Коли не припиняються реанімаційні заходи

0 Comments

Зміст:

Базова серцево-легенева реанімація: алгоритм дій, правила надання першої допомоги, поради медиків

Серцево-легенева реанімація (СЛР) – це група заходів хірургічного та терапевтичного характеру, які спрямовані на збереження життя людини. Проведення цих дій можливе тільки за відсутності несумісних з життям станів у хворого. Алгоритм базової серцево-легеневої реанімації повинні знати не тільки медичні працівники. Будь-яка людина може зіткнутися з необхідністю надавати першу допомогу.

  • Коли можна і не можна робити СЛР
  • Основні принципи СЛР
  • Основні етапи СЛР
  • Оцінка необхідності в реанімації
  • Оцінка прохідності дихальних шляхів
  • Штучне дихання
  • Непрямий масаж серця
  • Одночасне проведення непрямого масажу та штучного дихання
  • Алгоритм реанімаційних заходів для первинної акредитації фахівців
  • Контроль успішності реанімації

Враховуючи важливість правильної невідкладної допомоги людині з ознаками клінічної смерті, кожен студент після закінчення медичного університету повинен пройти акредитацію з базової серцево-легеневої реанімації.

Коли можна і не можна робити СЛР

Необхідність надавати реанімаційні заходи виникає за наявності трьох таких симптомів:

  • Неможливо промацати пульс на сонній артерії.
  • Людина перебуває без свідомості.
  • Відсутні ознаки дихання.

Протипоказання до проведення СЛР такі:

  • Термінальні стадії важких хронічних, невиліковних захворювань (онкологічні хворі).
  • Наявність травм, несумісних з життям.
  • Поява ознак біологічної смерті, яка є незворотною (трупні плями, вікоченіння тіла).

Основні принципи СЛР

Для найбільшої ефективності реанімаційних дій необхідно дотримуватися техніки базової серцево-легеневої реанімації. Максимальні зусилля повинні бути спрямовані на:

  • Натискання на грудну клітку з метою забезпечити кровопостачання внутрішніх органів.
  • Вдування повітря в дихальні шляхи для надходження кисню в кров.
  • Забезпечення доступу до відня для ін ‘єкції медикаментів.
  • Введення лікарських засобів через певний час при неефективності попередніх реанімаційних заходів.
  • Проведення специфічних заходів (дефібриляції, інтубації трахеї, трахеостомії).

Основні етапи СЛР

Вже близько 50 років при здійсненні першої допомоги людям у стані клінічної смерті використовують алфавіт Сафара. Це алфавіт, що складається з англійських букв, який відображає алгоритм базової серцево-легеневої реанімації крок за кроком.

  • А – airway – відновлення прохідності дихальних шляхів для повітряного потоку.
  • В – breathing – виконання штучного дихання.
  • C – circulation – забезпечення надходження крові та кисню до внутрішніх органів за рахунок непрямого масажу серця.
  • D – drugs – внутрішньовенне введення медикаментів.
  • E – electrocardiograph – діагностика змін серцевого ритму.
  • F – fibrillation – застосування дефібрилятора.
  • G – gauging – оцінка результатів після проведених вище заходів.
  • H – hypothermia – охолодження голови пацієнта.
  • I – intensive care – госпіталізація хворого у відділення інтенсивної терапії для подальшого лікування та спостереження.

Етапи від D до I виконуються тільки кваліфікованими співробітниками швидкої або лікарями в стаціонарі лікарні. Базова серцево-легенева реанімація включає в себе перші три пункти: відновлення прохідності дихальних шляхів, вдування повітря в легені та компресію серця. Саме про ці етапи піде докладніше мова в цій статті.

Оцінка необхідності в реанімації

При проведенні базової серцево-легеневої реанімації спочатку потрібно оцінити, чи потребує постраждалий її взагалі. Адже він може просто спати або лежати з закритими очима.

Необхідно оглянути людину і оцінити, чи є у неї якісь травми. Адже за наявності пошкоджень шийних хребців рухати голову хворого категорично заборонено. Далі варто голосно звернутися до потерпілого. Якщо він не відповідає і відсутні пошкодження, необхідно потрусити його за плечі або вдарити по щоках. За відсутності будь-якої реакції можна підтвердити, що потерпілий без свідомості.

Пульс на сонній артерії перевіряється з одного боку за допомогою двох пальців, розташованих кпереду від грудино-ключично-сосцевидной м ‘язи. Цей м ‘яз легко промацати на шиї, якщо повернути голову людини в протилежний бік. М ‘яз відразу натягується і випирає, проходячи зверху вниз і ззаду наперед. Якщо пульсацію на сонній артерії промацати не вдається, значить, серце не здатне перекачувати кров.

Оцінку дихання при проведенні базової серцево-легеневої реанімації проводять, поклавши одну руку долонею на груди, а іншу – на живіт потерпілого. Якщо відсутні коливальні рухи рук вгору і вниз, значить, він не дихає. Також можна оцінити дихання, приклавши вухо до рота хворого. Уважно зосередившись, при наявності дихання можна відчути тепло видихуваного повітря.

Наявність усіх тих ознак, перерахованих вище, дає підставу для проведення базової серцево-легеневої реанімації.

Оцінка прохідності дихальних шляхів

Цей етап відповідає букві А – airway. Для його здійснення потерпілого кладуть на рівну поверхню на спину. Якщо у хворого є вміст у ротовій порожнині, необхідно очистити її за допомогою вказівного і середнього пальців, обернутих у серветку або шматок тканини.

Подальше забезпечення прохідності дихальних шляхів при базовій серцево-легеневій реанімації включає три правила. Вони отримали назву прийому Сафара:

  • Максимальне запрокидання голови назад (якщо є підозра на пошкодження шийних хребців, цей етап упускають).
  • Зміщення нижньої щелепи вниз за допомогою двох великих пальців.
  • Нижню щелепу необхідно висунути двома пальцями вперед.

Якщо поетапно виконати перелічені вище дії, дихальні шляхи будуть вільні.

Після потрібно знову перевірити наявність у хворого дихальних рухів. Іноді дихання відновлюється після очищення дихальних шляхів. Якщо дихання потерпілого відновилося, його необхідно повернути на бік, щоб запобігти потраплянню рідини в трахею і бронхи.

Повертати людину без свідомості на бік не так просто, як здається на перший погляд. Його потрібно не просто повернути, а зафіксувати в цій позі, щоб запобігти зворотному перекиданню на спину. Тому в алгоритмі проведення базової серцево-легеневої реанімації поетапно прописано, як правильно це зробити:

  1. Стати на коліна поруч з людиною без свідомості.
  2. Одна рука людини, якій надають допомогу, повинна лежати під прямим кутом, тильною стороною до землі.
  3. Інша рука повинна обіймати хворого, тобто йти через тулуб, торкаючись долонею вуха з протилежного боку.
  4. Дальню ногу пацієнта необхідно зігнути під кутом 90 °.
  5. Тільки тепер можна перевернути людину на бік, потягнувши за зігнуту в коліні ногу.

Якщо дихання потерпілого не відновилося після очищення дихальних шляхів, він повинен і далі лежати на спині. Тоді приступають до наступного етапу – штучного дихання.

Штучне дихання

Вдування повітря в легені при проведенні базової серцево-легеневої реанімації здійснюється методом “” рот у рот “”. Спосіб вважається найбільш ефективним. Швидка має спеціальне обладнання для штучного дихання – мішок Амбу. Цей апарат складається з маски, якою закривають рот і ніс пацієнта, фільтра для повітря і мішка, яким качають повітря.

Основний брак дихання “” рот у рот “” – небажання людини приганятися до обличчя хворого. Особливого це неприємно, якщо у потерпілого була блювота або виділення слини з рота. У будь-якому випадку даний метод рекомендують робити через марлю або ганчірочку, яку кладуть між ротом потерпілого і людини, яка надає першу допомогу.

Однією рукою притримують голову хворого в закинутому положенні, а іншою стискають ніс, щоб повітря не виходило з носових ходів. Далі роблять вдих і вдувають повітря в рот потерпілого. Поширена думка, що чим більше повітря вдихнеш, тим краще, не є вірним. Весь обсяг повітря не потрапляє в легені, більша частина все одно йде в шлунково-кишковий тракт. А занадто велика кількість повітря в шлунку призводить до блювоти, що загрожує потраплянням блювотних мас у дихальні шляхи. Тому вдих повинен бути фактично того ж обсягу, що і звичайний.

Вдування повітря необхідно проводити з частотою 12 циклів за хвилину, що становить 1 вдування за 5-6 секунд. При ефективному проведенні штучного дихання видно ритмічні рухи грудної клітини.

Причиною неефективності штучного дихання може бути наявність обтурації нижче рівня ротової порожнини. Наприклад, при набряку гортані або наявності чужорідного тіла в трахеї. У таких випадках необхідна допомога кваліфікованих співробітників швидкої медичної допомоги. Вони повинні провести ларингоскопію з подальшою інтубацією трахеї. Якщо це також неефективно, робиться конікотомія.

Не варто відразу ж припиняти надавати допомогу при появі самостійних рухів дихальних рухів. Штучне дихання потрібно продовжувати до тих пір, поки частота дихання не збільшиться до 12-15 разів на хвилину.

Непрямий масаж серця

Основний етап алгоритму дій при базовій серцево-легеневій реанімації – це компресії грудної клітини. Масаж називається непрямим, оскільки проводиться через тканини грудної клітини. Прямий масаж на відкритому серці можливий при його зупинці під час кардіохірургічних втручань, коли відкрита грудна клітина.

Для відновлення кровообігу потрібно правильно розмістити руки на грудній клітці. Умовно ділять грудину на дві частини, кладуть руки між нижньою і середньою третю. Менш точний, але більш простий спосіб – руки ставлять на два пальці вище закінчення грудини. Кисті рук кладуть паралельно ребрам, одну на іншу або в “” замок “”.

Якщо людина втратила свідомість, і їй надають першу допомогу протягом перших 30 секунд, ефективний може бути перикардіальний удар. Його проводять за допомогою різкого удару кулаком по області проекції серця на грудній клітці. Цей метод може бути ефективним, але тільки за умови, якщо він наданий потерпілому відразу ж після втрати свідомості.

Основні правила нанесення прекардіального удару:

  • Перед нанесенням удару потрібно переконається, що пульс на сонній артерії відсутній. Заборонено здійснювати удар навіть при найменшій її пульсації!
  • Перед ударом прибирають весь одяг з грудної клітини. Якщо такої можливості немає, потрібно переконатися у відсутності ґудзиків, предметів з металу.
  • Рукою, якої не наноситься удар, прикривають мечевидний відросток, так як він може легко відламатися, якщо вдарити безпосередньо по ньому.
  • Удар проводиться кулаком вище прикріплення мечевидного відростка до грудини. Удар повинен бути різким і досить сильним.
  • Робити прекардіальний удар можна тільки один раз. Відразу після нього перевіряють пульсацію на сонній артерії.
  • Якщо пульсація не визначається, приступають до непрямого масажу серця.

В алгоритмі першої допомоги базової серцево-легеневої реанімації зазначено, що протипоказано завдавати прекардіального удару дітям до 7 років!

Частота натискань на грудну клітку становить 100 разів за 1 хвилину, здійснюється на глибину 2-2,5 см. При цьому лікті повинні бути випрямлені, основна маса спрямована на пензлі. При проведенні непрямого масажу не можна відривати руки від грудної клітини хворого.

Критерії ефективності компресій:

  • Зменшення блідості та ціанотичності шкірних покривів.
  • Звуження зіниць.
  • Пальпація пульсу на сонній артерії.
  • Можливість дихати самостійно (не завжди показова ознака).

Непрямий масаж проводиться або до появи ефекту, або до появи ознак біологічної смерті. Як правило, при неефективності реанімаційних заходів протягом 30 хвилин, їх припиняють. Ефективність подальшого непрямого масажу і штучного дихання практично дорівнює нулю.

Одночасне проведення непрямого масажу та штучного дихання

Найчастіше ці два заходи проводяться паралельно. Старі рекомендації свідчать, що спочатку необхідно зробити два вдихи і приступити до штучного дихання. Згідно з останніми рекомендаціями, якщо реаніматор один, потрібно робити тільки компресії з частотою 100 за хвилину, не витрачаючи час на вдихання. Тому алгоритм дій при базовій серцево-легеневій реанімації АВС коректніше називати АСВ.

Однак багато хто рекомендує поєднувати непрямий масаж з вдихами навіть при присутності лише одного реаніматора. Тоді відношення частоти компресій на грудну клітку до вдихань повітря має становити 15:2. Тому даний базовий комплекс серцево-легеневої реанімації все ще залишається дискутабельним.

Якщо ж присутні два реаніматори, тоді необхідно поєднувати компресії з вдихами. Частота в такому випадку становить 5:1 (компресія:вдихи).

Алгоритм реанімаційних заходів для первинної акредитації фахівців

Молоді лікарі повинні підтверджувати свої знання на первинній акредитації. Одна з перевірених практичних навичок – базова серцево-легенева реанімація. Демонстрація навички проходить в окремому приміщенні, студент показує принципи надання першої допомоги потерпілому на манекені. При цьому він повинен чітко проговорювати всі свої дії, щоб екзаменатор зрозумів, що саме робить студент.

Нижче представлений алгоритм проведення практичної навички з базової серцево-легеневої реанімації:

  1. Студент заходить до кімнати і спочатку оглядає місце надання допомоги, повертаючи голову вліво і вправо. При цьому він повинен сказати: “” Оцінюю небезпеку і оглядаю місце події. Небезпека для мене і для пацієнта відсутня “”.
  2. Далі необхідно перевірити свідомість потерпілого. Студент озвучує, що перевіряє свідомість, при цьому стає на коліна збоку від манекена. Студент бере манекен в області плечей і тихенько струсить. Потрібно стежити, щоб його голова не вдарилася об підлогу.
  3. Закликає на допомогу, кричачи: “” Допоможіть хто-небудь! Людина без свідомості! “
  4. Визначає ознаки наявності дихання та кровообігу. Якщо пульсацію на сонній артерії виявити не вдалося, звільняє дихальні шляхи. Одну руку кладе на лоб і відкидає голову манекена назад, а інший підхоплює нижню щелепу, використовуючи тільки два пальці.
  5. Студент повинен визначити здатність до самостійного дихання. Для цього він дивиться на груди манекена, а після прикладає вухо до його рота. При цьому далі підтримує прохідність дихальних шляхів. Вголос студент коментує: “” Перевіряю наявність дихання “”. І рахує до 10 вголос.
  6. Студент “” викликає “” швидку допомогу. Він повинен сказати адресу, стать і вік потерпілого. Повідомити, що потерпілий непритомний і не дихає. Студент чекає відповіді “” Виклик прийнятий “”. У разі якщо його немає, через секунду робить наступний етап.
  7. Цей етап студент не коментує. Стоячи на колінах збоку від манекена і обличчям до його обличчя, студент розстібає сорочку, щоб звільнити грудну клітку. Одну руку кладе долонею на рівні сосків. Це і є проекція нижньої третини грудини на передню стінку грудної клітини.
  8. Друга долоня кладеться на першу, руки з ‘єднуються за типом “” замка “”. При цьому пальці рук не стосуються грудної клітини, всі зусилля припадають на основу долоні.
  9. Студент робить 30 натискань, рахуючи при цьому вголос до 30. Руки в ліктях не згинаються. Треба стежити, щоб після кожного натискання грудна клітина манекена поверталася у вихідне положення, але руки відривати не можна. Компресії здійснюються на глибину 5 см. Частота становить 100 за 1 хвилину.
  10. Далі студент каже: “” Роблю штучну вентиляцію “”. При цьому він накладає на рот манекена маску з клапаном для власного захисту. Пальцями однієї руки закриває носові ходи, долоню цієї ж руки лежить на лобі потерпілого. Вказівним і середнім пальцями другої руки він притримує нижню щелепу. Набирає повітря (свій стандартний обсяг вдиху) і видихає його в рот манекена через спеціальний пристрій на масці.
  11. Відводить свої губи від рота манекена на 1 секунду, а після робить видих ще один раз.
  12. Повторює цикл компресій і штучної вентиляції у співвідношенні 30:2.

Наприкінці акредитації з базової серцево-легеневої реанімації звучить перша команда: “” Залишилася одна хвилина “”. При цьому студент продовжує надавати допомогу. Коли звучить “час вийшов” “, студент виходить з кімнати. На цьому демонстрація практичної навички завершується.

Контроль успішності реанімації

При проведенні базових заходів серцево-легеневої реанімації обов ‘язково перевіряють її ефективність. Зробивши 4 цикли компресій і вдувань повітря, потрібно пальпувати пульс на сонній артерії протягом 3-5 секунд. При появі пульсу припиняють компресії і перевіряють здатність хворого дихати самостійно. Якщо дихання також відновилося, потрібно підтримувати прохідність дихальних шляхів і ретельно контролювати стан хворого до приїзду швидкої.

Для максимальної ефективності базової серцево-легеневої реанімації її починають відразу. Незворотні зміни в тканинах головного мозку починаються вже через 5-6 хвилин після зупинки серцебиття. Перед початком реанімації обов ‘язково викликають швидку. Надають допомогу до її приїзду.

Реанімаційні процедури у дітей

Скорочення: АЗД (AED — automated external defibrillator) — автоматичний зовнішній дефібрилятор, ЕКГ — електрокардіограма, ЕКМО [extracorporeal membrane oxygenation — ECMO] — екстракорпоральна мембранна оксигенація, ЗК — зупинка кровообігу, м.т. — маса тіла, РЗК — раптова зупинка кровообігу, СЛР — серцево-легенева реанімація, BLS (Basic Life Support) — базові реанімаційні заходи, ROSC (Return of Spontaneous Circulation) — відновлення спонтанного кровообігу, VF/pVT (Ventricular fibrillation/pulseless ventricular tachycardia) — фібриляція шлуночків/безпульсова шлуночкова тахікардія.

Базові реанімаційні заходи у дітей

Педіатричний пацієнт

• новонароджений — від народження до 1-місячного віку

• немовля — від 1-го місяця життя до 1-го року життя

• дитина — від 1-го року життя до пубертатного періоду.

Не обов’язково вказувати точний вік дитини. Якщо рятувальник визначає, що постраждалою є дитина, слід використовувати алгоритми ведення пацієнтів педіатричного профілю.

УВАГА! Більшість випадків зупинки кровообігу у дітей виникають з гіпоксії, тому негайний початок BLS – і, отже, оксигенація крові – є пріоритетом.

Послідовність дій

1. Переконайтеся, що оточення є безпечним як для вас, так і для дитини.

2. Перевірте реакцію дитини, адекватну до віку:

• легко стимулюйте її і/або запитайте вголос: «Як ти себе почуваєш?»

• ніколи не струшуйте немовля або дитину, якщо ви підозрюєте в неї травму шийного відділу спинного мозку.

Якщо відповіді на поставлені запитання немає, показана стимуляція больовим подразником (наприклад, пощипування мочки вуха, тильної поверхні кисті тощо).

3a. Якщо дитина відповідає словами або рухами:

• залиште її у тому положенні, в якому ви її знайшли (за умови, якщо це безпечно для неї)

• оцініть її стан і надайте допомогу в разі потреби

• регулярно перевіряйте загальний стан дитини.

3б. Якщо дитина не реагує:

• голосно кличте на допомогу — якщо є інші люди, попросіть викликати кваліфіковану допомогу із зазначенням точного місця події, типу інциденту, кількостію постраждалих та їх стану, а також номеру телефону, з якого ви дзвоните

• відновіть прохідність дихальних шляхів дитини, відхиливши голову та припіднявши нижню щелепу наступним чином (рис. 1):

– спочатку залиште дитину в тому ж положенні, в якому ви її знайшли, покладіть руку на чоло дитини і обережно відхиліть її голову назад

– одночасно покладіть подушечку пальця (або пальців) під підборіддя дитини та підніміть його; не тисніть на м’які тканини під підборіддям, оскільки це може заблокувати дихальні шляхи

– якщо у вас все ще виникають труднощі з відновленням прохідності дихальних шляхів, спробуйте метод висунення нижньої щелепи, тобто помістіть вказівні пальці обох рук за нижньою щелепою дитини і висуньте її вперед (рис. 2)

– проведення обидвох вказаних способів може виявитись простішим, якщо дитину обережно перевернути на спину.

Рисунок 1. Техніки відновлення прохідності дихальних шляхів у дітей віком

Рисунок 2. Метод висування нижньої щелепи

Якщо ви підозрюєте травму в області шиї, спробуйте відновити прохідність дихальних шляхів, використовуючи тільки метод висування нижньої щелепи. Якщо цей спосіб виявився неефективним, додайте незначне відхиляння голови назад, поки дихальні шляхи не стануть прохідними. У пацієнтів із травмою в області шиї допускається невелике відхиляння голови назад, якщо висування нижньої щелепи неефективне.

4. Утримуючи прохідність дихальних шляхів, оцініть зором, слухом і дотиком, чи наявне правильне дихання (наблизивши своє обличчя до обличчя дитини та спостерігаючи за її грудною кліткою):

• стежте за рухами грудної клітки (рис. 3)

• прислухайтесь до дихальних шумів над носом і ротом дитини

• відчуйте, як повітря рухається по вашій щоці.

Дивіться, слухайте і відчувайте не більше 10 секунд, перш ніж прийняти рішення.

Рисунок 3. Відновлення прохідності дихальних шляхів та оцінка дихання у дитини >1 року

5а. Якщо дитина дихає правильно:

• переведіть дитину в безпечне положення (див. нижче), що забезпечить прохідність дихальних шляхів

• регулярно оцінюйте дихання.

5б. Якщо дитина не дихає або присутнє агональне (нерегулярне, нечасте) дихання:

• обережно видаліть будь-які видимі сторонні тіла, які можуть спричиняти непрохідність дихальних шляхів

• зробіть перші 5 рятувальних вдихів

• при виконанні рятувальних вдихів зверніть увагу на появу кашлю або рефлексів із задньої частини горла у відповідь на ваші дії; наявність або відсутність цього типу реакції є частиною оцінки наявності ознак кровообігу.

Техніка виконання рятувальних вдихів у дитини віком >1-го року (рис. 4)

• забезпечте відхиляння голови та підйом нижньої щелепи

• великим і вказівним пальцями руки, яка лежить на лобі, затисніть м’які частини носа

• трохи розкрийте рот дитини, але тримайте підборіддя припіднятим

• наберіть повітря, щільно обхопіть губами рот дитини і переконайтеся, що немає витоку повітря

• виконайте повільний видих у рот потерпілому, тривалістю приблизно 1–1,5 секунди, спостерігаючи одночасно підйом грудної клітки

• підтримуючи відхиляння голови та підйом нижньої щелепи, відсуньте свій рот від рота потерпілого і стежте, чи грудна клітка опускалася під час видиху

• знову наберіть повітря і повторіть описану послідовність 5 разів; оцініть якість дихання, спостерігаючи за грудною кліткою дитини — вона повинна підніматися і опускатися, як при нормальному диханні.

Рисунок 4. Техніка виконання рятувальних вдихів у дитини віком >1 року

Техніка виконання рятувальних вдихів у немовлят (рис. 5)

• переведіть голову в нейтральне положення і підніміть підборіддя

• наберіть повітря, щільно обхопіть губами рот і ніс дитини і переконайтеся, що немає витоку повітря; якщо рот і ніс старшого немовляти неможливо обхопити, рятувальник може спробувати прикрити ротом або тільки рот, або ніс дитини (якщо ніс, тоді слід затиснути рот, щоб запобігти виходу повітря назовні)

• повільно вдувайте повітря в рот і ніс немовляти протягом 1–1,5 секунд у кількості, достатній для помітного підняття грудної клітки (використовуючи повітря, що зачерпується до власних легень під час нормального вдиху)

• підтримуючи відхилення голови та підйом нижньої щелепи, відсуньте свій рот від рота потерпілого і стежте, чи опускається грудна клітка при видиху

• знову наберіть повітря і повторіть описану послідовність 5 разів

• якщо неможливо виконати ефективне дихання, дихальні шляхи можуть бути непрохідні:

– відкрийте дитині рот і усуньте з нього усі видимі перешкоди; ніколи не намагайтеся видалити чужорідне тіло наосліп

– перевірте, щоб голова була правильно відхилена, підборіддя піднято, але також щоб шия не була надмірно вигнута; якщо відхиляння голови та підйом підборіддя не відновлюють прохідність дихальних шляхів, спробуйте метод висунення нижньої щелепи

УВАГА! У випадку новонародженої дитини надмірно відхилена назад голова спричинить вторинну непрохідність дихальних шляхів.

• зробіть до 5 спроб отримання ефективних вдихів; якщо й далі це не вдається, почніть натискання на грудну клітку.

Рисунок 5. Техніка виконання рятувальних вдихів у немовлят

6. Оцініть систему кровообігу дитини. Маєте не більше 10 секунд на:

• пошук ознак кровообігу; вони включають рух, кашель або нормальне дихання (не агональне дихання, яке є рідким і нерегулярним)

• перевірку пульсу (якщо ви пройшли навчання, як це зробити), але переконайтеся, що це не займає більше 10 секунд. У дитини віком >1 року перевіряйте пульс на сонній артерії (рис. 6). У немовляти перевірте пульс на плечовій артерії на внутрішній стороні плеча (рис. 7). Іншими місцями для перевірки пульсу в дітей є: стегнова артерія у немовлят та променева артерія у дітей старшого віку.

Рисунок 6. Оцінка пульсу в дитини

Рисунок 7. Оцінка пульсу у немовляти

7а. Якщо ви впевнені, що протягом 10 секунд Ви виявили наявність ознак кровообігу:

• продовжуйте рятувальні вдихи включно до повернення спонтанного нормального дихання

• покладіть дитину у фіксованому бічному положенні, якщо вона все ще без свідомості і дихає

• регулярно повторюйте оцінку загального стану дитини.

• розпочніть натискання на грудну клітку

• поєднайте рятувальні вдихи з натисканням на грудну клітку.

Техніка компресії грудної клітки

У дітей натискайте на нижню 1/3 грудини. Місце визначається так: це ширина пальця над місцем з’єднання ребер з грудиною (вище основи мечоподібного відростка). Натискання повинні бути достатніми, щоб опустити грудину на глибину 5 см. Слід припинити натиск і повторювати цю дію з частотою приблизно 100–120/хв. Після 15 натискань слід відхилити голову, підняти нижню щелепу і зробити 2 ефективних рятувальних вдихи. Компресія грудної клітки та рятувальні вдихи слід продовжувати у співвідношенні 15:2 (якщо рятувальник один — може діяти у співвідношенні 30:2, особливо, якщо важко змінювати положення між натисканням і вентиляцією).

У разі виконання компресії грудної клітки у немовлят одним рятувальником, рекомендується масаж подушечками двох пальців (рис. 8), натомість при наявності двох і більше рятувальників, слід застосовувати прийом двох великих пальців і долонь, що охоплюють грудну клітку немовляти (рис. 9). Великі пальці, спрямовані у напрямку голови немовляти, слід розташувати паралельно у нижній 1/3 грудини. Решта пальців обох долонь охоплюють грудну клітку, а кінчики пальців підтримують спину немовляти. Слід натискати двома великими пальцями на нижню частину грудини, щоб опустити грудину на глибину 4 см.

Рисунок 8. Техніка натискання на грудну клітку у немовлят кінчиками двох пальців

Рисунок 9. Техніка натискань на грудну клітку у немовлят двома руками

Щоб здійснювати компресію грудної клітки у дитини віком >1-го року, слід помістити зап’ястя однієї руки в нижній 1/3 грудини (місце визначення — як вище). Необхідно підняти пальці, щоб переконатися, що ребра не стиснені. Слід стати вертикально над грудною кліткою потерпілого, випрямити руки і натискати так, щоб опускати грудину на глибину 5 см (рис. 10). У випадку більших дітей або рятувальників невисокого зросту цього буде легше досягти за допомогою двох рук зі зчепленими пальцями (рис. 11).

Рисунок 10. Техніка натискань на грудну клітку у дітей однією рукою

Рисунок 11. Техніка натискань на грудну клітку у дітей двома руками

8. Продовжуйте реанімацію до моменту:

• повернення ознак життя у дитини (самостійне дихання, пульс, рух)

• прибуття кваліфікованої допомоги

• виснаження своїх сил.

Коли викликати допомогу

Рятувальникам важливо, щоб у разі знепритомнення дитини максимально швидко викликати допомогу (рис. 12).

Коли є більше одного рятувальника, один з них починає реанімацію, поки інший телефонує за номерами 112 або 103 і надає інформацію про місце події, кількість постраждалих, опис події (що трапилось) та свій номер телефону.

Якщо є лише один рятувальник, він виконуватиме серцево-легеневу реанімацію (СЛР) протягом приблизно 1 хвилини, перш ніж звернутися за допомогою. Щоб мінімізувати тривалість переривання BLS , можна перенести немовля або маленьку дитину до місця виклику допомоги. Якщо наявна аспірація (поперхування), слід покликати допомогу, як тільки кашель стане неефективним.

Єдиним винятком, коли BLS не слід проводити протягом 1 хвилини до звернення за допомогою, є випадок, коли дитина раптово втрачає свідомість у присутності одного рятувальника, без попередніх ознак наростання дихальної недостатності. У цій ситуації найбільш вірогідною причиною зупинки кровообігу (ЗК) є серцеві аритмії, і тоді дитині може знадобитися дефібриляція. Слід негайно шукати допомогу, якщо ніхто інший не може цього зробити.

Рисунок 12. Алгоритм базових реанімаційних заходів у дітей (на основі клінічних настанов ERC 2015)

Безпечне положення

Дитину без свідомості з прохідністю дихальних шляхів та спонтанним диханням слід перевести в безпечне положення. Існує кілька варіантів цієї позиції і кожен з них має своїх прихильників, але важливі правила, яких слід дотримуватися.

• Якщо це можливо, переведіть дитину у положення, найбільш наближене до бічного, з відкритим ротом, що уможливить евакуацію рідкого вмісту.

• Положення повинно бути стабільним. Таке положення немовлят, можливо, доведеться підтримувати за допомогою невеликої подушки або згорнутої у ролик ковдри, розміщеної за спиною.

• Уникайте стиснення грудної клітки, оскільки це може обмежити дихання.

• Перевертати дитину з одного боку на інший слід максимально простим і безпечним способом, враховуючи загрозу пошкодження шийного відділу спинного мозку.

• Забезпечте можливість спостереження і легкого доступу до дихальних шляхів.

• Безпечне положення, що застосовується у дорослих, також є відповідним для дітей.

Використання автоматичного зовнішнього дефібрилятора (АЗД) у дітей

• У дітей віком від >8 років слід застосовувати стандартний АЗД.

• Для дітей віком від 1 до 8 років АЗД використовується зі спеціальною педіатричною насадкою. Цей тип АЗД оснащений пристроями, які знижують енергію, що подається, до 50–75 Дж.

• Якщо неможливо використовувати АЗД зі спеціальною педіатричною насадкою, слід використати АЗД, який є у наявності.

BLS , які виконують рятівники на домедичному етапі

• Після підтвердження відсутності нормального дихання слід виконати 5 рятувальних вдихів, а потім приступити до реанімації у співвідношенні: 30 компресій грудної клітки до 2 рятувальних вдихів.

BLS , що виконується медичним персоналом

• у разі підтвердження раптової зупинки кровообігу (РЗК) співвідношення компресій до вентиляції становить 15:2

• якщо рятувальник один, він може виконати реанімацію у співвідношенні 30:2

Тактика дій у випадку удавлення у дітей

Основні ознаки удавлення:

• інцидент при свідках

• інформація з анамнезу про ковтання дрібного предмету або ігри з його використанням.

Коли чужорідне тіло потрапляє в дихальні шляхи дитини, вона відразу ж реагує кашлем і намагається його відкашляти. Спонтанний кашель здається більш ефективним і безпечним, ніж будь-який інший маневр, який виконує рятувальник. Однак, якщо дитина не кашляє або кашель неефективний і чужорідне тіло повністю перекриває дихальні шляхи, дуже швидко виникне асфіксія. Тільки тоді, коли кашель стає неефективним, потрібні швидкі та рішучі дії для видалення стороннього тіла. Більшість випадків удавлення у немовлят і дітей трапляються під час ігор або прийому їжі в присутності опікунів, тобто при свідках, а втручання зазвичай проводяться, коли дитина ще у свідомості.

Обструкція дихальних шляхів, спричинена стороннім тілом, характеризується раптовим початком респіраторних порушень, що супроводжуються кашлем, хрипами або інспіраторним свистом (стридор). Подібні симптоми можуть супроводжувати інші причини обструкції дихальних шляхів, наприклад, епіглотит або підскладковий ларингіт. Однак вони вимагають іншої тактики. Тому правильний збір анамнезу відіграє надзвичайно важливу роль у цій ситуації.

Ознаки ефективного та неефективного кашлю представлені в таблиці.

Кашель неефективний

Кашель ефективний

– пацієнт не може говорити

– тиша або беззвучний кашель

– хворий не може дихати

– плач або словесна відповідь на запитання

– пацієнт може набрати повітря перед кашлем

– пацієнт повністю реагує

Небезпека: дрібні предмети, іграшки, шматки їжі, таблетки.

Пам’ятайте! Найчастіше поперхування виникає у присутності дорослих осіб, але це також може статися під час гри з іншими дітьми.

Тривожні симптоми: раптовий кашель, хрипи, блювання, свисти або інші тривожні симптоми під час дихання, яких не було до епізоду. Навіть якщо симптоми частково зникли, слід проконсультуватися з лікарем, оскільки може дійти до набряку дихальних шляхів або фрагменти стороннього тіла все ще можуть знаходитися в дихальних шляхах. Якщо надавалася допомога, могло виникнути пошкодження внутрішніх органів.

Тактика дій — див. рис. 14.

УВАГА! Слід перевірити, чи чужорідне тіло видно в роті дитини і чи можна його видалити одним обережним рухом пальця. Не можна видаляти нічого наосліп, оскількив 99% випадків ви можете перемістити об’єкт глибше!

Перш, ніж надавати будь-яку допомогу, завжди слід перевіряти безпеку свою та безпеку дитини.

Рисунок 14. Алгоритм лікування непрохідності дихальних шляхів, спричиненої стороннім тілом у дітей (на основі клінічних настанов ERC 2015)

Тактика дій при удавленні у немовляти

Якщо виникне неефективний кашель, тобто дитина все ще у свідомості, але не буде в стані набрати повітря, незважаючи на зусилля, слід сісти, покласти немовля на своєму передпліччі з головою, опущеною вниз, і, притримуючи нижню щелепу однією рукою, вдаряти основою другої долоні у міжлопаткову область (рис. 15) 5 разів – сильного удару може бути достатньо, щоб дитина викашляла стороннє тіло з трахеї. Потім слід перевернути її на спину, перевірити, чи не видно стороннього тіла в роті, а якщо ефекту надалі немає, у дитини, яка лежить на нашому передпліччі, здійснюйте компресію грудної клітки в нижній частині грудини (рис. 16) 5 разів двома пальцями, іншою рукою підтримуючи голівку дитини. Ці дії необхідно робити по черзі, поки чужорідне тіло не буде видалено або ж дитина не втратить свідомість (див. «Тактика дій при втраті свідомості після удавлення, при неефективності вищезазначених дій»).

Рисунок 15. Міжлопаткові удари

Рисунок 16. Натискання двома пальцями на грудну клітку при удавленні

Дії при удавленні у старшої дитини

Якщо поперхування виникне у більшої дитини, яка може ефективно кашляти, її слід заохочувати до кашлю.

При неефективному кашлі дитину потрібно нахилити вперед і 5 разів сильно вдарити відкритою долонею між лопатками. Якщо це не допомогло, встаньте на коліна позаду дитини, нахиліть його вперед, покладіть руки під руками дитини і обхопіть її тулуб (рис. 17). Одну руку потрібно стиснути в кулак, обхопити іншою рукою і 5 разів міцно стиснути верхню частину живота догори і до себе – в половині відстані між пупком і кінцем грудини. Це потрібно робити поперемінно, і після кожного циклу з 5-ти маневрів перевіряти, чи не було видалено чужорідне тіло.

Рисунок 17. Техніка компресій епігастральної ділянки у дітей при удавленні

Тактика дій при втраті свідомості після удавлення, при неефективності перерахованих вище заходів

Слід почати реанімацію і покликати на допомогу, якщо дотепер цього ще ніхто не зробив.

1. Покладіть дитину на плоску поверхню.

2. Відновіть прохідність дихальних шляхів: відкиньте голову назад (тримаючи руку на лобі) і підніміть підборіддя. У немовлят не слід закидати голову назад занадто сильно.

3. Переконайтеся, чи не видно стороннє тіло і чи не вдасться його видалити.

4. Перевірте (протягом макс. 10 сек), чи дихає дитина: зберігаючи прохідність дихальних шляхів необхідно нахилитися над обличчям дитини і спробувати вислухати дихання, відчути повітря на щоці та побачити рухи грудної клітки.

5. Якщо дитина не дихає, необхідно набрати повітря, обхопити губами рот дитини (у немовлят — рот і ніс) і вдути своє повітря на видиху. Якщо це вентиляція «рот в рот», закрийте дитині ніс, щоб запобігти витоку повітря. Рятувальне дихання повинно підняти грудну клітки дитини і тривати приблизно 1–1,5 секунди.

6. Такі вдихи потрібно зробити 5 разів.

7. Якщо при спробі вдування повітря грудна клітка не піднімається після вдихів, перед наступною спробою слід спробувати відкоригувати положення голови (відновлення прохідності дихальних шляхів).

8. Якщо 5 спроб вдихів виявилися невдалими, без перевірки пульсу необхідно виконати 15 компресій грудної клітку з частотою 100–120/хв.

9. Після натискувань слід перевірити ротову порожнину, зробити 2 рятувальні вдихи та наступні 15 компресій.

10. Слід продовжувати ці дії, а через 1 хвилину викликати швидку допомогу (якщо раніше цього ніхто не робив).

11. Якщо будь-який з вдихів спричинить підйом грудної клітки, або вдасться усунути чужорідне тіло, або дитина почне самостійно рухатися, кашляти чи дихати, слід перевірити, як вона дихає; якщо правильно, однак все ще без свідомості, покладіть її на боці і дочекайтеся прибуття швидкої допомоги.

Спеціалізовані реанімаційні заходи у дітей

Спеціалізовані реанімаційні заходи включають: BLS , постачання кисню, відновлення прохідності дихальних шляхів інструментальними методами, застосування ЛЗ, інфузійних розчинів та електротерапію.

Алгоритм спеціалізованих реанімаційних заходів у дітей

Діагностування зупинки кровообігу — симптоми

• відсутність реакції на подразники

• відсутність дихання або агональне дихання

• блідість або глибокий ціаноз

У випадку відсутності ознак життя, слід шукати пульс на великих артеріях або тони серця (шляхом аускультації грудної клітки) не довше, ніж впродовж 10 секунд до початку СЛР. Якщо є будь-які сумніви, слід розпочати СЛР (рис. 1).

Рисунок 1. Алгоритм спеціалізованих реанімаційних заходів у дітей (на основі клінічних настанов ERC 2015)

Оцінка серцевого ритму

Застосуйте монітор або дефібрилятор:

• помістіть ложки на стінці грудної клітки пацієнта: одну нижче правої ключиці, іншу на лівій передній пахвовій лінії

• у випадку немовлят одну ложку можна помістити спереду, а іншу на задню частину грудної клітки (самоклеючі електроди)

• традиційні електроди ЕКГ слід розташовувати згідно з принципами.

Розмір самоклеючих електродів і ложок дефібрилятора:

• 4,5 см в діаметрі для немовлят і дітей з масою тіла

• 8–12 см в діаметрі для дітей з масою тіла >10 кг (віком >1 року).

Якщо ложки занадто великі і є ризик виникнення електричної дуги між ними, одну слід розташувати у верхній частині спини, нижче лівої лопатки, а другу — спереду, ліворуч від грудини. Це визначається як передньо-заднє положення.

Щоб зменшити імпеданс грудної клітки під час дефібриляції, слід натискати на ложки з силою:

• 3 кг — у випадку дітей

• 5 кг — у випадку більших дітей.

Ритми недифібриляційні: асистолія/електрична активність без пульсу (ЕАБП)

У дітей набагато частіше, ніж у дорослих, зустрічається ЗК в механізмі асистолії/ЕАБП (приблизно 85%).

Дуже важливим фактором, що впливає на виживаність після СЛР для недефібриляційних ритмів (асистолія/ЕАБП) — це застосування високоякісні компресії грудної клітки. Під час СЛР слід звести до мінімуму переривання натискувань на грудну клітку. Не слід перевіряти пульс або оцінювати ритм серця під час 2-хвилинної петлі СЛР, за винятком випадків, коли у пацієнта маніфестуються ознаки відновлення спонтанного кровообігу (ROSC). Під час вентиляції хворого слід уникати гіпервентиляції. Під час СЛР слід шукати та лікувати оборотні причини зупинки кровообігу (4H і 4T).

• негайно розпочати СЛР

• вводити адреналін у дозі 10 мкг/кг маси тіла внутрішньовенно або внутрішньокістково кожні 3–5 хв (на практиці кожна 2-га петля СЛР)

• якщо пацієнт не має внутрішньовенного доступу під час появи ЗК, забезпечення внутрішньокісткового доступу є процедурою першої лінії

• розпізнайте і лікуйте оборотні причини ЗК (4H і 4T)

• якщо з’явилися ознаки ROSC, слід негайно розпочати післяреанімаційну допомогу.

Ритми до дефібриляції — VF/pVT

VF/pVT як причина ЗК у дітей зустрічається рідко (3,8–19%).

Дуже важливим фактором, що впливає на виживаність при СЛР для ритмів до дефібриляції (VF/pVT), є комбіноване застосування високоякісної компресії грудної клітки з ранньою дефібриляцією. Під час СЛР слід звести до мінімуму переривання натискань на грудну клітку. Виконання всіх інших процедур (напр., внутрішньосудинний доступ, введення ЛЗ, інтубація) не повинно затримувати дефібриляцію.

Не слід перевіряти пульс або оцінювати ритм серця під час 2-хвилинної петлі СЛР, за винятком випадків, коли у пацієнта спостерігаються ознаки відновлення спонтанного кровообігу (ROSC). Під час штучної вентиляції легень пацієнта слід уникати гіпервентиляції. Під час СЛР слід шукати та лікувати оборотні причини зупинки кровообігу (4H та 4T).

Тактика дій — виконайте негайну дефібриляцію. Значення енергії:

• якщо використовуються мануальні дефібрилятори (моно- або двофазні), слід використовувати енергію 4 Дж/кг м.т. для першого та наступних розрядів

• якщо немає доступу до мануального дефібрилятора, слід вжити АЗД, який розпізнає педіатричні ритми до дефібриляції

• якщо такий АЗД недоступний, тоді в ситуації, що загрожує життю, слід вжити стандартний АЗД, запрограмований для доставки енергії, що використовується у дорослих

• слід розпочати СЛР, перевірити ритм серця на моніторі/дефібриляторі, якщо присутні VF/pVT, зробити розряд електричної енергії в дозі 4 Дж/кг м. т. якнайшвидше. Не забувайте звести до мінімуму тривалість пауз під час компресій грудної клітки (продовжуйте натискання на грудну клітку під час наклеювання електродів та заряджання дефібрилятора). Одразу після проведення розряду розпочніть СЛР (не оцінюйте серцевий ритм і не вимірюйте пульс протягом цього часу), продовжуйте протягом 2 хв.

• через 2 хвилини перевірте серцевий ритм на моніторі/дефібриляторі

• якщо ритм до дефібриляції (VF/pVT) зберігається, зробіть другий розряд

• продовжуйте СЛР протягом 2 хвилин, мінімізуйте перерви в натисканнях грудної клітки

• оцініть серцевий ритм. Якщо VF/pVT зберігається, зробіть третій розряд. Одразу після виконання розряду відновіть і продовжуйте СЛР. Введіть адреналін у дозі 10 мкг/кг м. т. і аміодарон в дозі 5 мг/кг м. т. внутрішньовенно або внутрішньокістково. Необхідність застосування ЛЗ не може впливати на якість компресій грудної клітки або затримувати проведення дефібриляції

• якщо й надалі VF/pVT зберігається, продовжуйте 2-хвилинні петлі СЛР, поперемінно з дефібриляцією

• введіть адреналін у дозі 10 мкг/кг м. т. кожні 3–5 хв (на практиці це зазвичай означає введення кожну 2-у петлю СЛР)

• якщо VF/pVT зберігається, розгляньте можливість повторного введення аміодарону в дозі 5 мг/кг м. т. внутрішньовенно або внутрішньокістково після 5-ї дефібриляції

• якщо є ознаки ROSC, слід негайно розпочати післяреанімаційну допомогу.

Оборотні причини зупинки кровообігу (4H і 4T)

• гіпер- і гіпокаліємія (електролітні та метаболічні порушення)

• тромбемболія (емболія [коронарна або легенева])

Завершення реанімації

Немає чітких рекомендацій щодо часу закінчення реанімації.

Як правило, через 20 хвилин керівник реанімаційної групи розглядає показання для подальших дій на основі аналізу причини, часу, протягом якого реанімаційні заходи не проводились, тривалості СЛР та доцільності використання спеціалізованих методів (наприклад, екстракорпоральна мембранна оксигенація (ЕКМО [extracorporeal membrane oxygenation — ECMO]). Важливу роль відіграє також оцінка т. зв. потенційної життєздатності.

Присутність батьків під час реанімації

Більшість батьків хочуть бути присутніми під час реанімації, оскільки це дає можливість попрощатися зі своєю дитиною та показує реалістичну картину реанімації та смерті. Як наслідок, у цих батьків нижча емоційна напруженість і вираженість депресії. Дослідження, проведені через кілька місяців, показують, що процес змирення з втратою дитини з часом протікає легше.

Рисунок 5.

Mutari I. A., Byrska‑Maciejasz E., Chmiel D., Durlak W., Dzierżęga M., Gruba M., Gucwa J., Hrnčiar K., Kominek A., Matyja K., Rybakowski M., Sobczak A., Starzec K., Stochel‑Gudyn A., Surmacz R., Ślusarczyk T., Wojciechowski P., Zgraj O.: Postępowanie w stanach nagłych u dzieci. Medycyna Praktyczna, Kraków 2020. ISBN 978‑83‑7430‑626‑3

Алгоритм проведення серцево-легеневої реанімації. Основи серцево-легеневої реанімації

Часто спасіння людського життя повністю залежить від того, наскільки своєчасно йому була надана медична допомога. Кожна людина ще зі шкільної лави має засвоїти елементарні методи надання долікарської допомоги потерпілому. Далі розглянемо алгоритм проведення серцево-легеневої реанімації, її особливості у дорослих і дітей.

  • Що таке СЛР
  • Покази для реанімаційних заходів
  • Основи реанімації
  • Етапи серцево-легеневої реанімації
  • Техніка виконання реанімаційних дій
  • Проведення непрямого масажу серцевого м ‘яза
  • Визволення повітроносних шляхів і штучне дихання
  • Особливості реанімації дітей
  • Автоматичний дефібрилятор для реанімації
  • Реанімація за новими вимогами
  • Реанімація при електротравмі
  • Реанімація при утопленні
  • Помилки реанімації
  • Коли припиняти реанімацію
  • Протипоказання до реанімації

Що таке СЛР

Серцево-легенева реанімація, основи її будуть розглянуті далі, являє собою термінові заходи, які вживаються під час припинення скорочень серцевого м ‘яза і самостійного дихання. Ці заходи спрямовані на підтримку штучним шляхом життєдіяльності мозку до відновлення дихання і нормального кровообігу.

Результативність реанімації повністю залежить від умінь реаніматора, умов проведення та наявності необхідного обладнання.

Якщо говорити про ідеальні умови, то основи серцево-легеневої реанімації, що проводиться людиною без медичної освіти, включають наступні дії:

  • Закритий масаж серцевого м ‘яза.
  • Штучне дихання.
  • Використання зовнішнього дефібрилятора.

Але на практиці часто виявляється, що люди просто не володіють знаннями і навичками надання першої допомоги, що призводить до смерті людини. Реанімаційні дії вміють проводити всі медичні працівники, включаючи звичайних медичних сестер, але володіти такими навичками буде не зайвим кожній людині, щоб у потрібний момент врятувати своєму близькому життя.

Покази для реанімаційних заходів

Деякі задаються питанням про те, коли слід починати серцево-легеневу реанімацію потерпілого. Відразу після появи певних ознак, за якими діагностують клінічну смерть:

  • відсутня свідомість;
  • немає дихання;
  • припинилося серцебиття;
  • зіниці не реагують на світло.

Крім цих обов ‘язкових ознак, можна відзначити супутні симптоми:

  • синій відтінок шкіри і блідість;
  • відсутність м ‘язового тонусу;
  • немає реакції на зовнішні подразники.

Необхідно пам ‘ятати, що клінічна смерть триває кілька хвилин, протягом яких треба встигнути зробити правильну серцево-легеневу реанімацію. Потім змусити битися серце людини можна, але мозок буде мертвий.

Основи реанімації

Якщо у людини зупинилося серце і припинилося дихання, але відсутні травми, несумісні з життям, то все можна відновити. Протягом 5-6 хвилин можна знову запустити серцевий м ‘яз. Якщо виконання серцево-легеневої реанімації затягується, то шанси істотно падають:

  • Через 10 хвилин змусити серце битися лікарі зможуть, але нервова система вже не буде працювати в повному обсязі і адекватно.
  • Через 15 хвилин помирає психічно повноцінна особистість, тому повернення до життя можливе, але людина буде як рослина.
  • Через 30-40 хвилин після зупинки серця і припинення дихання настає біологічна смерть, і відновити функції організму неможливо.

Першочергове завдання серцево-легеневої реанімації потерпілого – це відновлення роботи головного мозку і серця. Подальше надання допомоги з відновлення повної працездатності організму буде здійснюватися в лікарні.

Етапи серцево-легеневої реанімації

Якщо ви звернулися голосно до потерпілого, а у відповідь тиша, то треба спробувати розтормошити людину за плече. За відсутності реакції необхідно приступати до реанімаційних дій. Етапи серцево-легеневої реанімації такі:

  1. Очищення дихальних шляхів. Це може знадобитися, якщо людину витягли з води або з-під завалу. З ротової порожнини слід видалити зубні протези і всі чужорідні предмети.
  2. Допоміжна вентиляція легенів. Вона необхідна, якщо відсутнє самостійне дихання. Можна використовувати різні методи або скористатися мішками з киснем.
  3. ЗМС. Його треба проводити, якщо відсутнє серцебиття і пульс.

Техніка виконання реанімаційних дій

Базові дії передбачають надання допомоги потерпілому без використання лікарських засобів. Алгоритм проведення серцево-легеневої реанімації наступний:

  1. Для початку треба переконатися, що місце безпечне для надання допомоги.
  2. Підготовка до проведення серцево-легеневої реанімації включає також перевірку наявності свідомості у потерпілого.
  3. Якщо людина хоч якось реагує, то треба викликати бригаду лікарів.
  4. За відсутності свідомості треба повернути потерпілого на спину, щоб оцінити можливість самостійного дихання.
  5. Якщо людина сама не дихає, треба робити ІТЛ з непрямим масажем серця. Частота надавливаний – 100-120 на хвилину. Цикл проводиться у співвідношенні 30:2.

Порядок проведення серцево-легеневої реанімації одним рятувальником такий:

Зручніше, коли реанімаційні дії проводяться удвох з кимось, тоді один виконує компресію грудної клітини, а другий – штучне дихання, а потім можна помінятися.

Проведення непрямого масажу серцевого м ‘яза

Використовуючи цей прийом, можна відновити на самому мінімальному, але життєво важливому рівні кровопостачання мозку і серця. Під час проведення масажу змінюється обсяг легенів, що провокує газообмін у них без штучного дихання.

До нестачі кисню найбільш чутливий головний мозок, через кілька хвилин починаються незворотні зміни. Серцевий м ‘яз за чутливістю до дефіциту кисню знаходиться на другому місці, тому успішність реанімації багато в чому залежить від правильно виконаних дій.

Техніка виконання наступна:

  1. Постраждалого треба покласти на тверду поверхню на спину.
  2. Розташуватися збоку від нього.
  3. Покласти долоню правої руки (якщо ви правша) на грудну клітку, щоб основа долоні розташовувалася на грудині. Це дозволить збільшити силу компресії, але знизити ймовірність перелому ребер.
  4. Долоню другої руки покласти зверху.
  5. Для проведення максимально ефективного масажу плечі реаніматора, що надає першу допомогу, повинні розташовуватися над грудною кліткою потерпілого. Руки випрямлені в ліктях.
  6. При насуванні грудина повинна зміщуватися у дорослих пацієнтів на 5-6 см.
  7. Після натискання треба дозволити відновити грудній клітці свою форму і знову здійснювати компресію. Тривалі паузи знижують ефективність реанімації.

Якщо реанімація здійснюється двома людьми, то рекомендується змінюватися через кожні 2 хвилини проведення ЗМС, щоб не знижувалася якість.

Визволення повітроносних шляхів і штучне дихання

При настанні клінічної смерті м ‘язи розслабляються, і якщо потерпілий лежить на спині, його мова може зміститися і перекрити вхід в гортань. Для звільнення треба:

  1. Долоню покласти людині на лоб.
  2. Підняти за підборіддя голову назад, але при підозрі на перелом хребта в шийному відділі це робити категорично забороняється.
  3. Пальцями другої руки висунути щелепу вперед.

Якщо зовсім немає навички проведення ШД, то краще не проводити його, а робити непрямий масаж серця до приїзду бригади лікарів. Але при наявності таких навичок краще поєднувати ЗМС зі штучним диханням.

  • відкрити рот потерпілого;
  • затиснути ніздрі пальцями своєї руки;
  • притиснутися до рота потерпілого і зробити видих;
  • після двох таких видихів починати масаж серця;
  • повторювати 30 компресій – 2 вдихи.

Захід проводити до відновлення у потерпілого самостійного дихання або приїзду швидкої допомоги.

Особливості реанімації дітей

Алгоритм проведення серцево-легеневої реанімації у дітей включає ті ж дії, але є деякі особливості, які треба враховувати:

  • Грудним немовлятам для відновлення дихання використовувати можна різні прийоми, але пам ‘ятати, що дихальний об’ єм у малюків – всього 30 мл.
  • При виконанні реанімаційних заходів на грудну клітку треба тиснути так, щоб вона не зміщувалася більш ніж на 3-4 см.

Коли слід починати серцево-легеневу реанімацію постраждалої дитини? Відразу ж, як тільки припинилося дихання, або зупинилося серце. Послідовність дій така:

  1. Починати з 5 вдихів у рот малюку або в ніс.
  2. Далі йде непрямий масаж серця. Немовлятам натискання на грудну клітку слід робити не долонею, а двома пальцями: середнім і вказівним.
  3. Цикл включає 15 компресій і 2 вдихи.
  4. Протягом хвилини проводити реанімаційні заходи і викликати бригаду лікарів.

Якщо у маленького потерпілого травмовані губи або щелепа, то штучне дихання проводять так:

  • зафіксувати лоб дитини;
  • висунути акуратно нижню щелепу;
  • рот закрити і вдихнути повітря в ніс малюка;
  • зробити коротку паузу;
  • повторити вдих;
  • далі починають масаж серця.

Автоматичний дефібрилятор для реанімації

Це невеликий прилад, який дозволяє впливати електричним розрядом через грудну клітку на серцевий м ‘яз. Ці дії дозволяють відновити кровообіг і запустити серце.

Не кожна зупинка серця вимагає проведення дефібриляції, але портативний пристрій дозволяє оцінити серцевий ритм і визначити необхідність нанесення електричних розрядів.

Сучасні дефібрилятори мають навіть здатність за допомогою голосових вказівок підказувати людині, яка надає допомогу, послідовність дій.

Застосування таких приладів просте і не вимагає наявності серйозних знань і навичок. Розроблялися вони спеціально для надання допомоги в домашніх умовах за відсутності медичної освіти.

У процвітаючих країнах такі дефібрилятори розміщуються в місцях, де спостерігається велике скупчення людей, наприклад на стадіонах, у розважальних центрах, аеропортах, у навчальних закладах.

Використання приладу передбачає такі дії:

  1. Включити портативний пристрій у ланцюг живлення і дочекатися голосових інструкцій.
  2. Звільнити груди потерпілого від одягу.
  3. Якщо шкіра спітніла або мокра, то треба її протерти серветкою.
  4. На приладі є схема, що показує, як треба розташувати електроди на грудях людини: один фіксується вище соска з правого боку від грудини, а другий прикріплюється з лівого боку, але нижче соска.
  5. Треба впевнитися, що електроди надійно приєднані до шкіри, а прилад підключений до джерела живлення.
  6. Попросіть всіх відійти від потерпілого. До нього ніхто не повинен торкатися в момент роботи приладу.
  7. Натисніть кнопку “Аналіз”.
  8. Прилад самостійно зробить аналіз серцевого ритму і дасть наступні вказівки. Якщо дефібрилятор прийме рішення про необхідність електричного впливу на серцевий м ‘яз, то він сповістить про це голосовим повідомленням.
  9. Є прилади, які самі виконують дефібриляцію, а деякі моделі вимагають натискання на кнопку “Розряд”.
  10. Після розряду продовжити реанімаційні дії.

Наявність такого приладу поруч дозволить ще до приїзду швидкої допомоги змусити серце людини битися.

Реанімація за новими вимогами

Головне завдання при наданні допомоги людині – це ліквідувати дефіцит кисню, щоб запобігти настанню біологічної смерті. Сучасний стандарт серцево-легеневої реанімації включає кілька стадій.

  • Видалення сторонніх предметів з дихальних шляхів.
  • ІВЛ.
  • Масаж серця.

Друга стадія включає:

  • Лікарську терапію.
  • Контроль за роботою серця за допомогою ЕКГ.
  • Дефібриляцію.
  • Визначення наслідків клінічної смерті для організму.
  • Заходи з відновлення функцій організму.
  • Нормалізація роботи нервової системи.

Правильно проведена реанімація гарантує повне відновлення функцій організму.

Реанімація при електротравмі

Під дією струму розвиваються тепловий та електролітичний ефекти. Симптоми при цьому ураженні спостерігаються такі:

  • У місцях входу струму помітні опіки. Чим сильніша сила струму, тим серйозніше поразки, аж до обвуглювання.
  • Волосся не опалене.
  • Будь-яка поразка струмом зачіпає серце.
  • У будь-якому випадку падає артеріальний тиск, з ‘являється задишка, часття пульсу.
  • У важких випадках судоми і зупинка дихання.

При електротравмі основи серцево-легеневої реанімації полягають у наступному:

  • Виключити контакт потерпілого з джерелом струму.
  • Якщо потерпілий самостійно не дихає, то терміново треба приступати до виконання ШД.
  • Якщо дихання відсутнє і по приїзді швидкої, то проводять інтубацію трахеї і продовжують штучне дихання. Постраждалого доставляють у стаціонар.

Якщо діагностується зупинка серця, то алгоритм проведення серцево-легеневої реанімації наступний:

  • нанесення прекордіальних ударів по нижній частині грудини;
  • проведення ІВЛ рот в рот або рот в ніс;
  • непрямий масаж серця.

Після успішного завершення реанімаційних дій пацієнта доставляють в лікарню для моніторингу роботи серцевого м ‘яза. Для цього людині дають поляризуючу суміш, серцеві та судинні лікарські препарати:

  • “Адреналін” 0,1% розчин у кількості 1 мл.
  • 2 кубика “Кордіаміна”.
  • Підшкірно 1 мл 10% розчину “Кофеїну”.
  • Для стимуляції дихання внутрішньомишково або внутрішньовенно вводять розчин “Лобеліна”.

На рану після опіку електричним струмом треба накласти стерильну пов ‘язку після обробки шкіри.

Реанімація при утопленні

При асфіксії, утопленні основи серцево-легеневої реанімації вимагають термінового проведення реанімаційних дій. Робити штучне дихання необхідно відразу ж після того, як потерпілий був витягнутий з води або з-під завалів або знятий з петлі.

При утопленні можна не витрачати дорогоцінний час на видалення всієї води з легенів, досить очистити рот від сторонніх предметів, щоб стало можливим проведення ІТЛ.

Якщо почати реанімувати потерпілого відразу, то практично завжди вдається відновити самостійне дихання, і легені самі очистяться від скопилася там рідини.

Після реанімаційних заходів людину треба зігріти, дати напитися гарячого чаю і для підстраховки доставити в лікарню.

Помилки реанімації

Не завжди реанімація дає позитивний результат, безуспішність пов ‘язана найчастіше з порушенням правил серцево-легеневої реанімації:

  • Допомогу стали надавати занадто пізно.
  • Вентиляція легенів проводилася неефективно.
  • При виконанні непрямого масажу серця грудна клітина зміщувалася менш ніж на 5 см, що не дозволило запустити роботу серцевого м ‘яза і відновити кровотік.
  • Розташування потерпілого під час реанімаційних заходів на м ‘якій поверхні.
  • Реаніматор порушує техніку виконання ІТЛ і непрямого масажу серця.

Якщо реанімаційні дії проводяться більше півгодини, а потерпілу людину не виходить повернути до життя, то констатується біологічна смерть.

Якщо у пацієнта напад серцевої недостатності, а реанімація проведена з помилками, то це загрожує серйозними наслідками для пацієнта. При неправильному проведенні масажу серця можливі:

  • переломи ребер і грудної клітини;
  • травмування легенів;
  • травми серцевого м ‘яза.

Коли припиняти реанімацію

Те, що починати реанімаційні заходи слід якомога швидше, зрозуміло, а коли їх можна припинити? Інструкції такі:

  • Приїхала бригада швидкої допомоги.
  • Потерпілий показав ознаки життя і почав самостійно дихати.
  • У реаніматора не залишилося фізичних сил для надання допомоги.

Чим ефективніше проводиться реанімація, тим менше часу може на неї знадобитися.

Протипоказання до реанімації

Враховуючи, що серцево-легенева реанімація має на меті знову вдихнути в людину життя, є деякі протипоказання, при яких проведення таких дій безперспективне:

  • Смерть у зв ‘язку з серйозними захворюваннями, наприклад остання стадія онкології, гостра дихальна або серцева недостатність.
  • Важкі травми, несумісні з життям.
  • Наявність симптомів біологічної смерті у вигляді трупних плям, помутніння зіниці, вікоченіння.

Володіючи навичками надання першої допомоги, можна врятувати людині життя. Головне – своєчасно приступити до дій, а не чекати приїзду швидкої допомоги.