Бурян довге біле коріння

0 Comments

Зміст:

Оселя

«Не зливай!» — пам’ятаєте грабіжника з реклами локшини? Його відчуття мені знайоме, бо «не викидай!» так і кортить закричати господині, що нещадно знищує коріння пирію, сапаючи свій город. Треба зізнатися, що раніше і я нічого не знала про лікувальні властивості пирію, поки одного разу на власні очі не стала свідком його цілющої дії. Правда, спостерігаючи за своїми собаками, не раз помічала, що вони частенько їдять пирій повзучий — і траву, і коріння. Але коли цей бур’ян швидко вилікував мою племінницю від кашлю, я ну просто дуже його заповажала! Пирій — лікувальні властивості й рецепти цілющих настоїв/відварів — до вашої уваги у цій статті.

Моя історія знайомства з лікувальними властивостями пирію

Моє перше знайомство з корисними властивостями цього найлютішого з бур’янів сталося, коли раптово всередині літа захворіла трирічна племінниця — респіраторна класика. Температура, але кашель був таким, що було чутно як легені свистять. Трапилося це в селі, жодного шансу швидко повернутися в місто не було (всі без власного транспорту), лікар в селі один і той у відпустці. Що робити, щоб не зашкодити дитині та як зупинити той клятий кашель?

Саме тоді баба Люба згадала про пирій, чим немало мене здивувала (моя мати та трави — речі зазвичай несумісні). Як готувати цілющий напій з пирію, теж ніхто не знав. Тож вирішили дрібно нарізати соковиту зелену частину, залити окропом та дати настоятися — рецепт приготування більшості лікарських рослин. На той час мені було дуже складно повірити, що пирій є лікарським, але не я керувала процесом.

Малечі дали випити того чаю менше за чверть склянки. Вже десь через дві години вона стала бухикати значно рідше. «Співпало» сказав мій скепсис. Вдруге дали на ніч. Вранці мій скепсис «отримав копняка», якого не чекав — дитина геть припинила кашляти. Ще декілька разів впродовж дня пригощали тим «чаєм», поки він не скінчився, й на тому наше креативне лікування було припинено, бо зникла в ньому потреба. А от мене цей випадок лишив спокою надовго.

Чи всі частини пирію корисні?

Що ж воно таке той бур’ян? Пирій повзучий, пирій звичайний, перійка звичайна (Elymus repens) — багаторічна рослина з роду пирійник (Elymus) родини тонконогових, кормова і харчова рослина, в сільському господарстві вважається бур’яном. При цьому пирій повзучий, виявляється, дуже цінна лікувальна рослина, чиє коріння збирають та заготовлюють навесні або під зиму (разом з молодими пагонами), вимивають, подрібнюють та сушать.

Для висушування правила однакові майже для всіх рослин: сухе та добре вентильоване приміщення з температурою до 50 градусів за Цельсієм, але, бажано, не нижче 30. Сировину розкладати в один шар на натуральній гігроскопічній тканині, не щільно. Особисто я зараз збираю всю рослину, бо з метою профілактики чай з зеленої частини набагато смачніший (має, як на мене, кислуватий присмак) та й мої улюбленці, котрі ну точно знаються на рослинах (собаки) навесні першим ділом їдять саме молоду зелень пирію (а от коли хворіють — риють коріння). Та й досвід з племінницею вказує на користь всіх частин рослини.

Борошно пирію входить до багатьох БАДів, зокрема до спортивних вітамінних комплексів, листя цього бур’яну зустрічалося мені в дорогих міксованих чаях, його свіжі очищені корені використовують для приготування салатів, борошно сушених коренів додають до випічки.

Пирій майже немає протипоказань. Та все ж слід пам’ятати, що занадто — то не є здоровим, зловживання будь-яким продуктом може призвести до побічних ефектів. В нашому випадку з офіційно визнаних побічних: пронос (одна з лікарських властивостей пирію — легке проносне). Слід бути обережними також алергікам: ця рослина доволі потужний імуностимулятор, що може викликати загострення хвороби. Також він протипоказаний вагітним та дітям до 3 років.

Пирій повзучий — лікувальні властивості

Кореневища пирію містять вуглеводи: тритіцин, маніт, левулез, агропірен, глюкованілін; солі яблучної кислоти, понад 9% білкових речовин, слизові речовини, мінеральні солі, сапонін, жирні та ефірні масла, каротин, до 150 мг/100 г аскорбінової кислоти. Тож тепер я дивуюся, чому люди його не збирають як, наприклад, ромашку, він же один з найдоступніших серед корисних рослин! А ми його на смітник, або в компост в кращому випадку.

Що ж лікує цей примітивний злак? Тут я візьму перелік з Вікіпедії, бо, самі розумієте, що на собі не все можна випробувати, та стільки хвороб — хай Бог милує! В народній медицині кореневища застосовують:

  • при хворобах дихальних шляхів і нирок,
  • як кровоочисний засіб,
  • при нічному нетриманні сечі,
  • при частковій втраті зору,
  • при туберкульозі легень,
  • жовтяниці,
  • порушенні менструального циклу,
  • ревматизмі й ломоті,
  • при венеричних хворобах,
  • водянці, каменях в сечових і жовчних шляхах,
  • рахіті,
  • фурункулах,
  • запаленнях сечового міхура та геморої.

Деякі джерела рекомендують вживання пирію при новоутвореннях, але за умови порадитися з лікарем.

Цілющі рецепти вживання пирію

Кашель та запальні процеси. 15-20 грамів (2 столові ложки) коренів залити двома склянками охолодженої кип’яченої води приблизно на 10 годин. Пити по пів склянки двічі-тричі на день. Як варіант швидшого приготування: залити холодною питною водою та довести до кипіння на водяній бані, повільно кип’ятити 10-15 хвилин, дати охолонути, відцідити та вживати за схемою вище. Курсом не більше 14 днів.

Виведення солі з організму та лікування пов’язаних з нею проблем. 100 грамів коренів залити одним літром води, кип’ятити на слабкому вогні, доки не випарується до половини об’єму. Пити по одній столовій ложці 4-5 разів на день.

Діабет, артрит, артроз. 2 столові ложки сухої сировини кип’ятити у 2,5 склянки води до зменшення об’єму на чверть, процідити. Пити по одній столовій ложці 4-5 разів на день.

Порушення обміну речовин, подагра, ревматизм, хвороби сечового міхура, дихальних шляхів, жовчно- та сечокам’яна хвороба. Залити склянкою холодної кип’яченої води 40 грамів сухої речовини, настоювати 12 годин у прохолодному місці, процідити. Сировину повторно залити однією склянкою окропу, дати настоятись 10 хвилин. Змішати ці два настої. Вживати по 100 мл 4 рази на день. Курс лікування/профілактики — 10-14 днів.

В якості кровоочищуючого засобу при таких захворюваннях, як фурункульоз, екзема, дерматити. 1 столову ложку подрібнених висушених коренів залити 0,5 літра окропу, кип’ятити 15 хвилин, настоювати в термосі (або утепленим) 2 години, процідити. Пити по 0,5 склянки тричі на день перед вживання їжі. Курс лікування не повинен перевищувати 20 днів (звичайно 10-14 днів).

Також корисне зовнішнє використання пирію у вигляді примочок та компресів при хворобах шкіри, окремо або поєднуючи з внутрішнім застосуванням.

Для салатів збирають свіже біле соковите коріння (весна або осінь) миють, обдають окропом та нарізають.

Бур’ян

Бур’яни – це дикорослі трав’янисті рослини, що паразитують на культурних і знижують врожайність садових, городніх і сільськогосподарських культур. Класифікують бур’яни не за ботанічними характеристиками, а за біогрупами, тобто за особливостями їхнього поширення, розмноження та росту.

Існує дві біогрупи бур’янів: паразити та непаразити. Паразити бувають кореневі (наприклад, вовчок) і стеблові (повитиця).

А непаразити поділяються на одно-дворічні та багаторічники.

Багаторічні рослинні паразити можуть бути:

  • цибулинними (кругла цибуля);
  • бульбовими (чистець болотяний);
  • повзучими (розхідник звичайний);
  • стрижнекореневими (полин гіркий);
  • кореневищними (хвощ польовий);
  • гронокореневими (жовтець їдкий);
  • коренепагоновими (суріпиця звичайна).

Однорічні та дворічні непаразитарні бур’яни бувають:

  • озимі (метлюг звичайна);
  • ярі ранні (гірчиця польова);
  • ярі пізні (амброзія полинолиста);
  • зимуючі (фіалка польова);
  • ефемери (зірочник середній);
  • дворічні (буркун лікарський).

Боротьба з бур’янами ведеться фізичними, механічними, хімічними, екологічними, організаційними та фітоценотичними заходами.

Амарант: вирощування в саду, види і сорти

Рослина амарант (лат. Amaranthus), або щириця належить до роду родини Амарантові, у дикій природі дуже поширеного в Америці, Індії та Китаї. Родом амарант із Південної Америки, там досі в дикій природі зростає велика частина його видів, яких сьогодні налічується близько сотні. Вісім тисяч років тому амарант став, поряд із кукурудзою та бобами, однією з основних зернових культур народів, що населяли територію сучасної Мексики і Південної Америки – інків та ацтеків.

Амброзія: як боротися з рослиною-алергеном, фото

Амброзія (лат. Ambrosia) – рід багаторічних і однорічних трав’янистих рослин родини Айстрові, що включає 50 видів, які ростуть здебільшого в Північній Америці. В Євразії квітка амброзія з’явилася наприкінці XVIII століття: в 1873 році його завезли з Америки разом із насінням конюшини. У 1914 році амброзію культурно вирощували в Україні в станиці Кудашівка як замінник хіни, а після революції її на колесах студебеккерів рознесли по всій країні. Рослина амброзія є карантинним бур’яном.

Берізка: як вирощувати, як позбутися

Садова берізка, або повійка, належить до роду Берізка (лат. Convolvulus) родини Берізкових. У цьому роду понад 250 видів рослин, головною об’єднуючою рисою яких є форма квіток. Зростають представники роду в районах із помірним і субтропічним кліматом. Наукова назва роду походить від латинського дієслова, що означає «згортатися», і пояснює потребу багатьох видів обвиватися стеблами навколо інших рослин, використовуючи їх як опору.

Болиголов: вирощування, властивості, види

Болиголов (лат. Conium) рід трав’янистих дворічників родини Зонтичні. Наукова назва роду походить від грецького слова, яке перекладається як «дзиґа». Поширені болиголови в Малій Азії, Європі та Північній Африці, де вони ростуть на узліссях, вапнякових схилах, луках, а також як бур’яни біля людського житла. Рід представлений усього чотирма видами. Найбільше в культурі відомий болиголов плямистий.

Борщівник: як боротися з рослиною-паразитом, види

Борщівник (лат. Heracleum) – рід родини Зонтичні, що налічує за різними джерелами від 40 до 70 видів рослин, поширених у районах із помірним кліматом Східної півкулі. Деякі види борщівника вирощують як силосні або харчові рослини, є види, що мають лікарські властивості, а деякі представники роду вирощуються як декоративні рослини. Але один борщівник становить серйозну небезпеку.

Бур’яни та способи боротьби з ними

У цієї шкідливої трави сильне коріння й колюче стебло. Прополювання такого «монстра» вимагає не тільки педантичності, а й серйозних фізичних зусиль, причому знищувати осот потрібно, тільки-но він з’явиться, адже якщо затягнути з прополюванням і дочекатися дозрівання насіння, воно розлетиться по всій ділянці, і в наступному році вам доведеться чистити від бур’яну всі посадки.

Буркун: вирощування в саду, властивості, види

Буркун (лат. Melilotus) – рід трав’янистих малолітників родини Бобові. Це цінні кормові та сидеральні рослини, які культивують понад 2000 років. Деякі види вирощують як лікарські рослини. У побуті буркун називають також сірозіллям і солодкою конюшиною. Виростають представники роду на луках, пустирях і покладах в Азії і Європі й мають своєрідний аромат.

Вербена: вирощування в саду, види і сорти

Вербена (лат. Verbena) належить до роду родини Вербенові, що включає понад 200 видів, котрі зростають у тропічних і субтропічних районах Америки. По-простому квітка вербена називається голубиною, залізною або чавунною травою, а в більш поетичному варіанті – «сльози Юнони», «трава Геркулеса», «кров Меркурія» або «вени Венери». Християни вважають вербену священною травою, тому що, відповідно до притчі, перші квіти вербена з’явилися на тому місці, куди впали краплі крові розіп’ятого Ісуса.

Вербозілля: вирощування в саду, розмноження і види

Рослина вербозілля (лат. Lysimachia) – рід трав’янистих багаторічників, однорічників і дворічників родини Первоцвітові. Вербозіллям рослину називають за схожість його листя з листям верби. У народі вербозілля також відоме як кривавник, ранник, зімодра. Наукову назву рослині дано на честь Лісімаха – одного з полководців Олександра Македонського, який став згодом правителем Фракії й царем Македонії. Довгий час помилково вважалося, що саме він відкрив вербозілля.

Віола: вирощування з насіння, види і сорти

Віоли, або фіалки Віттрока, або братки, давно освоїли наші сади, але популярності своєї не втратили донині.

Віоли невибагливі, витримують пересадку навіть під час цвітіння, а цвітуть вони з березня до кінця весни або з серпня до початку заморозків.

Сьогодні існує безліч гібридів цієї квітки, є серед них і багаторічники, здатні переносити навіть суворі зими.

Фіалки садові володіють не лише декоративними якостями, але і цілющими властивостями: чаєм з братків лікують дитячу золотуху.

У статті на нашому сайті ви знайдете цікаву та корисну інформацію про братків, яка допоможе вам виростити віолу в саду, на підвіконні або в балконному контейнері.

Гібіскус: вирощування, розмноження, види і сорти

Квітка гібіскус (лат. Hibiscus) належить до численного роду листопадних і вічнозелених дерев, чагарників і трав’янистих рослин родини Мальвові, яка налічує близько 300 видів, що зростають у природі в тропіках і субтропіках Нового і Старого Світу. В умовах помірного клімату у відкритому ґрунті можуть рости тільки гібіскус сирійський і гібіскус трійчастий, а також новий вид, отриманий в 40-50-ті роки ХХ ст. на основі північноамериканських гібіскусів болотного, яскраво-червоного й озброєного, гібіскус гібридний, або садовий гібіскус.

Горлянка: вирощування з насіння, види і сорти

Горлянка (лат. Ajuga), або аюга – рід трав’янистих рослин родини Глухокропивові або Губоцвіті. У нас квіти горлянка ще називають суховершки, гостровершки або дівчача краса. В Африці і Євразії трава горлянка поширена повсюдно, в Австралії росте два види роду, а в помірних широтах всієї Північної півкулі можна зустріти близько 70 видів горлянки. Горлянка вражаюче життєстійка.

Грицики: вирощування в саду, застосування, види

Грицики (лат. Capsella) – рід трав’янистих рослин родини Капустяні. Наукова назва capsella перекладається з латини як «скринька» й описує форму плодів представників роду. Рослина грицики звичайні (лат. Capsella bursa-pastoris) є лікарською рослиною, найпоширенішим у культурі видом роду. Ця рослина-космополіт виростає повсюдно в тропічних і помірних зонах земної кулі. Видовий епітет bursa-pastoris в дослівному перекладі означає «сумка пастуха». Народні назви цієї рослини – горобине око, дика гречка, калитник, мисочки, мішечки. Місце походження виду досі не визначено.

Деревій: вирощування в саду, властивості, види

Деревій – великий рід родини Складноцвіті, або Айстрові, що налічує близько 150 видів. Рослина деревій звичайний (лат. Achillea millefolium), або серпоріз, кривавник, маточник тощо є типовим видом роду деревій. Назва роду походить від імені «Ахілл»: цей міфічний герой застосовував деревій для заліковування ран. Видовий епітет («mille» – тисяча, «folium» – листок) рослина отримала через численні сегменти листка. Поширена рослина в Європі й Азії, занесено її й на інші континенти.

Енотера (ослинник): вирощування в саду, види

Енотера (лат. Oenothera) – великий рід рослин родини Онагрових, представлений за різними джерелами 80-150 видами, серед яких трав’янисті рослини та напівчагарники найрізноманітнішого вигляду, поширені здебільшого в Європі й Америці. Інші назви енотери – ослинник, ослова трава, перелет, веслин, люлочник, дівенна, жовтець, коров’як, крокос, купино, коров’яче масло, миколайки, натягач, жовта фіалка, рапунцель, нічна свічка тощо. Наукова назва роду «енотера» складається з двох грецьких коренів, які перекладаються як «вино» та «дикий звір»: у стародавні часи вважалося, що хижака, який понюхав рослину, оброблену вином із ослинника, можна швидко приручити.

Епіпремнум: вирощування вдома, види і сорти

Епіпремнум (лат. Epipremnum) – рід трав’янистих багаторічних ліан родини Ароїдні, який за різними даними налічує від 8 до 30 видів. Наукова назва «епіпремнум» у перекладі означає «на стовбурах» і пояснює спосіб існування представників роду, чий ареал охоплює тропічні ліси від Північної Австралії до Індії. Найбільше видів можна зустріти в Південно-Східній Азії, однак наразі епіпремнуми натуралізувалися і в інших місцях, наприклад, на Гаваях.

Живокіст: вирощування, властивості, види

Живокіст (лат. Symphytum) – рід лісових трав’янистих багаторічників родини Шорстколистих, поширених від західних районів Азії до Британських островів. У роду близько 20 видів, але типовим видом є живокіст лікарський. Латинська назва роду походить від грецького слова, яке в перекладі означає «зрощувати», «з’єднувати», і ця властивість рослини лікувати травми кісток відома з прадавніх часів.

Жовтець: посадка, догляд, види і сорти

У Карлсбаді, що на півдні Каліфорнії, щовесни зацвітають жовтецеві поля, площа яких близько двадцяти гектарів. Ферма вирощує цю культуру для вельми прозаїчних цілей – отримання бульб і насіння, але на час цвітіння вона відкрита для відвідувачів. Прогулянка по квітучому полю з видом на океан – прекрасна терапія і незабутнє враження.

Квітки сучасних гібридів ранункулюса мало нагадують видові жовтці. Представлені в широкій колірній гамі, вони більше схожі на троянди або півонії і є справжньою окрасою саду.

Про те, як розібратися у видах і сортах рослини, як виростити жовтець з насіння і як доглядати за ним протягом сезону, ви дізнаєтеся з нашої статті.

Жовтушник: вирощування, властивості, види

Жовтушник (лат. Erysimum) – рід трав’янистих рослин родини Капустяні, розповсюджених по всій північній півкулі. Найчастіше представники роду зустрічаються в горах. У роду понад 250 видів, але в культурі вирощуються лише кілька з них. Наукову назву, що означає в перекладі з грецької «допомагати», рід отримав за цілющі властивості деяких його видів. Друга назва жовтушника – хейрантус.

Звіробій: вирощування в саду, властивості, види

Звіробій (лат. Hypericum) – рід квіткових рослин родини Звіробійні, хоча раніше цей рід включали в родину Клузієві. У дикій природі представники цього роду найчастіше зустрічаються в районах із помірним кліматом і під тропіками в південних областях північної півкулі. У великій кількості вони виростають у Середземномор’ї. Назва роду є латинізацією грецького слова, що складається з двох коренів, які перекладаються як «близько» і «верес».

Зірочник: вирощування, властивості, види

Зірочник (лат. Stellaria) – рід дуже поширених по всьому світу квіткових рослин родини Гвоздикові, які ростуть у полях, лісах, на луках і в вигляді бур’янів на городах. За інформацією The Plant List, у роду понад 120 видів, і майже всі вони токсичні для тварин і для людини. Більшість видів росте в гірських районах Китаю. Наукова назва зірочника утворена від латинського слова «stella» – зірка: квітки рослини нагадують зірочки. Українська назва відповідає латинській.

Злинка (пушняк): вирощування в саду, види і сорти

Квітка пушняк, або злинка (лат. Erigeron) – рід трав’янистих рослин родини Айстрові, що налічує за різними джерелами від 200 до 400 видів, 180 з яких зустрічаються на території Північної Америки. Деякі види пушняка вирощуються як декоративні рослини.

Золототисячник: вирощування, властивості, види

Золототисячник (лат. Centaurium) – рід трав’янистих рослин родини Тирличевих, у який входить близько 20 видів. У дикій природі представники золототисячника зустрічаються в районах із помірним і субтропічним кліматом Австралії, Євразії, Південної і Північної Америки. У нас цю рослину називають також сердушником і семисильником. Ці рослини містять лікарські речовини, що зумовлюють цілющі властивості золототисячника.

Золотушник: властивості, вирощування, види

Золотушник (лат. Solidago) – рід трав’янистих багаторічників родини Складноцвіті, або Айстрові. У роду за різними даними від 80 до 120 видів, проте в культурі вирощують тільки 20 із них, наприклад, золотушник звичайний, поширений у європейській частині Росії, на Кавказі, в Західному Сибіру, а далі – в Східному Сибіру і на Далекому Сході – цей вид заміщає золотушник даурський.

Калюжниця: вирощування в саду, види і сорти

Калюжниця (лат. Caltha) – невеликий рід трав’янистих багаторічників родини Жовтецеві, в якому близько 40 видів. Наукова назва роду походить із грецької мови, перекладається як «чаша», «кошик» і описує форму квітки цих рослин. Українська назва утворена від слова «калюжа». Інакше цю рослину називають жабником і курячою сліпотою.

Конюшина лучна: вирощування в саду, властивості

Конюшина лучна (лат. Trifolium pratense), або конюшина червона, або трилисник, або кашка, є видом роду конюшина родини Бобові, що виростають на території Європи, Західної й Середньої Азії, а також Північної Африки. Родова назва перекладається як «трилисник». Легенда розповідає, що покровитель Ірландії святий Патрік зумів за допомогою листка конюшини вигнати змій із країни в море. Відтоді в Ірландії немає змій, а трилисник конюшини є символом цієї країни.

Королиця: вирощування в саду, види і сорти

Королиця (лат. Leucanthemum) – рід трав’янистих багаторічників і однорічників родини Складноцвіті, або ж Айстрові, який раніше відносили до роду Хризантема. Однак на відміну від хризантеми королиця не має характерного аромату й не опушена сіруватим ворсом. За різними даними в рід Королиця включено від двадцяти до сімдесяти видів. Наукова назва «леукантемум» перекладається з грецької як «біла квітка», а в українській мові паралельно існує назва «стоцвіт».

Кропива: вирощування, властивості, застосування

Кропива (лат. Urtica) – рід квіткових рослин родини Кропивні, що включає понад півсотні видів, які ростуть у районах із помірним кліматом обох півкуль. У наших широтах частіше за інші зустрічаються два види: кропива жалка (лат. Urtica urens) і кропива дводомна (лат. Urtica dioica), або жалива велика, джигуха.

Люпин: посадка й догляд у саду, види і сорти

Городники використовують цю рослину як сидеральну культуру, що покращує структуру ґрунту і насичує його азотом і мікроелементами. А травники вирощують люпин для отримання лікарської сировини.

Американці маринують насіння багаторічного люпину і з задоволення їдять його як закуску. Не дарма друга назва цієї культури – “вовчі боби”.

Люпин також переробляють у популярний корм для риб.

А з нашої статті ви дізнаєтеся, як прикрасити свій сад яскравими, ошатними суцвіттями люпину, використовуючи розсадний і безрозссадний спосіб, як доглядати за цією рослиною протягом сезону і як захистити її від хвороб і шкідників.

М’ята: вирощування з насіння вдома і в саду

М’ята перцева (лат. Mentha piperita), або м’ята холодна, або м’ята англійська – трав’янистий багаторічник, вид роду М’ята родини Ясноткові, або Губоцвіті, виведений гібридизацією м’яти садової (колоскової) і м’яти водної. М’ята перцева вважалася цінною рослиною ще в Стародавньому Римі: листя м’яти використовували для натирання меблів, а водою, настояною на м’яті, обприскували кімнати.

14 бур’янів, які можна сміливо вживати в їжу

Слово «бур’ян» звучить, як вирок, але насправді іноді так називають рослини, які цього не заслуговують.

Мало хто знає, що у дворі, в саду, на городі, в лісі легко знайти трав’янисті рослини, які можна їсти, отримуючи при цьому користь для організму. Давайте дізнаємося з чого, при бажанні, можна зробити смачну страву, передає Ukr.Media.

1. Водяний крес

Бур’ян, який продають у магазинах, але насправді його можна зірвати абсолютно безкоштовно біля найближчого водоймища. Крес додають в різні салати в сирому вигляді, що надає пікантності страві. У його складі є вітаміни, корисні олії, мінерали і алкалоїдні з’єднання.

2. Кропива

Ще один відомий бур’ян, який використовують багато в кулінарних цілях. У приклад можна привести зелені щі, які замість щавлю кладуть листочки кропиви. Вони повинні бути молодими і обов’язково ошпареними окропом, щоб виключити пекучий ефект. Крім цього, листя кропиви включають в салати і соуси. Не можна не згадати, що з давніх часів кропиву використовують в народній медицині, оскільки вона володіє широким переліком корисних властивостей.

3. Лобода

Мало хто знає, що лобода використовується для приготування деяких лікарських препаратів і для виготовлення Бадів. Отримати користь від бур’яну можна, вживаючи його в їжу, для чого спочатку з нього слід прибрати небезпечну для організму щавлеву кислоту. З цим завданням добре впорається сік лимона або теплова обробка. Вчені визначили, що бур’ян є навіть корисніше більше звичного для нас щавлю, рецепти якого можна використовувати і для готування лободи.

4. Будяк

У народі цю рослину називають реп’яхом, і багатьом воно знайома своїми гострими колючками. Насправді будяк їстівний і смачний, і в разі чого він допоможе впоратися з голодом і отримати заряд вітамінів. Листя потрібно зрізати і очистити від колючок, а потім порізати на шматочки і зварити в підсоленій воді, отримавши їстівний суп.

5. Кульбаба

З красивого і запашної квітки можна не тільки плести вінки, але і використовувати його в їжу. Одне з найбільш популярних ласощів з кульбаб – варення. Листя цієї рослини можуть використовуватися рецепти салатів. Важливо враховувати, що коли рослина дозріває, то воно здобуває гіркуватий смак, тому збирати його треба до початку весни, коли молоді і ніжні листочки. Що стосується користі, то в одуванчиках багато бета-каротину, причому більше, ніж у моркві.

6. Пирій

Бур’ян, який ненавидять городники і польові працівники, оскільки він негативно позначається на зростанні культурних рослин, наприклад, пшениці. При цьому багато хто не підозрюють, що бур’ян є дуже корисним для організму людини. Для вживання в їжу підходять молоді рослини, в яких ще не сформувалися насіння. Листя підходять для салатів, супів, соусів, а з коренів можна робити корисну борошно.

7. Ситник

Рослина, яку використовують для озеленення ставків, і багато хто називає його просто очеретом. У цьому їстівні бур’яни стебла, коріння і насіння. Їх можна їсти в сирому і вареному вигляді. Ситник є живильним, оскільки в ньому багато вуглеводів. Борошно, отримана із сухих коренів, буде солодкою, і в неї не потрібно буде додавати цукровий пісок.

8. Грицики

Діти 90-х знають цей бур’ян, як ніхто, оскільки вони без страху їли його, відзначаючи досить приємний смак, який схожий на городню зелень. Пастуша сумка здатна урізноманітнити смак будь-якої страви, додавши йому пікантності. Врахуйте, що молодому рослині властивий гострий смак з кислинкою. В їжу можна використовувати насіння бур’яну, додаючи їх у соуси, замість гірчиці. Не можна не відзначити корисні властивості грициків, які використовуються в медицині.

9. Портулак

Відрізнити цю рослину можна по товстому червоному стеблу і соковитими листочками округлої форми. На ділянці від цього бур’яну позбутися дуже складно, але в разі чого можна отримати багато їстівної зелені. Стебла і листя можна їсти в свіжому вигляді, додаючи в салати або інші страви. Портулак може стати відмінним замінником шпинату. Що стосується користі, то в цьому рослині є антиоксиданти і омега-3.

10. Сахалінський горець

Бур’ян, який зовні можна порівняти з бамбуком, з-за високих стебел. Він широко поширений на північно-східній частині Європи і на Середньому Заході. Рекомендується використовувати пагони зеленого і червоного кольору, довжиною до 8 див З них слід видалити листя і шкірку, а потім можна варити.

11. Конюшина

Дізнатися рослина нескладно, оскільки воно має листочки з трьома, рідше чотирма пелюстками, які вважаються символом щастя, і оригінальні рожеві квіти. При цьому мало хто знає про поживних і корисних клеверних насінні, які містять до 25% білка і 12% корисних жирів. Їх можна з’їсти, щоб швидко вгамувати голод. Можна використовувати і сушені квітки для заварки смачного і корисного чаю. У їжу можна застосовувати і сирі листя, які слід помити й посолити, а ось молоді бутони підходять для закваски подібно капусті.

12. Кудзу

Рослина, яка може нагодувати величезна кількість людей, адже воно росте на багатьох територіях. Дуже популярний кудзу на півдні, де з нього готують величезну кількість страв, причому навіть солодкі джеми і желе. Один з варіантів приготування – проварити коріння, змішати з соєвим соусом і додати в салат. Кудзу є відмінним помічником при проблемах зі шлунком.

13. Рогіз

Один з варіантів підкріплення на природі – декоративне болотна рослина, яка багато плутають з очеретом. В їжу використовуються кореневища, які сушаться і подрібнюються, щоб вийшов порошок, з якого можна пекти хліб. Можна їсти і молоді качани, які за смаком схожі на спаржу.

14. Бамбук

Багато хто не знають, що насправді бамбук-це не дерево, а різновид трави, яка дуже швидко поширюється, як бур’ян. Смак стебел дуже схожий на кукурудзу, а ще в ньому багато клітковини, важливої для організму. Самий просто спосіб приготування бамбука виглядає так: видаляються листя і жорстку поверхню, а потім пагони нарізати на частини і варяться протягом 20 хв., щоб прибрати гіркоту. В кінці бамбук заправляється соєвим соусом і додається, наприклад, в салат.