немає доріг — є вулиці, а по-друге, якщо б такий фонд був, то цих коштів було б значно менше, ніж витрачається на ремонт вулиць зараз. Тобто це означає, що, незалежно від того, чи є у платника податків автомобіль чи немає, міська інфраструктура ремонтується за кошти всіх надходжень, а не лише з акцизу на пальне. І якщо ремонтувати вулиці лише за кошти з акцизу на пальне, то обсяги ремонтів значно зменшаться. Наприклад, у 2018 році до міського бюджету Львова надійшло майже 134 млн грн акцизного податку, а за 8 місяців 2019-го — понад 63 млн грн. У той же час міська рада Львова бере 1,2 млрд грн кредиту, аби відремонтувати десяток вулиць.

Європейці теж платять

У всіх бідняцьких країнах демагоги та популісти дуже швидко набирають популярності, хоч це і не призводить до розвитку і добробуту. Для майбутніх кандидатів на місцеві вибори гасло вже готове: «Удвічі знижу вартість паркування!». Якщо у вас газовий автомобіль — чекайте на субсидію. І ви проголосуєте. Тим часом демагогія веде до популізму, а він — до охлократії, а та, у свою чергу, — до анархізму. Сподіваюся, що останнє — не про нас. Після конфлікту з мешканцями працівники «Львівавтодору» заліпили дорожні знаки про платну парковку і не збирали за неї гроші, хоч у їхніх діях немає жодних порушень закону.

Тим часом у цивілізованому світі, зокрема й «у Європі», люди за паркування платять. Перші паркомати встановили ще у 1935 році в Оклахомі, США. Вони стали настільки популярними, що впродовж наступних 5 років розповсюдилися по всіх штатах — незважаючи на все ще Велику депресію і уже Другу світову війну. У Європі це диво техніки дісталося першим до Лондона у 1958 році, а у 60-х до першопрохідців у створенні політики паркування додалися Копенгаген і Цюрих. На цю тему є чимало досліджень та публікацій, однією з найкращих є вже згадана аналітика від ITDP.

Я не знаю таких міст у Європі, де було б безкоштовне паркування цілодобово в центрі та біля нього — лиш у вихідні і святкові дні. Навіть у Перемишлі, де лиш 65 тис. населення, паркування в центрі платне. У Барселоні в спальному районі це коштує 0,9 євро, а в центрі — у 4 рази дорожче. Так, для мешканців вулиць є абонементи або знижки, але щоб взагалі безкоштовно… Не чув про таке. У Мюнхені, наприклад, абонемент для мешканців вулиць коштує 35 євро на місяць (ближче до центру — 60), але якщо вдень «ваше місце» зайняв хтось інший, вам доведеться шукати іншу стоянку (не на вашій вулиці) і платити повну вартість (погодинну).

Те, що «у Європі» є влада, яка збудувала паркінги для мешканців, — міф. Такого не існує. Ви або купуєте собі місце, або орендуєте його на паркінгах, кількість яких обмежена. Наведу кілька прикладів.

Приміром, у Гданську зараз інвестори будують 4 позавуличні (наземні, підземні) паркінги в центрі на 1200 місць загалом за схемою державно-приватного партнерства. Термін угоди — 40 років (три на будівництво і 37 — на експлуатацію), упродовж яких інвестор займається будівництвом і управлінням та отримує прибуток, а після цього терміну паркінги переходять у власність міста.

Ці паркінги — не для мешканців центру, а для всіх. Тут можна придбати абонемент, але він не гарантує «власного» місця. Завдання міської адміністрації — забезпечити дотримання правил паркування і покарання порушників, для чого є норми та механізми, закріплені за державному і місцевому рівнях. Завдяки якісному контролю забезпечується попит на позавуличні паркінги. Інвестор — не благодійник, щоб робити їх безкоштовними, а будувати за кошти всіх платників податків стоянки для автовласників теж несправедливо, коли є гора інших загально-інфраструктурних проблем.

У Кракові ж тим часом ліквідують 3000 вуличних паркомісць у центрі та біля нього, а з середини грудня вартість паркування зросте і становитиме від 3 до 6 злотих залежно від зони. Для мешканців діють абонементи, а вночі паркування безкоштовне для всіх.

В Амстердамі вже роками діє практика черги на купівлю дозволу на вуличне паркування біля будинку. Кількість дозволів-місць обмежена, тому можна чекати на це понад рік. З цього літа місто планує скоротити кількість дозволів у центрі приблизно на 1500 на рік, і їхня вартість зросте. Таким чином в Амстердамі до 2025 року ліквідують 11 тисяч (!) паркомісць на вулицях у центральній частині міста.

У 1996 році в Цюриху дійшли історичного паркувального компромісу: там зафіксували кількість місць для паркування, і з того моменту їхня кількість збільшуватися не може. Водночас при будівництві позавуличних паркінгів місця для паркування на вулицях ліквідовують.

Прага розподілена на 22 сектори платного паркування. Для мешканців вулиць стоянка дозволена лише при наявності дозволу, який треба купити. Його вартість на рік становить від 1200 до 7000 крон (курс гривні приблизно 1:1) на перший автомобіль у сім’ї і до 36 тисяч — на два і більше машин залежно від сектору. Для пенсіонерів та людей з інвалідністю розцінки менші. Для немешканців вулиць діють три зони паркування, тарифи — від 0,8 до 3,6 євро за годину, у двох зонах є обмеження по часу — до трьох годин. Контроль суворий і регулярний, працюють інспектори, які блокують колеса, а також евакуатори. Час платного паркування у всіх секторах і зонах — з 8:00 до 20:00.

«Спочатку збудуйте паркінги!»

Забезпечити місцями для паркування всіх охочих ще нікому не вдалося. Жодна влада в будь-якому місті світу не збудувала і не зможе збудувати достатню кількість паркінгів (наземних чи підземних) для зберігання транспортних засобів мешканців. Це нераціональне використання земель, це дорого будувати і утримувати, та й в будь-якому разі це буде платно.

Жодне місто Європейського Союзу немає такої цілі чи стратегії. Швидше, навпаки, міста ЄС йдуть шляхом регулювання, обмеження і розвитку альтернативної інфраструктури та громадського транспорту. Деякі країни, наприклад, Швеція, eже оголосили про плани заборони продажів автомобілів з дизельними/бензиновими двигунами. У багатьох містах зменшують кількість вуличних місць для стоянки. Ви все ще можете клацнути і прочитати публікацію ITDP. Для чого? Щоб знати і розуміти. Це і є цивілізованість — знання.

Фото надані автором

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Колонка підготовлена в межах спецпроекту «Рік комфортного пересування». Партнер проекту — компанія EasyPay — найбільший небанківський оператор платіжних та фінансових сервісів в Україні. Свої ідеї та пропозиції для вдосконалення міської мобільності можете надсилати за адресою: [email protected], у темі листа зазначивши «Рік комфортного пересування у Львові». Важливі думки ми опублікуємо на сайті та озвучимо під час експертних дискусій.