У чому полягає тема та ідея комедії Ревізор

0 Comments

✅Головна думка твору Гоголя «Ревізор» – ідея, тема, сенс

Комедія «Ревізор» популярна досі, в ній Гоголь описує пороки суспільства, в основному чиновників і людей, які беруть на себе відповідальність за саму державу.

Адже з кожного невеликого містечка і формується велика країна. Перевіряючі повинні дотримуватися правил, але дурість і нечесність перетворюють все в «цирк».

Головною думкою твору “Ревізор” є хабарництво і нехтування обов’язками.

Положення в місті

Події твору відбуваються в 1831 році в самому звичайному місті, назва якого не відома. У ньому немає абсолютно ніякого порядку:

  • Хворі курять тютюн, а лікарі, одягнені в брудний одяг, навіть не думають про них, сподіваючись, що вони або самостійно зможуть одужати, або помруть.
  • У будівлі суду гуляють гуси, а сторожа висушують одяг.
  • Засідатель-п’яниця, який пахне не дуже приємно.
  • Суддя пише в доповідну записку так, що ніхто ніколи не зможе розібрати, де правда, а де брехня.
  • У школах вчителі під час проведення уроку корчать пики, тим самим подаючи поганий приклад учням. Через це діти не бажають вчитися.
  • На вулицях брудно і неможливо спокійною пройтися, не натикаюся на яке-небудь сміття. Живеться простому народу в цьому місті не казково.

Особливо купцям, яких городничий Антон Антонович-Дмухановський всіляко оббирає. Він забирає все, що тільки бачить. Але не тільки купцям погано, але іншим людям.

Городничий наказав відправити в солдати одруженого чоловіка, що є незаконним, тим самим позбавивши дружину чоловіка. Слід було замість нього забрати сина кравця, але за власне чадо батьки дали городничому гроші. Ось яке життя в повітовому містечку. Всю цю несправедливість очолюють хабарники і шахраї. Той же самий городничий. Можна виділити кілька його негативних якостей:

  • дурний;
  • мізерний;
  • зарозумілий;
  • марнославний.

Суддя Ляпкін-Тяпкін теж хабарник, тільки хабарі бере хортами цуценят. Він вільнодумний, хитрий і безбожний.

Приїзд Ревізора

Городничий до жаху боїться перевірки, адже він живе одним-єдиним правилом, яке можна сформулювати так: будь-який чиновник має право красти, просто дрібні чини повинні красти дрібні речі, а великі чини можуть красти по-великому.

Наприклад, квартальні поліцейські крадуть у таверні срібні ложки. Чоловік знає про це, але не вважає, що за це необхідно карати. Він лає одного з квартальних не за злодійство, а за те, що той взяв більше, ніж йому належить «по чину».

Він прекрасно розуміє, що люди недолюблюють його, і боїться покарання. Намагаючись з’ясувати, ким же є донощик, наказує начальнику Пошти Шпекіну розкривати всі конверти. Але виявляється, що начальник вже давно читає чуже листування. Все доходить до повного абсурду, коли поштмейстер пропонує Дмухановському теж часом робити це, адже читати чуже виявляється дуже цікаво.

Можна сказати, що у Шпекіна немає совісті і почуття сорому, коли він зізнається, що залишив один цікавий лист у себе.

І ніхто з них не бачить в цьому нічого поганого. Для них найголовніше на посаді – це присвоєння чужого.

Забираючи гроші у тих, хто нижчий, вони вважають нормальним давати хабарі тим, хто вищий за них. В цьому і полягає їх логіка. Всі люди, які приходили до Івана Хлестакова, мали при собі готівку. Основна думка “Ревізора” в чиношануванні, яке можна побачити у зверненні до Хлестакова. У його присутності всі починали кланятися, принижуватися, заїкатися.

Чиновники терпіли всі витівки брехуна, але не припиняли обзивати простий народ. Можна простежити, як в комедії «Ревізор» розкривається сімейна тема городничого. Його дружина, Анна Андріївна, мріє про весілля дочки Марії Антонівної і Хлестакова, при цьому зневажає оточуючих і це «село».

Суддя і доглядач училищ люб’язно з ревізором, але за спиною його обзивають і ненавидять. Артемій Пилипович Суников, піклувальник богоугодних закладів, на зустрічі з Хлестаковим розкриває всі таємниці, намагаючись вислужитися.

Характеристика головного героя

Іван Олександрович Хлестаков витрачає батьківські гроші, які йому надсилають, і програє їх в карти. Він вважає себе найважливішою людиною, оскільки є, як він сам каже, дворянином і чиновником. Але навіть Осип, його слуга, розумніший за самого Івана.

Гроші дістаються йому легко, адже батько-пан забирає ці гроші у бідних селян. Єдине чого хоче молодик – це жити не напружуючись. Те, що несподівано до його персони почали проявляти увагу, не колихало Хлестакова. Будь-якого іншого людини це насторожило б, але тільки не його. Він звик, що всі повинні підкорятися і догоджати його.

З посмішкою приймає гроші від інших і хоче якомога швидше пограти в карти. Він нероба, незріла, дурна і марнославна людина.

І ніхто не запідозрив його в обмані. Адже кожен хотів бачити саме такого Ревізора: того, хто через гроші закриє очі на багато що.

Основна думка

Ідея створення комедії прийшла автору під час розмови з Пушкіним. Він розповів про те, як одну людину прийняли за високоповажного. Тим самим сенс комедії “Ревізор” в тому, що кожен несе відповідальність за свої вчинки. Адже справедливість все одно восторжествує.

Це місто уособлює будь-який інший провінційне місто Росії. Письменник незадоволений владою за недотримання законів, за їх нескінченні хабарі. Вони негідні свого звання. Тепер читачі розуміють, яка тема комедії “Ревізор”.

М. В. Гоголь. Ревізор. Засоби комічного у творі. Специфіка художнього конфлікту й жанру п’‎єси

Зарубіжна література 9 клас ІІ семестр – розробки уроків

Мета: розкрити сутність і специфіку конфлікту комедії Миколи Васильовича Гоголя «Ревізор», показати художні шляхи його втілення у творі; розкрити актуальність художнього месиджу Гоголя; розвивати навички цілісного аналізу твору, призначеного для сценічного втілення; розвивати критичне мислення учнів.

Обладнання: фінальні фрагменти з екранізацій комедії «Ревізор», ілюстрації до твору, портрет письменника, тексти комедії.

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань.

Онлайн-тести за змістом комедії.

III. Оголошення теми і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Аналітичне дослідження в просторі означеної теми уроку

Бесіда за фіналом комедії «Ревізор»

Учитель. Ми повертаємося до п’‎ятої дії тексту комедії «Ревізор».

– Визначте роль цієї дії в композиції твору й розвитку сюжету.

– Чому в даній частині твору образ Хлестакова присутній лише опосередковано?

– З якою метою городничий збирає у себе в домі бенкет? Навіщо авторові потрібно зібрати усіх персонажів у одному місці?

– Як до тріумфу городничого ставляться його гості? Доведіть, спираючись на текст, що у своїх вітаннях вони нещирі й заздрісні.

– За епіграф до комедії Гоголь узяв приказку «В нього пика бридка, а він на дзеркало наріка». Як пов’‎язаний епіграф з образами чиновників у творі? (Спочатку в комедії не було епіграфа. Деякі критики звинувачували Гоголя в тому, що він обмовив Росію, створивши непривабливий образ провінційного міста. Здійснюючи редакцію комедії 1842 року, письменник додав епіграф. Цими словами Гоголь відповів на докори, ніби говорячи: п’‎єса – не наклеп, а дзеркало, яке безпристрасно відображає реальне становище в суспільстві.)

– Як ви думаєте, чому поштмейстер Шпекін не був присутній на бенкеті від самого початку? Чим став лист Хлестакова, оприлюднений Шпекіним?

Перегляд фіналу комедії «Ревізор» в екранізаціях 1952, 1982, 1985, 1996 років (на вибір учителя 2-3)

– Який з фіналів найадекватніше відтворює авторський текст? Чому ви так вважаєте? Які нюанси у вирішення розв’‎язки додає кожна режисерсько-акторська інтерпретація?

– Хто з виконавців ролі городничого найкраще передав міру його потрясіння? Подумайте, цей персонаж постає перед читачем (глядачем) у кінці п’‎єси смішним чи страшним? Аргументуйте відповідь.

– Яку роль відіграє останній монолог городничого? Виділіть у ньому ключові слова. Що є причиною обурення городничого? Чого найбільше боїться чиновник з «грішками»?

– Зробіть висновок: які людські та чиновницькі вади викрив Гоголь за допомогою образу городничого? Поясніть, чому городничий, що «тридцать лет живет на службе», котрого «ни один купец, ни один подрядчик не мог провести», котрий «мошенников над мошенниками обманывал, пройдох и плутов таких, что весь свет готовы обворовать», котрий «трех губернаторов обманул», сам потрапив в оману на рахунок Хлестакова, в якому «вот просто ни на полмизинца не было похожего на ревизора»?

– Як герої комедії дізналися про приїзд справжнього ревізора?

– Чому Гоголь завершив комедію німою сценою? Чому драматург надавав цій сцені особливого значення й попереджав про це акторів у «Зауваженнях. »? («Німа сцена» має важливу композиційну роль. В момент читання листа Хлестакова втрачається те, що зв’‎язувало героїв упродовж усієї сценічної дії, – страх. І єдність людей розпадається на очах. І тут з’‎являється жандарм, який повідомляє про справжнього ревізора. Як грім серед ясного неба! Страшне потрясіння, яке викликала ця звістка, знову об’‎єднує людей Жахом, вищою формою страху. Але це вже не єдність живих пройдисвітів з «грішками», а єдність непорушних окам’‎янілостей, їхня німота й застиглі пози демонструють вичерпність героїв у їхній безплідній гонитві за міражем ревізора. Через це ми не можемо з переконаністю сказати, що й прибулого справжнього ревізора вони прийматимуть так само, як і Хлестакова: надто глибинна й остаточна їхня вичерпність в міражному житті. Це дозволяє говорити про остаточний перехід комічного в трагічне.)

З’‎ясування сутності й специфіки головного конфлікту комедії М. В. Гоголя «Ревізор»

– Будь-який драматичний твір вибудовується на конфлікті. Визначте сутність і специфіку головного конфлікту комедії «Ревізор». (У комедії Гоголя наявні два конфлікти – реальний і фантастичний, так звана «міражна» інтрига. Реальний: чиновники-негідники й справжній ревізор. Фантастичний: злочинні чиновники й «фантом» ревізора, створений їхньою переляканою уявою.)

– Який із конфліктів – реальний чи фантастичний – рухають розвиток сюжету? (Головною в розвитку дії є «міражна» інтрига, у якій з повною силою виявляє себе гоголівський алогізм. Комедійний конфлікт побудований на парадоксі. Недолугий Хлестаков зміг обдурити й майстерно обвести круг пальця досвідченого й розумного городничого й багатьох інших чиновників. Він тому виявився хитрішим, тому що був більш простодушним. Адже він не збирався брехати й говорив городничому у заїзді про своє становище так правдиво й щиро, що Сквозник- Дмухановський навіть на мить не засумнівався: перед ним досвідчений ревізор, який хоче приспати його пильність , обдурити й вивідати все, що йому потрібно. Якби Хлестаков брехав свідомо, він був би зрозумілим, і розгадати його було б простіше. Але Хлестаков діє імпульсивно, йде ва-банк, і цим збиває з толку всіх, починаючи з городничого. Безумовно, не останню роль у цьому зіграв загальних страх, цей імпульс, на якому тримається конфлікт в комедії. Саме страх не дає городничому й іншим чиновникам відкрити очі, включити розум, коли Хлестаков вивергає на них такий потік брехні, у який складно повірити навіть людині неосвіченій. За словами Гоголя, «самый ужас, страх ожидания, гроза идущего вдали закона», що оволодіває чиновниками, й формує драматичну ситуацію «Ревізора». П’‎єса зав’‎язується першою ж реплікою городничого: «Я пригласил вас, господа, с тем чтобы сообщить вам пренеприятное известие: к нам едет ревизор». З цього моменту страх починає сковувати героїв й зростає від репліки до репліки, від дії до дії, поки не перетворюється на паралізуючу силу в сцені брехні Хлестакова.)

– Чим завершується міражна інтрига «Ревізора»? (Вона завершується перетворенням Хлестакова на значну особу, державну людину, тобто наповненням повної пустоти вигаданим змістом. її розвиток обумовлений не тільки страхом і нелогічністю мислення чиновників. Але й якостями самого Хлестакова. Він не просто дурень, він «ідеальний дурень». Якби поряд не було розумного Осипа, він так і не відчув би небезпеки становища, в якому опинився. Навіть у листі Тряпічкіну він пише, що його «по петербургской физиономии и по костюму» прийняли за генерал-губернатора (але ж не за ревізора. ). Така простодушність і ненавмисність дозволяють йому нікого не обдурювати: він просто грає ті ролі, які нав’‎язують йому чиновники. У сцені брехні Хлестаков в очах чиновників робить карколомну кар’‎єру. Це кульмінація міражної інтриги.)

– Літературознавці визначають ще один план комедійного конфлікту «Ревізора» – внутрішній конфлікт. Як ви думаєте, які сили стоять по обидва боки цього конфлікту і як його намагаються вирішити персонажі Гоголя? (Цей найважливіший внутрішній конфлікт твору-конфлікт моралі. Він виявляє себе ще в експозиції. Це найважливіше протиріччя, що існує в свідомості чиновників: між брудними руками й абсолютно чистою совістю (в їхньому розумінні). Всі вони щиро вірять, що за кожною розумною людиною «водяться грішки», що це «від Бога», й гріх «пропустити те, що пливе в руки». Такі вони самі й таку «розумну людину» сподіваються зустріти й у ревізорі. Тому всі їхні зусилля спрямовані не на спішне виправлення «грішків», а лише на прийняття косметичних мір, які б дали можливість ревізору закрити очі на істинний стан речей в місті – зрозуміло, за певну винагороду. Всі персонажі, починаючи з городничого, не почуваються винними й діють не за злим умислом, а тому що так заведено. Повсякчас створюючи прецеденти порушення закону, вони й не думають, що їхні дії неправомірні. їхня свідомість до того алогічна, що вони городять нісенітниці. Наприклад, за словами, 3емлянтки, хворі «все как мухи выздоравливают. Больной не успеет войти в лазарет, как уже здоров». Або слова городничого про унтер-офіцерську вдову, яка «сама себя высекла». Створюючи портрет суспільства й показуючи недосконалість людини, позбавленої морального закону, Гоголь знаходить новий тип драматичного конфлікту без позитивного героя, віддаючи його місце Сміху, єдиній здоровій субстанції у цьому суспільстві, що загрузло в чиношануванні та хабарництві, в порушенні моральних і суспільних законів.)

– Визначте жанрову своєрідність п’‎єси М.В. Гоголя «Ревізор» та новаторство драматурга у розробці комедійного сюжету. (Гоголь цілком відмовився від дотримання принципів класицистичної комедії. У «Ревізорі» відсутнє дотримання «трьох єдностей», немає любовної інтриги, відсутні позитивні персонажі, комедія об’‎єднала в собі ознаки комедії обставин і комедії характерів та комедії моралі, стиль твору фантасмагоричний. Сценічні поштовхи, що рухають дію, Гоголь знаходить не в зовнішніх подіях (головний прийом світової драматургії), а в несподіванках, що виявляють себе у самих характерах, у багатогранності людської натури. З цим пов’‎язана реалістичність мотивації вчинків персонажів і подій. Наприклад, Гоголь вмотивовує читання Шпекіним листа Хлестакова до Тряпічкіна вже з самого початку п’‎єси. Ще в першій дії ми дізнаємося про любов поштмейстера до читання чужих листів. Лист Хлестакова адресований в «Почтамтскую улицу», з чого Шпекін вирішив, що ревізор «нашел беспорядки по почтовой части». Таким чином все замикається в розв’‎язці комедії.)

– Чому флірт Хлестакова з дружиною і дочкою городничого не можна вважати любовною лінією твору? Яка його роль у композиції твору? (Це пародія на любовну інтригу. Головний акцент у творі зроблений на суспільних відносинах. В основі сюжету лежать події соціального характеру, ті явища побуту, які характеризують найсуттєвіші сторони сучасної авторові Росії. Ідейно-композиційна роль любовної колізії «Ревізора» полягає в тому, що нею матеріалізується, впритул наближається до чиновників ще один міраж – образ Петербургу, омріяний, ваблячий. Він стає майже реальністю завдяки удаваному сватанню: родина Сквозника-Дмухановського вже на півшляху до Петербургу, чим викликає небачену заздрість провінційних чиновників; Анна Андріївна вже «дихає» особливим «амбре» своєї петербурзької кімнати, городничий приміряє через плече орденську стрічку. Матеріалізований міраж Петербургу конкретизується у наївних роздумах персонажів.)

– Яку роль відіграє у тексті образ Петербургу? Якими художніми засобами й навіщо він створюється? (Образ Петербургу вводиться в комедію різними способами. Про своє становище в столиці бреше Хлестаков, образ головного міста країни виникає у його листі до Тряпічкіна, він виникає у мріях чиновників, своїми спогадами про Петербург ділиться Осип. Але дивовижно, образ вигаданого Хлестаковым Петербургу й реального міста, що складається з його обмовок та з листа, майже не відрізняються. В обох випадках це місто, в якому панує Страх. «Страхоточивый город», тільки в одному випадку Хлестакова боїться «государственный совет», департамент, де при його появі – «просто землетрясенье, все дрожит и трясется, как лист», а в іншому він сам боїться кондитера, який може потягти його за комір «по поводу съеденных пирожков на счет доходов аглицкого короля». Точно так нафантазовує собі образ Петербургу й городничий.)

– Чому Петербургу не боїться Осип? (Він стоїть поза чиновницько-бюрократичною ієрархією, його нічого труситися зі страху.)

– Доведіть, що головний художній засіб комічного – це іронія й гротеск, а не сатира. (У п’‎єсі немає викривальних інвектив, характерних для комедій доби класицизму й Просвітництва. Єдине місце в комедії має викривальний характер: остання репліка городничого («Чему смеетесь? Над собой смеетесь!» Гротескність комедії полягає в тому, що практично все побудовано на перебільшенні. До ідеальності доведена не тільки дурість Хлестакова, а й уся міражна інтрига , що висвітлила абсурдним блиском життя людини в її гонитві за міражами, коли кращі людські сили витрачаються на прагнення наздогнати пустоту, так геніальну втілену у Хлестакові. Скам’‎янілість «німої сцени» підкреслює, гротескно висвітлює ілюзорність, міражність прагнень, на досягнення яких кладеться нерідко все життя.)

– Доведіть, що Гоголь створює колективний негативний образ російського чиновництва. Чим він цікавий сучасному читачу?

– Чи залишає нам Гоголь надію на те, що з приїздом справжнього ревізора все буде інакше? (Моральне спустошення чиновників досягло вже тієї межі, коли зміна осіб навряд чи змінить ситуацію. На місце цих чиновників прийдуть інші, адже розтліває людину відсутність внутрішнього контролю, а не сама влада.)

– Доведіть, що «Ревізор» – це реалістична комедія. Як абсурдність розвитку сюжетної лінії пов’‎язана із авторським задумом твору? У чому полягає її узагальнюючий характер?

– Наскільки актуальною залишається комедія М.В. Гоголя «Ревізор» в сьогоденні?

VI. Аргументація й виставлення оцінок за урок

VII. Домашнє завдання.

Прочитати С. 191-205, підготувати віртуальну екскурсію до Петербурга ХІХ століття*