Персик: вирощування в саду, посадка і догляд

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 28 лютого 2019 Перша редакція: 28 квітня 2016 🕒 26 хвилин 👀 96636 разів 💬 15 коментарів

• Посадка й догляд за персиком
• Дерево персик – опис
• Посадка персика
  • Коли садити персик
  • Посадка персика навесні
  • Посадка персика восени
  • Догляд за персиком навесні
  • Догляд за персиком улітку
  • Догляд за персиком восени
  • Полив персика
  • Підживлення персика
  • Зимівля персика
  • Коли обрізувати персик
  • Як обрізувати персик
  • Обрізування персика навесні
  • Обрізування персика восени
  • Як розмножувати персик
  • Розмноження персика насінням
  • Щеплення персика
  • Обработка персика
  • Підвиди персика
  • Сорти персика
  • Ранні сорти персика
  • Середні сорти персика
  • Пізні сорти персика
  • Коментарі

  Персик (лат. Prunus persica) – рослина підроду Мигдаль родини Розові. Звідки походить рослина, достовірних даних немає. У всякому разі, відомо, що в природі Північного Китаю росте персик Давида, який є дикоростучою формою персика звичайного.

  У культурі дерево вирощують у теплих регіонах, а чемпіоном із промислового вирощування персиків є Китай.

  Посадка й догляд за персиком

  • Посадка: у місцевості з прохолодним кліматом – навесні (до початку сокоруху), в теплих регіонах – і навесні, й восени.
  • Цвітіння: з середини квітня.
  • Освітлення: яскраве сонце.
  • Ґрунт: будь-який добре дренований.
  • Полив: ранні сорти – у середньому 2-3 рази за сезон, пізні – 5-6 разів. Витрата води – від 2 до 5 відер на кожне дерево залежно від віку та розміру. Поливають персики рано-вранці або ввечері. Перше поливання – у кінці травня або на початку червня, друге – у першій половині липня, третє – у першій половині серпня. Ґрунт просочують водою на глибину 60-70 см. Для якості плодів важливий полив за 3-4 тижні до збору врожаю: залежно від віку дерева витрата води – від 30 до 60 л. Наступне поливання – тільки після збору врожаю. Останнє поливання – підзимнє, жовтневе. Витрата води для вологозарядкового поливу – 90-100 л на кожен м² пристовбурного кола.
  • Підживлення: бідні ґрунти підживлюють щорічно й органікою, й мінеральними добривами, у родючий ґрунт один раз на 2-3 роки вносять органічні добрива.
  • Обрізування: санітарне і формувальне – навесні, між початком сокоруху та цвітінням персика. Восени – обрізування в санітарних цілях.
  • Розмноження: насінням, щепленням, живцюванням.
  • Шкідники: плодожерки сливова та східна, попелиця, щитівки, смугасті молі, довгоносики-квіткоїди, фруктова й мінуюча молі, павутинні кліщі.
  • Хвороби: клястероспоріоз, моніліоз, борошниста роса, кучерявість листя, кокомікоз, пархи, плодова та сіра гнилі, цитоспороз, молочний блиск, камедетеча, вертицильоз, гомоз (грибний опік).

  Дерево персик – опис

  Коренева система персика розташовується близько до поверхні – всього на глибині 20-50 см. У висоту персикові дерева досягають у середньому 4 м, а їхня крона може розростатися до 6 м у діаметрі. Листя персика ланцетоподібне, дрібнозубчасте по краях. Квітки рожевого або червоного кольору, майже сидячі, розкриваються в середині або наприкінці квітня, до того, як на персику з’являється листя, тому здалеку квітучий персик нагадує сакуру. Плід персика, зазвичай оксамитовий, може бути плоским, округлим або подовжено-еліптичним із борозенкою на одному боці. Кісточка плоду – зморшкувата, борозниста, із загостреною верхівкою.

  Персикові дерева починають плодоносити через 2-4 роки з моменту посадки, триває період плодоношення 10-15 років. Персик так само, як манго й апельсини, є одним із найсмачніших плодів із найтоншим ароматом і освіжаючим смаком. Він доводиться родичем таким плодовим деревам, як мигдаль, від якого він відрізняється тільки плодами, абрикос, ірга, айва, аронія, слива, горобина, глід, шипшина, кизильник, яблуня, груша та мушмула. Пропонуємо вам старанно відібраний нами матеріал про те, як виростити персик у своєму саду і як правильно доглядати за персиком, чим обробляти персик від шкідників і хвороб, як удобрювати персик протягом усього сезону і як прищепити персик, якщо у вас з’явилося бажання зайнятися його розмноженням.

  Посадка персика

  Коли садити персик

  Час посадки персика залежить від кліматичних особливостей вашої місцевості. Що південніше ви живете, то доцільніша буде посадка персика восени. У північних районах висаджувати саджанці у відкритий ґрунт краще навесні, щоб протягом весняно-літнього сезону деревця добре вкоренилися і встигли піти в ріст. Умови середньої смуги уможливлюють як весняну, так і осінню посадку персика, однак перевагу краще віддати останній.

  Для персика вибирають піднесене і захищене від вітру, але сонячне місце на південній стороні ділянки. Великі дерева, чагарники і будівлі не повинні закривати саджанець від сонця. Розташовуйте персик на відстані як мінімум 3 м від інших рослин. Не саджайте персик там, де до нього росли полуниця, люцерна, конюшина, пасльонові і баштанні культури, оскільки він може захворіти на вертицильоз. Після перерахованих рослин висаджувати на ділянці персик можна тільки через 3-4 роки.

  Посадка персика навесні

  Котлован для саджанця потрібно викопувати заздалегідь – що більше мине часу від риття котловану до посадки дерева, то якіснішим буде ґрунт. Якщо ви зібралися садити персик навесні, підготуйте для нього яму восени, за півроку до посадки. Глибина котловану залежить від розмірів кореневої системи, але, як правило, яму для саджанця копають діаметром 50-70 см, такою ж має бути і її глибина. У дно ями по центру вбивають міцний довгий кілок такої довжини, щоб він виступав як мінімум на півметра над рівнем поверхні.

  Якщо ґрунт на ділянці бідний, верхній шар вийнятого з котловану ґрунту змішують із перепрілим гноєм, перегноєм або компостом у кількості 5-8 кг, додають 200-300 г деревної золи, 50 г суперфосфату, 50 г хлористого калію і старанно все перемішують. У родючий ґрунт додають лише мінеральні добрива і золу. Ґрунт із добавками насипають гіркою в центр ями.

  При купівлі саджанців варто поцікавитися, наскільки вони адаптовані до місцевості, в якій ростимуть. Переконайтеся, що місце зрощення прищепи з підщепою гладке, без напливів. Кора персика і його коренева система теж мають бути здоровими – відщипніть шматочок кори: її виворіт повинен бути не коричневого, а зеленого кольору. Уважно огляньте коріння саджанця і переконайтеся, що воно не пересушене і не гниє. Найкраще приживаються у відкритому ґрунті однорічні саджанці персика.

  Деревце поміщають на горбок у центрі ями, обережно розправляють його корені і засипають котлован ґрунтом. У результаті місце щеплення має виявитися на кілька сантиметрів вище поверхні ділянки. Ґрунт утоптують від країв пристовбурного кола до стовбура, потім саджанець поливають двома-трьома відрами води. Коли вода вбереться і місце щеплення саджанця виявиться на рівні поверхні, підв’яжіть деревце до кілочка, а пристовбурні кола замульчуйте шаром гною завтовшки 8-10 см. Прослідкуйте за тим, щоб мульча не стикалася зі стовбуром саджанця.

  Посадка персика восени

  Яму під саджанець напередодні осінньої посадки викопують як мінімум за 2-3 тижні, але восени з ґрунтом змішують тільки золу і мінеральні добрива. Ґрунт із добривами так само, як і під час весняної посадки, насипають гіркою в центр ями навколо кілочка. Садять персик восени точно так само, як і навесні, але після посадки і поливання саджанця, коли ґрунт висохне, деревце підгортають на висоту 20-30 см, а напередодні настання холодів стовбур персика загортають мішковиною, проробивши в ній із південного боку отвори для вентиляції.

  Догляд за персиком

  Догляд за персиком навесні

  Догляд за персиком починають із середини квітня: перша процедура – обробка дерева по набубнявілих бруньках від плодожерки, попелиці та інших шкідників. Потім вам належить обробити персик трипроцентною бордоською рідиною від грибків. По рожевому бутону проводять обрізування персика на заміщення й обробку від грибків препаратами, які заміняють бордоською рідиною, оскільки в період активної вегетації обприскувати персик мідьвмісними препаратами не можна.

  Після цвітіння проводять комбіновану обробку дерев від шкідників і хвороб.

  Якщо зима була безсніжною, а весна сухою, не забудьте в травні полити персик.

  Догляд за персиком улітку

  Після того, як з дерева осиплеться зайва зав’язь, розподіліть навантаження плодів на дереві: на кожному плодоносному пагоні залиште стільки плодів, щоб на 8-10 см довжини припадало по одній зав’язі, інші плоди видаліть. Слідкуйте за станом ґрунту в пристовбурних колах – розпушуйте ґрунт і видаляйте бур’ян. Персик улітку потребує поливу, особливо коли настає затяжна спека, однак спочатку дочекайтеся затвердіння кісточки, інакше плоди почнуть розтріскуватися. Щоб не втратити врожаю, обробляйте дерево від захворювань і шкідників.

  До збору плодів доцільно провести 2-3 позакореневих підживлення персика калійними добривами для збільшення цукру в плодах, які можна поєднати з обробкою від шкідників і борошнистої роси. Не пізніше, ніж за місяць до збору врожаю, проводять полив персика – це дозволить збільшити плоди в розмірі на третину.

  Догляд за персиком восени

  Персик у серпні і вересні закладає і формує квіткові бруньки, і їхня зимостійкість безпосередньо залежить від кількості вологи в землі, тому таким важливим є вологозарядковий полив персика, який проводять у ці терміни.

  Якщо ви помітили, що ваше дерево часто уражається грибковими захворюваннями, в якості превентивного заходу у жовтні, коли листя почне міняти забарвлення, проведіть обробку персика трипроцентною бордоською рідиною, а після падолисту – однопроцентним розчином мідного купоросу або семивідсотковим розчином сечовини.

  Восени в ґрунт пристовбурного кола закладають органічні і мінеральні добрива, яких дереву має вистачити до весни.

  Полив персика

  Кількість поливань протягом вегетаційного періоду залежить від погодних умов, але в середньому ранні сорти персика поливають 2-3 рази за сезон, а пізні – 5-6 разів. За сеанс на одне дерево витрачається від 2 до 5 відер води. Поливання здійснюють рано-вранці або ввечері. Уперше персик поливають на початку червня, а якщо зима була без снігу, а весна без дощів, то краще полити рослину в кінці травня. Наступне поливання здійснюють у першій половині липня, а третє – в першій половині серпня. Намагайтеся промочити ґрунт на глибину залягання коренів – 60-70 см.

  Дуже важливо за 3-4 тижні до збору врожаю провести поливання, яке дозволить плодам наростити масу. Кількість води на кожен м² пристовбурного кола – 30-60 л залежно від віку дерева. Після цього до самого збору врожаю персик поливати не можна, інакше його плоди стануть водянистими і втратять цукристість.

  Не менш важливим є підзимний полив персика, що насичує ґрунт вологою і підвищує зимостійкість дерева. Витрата води для вологозарядкового поливання 90-100 л на м² пристовбурного кола.

  Підживлення персика

  Вирощування персика передбачає щорічне внесення добрив у ґрунт. Кількість і склад підживлення залежить від якості ґрунту. Наприклад, бідні ґрунти вимагають щорічного внесення і мінеральних добрив, і органіки, а в родючі ґрунти органічні добрива вносять раз на 2-3 роки. В умовах, коли доводиться часто поливати персик, кількість внесених добрив збільшують, оскільки при поливі вони вимиваються.

  Першим весняним підживленням персика по ще сплячих бруньках може бути обробка дерева семивідсотковим розчином сечовини: цей захід забезпечить рослину азотом і, до того ж, знищить хвороботворні мікроорганізми та комах-шкідників, що зимували в тріщинах кори і в верхньому шарі ґрунту. Перед тим, як обробити персик, переконайтеся, що бруньки на деревах ще сплять, інакше сечовина спалить їх. Якщо ви запізнились, і бруньки почали розпускатися, замість обробки по листю перекопайте ґрунт у пристовбурних колах персиків з одночасним внесенням під молоді дерева 70 г аміачної селітри і 50 г сечовини на м² пристовбурного кола. Що старше дерево, то більше необхідно добрив на одиницю площі: через кожні 2-3 роки доза кожного добрива збільшується на 15-20 г.

  У літню пору краще вносити добрива некореневим способом. Чим підживити персик у період зростання і дозрівання плодів? Добре реагує культура на такий склад добрива: 100-150 г водної витяжки суперфосфату, 50-60 г аміачної селітри або 30-50 г сечовини, 50-80 г сірчанокислого амонію і 30-60 г хлористого кальцію або 50-70 г сірчанокислого калію, 15 г марганцю і 10 г бури, розчинені в 10 л води. Якщо плоди на персику вже починають достигати, виключіть із цього складу азотну складову і буру.

  Для досягнення більш інтенсивного забарвлення і підвищення цукристості плодів у фазу їхнього дозрівання проводять позакореневі підживлення персика розчином 30 г калійної солі або сірчанокислого калію в 10 л води.

  Восени під перекопування пристовбурного кола в ґрунт вносять 40 г суперфосфату і 50 г хлористого кальцію на м². Раз на 2-3 роки восени в ґрунт додають органічні добрива – перегній або компост, але замість цього можна вирощувати в міжряддях сидерати – олійну редьку, суріпицю, люпин чи ріпак.

  Зимівля персика

  Персик – рослина теплолюбна, і на зиму його потрібно вкривати: поруч зі стовбуром у землю вбивають два кілочки заввишки як штамб дерева й обгортають стовбур і кілочки мішком від цукру. Можна зробити з картону козуб навколо стовбура і обгорнути його плівкою. Якщо зими у вас не дуже холодні, підгорніть штамб персика землею на висоту 50-60 см. Пристовбурне коло на зиму мульчують шаром торфу або перегною завтовшки 10-15 см.

  Обрізування персика

  Коли обрізувати персик

  Найкращий час для обрізування персика – часовий проміжок у два-три тижні між початком сокоруху і початком цвітіння. Найлегше рослина переживе стрижку з початку появи рожевих бутонів до початку їхнього розкриття – це проміжок часу приблизно на тиждень. У цю пору мінімальний ризик зараження персика цитоспорозом. Після збору врожаю слід провести санітарне обрізування дерева.

  Формування персика необхідно починати вже з першого року зростання, і завершено цей процес буде лише через чотири роки. Наскільки потрібне формуюче обрізування крони? По-перше, воно регулює баланс між кроною і кореневою системою рослини. По-друге, воно дозволяє підтримувати здоров’я дерева в гарному стані. По-третє, сприяє більш ранньому вступу персика в плодоношення, а також забезпечує вам зручності при зборі врожаю.

  Як обрізувати персик

  Персики різного віку обрізують по-різному. Крону дерева зазвичай формують у вигляді чаші. Як це робиться? У рік посадки провідник саджанця обрізують на висоті 60-70 см. Розташована найвище гілка персика повинна мати широкий кут відходження. Виберіть трохи нижче ще два прирости, розташовані під таким же кутом, і обріжте всі три гілки до 10 см на зовнішні бруньки. Решту пагонів, розташованих на штамбі і провіднику, обріжте відразу після того, як розпустяться бруньки.

  На скелетних гілках дерев другого року життя важливо зберегти оптимальний нахил. Прирости продовження вкорочують до 60-70 см. Сильні верхні і нижні прирости видаляють, бічні проріджують, а решту вкорочують на дві бруньки.

  На верхній скелетній гілці дерев третього року життя вибирають два потужних відгалуження другого порядку й обрізують їх до 60 см від роздвоєння основної гілки. Також обрізують частину провідника, котра підноситься над верхньою гілкою. Верхні і нижні боки скелетних гілок звільняють від потужних приростів. Однорічні прирости, що досягли 80 см довжини, підрізають на дві бруньки для утворення плодової ланки. Нижній пагін підрізають до 50 см. На вкорочених торік на дві бруньки гілках прирости, що ростуть догори, вкорочують на плодоношення, а нижні – на дві бруньки. У наступному році з них будуть сформовані плодові ланки.

  На четвертий рік життя персика на розгалуженнях другого порядку скелетних гілок вибирають по два вдалих розгалуження третього порядку і вкорочують їх на третину початкової довжини. На розгалуженнях другого порядку завершують формування плодових ланок, а прирости на розгалуженнях третього порядку проріджують і деякі підрізають коротко – на дві бруньки, а інші не чіпають, щоб використовувати їх як непостійні плодоносні гілки. На плодових ланках першого порядку видаляють не плодоносні частини. Коротко обрізані торік гілки нижнього приросту обрізають на дві бруньки, розташовані знизу. На верхніх приростах для стимуляції майбутнього плодоношення видаляють 7-8 груп бруньок.

  Обрізування персика навесні

  Формуюче обрізування, про яке ми вам розповіли, здійснюється навесні для того, щоб надати кроні зручної для догляду за персиком і збору врожаю чашоподібної форми. Але обрізування персика має також санітарну мету: після весни на дереві можна виявити підмерзлі, хворі або пошкоджені гілки, які необхідно видалити. Після обрізування обробіть зрізи садовим варом.

  Обрізування персика восени

  Восени дерева готують до зими: обережно обрізують старі, хворі, сухі і пошкоджені при зборі врожаю плодів гілки, а також ті, які ростуть усередину крони, загущуючи її: дерево має витрачати сили та живлення тільки на здорові гілки і пагони, які в наступному році дадуть урожай. Формуючим обрізуванням восени не займаються, для цього буде час навесні.

  Влітку плодоносний персик без потреби не обрізують.

  Розмноження персика

  Як розмножувати персик

  Персики розмножують насіннєвим способом, щепленням і живцюванням. Вирощувати кореневласні персики з живців можна тільки в умовах садівничих господарств, оскільки любителю дуже складно створити необхідні для вкорінення живців умови.

  Вирощування персика з насіння має деякі недоліки: вирощена з кісточки рослина може не успадкувати характеристик материнського дерева. Крім того, знайти гарний посівний матеріал не так легко: в магазинах і супермаркетах зазвичай продають персики, з кісточки яких важко щось виростити, та й ринкові персики не завжди відповідають потрібним вимогам. Найкраще брати посівний матеріал у власників здорових районованих персикових дерев, і тоді залишиться лише педантично виконувати розроблені фахівцями інструкції з вирощування персика з кісточки.

  Є недоліки і у способу розмноження персика щепленням. По-перше, не так легко придбати правильну підщепу, а якщо вирощувати її самостійно, на це піде як мінімум рік. По-друге, необхідно, щоб була сумісність між тканинами прищепи і підщепи, інакше вони не зростуться. По-третє, потрібно педантично дотримуватись інструкції, інакше найменша помилка може звести нанівець усі ваші зусилля.

  Розмноження персика насінням

  Насіннєве розмноження персика, крім недоліків, має і безсумнівні переваги:

  • кореневласні саджанці, вирощені з кісточки, живуть удвічі довше, ніж щеплені персики;
  • вони більш стійкі до посух, холодів, камедетечі та інших хвороб;
  • в окремих випадках кореневласні саджанці з багатьох характеристик перевершують своїх батьків.

  Якщо ви сповнені бажання виростити персик із насіння, ми готові розповісти вам, як потрібно це робити правильно.

  Знайдіть для майбутніх персиків ділянку, яка розташована мінімум за 3-4 м від будь-яких дорослих дерев, великих кущів і будівель. Місце має бути сонячним, але водночас захищеним від холодних зимових вітрів. Посадкою найкраще займатися в жовтні або листопаді, щоб насіння в землі за зиму пройшло природну стратифікацію.

  Перед посадкою кісточки не замочують, навпаки, їх підсушують у затінку і, обережно розкривши, виймають із них ядра. На ділянці викопують траншею, заповнюють її родючим пухким ґрунтом, в який садять насіння персика через кожні 25-30 см на глибину 5-6 см. Після посадки насіння загортають і поливають. Не панікуйте, якщо довго не побачите сходів: спочатку з насіння розвинеться корінець, і тільки потім з’явиться паросток. Саме тому ґрунт у траншею засипають м’який і пухкий. Попервах ділянку поливають щодня. Коли навесні з’являться сходи, їх підживлюють слабким розчином перегною, а також здійснюють обробку сіянців по листю препаратами Ридоміл або Тіовіт – теж слабкої концентрації.

  Сіянці персика пересаджують тричі. Уперше персик разом із земляною грудкою потрібно викопати, коли у нього сформується 8-10 листків. Центральний корінь сіянця обережно обрізають на 6 см нижче кореневої шийки, потім саджанець висаджують на колишнє місце, після чого ущільнюють і поливають навколо нього ґрунт.

  Другу пересадку здійснюють, коли персики досягнуть висоти 90-100 см. Роблять це навесні, до початку сокоруху: сіянці обкопують по периметру на відстані 25-30 см від стовбурів і, вийнявши їх разом із земляною грудкою, пересаджують, міняючи місцями.

  Утретє персики, коли вони досить підростуть і зміцніють, пересаджують на постійне місце.

  Щеплення персика

  Персик – культура з обмеженою зимостійкістю, але він чудово зносить посуху – це одна з його безперечних чеснот. Щепити сортовий персик можна, використовуючи в якості підщепи саджанець абрикоса, сливи, мигдалю або айви. Технологія щеплення на будь-яку з цих підщеп однакова: слід заздалегідь приготувати держак потрібного вам сорту і прищепити його на однорічний або дворічний саджанець однієї з перерахованих культур.

  Заготовляють живці в кінці осені перед початком заморозків, зберігають їх у погребі чи в саду, укривши теплим матеріалом, а зверху засипавши шаром тирси завтовшки 20 см. Як тільки потеплішає, живці переносять в овочевий ящик холодильника. Здійснюють щеплення навесні, після початку сокоруху.

  В якості підщепи можна використовувати як вирощені з насіння сіянці персика, так і дички перерахованих нами культур, товщина яких не менше 1,5 см. Підщепу обрізають на потрібну висоту, перевіряють, щоб кора була гладкою і без бруньок. Способи щеплення, залежно від того, чи збігається товщина прищепи з товщиною підщепи, можуть бути такими: брунькою, живцем або в розщіп.

  Хвороби персика

  Хвороби і шкідники персика здатні дуже ускладнити життя і йому, і вам. Захворювань персика сила-силенна – це одна з вад культури. Поговоримо про ті хвороби, які зустрічаються найчастіше і є для рослини найбільш небезпечними.

  Клястероспоріоз – напрочуд шкідливе грибкове захворювання персика, яке вражає також нектарин. Потерпають від цієї хвороби всі наземні органи дерева. На листках з’являються світло-коричневі плями з малиновою або брудно-червоною облямівкою, тканина всередині плям підсихає, відмирає і випадає, залишаючи діри, через що клястероспоріоз часто називають дірчастою плямистістю. Кора молодих пагонів однорічних саджанців вкривається помаранчевими лакованими плямами, які розпливаються в довжину по волокнах, кора тріскається, а з тріщин виділяється камедь. Уражені пагони відмирають, персик сохне.

  Кучерявість листя. Це, мабуть, найнебезпечніше для персика захворювання, яке найчастіше виникає в умовах затяжної і вологої весни. Листки хворого дерева вкриваються червоними здуттями, їхня поверхня стає нерівною, хвилястою, вони бубнявіють, на споді листової пластини утворюється білий наліт, листя буріє й опадає. Пагони оголюються, набуваючи вигляду лев’ячого хвоста з листям замість пензлика на кінці, викривлюються, товщають і жовтіють. Якщо не боротися з кучерявістю, персик почне відставати в розвитку і врешті загине.

  Борошниста роса утворює на споді листків, верхній частині пагонів поточного року і плодах білий повстяний наліт. Пагони починають відставати в рості, деформуються, частково відмирають. Перші симптоми хвороби проявляються з кінця квітня до середини травня, а максимального розвитку захворювання досягає у найбільшу спеку – в середині літа.

  Моніліоз кісточкових – поширене захворювання, від якого всихають пагони й окремі гілки, на плодах персика з’являються і розростаються темні плями, м’якоть плоду буріє, гнилі персики викривлюються і сохнуть. Здоровий плід може заразитися моніліозом від хворого.

  Обработка персика

  Лікування персика від клястероспоріозу проводиться вперше хлорокисом міді або препаратом Метеор у період набубнявіння бруньок, однак потрібно встигнути провести її до того, як вони почнуть розкриватися. Наступні обробки проводять перед цвітінням і після нього препаратами Хорус або Топсин М відповідно до інструкції. Навесні, до початку цвітіння, необхідно обрізати всі уражені гілки і пагони, обробивши зрізи восьмивідсотковим розчином вапна з додаванням двовідсоткового розчину залізного або мідного купоросу, після чого зрізи слід вкрити садовим варом.

  Якщо ви визначили, що персик вразила кучерявість, після збору врожаю, коли почнеться падолист, проведіть обробку дерева хлорокисом міді або Метеором. Напровесні і в період початку появи рожевих бутонів персик обробляють тими самими мідьвмісними препаратами, які можна замінити Хорусом або Скором із додаванням Делану. Хворі листя та пагони зрізують і спалюють до початку спороношення.

  Для захисту від борошнистої роси персик у кінці цвітіння обробляють препаратами Топаз, Топсин М, Скор, Вектра або Стробі. В якості профілактичних заходів дуже важливі весняне й осіннє обрізування вражених хворобою пагонів із подальшим їх спаленням, збір і знищення опалого листя і плодів та перекопування ґрунту в пристовбурних колах.

  Від моніліозу персик доведеться обробляти тричі: препаратом Хорус перед цвітінням, у фазі рожевого бутона, препаратом Топаз після цвітіння і Топсином через два тижні після другої обробки. Пошкоджені хворобою ділянки обрізають і знищують.

  Крім описаних захворювань, персик може потерпіти від кокомікозу, парху (парші), плодової або сірої гнилі, цитоспорозу, молочного блиску, камедетечі, вертицильозу, гомозу або грибного опіку.

  Шкідники персика

  У персика з усіма кісточковими культурами шкідники спільні, але деякі з них воліють селитися саме на персикових деревах. Представляємо вам найбільш поширені види комах, що паразитують на персику.

  Східна і сливова плодожерки – метелики невеликих розмірів, що використовують персик для прохарчування свого потомства і як місце для зимівлі. Гусінь метеликів поїдає молоді пагони персика, дорослі особини харчуються кісточками його плодів. Зимові холоди комахи проводять у коконах у тріщинах кори персика або під опалим листям у пристовбурних колах.

  Способи боротьби. Позбавити персик від плодожерок вам допоможе триразова обробка дерева такими інсектицидами, як Хлорофос, Метафос, Карбофос або Дурбан. Інтервал між сеансами 2 тижні.

  Попелиця (тля) може паразитувати на будь-якій рослині, висмоктуючи з неї соки і послаблюючи її імунітет. Продукти життєдіяльності попелиці є сприятливим середовищем для сажистого грибка, який вкриває листя і пагони персика темним нальотом. Але найстрашніше, що тля є переносником вірусних захворювань, які не піддаються лікуванню, тому, як тільки ви помітите попелицю на персику, негайно беріться до боротьби з нею. Персик вражають такі її види, як зелена персикова, або оранжерейна, велика персикова і чорна персикова попелиці.

  Способи боротьби. Поки попелиці не надто багато, її можна видалити механічно, протерши після цього вражені ділянки мильним розчином. Але якщо ви проґавили появу попелиці, і вона встигла розплодитись, обробіть персик Карбофосом, Актелліком або будь-яким іншим подібним препаратом. Можливо, обробку доведеться повторити. Інтервал між сеансами 10-14 днів. Остання обробка проводиться не пізніше, ніж за 2-3 тижні до збору врожаю.

  Щитівка пошкоджує всі наземні частини персика: через добу після присмоктування шкідника на корі і плодах з’являються червоні плями. Щитівки виснажують дерево, заселяючи скелетні гілки, верхівки пагонів і стовбур. У дерева, на якому поселяються щитівки, кора розтріскується і відмирає, листя передчасно опадає, прирости всихають, плоди дрібнішають і деформуються.

  Способи боротьби. У боротьбі зі щитівкою є ефективною обробка персика такими препаратами, як Актеллік, Актара, Банкол, Інта-вір або Моспілан відповідно до інструкції. З народних засобів найбільш відомі перцева настоянка або цибулева вода, проте вони малоефективні.

  Смугаста міль не менш небезпечний шкідник. Її гусінь вгризається в бруньки та молоді пагони, виїдаючи серцевину, через що уражені ділянки сохнуть і гинуть. Пошкоджені в районі плодоніжки плоди стікають камеддю. Одна гусениця здатна пошкодити від 3 до 5 пагонів.

  Способи боротьби. Під час розпускання бруньок обробіть персик Карбофосом, Хлорофосом або Золоном. Своєчасно розпізнавайте й вирізуйте пошкоджені пагони та спалюйте їх.

  Небезпечними для персика можуть виявитися також довгоносики-квіткоїди, фруктова і мінуюча міль, кліщі та інші шкідливі комахи.

  Сорти персика

  Підвиди персика

  Вид Персик поділяється на кілька підвидів:

  • персик звичайний – його опис ми давали на початку статті;
  • персик (або мигдаль) Потаніна – низькоросле дерево, що досягає у висоту 2 м, з червонуватою корою, великими білими або рожевими квітками та округлими плодами з подовженою кісточкою, непридатними в їжу. Цей різновид персика зустрічається тільки в природі Китаю. Оскільки плоди цього підвиду не мають харчової цінності, в культурі його не вирощують;
  • персик Давида – дерево, що виростає у висоту до 3 м. Плоди у цього підвиду дрібні, з сухим насінником і малосоковитою кисло-солодкою м’якоттю, тому вирощують персик Давида переважно з декоративною метою;
  • персик гасуанський зростає в дикій природі Китаю. Це середньоросле дерево заввишки 3-4 м, воно дуже ефектно виглядає під час цвітіння, коли його вкривають дрібні рожеві і білі квіти. Плоди у цього персика з низькими смаковими якостями невеликі, округлі, жовтуватого відтінку, з жорсткою м’якоттю білого кольору. Цей підвид служить основою для виведення цінних сортів персика звичайного, наділяючи їх своєю стійкістю до хвороб і морозостійкістю;
  • персик мира (гуан-хе-тао) – дикоростучий високорослий східний підвид, що досягає у висоту 8 м, з кулястими плодами низьких смакових якостей. Для культивування цінності не становить;
  • нектарин дуже схожий на персик. Його головна відмінність – гладка слизька шкірка. Забарвлення нектарина може бути жовтим, білим або жовто-червоним. М’якоть плодів соковита, жовтого кольору, не така солодка, як у персика, зате насіння в кісточках якраз солодке, його можна використовувати, як ядра мигдалю;
  • деякі науковці в окремий підвид виділяють також персик інжирний, або ферганський – дерево заввишки до 5 м із широкою розлогою кроною. До інжиру цей підвид не має ніякого відношення. Плоди у персика інжирного округлі і сплюснуті, з втисненою вершиною. Шкірочка слабкоопушена, щільна, жовта з зеленуватим відтінком. М’якоть світло-жовта, волокниста, солодка й ароматна. Кісточка дрібна. Перевагою різновиду є стійкість до вимерзання бруньок та бутонів.

  Сорти персика

  Сьогодні існує безліч сортів персика, плоди яких відрізняються за формою, розміром, ароматом, смаком, забарвленням і текстурою шкірки та м’якоті.

  За видом плодів персики поділяються на чотири класи:

  • справжні персики – оксамитові плоди, м’якоть яких легко відділяється від кісточки;
  • павії – оксамитові плоди, м’якоть яких не відділяється від кісточки;
  • нектарини – голі плоди, м’якоть яких легко відділяється від кісточки;
  • бруньони – голі плоди, у яких м’якоть не відділяється від кісточки.

  За кольором плодів сорти персиків поділяються на:

  • жовті (Пам’яті Родіонова, Сонячний, Донецький жовтий, Гло Хейвен і Богун);
  • червоні (Санкрест, Хармоні, Краснодарець);
  • зелені (Соковитий, Грінсборо).

  До найкращих сортів нектарину належать Рясний, Рожева принцеса, Осінній рум’янець, Рілайнс, Скіф, Лола. А найкращими зимостійкими сортами нектарину вважаються Скіф, Краснодарець, Фодор, Улюбленець 1 і Улюбленець 2.

  За термінами дозрівання сорти персика поділяються на ранні, середньостиглі та пізні.

  Ранні сорти персика

  До найкращих сортів персика раннього дозрівання можна віднести наступні:

  • Мореттіні – надранній самозапильний швидкоплідний сорт італійської селекції, що вступає в плодоношення через 2-3 роки після посадки. Врожайність цього сорту – до 30 кг із дерева. Плоди середніх розмірів вагою до 115 г вкриті яскраво-жовтою ніжно опушеною шкіркою з яскравим червоним рум’янцем у вигляді плям і цяток, які займають 60 % поверхні плоду. М’якоть жовто-кремова, запашна, соковита, з ніжними волокнами. Кісточка середньої величини важко відділяється від м’якоті;
  • Оксамитуватий – середньорослий врожайний сорт із середніми і великими плодами вагою до 140 г округлої форми, яскраво-жовтого кольору з кармінним рум’янцем, що майже повністю вкриває поверхню. Опушення плодів слабке, замшеве. Дуже соковита м’якоть золотисто-жовтого кольору з ніжними волокнами прекрасного смаку. Маленька кісточка погано відділяється від м’якоті;
  • Київський ранній – скоростиглий, зимостійкий і високоврожайний сорт української селекції, невимогливий до умов вирощування. Округло-видовжені світло-жовті плоди середніх розмірів вагою до 100 г іноді можуть бути вкриті яскравим рум’янцем. М’якоть плодів зеленувато-білого кольору, соковита, смачна;
  • Редхейвен – стійкий до морозів і кучерявості сорт із великими плодами вагою до 150 г оранжево-жовтого кольору з червоними плямами і цятками. М’якоть жовта, ніжна, дуже запашна. На жаль, дерева цього сорту при недотриманні агротехніки уражаються грибками;
  • Коллінз – зимостійкий і урожайний сорт, стійкий до борошнистої роси і кучерявості, з опушеними плодами вагою до 150 г червоно-жовтого кольору, на смак солодкими із приємною кислинкою. Цей сорт вимагає дбайливого догляду – частих підживлень, поливань і своєчасного обрізування.

  Крім описаних, популярністю користуються такі сорти, як Лісостеповий ранній, Соковитий, Пухнастий ранній, Пам’яті Родіонова, Грінсборо, Новоселівський, Травнева квітка, Арп, Ранній Ріверса, Вітчизняний, Відмінник, Ред Берд Клінг та інші.

  Середні сорти персика

  Із сортів персика середнього терміну дозрівання найчастіше вирощуються:

  • Ветеран – зимостійкий високоврожайний сорт канадської селекції з округлими слабкоопушеними плодами масою до 130 г жовтого кольору з червоним рум’янцем, що вкриває значну частину поверхні. М’якоть плодів жовтого кольору, середньої щільності, соковита, запашна, кислувато-солодка. Кісточка легко відділяється від м’якоті. Сорт стійкий до борошнистої роси;
  • Посол миру – зимостійкий самоплідний врожайний сорт із дуже великими плодами вагою до 220 г жовто-кармінного забарвлення зі щільною жовтою, соковитою, волокнистою м’якоттю, приємною на смак, яка погано відділяється від кісточки. Дозрівають персики цього сорту в середині серпня;
  • Нектарин Краснодарець – сорт із дрібними округлими плодами із ледь помітним швом, масою до 50 г жовтого кольору з яскраво-червоним рум’янцем, що складається з цяток і смужок. Шкірка у плодів цього сорту гладка, без опушення. М’якоть жовтого кольору, соковита, смачна, з ніжними волокнами;
  • Радянський – сорт, районований для південних районів України з овально-притупленими плодами вагою до 170 г, злегка здавленими з боків. Шкірочка середньої оксамитуватості, жовта з кармінним рум’янцем. М’якоть жовта, середньоволокниста, дуже соковита і запашна. Кісточка середніх розмірів легко відділяється від м’якоті;
  • Дружба – зимостійкий сорт, виведений із китайського матеріалу, з округлими плодами вагою від 140 до 250 г з ребристим черевним швом. Шкірочка ніжна й еластична, з ледь помітним опушенням, кремово-жовта, з рум’янцем із цяток і штрихів червоного кольору. М’якоть кремово-біла, солодка і дуже соковита, легко відділяється від кісточки.

  Цікавість викликають також такі середньостиглі сорти персика, як Білий лебідь, Золотий ювілей, Чемпіон, Дакота, Тоскан Клінг, Подвійний гірський, Новий урожайний, Прекрасний, Нектарин ананасовий, Саламі та інші.

  Пізні сорти персика

  Пізніх сортів персика не так багато, як ранніх і середньостиглих, але для теплолюбної культури це природно. Найкращими пізніми сортами вважаються:

  • Джамінат – високоврожайний сорт із плодами подовженої форми, злегка здавленими з боків, яскраво-жовтого кольору з мармуровою червоністю. Яскраво-помаранчева м’якоть середньої щільності, дуже соковита і солодка, з ледь помітним кислуватим присмаком. Кісточка добре відділяється від м’якоті;
  • Ірганайський пізній – морозостійкий сорт з округлими плодами вагою до 160 г. Шкірочка із замшевим опушенням, яскраво-жовта, з красивими червоними плямами. М’якоть жовто-оранжева, солодка, ніжноволокниста. Невелика кісточка добре відділяється від м’якоті. Сорт нестійкий до клястероспоріозу і кучерявості;
  • Кремлівський – урожайний сорт, районований для Криму і півдня України, з округлими плодами вагою до 200 г із жовто-помаранчевою шкіркою і мармуровим карміновий-бордовим рум’янцем, що займає значну частину поверхні. Шкірочка з м’яким опушенням. Помаранчево-жовта ароматна м’якоть середньої щільності і соковитості дуже приємна на смак і легко відділяється від невеликої кісточки;
  • Золота Москва – зимостійкий високоврожайний сорт із плодами вагою до 180 г із яскраво-жовтим основним забарвленням і розмитим червоним рум’янцем, що вкриває велику частину плоду. Опушення шкірки слабке, оксамитове. М’якоть жовта, запашна, щільна, середньої соковитості, добре відходить від кісточки;
  • Турист – відносно зимостійкий сорт, районований для Криму і півдня України, з плодами округлої широкоовальної форми вагою до 200 г, зеленувато-кремового забарвлення з розмитим рум’янцем бордового кольору, що займає майже половину поверхні плоду. Опушення шкірки слабке, замшеве. Зеленувато-біла м’якоть волокниста, середньої щільності, соковита й запашна, солодка з незначною кислинкою. Велика кісточка добре відділяється від м’якоті.

  Із пізніх сортів персика гарну характеристику мають також Айдиновський довгастий, Чемпіон пізній, Худіставський пізній жовтий, Геокчайський пізній, Жовтневий та інші.

  Як посадити саджанці плодових дерев

  Коли краще садити фруктові дерева – весною чи осінню

  Вересень — це місяць, коли можна посадити саджанці або пересадити молоді дерева, що ще не плодоносять.

  Коли садити дерева в саду

  Вважається, що посадка саджанців ранньою осінню, на початку жовтня, краще весняної посадки через прогріту землю і ще стійкої теплої погоди. Однак тут є свої особливості, наприклад, саджанці груші, сливи, вишні та черешні взимку можуть підмерзнути, тому ці саджанці зберігають взимку до весни. Навесні висаджують саджанці кісточкових порід, далі груші і слідом яблуні.

  Як вибрати саджанець для посадки

  Купуйте саджанці в розплідниках, які знаходяться у вашому районі, щоб вони вже були адаптовані під ваш клімат. На базарах намагайтеся саджанці не купувати, так як в такому випадку посадковий матеріал не проходить ніякі експертизи. Штамб дерева — рівний, без розгалужень і листя, без ознак хвороби (напливи кореневого раку) і пошкоджень. Довжина коренів не менше 25-30 см. Кореневі поросли від підщепи не повинно бути. Крона саджанця з 3 гілок. Гілок може бути і менше, якщо це однорічні саджанці або певні породи сливи і черешні.

  Як підготувати посадкову яму для саджанця

  Для посадки саджанця потрібна яма зі стрімкими стінками, глибиною 70-80 см, діаметром 80 см. По центру ями вбийте кол — це буде опора для майбутнього саджанця. Заповнюють посадкову яму торфом, перепрілим гноєм, комплексним мінеральним добривом і для важкого грунту піском.

  Заповнюють яму для посадки саджанця пошаровим методом, тобто тачка торфу, тачка землі, тачка перегною і жменьку добрива — перемішати і знову засипати таким же складом і так до тих пір, поки не зробите зверху горбок заввишки до 20 см, так як грунт дасть усадку і горбок зменшиться вдвічі. Це усадка грунту при неправильній підготовці ями але горбок цей обов’язковий, інакше після усадки грунту вода буде постійно збиратися, що дасть початок загнивання кори саджанця. Не забудьте навколо деревця сформувати валик, щоб при поливі вода не розтікалася на всі боки.

  Розмір посадкової ями для саджанців плодових дерев

  У вже підготовлені посадкові ями вносити азотовмісні добрива не рекомендується, так як вони нададуть несприятливий вплив на зростання плодового дерева. У посадкову яму (100-60 см) можна насипати 1 кг деревної золи.

  Посадочні ями для яблунь і груш готують на відстані 6 × 6 м, а для вишні та сливи на відстані 3 × 4 м.

  Діаметр посадкової ями, см

  Глибина посадкової ями, см

  Як підготувати саджанець до посадки в саду

  Огляньте і піджіжте при необхідності надламане коріння і зламані гілки. Намагайтеся підрізати коріння не сильно багато, так як при хорошій довжині коренів зростають шанси на приживлюваність і подальший розвиток дерева. Після зими у молодого деревця іноді верхівка буває підсохлою на 5-7 см. Відбувається це від того, що рослина, особливо посаджена ранньою осінню, не підготувалася на 100% до зими. Щоб цього не сталося, верхівку гілок обрізають — на 2-3 пагони. Бічні гілки укорочують пропорційно, щоб вони не притіняли штамб.

  Як посадити саджанець своїми руками

  При посадці саджанця орієнтуються на кореневу шийку. Коли Ви підготуєте посадкову яму, можете приступати до посадки саджанця, за умови, що температура повітря вище 0 ° С. Для цього виконайте поглиблення в горбку трохи більше кореневої системи дерева. Вертикально встановіть саджанець біля кола, розправте скорочення коріння. Засипте ґрунтом так, щоб коренева шийка була вище поверхні землі на 5-7 см. Навколо саджанця ущільніть грунт (ногою), особливо біля стовбура.

  Не допускайте повітряних прошарків. Полийте слабким струменем води, можна з лійки (3 відра на одне дерево). Прив’яжіть саджанець до кілка м’яким матеріалом так, щоб опора лише підтримувала рослину в чітко вертикальному положенні. Пристовбурні кола перед заморозками замульчируйте торфом або ялиновим гіллям.

  Якщо після поливу Ви побачите що із землі трохи стирчіть коріння, не бійтеся, вони підуть в землю і коренева шийка опиниться врівень з поверхнею землі. Але якщо коріння що стирчать Вас турбують, то їх завжди можна засипати землею. Поливають кожні два тижні при сухій стійкій погоді.

  Від неправильної посадки саджанця залежить його подальше життя

  Посаджені саджанці ранньої осені, взимку можуть загинути, чому? Можливою причиною є те, що саме дерево не морозостійке або посадка саджанця була виконана неправильно. Наприклад, заглибити кореневу шийку, тому рослина всі сили віддавала на те, щоб вижити і до зими не встигло адаптуватися. Також від заглиблення залежить ступінь плодоношення. Буває, що дерево росте і не плодоносить, чому? Подивіться на рівень кореневої шийки, якщо нижче поверхні грунту, то землю потрібно прибрати, обережно обкопати дерево і підняти його на потрібну висоту.

  Поради дачникам при посадці саджанців дерев:

  • — Відстань від саджанця до найближчої будови не повинна бути менше 5 м, щоб коріння не завдали шкоди фундаменту, а саме дерево не створювало тінь і не порушувало циркуляцію повітря (стіни сиріють і руйнуються);
  • — При посадці саджанців, дотримуйте відстань між ними що дорівнює відстані між дорослими деревами;
  • — Посадкова яма повинна бути великою циліндричної форми для нормального розвитку саджанця, рівномірного розподілу води при поливі і поживних речовин при підгодівлі;
  • — Викопавши посадкову яму, дно розпушіть вилами для більш легкого вкорінення коренів вглиб грунту;
  • — Садити саджанець потрібно строго вертикально, тому найкраще це робити з помічником;
  • — По центру, в посадкову яму встановіть кол з боку, де частіше дме вітер;
  • — З пристовбурних кіл зробіть земляний валик, який під час поливу не дасть воді розтікатися;
  • — Посадку дерев розподіліть по ярусах для максимального розподілу сонячних променів. Персик, абрикос, черешню і виноград найкраще посадити на південній стороні, ближче до стін будинку (білого кольору), які будуть додатковим відображенням тепла. Яблуню можна садити на північній стороні;
  • — Зібрати швидше перший урожай з дерева можна так: у перших числах серпня, зігніть пагони 1/3 їх довжини в кільце на відстані 50 см один від одного і підв’яжіть. Згинайте в сторону гарного освітлення. Навесні наступного року Розв’яжіть пагони. Цей спосіб прискорює закладку плодових бруньок і підвищує зимостійкість дерева.

  Відео: Посадка саджанців плодових дерев

  Ось і вся необхідна інформація, яку потрібно знати для того як посадити саджанці плодових дерев в саду навесні та восени. Читайте наш сайт xpert.com.ua і з вашими деревами все буде в порядку!

  Читайте також: